ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Адель Станіславська
2025.04.07 22:28
І суд, і осуд, й просто пересуди,
і вічний торг, і душі на вагу
між тих, хто носить горде ймення - люди,
від тих, кому хтось завжди у боргу...

Плітки батожать люто з-поза плотів
поставу тим, хто кроку не спинив,
а вперто рай будує по голготі,

Адель Станіславська
2025.04.07 22:17
Янголу боляче.
Янгол не плаче -
мовчить...
Чую...
Лиш серце у грудях
заб'ється гучніше...
Скрапне сльоза...
Забринить недописаним віршем....

Борис Костиря
2025.04.07 21:47
Вічність сідає на листя сакури.
Повітря, пропахле лихом,
стає ядучим, але воно
не може заглушити
потужну хвилю,
яка йде від листя.
Схід і Захід перетнулися
у цьому прикордонному місті,

Борис Костиря
2025.04.07 21:35
Пастка для фазана -
це пастка для людей,
які купилися на фальшиві ідеї.
Пастка для фазана -
це пастка для енергії
у ноосфері.
Пастка ловить ті ейдоси,
які не зміцніли

Світлана Пирогова
2025.04.07 18:09
Де тільки не блукало, по яких стежках,
між осокорами, спориш топтало,
крутилось, гралось на стрімких семи вітрах
і не одне дістало, звісно, жало.
Але були так любі - рідне поле й сад,
пахучі різнотрав'ям і любистком,
город і виноградник, весь родин

Юрій Лазірко
2025.04.07 17:20
у розбитім серці -
хрест на хрестику,
більше
ніж в забутому селі...
п’ятка мліє,
тягне з табуретика
трохи вище шиї
і петлі...

Юрій Гундарєв
2025.04.07 13:48
Розривається серце:
ракетою спалені
діти на небесех…
Де сором, вандали?

Після ночі вертаєтесь,
донька й син зустрічають:
-Як справи, тату?

Козак Дума
2025.04.07 08:38
Як на далекій півночі – мете…
Укрились снігом ізумрудні віти
лише за місяць до жаркого літа!
Не часто зустрічається оте…

Все утонуло в білій пелені,
накрила побережжя хуртовина,
для цих широт небачена картина –

Віктор Кучерук
2025.04.07 05:52
Поєднані бідою люди,
Украй стривожені та строгі, –
Ідуть зажурено зусюди
До дитмайданчика німого.
Приносять іграшки і квіти,
Щоб світлу пам’ять вшанувати
Загиблих від ракети діток,
У бійні цій невинуватих.

Ярослав Чорногуз
2025.04.07 00:09
Спотворили хвороби нас обох.
І смерть уже чигає недалека.
Життя не пестить більше - бачить Бог --
А ти у нім - філософ, як Сенека.

Усе минає - і кохання теж,
Вогонь згасає у горнилі серця,
Все менше в нім лавандових пожеж,

Іван Потьомкін
2025.04.06 22:25
Москалики-зубоскалики, там, у вашій бучі,
бойовій, кипучій, далеко не"лучше",
бо ж за цукор і за хліб навкулачки б'ються.
Ви ж, мов ті вовки, навесні не ситі,
приперлися на Вкраїну голод свій втолити.
Уже Київ маячів золотом Софії,
та не дали н

Борис Костиря
2025.04.06 21:47
Після зимової сплячки
розпускається листя на осокорі
боязко, нерішуче, несміливо.
Дерево промовляє до нас
зеленими язиками
різними мовами,
але ми не в силі
їх зрозуміти. Словників

Тетяна Левицька
2025.04.06 21:45
Не дивилась в дзеркало давно,
а оце сьогодні подивилась.
Скільки б не минуло, все одно,
як була колись струнка й красива,
так і залишилася тепер.
Не даремно голова сільради
залицявся, шкода, що помер,
не пізнавши всі мої принади.

Артур Курдіновський
2025.04.06 16:20
Відтепер в пакунку для сміття
Всі мої слова та перспективи.
Муштрувало так мене життя:
"Пам'ятай: правий або щасливий!"

