ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.04.15 06:06
Коли чужий ступає до порога,
Чи зупиняється в чеканні край воріт, –
Оповіщає гавканням тривогу
Управний охоронець наш – Джигіт.
Нема в гостей ніякої надії
Зайти у двір, бо пес і круть, і верть, –
Як хижий звір, собака шаленіє,
Зі зла аж наїжачуєт

Борис Костиря
2025.04.14 21:29
Де знаходиться
справжня сутність людини?
На яких хвилях?
На якій глибині?
Ми ковзаємо поверхнею,
не торкаючись
глибинної магми.
Чи не злякаємося ми,

Віктор Кучерук
2025.04.14 15:26
Оглядає вулиці
Безгомінна ніч, –
До парканів тулиться
Вздовж пустих узбіч.
Стала на обочині,
Вибившись із сил, –
Чи іти не хочеться
Далі їй звідсіль?

Козак Дума
2025.04.14 14:39
Не говоріть мені про бога,
не заїкайтеся про честь!
Вони втонули од знемоги
у цьому безмірі безчесть.

І не кажіть мені про гідність,
а за сумління – нічичирк!
Гнітить духовна світу бідність

Іван Потьомкін
2025.04.14 13:28
Щойно Мойсей з’явивсь на небі ,
Як янголи навперебій просити зачали
Всевишнього - не віддавать Тору людині:
«Як можеш Ти позбутися того,
Що виношував задовго до створіння світу?»
«Чи гідний цей чоловік такої честі?»
Незрушно дививсь Господь на

Юрій Гундарєв
2025.04.14 09:28
квітня під час виконання бойового завдання на літаку F-16 загинув український льотчик Павло Іванов.
Герою України було лише 26 років…

Літак F-шістнадцять.
Пілот - двадцять шість.
Замовкла рація.
Зупинилась мить…

Тетяна Левицька
2025.04.13 23:33
Моїх поезій чуйний режисер,
вишневих сакур садівник жаданий.
Я завагітніла від тебе і тепер
ношу під серцем сонце полум'яне.

Дві лінії на смужечці надій —
тест позитивний... гормональні зміни...
Перлини щастя на веселці вій,

Борис Костиря
2025.04.13 21:53
Минуле повернутися не може
Як цілісність, як цілий континент,
Та все-таки воно усіх тривожить,
Як вічність, переплавлена в момент.

Минуле повертається в частинах
Чи в образах, гештальтах і листах.
Минуле проповзе крізь павутину

Євген Федчук
2025.04.13 13:55
Спеленатий арканами він їхав на коні
Між двох монголів, що кінці тримали
І холодно на нього позирали.
А в нього думи в голові сумні.
Бо ж розумів, що смерть його чека.
Тохта слова на вітер не кидає.
Та ніякого розпачу немає,
Хай смерть йому і буде

Світлана Пирогова
2025.04.13 09:36
Слова для пісні від імені чоловіка)

З блиском котиків вербових сірі очі.
Зупинився, ніби дивиться весна.
А на вулиці струмки дзвенять співочі,
В серці ніжно виграє легка струна.

Приспів

С М
2025.04.13 08:50
пісня, яка є важливою у соціально-політичному тоні

а слова такі:


О Боже, придбай мені Мерседес Бенц
Всі друзі на поршах, а в мене регрес
Трудись, мені кажуть, немає чудес

Леся Горова
2025.04.13 08:01
Цвіти, вербО! Пручайся, кожна брунько!
Тягни до сонця листя і квітки!
Весняним святом відзивайся лунко:
Ось Він іде під пальмові гілки!

"Осанна!"- з уст дитячих похвалою,
А з кліток вилітають голуби,
Бо Отчий храм, забруднений хулою,

Віктор Кучерук
2025.04.13 05:24
Знову настрій у мене чудовий,
Знову щастям зогрітий сповна, –
Від твоєї палкої любові,
В серці квітне жадана весна.
Знов душа, мов настроєна арфа,
Ожила та чарівно бринить, –
Я дивлюся упевнено в завтра
І тобою милуюсь щомить…

Микола Бояров
2025.04.12 21:40
У двадцять я тішився Словом Святим,
Почитував бунінські твори між тим.
Мене й захопила панянка таврійська,
Сержанта тоді ще славетного війська –
Цікавили ж більше любов та інтим.

