ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.07.16 17:58
Бурлить Польща, шипить Польща, Польща вимагає,
Що робити Україна має – що не має.
Чиє їм’я прославляти, а чиє ганьбити,
Щоб дозволили поляки з собою дружити.
Піднімають на знамена події минулі,
Мовляв, злочини ми ваші й досі не забули.
Про Волинську

Артур Сіренко
2026.07.16 16:43
Шукаю фарби:
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,

Охмуд Песецький
2026.07.16 15:58
Мене могла спасти віра, і вона це зробила. Така, як моя, напевно, відома багатьом — тим, які йдуть (о, цей вічний образ руху до безсмертя) і знаходять себе. Це легше зробити, коли перебуваєш наодинці із собою, інколи переходячи від самоти зовнішньої

Борис Костиря
2026.07.16 13:43
Сповільнений легкий сніжок,
Мов друг призабутий, далекий.
Вкривається снігом порок.
Пророк у снігу, мов лелека.

Так тихий засніжений вальс
В гаю прозвучить непомітно.
Це ніжне послання до вас,

М Менянин
2026.07.16 13:05
Таємно, щоб ніхто не знав,
Ісус вечеряти зібрав,
Четвер цей день на небесах,
а жертва в Храмі, бо Песах.

Піднесений панує стан,
бо відповідний мають сан,
відсутні поспіх, суєта –

хома дідим
2026.07.16 12:36
що хотів сказати
не згадаю вже
звабили без ради
випадкові жести
сонцесхід на трасі
чобітки дівчат
шини від камазів
згар пекельний чад

Ірина Вовк
2026.07.16 10:27
ЧАСТИНА ПЕРША: ЮЛІЙ «Я знайшов її в пісках, де час не має влади. Вона була маленькою, але її очі вже вміли рахувати чужі страхи». (З неофіційних записів ветерана Х ЛЕГІОНУ) Розділ І: Вага золотого жука

Тетяна Левицька
2026.07.16 10:05
У грудині стогне вітровій,
ветхими нитками губи зшито.
Мабуть, що не варто в буревій
кочергою згадки ворушити.

Блискавиця вдарила, ніяк
з того пекла вирватись на волю.
Знепритомніла, зневірилась, ще б пак,

Віктор Кучерук
2026.07.16 06:28
Вклоняюся низько високому слову,
Глибокому змісту і формі чіткій, -
Дивуюсь пісенності рідної мови
І в радості світлій, і в тузі
гіркій.
Дивлюся на букви, вслухаюся в звуки
І мріям про щастя свободу даю, -
Отак опановую вічну науку -

Ірина Вовк
2026.07.16 05:29
казка для дітей і їх батьків) Щороку 4 червня поминають діточок, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Символом цього дня є дзвіночок, який означає чисті та обірвані війною дитячі життя, а також запалені свічки у вікнах. Стан

Катерина Савельєва
2026.07.16 00:05
Лiто пасма свої розпустило,
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.

Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо

Семен Санніков
2026.07.15 23:19
Вони здравствують за цією веб-адресою, поки автором формується або редагується (хз) сама його сторінка. Він радив і мені натискать на підкреслене, і воно піддається цій нескладній дії ©

С М
2026.07.15 16:52
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно

і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць

Вячеслав Руденко
2026.07.15 13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут

Борис Костиря
2026.07.15 12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н

В Горова Леся
2026.07.15 12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.

А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Кондратюк / Вірші

 Фінал спектаклю
(дзеркало в моїй гримувальній)

під ранок прокидаюсь і не сплю
в задусі надоїдливих думок
та вкотре день мені дає урок
я скаженію, навіснію, злюсь

я все не вірю, що усе не так
я злюсь на себе (а на кого ж злитись)
то хто ж примусив дзеркало змінитись
що скільки не стараєшся дивитись
а сам себе у нім не впізнаєш

отой старий, що дивиться на мене
то ще не я, але, але, але…
і хоч життя, здається, не мале
та схоже на трагічну сцену…




