ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.05.29 07:32
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля

Микола Соболь
2024.05.29 07:13
Нехай сьогодні пахне миром
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.

Віктор Кучерук
2024.05.29 04:52
Я люблю береги придніпрові
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.

Артур Курдіновський
2024.05.29 00:44
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -

Однакового сірого відтінку.

Ілахім Поет
2024.05.29 00:01
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди

Володимир Каразуб
2024.05.28 18:32
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,

Та для неї — світ заходиться радістю...

Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...

Це тобі набридли поети та романтизм...

Шон Маклех
2024.05.28 17:18
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.

Олександр Сушко
2024.05.28 14:53
Вагітні музи плодяться щодня,
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.

У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!

Тетяна Левицька
2024.05.28 12:13
Віч-н-віч з минулим у батьківській хаті
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.

Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани

Юрій Гундарєв
2024.05.28 11:47
червня відбудеться 190-й показ легендарної вистави «Швейк»
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!


Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі

Іван Потьомкін
2024.05.28 10:28
І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д

Микола Соболь
2024.05.28 10:02
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине

Світлана Пирогова
2024.05.28 08:47
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.

Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,

Віктор Кучерук
2024.05.28 05:15
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.

Ілахім Поет
2024.05.28 00:28
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…

Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з

Артур Курдіновський
2024.05.28 00:14
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п

Ісая Мирянин
2024.05.27 23:44
   Коли п. Гундарєв запропонував мені написати таке есе, то перше, що мені спало на думку, це те, що тема трюїстична, збита, сама собою зрозуміла. Але я швидко згадав сьогоденну соціально-політичну ситуацію й змінив своє ставлення. Отже мені, як українцю

Хельґі Йогансен
2024.05.27 19:03
На згарищі покинутих надій,
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"

Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.

Ярослав Чорногуз
2024.05.27 18:31
Ніколи я не знав такого щастя,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.

Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,

Юрій Гундарєв
2024.05.27 14:40
 Ось читаю щойно опублікований вірш Артура Курдіновського «Бий москаля!»: Якщо нарешті вільним хочеш стати, Щоб вільною була твоя земля, - Безжалісно, жорстоко та завзято Бий москаля! Ти не напав! Це він прийшов до тебе! Ти бачив. Добре знаєш,

Олександр Сушко
2024.05.27 12:57
Є віра. Є закон. А є придурки,
Які на слово вірять в казна-що.
А за вікном війна, тривога, гуркіт,
Країну перетворюють в ніщо.

Із вирію не повернулись мрії,
Христос мовчить, у бісів сабантуй.
А землячки - не люди - чорні змії,

Юрій Гундарєв
2024.05.27 10:56
У Жмеринці через падіння уламків дрона пошкоджено кілька будинків.
Один із них захистило дерево…


Дерево віти розкрило -
уламок приймає на себе…
Рожево-смарагдові крила
на фоні червоного неба.

Леся Горова
2024.05.27 08:17
Коли зневіра обснує порожня,
Безмовністю напружено дзвенить
Із неба-висі, неба-глибини,
Із мли-бажання, сповіді-вини
Уперто- невідступне поверни.
...
Так бачить за картиною художник,
Піднявши очі раптом від мольберту,

Микола Соболь
2024.05.27 05:26
Свароже капище і нині
у небо дивиться з води,
які ж у Бога очі сині,
а тут були села сліди
та нині води Борисфена
все схоронили у собі,
мовчить охрещена Олена
на древнім капищі Богів,

Віктор Кучерук
2024.05.27 05:26
Обрій осяяли сходи світання
І озорив далеч сонця вогонь, –
Серце упоює радість кохання
Та зігрівають надії його.
Вже обірвалась застояна тиша,
Віра у щастя вчувається знов, –
Серце дедалі стукоче гучніше
І закипає від збудження кров.

Артур Курдіновський
2024.05.27 02:38
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля, -
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!

Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив. Добре знаєш, звідкіля!
На бій благословило наше небо!

Ілахім Поет
2024.05.27 00:04
Чи фантомна корона ще стискує скроні,
Чи то просто густішає сіра імла.
Як повірити в те, що тепер ти стороння,
Адже рідною серцю настільки була?

Що ти робиш і що тобі мріється-сниться,
Де блукаю я нині, що кров з мене п’є -
Не обходить вже нас це,

Борис Костиря
2024.05.26 22:51
Я заблукав у пущі
хаотичних і диких думок.
Де мені знайти лісника,
який виведе із манускрипту
заплутаних і загадкових питань?
Я продираюся крізь гілки
буттєвих пасток і капканів,
крізь тенета нерозв’язних апорій.

Ігор Деркач
2024.05.26 22:00
                І
Не конає ірод моровий.
Чубляться парафіяни віри
у Христа, Аллаха... у кумира,
що волає всує, – Боже мій! –
ради себе, а не ради миру.
Невідомо, хто кого пасе
в офісі корупції... здається,

Юрій Гундарєв
2024.05.26 17:11
Місто Андрія Святого.
Місто Шевченка і Підмогильного.
Місто Амосова і Патона.
Місто Майдана Гідності.

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Євген Федчук
2024.05.26 14:02
Горять вогні у долині, вся долина сяє.
Стомилося в путі військо, тепер спочиває.
Круг багать сидять солдати, нічого робити,
Повечеряли та й байки узялись травити.
Хто про жінок, хто про долю, хто про дива світу.
А там якось і до відьом дійшли непоміт

Володимир Каразуб
2024.05.26 12:30
Тут повсюди криваві сліди Медеї,
Що дихає сирістю стін із підвальних могил
Роздвоєне серце подвоєне божевіллям
Обманом Цірцеї, обманом драконових крил.

