ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Кондратюк / Вірші

 Фінал спектаклю
(дзеркало в моїй гримувальній)

під ранок прокидаюсь і не сплю
в задусі надоїдливих думок
та вкотре день мені дає урок
я скаженію, навіснію, злюсь

я все не вірю, що усе не так
я злюсь на себе (а на кого ж злитись)
то хто ж примусив дзеркало змінитись
що скільки не стараєшся дивитись
а сам себе у нім не впізнаєш

отой старий, що дивиться на мене
то ще не я, але, але, але…
і хоч життя, здається, не мале
та схоже на трагічну сцену…




Найвища оцінка Наталія Клименко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 4.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-02-20 20:45:27
Переглядів сторінки твору 2999
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.669 / 5  (4.753 / 5.28)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.562 / 5.09)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Жінкам на 8 БЕРЕЗНЯ
Автор востаннє на сайті 2022.10.04 19:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-20 21:11:26 ]
Загалом сподобалась ідея, що причиною зміни зображення у дзеркалі є саме дзеркало. Непогане закінчення. Можливо, приймете кілька зауважень (їсти не дай, дай покрити... правильно :))-
отой старик, що дивиться на мене -
той дідуган, що дивиться на мене
Старик - русизмом попахує :)),
та сам , та схоже (можливо - а сам...)
З нетерпінням чекаю нових віршів!
я ВСЕ не вірю, що УСЕ не так - це повторення ріже вухо,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-02-20 22:49:01 ]
Старик - дуже невдале слово. Дідуган краще. Або старий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-02-21 08:21:45 ]
Дякую, Ларисо!
Дякую, Ярославе!
Мені редагує книжку Володимир Білобровець. Дуже розумна поміркована людина, професор, викладач, літератор.
З приводу русизмів у мене, і правок, я наслухався від нього багато (виріс я при "совку" і нажаль вихований "совком", вулицею).
Але щодо цього вірша жодних зауважень не було. Навіть слово "старик" обговорювалось. Не згоден що це русизм, в українській воно має інше значення,(відтінок, якщо хочете).
Хоча...
Хочеш бути прочитаним - будь зрозумілим!
(Як сентенція?)
Правлю, але залишаю кінцевий результат для роздумів.
Дякую за оцінки і коменти.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-02-21 08:34:41 ]
Ларисо, Ярославе!
Ми з вами якось на одній хвилі...
У мене є серія робіт (різьба по дереву). Там такі патлаті, бородаті дядьки. Так от я їх разом (всю серію) називаю дідами.
І якось довго ми сперечались на виставці в Києві на ВДНХ. Я все доказував, що в місті де я народився слово дід має і значення близье до "кобзар", бродячий філософ, мудрець (але бродячий). Невибагливий до зовнішності (одіж) старий, мудрий, дуже розумний (але неподає виду), сивий, патлатий-вусатий, битий-перебитий, самотній чоловік в якого все життя в дорозі від села до села.
От вам і дід, і старик...
Українська мова вона найбагатша не тому що це моя рідна мова, а тому що у ній усе (кожен предмет, подія) має свою назву. Кожне слово, крім того має дуже багато відтінків. Може дякуючи тому що на нашу мовк було стільки впливу і тиску, вона змінюючись стала такою багатющою.
Я працюю в Центрі народної творчості і попоїздивши по області і Україні бачу наскільки мова змінюється, наскільки вона багата. Я веду мову про справжніх носіїв мови - про село.
Місто навряд чи може бути прикладом. А ми з вами, скоріше, виняток.
Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2007-02-21 10:02:22 ]
Досить цікава думка :). А як ви думаєте, Юрію, хто в кого повинен вчитися мови: бабусі й дідусі в селі із своїми діалектами в нас, чи ми в них? Якщо взяти до уваги всі діалекти і запозичені слова, які "гуляють" у розмові різних областей, то чи можна назвати ту мову збагаченою? Є українська літературна мова. Я думаю, що ми повинні звертати увагу на той "кістяк" чи ні? (Однак, я не маю на увазі те, що не повинно бути неологізмів - це трохи інше :). Якщо вживати і залишати всі слова, які так чи інакше залишилися у мові (вплив російської, польської і т. д.), то чи не щезне з часом українська?
Як на мене, то нехай собі буде російська окремо :).
Але згідна, що наша мова найкраща :). До кожного слова стільки синонімів. То чи потрібна нам калька іншої мови?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-02-21 22:22:01 ]
Я думаю, що те слово було перекрученим на російський манер словом "старець". Старцювати - має значення російською "просить подаяние", тобто схоже на те, що Ви написали, Юрасю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-02-21 22:23:00 ]
Дякую, що Ви все ж змінили. Як на мене - значно краще.