ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Самослав Желіба
2023.10.02 13:03
У моїх штанях – дорогоцінний вантаж,
І я іду крізь море людей,
Стійко витримуючи усі бурі мінливого суспільства.

Наталія Кравченко
2023.10.02 09:20
Літає по небу вогонь, а над землею теж літає, Реве війна, як вогняна вуалька, Палаюча в ночі. Спалює міста, не заллє вода, Яскравим полум’ям горить і бути покірним говорить. Плавить все навколо до тла, Не втече і не піде ніхто, і ніщо від цієї в

Микола Соболь
2023.10.02 06:14
Сусід у мене вегетаріанець
від виду сала хреститься, капець,
а я люблю карасика в сметані,
сосиски в тісті, звісно, – холодець.
Моя дружина он яка ґаздиня –
варенички у вишкварках несе…
А у сусіда чи гарбуз, чи диня?
Й узвар із баклажанів на десерт

Віктор Кучерук
2023.10.02 05:33
То покотиться, то скаче
По подвір'ю пружний м'ячик, -
То шукають на городі
Цю опуку дружнім родом,
Бо не може ні хвилинки
Буть без круглого Устимко.
02.10.23

Володимир Бойко
2023.10.02 02:02
Розбійникам з великої дороги не місце у великій політиці. Російська матрьошка лягла під китайську ляльку. Мудрі змії виродилися у підлих гадюк. Добрі наміри – вигідна ширма для недобрих справ. Тим, що вчать жити інших, самим би іще по

Іван Потьомкін
2023.10.01 22:15
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим. І не сподобалось йому тут жити, а закортіло на

Юлія Щербатюк
2023.10.01 20:20
І знов німота ця, неначе напруга,
Упала на плечі, закрила вуста.
Укотре по колу, чи то не наруга,
Коли у повторі омана пуста?

До заходу доля схиляється тужно,
Хоча, ще чіпляє порожнього суть...
Напевне, до тебе вертається мужність,

Сергій Губерначук
2023.10.01 17:33
Не схожі ні на кого люди
снують їдять – їдять, снують…
Хто їх зупинить, хто розбудить?
Вони ж своїх, себе жують!

Будують нібито сумлінно
загальнолюдський інститут –
от – ні! – майбутні покоління

Микола Соболь
2023.10.01 17:23
Край ночі стань на Борисфена схилах,
прислухайся, як жебонить вода,
тече Дніпро, неначе кров у жилах,
пульсує його хвиля золота,
немов зове торкнутися причастя
з молитвою до Бога на устах
чи є у світі ще найбільше щастя
перетікати у Чумацький Шлях.

Євген Федчук
2023.10.01 16:17
Сидять рибалки понад ставом.
Над воду вудлища стирчать.
Мабуть, ідуть не надто справи –
Чи що й вдалося упіймать,
Бо і садки в воді порожні.
Та хто би переймався тим?
По пляшці виставили кожен,
Бо ж всяк подався зі своїм.

Ярослав К
2023.10.01 13:26
І знов пишу: її кохаю.
Паперу вкотре зізнаюся,
Що все обожнюю без краю
Ясні вуста і пасма русі.

Що досі марю проти ночі
Із нею стрітися зарання
І у розмаю дні співочі

Микола Соболь
2023.10.01 13:15
Майстер ком не стане майстром слова,
що напише мжичка чи полова.
І слова й думки його пусті.
Хай собі плететься у хвості.
Не марную часу даром я,
коли бачу, що Юрко - теля.
01.10.23р.

Юрій Гундарєв
2023.10.01 12:06
Цей ювілейний випуск присвячую, звичайно,
улюбленому опонентові

«Наче орьол із Поті
ширяє в піднебессі…»

« - Коротша думка, кращі пироги!
- Це правда, Юро?

Наталія Кравченко
2023.10.01 10:30
Відчинилися двері у невидимий чорний світ, Панує чорна тінь - вуалька у ньому… У місячному небі ясні зірки ледве видно, Мертвим поглядом у скло дивиться череп місяця. Темний шар хмар рухає чорною вуалькою, проступаючи на ньому обличчя чорних магів,

Віктор Кучерук
2023.10.01 06:18
Намагався раз Василько
Ухопить за гребінь хвильку, –
Опустив у воду руку
І піймав зубасту щуку,
Зголоднілу так уранці,
Що вчепилася за пальці.
01.10.23

Микола Соболь
2023.10.01 05:47
Сховаюся у золотім саду,
де ще від вишні трохи пахне літом
і яблука цвіт-сонечком напиті
багріють крізь стуманену габу.
У верховітті сповненій надії
лиш тихий вітер між гіллячок мріє…
а скоро засурмить він у трубу,
задме, задме сліпим снігам настрі

Ярослав Чорногуз
2023.10.01 00:48
Не шкодуйте грошей для поета,
Бо духовно не зростете ви...
Не з’їсте колись одну котлету -
Є пожива мізкам голови.

Ну не купите моднячу сумку,
Стане трішки личенько худе.
Раптом в книзі геніальна думка

Іван Потьомкін
2023.09.30 23:49
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається

Ігор Деркач
2023.09.30 20:12
ІНам помагають, бо іде війна
Європою і мало є надії,
що не чіпає того сатана,
у кого на зелене алергія.

ІІ
Немає віри в те, що має шут
зіграти роль в історії країни,

Микола Дудар
2023.09.30 13:21
Попри всякої негоди
І всіляких перепон,
Не зникають ляльководи -
Негараздів еталон…
Наче мухи обліпили.
Жмуть і жмуть зо всіх сторін.
Ех, мені б такої сили,
Не смоктав би анальгін...

Наталія Кравченко
2023.09.30 10:53
Навкруги було темно Панувала чорна вуалька, Ховаючись з виду, Так сховалася, що ніхто не бачить її, Так і з'явилася злобна вуалька, бачучи її Все навкруги поринуло у доімоту, Та прогнати зловісну вуальку не може

Юрій Гундарєв
2023.09.30 09:30
У перший день жовтня рівно о дев‘ятій вся Україна зупиниться, щоб хвилиною мовчання вшанувати світлу пам‘ять наших захисників і захисниць, які віддали своє життя у боротьбі з жорстоким ворогом, і з вдячністю згадати й подумки помолитися за тих, хто із збр

Тетяна Левицька
2023.09.30 08:42
Хай кине в мене камінь той, хто без гріха,
і я йому вклонюся ницо, як святому,
хоча не кланялась, крім Господа, нікому,
сльоза полинна неабияка гірка.