Найвища оцінка Наталія Клименко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 4.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-02-20 20:45:27
Переглядів сторінки твору 3385
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.669 / 5  (4.753 / 5.28)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.562 / 5.09)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Жінкам на 8 БЕРЕЗНЯ
Автор востаннє на сайті 2022.10.04 19:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-20 21:11:26 ]
Загалом сподобалась ідея, що причиною зміни зображення у дзеркалі є саме дзеркало. Непогане закінчення. Можливо, приймете кілька зауважень (їсти не дай, дай покрити... правильно :))-
отой старик, що дивиться на мене -
той дідуган, що дивиться на мене
Старик - русизмом попахує :)),
та сам , та схоже (можливо - а сам...)
З нетерпінням чекаю нових віршів!
я ВСЕ не вірю, що УСЕ не так - це повторення ріже вухо,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-02-20 22:49:01 ]
Старик - дуже невдале слово. Дідуган краще. Або старий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-02-21 08:21:45 ]
Дякую, Ларисо!
Дякую, Ярославе!
Мені редагує книжку Володимир Білобровець. Дуже розумна поміркована людина, професор, викладач, літератор.
З приводу русизмів у мене, і правок, я наслухався від нього багато (виріс я при "совку" і нажаль вихований "совком", вулицею).
Але щодо цього вірша жодних зауважень не було. Навіть слово "старик" обговорювалось. Не згоден що це русизм, в українській воно має інше значення,(відтінок, якщо хочете).
Хоча...
Хочеш бути прочитаним - будь зрозумілим!
(Як сентенція?)
Правлю, але залишаю кінцевий результат для роздумів.
Дякую за оцінки і коменти.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-02-21 08:34:41 ]
Ларисо, Ярославе!
Ми з вами якось на одній хвилі...
У мене є серія робіт (різьба по дереву). Там такі патлаті, бородаті дядьки. Так от я їх разом (всю серію) називаю дідами.
І якось довго ми сперечались на виставці в Києві на ВДНХ. Я все доказував, що в місті де я народився слово дід має і значення близье до "кобзар", бродячий філософ, мудрець (але бродячий). Невибагливий до зовнішності (одіж) старий, мудрий, дуже розумний (але неподає виду), сивий, патлатий-вусатий, битий-перебитий, самотній чоловік в якого все життя в дорозі від села до села.
От вам і дід, і старик...
Українська мова вона найбагатша не тому що це моя рідна мова, а тому що у ній усе (кожен предмет, подія) має свою назву. Кожне слово, крім того має дуже багато відтінків. Може дякуючи тому що на нашу мовк було стільки впливу і тиску, вона змінюючись стала такою багатющою.
Я працюю в Центрі народної творчості і попоїздивши по області і Україні бачу наскільки мова змінюється, наскільки вона багата. Я веду мову про справжніх носіїв мови - про село.
Місто навряд чи може бути прикладом. А ми з вами, скоріше, виняток.
Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2007-02-21 10:02:22 ]
Досить цікава думка :). А як ви думаєте, Юрію, хто в кого повинен вчитися мови: бабусі й дідусі в селі із своїми діалектами в нас, чи ми в них? Якщо взяти до уваги всі діалекти і запозичені слова, які "гуляють" у розмові різних областей, то чи можна назвати ту мову збагаченою? Є українська літературна мова. Я думаю, що ми повинні звертати увагу на той "кістяк" чи ні? (Однак, я не маю на увазі те, що не повинно бути неологізмів - це трохи інше :). Якщо вживати і залишати всі слова, які так чи інакше залишилися у мові (вплив російської, польської і т. д.), то чи не щезне з часом українська?
Як на мене, то нехай собі буде російська окремо :).
Але згідна, що наша мова найкраща :). До кожного слова стільки синонімів. То чи потрібна нам калька іншої мови?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-02-21 22:22:01 ]
Я думаю, що те слово було перекрученим на російський манер словом "старець". Старцювати - має значення російською "просить подаяние", тобто схоже на те, що Ви написали, Юрасю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-02-21 22:23:00 ]
Дякую, що Ви все ж змінили. Як на мене - значно краще.