ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. В Горова Леся - [ 2023.11.27 08:15 ]
    Мало чи багато
    Я - той метелик. І на руку тихо
    До тебе сісти - щастя сокровенне.
    А ти на мене дихай,
    дихай,
    дихай!
    Твій подих теплий - то життя для мене.

    Я - той метелик. Крилами тремтіти
    Дозволь мені від ніжності без краю.
    І будь для мене світлом,
    цвітом,
    світом!
    То мало чи багато я прохаю?


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Коментарі: (2)


  2. Володимир Ляшкевич - [ 2023.11.20 17:05 ]
    Зоряні Вартові. Українська балада
    Не до покою - а в грудях тишина -
    збіглися війна і жовтень лицями,
    і багріє небосинь до дна
    гуркотаннями і блискавицями.

    Серце стихло, а кругом оті жнива,
    передзвони і живі ще стогони,
    легкокрила пошта польова
    розліталася у різні сторони.

    Наче подиху тривога горлова
    над зітханням і хмільними тостами,
    непозначена кінцева вузлова
    висі над розкритими пригорщами.

    Без зворотної адреси ці слова,
    запізнілими нічними гостями,
    як свічок зіркова вартова
    неба над могильними Погостами, -

    линуть в осінь, невимовну, як душа,
    зі своїми дивними дрібницями:
    про безсоння, вістря штик-ножа,
    і останні зустрічі зіницями,

    що з мелодії, така іще земна,
    на той берег нотою високою
    зрештою зірвалася струна
    серця, що ніде не знало спокою.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (21)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2023.09.03 17:08 ]
    Вересневе літо
    Чарівниця осінь сіє жовте листя,
    Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
    І співає птаство жваве, голосисте
    І усе навколо співом звеселя.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    І хоч день коротший все стає дедалі,
    Відлетять у вирій скоро журавлі.
    Тихо у багряній розчинюсь вуалі,
    Зацілую осінь у ясні жалі.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    Гаю мій коханий і природо люба,
    Де іще так гарно я розкошував –
    Підставляє осінь для цілунку губи
    І гублю від щастя я усі слова.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    10.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2023.03.23 21:49 ]
    Колискова для коханої*
    Місяць підкрався неждано,
    Зорі усі засвітив…
    Спи, моє сонце кохане,
    Спи, моє диво із див.

    Спи, моя радосте ніжна,
    Спи, моє щастя ясне.
    Пролісок подихом свіжим
    Думи сумні прожене.

    Спи, моя люба, хай Леля
    Кучері пестить твої,
    Хай засміються веселим
    Співом своїм солов»ї.

    Диво явлю тобі в хату,
    Казкою стане у сні –
    Взимку почнеш засинати,
    Ранок прийде – навесні.

    Спи… О Яриле, дай чудо -
    Хмелю кохання вином –
    Хай все життя твоє буде
    Щастя омріяним сном.

    3. 03. 7518 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  5. Сергій Вертіль - [ 2023.01.15 12:10 ]
    Емоції
    В жилах холоне кров,
    Коли бачиш ці кадри...
    Боже, чому знов і знов,
    Беззахисні повинні вмирати?..
    Поет немає права,
    Писати цікаві вірші.
    Особливо коли сонце ласкаве,
    Все темніше,
    І темніше...
    Вже не співають солов'ї,
    І пісні їх не б'ють у груди.
    Приходять на землю часи нові,
    До яких не готові люди.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Вертіль - [ 2023.01.12 23:01 ]
    Сниться сон
    Мені сниться сон!
    Але не про туманний Лондон,
    Чи без крайні Американські Штати.
    Мені приснився льон,
    Що квітне біля батьківської хати!..
    Там біля хвіртки стоїть матір,
    Неначе виглядає когось.
    І я біжу на зустріч, щоб сказати:
    "Мамо, я дома, слава богу!..".
    Але мені не добігти, не добігти,
    Бо як тільки біжу, прокидаюся!..
    І думаю, чому не зміг дійти,
    Добігти до матусі?..
    Знову вечори настільки темні,
    Що не зрозуміти де знаходжусь...
    Поклич мене мамо тихо по імені,
    Щоб я повернувся!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Юрій Лазірко - [ 2022.12.21 18:11 ]
    в казцi обiйм
    (пісня)

    неба блакить
    сонячна мить
    та що ми зберегли
    доле моя
    де ти де я
    в серці кружляє лист

    в казці обійм
    віру в собі
    танець малює наш
    є тільки ми в цей час
    поки жива струна

    а за вікном все замело
    так ніби й світу не було
    стежок не видно в ті сади
    де море ласк і теплоти

    де ми немов дощі сліпі
    не залишаєм по собі
    в тиші окрилену розлукою печаль

    у самоті
    з тіні у тінь
    переливаються
    дні золоті
    і заметіль
    серця тримається

    в казці обійм
    віру в собі
    танець малює наш
    є тільки ми в цей час
    поки жива струна

    в казці обійм

    18 Грудня, 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  8. Зоряна Ель - [ 2022.11.30 17:30 ]
    Мікробчик
    1
    Хто їсть фрукти непомиті,
    й рук не миє - добре робить.
    Він найкращий друг на світі
    мі-мі-мі-мі-мі-мікроба.

    Поклади немите в ротик,
    оближи брудне й побачиш,
    як стрибну я в твій животик
    і відчуєш, як там скачу.

    Хоба!

    Приспів:
    Я мікробчик-обчик-обчик я мікроб.
    Дуже-дуже-дуже-дуже хочу, щоб
    діточки мене любили
    і зі мною всі дружили,
    хоба-хоба, хоба-хоба, хоп!

    2
    Гляньте швидко в мікроскопчик.
    Там на вас чекає диво:
    Всім привіт! Це я – мікробчик,
    і розумний і красивий!

    Ні-ні-ні, не лийте воду,
    киньте мило, не жартуйте.
    Чистоти боюсь я зроду.
    А-я-яй, ой-ой, рятуйте !

