ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!

Віктор Кучерук
2025.08.31 07:37
Жовтіє й сохне бадилиння
Чортополоху, бо в цей час
Пора осіння безупинно
Виносить твори напоказ.
Поля вбирає в позолоту,
А в дрантя – вкутує сади,
Мов демонструє так роботи
Своєї плавної ходи.

Володимир Бойко
2025.08.31 01:53
Тим, хто нічого доброго не сотворив, найлегше зневажати творчість інших. Аби розібратися із чимось, окрім півлітри потрібна ще й клепка. Шукав істину, а знайшов саме вино. Поїв добрив і стало недобре. Від сюрпризу зостався лише сюр. До гарн

Борис Костиря
2025.08.30 23:03
Гармонія розладнується
під гуркотом дисонансів.
Коли душа найбільше потребує
прекрасного, звідкись виникає
огидний лик цинізму,
монструозне обличчя страху,
думки, ніби ратиці диявола,
цапина борідка банальності,

Олександр Буй
2025.08.30 20:43
У забутім гнізді розоренім
Не оселиться знову птах.
На душі, що ганьбою зорана,
Із журби проростає страх:

Він підніметься чорним колосом –
І зневіри впаде зерно,
У думках, у очах, у голосі

Юрій Гундарєв
2025.08.30 19:46
Одного з найяскравіших політиків націонал-демократичного руху України зухвало розстріляли посеред дня у Львові

Такі не помирають від мікстур і ліків,
через тривалу душевну втому,
серед онуків у ліжку -
вдома…

Такі у Лету тихенько не кануть,

М Менянин
2025.08.30 12:43
Якщо ж засмутишся і перестанеш просити, то
скаржся на себе, а не на Бога, що Він не дає тобі.
. Єрм, Пастир. Заповіді, 9.

Просити у Бога

Будь для Духа Святого офірою
що живе в тобі Божою мірою.

Віктор Кучерук
2025.08.30 07:12
Цей грішний світ затьмарює чимсь розум
І змушує на блуд, штовхає на обман, –
Він знає все про тонкощі гіпнозу,
Як духівник про слабкості прочан.
Він володіє сутністю і плоттю,
І легко здійснює всі наміри свої,
Раз я не можу крок зробити проти
Й

Юрій Лазірко
2025.08.30 05:12
Ніч засиляє,
мов нитку у голку,
серце у біль
одинокому вовку.

Туго стискає
слухняність за шию –
волю чи смерть

Олександр Сушко
2025.08.30 02:10

Борис Костиря
2025.08.29 22:36
Є краса квітки,
а є мудрість каменя.
Вона незмінна,
вона тверда, як вічність.
Скільки слів мудрість каменя
містить у собі,
а скільки мовчання!
Скільки крику,

Артур Сіренко
2025.08.29 17:35
Дід Василь перебирав важкі стиглі качани кукурудзи, які перед тим щойно позривав на полі, здирав з них зелену листяну шкіру, обтинав жовті бороди і сортував на три великих полив’яних миски: - То для онучків, то на продаж, а то для хрума. Кукурудзу нин

Віктор Кучерук
2025.08.29 05:46
Прогриміли вибухи і зразу
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.

Борис Костиря
2025.08.28 22:01
Крізь хмару тютюнового диму
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити

Олена Побийголод
2025.08.28 21:43
Із Бориса Заходера

– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?

«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,

Євген Федчук
2025.08.28 19:27
Цар москальський скликав кодло все на раду.
Пика скривлена, немов життю не радий.
Вся зібралася на раду ту «еліта».
Скоса зиркають, немовби пси побиті.
Забагато розвелося «горлопанів»,
Що говорять й по тверезому, й по п‘яні,
Що зажерлась влада та на

Віктор Кучерук
2025.08.28 06:17
Вишгород високий, Вишгород горбатий,
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува

Ярослав Чорногуз
2025.08.28 00:54
Не люби, не люби, не люби --
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.

Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -

Олег Герман
2025.08.27 22:06
Сприйняття важкої музики в суспільстві часто є суперечливим, адже цей жанр асоціюють з агресією та деструктивністю. Однак, сучасні психологічні дослідження все частіше виявляють її значний терапевтичний потенціал. Метал і хард-рок здатні відігравати важли

Борис Костиря
2025.08.27 21:20
Голоси із покинутого будинку,
голоси із далеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.