Пробачаться мої провини, бо хіба
на терезах усе злобливе переважить?
Хотіла від свого життя барв

Віктор Кучерук
2023.09.30 07:23
Всюди знати має кожен
В непростий для світу час,
Що научимо й поможем
Тим, хто звернеться до нас.

Ро-До-Си – красива назва,
Скрізь шанована людьми,
Бо розумні та уважні,

Микола Соболь
2023.09.30 03:20
Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
лишивши яблука у мисці
для жовтня, йди його стрічай,
нехай не бідкається красень,
що сивіє щоранку сад,
така краса, на вітах рясно
ще дозріває виноград…

Микола Дудар
2023.09.29 21:22
Не знаю як вам, мені сумно без Півдня.
Сержант старшині, пам’ятаю, нерівня…
Не плачу, не скиглю… усе це наївно,
Тим паче, що знову, безсоння в обіймах…

Дістало падлюче, як завжди, зненацька.
Та сила у нас в усіх гайдамацька
У Матінки - Неньки, у К

Володимир Каразуб
2023.09.29 13:29
Колись ти була таємничою як світанок
На вокзальній станції,
З пустими перонами, лавами,
Лункою залою і вицвілими плафонами.
Вітер погойдував кронами лип і зривав каштани,
Поодинокі птахи пролітали над лісом за колією,
А потім здалеку вчувалось гудін

Володимир Бойко
2023.09.29 10:54
Дубляни на Дублін Галич на Галац Балту на Балтімор Тульчин на Тульчу Закупне на Закопане Монастириська на Монте-Карло Рівне на Равенну Вільнянськ на Вільнюс Тальне на Таллінн Кути на Калькутту Буки на Баку

Наталія Кравченко
2023.09.29 09:36
Два чорних та сильних крила Їм похмура вуаль безодні, Зовсім не страшна, Злетять до небес, Але крила під тягарем Вам не злетіти, Тягар давить і тягне вниз, Не скинути їм його Маєте померти

Микола Соболь
2023.09.29 07:23
Час летить. Не стомлюються коні.
Був алюр, тепер уже галоп.
Ранок воду п’є на підвіконні,
а йому б чайку лише ковток.
Можна й кави. Та вона дорожча.
Про десерти маритися зась.
На болоті заспівала троща,
до картоплі буде і карась.

Віктор Кучерук
2023.09.29 05:05
У бабусиній оселі
Нині сумно Даніелі,
І з бабусею в кімнаті
Їй не хочеться гуляти, -
Тож вмовляє самотужки
Добродушну боягузку
Відпустити на годину
До гайочка по ожину,

Марія Дем'янюк
2023.09.28 21:12
Осінь - кольору полум'я свічі:
Вогник вдячності та молитов.
Сяєвом жовтим сповита земля,
Свічі-дерева запалені знов.

Осінь голубить, осінь шепоче,
Осінь тебе обійняти хоче,
Осінь до серця свого пригортає,

Марія Дем'янюк
2023.09.28 21:12
Осінь - кольору полум'я свічі:
Вогник вдячності та молитов.
Сяєвом жовтим сповита земля,
Свічі-дерева запалені знов.

Осінь голубить, осінь шепоче,
Осінь тебе обійняти хоче,
Осінь до серця свого пригортає,

Микола Дудар
2023.09.28 20:54
Згубивсь. Відстав. Приліг. Спочинув.
Набрав дзвіночок сам собі
Згадав усе… і ту дівчину,
Що перестрілись у журбі…

А краєвид торкнув долоні
І підштовхнув з обійм до дій…
І прошептав наживо промінь:

Віктор Михайлович Насипаний
2023.09.28 20:54
Вільне місце у маршрутці.
Сів малий хлопчак гарненько.
Стала поруч в сірій куртці
Повна жіночка старенька.

Лиш малий устати хоче, -
Та у сміх. Його спиняє:
- Ще посидь! Не треба, хлопче.

Євген Федчук
2023.09.28 14:35
Миколка в лісі назбирав грибів
І вже було додому повертався,
Як чує – хтось по стежці наближався.
Тож він бігом за кущиком присів.
З’явились два десятки вояків,
Хто в чому та з тризубом на кашкетах.
Хто з автоматом, хто із пістолетом.
«Свої!» - мел
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Паша Броський
2023.09.18

Іркаля Іркаля
2023.09.10

Дмитро Близнюк
2023.09.03

Олег Білик
2023.08.29

Даниїл Ворона
2023.08.27

Світлана Луценко
2023.07.27

К Галина К Галина
2023.07.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Самослав Желіба - [ 2023.10.02 13:54 ]
    3
    У моїх штанях – дорогоцінний вантаж,
    І я іду крізь море людей,
    Стійко витримуючи усі бурі мінливого суспільства.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2023.09.04 16:00 ]
    Золоті панчохи
    Вже вересень прийшов у сад,
    Все підфарбовує потроху.
    Осіння ніжиться краса,
    Вдягає золоті панчохи.

    І легіт, вічно-молодий,
    До них, спокушений, прилинув --
    Не знає, дітися куди,
    Благає ласки на колінах.

    Вона сміється іздаля,
    Сережки-блискітки чіпляє.
    А він -- закохане маля --
    Припав до ніг посеред гаю.

    3 вересня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  3. Ігор Деркач - [ 2023.08.31 11:46 ]
    Наслідування
    Не новина, що літо догорає.
    Його не зупинити ні на мить
    і кожному повідати кортить,
    як ружа в’яне, листя опадає
    і не кує зозуля біля гаю,
    а хмари затуманили блакить.

    До вирію готуються лелеки,
    у далині – омріяна весна...
    дарма, що у людей іде війна
    і що до перемоги ще далеко.
    Вгорі їм сяють кольори веселки,
    за обріями падає луна.

    Метафори одна на одну схожі,
    але за ними кожне бачить те,
    що іноді засмучує, проте
    хай буде осінь, небо непогоже,
    та коїться невідворотнє, Боже,
    у морі – синє, вище – золоте.

    08/23


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Юрій Гундарєв - [ 2023.07.30 20:06 ]
    Мона
    У мене була кішка,
    і звали її Мона.
    Лягала до мене у ліжко -
    під килим ховалась від грому.

    У неї були очі,
    наче якісь світлофори:
    зелені - серед ночі,
    а вдень - жовто-прозорі.

    Ми разом з нею читали
    і музику слухали разом…
    А потім її не стало -
    і щось обірвалося зразу.

    Поклали її в коробку -
    ту, що із-під взуття,
    у цьому картонному гробику
    зібрали її в небуття.

