ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Мирон Шагало
2026.03.26 21:41
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.

Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,

Тетяна Левицька
2026.03.26 21:15
Там немає біди, і колись не було,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.

У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей

Артур Курдіновський
2026.03.26 17:11
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!

Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,

Олена Побийголод
2026.03.26 16:48
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
за що ми б’ємось у жорстоких боях.

Артур Сіренко
2026.03.26 16:26
Сині проліски снива
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями

хома дідим
2026.03.26 15:01
шкандибає вперед за звичкою скоцюрблено роззираючись на місцевість понад свої крихітні окуляри · звіть його хомою чи сявою чи валєрою байдуже · зима завертається сніги пливуть дехто вже ходить без шапки · незнайомі тітки бабки матусі дідусі під пікселем і

Євген Федчук
2026.03.26 14:16
Тут хтось зненацька видихнув: - Татари!
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп

Охмуд Песецький
2026.03.26 12:16
Себе ти бережеш і власні нерви,
Сховашись під байдужості вуаллю.
І виникло тлумачення химерне,
Неначе я тебе вже не цікавлю.

Ні як амант і навіть не товариш,
Чи просто випадковий перехожий,
З яким ніде нічого не навариш,

Борис Костиря
2026.03.26 12:05
Як тяжко розуміти те,
Що час минає невблаганно.
І Фауст чи то Прометей
Не вилікують наші рани.

Ще пів години до кінця
Доби натхнення чи марноти.
Ми не пізнаємо лиця

Іван Потьомкін
2026.03.26 11:32
Зродилася калина як тужлива пісня
В далекій від України північній чужині,
Та, мабуть, з туги добилася до батьківщини,
Де стільки здавна сестер і посестерей її,
Що молодики співають обійнявшись
Про долю тих, хто звик лиш гратися в любов,
Та як

Сергій Губерначук
2026.03.26 08:25
Зливаєш сотні тонн потів
у океан ударів серця!
Вміщаєш тисячі життів –
в одне, яке акторським зветься!

Опісля сцени, у думках,
стоїш над світом, як лелека,
бо кожен образ твій, мов птах,

Віктор Кучерук
2026.03.26 07:05
Серед ранкової краси
Різноманітної природи
Я - блиск сріблястої роси
І плавний подув прохолоди.
Я голос чистої води
І ніжний запах конюшини
Отут, куди тебе водив
Та заціловував невпинно.

Володимир Бойко
2026.03.26 00:46
Солодке життя починалося з медового місяця, а закінчилося цукровим діабетом. Де келих по вінця, там і море по коліна. Той, хто ледве ворушить кінцівками, навряд чи здатний на порухи душі. Там, де вхід безкоштовний, вихід проблемний. Словесний

Артур Курдіновський
2026.03.25 20:51
Римовано буяють квіти
І не чекають на антракт.
Поезією треба жити,
І з нею дихати у такт!

Давати їй святу присягу,
Коли планета вся - чужа!
Поезія - це не розвага!

Світлана Пирогова
2026.03.25 12:27
І п’є весна солодкий сік берези,
Милується красою сон-трави.
Розквітло небо синє у мережі —
А ти мій погляд поглядом лови.

Моя любов — мов сонячна окраса,
Не знає смутку, тіней і жалів,
Цвіте вона, як первоцвіти рясно —

Борис Костиря
2026.03.25 12:04
Так сон повільно, ніжно тане,
Як сніг у променях весни.
Мов первозданність океану,
Нахлинуть кольорові сни.

У сні, напевно, все можливо.
Там відбуваються дива.
Проллються, як щедротні зливи,

Віктор Кучерук
2026.03.25 05:33
Тиша стелиться в кімнаті,
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.

Артур Курдіновський
2026.03.25 03:43
Незнану, невідому серцю тугу
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.

Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -

Юхим Семеняко
2026.03.24 20:26
Як горить у небесних коморах
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!

Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,

Іван Потьомкін
2026.03.24 18:05
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл

С М
2026.03.24 15:07
о шторм іде убити
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я

герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими

Ігор Шоха
2026.03.24 14:43
                І
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,

Борис Костиря
2026.03.24 11:59
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.

Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.

Віктор Кучерук
2026.03.24 06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.

Іван Потьомкін
2026.03.23 21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Олена Побийголод
2026.03.23 15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!