Подорожній, повідай як прийдеш колись у Спарту
Про острів блаженних, що знищили зикурат
Пожеж

Олександр Сушко
2024.05.26 11:55
Нумо, браття, йдіть до мене в хату,
Розкажу про диво, НЛО.
Бо на сайті вилупивсь піратик,
Непростий дядина і не лох.

Скавучить потужно. Діви врозтіч
Від його всльозавлених "трудів".
А от графомани прямо в очі

Юрій Гундарєв
2024.05.26 11:53
На днях Олександр Сушко публічно заявив, що я, Юрій Гундарєв, - ніхто і звати мене ніяк, а от він, Сушко, - член НСПУ! Гадаю, що, з одного боку, членство у будь-якій творчій організації - це передусім грандіозний аванс - на свої справді майстерні твори,

Юлія Щербатюк
2024.05.26 11:44
І буде дощ, що зронять небеса,
Коли затулять хмарами півсвіту,
Та розпочнуть незборену сюїту,
Про головне, що ти не розказав.

Вже й не розкажеш, обірвалось те,
Що називалось щиро: душ єднання.
І упаде додолу лист останній,

Микола Соболь
2024.05.26 11:30
Є поет міцний, неначе кремній,
хоч стило об лисину теши,
не піїт, а самородок, геній,
поетичних скорювач вершин.
Я ж писака – графоман не більше,
доля хисту скупенько дала.
Чи Пегас мій жадібний на вірші,
чи не відчуваю слів тепла?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ісая Мирянин
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Губерначук - [ 2024.05.09 11:54 ]
    Весна – уві сні…
    Весна – уві сні, а літо – серед мрій,
    і осінь охолоне під кінець,
    а там – зима, і присиплятиме мороз:
    такий закон нестримної природи.

    11 серпня 1987 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Соняшник», стор. 29"


  2. Леся Горова - [ 2024.04.22 08:55 ]
    Верба
    Верба розплела свої коси за вітром
    Під ними у брижах виблискує став,
    Скотилися з берега запахи літа ...
    Втікаючи геть очерет захитав

    Сполоханий крижень. У сірої чаплі
    Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
    А сонце розсипалось плесом по краплі,
    Себе відбиваючи в сотні дзеркал.

    Тут небо стрічки голубі заплітає
    Між віття, зав'язує банти із хмар,
    Проміння смарагдово - золотаве
    Висвічує обриси мавок - примар

    У кроні розлогій, величній, високій
    Старої подруги за крок до води.
    Під стовбур могутній по силу, по спокій
    Мені б і щоранку до ставу ходить.

    Там просяться трави достиглі в покоси
    На рівному лузі обабіч боліт.
    Хитаються вітром розпущені коси
    Верби, що заплутала літо в гіллі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  3. Леся Горова - [ 2024.04.05 08:47 ]
    Метелик
    Сів метелик на моє плече -
    Гарна новина, жива пелюстко?
    Як відчув, що тут на серці пустка,
    А тривога раною пече?

    Прилетів розрадить, бо ж весна.
    І тремтить від подиху чи вітру
    Крилець оксамитова палітра.
    Та куди сідать, ти певно, знав -

    Доторкнувся лоскотно руки.
    Усміхаюсь - то твоя турбота.
    Ну лети, багато ще роботи -
    Ждуть кульбабок сонячні крапки.
    05.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  4. Леся Горова - [ 2024.03.27 08:04 ]
    Кизил

    Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
    І слід вологий на долоньках трав.
    Та світить кущ, що видається жовтим,
    Загубленим з учора клаптем шовку,
    Який від сонця вітер відірвав.

    Застлало небо, й дОнизу провисло
    Суцільне підволожене сукно,
    Лежить на голих тополиних списах,
    Обкутує на їх поставах лисих
    Із омели зеленої руно.

    Але кизил при степовій дорозі,
    Як новорічна іграшка горить
    Поміж сусідів сіро- голомозих,
    Й хоча зраннЯ на нього дощ моросить,
    То ніби сонце блиснуло на мить.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  5. Юрій Гундарєв - [ 2024.03.20 19:19 ]
    Дари на крові
    Ось на рушницю
    і вбий лисицю!

    Отримав стрілець
    рудий комірець.

    Або з вертольоту
    по вовках хлопати.

    Чи у слона з гармати -
    на клавішах грати.

    Або на кішку голу
    колесом - по приколу.

    А сучасні неандертали
    кошеням у футбол грали…

    Щоб уночі почути:
    це вас називають: люди?!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  6. Леся Горова - [ 2024.02.02 08:28 ]
    Вільшанка
    В безлистому клубку старої вишні
    Метеликом у інеї присіла
    Мала вільшанка. Розпустила пишно
    Яскраву грудку, розігнала тишу
    Роуладою на всю пташину силу.

    Підхоплені повівом дивні звуки
    У паморозі сонячно іскрили.
    Здавалося в ту мить - війна ущухла.
    Стояти б так і безкінечно слухать
    Натхненний спів на всю пташину силу.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  7. Леся Горова - [ 2023.12.28 09:34 ]
    Знову падає дощ

    Сіре небо так низько, здається , рукою
    Дотягнувшись, легенько посмикати можна
    Полотно те побите, із дІрок якого
    Густо сиплеться вниз білосніжна пороша.