    Так захотілося плакати,
    та соромно було сліз,
    коли металева лапа
    рила в грудневій землі.

    Тепер я один читаю,
    а музику взагалі не слухаю.
    Раніше не міг і представити -
    на рівному місці й… туга…

    Здавалося, це взагалі смішно!
    Крадеться хвиля солона…
    У мене була кішка,
    і звали її Мона.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2023.07.16 08:46 ]
    Літа середина
    Між листя буйного і трав
    Я усміхаюся дитинно...
    Хмелію тим, що Бог послав --
    Прекрасна літа середина.

    Немов коштовний камінець --
    Переливається у слові,
    Вдягнула сонячний вінець,
    В смарагді блиску, як в обнові.

    У співі птаства звук є свій --
    Немає в голосі металу.
    І сила — слабкості ясній
    Тут віддана вся на поталу.

    У душу щастя намело,
    Гойдають хвилями легені.
    І розчинилось люте зло
    У вітру подиху зеленім!

    15 липня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2023.07.13 23:42 ]
    Кайдани спеки
    Стуляє днина сонні вії,
    Проміння гасне золоте,
    Зоря вечірня рожевіє,
    Неначе ніжністю цвіте.

    Пророчить дощик вись далека,
    Пастух-вітрець до хмар заліз.
    Ось-ось впадуть кайдани спеки
    Важкими краплями униз.

    О змилуйтесь, небесні маги --
    Надмірна — літа теплота.
    Розкрила вже земля од спраги
    Свої потріскані вуста.

    13 липня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2023.05.16 23:09 ]
    Буяння трав
    Вітер коси кульбабі розпушить
    У годину оцю нелегку.
    Відпочинь, відпочинь, моя душе,
    Там, де грона розкішні бузку.

    Там, де саду гостинного пуща
    Ароматом п’янить звідусіль,
    Де повітря жагучо-цілюще,
    Розливає нам пахощів хміль.

    Де буяє травнева навала
    Ніби втоплює в марево снів.
    І в екстазі розквітлого шалу
    Уклоняється зрілій весні!

    15 травня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2023.04.16 23:45 ]
    Весна в жалобі
    В саду печаль мене огорне,
    Похмуро скрізь — не до пісень,
    Прийшла весна в хустині чорній,
    Дощами плаче кожен день.

    Ми з нею тужимо обоє,
    Скорбота рве усі думки,
    Оплакуєм загиблих воїв,
    І обидвох моїх батьків.

    Ні-ні, і біль тебе прониже,
    Із мокрих виллється гілляк.
    Бо рани ці ще зовсім свіжі,
    Не зарубцюються ніяк.

    Лише птахи ту темну тогу
    Не поспішають одягнуть,
    Щебечуть мов: “За Перемогу
    Загинули!” - у цьому суть!

    В їх голосах — несхитна віра
    У світлу радість майбуття,
    І сонце пробиває діри
    У чорнім савані життя!


    16 квітня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  9. Юрій Лазірко - [ 2023.01.06 04:43 ]
    вiтер i ковила
    приникла
    мов ховала очі
    ковила
    той вітер-перелесник
    як шаманив
    знав
    на що спокусливі
    думки
    в гнучких тілах
    і скільки літа
    ще не випито
    до дна

    забув
    про те
    як ніжно обіймав
    за стан
    і цілував
    ії
    від чуба
    до землі
    так ніби
    те стебло
    і колоски –
    уста
    і стільки пристрасті
    у них
    як у молитві –
    слів

    гарячий подих
    у волосся
    запускав
    як сонце
    засипалося
    в щілини хмар
    вона ставала
    мов пташиний пух
    легка
    але не знала
    що
    стожарня
    не стожар

    і чулося
    (коли всихала)
    ковилі
    це знову він
    той наймиліший
    лепетун
    а то
    "курли"
    стирало з неба
    журавлів
    і до весни
    ховало
    серця теплоту

    а то
    при місяці
    вже голки
    не знайти
    і те
    що коле
    ще нагадує
    ти тут
    а то
    білішає
    в очах
    душа води
    і струшує
    з корони неба
    висоту

    28 Січня, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  10. Юрій Лазірко - [ 2022.12.21 18:07 ]
    пралiс
    тут бував
    прадавній ліс
    повен радості
    і сліз
    небо лоскотав
    верхів'ям
    потопав
    у птахоспів'ї
    веснував
    і літував
    осенився
    зимував
    просто жив
    відлюдно
    та настав той день
    не судний
    а проґавлений
    для ґав
    ще хитріший
    за лисицю
    і страшніший
    ведмедиці
    із кумедним
    ведмежам
    де проходила
    межа
    де деравам
    вже занизько
    появилося
    людисько
    замість крил
    дві лапи ще
    що несли
    із болем
    щем
    і розрив нутра
    й загладу
    не дожив
    до листопаду
    той
    з легенями в гіллі
    вже ні радості
    ні сліз
    тільки вишмагане
    поле
    що від наготи
    аж коле
    видих душ
    із димаря
    що потріскують
    горять
    дим поплівся
    небокраєм
    праліс відійшов
    до раю

    11 Грудня, 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  11. Юрій Лазірко - [ 2022.12.19 21:51 ]
    все небесно
    все небесно
    люба весно
    йдуть планети на парад
    в день чудесний
    води скреснуть
    і воскресне знову сад

    це розквітле
    воскресіння
    білі янголи хрущів
    хай до світла
    струться тіні
    а до сині
    край дощів

    хай долоня
    у долоні
    а душа
    легені лю
    хай осоння
    жне кордони
    насту
    холоду
    й жалю

    і у кожній
    у росині
    хай народжується світ
    в подорожній
    у торбині
    зір загублених стоцвіт

    там для мене
    є зелене
    зеленішого нема
    пагін клена
    мить свячена
    у якїй вже незима

    11 Листопада, 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  12. Юрій Лазірко - [ 2022.12.15 19:09 ]
    провидiння
    провидіння
    сонячні каракулі
    тінь списали
    не котом
    наплакали
    розперезані
    із підвіконня
    пили вікна
    наче пійло
    коні
    а за шибами
    немов під ряскою
    сон замулився
    покрився казкою
    наче сом-вусач
    слизький
    і ситий
    рухав зябрами
    мов легіт житом
    неповторна мить
    росла під віями
    грані зведені
    світи посіяні
    хто там скрипає
    по серцю ходить
    в душу дивиться
    немов у воду
    то отой
    для кого
    в трюми спокою
    всесвіти змітають
    звагу кроків і
    сплін плете сильце
    із цівок зливи
    а у подихах
    знаходять диво
    то за ним
    не плачуть
    але хлипають
    не тримають зла
    не ранять криками
    в час коли
    стає він прикрим
    як нестерпний біль
    здається звиклим
    і світи
    до найчужіших
    сходяться
    і на ти
    зі смертю
    війни водяться
    тільки кликати
    його даремно
    він вже тут
    вибілює все темне
    він тихіше тиш
    з розмов нелічених
    і ніжніше ніж
    вогонь освідчення
    поки сом-вусач
    слизький
    і ситий
    грає зябрами
    мов легіт житом

    1 Листопада, 2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (2)


  13. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.17 11:04 ]
    Фортепанна
    Він грає на фортепіано,
    а кішка поруч, наче панна.