Я на шию почепив жабо,
Тупотів ногою, щось доводив.
За одвічне це "або-або"

Євген Федчук
2025.04.06 15:06
На луках вогонь палає, аж від села знати.
Сидять хлопці навкруг нього, хмизу підкладають.
Щоб сидіти веселіше, щось розповідають.
Вибралися в нічне хлопці коней випасати.
Коні луками блукають, траву випасають,
Хлопці зрідка поглядають, щоб десь не по

Ольга Олеандра
2025.04.06 11:43
Кожного дня в якомусь нашому місті траур.
Й загальний траур по всіх українських містах.
Світе, ти маєш на нього управу?
Світе, ти знайдеш на нього управу?
Бо якщо ні, він тебе перетворить на прах.

Світе, ти можеш його і усіх його служок прибрати?

Юрій Гундарєв
2025.04.06 09:49
Сьогодні, 6 квітня, День жалоби за жертвами варварської російської атаки на Кривий Ріг.
Унаслідок цинічного удару, що припав на житловий мікрорайон, загинуло 18 українців, 9 із них – діти…

Приспущений стяг.
Загиблі дорослі і діти.
Холодні вуста.
Х

Віктор Кучерук
2025.04.06 06:09
Коли молодший трохи був,
То я, на безголов’я,
І закопилював губу,
І нехтував здоров’ям.
І папіросами димів,
І пив не тільки воду, –
І поперек за кілька днів
Не віщував погоду.

С М
2025.04.06 06:06
Зірка Терен
Тліє кришиться у темінь
Змісту клоччя
І рвуться сили геть із осі
Промінь скаче
До вад у хмарини ілюзій

Ідемо ~ ти і я ~ скільки ще?

Микола Соболь
2025.04.06 04:54
Цей білий день і білий світ,
і сніг до сивини збілілий,
бреде по снігу білий кіт,
муркоче щось зарозуміло.
Уже пора весні прийти
у ці краї молочно-білі,
стоять насуплені хати
і абрикоси побілілі.

Тетяна Левицька
2025.04.05 22:27
Нехай біснуються, а я люблю —
переплелися душами й тілами
до божевілля, присмаку жалю.
Обоє сунем голови в петлю
і за життя чіпляємось губами.

Ніколи не косила лободу,
та цього разу, як лихий попутав.

Борис Костиря
2025.04.05 21:52
Колишнє життя, як Атлантида,
потонуло на дні океану.
Чи існувало воно насправді?
Чи не було воно маренням?
Колишнє життя стало
материком, який пішов
під воду чи розчинився
у кислоті забуття.

Іван Потьомкін
2025.04.05 20:00
Не бузувір я, хоч і не в жодній вірі.
Хрещений ( як і заведено було в моєму роді).
Сам, без помочі дяка (батька хрещеного, до речі),
По-церковнослов’янськи одспівував померлу бабу Ганну.
Заворожений, стояв перед ворітьми на кладовище,
Як реквієм невт

Віктор Кучерук
2025.04.05 11:42
Розпізнаю війни запеклість
І лють, і злість її щодня, –
Іще засмучує далекість
І душу точить незнання.
Я так давно тебе не бачив,
Через появу в нас біди,
Що знемагаю без побачень,
Як степ улітку без води.

Віктор Насипаний
2025.04.05 07:02
В село якось примчав дорослий внук
До свого діда врешті в гості:
- Авто я маю, хату, ноутбук.
Мене шанують на роботі.

І непогана, звісно, зарплатня.
Я, діду, програміст хороший.
До долара прив’язана вона.

Микола Соболь
2025.04.05 06:55
Осяде пил на убиті тіла,
понівечені жили доріг,
моя любове, аби ж ти могла,
врятувати в ту мить Кривий Ріг,
ще кров гаряча стікає з чола,
лежать дітки убиті, поглянь,
моя любове, аби ж ти могла…
я б віддав тебе всю без вагань.

Хельґі Йогансен
2025.04.05 00:14
— Добрий ранок, кохана! Як спалось?
— Жартівник! Це вже майже обід.
Таки справді без чогось дванадцять,
Лиш спросоння не видно мені.
На столі пахне тепла ще кава,
Сонце сяє грайливо в вікні.
Ти усміхнена, ніжна і гарна,
Наче Еос, мов цвіт навесні.

