ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
уся наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
уся наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Публіцистика
Семен Глузман: Лікування депресії
Все це вже було. Відносно недавно . Радянська влада боролася з інакомисленням - з'явився Самвидав. У кримінальний кодекс ввели статтю про заборону самогоноваріння - народ відповів збільшенням виробництва домашнього хмільного напою.
Дрібні і великі ідеологи говорили про торжество методу соціалістичного реалізму - в жаданні справжнього мистецтва народ відвідував підпільні домашні та клубні виставки молодих і літніх авангардистів. Прем'єр Косигін звертався (не в газетах , зрозуміло) до розуму старіючих комуністичних лідерів , передбачаючи неминучий крах радянської економіки , старці відповіли йому жорстким «ні». Радянський Союз упав , помер. Швидко і майже безкровно.
Нам , державі Україна , загрожує колапс. Усілякий , економічний - в першу чергу. Колапс , як результат огидного , хижацького , цинічного управління країною. Ми , громадяни , ненавидимо владу , вона відповідає нам тим же важким неконструктивним почуттям . В результаті у багатьох з нас депресія , пригнічений стан відсутності життєвої перспективи . Ті , хто називає себе політичною опозицією , істинними демократами , європейськи орієнтованими діячами , насправді , такі ж брехливі, метушливі імпотенти, котрі переслідують виключно свої корисливі цілі. Ми все це бачимо, знаємо, тому наша депресія стає все глибшою і важчою.
Молодим психіатрам в період професійного навчання задають таке питання: якщо у вашого пацієнта з важкою депресією , що знаходиться в стаціонарі , раптово гине дуже близька йому людина , в який період ви будете повідомляти йому про втрату , зараз, коли він ще перебуває в стані клінічної депресії , або пізніше , коли завдяки вашому лікуванню вийде з хворобливого стану ? Правильна відповідь така: зараз , коли пацієнт у депресії. Зараз , саме зараз , не чекаючи кращих часів , ми повинні задати собі запитання і чесно відповісти на нього : як ми , українці, дійшли до такого життя ?
А живемо ми зле. Нечесно живемо. Не думаючи про наслідки. Щось у нас не склалося із самого початку нашої незалежної державності . Ми пасивно спостерігали , як дрібні злодюжки і бандити , безперервно , ревно збагачуючись , йшли у владу. Ми сподівалися на розум і совість заблядованих радянських літераторів, що призначили себе глашатаями патріотизму.
Ми сподівалися на розум і совість колишніх радянських дисидентів , які посунули до парламенту та місцевих рад , не бачачи , що пережиті ними страждання далеко не завжди навчили їх толерантності та іншим європейським цінностям. Ми сподівалися на розум і совість комсомольсько-партійної раті , котрі стрімко ставали банкірами , депутатами і власниками побудованих руками мільйонів радянських рабів заводів , фабрик , шахт , не розуміючи , що вся ця рать націлена лише на одне - на особисте збагачення і кланову владу.
Що нам подарував перший наш Президент? Оголену , відверту корупцію , раніше, в радянські роки, прикриту тонким покровом «Кодексу будівельника комунізму» (так, молоді люди , був у нас і такий скарб світової думки ...).
Що нам залишив другий наш Президент? Досить чітко структуровану поліцейську державу , не менше чітко структуровану соціальну несправедливість і , нарешті , загрозу громадянської війни , прямо пов'язану з його гострим бажанням бути Президентом завжди.
Що дав нам наш Президент № 3? Депресію , розчарування , міфологізовану історію. Він , « перший український Президент України» (так його досі шанобливо називають шанувальники!), здійснив найбільше зло стосовно країни, убивши Надію, що не скориставшись нашим , народу України, прагненням назавжди піти з СРСР до Європи. Упевнений , в підручниках історії через десятиліття саме він , Президент № 3 , буде описаний самими гіркими , сумними словами. І поруч з ним , я також впевнений , знайдуть місце і для його соратниці - руйнівниці, що сьогодні відбуває кримінальне покарання в умовах цілком комфортабельній лікарні .
А що залишить нам Президент № 4? Щирі , але дуже короткочасні наміри провести, нарешті, соціальні реформи в країні, руйнування і без того слабких основ судової системи і, боюся , кров на вулицях. Безглузду, зовсім не життєдайну кров ...