    Тож уявляє, що він Ріхтер,
    що має полум‘ям горіти…

    Вона не вірить, що він Ріхтер:
    про що тут, пане, говорити?

    А сни вусатій цій корові
    приходять тільки кольорові.

    Вона сама там грає в поті,
    а він - перегортає ноти….

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  14. Ігор Шоха - [ 2022.10.20 16:46 ]
    Симуляція розумової кризи
    ІТяжко виживати на землі
    люду біля чистої криниці,
    поки є між ними москалі,
    ненажери, нехристи, убивці.

    Не до миру і не до краси...
    не язик, а мову відбирає
    поки є фарбовані лиси,
    а царя у голові немає.

    ІІЇм усе твоє і на ріллі
    видається їхнім по закону,
    писаному по воді, пото́му,
    як ідуть у люди москалі.

    Навіть і обмежене тинами
    видурить, ограбить, украде
    і божитись буде, що за вами
    є борги... і до війни дійде.

    Вириє до сьомого коліна
    всю неправду і тобі на зло
    так укусить, бризкаючи слину,
    щоб найдовше боляче було.

    Знахабніє, виведе на люди,
    ніби ти чиєсь собі поніс,
    побажає, щоб урізав дуба
    і не червоніючи, забуде,
    як чуже поклав собі у віз...
    .............................................
    Як не є, хай получає в зуби,
    а тоді і квапити не буде
    у криницю свій поганий ніс.

    ІІІНе стає епохою свободи
    ненадійний ХХІ-й вік,
    та на благо нації і роду
    вичищає на землі усіх
    паразитів, нелюдів, ханиг
    ірраціонального народу.

    Нині ера Духу настає
    і карає доля: самурая...
    людоїда... адже карма є...
    та відмін між орками немає –
    канібал насилує, вбиває
    генерал накази віддає.

    Сатані придумаємо кару,
    а його баранячу отару
    небо анулює на віки.
    Тільки-но налякане, таки,
    прогресивне людство ще гадає,
    що робити, як ума немає
    і розперезалися вовки?

    10.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Герасименко - [ 2022.08.07 13:35 ]
    Натхнення два крила
    1
    Дивись, на стовбурі живопис!

    2
    Малює золотом і сріблом
    лишайник те, що нам потрібно.

    3
    Ні, не звичайний, а сакральний
    на конюшині, бачиш, пагін.
    Нову мелодію заграє,
    запалить магію наснаги.

    4
    Пегасе, Музонько, рушаймо
    в сонети, оди, серенади!
    Політ підвищить і пришвидшить
    художник-модерніст – лишайник
    і конюшини зеленавий,
    ні, не трилисник, а трисвічник!

    Липень 2022





    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.28 18:56 ]
    Реальність і мрія
    Вже тепле літо котиться на спад,
    Хоч сяє ще блават у високості...
    Сивіти злегка починає сад,
    Іржаві пасма — до сосни у гості.

    Але примчить грайливий вітерець --
    Своїм духмяним подихом цілющим
    В гущавину ввірветься навпростець,
    І тихе щастя розіллється в пущі.

    Немов кохана Муза звіддаля
    На кулі, на повітряній летіла.
    Поглянула униз і... вуаля* --
    Спустилася і пригорнулась тілом.

    І бризнув сонцем золотавий сміх,
    Неначе ніжність розлилась навколо.
    Кохались ми у травах запашних,
    І милував нас легіт ясночолий!

    28 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.21 23:27 ]
    Передгроззя
    Десь поміж сонячних доріг
    Пливе продовгувата хмара --
    Мов кількашаровий пиріг --
    Увесь в рожевощоких чарах.

    І видозмінюється вмить
    У дивовижнім вітроплині...
    Береза стиха шелестить
    В легкім тривожнім шумовинні.

    І птаство злякане чомусь
    Якісь нервові креслить кола.
    Онуці пояснив дідусь --
    Чому тьмяніє небо голе.

    Щось темночубе наповза,
    Немов у мозку — чорні думи.
    Ось-ось накриє все гроза,
    І рвійно зарегоче глумом.

    21 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.15 10:18 ]
    І мліє сад у поцілунках літа
    Як тихо нині у густому гаї...
    І навіть легіт зморений затих.
    У верховітті зрідка пролунає
    Розгонистий, гучний пташиний сміх.

    Лише цикади, як спадає спека,
    Ледь “крещендують”* на своїх гудках.
    Вібрує ніжно дерев’яна дека** --
    Їжак розкрився, і увесь розм’як.

    І мліє сад у поцілунках літа,
    Трава схиляє пагони гнучкі.
    І позіхає ізпросоння вітер,
    Качається, мов кіт в ній — залюбки.

    І сутінки вкривають райські пущі,
    І сонечко прощально нам: “Блись-блись!”
    І огортає подихом цілющим
    Замріяна і злагідніла вись.


    14 липня 7530 (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.03 00:39 ]
    Трояндові усмішки
    Мерехтять смарагдами берези,
    Сонечко пливе за небокрай.
    Гомонить із вітром сад поезій,
    Цей -- руками виплеканий — рай.

    Усмішки трояндові навколо
    Садівник розсипав, наче сни --
    Поміж верб, нахилених додолу --
    Щоб не так журилися вони.

    Чистота повітря кришталево
    Пахощами ніжними вгорта...
    Небо з поволокою, липневе --
    Марево, як мрія золота!

    2 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.27 00:06 ]
    Буйноліття
    Дотліває серед віття
    Сонячне багаття.
    Одяглося буйноліття
    У вечірнє плаття.

    Розлила по небу чари,
    Витягла з пуделка* -
    Рожевенько-біла хмара --
    Ніжна, як веселка.

    Ще виспівує у гіллі
    Пташечка лірично.
    Прохолоду, легіт милий
    В сад вечірній кличе.