Борис Костиря
2025.04.04 21:50
Ця синиця вміщає в собі
цілий Всесвіт.
Синиця вміщає в собі
голку Кощія.
Так велике ховається
у малому.
Зруйнуєш малий Всесвіт,
розвалиться великий.

Борис Костиря
2025.04.04 21:45
Руйнується немічне тіло, мов замок.
Руйнується плоть, як уламки сторіч.
Руйнується те, що виходить із рамок,
Немовби відлуння лихих протиріч.

І те, що цвіло, переходить в занепад.
А те, що буяло, упало в труху.
І нас поглинає ненависті невід

Тетяна Левицька
2025.04.04 21:17
Нестерпілось, незлюбилось,
навіть уві сні...
Ніч заквецяла чорнилом
зорі чарівні.
Вітер хмари поганяє
пружним батогом...
Сніг пухнастим горностаєм
стелиться кругом.

Ігор Терен
2025.04.04 21:16
І
Ніколи кажуть не кажи, – ніколи.
Не має сенсу парадигма ця,
немає ні початку, ні кінця
абсурду, що вертається по колу
сансарою во ім’я гаманця.
Америка «кришує» Україну
як рекетир і поки тліє край,

Іван Потьомкін
2025.04.04 19:13
«Чому розладналися твої заручини з Томом?» «Бачиш, він обдурив мене: казав, що є фахівцем з печінки й нирок,а насправді працює в м’ясній лавці». 2 «Чому ти не відповіла на мій лист?» «Я не отримала його. З іншого боку, мені не подобається, що в ньому

Ольга Олеандра
2025.04.04 12:06
В міцних обіймах прохолоди
Після тягучого дощу
Хвилюються Дніпрові води
Розходяться Дніпрові води
По змоченому згарищу.
Віки прокочуються ними
І чайки звично ґелґотять
Середньовічні довгі зими

Микола Соболь
2025.04.04 10:50
Хай квітень нас розсудить і мине.
Впаде на землю квітом абрикоси.
За все, що не збулось, пробач мене
і за холодні, світанкові роси.
Переродись у дрібочку тепла,
почуй, як вітер небозвід колише,
коли сльоза по шибі потекла,
хай не карає спогадами бі

Козак Дума
2025.04.04 09:25
Гаптується часом верета вінчальна,
вкриває гілля білий квіт,
та вітер навіює присмак печалі
і линуть думки у політ,
а цвіт опадає із віт…

Доносить віола безмірності звуки,
лунає прийдешнього суть –

Юрій Гундарєв
2025.04.04 09:16
квітня - День народження видатної американської співачки українського походження.
До речі, зверніть увагу, як римуються: Квітень і Квітка…


Українка Квітослава Цісик народилася і все життя прожила у США. Батько, скрипаль родом зі Львова, називав її К
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Диковинка Лісова - [ 2009.09.03 07:52 ]
    Коварно трава пожелтела
    Коварно трава пожелтела,
    На душу осенний листок
    упал полежать.

    Мне кажется - я заболела.
    Холодный воздушный поток
    мешает дышать.

    А листья желают летать
    И танго танцуя, на ветер
    садятся наперегонки.

    Я вышла пройтись, погулять,
    а месяц, все еще светел
    искал певчих птиц голоски.

    Верба оголила виски.
    Она мыла тело в реке
    при свете луны.

    Я сердце зажала в тиски.
    Сегодня сбежала к тебе,
    где нет суеты!

    2 сентября 2009 г


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (3)