І поціливши з нальоту

Охмуд Песецький
2026.03.23 13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.

Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали

Борис Костиря
2026.03.23 11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,

Юрій Гундарів
2026.03.23 09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.

Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.

…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно

Віктор Кучерук
2026.03.23 07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...

Ірина Вовк
2026.03.22 23:00
замість ПІСЛЯМОВИ) Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.

Євген Федчук
2026.03.22 17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи

Юхим Семеняко
2026.03.22 15:33
       Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.     Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:48 ]
    ...
    Когда посмотришь ты в мои глаза,
    Как в темные распахнутые двери,
    Увидишь лишь, как льдинкою слеза
    Вниз упадет…И скажешь: «Я не верю!»

    В душе моей все умерло навеки,
    Лишь злая боль без проблеска надежды…
    А в жилах ноют холодом расплавленные реки
    И не цветут сады весенние, как прежде…

    И не пытайся отогреть меня любовью!
    Ей вход закрыт, есть место только мести!
    Замерзли чувства, загнанные болью,
    Сгорели мысли в лаве вечной лести…


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  2. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:57 ]
    Крила відчаю...
    Бо стояти над прірвою
    з саморобними крилами -
    надзвичайно страшно...


    Вона стояла там, згорнувши крила,
    Закривши очі, слухала пітьму…
    У тиші кроків шепіт не вловила,
    Удари серця та душі струну…

    Вона не знала, що він тут – навколо,
    Вона не думала, що він – у ній…
    Молилась… і не кинула додолу
    Ті крила, що лишились їй одній…

    Сльоза скотилася безмежним горем,
    Шалене серце вилітало геть,
    А страх поволі наближався полем
    І дихав у потилицю ледь-ледь…

    Вона подумала, що час змиритись:
    Стрілою самоти – на глибину…
    Але ж… Не може доля помилитись:
    Її кохає він… лише її одну…

    11.12.2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  3. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:11 ]
    Твій гріх
    Я – твій гріх… твій смертний гріх…
    Я – ковток води в пісках пустелі,
    Я – прощення від гріхів усіх
    І розплата вічна, наче скеля.

    Я – твій голос, слово, розум твій,
    Я – твоя загадка незбагненна,
    Я – безодня, ну а ти – у ній:
    Де б не був ти – будеш біля мене!

    Я – твоє прокляття, згуба й мука,
    Я – твій темний ангел на плечі.
    Я все знаю! Знає все розлука,
    Тільки ти не говори, мовчи…

    14.12.2008 р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.37) | "Майстерень" 5.25 (5.3)
    Прокоментувати:


  4. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:37 ]
    All of our life...
    Пусті слова, пусті думки… Один маршрут…
    Загублені серця в розгублених риданнях –
    Ми продали їх за нікчемний бруд,
    Знівечене, п’янке і дике безталання…

    До чого щастя?.. Правда – в самоті,
    В стражданнях гірких, у сльозах, у втомі…
    Це – все твоє надбання у житті,
    Моменти щастя – зовсім невагомі!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  5. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:05 ]
    Розповідь сліпця про красиве...
    Я ненавиджу слово «майбутнє»…
    І ненавиджу слово «чекати»…
    Що нам ті дефініції, сутність?
    Ми приречені просто страждати…

    Переписана начисто доля,
    Перероблена з чорного в сіре,
    Переліплена в снах і покорі –
    Лише вдавана сила та віра…


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  6. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:31 ]
    Overcome...
    Тебе я мушу вистраждати… Мушу!
    З кінця і краю, з пекла до небес:
    За тебе вмерти і продати душу,
    Щоб знову ти в очах моїх воскрес…

    Тебе я мушу сотні раз прощати!
    Вертати з темряви й прогнати в ніч …
    Мовчати, вірити, чекати й знати,
    Що не розтанеш серед тих облич…

    Тебе я мушу загубити в бурі,
    Залишити самого в час страшний,
    Щоб потім зрозуміти у зажурі,
    Що ти – єдиний… Цілковито мій…


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  7. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:03 ]
    Молитва
    Я крикну, ковтаючи вітер вологий губами,
    Залишу думки у колодязі вічних світів:
    Здається, закрилася брама небесна над нами –
    Але ж я хотіла, щоб цього і сам ти хотів…

    В червоне фарбую вчорашнє сумне моє чорне,
    Вбиваю останній гвіздок у щасливу труну…
    А смуток холодний до себе так лагідно горне,
    Впиваючись кігтями в сиву від зойку луну…

    Все сказане мною – то сповідь душі перед смертю,
    Слова з ешафоту, благання до Твого Петра…
    Так дай же притулок моєму тендітному серцю,
    Розбитому вщент ніжним співом людського «добра»!..