    26 червня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  21. Нічия Муза - [ 2022.05.25 23:22 ]
    Хоробрий кравчик
    Ну що тобі далося те шоха,
    якщо і мухи посліду боїшся?
    Вважай, уже наївся і напився
    крові чужої як чужа блоха.

    Із прізвищем уже дурної слави
    ну, чесне слово, краще помовчи,
    та не просись на компліменти зайві
    і старшого кусатися не вчи.

    Хто заважає клону остолопа,
    Епатюка, Юпітера Європи,
    наприклад, називатись просто – клоп*?
    Яка різниця чи гузно, чи попа
    тринадцять тисяч років од потопу
    себе іменувала – Біложоп.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2022.04.24 04:32 ]
    Подих Велеса
    Весняні дні на Вінниччині рідній,
    І прохолодний квітень обвіва.
    І хмари збилися у висі нині --
    Як вівці ув отару, і слова

    Такі скуйовджені на цім папері,
    Як вихор, що раз-по-раз наліта.
    То — подих Велеса у ноосфері...
    І прислухається вже висота!

    Звучить його чарівна, світла ліра,
    І лиця усміхає мимохіть.
    Пробуджує палке бажання миру,
    У далеч відсуває гул жахіть.

    І вороння, обкаркавшись війною,
    Ховає чорні крилища лихі.
    Його, як орків, хвиля супокою
    Несе за обрій на похмурий схід.

    18, 24 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2021.10.30 04:43 ]
    Осіння драма
    Вітер по-зимовому війнув,
    Одшуміла золотава злива.
    В проблисках останніх бурштину
    Догоряє жовтень чарівливий.

    Наче наяву я бачив сни -
    Він крутив з паняночкою танець --
    Красень місяць, легінь осяйний --
    Осені розвихрений коханець.

    І багряною вже кров’ю стік,
    Від руки ревнивця ж бо загинув.
    Голий, сірий вбивця-чоловік --
    Прийде листопад йому на зміну.

    30 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2021.10.05 11:43 ]
    Єдиноборство
    Відсвіт сонця на деревах тане,
    Мов світила денного маяк.
    На повітря ніжне і духмяне
    Навалився вітер-холодняк.

    Щупальця свої простяг морозні,
    І на руки бореться з теплом.
    Скрипалеві рухи віртуозні
    Враз немов судомами звело.

    Не лунають нарікання жодні,
    Не здається ворогу ніяк.
    У небесній розчинивсь безодні
    Знавіснілий вітер-холодняк.

    4 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2021.10.02 22:18 ]
    Осінні сутінки
    Погожий день за обрій закотивсь,
    І нетривке тепло забрав з собою.
    А сіро-біла сталевидна вись
    Війнула ледь помітною журбою.

    І владно вечір простір оповив,
    І сіть свою від сутінок накинув.
    І угорі листочки — ледь живі --
    Тремтіння пробирає безупинно.

    А ще недавно літечко було,
    І відсвітом смарагдовим сміялось...
    Розвіялися спека і тепло
    Від холоду брутальної навали.

    2 жовтня 7529 р. (Віж Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2021.08.26 00:46 ]
    Здрастуй, осене!
    Як хороше в саду передосіннім,
    Мов ночі мерехтіння — спів цикад.
    На вітах — злагідніле шурхотіння --
    Їх вітру заколисує рука.

    Все затихає. Лиш химерні тіні
    Хитаються нечутно уві сні.
    Далекі зорі у блідім цвітінні --
    Являють личка в променях сумні.

    В повітрі щем витає безголосий,
    У серце закрадається жура.
    Мов руки здійняла вітально осінь,
    Тепло й смарагди в літа відбира!

    25 серпня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2021.06.06 15:57 ]
    Між нерозчесаної вовни хмар
    Як хороше до Криму* утекти,
    Цикад наслухатись до оніміння...
    Вкраїнець ти, господар в ньому — ти -
    Останнє ловиш сонячне проміння.

    Між ворухких, густих смарагдовіт
    Висвічує руденькою косою
    Сосна усохла — в цей мінливий світ,
    Іржавою пишається красою.

    В гіллі густому птаство жебонить,
    Високі трави легітець колише.
    І темрява свою спускає сіть
    На сад, що весь тремтить в обіймах тиші.

    Ще місяць не засвічує ліхтар,
    Та виникає враз небесна нірка
    Між нерозчесаної вовни хмар,
    І випірнає блиском перша зірка...

    5 червня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  28. Оксана Дністран - [ 2021.05.15 14:17 ]
    ***
    Жовті нарциси –
    Сонця ковток,
    Прагнення висі,
    Світлих думок.

    Іскри емоцій –
    Бризками з вуст.
    Літо невдовзі.
    Зимно чомусь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  29. Сергій Губерначук - [ 2021.04.30 08:03 ]
    Тост
    Ото ідеш, а навкруги – весна,
    нова, пахуча і різнокольорова…
    Я сам себе сьогодні не впізнав –
    по жилах кров вирує оркестрово!

    І я носій – її бокал.
    І сонце не помре від жовтої гарячки,
    воно тривожить світ на одчайний вокал –
    на все живе напала нетерплячка.

    Розбігались коти на лоскіт хромосом,
    надулись голуби, медують абрикоси,
    товстішають томи зелених аксіом,
    а в лимонаді тонуть перші оси…

    І хочеш втнути щось в кінці кінців,
    щоб з ніг на голову комусь крутнулось,
    щоб Фіґаро у чорта в кулаці
    на тому світі легенько гикнулось.

    Та й втнеш, і утечеш, і пропадеш
    серед людей, трамваїв і мелодій,
    в портретах перехожих оживеш
    чи як дивак, чи як пустун, як злодій…

    Розмокніть, сухарі! Уже давно весна.
    Уже позаду зимні інциденти.
    Я не боюся випити до дна.
    Моїй весні – мої аплодисменти!

    13 квітня 1989 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 55"


  30. Ігор Шоха - [ 2021.04.20 14:28 ]
    Вовче щастя
    На горі далекій і високій,
    де ще є герої із казок,
    рискає по лісу одинокий
    і забутий сіромаха вовк.

    Ау! ау! – лунає вечорами.
    Ау! ау! – відлунює луна.
    У лісі одинокими вовками –
    блукає він, а може, і вона.

    Вечорами, поки сяє небо
    і немає іншої краси,
    кличуть одне одного до себе
    виючі у небо голоси.

    До зорі, коли линяють зорі
    і заходить місяць молодий,
    мало що міняється у хорі–
    хочеш вий, а можеш, то не вий.

    Ау! ау! – із вечора до ранку.
    Ау! ау! – і душу – на замок.
    І лапою махне на сіроманку
    колоратурний одинокий вовк.