  2. Наталя Терещенко - [ 2009.08.25 16:31 ]
    КАРАСЬ І ЧЕРВОНА КНИГА (байка)
    Потрапив річковий Карась
    На старість у Червону книгу.
    Сказав усім рибалкам «зась»,
    І зняв з душі страхи-вериги.
    Все пригадав у річці тій –
    Трагічну смугу і бідову:
    Гоніння, культи і застій,
    Відлигу та перебудову …
    Зітхнувши, вільний від химер,
    Наш ветеран-Карась помер.
    Тож привілеї всі підводні
    Вже не для Карася сьогодні…
    ………………………………..
    Хто там на черзі у Червону?
    Це не по ньому плачуть дзвони?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  3. Наталя Терещенко - [ 2009.08.22 20:28 ]
    ЕПАТАЖНА ЧЕРЕПАХА (байка)
    Захотілось Черепасі
    Імідж поміняти:
    Панцир зараз не на часі,
    Й колір сіруватий…
    От вона й придбала в дебрях
    Суконь повну шафу:
    А-ля кобра, а-ля зебра
    І а-ля жирафа…
    Приміряла довго, чинно,
    Й задля епатажу
    Посунулась на стежину:
    Що громада скаже?
    Як хотілося овацій
    Амбіційній пані!
    Та отримала за працю
    Лиш розчарування…
    Звідусіль самі лиш зойки
    Й вигуки лунали:
    Хто ж це Вам біди накоїв,
    Та що ж з Вами стало?
    - Хто насмілився обдерти,
    Вас, таку хорошу?
    - Бідна і невинна жертво,
    Подавайте в розшук!
    Засмутилась Черепаха –
    Хоч стрибай із мосту!
    Поміняти одяг – махом!
    А імідж – непросто…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  4. Зік Василь Вільний - [ 2009.08.01 12:23 ]
    Чорний кіт
    Я - веселий чорний кіт,
    Мур-бонжур! Усім привіт!
    Маю з мишкою обід,
    Тож у мене все, як слід!

    – Мила мишко, не тремти!
    Хочеш, будемо на «ти»?
    Просить сіра:
    – Відпусти…
    – Ну і чим страшні коти?

    Чи боїться,
    Щоб не з’їв?
    Та не з’їм,
    Хіба я звір? –
    Я помуркав би лише… –
    Треба нам
    Таких мишей!

    Хвацько вискочу на пліт,
    Пригадаю давній хіт…
    Я такий із юних літ –
    Оптиміст чорнющий кіт!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (3)


  5. Зоряна Ель - [ 2009.07.31 16:41 ]
    З життя метеликів
    Я – красень-Метелик. Недавно із лялечки,
    Уже залицяються, ох які, кралечки.
    Барвистими крильцями дражнять, спокусниці.
    О, правил цнотливих підступні порушниці.

    Та вчора зустрів на листочку негадано
    Я Гусінь прекрасну, і – серце украдено!
    Струнка, поетична, невинно-салатова.
    А очі, як ніч, – таємничо агатові.

    Не слухай, о мила, джмелів пашталакання
    Про те, що літав із Лимонкою маками,
    Що в лілії пили нектар ми до ранечка…
    Тебе лиш кохаю!
    Тебе лиш чекаю!
    Довіку я – твій, о моя Капустяночко!

    31.07.2009



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  6. Анна Хані - [ 2009.07.27 15:45 ]
    Солнце поджаривает меня как на сковороде свиные рёбрышки
    Солнце поджаривает меня как на сковороде свиные рёбрышки
    Но только покрываюсь золотистой корочкой,
    В окошке
    Спрятавшись, жадно зорко слежу за вами, строчу строчки
    В стишки
    И даже подливаю подсолнечное маселко серебреной ложкою
    Переворачиваю тушки
    Мм, сочные
    Учуяв, бежит к окошку моя кошка
    Облизывается своим острым языком, мордочкой
    Глазеет часы песочные
    Часы текут с лишком



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  7. Зоряна Ель - [ 2009.07.19 12:19 ]
    Пам'ятник Жабі
    При повнім здоров'ї – пухнаста і біла
    Жила - була Жаба тихенько несміла.
    З готовністю бралась за будь-яке діло,
    Щоб вибитись "в люди" і жити в столиці.

    Від праці натхненної виросли крила,
    Розквітла захланність, упевненість, сила.
    Скумекала швидко, що декому мила,
    І голос сміливо подала з криниці.

    Посипались зверху гучні компліменти.
    А ще – пропозиція в банк під проценти
    Покласти свої капітали – клієнтам
    Належаться бонуси – наміри ниці.

    І тут пощастило новій бізнес-вумен:
    Ростуть депозити, і множаться суми –
    Шикарні авто і від Prada костюми,
    Від щирої усмішки гнуться полиці.