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" 5.25 (5.3)
    Прокоментувати:


  8. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:25 ]
    SMS
    Я відчуваю потяги до прози:
    Слова втрачають свій реальний сенс.
    То як твій настрій, метеопрогнози?..
    Все добре? Значить, побороли стрес... :)

    У мене все, як завжди, пречудово:
    Інет і кава - звичний мій процес.
    Сумую? Ні! Та що ти... все так "кльово"...
    Чому ж тоді писала смс?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (3)


  9. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:48 ]
    Віртуальна реальність...
    Мммм... зводить мозок від думок...
    I need your help/ I need you so...
    Не допоможе "русский рок",
    Не вилікує тіло soul...

    Суворі шпальта web-сторінок
    З'їдають кожен біт душі:
    Я - майже стертий фотознімок,
    Я - голос відчаю в тиші...

    Дефрагментація стосунків -
    Вже не шекспірівський сонет -
    Потік безглуздих смайл-цілунків:
    Невже життя - це Internet?!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" 5.25 (5.3)
    Прокоментувати:


  10. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:14 ]
    Думки…
    Ти вкрав мої сни, закарбовані в мріях,
    Ти висушив сльози, забуті в піснях…
    І навіть пекельний той попіл на віях,
    Що жив раннім птахом в туманних гаях.

    Ти зник…Не залишив свій подих на скроні…
    Розбив мою долю, надію, мій шлях!
    Ти навіть не думав, що десь на осонні
    Колись було тепло у весняних днях…

    Ти просто пішов, загубився в світанні…
    Злякався безглуздо-сумної пітьми.
    А я йшла назустріч їй, ніби востаннє,
    Шукала кохання твоє між людьми!

    Чому я могла? І чому не забула?
    Чому була здатна продовжити бій?..
    Я просто, мабуть, ще тоді не збагнула,
    Що ти – то не ти… і що мій – то не мій!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  11. Оксана Сірик - [ 2009.05.12 00:16 ]
    Тополі
    Тихий, лагідний шепіт зелених тополь,
    Ти і я в одинокому місті...
    Я устами торкатимусь теплих долонь -
    А у відповідь - тиша імлиста.

    Шепіт, лагідний шепіт зелених тополь -
    Краще, ніж одиноке мовчання...
    Тиша в місті, безлюдне мереживо доль,
    Безнадія і смуток чекання.

    А я чую той шепіт підступних тополь:
    Про кохання, про ніжність, про тебе...
    Загубитись в очах, потонути дозволь!
    І не знаю - для чого?.. Так треба...

    Ніжний, лагідний шепіт веселих тополь...
    Ти розтанув... пішов... розчинився...
    Я одна серед міста, лиш шепіт отой -
    Гірка згадка, навколо лишився...


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  12. Костянтин Мордатенко - [ 2009.05.11 22:57 ]
    Чорна сльоза
    Білим цвіте каштан.
    Дощі своє скажуть.
    Так гарно! Плаче душа:
    жити страшно…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  13. Гортензія Деревовидна - [ 2009.05.11 21:36 ]
    2


    < >

    "Пошли со мной без трепета и страха
    забывшего в гортани вкус цветка
    там горек куст медоточащий прахом
    там сладко спит остекленев река -

    "Свое дождя остановив крововращенье,
    там плод произрастает с пустоты,
    в разрыв зрачка и золотится тленьем,
    и земляничным вкусом черноты."

    "Отмкни же рот, принадлежащий эху,
    как богомолу - прерванный полет,
    как горсть воды - освобожденье пеплу,
    как озеро, что в нем утонешь ты."

    "Там та вода, что рушит жернов чисел,
    там алый мак артерий родника, -
    там двум ладоням - двум раскрытым крыльям -
    поющие пустоты тростника."

    "Там есть дары - из молока и тлена
    падучих звезд - что как пчелиный рой
    из черных ульев вылетают неба,
    как голоса пришедших за тобой."