    Павутина, що дивом дощами не збилась
    Провисає з нанизаним бісером пИвним,
    А із даху лякає сповзаюча брила,
    Що за мить облітає крилом голубиним.

    Виглядає в проталини лист недопрілий,
    Темні жмені слідів помережили стежку.
    Й знову падає дощ, сніжні залишки білі
    Обіцяючи вправно до вечора стерти.
    12.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  8. Леся Горова - [ 2023.12.17 11:23 ]
    Нічний етюд
    Ніч побіліла від жмені нежданого снігу,
    Мокрими клаптями кинутого навмання-
    Як обірвав хто пацьорки загублених віхол,
    Вулицю ледве прикрило убоге ткання.

    І відступив уже звичний безмісячний морок,
    Вийшли із нього дерева, тини і хати,
    Димом із білих дахів потягнулися вгору
    Напівпрозорі доріжки, і вітер затих.

    Ніч голубим кисілем замастила гардини,
    В'язко стекла на подушку, торкнула щоки.
    Жменькою снігу зима пригостила, і дивно
    Північ прикинулась ранком, іще не близьким.
    01.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  9. Леся Горова - [ 2023.12.05 08:48 ]
    Сосняк
    Рудіє глиця, знехотя опала.
    Стікає щемно захід у сосняк.
    І в небі, де недавно лиш світало,
    Вже місяця посріблений баняк
    Тре синю гладь надщербнутим овалом.

    Короткий день пригас, нахмурив брови
    Гіллям пухнастим, і сховався слід
    Мани останніх митей вечорових,
    Що канули у темний малахіт
    Густих і пряних сутінок соснових.

    У темно-синім небі поволока
    Хмарин високих, як рибацька сіть,
    Спіймала світла скритого потоки,
    Й лишилося у маківках висіть
    Потріпане знамено на флагштоку.

    А бір знімів, і перший згусток ночі
    Втоптавши щільно у руді голки
    Звільняти ніби поки що й не хоче,
    Та вітром потривожений п'янким,
    Вже тінню поле вицвіле толочить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  10. Леся Горова - [ 2023.11.29 08:21 ]
    Запорошило
    І сніг пішов. Розверзлись небеса,
    Й запорошило ним, запорошило...
    Він падав, потім ніби зависав,
    На мить торкнувшись до віконних шибок.

    Він опускався тихо до землі,
    Щоб дотиком її м'яким накрити,
    Й поволі світ похмурий побілів,
    І подих стишив норовливий вітер.

    Маленькі невамогі пластівці
    У зАкутки накриті полетіли,
    І в павутині зібганій зацвів
    Букет зимовий із пелЮсток білих.

    Сніг заглядав туди, куди лиш міг:
    Сідав на рами, вмощувався в стіни,
    Із даху падаючи, за вікном димів.
    Який же чистий! Може, душі зцілить.
    01.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  11. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.14 09:24 ]
    Собольча
    Очі, мов бусинки,
    щіточка-вусики.
    Сам хоч із вати -
    пре розірвати!
    Довгою ниткою
    прямо за литку
    вгору підвісив -
    тролити бісів.
    Наче мале…
    Але…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (7)


  12. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.12 11:50 ]
    У світі тварин

    Так тривожно соболю у лісі -
    оченята кров‘ю налилися,
    і тепер червоні, наче листя…
    От комусь би горло перегризти…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2023.09.04 16:00 ]
    Золоті панчохи
    Вже вересень прийшов у сад,
    Все підфарбовує потроху.
    Осіння ніжиться краса,
    Вдягає золоті панчохи.

    І легіт, вічно-молодий,
    До них, спокушений, прилинув --
    Не знає, дітися куди,
    Благає ласки на колінах.

    Вона сміється іздаля,
    Сережки-блискітки чіпляє.
    А він -- закохане маля --
    Припав до ніг посеред гаю.

    3 вересня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  14. Ігор Деркач - [ 2023.08.31 11:46 ]
    Наслідування
    Не новина, що літо догорає.
    Його не зупинити ні на мить
    і кожному повідати кортить,
    як ружа в’яне, листя опадає
    і не кує зозуля біля гаю,
    а хмари затуманили блакить.

    До вирію готуються лелеки,
    у далині – омріяна весна...
    дарма, що у людей іде війна
    і що до перемоги ще далеко.
    Вгорі їм сяють кольори веселки,
    за обріями падає луна.

    Метафори одна на одну схожі,
    але за ними кожне бачить те,
    що іноді засмучує, проте
    хай буде осінь, небо непогоже,
    та коїться невідворотнє, Боже,
    у морі – синє, вище – золоте.

    08/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Юрій Гундарєв - [ 2023.07.30 20:06 ]
    Мона
    У мене була кішка,
    і звали її Мона.
    Лягала до мене у ліжко -
    під килим ховалась від грому.

    У неї були очі,
    наче якісь світлофори:
    зелені - серед ночі,
    а вдень - жовто-прозорі.

    Ми разом з нею читали
    і музику слухали разом…
    А потім її не стало -
    і щось обірвалося зразу.

    Поклали її в коробку -
    ту, що із-під взуття,
    у цьому картонному гробику
    зібрали її в небуття.

    Так захотілося плакати,
    та соромно було сліз,
    коли металева лапа
    рила в грудневій землі.