    Приспів:
    Я мікробчик-обчик-обчик, я мікроб.
    Дуже-дуже-дуже-дуже хочу, щоб
    діточки мене любили
    і зі мною всі дружили,
    хоба-хоба, хоба-хоба, хоба-хоп!

    3
    Як з мікробами дружити?
    Від мікробів лиш хвороби.
    Ми не хочемо хворіти.
    Утікайте всі мікроби!

    Приспів:
    Будем ручки завжди з милом мити, щоб
    не добрався до животиків мікроб.
    Ми здорові й чемні діти,
    і не хочемо хворіти.
    Мікробахам -барабахам скажем «стоп!»

    Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=MyRB4-K1gS8


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2022.11.18 01:17 ]
    Не ревнуй до осені (український романс)*
    Усміхнувся нам багряний ранок,
    Сяє день привітно золотий.
    Не ревнуй до осені, кохана,
    Я люблю природу, як і ти.

    Кажуть, Осінь — то вродлива пані,
    Промайнув у гаї силует.
    Може, то наснилась на світанні
    Мрія, котру виплекав поет?!

    У намисті з бурштину й опала,
    Птахою летіла між беріз.
    І красу так щедро розсипала,
    У багаття підкидала хмиз.

    Золотила ніжністю діброви,
    В озері лебідкою пливла --
    Щоб твої прекрасні очі, брови
    Променями сяяли тепла.

    Дихала після дощу озоном,
    Тихо уклонялася журбі,
    Осінь стала чарівливим фоном,
    Тим намистом гарним на тобі.

    Листя шурхотить безперестану,
    Стелить шлях до щастя золотий...
    Не ревнуй до осені, кохана,
    У моєму серці — тільки ти!

    26 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2022.10.19 15:36 ]
    Сивина
    Вже чуприна моя - поле припорошене,
    І на ній чорноти майже і нема,
    Мов прийшла, мов прийшла, мов прийшла непрошена
    І укрила сніжком голову зима.

    Я струсити хотів, та не осипається,
    Потім пробував змить весняним дощем,
    Тільки вже чорнота більше не вертається,
    А пороша свого додає іще.

    Красне літо навкруг розквітає звабою,
    І природу усю зеленню вгорта,
    Лиш моя сивина білою кульбабою
    В соковиту траву тихо обліта.

    7508 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  11. Олег Прусак - [ 2022.09.18 17:55 ]
    Уявний Кіт
    Чому так тихо, дуже тихо ?
    Прошу, хоча би слово ви скажіть,
    Ми ж можемо тут досхочу поговорити,
    Та головне прошу, не йдіть.

    Приспів:
    І знову бачу сніг на своєму осінньому порозі,
    І мій Уявний Кіт знову зомлів
    Я міг би всіх згадати, тих то був зі мною у дорозі,
    Проте підлоги я мочити слізьми не хотів.

    Ми тіло маємо й дарований нам час,
    Проте скажіть коли ми так соромитись навчились ?
    Це страху наслідок, або того,
    Що ми самотності так приязно молились ?
    Що близькість є для нас?
    На жаль, тим самим що нічого,
    Оце і є спотворення ідей.
    Я розумію світ речей, та речі хворі,
    Прошу, лишіть хоч декілька людей…

    Приспів…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  12. Сергій Губерначук - [ 2022.08.18 12:41 ]
    Чай з медом
    Ось я маю сюрприз делікатний
    через любих своїх посередників –
    лист пустий, лист нічого не здатний,
    нуль новин з трьох порожніх конвертиків.

    Кожен з них усере́дині кожного,
    кожен ти всереди́ні наступного.
    Я пішла від скупого й заможного,
    я пішла від рогатого й крупного.

    Серце – морзе адреси зворотної,
    розум – море любові минулої.
    Ієроґліф актриси скорботної –
    знак-гарпун над душею-акулою.

    Плач фольклорний людини жіночої,
    сміх класичний актриси народної –
    результати вистави наочної,
    роль собаки без літери жодної.

    Начиталась я, наіснувалась я
    у квартирі чужій засекреченій,
    чаю з медом понапивалась я
    від хвороб, на які ти приречений.

    З однієї маленької чашки
    чай удвох будем пити роками
    не з тобою, а з тим, з ким не важко
    йти на ти між пустими рядками.

    5 лютого 1996 р. Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 134"


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2022.08.13 15:59 ]
    Не сумуй, кохана*
    Не сумуй, кохана, дні осінні
    Ще далеко хмарами повзуть...
    Я життя віддав би по краплині
    За кожнісіньку твою сльозу.

    Скільки ще, скажи, за небокраєм
    Накує зозуля щастя літ?
    Хай же серденько твоє не крають
    Ні скорботи, ні гіркі жалі.

    Так, не оминуть нас дні похмурі,
    І лихі часи своє візьмуть...
    Тільки душу чуйну не занурюй
    У жахну одчаю каламуть.

    Усміхнися, люба, хай перлини
    Зацвітуть на місці гіркоти.
    Я життя віддав би по краплині
    Лиш від щастя плакала щоб ти!

    20 червня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2022.08.05 00:55 ]
    Марш морської піхоти*
    Гелікоптер піднявся, наче сокіл,
    А поруч і розвідувальний дрон.
    Уже наводять он гармати хлопці --
    Більш не берем кацапів у полон.

    Горить земля в рашистів під ногами,
    Морська піхота вирушила в бій.
    Співає вітер їм бадьорі гами
    І сонце сяє в висі голубій.


    ПРИСПІВ:
    Засмаглі орли і орлиці,
    Шугають, як блискавки, вниз.
    Від жаху тремтить блідолиций
    Москаль — гвалтівник-горлоріз.


    На море глянь, ракетами ціляє
    Десантний корабель наш орків знов.
    Ворожий флот, його бандитські зграї -
    Горять і пачками ідуть на дно.

    І прапор наш — на острові Зміїнім,
    І Кримський міст розбомблений димить.
    Все буде, браття й сестри, Україна --
    Херсон, Донбас і Крим одіб’єм ми.


