ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Борис Костиря - [ 2026.11.18 16:16 ]
    * * *
    Я шукаю в бездонному морі
    Той важливий непізнаний знак,
    Ніби спогади сиві, прозорі,
    Що впіймає сумний неборак.
    Я шукаю у пеленах ночі
    Тіні натяку, впізнаний жест.
    Я забуть наполегливо хочу
    Те видіння, що прагнуло жертв.
    Я ніколи знайти не зумію
    Те, що з пальців спадало піском.
    Я ввійду у шалену завію
    Без крапок і нав'язливих ком.
    Я шукаю слова повнозвучні,
    Неповторні, нестримні, ясні.
    Я шукаю рятунок на кручі,
    Унікальні, провісницькі дні.

    3 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  2. Борис Костиря - [ 2026.11.16 16:19 ]
    Квітка
    Не хочу квітку я зривати,
    Бо я порушу у житті
    Якусь важливу рівновагу
    У космосі й серцебитті.

    Краса проб'ється через вінця,
    Крізь огорожі і мейнстрим.
    Краса проб'ється через віно,
    Через могутній часоплин.

    Краса священна і безбожна,
    Тривожна, трепетна, жива,
    Нескорена, непереможна,
    Утілена в терпкі слова.

    І квітка голосом озветься
    З минулого і майбуття.
    У полі походжає Велес.
    Торкнеться квітка, мов дитя.

    2 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  3. Борис Костиря - [ 2026.11.08 14:07 ]
    Письмо
    Чи буду далі я писати
    Лиш кров'ю у сумних листах,
    Які долатимуть пасати?
    І з клітки визволиться птах.
    Чи буду я писати ранок,
    Чудовий виснажений день
    І присмерк, як відкрита рана,
    Як приспів зболених пісень?
    Я напишу поему ночі
    І сагу любощів палких.
    Так спогади закровоточать.
    Вогнем палатимуть думки.
    Я допишу романи болю
    І првість сумнівів, страждань,
    Пройшовши грані мимоволі
    У царство ночі і жадань.

    30 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  4. Борис Костиря - [ 2026.11.05 13:31 ]
    Маршрут
    Тепер автобус більше не приїде
    За визначеним шляхом. Пізній час
    Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
    Так відійшов, що вже забув про нас.
    Замість вогнів - задавнені корита.
    Колючий дріт обплутує Парнас.

    За визначеним шляхом не приїдуть
    Жаданий спокій, щастя і слова,
    Які врятують у потужній дії
    І від яких ясніє голова.
    В полях ідуть вродливі голі діви.
    У річці часу - лиш сама плотва.

    За визначеним шляхом прийде лихо
    І катаклізми в мантії страшній.
    Це лихо заспіває пісню стиха.
    Увірветься із лісу лиходій.
    Минулий час у спину жижо диха,
    Немов суддя утрачених подій.

    27 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  5. Борис Костиря - [ 2026.11.04 14:58 ]
    Актор
    Чи не була порожньою краса
    Актора знаменитого у кадрі,
    Що дарували щедрі небеса,
    Як нагроду чи небесну кару?

    На сцені він підкорював усіх.
    І слава насувалась, мов лавина.
    Трагедія або нестримний сміх
    Пробуджували втілену людину.

    Важливо зрозуміти, що було
    За оболонкою вогню живого:
    Це іскра Божа чи то ремесло,
    Що тропиками прагнуло до Бога.

    Ці чари з потойбіччя, з чорних мес,
    Вино чаклунства, пристрасті, печалі
    Сягають душ і навісних небес
    По той бік розуміння і моралі.

    25 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  6. Борис Костиря - [ 2026.11.03 13:38 ]
    Падіння
    Я іду і падаю у бруді,
    Вирвавшися із пасток цупких,
    Потонувши у далекім блуді
    І промовах скорих, копітких.
    Упаду в траву, як у основу,
    У буття, початок і кінець,
    У самої вічності промову,
    Подолавши бісівський вінець.
    Розірвавши ретязі і пута,
    Упаду в стихію, круговерть
    Творення, у волю незакуту,
    Де відступить невблаганна смерть.
    Це падіння стане повноліттям,
    Вічними пологами. Вогонь
    Нас охрестить, мов саме сумління,
    Дарувавши слово із долонь.