    Тепер я один читаю,
    а музику взагалі не слухаю.
    Раніше не міг і представити -
    на рівному місці й… туга…

    Здавалося, це взагалі смішно!
    Крадеться хвиля солона…
    У мене була кішка,
    і звали її Мона.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2023.07.16 08:46 ]
    Літа середина
    Між листя буйного і трав
    Я усміхаюся дитинно...
    Хмелію тим, що Бог послав --
    Прекрасна літа середина.

    Немов коштовний камінець --
    Переливається у слові,
    Вдягнула сонячний вінець,
    В смарагді блиску, як в обнові.

    У співі птаства звук є свій --
    Немає в голосі металу.
    І сила — слабкості ясній
    Тут віддана вся на поталу.

    У душу щастя намело,
    Гойдають хвилями легені.
    І розчинилось люте зло
    У вітру подиху зеленім!

    15 липня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2023.07.13 23:42 ]
    Кайдани спеки
    Стуляє днина сонні вії,
    Проміння гасне золоте,
    Зоря вечірня рожевіє,
    Неначе ніжністю цвіте.

    Пророчить дощик вись далека,
    Пастух-вітрець до хмар заліз.
    Ось-ось впадуть кайдани спеки
    Важкими краплями униз.

    О змилуйтесь, небесні маги --
    Надмірна — літа теплота.
    Розкрила вже земля од спраги
    Свої потріскані вуста.

    13 липня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2023.05.16 23:09 ]
    Буяння трав
    Вітер коси кульбабі розпушить
    У годину оцю нелегку.
    Відпочинь, відпочинь, моя душе,
    Там, де грона розкішні бузку.

    Там, де саду гостинного пуща
    Ароматом п’янить звідусіль,
    Де повітря жагучо-цілюще,
    Розливає нам пахощів хміль.

    Де буяє травнева навала
    Ніби втоплює в марево снів.
    І в екстазі розквітлого шалу
    Уклоняється зрілій весні!

    15 травня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2023.04.16 23:45 ]
    Весна в жалобі
    В саду печаль мене огорне,
    Похмуро скрізь — не до пісень,
    Прийшла весна в хустині чорній,
    Дощами плаче кожен день.

    Ми з нею тужимо обоє,
    Скорбота рве усі думки,
    Оплакуєм загиблих воїв,
    І обидвох моїх батьків.

    Ні-ні, і біль тебе прониже,
    Із мокрих виллється гілляк.
    Бо рани ці ще зовсім свіжі,
    Не зарубцюються ніяк.

    Лише птахи ту темну тогу
    Не поспішають одягнуть,
    Щебечуть мов: “За Перемогу
    Загинули!” - у цьому суть!

    В їх голосах — несхитна віра
    У світлу радість майбуття,
    І сонце пробиває діри
    У чорнім савані життя!


    16 квітня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  20. Юрій Лазірко - [ 2023.01.06 04:43 ]
    вiтер i ковила
    приникла
    мов ховала очі
    ковила
    той вітер-перелесник
    як шаманив
    знав
    на що спокусливі
    думки
    в гнучких тілах
    і скільки літа
    ще не випито
    до дна

    забув
    про те
    як ніжно обіймав
    за стан
    і цілував
    ії
    від чуба
    до землі
    так ніби
    те стебло
    і колоски –
    уста
    і стільки пристрасті
    у них
    як у молитві –
    слів

    гарячий подих
    у волосся
    запускав
    як сонце
    засипалося
    в щілини хмар
    вона ставала
    мов пташиний пух
    легка
    але не знала
    що
    стожарня
    не стожар

    і чулося
    (коли всихала)
    ковилі
    це знову він
    той наймиліший
    лепетун
    а то
    "курли"
    стирало з неба
    журавлів
    і до весни
    ховало
    серця теплоту

    а то
    при місяці
    вже голки
    не знайти
    і те
    що коле
    ще нагадує
    ти тут
    а то
    білішає
    в очах
    душа води
    і струшує
    з корони неба
    висоту

    28 Січня, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  21. Юрій Лазірко - [ 2022.12.21 18:07 ]
    пралiс
    тут бував
    прадавній ліс
    повен радості
    і сліз
    небо лоскотав
    верхів'ям
    потопав
    у птахоспів'ї
    веснував
    і літував
    осенився
    зимував
    просто жив
    відлюдно
    та настав той день
    не судний
    а проґавлений
    для ґав
    ще хитріший
    за лисицю
    і страшніший
    ведмедиці
    із кумедним
    ведмежам
    де проходила
    межа
    де деравам
    вже занизько
    появилося
    людисько
    замість крил
    дві лапи ще
    що несли
    із болем
    щем
    і розрив нутра
    й загладу
    не дожив
    до листопаду
    той
    з легенями в гіллі
    вже ні радості
    ні сліз
    тільки вишмагане
    поле
    що від наготи
    аж коле
    видих душ
    із димаря
    що потріскують
    горять
    дим поплівся
    небокраєм
    праліс відійшов
    до раю

    11 Грудня, 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  22. Юрій Лазірко - [ 2022.12.19 21:51 ]
    все небесно
    все небесно
    люба весно
    йдуть планети на парад
    в день чудесний
    води скреснуть
    і воскресне знову сад

    це розквітле
    воскресіння
    білі янголи хрущів
    хай до світла
    струться тіні
    а до сині
    край дощів

    хай долоня
    у долоні
    а душа
    легені лю
    хай осоння
    жне кордони
    насту
    холоду
    й жалю