    04.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  31. Нічия Муза - [ 2021.04.18 07:59 ]
    Кульбаба
    Закортіло літепла кульбабі...
    і нема метелика... йому
    цього року вистачає зваби
    зимової снігової баби,
    а вона не відає, – чому?



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2021.04.14 01:49 ]
    Ностальгія
    Вкрилось небо сизою імлою,
    Сяє вечір тихо вдалині.
    За Дніпром - неонові вогні...
    Як, мій саде, скучив за тобою!

    Перейду кущі і переліски,
    І немов спалахують в гаю,
    Душу розтривожують мою -
    Як дівчата, молоді берізки.

    Далі в зелень чарівну порину,
    І піду крізь неї навпростець.
    Мружить очі сизий ялівець,
    Розкошують голубі ялини.

    Пробиває млу Кассіопея,
    Ми отам замріяні ішли,
    Тут стояли, як у сні, коли
    Цілував так солодко тебе я...

    13 квітня 7529 р. (Від Трипілля) (2021) НБС, оглядовий майданчик неонова ріка. 22 г. 01 хв.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  33. Анна Марічка - [ 2021.03.24 19:02 ]
    Сонце забуття
    Кружляє листя у швидкому вальсі,
    І осінь вже відходить в небуття...
    Але я до сонця простягаю пальці
    Й прошу у нього вороття.
    Воно ж з мене сміється гірко,
    Своїм промінчиком цілуючи чоло,
    А потім утікає швидко,
    Вставляючи в душі п'янке жало...
    Небесне тіло так безжально
    Забрало теплі спомини собі,
    Щоб потім, зовсім безпохвально,
    Віддати їх усі воді...


    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2021.01.28 19:43 ]
    Усмішка Велеса
    Зимовий день. І вітряно у парку.
    Повітря аж пронизує тебе.
    І зазирає вітер в кожну шпарку,
    Неначе нишпорка із КаДеБе.

    Навіяв снігу. І прасує свистом.
    І сад у білім смокінгу. Дива.
    З трави зелених гудзиків намисто
    Півколом на піджак понашивав.

    Зима вернулася і порядкує -
    Січе, завією все холодить.
    І щуляться берези, сосни, туї
    Від коренів самих до верховіть.

    І затремтів ясний і збліднув обрій.
    За хмару ухопив мороз його.
    Розтікся Велес ув усмішці добрій,
    І сивиною огорнув обох...

    28 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2021.01.02 21:22 ]
    Вечірнє багаття
    Поволі днина догоряє,
    Парує тихо так земля.
    Лишає сонце в тихім гаю
    Рожевий відсвіт між гілля.

    Усе тьмяніє напочатку -
    Кущі, дерева — як стіна!
    Імлу враз прорізають цятки -
    Вогні із кожного вікна.

    І темрява святково дише,
    Мов усміхається де-де.
    І вогневіше, веселіше
    Вервечка світлячків гряде.

    Імла розсипалась на шмаття.
    Усюди — сяєво ясне.
    Мов хтось розпалює багаття,
    І сад от-от ним спалахне!

    2 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Шоха - [ 2020.11.10 09:28 ]
    Осінній марафон
    Перекипів зелений шум
    у золоті розмаю
    і огортає душу сум
    оголеного гаю.

    Летять до ирію птахи
    за обрії далекі
    лишають гнізда і дахи
    оперені лелеки.

    Несуть на кожному крилі
    мої дитячі мрії,
    що на подвір’ї і землі
    розвіяні як пір’я.

    І залишаються мені
    за перелазом тину
    одні пейзажі та сумні
    картини карантину.

    Заманює у хащі ліс
    дарами урожаю,
    де у корінні між беріз
    опеньки визирають.

    Іще жаліє листопад
    горобину й калину,
    а те, що затіняє сад,
    чекає гільйотину.

    Ясою віють небеса...
    сльозою капає роса...

    у сивині туману
    палають де-не-де кущі...

    переполіскують дощі
    осінню ікебану.

    11.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2020.09.14 06:16 ]
    Музика осіннього дощу
    Музика осіннього дощу
    Чується надворі крізь фіранку.
    Водяну завісу опущу
    На печаль замисленого ранку.

    Щось вона шепоче, шелестить,
    Сріблом посипає тротуари.
    І вив’язує за ниттю — нить,
    Філософські пише мемуари.

    І “легато”* тягнуть скрипалі
    На химерно-хмарних диво-струнах.
    Флажолети, паузи малі -
    Мов різкі і пристрасні цілунки.

    Як ударні, барабанить дах,
    Ніби черги строчить з кулемета.
    Дощ гойдається на всіх вітрах,
    Мов чергуючи падіння й злети.

    На “димінуендо”** тихий стук -
    Поять краплі темінь асфальтову.
    Шумовиння чарівливий звук
    Навіває пісню колискову.

    *Легато (зв’язний звук) — італ. муз. термін.
    **Димінуендо (затихаючи) — італ. муз. термін.

    14 вересня 7528 р. (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)


  38. Сергій Губерначук - [ 2020.08.26 11:31 ]
    Кархарадон
    Шукачі перлин на східнім бе́резі
    зустрічають сонце Полінезії –
    і до скону в споконвічній манії
    поринають в очі Океанії.

    Гребінь хвиль колишній штиль розчісує.
    Он, кархарадон той плин обписує,
    довго довгий, білий, ніби з мармуру,
    осліпля́ючи знімальну камеру.

    Сплять на сонці гості – іхтіологи,
    мореплавці та палеонтологи.
    Ними вже відміряно й підчислено,
    як його зубами дно все ввіслано.

    Сонна яхта стомлено колишеться.
    Білим білий акула́к тим тішиться…
    Судиться з судно́м – і враз злягається –
    їсть-поїсть і їсти не вагається…

    Тихий Океан з нудьгою милою
    є мертовно тихою могилою.
    Дно різцями точать кості в му́лові.
    Саме так минає час акуловий…

    У мені кархарадон змагається –
    то зникає, то за мить з’являється!
    Розтинаю знову не в останнє я
    хижо-біле серце Океанії!

    Сяє Всесвіт зорями-медузами!
    Мчать круїзи з Робіками Крузами!
    Шукачі перлин на східнім бе́резі
    проводжають сонце Полінезії…

    7 липня 2007 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 99"


  39. Лариса Маковей - [ 2020.08.01 19:27 ]
    Нап'єшся знов нектару!
    О, бджілко золотава, маленька трудівнице!
    Не відаючи втоми, летиш в полон левад!
    Де липа медоносна й червона медуниця
    Довкола розсівають медовий аромат.