    Незлі дивіденди від нерезидентів,
    За чорну готівку з офшорів – презенти.
    Пора – в депутати, тоді – в президенти,
    Щоби не отримати ляпас по пиці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (15)


  8. Олександр Бик - [ 2009.07.17 11:17 ]
    Я - риба
    Я - риба,
    Уражена вірусом водних глибин,
    Слуга Посейдона
    Без права на голос чи крик.
    Не схожа на решту
    Без певних підстав і причин
    В болоті, де риби
    Для втіхи їдять інших риб.

    Я - риба
    Із вічним табу повертати назад,
    Без рук з головою
    Закована в срібло луски -
    Я проти, коли
    У воді електричний розряд,
    І проти, якщо
    В черв"яках зачаїлись гачки...

    Я - риба
    З програмою "Жити лише уночі",
    Зацькована всіми
    Хто міг, або просто хотів...
    Звичайна рибина,
    Яких на Землі тисячі,
    Але із людською
    Душею з минулих життів!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Прокоментувати:


  9. Оксана Лозова - [ 2009.07.16 23:33 ]
    БУДЯК
    Будяк нікого не колов,
    Джмелі йому шукали пари.
    Уся трава від нього пахла
    За літнім втомленим селом.
    Він вікував будячий вік
    Не гонористо, не бундючно.
    Та снились довго сни колючі
    Перетривоженій траві
    2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (13)


  10. Ніна Сіль - [ 2009.07.10 13:19 ]
    Химерні мурахи
    Літо:
    мурахи відрощують крила -
    хочуть летіти -
    прозорі блискучі крила -
    летіти у вирій -
    це так романтично, ах! -
    ви бачили в небі
    ключі крилатих мурах?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (5)


  11. Марія Дем'янюк - [ 2009.06.28 01:49 ]
    Жабине кохання...
    Біла лілея з великима очима
    Шепотіла про свою образу.
    І почувши про її страждання,
    Жабка зупинилася відразу.

    Капотіли слізки в жабеняти,
    Серце защеміло від туги,
    Не звернула лілея уваги –
    Жаб’яча любов їй не взнаки...

    Вечоріло,місяць став лимоном,
    Як поглянув на картину онну:
    Жабка хвилькою колише сни бутона
    Поглядаючи у каламуть бездонну...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  12. Галантний Маньєрист - [ 2009.06.20 16:34 ]
    Страждання пташиного Вертера
    Я Петрик - у дзьобі смачна насінина,
    О де ти кохана, о де ти, єдина?
    Я втілення кращого, птах-ідеалу!
    Даю безкоштовні уроки вокалу,

    Живу без ілюзій - у фолку і блюзі,
    О, званий радіти, печалюсь у тузі,
    Нуждаюся не в меценаті, а в музі!
    І в жóвтенько-крильцятому карапузі!

    Товчу це господарю і домовому,
    Та де їм сердечну збагнути утому!
    Жовтію, як пів України, у клітці,
    О скільки іще животіти сирітці?!

    Клянуся, що дзьоба зашию нитками,
    Носитиму милій торби з хробачками!
    "Я хочу канарку... і доцю... і сина...” -
    Лети до пташиного Бога пір’їна...


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (11)


  13. Віктор Цимбалюк - [ 2009.06.11 15:41 ]
    Сага про Чапу
    (Нашому Чапі)
    …Я – самий королівський в світі пес…
    Я – представник народу пекінес…
    І хоч і невеличкий я на зріст,
    Зате як гордо я деру свій хвіст…

    …Прапредком моїм був колись сам лев…
    Однак зустрів гібонку між дерев…
    Я, в принципі, за предка свого гордий,
    Та в мене трохи кривувата морда…

    …Хто такий цей доберман?...
    Хто він такий, цей дог?...
    Я на кутку – бусурман…
    Я тут – король, я – Бог…

    …Мене в Пекіні звали «песик фу»
    Я в них у Шаоліні вчив кунг-фу…
    І сам Хуанді – жовтий імператор,
    Любив мене, немов по крові брата…

    …Я, по ідеї, мав би їсти рис…
    Бо ж родом я з під Уішань-гори…
    Але останнім часом люблю сало…
    Плоскирівське Поділля рідним стало…

