« В эту ночь решили самураи
перейти границу у реки.»

Б. C. Ласкін

Як не є, а світові відомо,
що переборщили москалі,
і у них не всі сьогодні дома
на своїй і на чужій землі.

Русь моя, єдина, неділима,
над тобою знову вороння.
Тліє купина неопалима
і Марія молиться щодня.

Моляться месії і пророки
за твої невиправні гріхи
і переоплачені оброки
біля рала, плуга і сохи.

За твої квиління удовині,
за козацький викошений рід,
і за те, що омофором нині
укриваєш православний світ.

........................................................
« На границі хмари ходять хмурі.»
Україна знову на чеку.
Братани – загарбники в натурі
зав’язали очі кримчаку.

Із барлоги глипає Росія,
ласа на червоний виноград.
Їй приснилась місія месії –
європейця ріже азіат.

Сатана освоює манери:
«гарна міна при поганій грі.»
І лякає Путлєра Бандера,
і немає кайфу у норі.

Що було, повторюється знову,
і не виручає каяття,
що спочатку відбирає мову,
ну а потім землю і життя.

І уява знову намалює
ненаситну царствену сім’ю,
що і Україну закатує,
наче під копитами змію.

Ось вона стезя великороса –
авантюра, ігрища, війна...
І криваві світові покоси
пожинати буде сатана.

І за що така на світі кара?
Наче зіп’ялися із колін,
викурили з хати яничара,
а уже на обрії гоблі́н.

А за ним дементори і тролі,
і чеченець, і донський козак,
і у танку їде на гастролі
чукча-чукачабра без ознак.

Є висока місія померти
за незавойований народ.
Тільки, що вартує тої жертви,
що бере на себе патріот?

Хай пробачать ті, яких не буде,
і не буде кари на землі,
поки сонцем крутять москалі.

Що їм туга? Нелюди – не люди.
Та хіба історія забуде,
що жили вандали у Кремлі?

                   15.03.14