    ПРИСПІВ:
    А Збройним силам нашим слава,
    Хай живе вона у віках.
    А Московитська зла держава
    Нехай розсиплеться у прах!

    20 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.04 08:15 ]
    Хвилі волосся (український романс)*
    Нічка огорне, нічка зоріє,
    Видива сіє ясні.
    Знову прийшла ти, лагідна мріє,
    У дивовижному сні.

    Приспів:
    Хвилі волосся, хвилі волосся,
    Ніжні, як море вночі.
    Доторки млості, доторки млості,
    Ніч розлива на плечі.

    В місячнім сяйві — тінь чарівлива,
    Легкий і вітряний лет.
    Буйна, примхлива, зоряна злива
    Твій огорта силует.

    Приспів:
    Хвилі волосся, хвилі волосся,
    Ніжні, як море вночі.
    Доторки млості, доторки млості,
    Ніч розлива на плечі.

    Місяцем сяю, місяцем сяю,
    Променем вказую шлях.
    Взявшись за руки в небо до раю
    Вгору ідем по зірках.

    Приспів:
    Хвилі волосся, хвилі волосся,
    Ніжні, як море вночі.
    Доторки млості, доторки млості,
    Ніч розлива на плечі.

    29 червня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.14 22:54 ]
    Чаклунка*
    Ти покличеш мене на світанні,
    Як ранкова засяє зоря.
    Заквітує взаємне кохання,
    Океани осяє й моря.

    Я не бачив такого ніколи
    Наяву і у мареннях-снах.
    Як буяє у серці й довкола,
    Наче молодість, вічна весна.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.

    В несказанному цьому величчі -
    Таїна дивовижна снаги.
    Знову врода цвіте на обличчях,
    Наче ми - всемогутні Боги.

    І немовби незвідана сила
    Нам нові відкриває світи...
    І підносить, неначе на крилах,
    У святі небеса доброти.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  17. Сергій Губерначук - [ 2022.06.01 15:49 ]
    Ореля
    На орелі гойдається вітер.
    Звуки дзьобають у висок.
    Ми з тобою давно не діти.
    Ми живі персонажі казок.

    Є ще віра в щасливу розв’язку.
    Може, й вдасться розбігтися нам.
    Почуття нас загнали в казку
    і тримають на прив’язі там.

    Ми тверезі, дорослі люди,
    не поділимо пасочки́,
    на орелі гойдатися будем
    і кривлятися, мов дурачки.

    Це хронічним стає й ритуальним.
    Але зветься любов’ю це.
    Серце рветься вулканом стобальним
    і лякає ймовірним кінцем.

    5 березня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 84"


  18. Ігор Шоха - [ 2022.05.04 17:15 ]
    Вікторія
    ***
    Вікторіє, журо моя! О, серце, не ридай
    І рабською покорою – любові, не карай.

    Ганьбою опорочене лишаємо юрмі;
    Оманою зурочене, щезає у пітьмі;

    Лукавої історії минає чорний час,
    що у їдкому полум’ї не опікає нас.

    За пеленою темною яріє світла мить,
    Та раною смертельною у грудях ще ятрить:

    В пориві духу вищому, чужій душі на зло
    Усі тенета нищимо і їх – як не було!

    05.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Шоха - [ 2022.03.19 15:39 ]
    Реінкарнація зла
    Наполеон Москву «завоював»...
    Адольф Європу кинув у руїни...
    ну, а пуйло животик надірвав
    у суїциді проти України.
                 Ой, немає ума у нащадків орди,
                осліпила усіх оковита.
                 Эй, московіє, брись! Вимітайся! Іди
                ...у фарватері свого корита.
    Та хоч кілок на лобі їй теши,
    а на чуже усе ще ласі свині.
    Немає у кацапії душі –
    лише інстинкти, та і ті звірині.
                Ми із піснею ворога били не раз,             та, на жаль, не давили як гниду.             Ей, парафіє пекла, а хто це за вас             відспіває собі панахиду?
    На вас чекає лава у суді
    і на віки дурною буде слава,
    але радійте, мудаки Чуді,
    йдучи слідами Сталіна і Мао.            
                 У злодіїв іще вистачає ума
                йти розбоєм на биту дорогу,             та чекає тюрма, і сума, і чума
                цю імперію злу та убогу.
    Багато вас лишилось без імен,
    що у землі отримали медалі.
    Не лізьте баранами на рожен!
    Ми об'єднали світ, а ви – пропали.
                І було би у небі чистіше, якби
                сатани не боялась Європа...             хай щезають у пеклі запеклі раби
                і ніщо не рятує холопа!

    03.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  20. Олена Лоза - [ 2022.02.06 13:56 ]
    Пісенька про тигреня
    1. - Чому жовтіє листя?
    Куди біжить струмок?
    Чом олені плямисті?
    І падає сніжок
    Чому такий пухнастий? -
    Цікавиться щодня
    Допитливе, смугасте,
    Веселе тигреня ( повтор. двічі)
    2. - Чому співає птиця?
    Вдивляється в пітьму
    Й пояснює тигриця
    Стотисячне "чому".
    - Де ходить лев гривастий? -
    Запитує щодня
    Довірливе, смугасте,
    Маленьке тигреня (двічі)
    3. Про всі важливі речі
    Питає без вагань,
    Й надвечір у малечі
    Ще купа запитань.
    Скрипить сніжок сріблястий,
    Навчається щодня
    Допитливе, смугасте,
    Розумне тигреня (двічі)

    Лютий 2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  21. Олена Лоза - [ 2022.01.24 13:51 ]
    Ода Харкову (Місто)
    Сяє вогнями ledo вечірнє місто.
    Сотні машин біжать, наче кров по венах.
    Маєш життєве кредо?
    Цьому таксисту байдуже в кедах ти,
    Чи на лабутенах.

    Місто немовби вбралось в яскраві шати,
    Вабить заможним лоском, святковим блиском,
    Тільки не варто декому поспішати
    Аплодувати місту, немов артисту.