    …Хто такий цей доберман?...
    Хто він такий, цей дог?...
    Я на кутку – бусурман…
    Я тут – король, я – Бог…

    …Я позначаю всі кущі й кутки…
    Тут все моє, я тут один такий!...
    І навіть цей дволапий «цар природи» -
    Нащадок гомосапієнс-породи…

    Я мужньо пробираюсь через тер-р-р-н…
    Я – всім собакам пес, я – характер-р-р-н…
    У мене масть руда і біла лапа…
    Я – пуп Землі, я преподобний Чапа…

    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький, 29.05.09р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  14. Тетяна Роса - [ 2009.05.03 13:15 ]
    ***
    Вона диво, ця водорість-бранка.
    Увесь день їй дивуються риби,
    Але мріє вона на світанку:
    Вітер, хвилі колишуться ніби…

    Їй так тісно в скляній в’язниці,
    Та нічого не може змінити.
    Вона слухає спів риби-жриці
    І на волю протягує квіти…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Галина Косович - [ 2009.04.01 21:00 ]
    ЛІЛЕЯ
    Ця лілея, мов біла ніжність,
    Як сама незаймана святість,
    І невінчана, й незаміжня,
    І не люблена, й не зім’ята.
    А вночі очей не змикає,
    В ароматів густій задусі.
    То на ранок сльоза стікає,
    Чи сережка блищить у вусі?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  16. Наталя Терещенко - [ 2009.02.05 17:13 ]
    ВЕРБЛЮД -КРИТИК (байка)
    Один Верблюд був критиком відомим.
    (Згори - завжди видніший краєвид).
    Не мав ніколи сумнівів, чи втоми,
    А слини мав на цілий білий світ.
    Міг заплювати і роман, і повість,
    Сонет, баладу, байку, детектив,
    Думки мав «чисті», ще «чистішу» совість,
    І поливав згори, кого хотів.
    Тож якось спокусився на поему,
    Що видалась невдалою. Відтак,
    Її творець- відомий Страус Ему,
    Мав гарний стиль і непоганий смак.
    Була у нього і своя метода.
    Він критиків не мав за образок,
    І просто перечікував «негоду»,
    Сховавши мирно голову в пісок.
    Коли ж Верблюд від слини, як і личить,
    Вже випорожнив свій об’ємний рот-
    побачив не запльоване обличчя,
    а орган інших функцій та широт.
    ....................................................
    Цей випадок наука для Верблюда:
    Плювки як метод критики – облуда.
    А як би прозвучала ця проблема,
    Коли б у критиках був не Верблюд, а Ему?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (9)


  17. Мойсей Фішбейн - [ 2008.06.13 10:59 ]
    Няв!
               Пам’яті Макса

    Киця-чорнявка
    нявка і нявка,
    нявкать раденька
    киця руденька,
    десь від самотності та гіркоти
    сумно понявкують сірі коти,
    пахне котові у сні смакота,
    чути зі снива нявчання кота,
    діти розвісили широко там
    вуха й піднявкують милим котам,
    я і котів, і дітей обійняв:
    „Няв!”


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  18. Олексій Бик - [ 2006.12.08 06:02 ]
    ПІСЕНЬКА ПРО КОТИКА
    Я гуляю поміж вас,
    Ви для мене - як наркотик,
    Я маленький чорний котик,
    Шалапут і ловелас.

    Мов останній драндулет,
    На порозі катастрофи
    Я пишу прощальні строфи -
    Я філософ і поет.

    Ні бажання, ні часу
    Виправляти власні хиби -
    Вірю в безкінечну рибу
    Й абсолютну ковбасу.

    Я одвіку сам-один,
    Не беруть мене простуди,
    Горобці, коти і люди -
    То найкращі із тварин...

    ...Я гуляю поміж вас,
    Ви для мене - як наркотик,
    Я маленький чорний котик,
    Шалапут і ловелас.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  19. Володимир Ляшкевич - [ 2006.03.05 12:20 ]
    Риби
    І
    Топчучи древні мушлі, вибілені святково
    на потрісканій тверді напівпустель азійських,
    так не бажаєш тіні, як поміняти подих
    на ворушіння зябер у течії Мальмстріму,
    стати настільки іншим, жити настільки ново,
    щоби не знати суші, спраги, вогню і диму,
    не укриватись пилом, і не сльозити очі,
    бути лискучим тілом, що зазвичай із кручі
    лине не вниз, а вгору, на мерехтіння неба,
    на загадковий поклик місяця-черепахи.