    23 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  7. Євген Федчук - [ 2026.11.01 22:16 ]
    Як жінка чорта виносила
    На вигоні влітку молодь постійно збиралась,
    Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
    Веселились, жартували і пісні співали,
    Історії десь почуті переповідали.
    Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
    Чулось часом, як від страху охають дівчата.
    Хлопцям було до вподоби – дівчата лякались,
    То тісніше до тих хлопців вони пригортались.
    А найкраще всіх Микола вмів так розказати,
    Що від страху аж тремтіли й ойкали дівчата.
    Де історії ті брав він – то ніхто не знає,
    Але щораз щось новеньке та й розповідає.
    І так гарно ото завжди виходило в нього,
    Що ніхто й не сумнівався в правдивості того.
    От і нині, уже зорі в небі засіяли,
    Уже й пережартували, й пісні проспівали,
    Як Карпо гукнув Миколі: - А розкажи, брате,
    Що там нового у світі про чортів чувати?!
    А Миколі того й треба. На колоду всівся
    Та блакитними очима навкруг подивився.
    Каже: - Чулись мо, як жінка виносила чорта?
    - Ні, не чули… - а послухать ой, же як охота. –
    Розкажи, - всі загуділи, круг Миколи стали,
    Бо ж і слова пропустити з того не бажали.
    - Якщо курка знесе зноска, мені говорили,
    Його жінка під пахвою дев‘ять день носила
    Й потім у гній закопала, то з яйця отого
    Вилупиться справжній дідько. Не брешу, їй Богу.
    Одна відьма про те жінці розказала щиро.
    А та жінка захотіла все то перевірить.
    Знесла в неї курка зносок, під пахву узяла
    Й дев‘ять днів отак гарненько його вигрівала.
    На десятий закопала його в купу гною.
    Та ходила, зазирала все до купи тої.
    Через час якийсь і, справді, вилупивсь чортяка.
    Зазирнув до неї в хату. Вона з переляку
    Ледь у вікно не шугнула. Як полотно стала.
    А чорт їй: - Ти мене дев’ять аж днів вигрівала.
    На десятий закопала мене в купу гною.
    Тож тепер я весь з тобою, ну, а ти зі мною.
    І відтоді в дворі в неї стало все вестися.
    Кури стали, як скажені в курнику нестися.
    Як отелиться корова – то теляток двоє,
    А окотится овечка – то двоє чи троє
    Ягнят буде. То все, звісно, робив той чортяка.
    Була жінка досі бідна, і хата ніяка.
    А тепер розбагатіла, поставила хату,
    Що такої би і війту хотілося мати.
    Й до роботи вже не надто, служанку найняла,
    Щоби та по господарству все переробляла.
    Від багатства, певно, зовсім зробилась дурною,
    Над служницею постійно знущалася тою.
    Така вредна зробилася – не підходьте, люди,
    Хоча вона носа свого сама пхала всюди.
    Зібралася вона якось в місто до базару.
    Назбиралося на продаж різного товару.
    А служницю залишає, велить їй зварити
    В двох горнятках борщ і кашу. Але не солити.
    Вона сама так постійно щоденно робила,
    Але нині заспалася, отож і не встигла.
    - Звариш, - каже, - два горнятка, нагору поставиш,
    Біля комина та так там горнятка й зоставиш.
    Та не соли, боронь Боже, - уже й в дверях стала, -
    Не посоли дивись тільки, - ще раз попрохала.
    А служанка: - Та вже їдьте! Звісно, не забуду!
    А сама собі під носа: - Ага, так і буде!
    Зроблю тобі, як ти просиш! Будеш мене знати!
    Узялася борщ і кашу вона готувати.
    І вже солі не жаліла, добре посолила.
    Біля комина горнятка ті два притулила.
    Повернулася та жінка з базару додому.
    Тільки в сіни, а горнятка із печі додолу.
    На голові розлетілись й на долівку впали.
    Жінка зразу ж зрозуміла і кричати стала
    На служницю: - Що ж ти, клята оце наробила?!
    Я ж просила?! Ти навіщо їжу посолила?
    Та прикинулась дурною: - Я просто забула!
    Та відтоді в тої жінки все, мов вітром здуло:
    Все виздихало господарство, геть усе пропало,
    Бур‘яном навколо хати все позаростало.
    А вогонь звідкись узявся, то й хата згоріла…
    Отак, кажуть ота жінка із чортом дружила.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2026.10.24 21:53 ]
    Муза
    Що значить зачинені двері
    До серця чийогось навік?
    Риплять, ніби голос тетері,
    У фокусі дальніх повік.
    І Вертер пустелю долає,
    Читає рядки будяків.
    На овидах світлих розмаю
    Почуємо шепіт віків.
    Здолати широку промзону
    Чи поле розкиданих мін.
    Створити для себе ікону
    Зуміє поет чи то мім.
    Створити кумира у злоті
    Та ідола для поклонінь.
    Брести у розлогім осоті
    До музи в потузі волінь.
    Впадуть ідеали колишні
    В байдужу зелену траву.
    А вітер ідеї колише,
    Немовби пшеницю в рову.

    4 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  9. Борис Костиря - [ 2026.10.24 13:39 ]
    Птахи
    Птахи на хижім переніссі
    Вільготно направляють гнів,
    Такі потужні, наче Ніцше,
    В нестримнім сяєві вогнів.

    Вони жорстокі і примхливі,
    Розумні, злобні і сумні,
    У нескоримому напливі
    Рахують доленосні дні.

    Птахи пророчі, невіддільні
    Від космосу могутніх хвиль.
    Так почуття химерні, дивні
    Ідуть, немовби чоловий.

    Їх не вполюєш, не впіймаєш.
    Птахи у пастку не зайдуть.
    На святі вільного розмаю
    Вони лаштуються у путь.

    3 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)