    Зблякне з приходом ранку нічна омана,
    Вся мішура фальшива і позолота.
    Сіро й буденно ув органзі туману
    Місто почне щоденні свої турботи.

    Повз галасливі ятки і вічний сморід
    Люди-мурахи тягнуть свої проблеми.
    Модних крамниць десятки й болючі теми:
    Здирництво, безгрошів'я, затори, ковід.

    Місто зі скла й бетону ковзне байдужо
    Поглядом перехожих, з людської зграї.
    Гордо несе корону, жалю не знає.
    Місто слабких ламає, цінує мужніх.

    Купу взуття стоптати, теж божевільним бути,
    Щоби його кохати, щоби його відчути -
    Тишу тінистих парків, свіжість рясних фонтанів!
    Несамовитий Харків, місто - моє кохання!
    Харкове, палке моє кохання!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2022.01.16 09:46 ]
    Співчуття Олександру Сушку
    Попри всі наші дикі сварки з Олександром Сушком, настає момент у житті, коли в нього вривається смерть близької людини, і відбувається переоцінка духовних і життєвих цінностей, коли вона, смерть, урівнює всіх і примирює ворогуючі сторони. Такою сумною подією в житті Олександра Сушка стала смерть його рідного брата Віктора Сушка, який і мені був добрим другом і старшим товаришем по багатьох наших спільних концертних виступах у як мінімум 8-ми регіонах України. Віктор написав музику до 4-х пісень на мої слова, і ці пісні у виконанні братів - Сушків Віктора і Олександра - постійно звучали у наших виступах. З нами брала участь у концертах і заслужена артистка естрадного мистецтва України Алла Васик. Віктор Сушко був більше музикантом, у дуеті братів співав другим голосом і був концертмейстером. Читцем і ведучим концертів, виконавцем першої партії в дуеті братів був Олександр Сушко. Алла Васик і я, тоді співак-бандурист, були окремими концертними одиницями. Разом ми складали концертний гурт, який я жартома називав "Морські еноти" після нашого виступу у морському місті на Донеччині Маріуполі. Чому єноти? Може тому, що це - рідкісні і милі тварини.

    В цей печальний день - день поховання Віктора Сушка, (помер позавчора, відірвався тромб) пропоную Вашій увазі сумну пісню про любов на музику Віктора Сушка і мої слова "Запечалюся я за тобою" (аранжування Євгена Клименка, відео - теж покійного ПМівця , поета і кліпмейкера Олексія Тичка.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2021.12.20 18:38 ]
    Андрій Демиденко Душі криниця*
    Висиха душі криниця,
    І життя як не було,
    Якщо раз чи два на місяць
    Не поїду у село.

    ПРИСПІВ:

    Як побачу рідну хату -
    Завеснію, наче цвіт!
    Здрастуй, мамо! Здрастуй, тату!
    І мого дитинства світ.

    Сяду з Вами на порозі,
    Поклонюся я землі.
    Стану справжнім, як Природа,
    Як вечеря на столі.

    ПРИСПІВ:

    Як побачу рідну хату -
    Завеснію, наче цвіт!
    Здрастуй, мамо! Здрастуй, тату!
    І мого дитинства світ.

    І хоч так мені привітно,
    Та щемить душа сама:
    Я ще літо, я ще літо,
    А батьки — уже зима.

    ПРИСПІВ:

    Як побачу рідну хату -
    Завеснію, наче цвіт!
    Здрастуй, мамо! Здрастуй, тату!
    І мого дитинства світ.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  24. Юрій Лазірко - [ 2021.12.02 02:43 ]
    тепла вгасаюча лелiтка
    коли тобою світ вже відболить
    як сад грозою в літнім завіконні
    коли любов’ю випалена мить
    золою опадатиме в безсоння

    я відбиратиму у тиші ніч
    і вибиратиму для слова клітку
    а зрізи крил гоїтиме мені
    твого тепла вгасаюча лелітка

    до сну забутого приб’юсь чолом
    як човен без рибалки безпорадний
    що має статится з твоїм теплом
    моя ще недоспівана баладо

    кому тепер я подарую бій
    що серце розголошує натхненно
    стає глибоким видих по тобі
    сніжинки щедро уквітчають вени

    я зупиняюся немов життя
    світлиною прикутою на спалах
    ховаю у блокнотик почуття
    у ямби і хореї у несталість

    світ катеринку крутить і пливе
    до перших нот бентежної стихії
    твоя лелітка раптом оживе
    і по щоці покотиться надія

    я загадаю сто тобі бажань
    і сто свічок палитиму до ранку
    хай розмивається у них межа
    де будувалися пісочні замки

    17 Лютого, 2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (4)


  25. Сергій Губерначук - [ 2021.11.12 17:26 ]
    І вже до тебе я холодний лід…
    І вже до тебе я холодний лід.
    Слід невловимий ти спіймала
    в зіницях втомлених моїх.
    Взірцем була – блюзнірством стала
    глевка принада для дурного хлопця…
    Ковтаєш музику сліпого сонця
    і губи-п’явки з болем роздуваєш,
    маленькі руки, пальчики-уламки
    ламаєш далі…
    йдеш, гукаєш
    і міст хитаєш галасливим сумом.
    Обсотаний фатою і фатумом
    великий бюст, мов танк, на мене суне.
    І вже під гусениці я лягаю – еть!..
    В мій гострий лід стріляють дула-очі –
    я розлітаюся на краплі сліз дівочих
    і регочу, бо чую, що лечу
    від тебе геть.

    20 липня 1991 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 128"


  26. Сергій Губерначук - [ 2021.08.10 10:22 ]
    Серпневі сни
    Я заблукала у серпневому бажанні
    під зорепадом по нічному дну.
    Я запросила, любий мій, тебе востаннє
    у передпокій до свойого сну.

    Давно не чула я признань таких солодких
    і в поцілунках довгих не була.
    Невже я сплю на глибині ночей коротких,
    а десь любов зорею пропливла?

    Приспів:

    Серпневі сни –
    мого бажання цвіт.
    Серпневі сни –
    бездумний наш політ.

