ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Рябенко (1940) / Проза

 Ялинка

«... За ниткою спогаду йду в давнину,
Ще нитка міцна, ще не рветься.
Вона протягнулась з дитячого сну
До мого бентежного серця...»

Роман Юзва.

Літа, літа! Ви пливете від нас кудись, наче вода в пісок.
Непомітно проводимо 2011 рік.
Погода не новорічна. Небо похмуре, ідуть дощі, пере-
ходячи на маленький морозець. Нинішня зима подібна до
пізньої осені. Вітер гойдає безлисте гілля чорних древ. Ку-
дись летять зграями ворони, певне добувати їжу. Дикі го-
луби пасуться на пожухлому спориші.
Цей рік був для нашої сім’ї і добрим і лихим. Добрим
– бо внучка Катруся вийшла заміж і я стала прабабусею.
Маленькому Ігорькові виповнилось три місяці.
А лихим – бо другого червня на свято Вознесіння, Бог
забрав матусю до себе на небеса. Вона тихо і спокійно за-
лишила нас і відійшла у інший світ...
А життя не зупинити і ми чекаємо приходу Нового року.
Донька Ірина, та онучок Дениско прикрашають ялинку.
Виблискують різнобарв’ям шари, з пухнастих зелених гі-
лочок звисає золотистий дощик, іскряться кольоровими
вогниками, гірлянди. Тільки жаль, що немає матусі. Вона
дуже любила, коли я прикрашала ялинку з дітьми – Оле-
гом та Іринкою, як вони ще ходили в дитсадок, та в школу. 172
Мама, сидячи в кріслі допомагала прив’язувати до цукерок
ниточки, щоб можна їх почепити на гілочки, замотувала в
золотисту фольгу горіхи і милувалася різнокольоровими
вогниками гірлянди. Діти – Олег та Іринка одягали карна-
вальні костюми, маски і співали та розповідали вірші:
«Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушину.
Сам запрігся в саночки,
Та й поїхав по ялину...»
Це був їх улюблений вірш і вони виконували його в ро-
лях, а за свої виступи одержували подарунки.
І так велося із року в рік. Новорічне свято ми святку-
вали всією родиною, доки був живий мій чоловік Олексій,
та мама. Уже десять довгих років, як пішов за межу життя
чоловік, а недавно – матуся. Тепер якось незатишно в на-
шій оселі.
Перший Новий рік зустрічаємо без мами.
А мені, як завжди, приходять в спогади 1948 і 1949 роки
і наша, з матусею, ялинка в далекому засніженому селі на
Миргородщині...
Стояли повоєнні напівголодні, та холодні зими. Трива-
ли сильні морози до початку березня, а нас зігрівала одна
радість – Новорічне, та Різдвяне свята.
У нашій, як і в кожній сільській хатині, заквітчаній ви-
шиваними рушниками, пахло літом, бо долівка була усте-
лена або житньою золотистою соломою, або сухою лепе-
хою з річковою запашною м’ятою, а ще свіжою хвоєю.
На стінах красувалися наші з мамою вироби з житнього,
та пшеничного колосся, а на покуті – ялинка.
Душа у мальвах173
Надія Рябенко
Днів за три до Нового року, мама одягалася тепліше і
прямувала в лісок, щоб добути ялинку. Лісок ріс недалеко,
за річкою. Та до нього взимку важко було добратись, бо
річка в густих лозах, і лісок – все було засипане глибоким
сріблястим снігом. Від морозу він покрився тонкою ско-
ринкою, яка ламалися під ногами і вони глибоко пірнали
в сніг.
Лісок зустрів маму білосніжною зимовою казкою. За-
сніжені дуби, ніби руки, простягали довгі пухнасті віти.
Засипало снігом колючий терен, кущі шипшини, та глоду.
Де-не-де виглядали з-під снігу чорні очі терну і рожеве на-
мисто глоду, шипшини. Між кущами виднілися ледве по-
мітні сліди пташок.
На узліссі поскрипував від морозу старезний дуплястий
дуб, на вітах якого гойдалися порожні пташині гнізда. Спе-
речалися за здобич горобці.
Проти сірого неба зеленіли високими верхів’ями старі
сосни і ронили колючі шишки на білосніжне покривало.
Матусі було важко брести по глибокому снігу, та вона
втомлена, але радісна поверталася з ліска з зеленими пух-
настими гілочками сосни.
Вона міцно зв’язувала їх і ставила в відро з вологим пі-
ском і наша ялиночка стояла до Водохреща і не осипалась.
Я прикрашала ялинку своїми малюнками, та виробами з
паперу. Це були сніжинки, ланцюжки, ліхтарики.
Прикрашала ялинку і вата, якою я заквітчувала кожну
гілочку. Дуже пасували до нашої ялиночки червонобокі лі-
сові кислички, якими ми запасалися восени і вони лежали
у нас на горищі до зими.174
На свято мама купувала саморобні цукерки, які на на-
шім ринку продавало подружжя сліпих. Вони самі виготов-
ляли ті солодощі із цукру та крохмалю. У них був чарівний
сундучок, під склом на високих ніжках, а в ньому лежали
смачні цукерки у саморобних обгортках. Невеликі – м’ятні,
а великі – з рожевими китицями, ще й обмотані яскравим
серпантином.
Мама купувала декілька м’ятних цукерок і одну з кити-
цями. Це була для мене найвища нагорода за те, що я була
слухняна і добре вчилася в школі. Прикрасивши ялинку, я
одягалася в пошите мамою, із білосніжної марлі платтяч-
ко. Я була сніжинкою і розповідала Новорічні віршики, та
співала:
«Зимонько, снігуронько,
Наша білогрудонько,
Не верти хвостом.
А труси рівнесенько,
Гладесенько, дрібнесенько,
Білесеньким сніжком»...
Мама, та бабуся Харитина були вдячними глядачами.
Всі сусідські діти, мої однолітки, прибігали милуватися на-
шою ялинкою, бо навіть у кого були батьки, ялинки чомусь
не ставили. А я, стільки себе пам’ятаю, кожен Новий рік
зустрічала з ялинкою.
Хоча на промерзлих стінах, виблискував мороз, шибки
розмальовані казковими візерунками, а на столі тепліла
вбога вечеря – на душі було свято. Його уміла зробити моя
матуся і прикрасити наше убоге життя – ялинкою.
Крізь сувій прожитих літ в Новорічну казкову ніч мені
доноситься отой неповторний запах маминої ялинки, за-
Душа у мальвах175
Надія Рябенко
квітчаної паперовими іграшками, з червонобокими
лісовими кисличками, та білосніжною ватою на гі-
лочках, ніби припорошених снігом. Все моє життя
зігріває душу тьмяне світло каганця, що блимає на
столі.
І досі відчуваю смак саморобних цукерок і мені со-
лодко і тепло та затишно на душі, ніби я пірнула в
дитинство.
1.01.2012




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-12-31 15:57:28
Переглядів сторінки твору 1026
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.834 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.230 / 5.19)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2015.05.29 15:42
Автор у цю хвилину відсутній