ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Кондратюк / Вірші

 Наче стріляний вовк
* * *

Наче стріляний вовк, я зведусь на утомлених лапах…
Посивілим загривком потрусь у самотню подушку свою…
А життя все рахує роки по рубцях і по втратах…
Та й знаходить собі найвірнішого ката -
До сумління лицем серед ночі стою…

Наче загнаний вовк, я кидаюсь то в клітку, то з клітки…
Я чекаю біди, наче кулі, не знаючи звідки…
А годинник - життя не зупиниться дні рахувати
І веде до останнього дня, як на страту.

Наче мічений (ким?), ще виходжу не битим з облоги…
Не кривавлю слідів і не падаю з втоми в снігу…
Ще плюю на гадання і перестороги!
Вся надія на Бога і трохи на збиті ноги…

Ще годують вони і мене не зігнути в дугу!




Найвища оцінка Ірина Кримська 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Лариса Вировець 4.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-02-19 20:52:01
Переглядів сторінки твору 3820
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.644 / 5  (4.753 / 5.28)
* Рейтинг "Майстерень" 4.392 / 4.75  (4.562 / 5.09)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2022.10.04 19:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-02-19 22:12:06 ]
Затягнув сумної... Вовче, Вовче, а як же ти їх стріляєш, коли так пишеш про вовка?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-02-20 10:47:51 ]
Та не сумна ця пісня! Не сумна.
"Ще годують вони і мене не зігнути в дугу!"
Гризусь...
Вовк, Ларисо, завжди огризається на всі сторони.Признаюсь, Ларисо, уже двічі не стріляв - опускав рушниці і, сміючись, свиснувши, йому вслід дивився...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-20 18:14:20 ]
Юрко,
Скажу щиро:
***
Ідея вірша і образ, філософія - це є супер!
Ми часом себе так почуваємо, як звірі загнані у куток.
***
Але мені було важко вловити розміри рядків - тут воно вийшло якось кострубато троха.
***
"Не кривавлю слідів" - щось тут сказано не дуже зрозуміло. Тут мабуть "не окровавлюю"???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-02-20 20:34:08 ]
Дякую, Ларисо!
Дякую, Жорж!
Дякую, Юрку!
Юрку, "...ще виходжу не битим з облоги…
Не кривавлю слідів і не падаю з втоми в снігу…" - це такий собі образ з полювання (я - затятий мисливець). Я сам бачим "чистий" без крові слід вовка, котрий ну ніяк непопадав під приціл, завжди виходив з облоги. Такий Вовчара десь ходить по наших лісах, і якщо мені попадеться...
То я стріляти не буду, свисну у слід та й годі - від нього крепкі вовченята родяться!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-02-20 20:39:51 ]
Юрку!
Відносно розміру, то є гріх.
Але виправляти не хочу і не буду.
Не хочу аби ці слова були вилизані...
Цей Вовк кострубатий, колючий, "не такий".
Оці штуки з ритмом - це моє, хоча я і музикант...
Чую наче нормально, а потім мої редактори дають "потиличників". Хоча (глянув у чорновики) за цей вірш нічого не говорили. Мо втомились говорити...
Вовк завжди вільний...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-05-19 14:59:27 ]
Один із найсильніших, гадаю.