    Ще сплять вони,
    а я весь час люблю.
    Серпневі сни,
    продовжте ніч мою!

    Я заблукала у серпневому бажанні
    під зорепадом по нічному дну.
    Ти зрозумій, коханий мій, моє прохання,
    а я всі почуття твої збагну.

    Приспів.

    Я стану вірною, щоб завтра впасти з неба
    у зорепаді до твоїх долонь.
    Я стану вічною, якщо тобі це треба –
    і сни серпнево допливуть аж до безсонь.

    Приспів.

    13 вересня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 308"


  27. Сергій Губерначук - [ 2021.07.01 15:16 ]
    Коста-Ріка
    Через океани
    з рифів і лагун
    їду по банани,
    каву та тютюн.

    Там, де гори й ріки,
    сам не знаю де,
    райська Коста-Ріка
    українця жде.

    На всесвітній карнавал!
    Прямо з корабля – на бал!

    Приспів:

    Коста-Ріка, Коста-Ріка –
    справжній рай для чоловіка!
    Полум’яні сеньйорити
    і блакитні кораблі.

    Коста-Ріка, Коста-Ріка –
    відшукаю бухту дику.
    Вічне сонце, вічне літо,
    як кохання на землі!

    Огорнулась пристань
    в сонця обідок.
    Пальма золотиста
    тягне в холодок.

    Залишу́сь до ранку
    зовсім без монет.
    Там костеріканки
    й стукіт кастаньєт!

    Я до вас на карнавал!
    Прямо з корабля – на бал!

    Приспів.

    7 грудня 1997 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Матіоловий сон", стор. 62"


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2021.06.28 23:33 ]
    А любов не минає (пісня)*
    1
    Вже розтанули, люба, останні сніги,
    І трава висівається в гаю.
    Ген із висі ясної послали Боги
    Нам любов, що живе, не минає.

    Комашинка найменша, стеблинка мала,
    І берізка із рідного краю
    Оживає, цвіте од любові тепла,
    Що навколо усе огортає.

    ПРИСПІВ:
    Понад світом бринить, як весна чарівна,
    Ця божествена музика наю.
    Все недобре мине, наче пісня сумна,
    А любов, а любов — не минає.
    2
    Зникла з неба холодна зимова імла,
    Сяє сонце і синь неокрая...
    Доторкнулась до твого й мойого крила
    Та любов, що живе, не минає.

    Дай же руку, моя найдорожча, мені,
    Хай ворота одчиняться раю.
    І підемо назустріч ми вічній весні,
    Де любов, що живе, не минає.

    ПРИСПІВ:
    Понад світом бринить, як весна чарівна,
    Ця божествена музика наю.
    Все недобре мине, наче пісня сумна,
    А любов, а любов — не минає.

    12 квітня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  29. Сергій Губерначук - [ 2021.05.15 07:19 ]
    Дощ цілує нам кінчики пальців
    Прийди, в мій дім старий постукай,
    спочинок дай душі.
    Стає нестерпною розлука,
    коли ідуть дощі.

    Приспів:

    Є тут у мене тобі сюрприз:
    серце, що тоне в шаленому танці,
    руки – назустріч і крок – на карниз.
    Хай дощ цілує нам кінчики пальців.

    Дощ цілує нам кінчики пальців,
    дощ цілує нам кінчики пальців,
    дощ цілує нам кінчики пальців,
    дощ…

    Вночі тут затишно і тепло,
    тут ще живе любов.
    Все, що, здавалося, померло,
    назви коханням знов.

    Приспів.

    Нехай погасне мокре місто
    в далекій суєті.
    Хай серце молотом іскристим
    проб’є по темноті.

    Я був веселим – став монахом
    твоїх сумних очей.
    Твій поцілунок повен страху,
    бо ти хотіла б ще.

    Приспів.

    1, 15 листопада 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Матіоловий сон", стор. 119"


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2021.05.13 21:08 ]
    Тетяна Левицька Територія любові
    Віч-на-віч щастя слухаю сонет,
    мій візаві - ясний, багатогранний.
    Твій поцілунок - бурштиновий мед,
    смакую ніби вперше і востаннє.

    У погляді хмільних бузкових чар
    від магнетичності не відірватись.
    Збираю серця ніжності нектар
    з твоїх долонь любистку, рути, м'яти.

    Вдихаю Неба свіжий аромат
    і за мовчання дякую й розмови.
    Рожево квітне яблуневий сад
    на чуйній території любові.

    Годинник зупинився у душі.
    на позначці дванадцять в напівтиші.
    Заграй, на чорно білі клавіші
    лягають неповторним вальсом вірші.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2021.04.15 20:40 ]
    Справжній чоловік (До 85-ліття батька Олега Чорногуза) (пісня)
    Батьку, ти один у мене є,
    А матусі більше вже немає.
    Ти здоров`я бережи своє,
    Не спіши іти за небокраї.
    Ти завжди є синові взірцем
    У родині, в праці – гордість роду.
    Бо завжди відмінним є борцем
    За свободу рідного народу.

    ПРИСПІВ:
    Батьку мій ти – справжній чоловік,
    Збудував будинок всій родині.
    По-козацьки захищати звик
    Мир, добро і щастя в Україні.

    На твоєму дружньому плечі
    Змалку був я: грали у футбола,
    Ти мене писати вірші вчив
    І уся пишалась мною школа.
    Не Морозов Павлик мій герой,
    Бо від тебе слушні чув поради,
    Гріх найтяжчий чинить в світі той,
    Хто свою родину підло зрадив.