Життя освятилося смислом новим,
Коли пощастило побачити зблизька,

Борис Костиря
2025.04.12 21:33
Настільки все перевернулося!
Я не можу впізнати
навколишню реальність.
Чорне стало білим,
а біле - чорним.
Матерія вислизає
із-під ніг. Я не можу
вхопити за хвіст

Тетяна Левицька
2025.04.12 14:12
Заховали від світу сумнівні стосунки.
Гра на нервах не може будити в мені
поетичних мелодій чудні візерунки.
Суперечки закоханих — зливи грибні.
Четвертуєш мовчанням, караєш за вірність?
Гільйотина і то краще... раз, і нема!
Чи хіба гонорова, надмір
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Рябенко (1940) / Проза

 Ялинка

«... За ниткою спогаду йду в давнину,
Ще нитка міцна, ще не рветься.
Вона протягнулась з дитячого сну
До мого бентежного серця...»

Роман Юзва.

Літа, літа! Ви пливете від нас кудись, наче вода в пісок.
Непомітно проводимо 2011 рік.
Погода не новорічна. Небо похмуре, ідуть дощі, пере-
ходячи на маленький морозець. Нинішня зима подібна до
пізньої осені. Вітер гойдає безлисте гілля чорних древ. Ку-
дись летять зграями ворони, певне добувати їжу. Дикі го-
луби пасуться на пожухлому спориші.
Цей рік був для нашої сім’ї і добрим і лихим. Добрим
– бо внучка Катруся вийшла заміж і я стала прабабусею.
Маленькому Ігорькові виповнилось три місяці.
А лихим – бо другого червня на свято Вознесіння, Бог
забрав матусю до себе на небеса. Вона тихо і спокійно за-
лишила нас і відійшла у інший світ...
А життя не зупинити і ми чекаємо приходу Нового року.
Донька Ірина, та онучок Дениско прикрашають ялинку.
Виблискують різнобарв’ям шари, з пухнастих зелених гі-
лочок звисає золотистий дощик, іскряться кольоровими
вогниками, гірлянди. Тільки жаль, що немає матусі. Вона
дуже любила, коли я прикрашала ялинку з дітьми – Оле-
гом та Іринкою, як вони ще ходили в дитсадок, та в школу. 172
Мама, сидячи в кріслі допомагала прив’язувати до цукерок
ниточки, щоб можна їх почепити на гілочки, замотувала в
золотисту фольгу горіхи і милувалася різнокольоровими
вогниками гірлянди. Діти – Олег та Іринка одягали карна-
вальні костюми, маски і співали та розповідали вірші:
«Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушину.
Сам запрігся в саночки,
Та й поїхав по ялину...»
Це був їх улюблений вірш і вони виконували його в ро-
лях, а за свої виступи одержували подарунки.
І так велося із року в рік. Новорічне свято ми святку-
вали всією родиною, доки був живий мій чоловік Олексій,
та мама. Уже десять довгих років, як пішов за межу життя
чоловік, а недавно – матуся. Тепер якось незатишно в на-
шій оселі.
Перший Новий рік зустрічаємо без мами.
А мені, як завжди, приходять в спогади 1948 і 1949 роки
і наша, з матусею, ялинка в далекому засніженому селі на
Миргородщині...
Стояли повоєнні напівголодні, та холодні зими. Трива-
ли сильні морози до початку березня, а нас зігрівала одна
радість – Новорічне, та Різдвяне свята.
У нашій, як і в кожній сільській хатині, заквітчаній ви-
шиваними рушниками, пахло літом, бо долівка була усте-
лена або житньою золотистою соломою, або сухою лепе-
хою з річковою запашною м’ятою, а ще свіжою хвоєю.
На стінах красувалися наші з мамою вироби з житнього,
та пшеничного колосся, а на покуті – ялинка.
Душа у мальвах173
Надія Рябенко
Днів за три до Нового року, мама одягалася тепліше і
прямувала в лісок, щоб добути ялинку. Лісок ріс недалеко,