Віктор Насипаний
2025.08.27 17:23
Мені якусь пораду мудру дай! –
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.

Світлана Пирогова
2025.08.27 12:42
Повітря пряне...Чорнобривці
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.

Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.

Віктор Кучерук
2025.08.27 11:40
Коли мрійливо сню тобою,
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.

Юрій Гундарєв
2025.08.27 09:15
Заплющую очі та, аж важко повірити,
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…

-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем

Борис Костиря
2025.08.26 21:33
Ти - груднева, ти - холодна зима,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Рибалка - [ 2006.11.06 13:18 ]
    ***
    Осінній дощ об шибку вибиває
    ледь призабутий і сумний мотив.
    Понурий клен задумливо зітхає,
    і навіть час свій плин призупинив.
    Дзвенять малі краплини кришталем
    та розбиваються об запітніле скло...
    Я вийду прогулятись під дощем,
    щоб на душі відрадніше було.
    обожнюю жовтневу дивну пору,
    коли Земля готуеться до сну.
    Моє містечко задрімає скоро,
    щоби,прокинувшись,
    стрічать нову весну...


    Рейтинги: Народний 4.83 (4.92) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Коментарі: (3)


  2. Юля Спалахувка - [ 2006.11.02 21:26 ]
    -
    Коханець жовтень - у очах багряний гріх
    у ніг моїх послання твого оберіг...
    Коханець жовтень - я вже не твоя
    І серце так палає, як зоря

    Аж жовтий жовтень з ревнощів жалю
    О, жовтень, синє небо я хвалю!
    Вітряно-приторний - це не тебе люблю,
    Тобі я зраджую і серце твоє б'ю


    Рейтинги: Народний -- (4.63) | "Майстерень" -- (4.2) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  3. Мірко Трасун - [ 2006.10.29 18:54 ]
    Жовтнева фантазія
    Жовтень - золоті роки,
    В танці сонця тільки поряд,
    Доторкаюся руки,
    Відірвавши листик-погляд.

    Небо проясніло з хмар,
    І несеться наш кораблик.
    Лютню загубив комар.
    Цуценям скрутився равлик.

    Жовтень тепло плюскотить,
    І твої мідасні ніжки
    У тремтінні смакоти
    Сходять над пожовклим ліжком.

    Вибач, що пролив вино,
    Запікаються думки,
    Жовтень нас чекав давно.
    Відриває від руки.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (2)


  4. Рух Тарас - [ 2006.10.28 12:24 ]
    Осінні почуття
    Черговий жовтень, на душі роздрай!
    Щось тремтить, хочеться...
    І очі хоч портвейном заливай
    Може ця хвиля самотності скотеться?

    Осінь насипала золота на землю
    Поля в ранковому тумані,
    Десь селянин затягнув пісню жовтневу-
    сумну,про кохання,що солоне в серцевій рані...

    Не буде сонця вже того,
    Що красив церковні бані в огняне.
    Охопленний мотузками- так холодно
    І душа від незрозумілої туги реве!

    Серце все б"ється у полоні:
    Осінь мій спокій вбила
    І гвитами ріже у скроні
    Жовтнева журба.Яка мене полонила!


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" 3.5 (3.75)
    Коментарі: (1)


  5. Мрія Весна - [ 2006.10.25 23:51 ]
    Жовтневий вечір
    Жовтень… вечір… зорі…
    Мене ти обіймаєш…
    Лист кружляє в борі…
    Ти кажеш, що кохаєш…

    Зорі… вечір… жовтень
    Теплом ще нас голубить…
    Мені не страшно зовсім,
    Бо знаю - не осудить…

    Ніжний тихий вечір
    І я з тобою, милий,
    Ти кажеш такі речі,
    Що встояти несила…


    Рейтинги: Народний 4.83 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (6)