    ПРИСПІВ:
    Батьку мій, ти – справжній чоловік,
    Збудував будинок всій родині.
    По-козацьки захищати звик
    Мир, добро і щастя в Україні.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  32. Сергій Губерначук - [ 2021.03.19 17:32 ]
    Коли кажуть: Я не ревную…
    Коли кажуть: «Я не ревную», – не вірте.
    Ревнощі стиха підточують щастя скирту,
    немов миші, нала́джують хо́ди повсюди, –
    і от ревнощі вже: голос, вуха і груди,
    і хода́ не та, і очі сволочі,
    і тривога за завтрашні дні і ночі.
    А якщо, не дай Бог, хтось підійде збоку
    і спитає, прискіпливо скалячи око:
    «Ну, ревнуєш?! Я вбив би давно за таке», –
    погляд змінює фокус на тіло п’янке,
    осоружніє шкіра м’яка й еластична,
    йде охота на всіх підозрілих – дотичних!
    Усихає любов на податливім ґрунті,
    на врожайному сонці, дощовім перепутті, –
    і ти кажеш собі: слід любов пережити,
    з ким завгодно, крім неї, на світі дружити…
    Нищать ревнощі факти і аксесуари,
    палять пам’ять, листи, цигарки, мемуари.
    Лиш у снах, засушивши шалені уривки,
    чуєш голос не свій: «Я ревную?! – Ніскільки!»

    21 березня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 152"


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2021.02.23 20:41 ]
    Таїна*
    Ти покличеш мене на світанні,
    Як ранкова засяє зоря.
    Заквітує взаємне кохання,
    Океани осяє й моря.

    Я не бачив такого ніколи
    Наяву і у мареннях-снах.
    Як буяє у серці й довкола,
    Наче молодість, вічна весна.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.

    В несказанному цьому величчі -
    Таїна дивовижна снаги.
    Знову врода цвіте на обличчях,
    Наче ми - всемогутні Боги.

    І немовби незвідана сила
    Нам нові відкриває світи...
    І підносить, неначе на крилах,
    У святі небеса доброти.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  34. Сергій Губерначук - [ 2021.02.14 07:10 ]
    Покликання свого не розумію…
    Покликання свого не розумію.
    Занедбані слова, уривки почуттів.
    І тільки ти, кого кохати вмію,
    для мене став ознакою світів.

    Мій частоколе по огрудах серця!
    Мій вірний ляче в стані німоти!
    Я розповім про тебе після герця,
    який зламає наші два світи.

    Загину скоро у твоїй долині
    з твоєю жінкою, яка тепер моя.
    Ми всі віднині несусвітно винні.
    Моє дитя – але твоє ім’я.

    28 березня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Перґаменти", стор. 39"


  35. Сергій Губерначук - [ 2021.02.03 08:48 ]
    Її вікно – щоразу без завіс…
    Її вікно – щоразу без завіс,
    щоранку навстіж дзенькає шибками,
    щоб у бінокль закохано дививсь
    один дивак з підступними думками.

    Роздягнена – прасує білий бант,
    руками плаває по тілу, по тканині,
    по хвилях звукових, де нині Гайдн
    розвіює її вбрання інтимні.

    Вона озвучено стоїть перед вікном;
    свій білий бант на чубчику, мов квітку,
    з плаче́м зриває і впліта́є знов, –
    бо той дивак є невідступним свідком.

    11 січня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Поезії розбурханих стихій", стор. 145"


  36. Сергій Губерначук - [ 2021.01.25 10:58 ]
    Любов уві сні
    Ти малював любов уві сні.
    Ти цілував у вуста ясні.
    Випий мої сльози – і лети.
    Вітер – мій художник, а не ти.

    Там,
    уві сні,
    коханим ти став мені.

    Ти, мов огнем, мене обіймав –
    ніч стала днем, ти коханим став.
    Рано перший дотик, перший звук.
    Ранок після тебе йде до рук.

    Приспів 1:

    Не сон мій прийшов.
    Не сон, а любов.
    Дозволь, мій коханий,
    я засну в твоїх обіймах знов.

    Любов уві сні.
    Любов уві сні.
    Мовчи, я благаю –
    залишай себе у мені.

    Кожен твій день – це свято моє.
    Ясно одне – ти насправді є.
    Ма́буть, тільки анґели і Бог
    знають те, куди йдемо ми вдвох.

    Приспів 1.

    Зорі впали нам до ніг –
    тихо спитаю: я́к ти зміг?
    Кохай мене так, ніби це останній раз!
    Сон відходить.
    Бачиш,
    сонце сходить, сонце сходить
    для нас!

    Приспів 2:

    Не сон – а любов.
    Не сон – а любов.
    Тепер, мій коханий,
    я засну в твоїх обіймах знов.

    Любов уві сні.
    Любов уві сні.
    Мовчи, я благаю –
    ти залишай себе,
    ти залишай,
    ти залишай себе у мені!

    …Не залишай мене́ уві сні.
    …уві сні.

    9 лютого 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Матіоловий сон", стор. 120"


  37. Сергій Губерначук - [ 2021.01.24 12:01 ]
    Поету місце – в стратосфері…
    Поету місце – в стратосфері!
    Напівживий лечу до втрат.
    У шатрах раю в ефемері
    стоїть нова епоха страт.

    Уроджений джура народу,
    нового Риму кошовий –
    поет – не я, мій сад – без плоду.
    Я – вас, майбутніх, вартовий.

    Цілую ваші чисті ризи
    чорнилом цих постертих пер.
    Чекаю совісті-підлизи
    й засвідчення: поет помер…

    24 квітня 1998 р.,
    с. Поляна, Свалявський район, Закарпатська обл.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 163"


  38. Олена Лоза - [ 2021.01.19 19:22 ]
    Новорічна пісенька про мишку
    Якось бігла по сніжку
    Мишка-сіроспинка,
    В полотняному мішку
    Несла під ялинку
    Десять макових зернят
    І шматочок сала,
    Для маленьких мишенят
    Матінка поклала.
    R
    Макові зернята
    Хрумали малята
    І сальце масненьке
    Різали тоненько.
    Тупу-тупу ніжки.
    - Змерзли? Анітрішки!
    Разом веселіше,
    Знає кожна миша.

