Гнат в кафе забіг поїсти. Вліз без черги нагло:
- Перше, друге, хліб, компотик. В мене часу мало!
Сів. Черпнув той суп з гороху. Не обід, а мука.
Раптом – глип: а там щось темне. Певно, схоже, муха!
Крик підняв такий, що й годі: - Де той кухар клятий?
Я йому той суп за шию зараз хочу вляти!
Поруч хлопець гриз салатик. Хрумкав сильно дуже.
Гнат йому тарілку тиче: - Глянь сюди-но, друже!
Той уважно вивчив блюдо – що воно наочно.
Каже: - Я комахи знаю. Це не муха. Точно.
Гнат у шоці. Аж посинів. Крикнув що є духу:
- Що! Та я! Та ви! Та годі! Хто підкинув муху?
Збігся люд. Якісь студенти. Різних типів маса.
Хлоп тарілку взяв, як прапор. Звіром глянув скоса.
Ту комаху в ложці носить. Суне всім під носа.
Хтось регоче: - Певно, супчик зовсім негарячий.
Бач, воно ще рухи робить. Плаває неначе!
В Гната очі кров залляла. В горлі щось застрягло:
- Як так можна? Хто посмів тут рот відкрити нагло?
Як воно тут плавать може? – той як гримне басом.
- Як та як. Пливе, як може. Схоже наче брасом…