    "Пошли со мной, там музыка кровится,
    ветвящийся игрой огня росток,
    сознанья воздух в пустоте горчичной,
    дыханье флейты обретающая кость."



    ----
    апрель '09


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (20)


  14. Юлія Хвас - [ 2009.05.11 19:31 ]
    ***
    Сірий ірис дороги.
    Кладок тонкі шоколадки
    Через калюжні оладки –
    У хмар відбулися пологи.
    Ніжно-солодке село це
    Світанком вершково-сирним,
    Днем – соковитим гронцем,
    Заходом бежо-зефірним,
    Ніччю – кохання сонцем


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.37) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (3)


  15. Варвара Черезова - [ 2009.05.11 19:31 ]
    Нібисонет
    Знімай мене незмінно у ч.б.
    Бо колір – це розмиті акварелі.
    У них так важко віднайти себе.
    Так само як і втриматись на стелі.

    Знімай мене, допоки я така:
    Усміхнена й руда, аж сліпить очі.
    Нерівний фон і флойдівський плакат.
    Знімай мене допоки я ще хочу…

    І падає на ліжко звук і тінь.
    І позувати, знаєш, трохи лінь.
    Ці ракурси і пози… Поза грою.

    Знімай мене, допоки я така…
    І тисне кнопку впевнена рука.
    Прошу, запам’ятай мене такою.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (20)


  16. Юлія Хвас - [ 2009.05.11 19:20 ]
    Весняне
    Летять із вирію веснянки
    Із ластовинням на щоках.
    Весна розвішує фіранки
    Рясного цвіту у садках.
    Вже й грозовиці скоромовки
    У Перуна злітають з уст.
    В калюж розкидані ночовки
    Макає дзьоба чорногуз.
    Кора із запахом кориці
    Закутує дерев тіла,
    Що в паранджах ховають лиця
    У дні весняного free love.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (5)


  17. Ірина Храмченко - [ 2009.05.11 18:28 ]
    ***
    Відпусти...а я плистиму тихо
    Течією минулого літа
    До безодні, а може, до світла,
    До щастя, а може й до лиха...
    Відпусти, хай не коле твій погляд,
    Не пече мені ранами спину.
    Тим мене перетворюєш в глину
    Наче ліпиш...не треба...на волю!!!
    Відпусти...і не клич за собою
    У далекий захмарений ірій,
    Де лежать погвалтовані мрії,
    Оповиті тією ж зимою,
    Що й у світі, де сірість панує,
    Там мене вже ніхто не зустріне,
    Бо з води перетворюсь на іней
    Але, знай, я існую...існую...
    Лиш тому не живу, що не вмію,
    Зупинилося дихання...кома...
    Зціпеніння...душа невагома
    Вислизає за двері...не смію
    Бути глиною...щоб не розмитись
    На рідку, недолугу масу.
    Не ліпи з мене...катма часу...
    Бо одна лиш сльоза може вбити...
    Відпусти...а я плистиму тихо
    Течією минулого літа.
    Мене вже немає для світу...
    Ти забудь мене...просто дихай...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (1)


  18. Василь Степаненко - [ 2009.05.11 17:22 ]
    Палають бур'яни
    *
    Палають в полі бур'яни весною.
    Кого б знайти,
    щоб душу підпалив.
    Вона також
    нікому не потрібна.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  19. Василь Степаненко - [ 2009.05.11 17:46 ]
    Затягує любов
    Затягує любов,
    Як трясовина.
    Ніхто не хоче й пальцем ворухнуть.
    Хоч бачать всі,
    Що від кохання гину.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  20. Андрей Мединский - [ 2009.05.11 16:05 ]
    Генри Миллер
    У нее был пронзительный взгляд, я бы не сказал, что красивый,
    а что в нем притаилось - ни хрена не разберешь,
    у нее были феньки из бисера, бусы, хайратник и ксивник,
    джинсы Lee, перешитые в клеш.
    В ее сумочке, как домовой, обитал Генри Миллер,
    а в кармане жила дыра под названием Мышь
    (или наоборот), и обычно о ней говорили,
    что она любит секс, Portishead, вино и гашиш.
    Мы с ней были знакомы не долго: всего лишь полгода.
    Я кивнул ей в ответ на: "Я у тебя поживу?".
    Я вставал по утрам, собирался и шел на работу,
    возвращался, мы трахались, а после - курили траву.
    И все было вполне..., я бы даже сказал очень мило,
    но однажды она растворилась, оставив не запертой дверь,
    за журнальным столом сидел недочитанный Миллер,
    на полях его шляпы записка:
    «спасибо тебе»…