    і у кожній
    у росині
    хай народжується світ
    в подорожній
    у торбині
    зір загублених стоцвіт

    там для мене
    є зелене
    зеленішого нема
    пагін клена
    мить свячена
    у якїй вже незима

    11 Листопада, 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  23. Юрій Лазірко - [ 2022.12.15 19:09 ]
    провидiння
    провидіння
    сонячні каракулі
    тінь списали
    не котом
    наплакали
    розперезані
    із підвіконня
    пили вікна
    наче пійло
    коні
    а за шибами
    немов під ряскою
    сон замулився
    покрився казкою
    наче сом-вусач
    слизький
    і ситий
    рухав зябрами
    мов легіт житом
    неповторна мить
    росла під віями
    грані зведені
    світи посіяні
    хто там скрипає
    по серцю ходить
    в душу дивиться
    немов у воду
    то отой
    для кого
    в трюми спокою
    всесвіти змітають
    звагу кроків і
    сплін плете сильце
    із цівок зливи
    а у подихах
    знаходять диво
    то за ним
    не плачуть
    але хлипають
    не тримають зла
    не ранять криками
    в час коли
    стає він прикрим
    як нестерпний біль
    здається звиклим
    і світи
    до найчужіших
    сходяться
    і на ти
    зі смертю
    війни водяться
    тільки кликати
    його даремно
    він вже тут
    вибілює все темне
    він тихіше тиш
    з розмов нелічених
    і ніжніше ніж
    вогонь освідчення
    поки сом-вусач
    слизький
    і ситий
    грає зябрами
    мов легіт житом

    1 Листопада, 2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (2)


  24. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.17 11:04 ]
    Фортепанна
    Він грає на фортепіано,
    а кішка поруч, наче панна.

    Тож уявляє, що він Ріхтер,
    що має полум‘ям горіти…

    Вона не вірить, що він Ріхтер:
    про що тут, пане, говорити?

    А сни вусатій цій корові
    приходять тільки кольорові.

    Вона сама там грає в поті,
    а він - перегортає ноти….

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  25. Ігор Шоха - [ 2022.10.20 16:46 ]
    Симуляція розумової кризи
    ІТяжко виживати на землі
    люду біля чистої криниці,
    поки є між ними москалі,
    ненажери, нехристи, убивці.

    Не до миру і не до краси...
    не язик, а мову відбирає
    поки є фарбовані лиси,
    а царя у голові немає.

    ІІЇм усе твоє і на ріллі
    видається їхнім по закону,
    писаному по воді, пото́му,
    як ідуть у люди москалі.

    Навіть і обмежене тинами
    видурить, ограбить, украде
    і божитись буде, що за вами
    є борги... і до війни дійде.

    Вириє до сьомого коліна
    всю неправду і тобі на зло
    так укусить, бризкаючи слину,
    щоб найдовше боляче було.

    Знахабніє, виведе на люди,
    ніби ти чиєсь собі поніс,
    побажає, щоб урізав дуба
    і не червоніючи, забуде,
    як чуже поклав собі у віз...
    .............................................
    Як не є, хай получає в зуби,
    а тоді і квапити не буде
    у криницю свій поганий ніс.

    ІІІНе стає епохою свободи
    ненадійний ХХІ-й вік,
    та на благо нації і роду
    вичищає на землі усіх
    паразитів, нелюдів, ханиг
    ірраціонального народу.

    Нині ера Духу настає
    і карає доля: самурая...
    людоїда... адже карма є...
    та відмін між орками немає –
    канібал насилує, вбиває
    генерал накази віддає.

    Сатані придумаємо кару,
    а його баранячу отару
    небо анулює на віки.
    Тільки-но налякане, таки,
    прогресивне людство ще гадає,
    що робити, як ума немає
    і розперезалися вовки?

    10.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Герасименко - [ 2022.08.07 13:35 ]
    Натхнення два крила
    1
    Дивись, на стовбурі живопис!

    2
    Малює золотом і сріблом
    лишайник те, що нам потрібно.

    3
    Ні, не звичайний, а сакральний
    на конюшині, бачиш, пагін.
    Нову мелодію заграє,
    запалить магію наснаги.

    4
    Пегасе, Музонько, рушаймо
    в сонети, оди, серенади!
    Політ підвищить і пришвидшить
    художник-модерніст – лишайник
    і конюшини зеленавий,
    ні, не трилисник, а трисвічник!

    Липень 2022





    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.28 18:56 ]
    Реальність і мрія
    Вже тепле літо котиться на спад,
    Хоч сяє ще блават у високості...
    Сивіти злегка починає сад,
    Іржаві пасма — до сосни у гості.

    Але примчить грайливий вітерець --
    Своїм духмяним подихом цілющим
    В гущавину ввірветься навпростець,
    І тихе щастя розіллється в пущі.

    Немов кохана Муза звіддаля
    На кулі, на повітряній летіла.
    Поглянула униз і... вуаля* --
    Спустилася і пригорнулась тілом.

    І бризнув сонцем золотавий сміх,
    Неначе ніжність розлилась навколо.
    Кохались ми у травах запашних,
    І милував нас легіт ясночолий!

    28 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.21 23:27 ]
    Передгроззя
    Десь поміж сонячних доріг
    Пливе продовгувата хмара --
    Мов кількашаровий пиріг --
    Увесь в рожевощоких чарах.

    І видозмінюється вмить
    У дивовижнім вітроплині...
    Береза стиха шелестить
    В легкім тривожнім шумовинні.