    Нап'єшся знов нектару, чарі́вна мандрівнице!
    Скупаєшся в акордах пташиних серенад.
    Поніжишся в блискучій, смарагдовій травиці,
    Занурившись у співи розчулених цикад.

    Та раптом хмари в небі розірве громовиця!
    І ти втечеш, забравши, медовий свій цукат.
    Ховаючись від зливи, спочинеш у домівці,
    Щоб потім знов вернутись в розкішний диво-сад.

    О, бджілко золотава, малесенька служнице!
    Виблискує в загравах твій сонячний наряд!
    Життя твоє коротке, мов рання зоряниця,
    Яке краде безжально невтомний часопад.

    Полинеш в потойбіччя, забравши таємницю!
    Загубишся в безмежжі під срібний зорепад.
    Наступного вже літа нова твоя сестриця
    Збиратиме нектари на просторах левад.

    22. 07. 2020





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Шоха - [ 2020.07.20 21:07 ]
    Фантоми літа
    У леті літа виринає пам'ять,
    в якій живе навіяне у сни,
    і міражі забутої весни
    на мить одну являються і тануть.

    Заполовіли вруна ярини,
    уже й озимі колос викидають
    і я́сені, дитячі ясени́
    із далини мої літа вітають.

    І ясно, що до осені іде...
    Рудіє осока і де-не-де
    калина опадає на отаву.

    І, як учора, майже наяву,
    іду косити в'ялу мураву,
    але не нарікаю на уяву.

    07.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  41. Євген Федчук - [ 2020.06.09 19:10 ]
    Хто як будує гнізда
    (англійська легенда)

    Зібрались якось різні птахи світу
    Й сороку стали всі гуртом прохать
    Аби вона взялася їх навчити,
    Як саме треба гнізда будувать.
    Бо ж славилась сорока поміж ними
    Своїм уміння гарно гнізда вить.
    - Ти поділись уміннями своїми!-
    Взялися усі дружно говорить.
    Сорока ж дуже любить всіх повчати,
    Пом’ялася для виду, а тоді
    Сказала: - Добре, згодна показати.
    Та тільки раз, отож, як слід глядіть.
    Взяла спочатку і з багна зліпила
    Щось схоже до кругленького коржа.
    - Мені уже все добре зрозуміло!-
    Озвався сірий дрізд, не побажав
    Дивитись далі,сам подавсь ладнати.
    З тих пір в них гнізда саме отакі.
    Взялась сорока гілочки вкладати
    На отой коржик із усіх боків.
    -Ах, ось як треба!- голосно гукає
    Тут чорний дрізд.- Тоді я полетів!
    Отож гніздо їх так і виглядає,
    Бо ж він дивитись далі не схотів.
    Сорока ж знов багна понабирала
    Й обклала шаром гілочки оті.
    - Все далі ясно! – тут сова сказала-
    Та й час уже прийшов мені летіть.
    Тож так, як слід собі гнізда й не вила…
    Сорока ж гілочок іще взяла
    Й гніздо іззовні ними знов обвила,
    Зв’язала їх гарненько, як змогла.
    -Це саме те, що треба! – процвірінькав
    Тут горобець і теж подався десь.
    Йому гніздо, як слід зробити ліньки,
    І ліплять, що, мовляв, і так зійде.
    Ну, а сорока далі майструвала.
    Ганчір’я, пір’я відшукала та
    Гарненько ними все гніздечко вслала.
    Що, навіть, шпак промовив: - Красота!
    В шпака, і справді, затишне гніздечко,
    Бо ж він сороку слухав довше всіх.
    У пух м’якенький відклада яєчка,
    Висиджує там пташенят своїх.
    Сказав то шпак та й полетів робити.
    Всі розлетілись по одній одна -
    Хто політати, хто гніздечко вити
    Зосталась лише горлиця дурна.
    Сорока ж все працює, все ладнає,
    Показує, як класти пух та мох.
    Аж гілочку упоперек вкладає
    І чує: - Мало двох! – та, - Мало двох!
    Але сорока: - Досить і одної!
    А та їй: - Мало двох!- знов завела.
    Сорока глядь, а крім її самої,
    Поблизу лише горлиця й була.
    Розсердилась вона та й полетіла
    І зареклася вчити гнізда вить.
    Тож кожен ліпить, як кому схотілось,
    Бо не бажав тоді, як треба вчить.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  42. Сергій Губерначук - [ 2020.06.03 08:03 ]
    Ліщина
    Ламають ліщину вже вко́тре підряд.
    Уко́тре підряд знов горішнику ряд
    з цурпа́лок здіймається сонцю настріч,
    долаючи неміч і товщі сторіч.

    Як добре над лугом лягти́ у траву,
    в якій після битв обновлюсь, оживу,
    яка пам’ятає всіх пращурів сни
    і берег тримає й майбутні човни.

    Нема кого бити за план ҐОЕРЛО,
    за місце, де Тетерів зник у Дніпро,
    за дно водосховища й море боліт
    у лузі, якому неміряно літ.

    Тепер заповідником зветься земля,
    де все доведеться почати з нуля,
    де в штучних лісах можновладці такі ж
    стріляють усе, що тікає скоріш.

    Ламають ліщину вже вкотре підряд,
    укотре підряд прокладають асфальт,
    а небо гойдається, і де-не-де
    підніметься птах та й пробитий впаде.

    29 липня 2002 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 194"


  43. Ігор Шоха - [ 2020.06.01 21:26 ]
    Хода весни
    Гуляє літо за лісами,
    усе очікує весну,
    аби явити вечорами
    погоду теплу і ясну.

    Але і дні такі негожі,
    і ночі іноді такі,
    що й соловей іще не може
    співати арії п'янкі.

    Калина зацвіла у лузі,
    сумують одуди нічні,
    заполовіла на окрузі
    озимина по ярині.

    Очиці котики протерли,
    фіалки сяють лугові
    а буйні роси, наче перли,
    порозсипались у траві.

    Ось-ось приїде літо п’яне,
    аби цей сірий ранок щез
    і поки вечір не настане,
    засяє ладо із небес.

    І знов уява оживає –
    синиця солов’я вітає,
    зозуля – сойку, а коли
    дуети їхні ожили,
    ген-ген долиною за гаєм
    у небі синьому лунає
    сумне лелечине, – курли.

    01.06.20


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2020.04.27 00:37 ]
    Коронація
    Так липне ґрунт до підошов,
    Волого в`язнучи зісподу…
    Бо цілу нічку дощ ішов,
    Лишив по собі прохолоду.

