Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.24
23:14
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
2026.08.24
20:56
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
2026.08.24
18:10
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
2026.08.24
14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
2026.08.24
13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
2026.08.24
12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
2026.08.24
12:33
Фінал. Останній крок Лагіди
«Історія запам'ятає її як коханку Риму.
Мені ж вона залишить право
бути його єдиним незавойованим ворогом».
З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів
Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.
2026.08.24
12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
2026.08.24
11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.
Природа іспит приготує нам.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.
Природа іспит приготує нам.
2026.08.24
07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с
2026.08.23
22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи
Для мене ти – Вода, яка танцює
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи
Для мене ти – Вода, яка танцює
2026.08.23
21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних
2026.08.23
19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -
Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -
Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
2026.08.23
18:45
Героїне мого роману!
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.
А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.
А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"
2026.08.23
15:06
Я купляю в атебе
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!
Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!
Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити
2026.08.23
14:05
Московіти завжди були нахабні й підступні.
Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Тимчук (1979) /
Проза
До зброї!
На сцені в одностроях дві людини. За ковнірами в них вгадуються старшини.
Із-за лаштунків проривається стрілецька пісня («Гей, ви стрільці січовії»). По завершенню першого куплету на сцену маршовим кроком виходить підрозділ, продовжуючи пісню до кінця. Завершивши,чути команда старшого: «На місці!» (підрозділ крокує на місці, груди у всіх випнуті, підняття ноги – високе), за наступною командою «Стій!» підрозділ, зробивши ще з лівої ноги два кроки, зупинився. «Праворуч!» (виконується чіткий поворот). Зі строю виходить командир і стає перед строєм, подаючи наступну команду: «Рівняння ліворуч!» (всі чітко повернули голови ліворуч, підборіддя припідняте, голова тримається так, аби ліве вухо було вище за праве).
– Друже командире! Перша чота стройову виправку завершила. Морально-бойовий дух високий. Чекаємо на подальші розпорядження. Доповів поручник Кріс.
– Слава Україні! – вітається комендант зі стрільцями.
– Героям слава!
– Спочинь! – Всі послабляють ліву (праву) ногу, голову тримають рівно, не опускаючи підборіддя.
– Стрільці! Вам випала почесна місія, про яку мріяли цілі покоління героїв-українців, що виборювали нашу соборність і самостійність, – утверджувати Українську державу, тут, на цьому клаптику нашої української землі. (далі трохи стишеним, але твердим голосом) Але на наше право і на нашу свободу самим творити своє життя зазіхає ворог. Світ, хижим оком дивлячись на наш миролюбний і трудовий нарід, нагло озброюється і вишколюється, а нам двадцять років забороняли плекати своє військо, цькували за чинну любов до краю, переслідували провідників. Ви бачите якими тяжкими для нас виявилися плоди нашої бездержавності?
– Так, друже командире!
– Тепер я вас хочу спитати, чи є серед вас ті, хто не завагається виконати небезпечного чину? Прошу хвильку подумати і тим, хто готовий віддати життя за Україну зробити крок вперед.
Всі як один потужним кроком наблизилися до командира.
– Дякую вам, стрільці. Наша ненька зростила гідних синів. Слухай мій наказ: «Чота висувається до касарні окупаційного війська на вулиці Їхньовождевій, блокує доступ, обеззброює варту і прибирає контроль над магазинами зброї. Безпосередню керму цією операцію беру на себе!». Подруго Дзвінко (звертається до старшини), а Ви забезпечте, як я Вам уже роз’яснив, прибуття вантажівки до воріт касарні рівно за півгодини від цього часу. Чи є питання до мене?
– (всі разом) Немає!
– (лунає з кутка протяжно) В мене є питання. (Виходить в штатському людина)
– (командир відрекомендовується, салютуючи появі) Друже посланнику!
– Так, я дійсно із розпорядженням самого прем’єр-міністра. Він бажає запобігти провокаціям, вони зараз вкрай непотрібні для нашого хиткого становища. Зараз найкращі наші дипломати урегульовують конфлікт у найвищих кабінетах світу – за нас ось-ось заступиться захід.
– Боюся я, що наших найкращих дипломатів не пустять навіть на поріг тих високих кабінетів.
– Коменданте! Стежте за тим, що Ви говорите. Ваш обов’язок – це беззастережно виконувати наказ очільників нашої молодої держави. Як Ви не розумієте, що ми своєю позицією приносимо нові віяння в процеси прийняття фундаментальних міжнаціональних рішень, які гармонізують відносини між народами на основі поваги та взаємних поступок.
– Я боюся, щоб ці віяння не розвіялися між процесами і позиціями.
– Годі! Не маю часу на дискусії з Вами. Повторюю ще раз – жодних несанкціонованих урядом кроків не вживати! Нашого опонента, його зелених чоловічків, своєю присутністю до активних дій не провокувати! Мобілізацію призупинити! Чекати на особливі розпорядження. Питання є?
… (чиновник розвернувся і широким кроком почалапав геть від свого війська)
– Друже командире, дозвольте запитання? (зі строю один із стрільців)
– Звертайтесь.
– Вибачте, я не маю так много освіт як той пан, шо пішов. Тому я не зрозумів, де ми вíзьмимо оружіє?