    І птаство злякане чомусь
    Якісь нервові креслить кола.
    Онуці пояснив дідусь --
    Чому тьмяніє небо голе.

    Щось темночубе наповза,
    Немов у мозку — чорні думи.
    Ось-ось накриє все гроза,
    І рвійно зарегоче глумом.

    21 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.15 10:18 ]
    І мліє сад у поцілунках літа
    Як тихо нині у густому гаї...
    І навіть легіт зморений затих.
    У верховітті зрідка пролунає
    Розгонистий, гучний пташиний сміх.

    Лише цикади, як спадає спека,
    Ледь “крещендують”* на своїх гудках.
    Вібрує ніжно дерев’яна дека** --
    Їжак розкрився, і увесь розм’як.

    І мліє сад у поцілунках літа,
    Трава схиляє пагони гнучкі.
    І позіхає ізпросоння вітер,
    Качається, мов кіт в ній — залюбки.

    І сутінки вкривають райські пущі,
    І сонечко прощально нам: “Блись-блись!”
    І огортає подихом цілющим
    Замріяна і злагідніла вись.


    14 липня 7530 (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.03 00:39 ]
    Трояндові усмішки
    Мерехтять смарагдами берези,
    Сонечко пливе за небокрай.
    Гомонить із вітром сад поезій,
    Цей -- руками виплеканий — рай.

    Усмішки трояндові навколо
    Садівник розсипав, наче сни --
    Поміж верб, нахилених додолу --
    Щоб не так журилися вони.

    Чистота повітря кришталево
    Пахощами ніжними вгорта...
    Небо з поволокою, липневе --
    Марево, як мрія золота!

    2 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.27 00:06 ]
    Буйноліття
    Дотліває серед віття
    Сонячне багаття.
    Одяглося буйноліття
    У вечірнє плаття.

    Розлила по небу чари,
    Витягла з пуделка* -
    Рожевенько-біла хмара --
    Ніжна, як веселка.

    Ще виспівує у гіллі
    Пташечка лірично.
    Прохолоду, легіт милий
    В сад вечірній кличе.

    26 червня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  32. Нічия Муза - [ 2022.05.25 23:22 ]
    Хоробрий кравчик
    Ну що тобі далося те шоха,
    якщо і мухи посліду боїшся?
    Вважай, уже наївся і напився
    крові чужої як чужа блоха.

    Із прізвищем уже дурної слави
    ну, чесне слово, краще помовчи,
    та не просись на компліменти зайві
    і старшого кусатися не вчи.

    Хто заважає клону остолопа,
    Епатюка, Юпітера Європи,
    наприклад, називатись просто – клоп*?
    Яка різниця чи гузно, чи попа
    тринадцять тисяч років од потопу
    себе іменувала – Біложоп.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2022.04.24 04:32 ]
    Подих Велеса
    Весняні дні на Вінниччині рідній,
    І прохолодний квітень обвіва.
    І хмари збилися у висі нині --
    Як вівці ув отару, і слова

    Такі скуйовджені на цім папері,
    Як вихор, що раз-по-раз наліта.
    То — подих Велеса у ноосфері...
    І прислухається вже висота!

    Звучить його чарівна, світла ліра,
    І лиця усміхає мимохіть.
    Пробуджує палке бажання миру,
    У далеч відсуває гул жахіть.

    І вороння, обкаркавшись війною,
    Ховає чорні крилища лихі.
    Його, як орків, хвиля супокою
    Несе за обрій на похмурий схід.

    18, 24 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2021.10.30 04:43 ]
    Осіння драма
    Вітер по-зимовому війнув,
    Одшуміла золотава злива.
    В проблисках останніх бурштину
    Догоряє жовтень чарівливий.

    Наче наяву я бачив сни -
    Він крутив з паняночкою танець --
    Красень місяць, легінь осяйний --
    Осені розвихрений коханець.

    І багряною вже кров’ю стік,
    Від руки ревнивця ж бо загинув.
    Голий, сірий вбивця-чоловік --
    Прийде листопад йому на зміну.

    30 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2021.10.05 11:43 ]
    Єдиноборство
    Відсвіт сонця на деревах тане,
    Мов світила денного маяк.
    На повітря ніжне і духмяне
    Навалився вітер-холодняк.

    Щупальця свої простяг морозні,
    І на руки бореться з теплом.
    Скрипалеві рухи віртуозні
    Враз немов судомами звело.

    Не лунають нарікання жодні,
    Не здається ворогу ніяк.
    У небесній розчинивсь безодні
    Знавіснілий вітер-холодняк.

    4 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2021.10.02 22:18 ]
    Осінні сутінки
    Погожий день за обрій закотивсь,
    І нетривке тепло забрав з собою.
    А сіро-біла сталевидна вись
    Війнула ледь помітною журбою.

    І владно вечір простір оповив,
    І сіть свою від сутінок накинув.
    І угорі листочки — ледь живі --
    Тремтіння пробирає безупинно.

    А ще недавно літечко було,
    І відсвітом смарагдовим сміялось...
    Розвіялися спека і тепло
    Від холоду брутальної навали.

    2 жовтня 7529 р. (Віж Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2021.08.26 00:46 ]
    Здрастуй, осене!
    Як хороше в саду передосіннім,
    Мов ночі мерехтіння — спів цикад.
    На вітах — злагідніле шурхотіння --
    Їх вітру заколисує рука.