    Лишив човнища темні він –
    Набряклі, довжелезні, сині.
    Пливуть по небу, як живі –
    То вітер суне хмаровиння.

    І подивовані ліси
    Розкрили широко так очі…
    Узяв хтось баржі на буксир,
    Волочить виссю неохоче.

    Схопивши враження нові,
    Заусміхався сад рожево,
    Магнолією він зацвів,
    Вінцем засяяв королеви!

    26 квітня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  45. Сергій Губерначук - [ 2020.03.29 09:04 ]
    Весна
    Я чую: йде весна,
    нехай розтане сніг –
    покотиться вода,
    умиє тротуари.
    І цей такий скупий
    на легковажність світ
    після зими
    лицем в грязюку вдарить.
    Та й оживе собі,
    адже відчує біль
    у згорблених кістках –
    і перше слово скаже!
    А там вже й не спинить…
    Штурмуй безмовний штиль
    відродженою мовою пейзажів!

    1 березня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 117"


  46. Ігор Деркач - [ 2020.03.25 07:38 ]
    «Березневі іди»
    Знову віє, нібито, весною,
    а вертає, наче, до зими
    і усюди білою габою
    заслані зелені килими.

    Де-не-де синіють первоцвіти
    у моєму сивому саду...
    Завірюха замітає літо,
    поки я до осені іду.

    Домінує сіре і дволике,
    поки ізольований стою...
    Діє приморожений владика,
    буря назріває у краю.

    Тліє коронована зараза...
    Не було такого ще ні разу,
    як у високосний рік оцей.

    На минуще не минає мода.
    Зелень імпонує ще народу,
    та зима виховує людей.

    03/20


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Сергій Губерначук - [ 2020.03.20 09:06 ]
    Пролісок
    На тлі твоєї сонної печалі
    сповільнюється час, зникає рух,
    а соло тиші шириться в звучанні,
    яке біда опісля всіх наруг…

    Мій проліску над сірими снігами,
    голівку підійми та й усміхнись.
    Ти ледь живе, сліпе і моногамне,
    не знаєш чи оклигаєш колись.

    Одужаєш! Залиш зимі хвороби.
    Тобі нектарів квітень наточив,
    щоб ти росло з нещасного нероби
    у перший ряд найліпших молодчин!

    6 жовтня 2007 р., Київ (у лікарні)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 246"


  48. Євген Федчук - [ 2020.03.13 19:20 ]
    Легенда про абрикос
    У садочку стояв абрикос молодий
    У простенькій своїй одежині зеленій.
    Із весною-красною зустрічався у ній
    Десь пішла, лиш сказала:
    «Почекай тут на мене.»
    Він стояв, видивлявся –
    де ж поділась вона
    Так хотілось плодами її одарувати.
    Але не поспішала його люба весна.
    Чи забула, лишила одного тут чекати.
    Вже і літо минуло, промайнуло за мить,
    Навіть не зупинилось, не спитало нічого,
    Чому він одиноко у садочку стоїть,
    Чом такий невеселий нині вигляд у нього.
    Аж вітри протрубили,
    що вже й літо пройшло,
    Пані осінь-багачка колісницею їде.
    Перед нею на південь утікає тепло,
    Розкида павутиння по сво́єму по сліду.
    І побачила осінь абрикос молодий,
    Загорілася зразу незборимим бажанням,
    Зупинилась, шепоче: «Буде він лише мій,
    Лиш мені подарує своє юне кохання».
    Вже ж вона шепотіла йому ніжні слова,
    І куйовдила чуба, заглядала у очі.
    Вітер їм про кохання вічну пісню співав
    І густії тумани закривали їх з ночі.
    Він забув свою милу, він кохання забув,
    Його очі засліпли від дурману отого.
    Голос розуму свого
    він, здавалось, не чув.
    Щось чуже поселилось
    в серці юному в нього.
    Осінь щедрою бу́ла за кохання із ним,
    Одягла його в шати дорогі золотії.
    Мабуть, добре їй бу́ло із таким молодим,
    Але вітер холодний скоро й зиму навіяв.
    Осінь враз спохватилась
    та і геть подалась,
    Доганяти, напевно, бо і так забарилась.
    І обсипались шати з абрикоса ураз,
    Від багатства чужого
    й сліду не залишилось.
    Зовсім голим нещасним
    зиму він зустрічав.
    У житті у людському теж буває так часто:
    Хто кохання єдине на багатство зміняв,
    Той ніколи не знайде свого
    справжнього щастя.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  49. Тарас Ніхто - [ 2020.02.10 16:30 ]
    Ода свободі
    Я вдихаю свіжий аромат

    Надзвичайно терпкий, дитячо-ігровий

    Переливається нотами смаку



    Ти плюєш у мою кружку

    Більше не усміхаєшся напружено

    Постукуєш ніжкою об асфальт



    Форма речі розпливається

    Голос лунає повсюдно

    Найперші заголовки шпальт



    Я виходжу в найближчий ліс

    У світ природи тіло переніс

    Лягаю на порослий мохом камінь



    Ти дивишся з-під дерева, мов лисиця

    Ти одночасно прикрилася хащами, і нам дійство сниться

    Зиркаєш тихо і хитро



    Віє вітер, котяться пустинні гілочки

    Бринить надія, гукають інакші, що основу знайшли

    Тим часом засвітилася зірка



    Я починаю спершу кричати, бити міцну твердину молотом

    Тоді відходжу в тінь, вдихаю віяння темряви й порухів

    Закриваю очі, усміхаюся, відчуття повільно підкочується



    Ти лазиш по гілках, темно-сіра пантера

    Очі королеви, гнучкість лева

    Готуєшся стрибнути і пристрастю з'їсти



    Ми врешті сходимося, танцюємо, по-бісівськи й божественно викрикаємо

    Змішується вогонь пекла і блаженство раю

    Тоді ми поруч один одного, мовчки питаємо



    Дивимося в очі самі собі:

    "Свободу ми маємо?"

    - "Так!", паралельно гукаємо й обнімаємося.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Шоха - [ 2019.12.29 10:15 ]
    Терапія словом
    Ангели сіють зело,
    мають поети таланти
    чути у вірші тепло
    і запашні аромати.
    Запахи мають слова:
    авгури, ирій, суниці,
    ладан, рої, кропива
    і куртизанки черниці.
    Пахне мені осока,
    чується сіна копиця,
    сума, зеро, одиниця...
    бачу омана яка –
    тиха жура юнака,
    а на душі – таємниця.

    29.12.19


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   7