  6. Василь Роман - [ 2006.10.25 19:10 ]
    Жовтень ІІІ. Київ осінній
    я вдивляюсь у Київ і слухаю бронзову постать
    відчуваю по тілу напругу і струму потік
    кінь завмер на віки і в копитах не чується поступ
    лиш стремена блукають в далеких світанках доріг

    вчора дощик- школяр обливав тут під душем Богдана
    а сьогодні від цього не видно ніяких слідів
    розмальовує Осінь з мольберта волосся каштанів
    і палітра лише з божевільних її кольорів

    і Славути-Дніпра береги багряніють червоно,
    над Трухановим островом ранком тумани встають
    і тече в майбуття і в минуле не вернеться хронос
    бо така вже земна і людини й ріки не розгадана суть

    знов Софії хрести золотяться в осінньому сонці
    і здається над світом прадавня зійшла пектораль
    і освячує кожну оселю і кожне віконце
    і читає плаксивому Жовтню молитву-мораль

    я вдивляюсь у Осінь і слухаю терцію рими
    і прошу не спіши і притримай потроху свій біг
    поверни ще на літо хоч на бабине літо - не в зиму
    поверни ще на квіти на зелень на сонце - не в сніг

    Жовтень, 2006, Україна


    Рейтинги: Народний 5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  7. Оксана Лущевська - [ 2006.10.25 03:35 ]
    Жовтень
    Жовтень...

    В тумані
    дні невблаганні,
    ти окаянно
    танцюєш сама, -
    руки тендітні
    в буденність, як в бубон,
    шалено колотять...

    Жадає пітьма
    недоторканності вражень,
    палають,

    губи палають
    медовим теплом.
    Жовтень... Вплітає
    в букети із листя
    усе, чим живеш ти,
    усе, що було...


    Рейтинги: Народний 6 (5.31) | "Майстерень" 6 (5.31)
    Коментарі: (5)


  8. Ірина Пиріг - [ 2006.10.25 01:03 ]
    ЖОВТЕНЬ - 2
    жовтень...світло...тінь...
    душі...руки...очі...
    казка сновидінь...
    і слова пророчі...
    звідки Ти ідеш?
    з тиші снів...чи з бою?
    зоряний кортеж
    їде за Тобою...
    небо не впаде.
    але світ хитнеться...
    слів нема...ідей...
    тільки стукіт серця...
    хай жовтіє клен
    (саме час для клена)...
    світло...тінь... Едем...
    і трава зелена...

    24 жовтня”06


    Рейтинги: Народний 5.79 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  9. Мрія Весна - [ 2006.10.24 23:40 ]
    Коханець жовтень
    "Коханець жовтень - у очах багряний гріх,
    до ніг моїх послання твого оберіг..."
    Я йтиму, я летітиму до тебе знов,
    Щоб ти зігрів мене й мою осінню кров.

    Я падатиму і воскресну в забутті…
    Ведуть до тебе всі душевнії путі.
    Я віддаюсь тобі, все забирай – візьми!
    Моїм гріхом і раєм буть – молю слізьми…

    Ти мій коханець і нехай тужливий плач
    Не потривожить душу пройдених невдач.
    Забутий і солодкий, непорочний гріх –
    Сьогодні мій і тільки мій ти оберіг!
    24.10.06


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (2)


  10. Мрія Весна - [ 2006.10.24 11:49 ]
    Жовтень
    Жовтень знов шепоче казку
    Так ніжно, лагідно і чисто
    Про мої сни, про твою ласку,
    Про горобинове намисто.

    Про те, як ми з тобою разом
    Ступали у багряний килим,
    Спускалися таємним лазом,
    Я насолоджувалась милим.

    Цей жовтень нас з'єднав коханням,
    Вінчав багряними листками…
    Наповнив нас палким бажанням,
    Осінніми, жовтневими думками.
    24.10.06


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (2)


  11. Артем Демчук - [ 2006.10.18 12:57 ]
    * * *
    На обличчі стобарвами жовтень замріяний.
    Жовтень – жовток вітряних кораблів,
    спосіб округлення, зведення, зтулення – до нулів.

    На обличчі стобарвами жовтень замріяний.
    В квітах-тенетах лишив нам місця.
    Піснь колисковую на ніч заспівує – ятрить серця.