Про це слід говорити . Вголос , чи не пошепки. Називати імена конкретних творців піраміди української влади. Депутатів парламенту , які спокусилися на безкоштовний приз від Президента № 1 - легковий автомобіль (взяли все , і колишні партійці , і колишні політичні в'язні , і літератори з інженерами , один лише вічний революціонер Степан Хмара , як я пам'ятаю , відмовився) . Моральних авторитетів , що визначали якість претендента на державну посаду за мовним критерієм , а не за професійними і етичними якостями . Мільйонерів , які одночасно є лідерами комуністичної ідеї , й інших, не менш екзотичних мільйонерів правозахисників. Організаторів «незалежної» вищої освіти , що видавило із системи і з країни найсерйозніших математиків , фізиків і хіміків , і що дозволило тисячам радянських політруків , в тому числі і армійських , стати викладачами політології .
Якщо ми не навчимося розглядати себе в дзеркалі , нам загрожує крах. Залишиться земля , залишаться люди на ній , напевно залишаться наші численні базари і базарчики . Забудеться і кров , і ненависть одних українців до інших . Багато чого забудеться. Навіть міжмовні чвари , оскільки мовою , повноцінним літературною мовою стане суржик . Історія мовознавства такі приклади пам'ятає. На жаль , постарілий народний депутат української пори Вадим Колесніченко не залишить правдивих спогадів про свою вмілу роботу з руйнування української державності , не залишить правдивих , щирих спогадів і народний депутат Володимир Яворівський. І знову історикам доведеться відновлювати минуле , викриваючи міфи , продираючись крізь сталактити і сталагміти державної та індивідуальної брехні. Так буде .
А що робити сьогодні ? Не говорити вголос , не писати, щоб не потрапити в розряд кримінально караних наклепників ? Не їздити колоною більше п'яти автомобілів? Вголос любити і пошановувати ненависну владу? Чи не бачити корумпованості та правової неспроможності судової системи? Відповідь існує : вибори. Не референдум , чи не вуличне протистояння . Тільки вибори. Ну , а якщо ми знову у вільних виборах візьмемо собі в начальники Черновецького з Кернесом ...
Семен Глузман
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Семен Глузман: Лікування депресії
Як ми , українці, дійшли до такого життя?
26 січня 2014 21:53
Все це вже було. Відносно недавно . Радянська влада боролася з інакомисленням - з'явився Самвидав. У кримінальний кодекс ввели статтю про заборону самогоноваріння - народ відповів збільшенням виробництва домашнього хмільного напою.
Дрібні і великі ідеологи говорили про торжество методу соціалістичного реалізму - в жаданні справжнього мистецтва народ відвідував підпільні домашні та клубні виставки молодих і літніх авангардистів. Прем'єр Косигін звертався (не в газетах , зрозуміло) до розуму старіючих комуністичних лідерів , передбачаючи неминучий крах радянської економіки , старці відповіли йому жорстким «ні». Радянський Союз упав , помер. Швидко і майже безкровно.
Нам , державі Україна , загрожує колапс. Усілякий , економічний - в першу чергу. Колапс , як результат огидного , хижацького , цинічного управління країною. Ми , громадяни , ненавидимо владу , вона відповідає нам тим же важким неконструктивним почуттям . В результаті у багатьох з нас депресія , пригнічений стан відсутності життєвої перспективи . Ті , хто називає себе політичною опозицією , істинними демократами , європейськи орієнтованими діячами , насправді , такі ж брехливі, метушливі імпотенти, котрі переслідують виключно свої корисливі цілі. Ми все це бачимо, знаємо, тому наша депресія стає все глибшою і важчою.
Молодим психіатрам в період професійного навчання задають таке питання: якщо у вашого пацієнта з важкою депресією , що знаходиться в стаціонарі , раптово гине дуже близька йому людина , в який період ви будете повідомляти йому про втрату , зараз, коли він ще перебуває в стані клінічної депресії , або пізніше , коли завдяки вашому лікуванню вийде з хворобливого стану ? Правильна відповідь така: зараз , коли пацієнт у депресії. Зараз , саме зараз , не чекаючи кращих часів , ми повинні задати собі запитання і чесно відповісти на нього : як ми , українці, дійшли до такого життя ?
А живемо ми зле. Нечесно живемо. Не думаючи про наслідки. Щось у нас не склалося із самого початку нашої незалежної державності . Ми пасивно спостерігали , як дрібні злодюжки і бандити , безперервно , ревно збагачуючись , йшли у владу. Ми сподівалися на розум і совість заблядованих радянських літераторів, що призначили себе глашатаями патріотизму.