– Заберемо у ворога! (і додав по хвилі) На полі бою. Стрільці, хто зі мною до кінця, крок наперед.
І знову всі лавою ступили крок.
– Тоді, до бою!
(всі) Герої не вмирають! (заспівують пісню «Понад Хустом ворон кряче!»)
16.3.2014 р., Львів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
До зброї!
Присвячується 75-й річниці Карпатської України
Дійові особи – 8: старшини (хлопець, дівчина), штатський, чота (чотири хлопці і дівчина).
На сцені в одностроях дві людини. За ковнірами в них вгадуються старшини.
Із-за лаштунків проривається стрілецька пісня («Гей, ви стрільці січовії»). По завершенню першого куплету на сцену маршовим кроком виходить підрозділ, продовжуючи пісню до кінця. Завершивши,чути команда старшого: «На місці!» (підрозділ крокує на місці, груди у всіх випнуті, підняття ноги – високе), за наступною командою «Стій!» підрозділ, зробивши ще з лівої ноги два кроки, зупинився. «Праворуч!» (виконується чіткий поворот). Зі строю виходить командир і стає перед строєм, подаючи наступну команду: «Рівняння ліворуч!» (всі чітко повернули голови ліворуч, підборіддя припідняте, голова тримається так, аби ліве вухо було вище за праве).
– Друже командире! Перша чота стройову виправку завершила. Морально-бойовий дух високий. Чекаємо на подальші розпорядження. Доповів поручник Кріс.
– Слава Україні! – вітається комендант зі стрільцями.
– Героям слава!
– Спочинь! – Всі послабляють ліву (праву) ногу, голову тримають рівно, не опускаючи підборіддя.
– Стрільці! Вам випала почесна місія, про яку мріяли цілі покоління героїв-українців, що виборювали нашу соборність і самостійність, – утверджувати Українську державу, тут, на цьому клаптику нашої української землі. (далі трохи стишеним, але твердим голосом) Але на наше право і на нашу свободу самим творити своє життя зазіхає ворог. Світ, хижим оком дивлячись на наш миролюбний і трудовий нарід, нагло озброюється і вишколюється, а нам двадцять років забороняли плекати своє військо, цькували за чинну любов до краю, переслідували провідників. Ви бачите якими тяжкими для нас виявилися плоди нашої бездержавності?
– Так, друже командире!
– Тепер я вас хочу спитати, чи є серед вас ті, хто не завагається виконати небезпечного чину? Прошу хвильку подумати і тим, хто готовий віддати життя за Україну зробити крок вперед.
Всі як один потужним кроком наблизилися до командира.
– Дякую вам, стрільці. Наша ненька зростила гідних синів. Слухай мій наказ: «Чота висувається до касарні окупаційного війська на вулиці Їхньовождевій, блокує доступ, обеззброює варту і прибирає контроль над магазинами зброї. Безпосередню керму цією операцію беру на себе!». Подруго Дзвінко (звертається до старшини), а Ви забезпечте, як я Вам уже роз’яснив, прибуття вантажівки до воріт касарні рівно за півгодини від цього часу. Чи є питання до мене?
– (всі разом) Немає!
– (лунає з кутка протяжно) В мене є питання. (Виходить в штатському людина)
– (командир відрекомендовується, салютуючи появі) Друже посланнику!
– Так, я дійсно із розпорядженням самого прем’єр-міністра. Він бажає запобігти провокаціям, вони зараз вкрай непотрібні для нашого хиткого становища. Зараз найкращі наші дипломати урегульовують конфлікт у найвищих кабінетах світу – за нас ось-ось заступиться захід.
– Боюся я, що наших найкращих дипломатів не пустять навіть на поріг тих високих кабінетів.
– Коменданте! Стежте за тим, що Ви говорите. Ваш обов’язок – це беззастережно виконувати наказ очільників нашої молодої держави. Як Ви не розумієте, що ми своєю позицією приносимо нові віяння в процеси прийняття фундаментальних міжнаціональних рішень, які гармонізують відносини між народами на основі поваги та взаємних поступок.
– Я боюся, щоб ці віяння не розвіялися між процесами і позиціями.
– Годі! Не маю часу на дискусії з Вами. Повторюю ще раз – жодних несанкціонованих урядом кроків не вживати! Нашого опонента, його зелених чоловічків, своєю присутністю до активних дій не провокувати! Мобілізацію призупинити! Чекати на особливі розпорядження. Питання є?
… (чиновник розвернувся і широким кроком почалапав геть від свого війська)
– Друже командире, дозвольте запитання? (зі строю один із стрільців)
– Звертайтесь.
– Вибачте, я не маю так много освіт як той пан, шо пішов. Тому я не зрозумів, де ми вíзьмимо оружіє?
– Заберемо у ворога! (і додав по хвилі) На полі бою. Стрільці, хто зі мною до кінця, крок наперед.
І знову всі лавою ступили крок.
– Тоді, до бою!
(всі) Герої не вмирають! (заспівують пісню «Понад Хустом ворон кряче!»)
16.3.2014 р., Львів
Мінісценка написана для рою-учасника гри “Сокіл” (“Джура”) (творчий конкурс)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