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  21. Віра Шмига - [ 2009.05.11 13:10 ]
    * * *
    Дощ пеленою двору.
    Падають долі долу.
    Крихітки голубам,
    Долям окраєць там.
    Вікон бурштин розм’як.
    Я задивилась, як
    Сходить у двір порожній
    Ринвовий подорожній.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  22. Катруся Матвійко - [ 2009.05.11 12:33 ]
    Чужа...
    Чужа... Забута і залишена,
    Мов непотрібна річ у скрині на горищі.
    Покрита сном і тишею,
    І спокоєм нестерпним і зловіщим.



    Чужа... Далека і покарана
    Байдужістю німих, сліпих, прозорих літер.
    Мов сірістю забарвлена...
    А поруч тихо чути, як співає вітер.


    Але не в радість зовсім,
    Бо вітер теж різкий, холодний і колючий.
    А особливо в осінь,
    Коли періщить дощ. І самота болюча.



    Чужа...чужа... Яке жахливе слово!!
    Мов постріл у невинну жертву.
    Але дарма, якщо і випадково, -
    Запізно... Бо душа вже мертва...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (1)


  23. Юхим Дишкант - [ 2009.05.11 09:11 ]
    * * *
    Розпивання земних скорбот
    Зворохобилися натовпи розгойданих ляльок
    Там – там – там
    Бачиш, глибшають порізи на пальчиках дівчинки
    І веселки перетікають у мене мокрим диханням міста у трамваї
    На сорочці неба лишається юна кров, як пісня
    Нас згублено в зимному будинку із радянськими гаслами
    Хтось тут мертвий
    Вікна вичавлює чорна музика галасу
    День у підряснику піє
    Як завше про те, що хтось пішов до Бога
    І затихає
    Там – там - там


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.4) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  24. Юхим Дишкант - [ 2009.05.11 09:45 ]
    * * *
    Після півночі десь ти приходиш в кав’ярню,
    Де читають щось на зразок життєвих прелюдій,
    Ти така ж таємнича, але страшенно гарна,
    Батьківщина ляга на твої комсомольські груди.
    В цій місцині не так, в ній давно не співають нічого,
    Тут впиваються ліками, або дешевим спиртом,
    Тільки ж дівчинко, звідки твоя дорога?
    Ти усю цю погань сьогодні навчила жити.
    Після півночі десь приходиш змерзла і тиха,
    Перев’язані рани, в пакеті осінній день,
    Може я тобі дам своє проспиртоване дихання,
    Але ти як і завше до дому ідеш вмирати.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.4) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  25. Володимир Мельников - [ 2009.05.11 08:26 ]
    Дружині
    Хіба нам п’ятдесят, Світлано?
    Не вірю я календарю!
    Ти - дівчинка моя кохана,
    Мій світ, який боготворю.

    Бо ти - усе тепер для мене:
    Дружина, Доня і Сестра,
    Весна блакитна і буремна,
    Джерельце ніжності й добра!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  26. Людмила Калиновська - [ 2009.05.11 07:40 ]
    Весняний дощ
    Срібноросяно в душі
    о веснянім дощичку,
    заполощеться дощем
    на озерці дощечка.
    Серце знов застугонить,
    заспіва мажорами,
    перемелить біль на биль
    каменями-жорнами.
    Закульбабиться земля
    для розмов, для пустощів,
    чорно-білий світ за мить
    зеленцем розлущиться.
    Не скоси, бува, роси,
    де вона посіяна,
    розгодиниться з небес
    голубінь омріяна
    І зрони мені любов
    посмішкою в погляді –
    тихосонячно в очах
    і тепер – не холодно.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  27. Катруся Матвійко - [ 2009.05.11 02:22 ]
    Слово
    Чистий листок паперу
    Скоро заповнять букви,
    Навстіж відчинені двері
    Раптом зачинять руки.

    Букви зіллються в слово,
    Зовсім ніким не ждане,
    Створене випадково,
    Сказане дуже рано.

    Слову тому не повірять,
    Витерти схочуть, та пізно.
    Слово стане повір’ям,
    З розпачем зовсім різне.