Ми сподівалися на розум і совість колишніх радянських дисидентів , які посунули до парламенту та місцевих рад , не бачачи , що пережиті ними страждання далеко не завжди навчили їх толерантності та іншим європейським цінностям. Ми сподівалися на розум і совість комсомольсько-партійної раті , котрі стрімко ставали банкірами , депутатами і власниками побудованих руками мільйонів радянських рабів заводів , фабрик , шахт , не розуміючи , що вся ця рать націлена лише на одне - на особисте збагачення і кланову владу.
Що нам подарував перший наш Президент? Оголену , відверту корупцію , раніше, в радянські роки, прикриту тонким покровом «Кодексу будівельника комунізму» (так, молоді люди , був у нас і такий скарб світової думки ...).
Що нам залишив другий наш Президент? Досить чітко структуровану поліцейську державу , не менше чітко структуровану соціальну несправедливість і , нарешті , загрозу громадянської війни , прямо пов'язану з його гострим бажанням бути Президентом завжди.
Що дав нам наш Президент № 3? Депресію , розчарування , міфологізовану історію. Він , « перший український Президент України» (так його досі шанобливо називають шанувальники!), здійснив найбільше зло стосовно країни, убивши Надію, що не скориставшись нашим , народу України, прагненням назавжди піти з СРСР до Європи. Упевнений , в підручниках історії через десятиліття саме він , Президент № 3 , буде описаний самими гіркими , сумними словами. І поруч з ним , я також впевнений , знайдуть місце і для його соратниці - руйнівниці, що сьогодні відбуває кримінальне покарання в умовах цілком комфортабельній лікарні .
А що залишить нам Президент № 4? Щирі , але дуже короткочасні наміри провести, нарешті, соціальні реформи в країні, руйнування і без того слабких основ судової системи і, боюся , кров на вулицях. Безглузду, зовсім не життєдайну кров ...
Про це слід говорити . Вголос , чи не пошепки. Називати імена конкретних творців піраміди української влади. Депутатів парламенту , які спокусилися на безкоштовний приз від Президента № 1 - легковий автомобіль (взяли все , і колишні партійці , і колишні політичні в'язні , і літератори з інженерами , один лише вічний революціонер Степан Хмара , як я пам'ятаю , відмовився) . Моральних авторитетів , що визначали якість претендента на державну посаду за мовним критерієм , а не за професійними і етичними якостями . Мільйонерів , які одночасно є лідерами комуністичної ідеї , й інших, не менш екзотичних мільйонерів правозахисників. Організаторів «незалежної» вищої освіти , що видавило із системи і з країни найсерйозніших математиків , фізиків і хіміків , і що дозволило тисячам радянських політруків , в тому числі і армійських , стати викладачами політології .
Якщо ми не навчимося розглядати себе в дзеркалі , нам загрожує крах. Залишиться земля , залишаться люди на ній , напевно залишаться наші численні базари і базарчики . Забудеться і кров , і ненависть одних українців до інших . Багато чого забудеться. Навіть міжмовні чвари , оскільки мовою , повноцінним літературною мовою стане суржик . Історія мовознавства такі приклади пам'ятає. На жаль , постарілий народний депутат української пори Вадим Колесніченко не залишить правдивих спогадів про свою вмілу роботу з руйнування української державності , не залишить правдивих , щирих спогадів і народний депутат Володимир Яворівський. І знову історикам доведеться відновлювати минуле , викриваючи міфи , продираючись крізь сталактити і сталагміти державної та індивідуальної брехні. Так буде .
А що робити сьогодні ? Не говорити вголос , не писати, щоб не потрапити в розряд кримінально караних наклепників ? Не їздити колоною більше п'яти автомобілів? Вголос любити і пошановувати ненависну владу? Чи не бачити корумпованості та правової неспроможності судової системи? Відповідь існує : вибори. Не референдум , чи не вуличне протистояння . Тільки вибори. Ну , а якщо ми знову у вільних виборах візьмемо собі в начальники Черновецького з Кернесом ...
Семен Глузман
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Резолюція Всеукраїнської конференції Євромайданів"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Бєлковський - про скору кінчину нинішньої влади в Україні"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Бєлковський - про скору кінчину нинішньої влади в Україні"
Про публікацію