ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2023.03.28 18:39
Мавка — Душа Лісу і його Берегиня, яка закохалася в парубка, який грав незвичайну мелодію. Та й вона закохалася в парубка і почала вірити в магічну силу кохання, яке об’єднує, рятує та дарує життя. Коли вона пішла на магічний звук мелодії, то побачила з

Володимир Каразуб
2023.03.28 16:56
Схилившись над трупом убитої лані,
Білують добичу мисливці захланні,
А сонце в тумані сполоханих хмар,
Серпанком встеляє кровавий пожар.

Ніяк не втекти від русинської длані,
Лезо у ножни ховають погани,
А озеро міниться матовим блиском

Іван Потьомкін
2023.03.28 15:10
«Whether we find a joke funny or not largely depends on where been brought up. The sense of humor is mysteriously bound up with national characteristics ”,- сказано в зарисовке “Funny or not”. Отчасти соглашаясь с автором, что юмор россиянина покажется ф

Теді Ем
2023.03.28 10:24
Стрічав людей у ницості таємних,
а показово – приязних і чемних.
Стрічав й таких, яким без гарних слів
нести добро завжди стачає сил.

Нічого в світі не минає непомітно,
і за плечем чергує кожну мить
незримий янгол неусипний –

Софія Цимбалиста
2023.03.28 08:03
Я б стала тою,
хто відкрив теорію сну
і спокою душі.
Я б змогла показати
всім тим, хто не бачить,
темну лінію дощу.
Я б дала надію тим,
хто втрачає віру.

Микола Соболь
2023.03.28 06:51
Коли юрма зголосить вирок – Він!
Й судилище свою відкриє браму…
Чи хто спитає, а по кому дзвін?
Тебе не порятують стіни храму.
Є тільки шлях вперед, на ешафот.
Видовища і хліб цінили завжди.
Жадає крові свіжої народ,
але страшиться, мов чумної прав

Віктор Кучерук
2023.03.28 05:43
Заплющую очі і бачу
Все те, що у згадках зберіг, –
Зростали тополі тремтячі,
Уздовж незабутніх доріг.
Бруківки дзвінкі і накати
Опуклі шляхів ґрунтових, –
Навчали мене мандрувати
І бути уважним на них.

Володимир Каразуб
2023.03.27 19:44
Веди мене крізь темний коридор,
В чертоги світла, в закулісся п'єси,
Де перспектива сходиться в тунель,
Повз тисячі дверей, що без адреси
Скрегочуть сірим полиском завіс.

В безпечній карті вуличних ролей
Єдина роль не зупиняє поступ.

Олександр Сушко
2023.03.27 16:03
Інколи втрачаю дар мови. Мовчу, як риба об лід. Або курка на сідвлі опівночі. Тільки блимаю очиськами, як сова, на співбесідника та чухаю носа. Бо не маю чого сказати у відповідь. Ступор.
Заправляв труси у нічну сорочку, аж тут "Бах!" у вхідні двері

Козак Дума
2023.03.27 14:39
Як довго ще ми питимем покуту
за наші доленосні помилки?
Тушитимем запаленого трута,
що тліє поступово вже віки…

Уже ідемо в крові по коліна,
але петля тугішає щодня
і перспектива втратити країну –

Віктор Кучерук
2023.03.27 12:41
Темно-червоні суцвіття щириці
Пахнуть дитинством донині мені,
Певно, тому, що колись веселиться
Ми полюбляли в оцім бур'яні.
Лиш наставало омріяне літо,
Як дітвора вся неслася бігом
В гущу зелену рослин соковитих,
Зверху покриту пурпурним шатром.

Олександр Сушко
2023.03.27 11:04
Ніч. Святі й пророки встали із гробів
Й істину шаткують в борщик дрібно:
Як самого себе ближнього люби,
Дальніх - щирих, чесних - непотрібно.

А чому - не знаю. Вірю словесам
Писаним Абрамом і Мойсеєм.
Пропищали людям мудрі небеса:

Тетяна Левицька
2023.03.27 09:56
Вітер верби та води
Пустотливо куйовдив,
Тиша спала блаженно в саду,
Підбирали тополі
Срібляків чисті зорі.
Та зненацька на чорну біду

Заволала сирена,

Самослав Желіба
2023.03.27 02:23
А пам’ятаєш ти, як я ходив слідами,
   Завжди шукав тебе і просто дратував?
Я був тоді малий – ні розуму, ні дару,
   Які тобі би міг віддати просто так;
Я тільки серце мав, лиш вірність і відвагу,
   І тільки їх тобі присвячував щодня

Ярослав Чорногуз
2023.03.27 00:45
Посиніли губи помітно -
Не можу я мати усіх.
Та очі мої ненаситні
Все бачать, єбачать, аж сміх.

Уява працює: дівчаток
Все хочеться нових, аж страх...
Це старості, певно, початок -

Ярослав Чорногуз
2023.03.26 23:49
І зорі, і місяць, і мрії про тебе,
І солод повітря у тихім саду.
Спиваю на фоні вечірнього неба,
Напоюю душу свою молоду.