    Слово захоче правди,
    Тільки, давно затерте,
    В тіні гіркої зради
    Мусить воно померти.

    Слово замінять сльози,
    Зронені теж раптово,
    Ніби відбиток прози
    На похованні слова.

    Тільки листок паперу
    Знову заповнять букви
    Й навстіж відчинені двері
    Вже не зачинять руки.

    Стоворене із любові,
    Знищити неможливо,
    Можна не вірити слову
    Перечекати, мов зливу.

    Можна його топтати,
    Нівечити, забути,
    Тільки воно й розп’яте,
    Знов оживляє груди.

    Чистий листок паперу
    Вже заповняють букви.
    Не зачиняйте двері.
    Не забирайте руки...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  28. Ліліт Опівнічна - [ 2009.05.11 01:29 ]
    Естетські витребеньки перевертня
    Він писав на серветках: «Анна»,
    бо коротше було, ніж «кохана»,

    до готелю ішов о шостій
    і одягнений лягав у постіль,

    і краватку – червону з чорним –
    рвав, як зуб безнадійний,– з коренем

    та чекав, що зламає грати
    повнолиций мовчун Місяць-братик,

    відтіняла смак вакханалій
    лиш незаймана свіжість конвалій,

    ніч ховала сліди секвенцій
    найцинічнішої з індульгенцій…

    а ранком він знову старанно
    на серветках виписував: «Анна».


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  29. Галина Левченко - [ 2009.05.11 01:11 ]
    І ти...
    І ти,
    як усі,
    називаєш мене
    Білосніжкою.

    І ти
    не хочеш бачити
    мерзлого ґрунту
    під моїми сніговіями.

    І ти,
    як усі,
    перетворюєш ці сніги
    у кірку ледову.

    І ти
    не знаєш,
    що крізь снігові заметілі
    на тебе з довірою дивляться
    сині очі пролісків.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  30. Галина Левченко - [ 2009.05.11 01:54 ]
    І ти...
    І ти,
    як усі,
    називаєш мене
    Білосніжкою.

    І ти
    не хочеш бачити
    мерзлого ґрунту
    під моїми сніговіями.

    І ти,
    як усі,
    перетворюєш ці сніги
    у кірку ледову.

    І ти
    не знаєш,
    що крізь снігові заметілі
    на тебе з довірою дивляться
    сині очі пролісків.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  31. Галина Левченко - [ 2009.05.11 01:29 ]
    Клубок гадюк...
    Клубок гадюк
    непримиренних, сикучих, знавіснілих,
    котиться небом.
    Люди дивляться,
    думають: сонце!..


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  32. Галина Левченко - [ 2009.05.11 01:51 ]
    На перехресті доріг трьох...
    На перехресті доріг трьох –
    випростана дівоча постать.
    Вона –
    стріла,
    напнута кимось невидимим
    на тятиві рук,
    прикутих
    до тверді небесної,
    яку мусить пробити собою,
    щоб жити.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  33. Іванка Кушнірук - [ 2009.05.11 00:09 ]
    !
    все ще пишу вірші,
    хоча тобі вони - чужі..
    але ж рими римуються!
    кров все ще хвилюється!
    коли місяць засвітиться,
    слова й папір злиються.
    поки не виблюю всі ритми,
    не бачить спокою,ні крихти.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Віра Шмига - [ 2009.05.10 21:09 ]
    Молитва
    * *


    Мудрості трішечки перед спасінням
    Дай мені, Боже.
    Краплю добра у мій келих терпіння,
    Поки порожній.
    Чутку лиху від синів відведи –
    Плями на сонці.
    Дай мені, Боже, живої води.
    Ще не на денці?
    Милому – щастя,
    немилому–рай.
    І ще до цього–
    Мамі здоров’я і спокою дай.
    Більше нічого.
    Мудрості трішечки перед спасінням
    Дай мені, Боже,
    Краплю добра у мій келих
    терпіння,
    Доки порожній.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  35. Володимир Мельников - [ 2009.05.10 20:02 ]
    Байка про Горобця та Солов`я
    На конкурс композиторів до гаю
    Прибув „музичний геній” із Огайо –
    Відомий композитор і митець,
    Професор, академік – Горобець.

    Його пісні у жанрі „чік-чірік”
    Стають „хітами” всюди кожний рік
    І внаслідок цих „музо-епідемій”
    Він – дійсний член музичних академій
    Та голова всіх конкурсних комісій,
    Журі престижних і культурних місій...