    Все затихає. Лиш химерні тіні
    Хитаються нечутно уві сні.
    Далекі зорі у блідім цвітінні --
    Являють личка в променях сумні.

    В повітрі щем витає безголосий,
    У серце закрадається жура.
    Мов руки здійняла вітально осінь,
    Тепло й смарагди в літа відбира!

    25 серпня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2021.06.06 15:57 ]
    Між нерозчесаної вовни хмар
    Як хороше до Криму* утекти,
    Цикад наслухатись до оніміння...
    Вкраїнець ти, господар в ньому — ти -
    Останнє ловиш сонячне проміння.

    Між ворухких, густих смарагдовіт
    Висвічує руденькою косою
    Сосна усохла — в цей мінливий світ,
    Іржавою пишається красою.

    В гіллі густому птаство жебонить,
    Високі трави легітець колише.
    І темрява свою спускає сіть
    На сад, що весь тремтить в обіймах тиші.

    Ще місяць не засвічує ліхтар,
    Та виникає враз небесна нірка
    Між нерозчесаної вовни хмар,
    І випірнає блиском перша зірка...

    5 червня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  39. Оксана Дністран - [ 2021.05.15 14:17 ]
    ***
    Жовті нарциси –
    Сонця ковток,
    Прагнення висі,
    Світлих думок.

    Іскри емоцій –
    Бризками з вуст.
    Літо невдовзі.
    Зимно чомусь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  40. Сергій Губерначук - [ 2021.04.30 08:03 ]
    Тост
    Ото ідеш, а навкруги – весна,
    нова, пахуча і різнокольорова…
    Я сам себе сьогодні не впізнав –
    по жилах кров вирує оркестрово!

    І я носій – її бокал.
    І сонце не помре від жовтої гарячки,
    воно тривожить світ на одчайний вокал –
    на все живе напала нетерплячка.

    Розбігались коти на лоскіт хромосом,
    надулись голуби, медують абрикоси,
    товстішають томи зелених аксіом,
    а в лимонаді тонуть перші оси…

    І хочеш втнути щось в кінці кінців,
    щоб з ніг на голову комусь крутнулось,
    щоб Фіґаро у чорта в кулаці
    на тому світі легенько гикнулось.

    Та й втнеш, і утечеш, і пропадеш
    серед людей, трамваїв і мелодій,
    в портретах перехожих оживеш
    чи як дивак, чи як пустун, як злодій…

    Розмокніть, сухарі! Уже давно весна.
    Уже позаду зимні інциденти.
    Я не боюся випити до дна.
    Моїй весні – мої аплодисменти!

    13 квітня 1989 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 55"


  41. Ігор Шоха - [ 2021.04.20 14:28 ]
    Вовче щастя
    На горі далекій і високій,
    де ще є герої із казок,
    рискає по лісу одинокий
    і забутий сіромаха вовк.

    Ау! ау! – лунає вечорами.
    Ау! ау! – відлунює луна.
    У лісі одинокими вовками –
    блукає він, а може, і вона.

    Вечорами, поки сяє небо
    і немає іншої краси,
    кличуть одне одного до себе
    виючі у небо голоси.

    До зорі, коли линяють зорі
    і заходить місяць молодий,
    мало що міняється у хорі–
    хочеш вий, а можеш, то не вий.

    Ау! ау! – із вечора до ранку.
    Ау! ау! – і душу – на замок.
    І лапою махне на сіроманку
    колоратурний одинокий вовк.

    04.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  42. Нічия Муза - [ 2021.04.18 07:59 ]
    Кульбаба
    Закортіло літепла кульбабі...
    і нема метелика... йому
    цього року вистачає зваби
    зимової снігової баби,
    а вона не відає, – чому?



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2021.04.14 01:49 ]
    Ностальгія
    Вкрилось небо сизою імлою,
    Сяє вечір тихо вдалині.
    За Дніпром - неонові вогні...
    Як, мій саде, скучив за тобою!

    Перейду кущі і переліски,
    І немов спалахують в гаю,
    Душу розтривожують мою -
    Як дівчата, молоді берізки.

    Далі в зелень чарівну порину,
    І піду крізь неї навпростець.
    Мружить очі сизий ялівець,
    Розкошують голубі ялини.

    Пробиває млу Кассіопея,
    Ми отам замріяні ішли,
    Тут стояли, як у сні, коли
    Цілував так солодко тебе я...

    13 квітня 7529 р. (Від Трипілля) (2021) НБС, оглядовий майданчик неонова ріка. 22 г. 01 хв.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  44. Анна Марічка - [ 2021.03.24 19:02 ]
    Сонце забуття
    Кружляє листя у швидкому вальсі,
    І осінь вже відходить в небуття...
    Але я до сонця простягаю пальці
    Й прошу у нього вороття.
    Воно ж з мене сміється гірко,
    Своїм промінчиком цілуючи чоло,
    А потім утікає швидко,
    Вставляючи в душі п'янке жало...
    Небесне тіло так безжально
    Забрало теплі спомини собі,
    Щоб потім, зовсім безпохвально,
    Віддати їх усі воді...


    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2021.01.28 19:43 ]
    Усмішка Велеса
    Зимовий день. І вітряно у парку.
    Повітря аж пронизує тебе.
    І зазирає вітер в кожну шпарку,
    Неначе нишпорка із КаДеБе.

    Навіяв снігу. І прасує свистом.
    І сад у білім смокінгу. Дива.
    З трави зелених гудзиків намисто
    Півколом на піджак понашивав.