    На обличчі стобарвами жовтень замріяний.
    Жовтою сповіддю мовить до нас.
    Очі прозорі, лагідні, добрі – ваблять весь час.

    На обличчі стобарвами жовтень замріяний.
    Світлом і тінню на вії ляга,
    а за останньго хутора хатами – сонце кульга.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  12. Евген Юхниця - [ 2006.10.17 21:23 ]
    Грибний духмяний втішний жовтень...
    Грибний духмяний втішний жовтень
    Кохальні постільні гаї.
    Листочок розмальовно-жовтий
    І, наче, тихші хазяї...

    Кругом опеньки, сироїжки,
    Ще дозріва калина, глод,
    „Геть ті машини! Йдемо пішки!”,-
    Аж випручається народ.

    Що нам калюжі вздовж узбіччя,
    Коли під кроком шарудить
    Ворсистий коць екологіччя,
    Під дощик бісерних блакить.

    Поля, можливості - безкраї,
    З порядними, то ж так... людьми.
    У жовтні грім якщо, заграє -
    До малосніжної зими.

    13.10.2006р. Ів-Франківськ


    Рейтинги: Народний 3.5 (3.63) | "Майстерень" -- (4.14)
    Коментарі: (2)


  13. Симпатія Мрійлива - [ 2006.10.17 10:13 ]
    Жовтень
    У Жовтні легко йшлося нам
    Поміж життям і стратою
    Той жовтень пахнув осінню,
    Той жовтень пахнув зрадою...

    Прикув до скелі він мене
    Тонкою павутиною,
    І кинув в серце каменем,
    І кинув в очі глиною...

    Стояла серед натовпу
    Згрішившою дитиною,
    Той жовтень пахнув зрадою,
    Той жовтень пахнув зміною...


    Рейтинги: Народний 5 (4.88) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (2)


  14. Юрій Перехожий - [ 2006.10.16 17:16 ]
    Жовтень
    - Жовтень? – спитала у нього.
    - Жовтень. – одказував він.
    Жовтень. Розбита дорога
    Звично пішла під уклін.
    - Жо-о-втень... Дістань запальничку...
    Дякую... Чом ти мовчиш?
    - Так... пригадав серпень, річку...
    - Досить! Не треба! Облиш!
    Жовтень. Чому саме в жовтні?!
    Довго? На місяць? На два?
    - Ні до наступного жовтня...
    - Жовтня нового. А я?!
    Не відповів. А ні слова.
    Мовила врешті: - Іди...
    Жовтень. Субота. Покрова.
    Клятий тягар німоти...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.42)
    Коментарі: (3)


  15. Печарська Орися Москва - [ 2006.10.16 00:17 ]
    Триптих про кохання з жовтнем
    І. Передчуття

    Коханець жовтень – у очах багряний гріх,
    до ніг моїх твого послання оберіг.
    Ти мені снивсь.
    Обвітрений, рум’янолиций,
    з мечем і верхи мчиться полем лицар
    і зупиняє перед міста ворітьми
    чужою мовою мовчить з людьми...
    Твій погляд стриманий, щось в нім таїться...

    а я княжна-красуня чи служниця...

    став перед троном – князю клятву скласти –
    а що мені? в тобі так мало ласки...
    скупий на посмішки, твоя любов почім?
    аж ось... князівну крадеш уночі...

    і летимо вже двоє шляхом битим...
    шалене серце б’ється в такт копитам...

    чужинцю, я ж не знаю тої мови!
    і раптом – спека дня зрива окови...
    мені даруєш яблука й вино
    мене цілуєш – я плету вінок
    тобі й собі на здимлене волосся…
    жаданий мій, я так давно чекала осінь!..