за річкою. Та до нього взимку важко було добратись, бо
річка в густих лозах, і лісок – все було засипане глибоким
сріблястим снігом. Від морозу він покрився тонкою ско-
ринкою, яка ламалися під ногами і вони глибоко пірнали
в сніг.
Лісок зустрів маму білосніжною зимовою казкою. За-
сніжені дуби, ніби руки, простягали довгі пухнасті віти.
Засипало снігом колючий терен, кущі шипшини, та глоду.
Де-не-де виглядали з-під снігу чорні очі терну і рожеве на-
мисто глоду, шипшини. Між кущами виднілися ледве по-
мітні сліди пташок.
На узліссі поскрипував від морозу старезний дуплястий
дуб, на вітах якого гойдалися порожні пташині гнізда. Спе-
речалися за здобич горобці.
Проти сірого неба зеленіли високими верхів’ями старі
сосни і ронили колючі шишки на білосніжне покривало.
Матусі було важко брести по глибокому снігу, та вона
втомлена, але радісна поверталася з ліска з зеленими пух-
настими гілочками сосни.
Вона міцно зв’язувала їх і ставила в відро з вологим пі-
ском і наша ялиночка стояла до Водохреща і не осипалась.
Я прикрашала ялинку своїми малюнками, та виробами з
паперу. Це були сніжинки, ланцюжки, ліхтарики.
Прикрашала ялинку і вата, якою я заквітчувала кожну
гілочку. Дуже пасували до нашої ялиночки червонобокі лі-
сові кислички, якими ми запасалися восени і вони лежали
у нас на горищі до зими.174
На свято мама купувала саморобні цукерки, які на на-
шім ринку продавало подружжя сліпих. Вони самі виготов-
ляли ті солодощі із цукру та крохмалю. У них був чарівний
сундучок, під склом на високих ніжках, а в ньому лежали
смачні цукерки у саморобних обгортках. Невеликі – м’ятні,
а великі – з рожевими китицями, ще й обмотані яскравим
серпантином.
Мама купувала декілька м’ятних цукерок і одну з кити-
цями. Це була для мене найвища нагорода за те, що я була
слухняна і добре вчилася в школі. Прикрасивши ялинку, я
одягалася в пошите мамою, із білосніжної марлі платтяч-
ко. Я була сніжинкою і розповідала Новорічні віршики, та
співала:
«Зимонько, снігуронько,
Наша білогрудонько,
Не верти хвостом.
А труси рівнесенько,
Гладесенько, дрібнесенько,
Білесеньким сніжком»...
Мама, та бабуся Харитина були вдячними глядачами.
Всі сусідські діти, мої однолітки, прибігали милуватися на-
шою ялинкою, бо навіть у кого були батьки, ялинки чомусь
не ставили. А я, стільки себе пам’ятаю, кожен Новий рік
зустрічала з ялинкою.
Хоча на промерзлих стінах, виблискував мороз, шибки
розмальовані казковими візерунками, а на столі тепліла
вбога вечеря – на душі було свято. Його уміла зробити моя
матуся і прикрасити наше убоге життя – ялинкою.
Крізь сувій прожитих літ в Новорічну казкову ніч мені
доноситься отой неповторний запах маминої ялинки, за-
Душа у мальвах175
Надія Рябенко
квітчаної паперовими іграшками, з червонобокими
лісовими кисличками, та білосніжною ватою на гі-
лочках, ніби припорошених снігом. Все моє життя
зігріває душу тьмяне світло каганця, що блимає на
столі.
І досі відчуваю смак саморобних цукерок і мені со-
лодко і тепло та затишно на душі, ніби я пірнула в
дитинство.
1.01.2012




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-12-31 15:57:28
Переглядів сторінки твору 1011
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.834 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.230 / 5.19)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2015.05.29 15:42
Автор у цю хвилину відсутній