    Зима вернулася і порядкує -
    Січе, завією все холодить.
    І щуляться берези, сосни, туї
    Від коренів самих до верховіть.

    І затремтів ясний і збліднув обрій.
    За хмару ухопив мороз його.
    Розтікся Велес ув усмішці добрій,
    І сивиною огорнув обох...

    28 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2021.01.02 21:22 ]
    Вечірнє багаття
    Поволі днина догоряє,
    Парує тихо так земля.
    Лишає сонце в тихім гаю
    Рожевий відсвіт між гілля.

    Усе тьмяніє напочатку -
    Кущі, дерева — як стіна!
    Імлу враз прорізають цятки -
    Вогні із кожного вікна.

    І темрява святково дише,
    Мов усміхається де-де.
    І вогневіше, веселіше
    Вервечка світлячків гряде.

    Імла розсипалась на шмаття.
    Усюди — сяєво ясне.
    Мов хтось розпалює багаття,
    І сад от-от ним спалахне!

    2 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2020.11.10 09:28 ]
    Осінній марафон
    Перекипів зелений шум
    у золоті розмаю
    і огортає душу сум
    оголеного гаю.

    Летять до ирію птахи
    за обрії далекі
    лишають гнізда і дахи
    оперені лелеки.

    Несуть на кожному крилі
    мої дитячі мрії,
    що на подвір’ї і землі
    розвіяні як пір’я.

    І залишаються мені
    за перелазом тину
    одні пейзажі та сумні
    картини карантину.

    Заманює у хащі ліс
    дарами урожаю,
    де у корінні між беріз
    опеньки визирають.

    Іще жаліє листопад
    горобину й калину,
    а те, що затіняє сад,
    чекає гільйотину.

    Ясою віють небеса...
    сльозою капає роса...

    у сивині туману
    палають де-не-де кущі...

    переполіскують дощі
    осінню ікебану.

    11.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2020.09.14 06:16 ]
    Музика осіннього дощу
    Музика осіннього дощу
    Чується надворі крізь фіранку.
    Водяну завісу опущу
    На печаль замисленого ранку.

    Щось вона шепоче, шелестить,
    Сріблом посипає тротуари.
    І вив’язує за ниттю — нить,
    Філософські пише мемуари.

    І “легато”* тягнуть скрипалі
    На химерно-хмарних диво-струнах.
    Флажолети, паузи малі -
    Мов різкі і пристрасні цілунки.

    Як ударні, барабанить дах,
    Ніби черги строчить з кулемета.
    Дощ гойдається на всіх вітрах,
    Мов чергуючи падіння й злети.

    На “димінуендо”** тихий стук -
    Поять краплі темінь асфальтову.
    Шумовиння чарівливий звук
    Навіває пісню колискову.

    *Легато (зв’язний звук) — італ. муз. термін.
    **Димінуендо (затихаючи) — італ. муз. термін.

    14 вересня 7528 р. (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)


  49. Сергій Губерначук - [ 2020.08.26 11:31 ]
    Кархарадон
    Шукачі перлин на східнім бе́резі
    зустрічають сонце Полінезії –
    і до скону в споконвічній манії
    поринають в очі Океанії.

    Гребінь хвиль колишній штиль розчісує.
    Он, кархарадон той плин обписує,
    довго довгий, білий, ніби з мармуру,
    осліпля́ючи знімальну камеру.

    Сплять на сонці гості – іхтіологи,
    мореплавці та палеонтологи.
    Ними вже відміряно й обчислено,
    як його зубами дно все ввіслано.

    Сонна яхта стомлено колишеться.
    Білим білий акула́к тим тішиться…
    Судиться з судно́м – і враз злягається –
    їсть-поїсть і їсти не вагається…

    Тихий Океан з нудьгою милою
    є мертовно тихою могилою.
    Дно різцями точать кості в му́лові.
    Саме так минає час акуловий…

    У мені кархарадон змагається –
    то зникає, то за мить з’являється!
    Розтинаю знову не в останнє я
    хижо-біле серце Океанії!

    Сяє Всесвіт зорями-медузами!
    Мчать круїзи з Робіками Крузами!
    Шукачі перлин на східнім бе́резі
    проводжають сонце Полінезії…

    7 липня 2007 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 99"


  50. Лариса Маковей - [ 2020.08.01 19:27 ]
    Нап'єшся знов нектару!
    О, бджілко золотава, маленька трудівнице!
    Не відаючи втоми, летиш в полон левад!
    Де липа медоносна й червона медуниця
    Довкола розсівають медовий аромат.

    Нап'єшся знов нектару, чарі́вна мандрівнице!
    Скупаєшся в акордах пташиних серенад.
    Поніжишся в блискучій, смарагдовій травиці,
    Занурившись у співи розчулених цикад.

    Та раптом хмари в небі розірве громовиця!
    І ти втечеш, забравши, медовий свій цукат.
    Ховаючись від зливи, спочинеш у домівці,
    Щоб потім знов вернутись в розкішний диво-сад.

    О, бджілко золотава, малесенька служнице!
    Виблискує в загравах твій сонячний наряд!
    Життя твоє коротке, мов рання зоряниця,
    Яке краде безжально невтомний часопад.

    Полинеш в потойбіччя, забравши таємницю!
    Загубишся в безмежжі під срібний зорепад.
    Наступного вже літа нова твоя сестриця
    Збиратиме нектари на просторах левад.

    22. 07. 2020





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   8