    о, як в тобі багато сонця й болю,
    ну не дивись так – я піду з тобою,
    туди – за той міражний горизонт...
    ітиму, доки не скінчиться ... сон.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" 5 (5.36) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  16. Печарська Орися Москва - [ 2006.10.14 20:07 ]
    Триптих про кохання з жовтнем ІІІ. Постскриптум
    Коханець жовтень — у очах багряний гріх.
    до ніг моїх послання твого оберіг...
    А в нім слова, яких не розказати,
    А в нім шляхи – вернешся ще не завтра...
    Чекаю вічність на вершині вежі,
    Маліють дні, підводить крила вечір...
    Сріблястий плащ – і той не захистить...
    Хто в цей пейзаж домалював хрести?
    Щодня долаю ті щербаті сходи
    На вежу – на вітри – на лютий холод!........
    Зболілий погляд закарбує пустку,
    не вічний відчай, він іще відпустить...
    і лиш на дні вологих сірих віч:
    самотність – найтривкіша в світі річ.
    Збагну: любов до жовтня – лиш примара
    поблідле сонце обліпили хмари...
    вогонь запалюю в старім каміні,
    тамую біль танком вогняних ліній...
    та серце попелить багряний гріх:
    зрадливий жовтню, повернись за рік!...



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  17. Світлана Лавренчук - [ 2006.10.14 19:35 ]
    Спогад старого жовтня
    А жовтень порався в садах:
    Складав до ящиків гостинці,
    Призьби він ставив при хатах,
    Щоб не померзли українці,
    Через дах перекинув кізяк,
    І землю вкрив вже пеленою,
    Колискову мугикнув сяк-так,
    У клуні плуг із бороною…
    Про що ж задумався, козаче,
    У багряних шароварах?
    Вже й попорався, неначе,
    А думки у спогад-хмарах:
    Ще за часів Аскольда й Діра
    На греків сарцини напали,
    За Влахренський храм Богоматір молила
    Сина і Бога, зняла покривало,
    Молилась Марія за греків,
    Благала ж за всіх християн,
    Юродивий Андрій це вгледів
    І звістку заніс до киян…
    Охрестились… Вірили й просили
    Благословення в похід козаки,
    На грудях хрестики, як символ
    Над нами Божої руки
    Носили воїни УПА…
    Сьогодні, незалежні й вільні,
    Не забуваймо про Покрову,
    Пречиста нині в Україні.
    Перехрестився, пішов доїти корову…


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  18. Печарська Орися Москва - [ 2006.10.14 01:26 ]
    Триптих про кохання з жовтнем
    ІІ. Зустріч

    коханець жовтень — у очах багряний гріх.
    до ніг моїх послання твого оберіг.
    десь за межею залишився гамір
    лиш сад чужий із босими ногами...
    лиш яблук зблиски й росяного соку
    сховай, мій жовтню, посмішку жорстоку!..
    кохати здатен, друже, навіть ти –
    один із трьох синів осінньої сльоти –
    розкинеш плащ багряний свій на роси,
    під ніжним сонцем прилягти запросиш...
    вино, легенди і звабливі рухи,
    пригоршні яблук котиш з рук у руки, --
    ті яблука немов ув’язнені серця
    тріпочуть у передчутті кінця...

    і нас, за крок лиш до здійснення марев,
    раптово перехоплять п’яні хмари...
    зів’ють ланцюг із вітру і дерев
    і задощить, і пристрасть відімре...

    прийдуть на горе нам палити листя
    в вогні твоє послання розгориться...
    слова зотліють і осушить сльози дим,
    навчить самотність мудрості годин...

    (Продовження буде... і початок теж)


    Рейтинги: Народний 6 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  19. Евген Юхниця - [ 2006.10.11 14:42 ]
    Коханець жовтень - у очах багряний гріх...
    "Коханець жовтень - у очах багряний гріх,
    у ніг моїх послання твого оберіг..."
    Аж в грудях тепло, та... як гляну у вікно
    Немов стороннє вгледіла я кінополотно:
    Не наші сцени де під ручку гарно йдем,
    І ти мене потішуєш святковим гуслярем,
    Повз наш будинок - перехожі йдуть, шумлять,
    А - наче це і ми колись, чи ми- тепер, як знать?

    Чарівник жовтень, я отримала твій знак:
    І зараз же біжу, дивись, на вуличний літак.
    Зустрічні очі!!! Ви жовтневі співаки!
    У нас сьогодні на десерт млинці-жартівники!