    У гаї тім знаходився і я,
    Коли там „розглядали” Солов’я.

    -Послухайте, оцей сіренький птах,
    Не маючи музичної освіти,
    Прислав на конкурс нам свою сюїту!
    -Ганьба йому!
    -У нього „з’їхав дах”! –
    Кричали дипломовані ворони,
    Сороки і амбітні горобці –
    Відомі в шоу-бізнесі митці....

    А чи потрібна Солов’ю „корона”
    І визнання від пана Горобця,
    Якщо талант – це вищий дар Творця?
    Творіть! Не заздріть! Справжньому радійте!
    Талант – шануйте... Даром – володійте...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)


  36. Вікторія Сироватко - [ 2009.05.10 15:55 ]
    ПОРТРЕТИ

    1 Наївності межа.
    Пилок тепла на тілі.
    Ніхто не заважав
    Іти по лезу хвилі.

    Розвітрений дивак
    Художник - знаний профі –
    Мені намалював
    Панянки пінний профіль.

    Мов янгол із небес
    Вона була красива.
    Та я … лише себе
    Намалювать просила.

    То линула удаль,
    То підбігала близько.
    Мою струнку печаль
    Підсвічували бризки.

    Із нею tête-á-tête
    Я не була фальшива,
    Тому і свій портрет
    На березі лишила.

    2 Етюди на повітрі –
    художництво просте.
    Мене ти на палітрі
    старанно розітер.
    Білилами біліло
    обличчя і рука,
    А потім все боліло
    від кожного мазка.
    Умовна і пласка я,
    і так несхожа тут.
    До тебе не пускає
    глухий мольберта кут.
    Вже не втікти нікуди
    хоч світ не має меж.
    По плечі і по груди
    ти по малюнку йдеш.
    Захоплено радієш
    від кожного штриха,
    Але моя надія
    потроху засиха.
    Підмішуєш у фарби
    таланти іменні,
    А я себе не варта,
    стою на полотні.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (5)


  37. Віра Шмига - [ 2009.05.10 07:20 ]
    * * *



    Ранкова тінь завищила тополю,
    В надії зачепитися за баню.
    Безвітряно, мов дотики до раю...
    Зазорення розтануло в зорі...
    Сувієм розгортається крайнеба.
    Розхлюпує всі барви на дахи.
    Вже засвітило сонні очі вікон.
    Помірно тінь збавляє зріст тополі.
    І млосно, хоч вмирай,
    А хоч – живи.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. Володимир Мельников - [ 2009.05.10 00:28 ]
    Очікуючи ранок
    Ніч серпнева поезії пише,
    А тепло хтось на зиму краде...
    Крізь серпанок ранкової тиші
    Промінь сонця на Лавру впаде.

    Спалахнуть куполи гордівливо
    І засяють велично хрести.
    Мить мине - і вже сонячна злива,
    Як цунамі, накриє мости,

    Розіллється яскравим бурштином,
    І освячені хвилі Дніпра
    Понесуть дивовижну хустину
    З ниток сонця, води і добра...

    Вас вона непомітно торкнеться,
    І на довгі, щасливі літа
    Радість дива в душі не минеться…
    Серпень... Ніч…і луна золота...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  39. Ірина Михайлова - [ 2009.05.09 22:21 ]
    Говорите тише...
    Говорите тише -не спугните счастье ,
    Пусть оно украдкой в каждый дом войдет .
    Постоит тихонько в каждом уголочке ,
    К колыбельке счастье с улыбкой подойдет .

    Говорите правду - не спугните дружбу ,
    Пусть неслышной тенью в вашу жизнь войдет .
    И в дороге длинной вам сослужит службу ,
    Ведь без дружбы крепкой жизнь украдкой мимо
    проскользнет .

    Говорите тише - верность не спугните ,
    Ведь любовь и верность - все , чем живы мы .
    Пусть пройдут столетья ,о любви шепчите ,
    Ведь кричать о чувствах люди не должны .

    Не спешите взрослеть - юность не спугните .
    Эти скоротечные ,безумные года .
    Жить ,любить ,бороться вы не торопитесь -
    Ведь проходит юность раз и навсегда .