    ІІ
    Риби не можуть бути іншими, аніж риби.
    Їм не потрібно глузду, що розмокає швидко,
    "швидко" для риб змістовно, а всяке "бридко" - рідко,
    винятком тільки руки, їхнє прогіркле "все-бо"!
    Але рятують води, вилюблені так, ніби,
    з ними лише й кохалось це безбережне Небо,
    і освятило в плесах кожне єство Відбитка,
    рибу у першу чергу, наче за срібло злитка
    риб'ячі вищі блиски, - не даремно хрестами
    не тяжіли на шиях, і служили з хлібами
    першим із перших: тим, що
    прагнули злитись з ними.
    Сріблом ж охочі ситі, вже не колишні Перші,
    що і без Дива в сіті ловлять на заклик: "Херші!",
    чи на відлуння волі аромату пустелі, -
    сіті, тому й у води падають наче рими,
    межі, кордони плину, аж по надрив моторів,
    що неодмінний вихід за променисті стелі
    на голоси рибалок і пташиних дозорів,
    чиїх горлянок русла служать, як двері келій,
    втечі від усіляких риб'ячих кредиторів.

    Втеча найголовніше, втеча - вінець ковзкого
    руху всього тремкого, сповненого жадання
    бути чимдалі, бути!- рибі не до вагання -
    хай мовчазною тінню течій мінливій пісні
    з радісного німого - волі співзвучно строго.
    Видимо, з цього зору, й води так схоже різні.
    Як і мовчання. Риби вдячні за дар - мовчати,
    що, вочевидь, не гірше вміння когось повчати:
    передусім нащадків, а по життю - найближчих,
    дар, що батькам спочинок і супокій ойчизні.

    Дещо гірше з коханням, і навпаки - з любов'ю:
    не дорікне сердито, не мотивує зраду,
    і від рідні корисну не принесе пораду.
    Тільки й вітай очима звабу перед собою,
    тільки пливи і ніжно пести її лускою.
    Пести її торканням і плавниковим рухом,
    водорості уклавши імператорським ложем,
    вмов її до спочинку, а коли геть знеможе,
    то покажи як зверху повертаються люде,
    втихомирені врешті, - дно і для них є домом.

    Звісно, питання дому варто ладнати вчасно.
    І не важливо хто ти з огляду громадянства,
    гарне знайдеться місце - тихе, без месіанства
    рабина, мулли, ксьондза, і найменшого руху
    з боку жонглерів слова, вкрапленого у чванство.
    Будь-які вправи рота тут, вочевидь, чесніші.
    Наміри з'їсти швидко, не зіткавши з промови
    ями, капкана, сильця, не переносять лови
    у різновид знущання, видно тому і досі
    води і найбагатші різноманіттям їжі.

    ІІІ
    Сонце. Незносна спека… Вийти з води на сушу
    під сонцепад проміння, щоби дійти пустелі,
    щоби довкола кості, закаменілі мушлі,
    політруки і зброя, випалені оселі?
    щоби пустельним вітром ночі сумні ридали:
    “рідну глибінь віддали, кинули, полишили…“?
    Непереносна спека...
                                  Обрію плавкі смуги...
    Висушеним легеням лінь ритмувати рухи.
    О ким були, що мали - зовсім не однозначно.
    Не, вочевидь, зростали, не очевидно - стали.

    Видно, жадали Сині, та затверділи в глині,
    і течія повітря - навіть не тінь Мальмстріму,
    але ж було дитинство! І у ріці стрімливій
    вміли спиняти подих, прагнули дна сягнути
    і зачепитись міцно, втриматись у глядінні
    на осяйну рухомість надпрозорої глиби,
    що лоскотала м'яко й далі тягнула, ніби
    ми є ріднею й зріти маємо разом, так як
    риби не можуть бути іншими, аніж риби.


    2003


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (5)



  20. Сторінки: 1   ...   4   5   6   7   8