    Танцювала до зорі
    Мишача родина!
    Смакувала дітворі
    Мамина гостина.
    R
    Макові зернята
    Схрумали малята,
    І сальце масненьке
    З'їлося хутенько.
    Тупу-тупу ніжки.
    - Змерзли? Анітрішки!
    Разом веселіше,
    Знає кожна миша.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  39. Сергій Губерначук - [ 2021.01.14 08:50 ]
    Ой, не треба, не треба, не треба…
    Ой, не треба, не треба, не треба
    диким голосом рвати мене.
    Я без тебе, без тебе, без тебе.
    Час мине…

    Ти вже їдеш на довгому возі.
    То не відчай, а пісня твоя.
    Хай стоїть на сусідній дорозі
    хтось і я.

    Не дивися на нас, не давися
    недоспіваним словом своїм.
    Ми, над шляхом, з пожухлого листя
    зводим дім.

    Я кладу інші руки на груди,
    інший ранок знаходжу в очах.
    Кожне слово достойне споруди,
    навіть жах.

    12 травня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 88"


  40. Сергій Губерначук - [ 2021.01.09 13:30 ]
    Транс
    З червоної лінії встануть перші слова –
    ультимативна форма.
    Себто, щось важить твоя голова –
    формул розумна норма.
    Хоч від наказів твоїх – сказ
    голий та екзальтований,
    я пропишу і цей маразм,
    тобою загартований.
    Обабіч дороги я реагую
    на рух кольорових колес,
    мов заграває і мов торгує
    з Духом Святим стрес,
    мов не вагаюся гріхопасти
    під коло найтяжчих гріхів
    і перейти до найнижчої касти –
    мертвих паріїв.
    Себто, не важить моя голова,
    а зайва рука ведеться,
    і проклинаються перші слова,
    де лімфова лінія ллється.

    19 липня 1993 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 102"


  41. Сергій Губерначук - [ 2020.12.05 06:33 ]
    Не жахайся мене
    Не жахайся мене.
    Я не стільки страшний,
    скільки впертий у тебе, мій світе!
    Ти живеш день за днем,
    непоспішно смішний,
    простеляєш мій шлях до молитви.

    А на чреслах небес,
    там, де хмари лежать,
    заскиртовані вітром, мій світе,
    стільки правиться мес,
    що моя жахожать
    одсікає язик говорити.

    Я лежу при траві
    у країні життя,
    у пекельній своїй Україні.
    Сам себе я навіяв,
    сам і світом затяв.
    Тож, ні коні, ні свині – не винні.

    21 травня 2004 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Переді мною...", стор. 87"


  42. Сергій Губерначук - [ 2020.10.15 10:35 ]
    У залах тихих дух мигдальний…
    У залах тихих дух мигдальний,
    старий ледачий вітерець
    ховає локон свій овальний
    під мій ажурний комірець.

    Я ніч провів у кріслі слави,
    в оточенні важких портьєр.
    З щурячим зморщеним оскалом
    нам ноги лиже бультер’єр.

    Я експонат твого музею,
    новé центральне полотно.
    З гидкою пристрастю твоєю
    весь двір обізнаний давно.

    Твої слова – французькі вина –
    як хочеш, так і розумій.
    Я просто золота дитина,
    яку вже викрав з раю змій.

    9–10 листопада 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 125"


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2020.10.12 16:29 ]
    Олександр Печора Нічка на Купайла
    До себе нічка-чарівниця приманила.
    У теплі луки срібну стрічку заплела.
    На плесі зоряне намисто променилось.
    Купальське вогнище у споминах пала.

    Я і ти в нічку на Купайла.
    Ти і я – рученька в руці.
    Над вогнем радісно стрибали.
    Миті нам не забути ці.

    Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
    Чи навмання їх табунцями підганяв.
    Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
    Адже сьогодні нас Перун охороня!”

    Я і ти в нічку на Купайла.
    Ти і я – рученька в руці.
    Ти моя зіронько кохана.
    Чари нам не забути ці.

    Ми не змогли усіх пісень переспівати.
    Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
    Купальська ватра буде душі зігрівати.
    Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.

    Я і ти в нічку на Купайла.
    Ти і я – рученька в руці.
    Ти моя ладонько кохана.
    Слізонька сяє на щоці.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  44. Сергій Губерначук - [ 2020.10.07 09:34 ]
    Усе – твоє!
    Твоїм є все занадто й досить,
    елементарно над усе!
    А голос просто слова просить –
    і не говорить попри се.

    Усе – твоє, але без мене.
    У сім достатку я дивак.
    Я б ліпше плем’я чужоземне
    обрав для всіх своїх ознак.

    Я б осоромився накраще
    сліпим жебрацтвом чи тавром,
    отриманим напризволяще,
    чи просто б став комусь рабом.

    Але звикає плоть до плоті,
    а кров без крові не тече,
    і дві душі в однім оплоті
    до спільних близяться речей.

    Бо й далі ти чатуєш серцем
    мій кожний погляд, кожний крок,
    щоб часом у раптовім герці
    гори не взяв презлий пророк.

    Щоб сміх (не недолугий стогін)
    витав в обрамленнях ікон,
    глядиш мої думки убогі –
    і підкоряється Дракон!

    Щасливий я – усе твоїм є!
    Нещасний я – усе моє!
    Вертаю в Стародавній Рим я,
    щоб знала ти, ким раб твій є.

    6 листопада 2002 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 210"


  45. Сергій Губерначук - [ 2020.09.26 09:42 ]
    Снобродство
    Коли ти вказуєш іти на північ –
    я вже на півдні попри все!
    Коли вже й захід мружиш сонним оком –
    я свій світанок маю тут, на сході!
    Коли твій силует аж десь на пляжі
    з піску стримить обвугленим плечем –
    я ще не твій, але вже мчу крізь щем…

    Маршрутами і коридорами вагань,
    чи зволіканнями трасуючи безодні,
    нам збито капсулі на кожному патроні!
    Я знищу все! Крім тебе! На безсонні!
    На цім снобродстві, вталеному в сон
    твого далекого розчуленого тіла!
    Усе, крім тебе, моя зоре мила!