І вітер леліє, вихитує плечі,
Довірливо рими шепоче мені.
І килимом стелиться лагідний вечір,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

На Кой
2023.03.09

Марина Хрумало
2023.03.01

Зоя Бідило
2023.02.18

Ольга Стельмах
2023.02.06

Гриць Янківська
2023.01.04

Максим мксклгн
2023.01.03

Хельґі Йогансен
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 Казочка про листочок
Захотів маленький зелений листочок політати. Він народився навесні, коли у синьому небі розквітла тепла посмішка сонця. Набирався сили, зростав, грався у піжмурки з дощами, у лови – з вітрами. От тільки вітри завжди-завжди ловили його, а листочок жодного з вітрів не міг зловити, бо його не пускала мама-гілочка, тримала його за ніжку міцно-преміцно, тільки погойдувалася злегка від пошаркувань і дотиків вітерця.
Одного разу до листочка завітав несподіваний гість – жовтий метелик. Він був завбільшки як сам листочок, проте його тоненькі крила тріпотіли, ніжно погойдувалися.
- Привіт! Як справи? – запитав метелик.
- Чудово!
- Що робиш?
- Сонечку всміхаюся. І граюся у лови з вітром.
- О, і я так умію! – метелик легко стріпнув крилечками, закрутився, замерехтів під подувом вітерця.
Листочок так само спохопився, затріпотів, але гілочка далі тримала його за ніжку. Засмутився малий листочок. І став мріяти, як одного разу перетвориться на жовтого метелика, полетить далеко від рідного дерева, помахає крилом мамі-гілочці і зможе вільно, безжурно ширяти над всенькою землею, над лісом і полем.
У тих мріях промайнуло літо, щоранку все холодніша роса вмивала личко зеленого листочка.
- Що це, мамо? – спитав у рідної гілочки.
- Це осінь, синку.
- А хто така – осінь?
- То велика господиня-чарівниця. Услід за літечком приходить, лад усьому дає, врожай позбирає, нове життя готує, - зітхнула мама-гілочка.
- А чому ти зітхнула, мамо?
- Тому що нас чекає розлука, синку. Ти скоро мене покинеш.
- Ой, а як це станеться? – листочок навіть не засмутився, а скоріше зрадів, що мрія його збудеться.
- Колись уночі господиня-осінь погладить твоє чоло своєю золотою рукою – і ти отримаєш дар сонця. Ти станеш такого ж кольору, як сонце.
- Таким, як жовтий метелик?
- Так, синку! Тоді я вже не зможу тримати тебе так міцно. І одного дня ти полетиш.
- Як метелик? Із вітром? До сонця? – листочок не міг повірити, що все буде так, як він хотів! – Ой, як добре, як гарно! Я так про це мріяв!
- Це дуже короткий політ, синочку…
- Але ж я так хочу літати! Мамусю, хоч би пошвидше!
- Не поспішай! Будь обережним! Коли злетиш – обов’язково повернешся на землю. І прошу тебе – будь уважним, не падай на асфальт. Машини знищать тебе колесами. Шукай землю! Там, поки прийде зима, ти знову перетворишся на сік землі і знову повернешся до мене.
- Але ж тобі буде сумно і самотньо…
- Не турбуйся, маленький. Осінь, насправді, дуже добра і дбайлива. Дасть мені у долоньку маленьку бруньку, і я її буду колисати. А навесні з неї виросте ще один зелений листочок.
- То знову буду я?
- Так, синку, це можеш бути і ти! Або прийдеш соком землі до іншої гілочки – і станеш її сином.
- То я так зможу мандрувати? – замислений листочок якось аж подорослішав, коли збагнув такі свої перетворення.
Він став поважнішим і серйознішим, навіть трішки важчим. І ось ясного вересневого дня, коли у ньому від поцілунку осені прокинулося сонце, він – полетів!
Я учора бачила його у парку під деревами – і він розповів мені цю історію.
Просив прийти на це місце навесні. Тоді він буде рости на гілочці знову – і вже з висоти зможе помахати мені своєю зеленою долонькою.

вересень 2012




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-02-26 12:53:42
Переглядів сторінки твору 3270
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-02-26 19:19:40 ]
Це чудово, Любонько...
Як ти це зуміла описати! Роз_писати, дослідити...
Яка добра, мудра казочка-істина для дітей і для дорослих.
Я тільки свого часу відчула на мить щось схоже:
Вирійно гляне безодня - і
втриматися несила.
Прожилки стерпли - до сосені
листя ховає крила...

Дякую за мандрівку у Світло і Добро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-02-27 09:29:40 ]
Любцю, ти мене дуже потішила таким відгуком! Це така невпевнена спроба - знайшла старі своїї зїаписки,ї трохи підкоригувала - дуже вже мені хотілося тепла і світла, хотілося трохи змінити тему своїх думок... Дякую, рідна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-02-27 10:42:17 ]
Дуже мудро і алегорично, Люб!
А та коротка мить польоту багато вартує...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-02-27 14:48:25 ]
Вартує іноді усього життя... Дякую, Іване!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-02-27 11:53:24 ]
Я розплакалася, Любо... Бо це справді дуже сильна алегорія, якщо читати через призму сучасних подій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-02-27 14:49:11 ]
Два роки чекала ця казочка - ось коли їй треба було побачити світ... Дякую, Галю, за співпереживання...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2014-02-27 14:25:18 ]
о Любо...

і ми полетимо...

дяка...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-02-27 14:52:06 ]
Дяка, Домі! Так хочеться польоту, тепла... хоч у казці)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2014-03-22 23:12:04 ]
Чудова казочка, філософська.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-03-23 20:45:02 ]
Дякую за підтримку, світлано! Для мене це щось зовсім нове...