    11.10.2006р. Ів-Франківськ


    Рейтинги: Народний 3 (3.63) | "Майстерень" 4 (4.14)
    Коментарі: (3)


  20. Евген Юхниця - [ 2006.10.11 14:46 ]
    Бо ж вдався жовтень бездощовий цього року....
    Бо ж вдався жовтень бездощовий цього року!
    Мов осінь міста перевдягнена в весну.
    Тож, Пан Гурман привабливим прицільним оком
    Полює, граючись, спідниченьку рясну.

    Які алеї в жовтні подіумні, щедрі
    На них, вродливих, українців, заводних,
    На тих дизайнерських тканинних геометрій
    І кожний раз у іншій формі постових.

    І нирки чують, що все зараз й має бути!
    Бо це ж – не вересень візитничих знайомств,
    І не листопад – підсум ляпів камасутри.
    Це жовтень ситості дівоцтв і парубоцтв!!!

    8.10.2006 р. Ів-франківськ


    Рейтинги: Народний -- (3.63) | "Майстерень" 4 (4.14)
    Прокоментувати:


  21. Евген Юхниця - [ 2006.10.11 14:38 ]
    Гарно. Небагатослівно


    „Черговий, не бачте, жовтень...
    На душі – сухий роздрай.
    Он, колега анекдотить:
    Хоч портвейном заливай...

    Очі просяться вмакнутись
    В те розкручене „Мартіні”...
    Як же це її позбутись?
    Мо, скандалом за бікіні?

    Тема „тещі” - людно вбита...
    А якщо приревнувати
    До начальника Микити?
    Чи, як завжди: чемним матом?”

    До нічного гастроному,
    Пляшка пива і...чарівно! -
    „Куплю кляту їй обнову...”
    Гарно. Небагатослівно.

    11.10.2006р.Ів-Франківськ



    Рейтинги: Народний -- (3.63) | "Майстерень" 5 (4.14)
    Прокоментувати:


  22. Юрій Панченко - [ 2006.10.10 08:41 ]
    ***
    Жовтень… Клен багряний лист роняє
    Біля броду, за вікном моїм.
    Сонце мою хату покидає,
    Щоб вернуться навесні в мій дім.

    Утрачає ніжний квіт калина,
    Щоб весною знову все вернуть.
    Тільки ти одна проходиш мимо;
    Лиш тебе назад не повернуть.

    Ти одна. Один і я в цей вечір,
    Мов самотній птах у небесах.
    Хтось співає, а мені не легше.
    Вірш складаю про минувший шлях.

    І про те, в мені що відмріялось,
    І про те, що навіть не збулось.
    Все про тебе та про мене згадувалось.
    Так в цьому житті вже повелось.

    Я хотів, але не зміг сказати,
    Що тобі всі днині віддаю.
    Хочу я, щоб встигла ти побачить,
    Що одну, одну тебе люблю.

    Без тебе життя моє вмирає,
    І кохання обернулось в дим.
    Жовтень… Клен багряний лист роняє
    Біля броду, за вікном моїм.


    Рейтинги: Народний 4.38 (4.91) | "Майстерень" 4.25 (4.81) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  23. Варра Тор - [ 2006.10.06 17:13 ]
    Осіння рапсодія
    Жовтень. Птаство збираєсь у вирій.
    Проведеш мене в рай за собою?
    І довірився посмішці щирій.
    І за піснею звився сумною.

    Я злітав за хвостом журавлиним,
    А точніше - за мікроспідницею.
    Впали крила слізьми журавлини,
    Парки збили ядучою спицею.

    Камікадзить несуся травинку,
    А за хмарами мила курличе.
    Від кінцевої врешті зупинки
    Відвернула у дзьобі синичка.

    Ой синичко моя, невеличка,
    Як тебе я не бачив раніше.
    Як твоє немальоване личко
    Ще не сходило сонячним віршем.

    Серце б'є великодневим дзвоном.
    Я цілую маленьку синицю.
    Чи люблю? Не стріла Купідона,
    В серце встромлена Паркова спиця.

    Що там витчуть: червоне чи чорне
    На моїм рушниковому тілі?
    Я синичку під крила пригорну
    В безіменній сумній заметілі.


    Рейтинги: Народний -- (4.67) | "Майстерень" 5 (4.6)
    Коментарі: (4)