    Ми вичерпали ризику ліміт.
    Ми – компасу струнка́ подвійна стрілка.
    Північний захід і південний схід…
    Не кожна гілка птаху на притулок.
    Не кожне небо зірці на взірець.
    І для бджоли душа – ніяк – не вулик.
    Лише для нас початок – то кінець.

    27 квітня 2003 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 117"


  46. Зоряна Ель - [ 2020.09.06 16:45 ]
    Не забувай
    1
    Промінь – сонця ковток.
    Море гладить пісок,
    стелить стежку вузьку.
    Слід на піску
    лине за небокрай.
    Здоганяй
    чи зникай,
    тільки не….
    Не забувай.
    Тільки не забувай.
    Тільки не забувай.
    Пам’ятай

    2
    Далеч – небо моє.
    Вечір морем стає,
    сушить срібне весло,
    пахне терпко зело.
    Все, що було,
    лине за небокрай.
    Здоганяй
    чи зникай,
    тільки не..
    Не забувай.
    Дотик не забувай.
    Подих не забувай.
    Пам’ятай.

    3
    Заки вернеш сюди,
    море змиє сліди.
    Слухай серце і йди.
    Бачиш стежку вузьку?
    Слід на піску
    лине за небокрай.
    Здоганяй,
    не зникай,
    чуєш, не….
    Не забувай.
    Голос не забувай.
    Усміх не забувай.
    Ти пам’ятай.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  47. Ірина Вовк - [ 2020.08.19 01:54 ]
    Янка Купала. СПАДЩИНА (переклад з білоруської)
    В другій половині 70-их років ХХ століття у нас в Україні добре був знаним білоруський ВІА "ПЕСНЯРИ", в репертуарі якого було дуже багато автентичних білоруських текстів. Серед них - провідним і візиткою цього колективу була пісня "Спадчына" ("СПАДЩИНА") за поезією Янки Купали "Родны край", написаної в 1918 році.

    Пропоную власний переклад з білоруської тексту пісні "СПАДЩИНА".

    Перед перекладом даю посилання на інтернет-сторінку, де молоді "ПЕСНЯРИ" виконують" свою "Спадчыну".

    https://www.youtube.com/watch?v=hDyHHsypioc

    Янка Купала. Рідний край (1918)

    Від прадідів спокон віків
    Мені зосталась спадщина;
    Поміж своїх і чужаків
    Вона як ласка мамчина.

    Про неї бають казки-сни
    Веснянії проталини,
    I лісу шелест ве́ресний,
    І в полі дуб опалений.

    Про неї будить упоми́н
    На липі бусел клекотом,
    І цей старий замшілий тин,
    Що ліг на боці покотом …

    І те зануднеє ягня
    Що блеє на пасо́вищі,
    І крик воронячих громад
    На могилка́х кладо́вища.

    І в білий день, і в чорну ніч,
    Я вдовж роблю оглядини –
    Не змитий скарб цей пріч сторіч
    І трутнями не вкрадений…

    Ношу його в живій душі
    Як вічний світоч-паливо,
    Що серед темряви в тиші
    Палає над вандалами.

    Живе із ним моя сім’я
    І снить з ним сни незвідані.
    І зветься спадщина моя
    Сторонкою ще й рідною…

    19 серпня 2020 року.
    ЯБЛУНЕВИЙ СПАС


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (8) | "https://www.youtube.com/watch?v=hDyHHsypioc"


  48. Сергій Губерначук - [ 2020.07.27 10:27 ]
    Післямова
    Я – поет. Але сила поета –
    на Землі. І в імлі, бо в імлі…
    Між тенет на лаштунках скелету
    розмовляють ці рими малі.

    Зачепи мене словом – і смерть.
    Зачепи мене поглядом – біль.
    На шляхах невримованих – твердь
    і розмножені волі свавіль!!!

    Я поет без задач про поетів.
    Невідомо, чи вірш цей знайду́ть.
    Може, де, в Ґалереї Портретів,
    є ім’я, але суть – ніц не суть…

    23 липня 2003 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 203–204"


  49. Сергій Губерначук - [ 2020.07.09 09:07 ]
    Розбрат
    Не взнаки́ тобі плакати,
    названий брате.
    Я з тобою, як з матір’ю
    разом ридаю.
    А сміюся – без тебе,
    бо іншого знаю,
    і тепер з ним одним
    я, як є, винуватий.
    Я без нього вже марю
    й гублюся без тебе.
    Ой, у силі своїй чоловічій
    ховаюсь.
    Не лечу, не цілуюсь,
    до вуст не питаюсь,
    а на хвилях гойдаюся
    білий, як лебідь.
    Знаєш,
    де всі гріхи я збираю докупи?
    На вокзалі, в холодному кріслі,
    і плачу.
    Я тебе не зіста́рю
    і більш не побачу.
    Твій перон тихо рушить.
    Так розбрат наступить.

    15 березня, 2004 р., Київ,
    9 вересня 2004 р. Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Перґаменти", стор. 66"


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2020.07.06 15:10 ]
    Смарагдові очі (пісня)
    Смарагдове сяйво, як полум`я ніжне,
    Голубить воно, не пече.
    Тону у вогні я оцім дивовижнім –
    Смарагдових бранець очей.

    ПРИСПІВ:
    Смарагдові очі, смарагдові очі
    Мене огорнули теплом.
    Іскряться, чарують, немов серед ночі
    Смарагдове сонце зійшло.

    Не знаю, чи може мене хто зурочив,
    Як доброї феї крило –
    Мені світ закрили смарагдові очі,
    Й у казку мене понесло.

    ПРИСПІВ:
    Смарагдові очі, смарагдові очі
    Мене огорнули теплом.
    Іскряться, чарують, немов серед ночі
    Смарагдове сонце зійшло.

    І я - у шаленій стихії цій милій –
    На гребені долі – мій путь.
    Мене чарівливі смарагдові хвилі
    У море кохання несуть.

    ПРИСПІВ:
    Смарагдові очі, смарагдові очі
    Мене огорнули теплом.
    Іскряться, чарують, немов серед ночі
    Смарагдове сонце зійшло.

    31 травня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   10