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  40. Ірина Михайлова - [ 2009.05.09 22:06 ]
    * * * *
    Україно моя ,не соромся сльози -
    Бо ж вона принесе надію .
    Нене ,тільки прости тих ,
    Хто з горя твого порадіє .
    Але скоро весна ,оживає майдан -
    І розтопить серця українців .
    Мову не забувай -
    Говори ,говори!
    Хай чужих слів не знайдеться .
    Прокидайся студент ,робітник ,металург -
    Треба стяг підіймать .
    Ти ж бо брат мені ,чуєш ? І друг .
    Час надію з руїн визволять!
    Хай засяє усим ,хто утратив її,
    Хай сопілкою грає віднині,
    Щоб луна йшла по всій Україні !


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  41. Ірина Михайлова - [ 2009.05.09 22:04 ]
    * * * *
    Вдарив дзвін - і по всій Україні
    Рознеслася жаху новина...
    Це подзвін по ненародженій дитині -
    Вже двадцять років Прип'яті нема .

    Антихристи рахують нагороди,
    Та лопнула натягнута струна .
    Руді дерева ,в целофані води -
    Вже двадцять років При"пяті нема .

    Вже двадцять років Прип"яті нема...
    Пусті будинки моляться дахами .
    Чорнобильська Мадонна, мов німа ,
    Наш гріх без слів відмолює сльозами .
    2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  42. Ірина Михайлова - [ 2009.05.09 21:01 ]
    * * **
    Прийшла зима .Життя заснуло.
    Заснула з ним і я .
    Я не живу, я завмираю ,
    Мов квітка польова .
    Квітчасте літечко співало ,
    І я росла й цвіла ,
    Живилась соками земними ,-
    Під сонцем підросла.
    На світ дивилась ,мов на диво -
    Не знала я дурна ,
    Що більш такою я не буду :
    Мов квітка польова .
    А восени я посміхалась
    Останнім теплим дням .
    Кому потрібная такая -
    Ні Богу ,ні людям .
    Минула й осінь -
    Я зосталась на лишенько одна .
    Мов сонця світ ,мов неба просінь ,
    Мов квітка польва .
    Зима мене уже вбиває -
    Ще трохи й згину я .
    Але весна вже недалеко -
    Рятівниця моя .
    Вона мене дощами вмиє -
    Повернеться краса .
    Я повернуся в світ цей милий ,
    Мов квітка польова .


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  43. Вікторія Сироватко - [ 2009.05.09 20:16 ]
    * * *

    Вечірній поїзд. В купе задуха
    І незнайомець мені за друга.

    У свято їхав, а я – із нього.
    У різні боки – одна дорога.

    Чай несолодкий, і їжа прісна.
    Читаю вірші йому допізна.

    Ще не встигаю спитати: ”Хто ти?”,
    А незнайомець у ніч виходить.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  44. Костянтин Мордатенко - [ 2009.05.09 19:55 ]
    Простенький такий віршик
    Пшеничну сонячність люблю
    тюльпанових світанків!
    А хміль чіплявся за імлу,
    що обплітав альтанку…

    Табун забив до молока
    імлу. І трави сонні
    прокинулись, як до ставка
    прибігли дикі коні…

    Росу у пуп’янки доїв,
    але розхлюпав – Ранок.
    не спав – все згадував її…
    Уразив спогад рану…

    Я зрозумів, що ця юдоль,
    як нагорода вища.
    Бо докіль в серці є любов,
    до Бога стежка ближча.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  45. Олексій Тичко - [ 2009.05.09 18:47 ]
    Солдатських душ поводирі
    Читають пошепки молитви
    небесних душ поводирі.
    В скорботній тиші поле битви -
    уже безсилі лікарі.
    Щоб відкривали Божі брами
    у рай шляхи захисникам,
    проходять ангели полями,
    схилились тут, схилившись там.
    В очах солдат - вологі хмари.
    Поліг хоробрий легіон.
    Густі гойдає вітер трави,
    туманить погляд вічний сон.
    Закриють очі янголята
    легеньким дотиком руки.
    Війна велика, довга, клята,
    скупа на почесті й вінки.

    Втомились ангели у війнах
    спускатись на поля з небес.
    А на землі життя постійно
    розчавлює смертельний прес.
    09.05.2009р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  46. Оксана Зіник - [ 2009.05.09 16:38 ]
    * * *
    Зігрій мене теплом своєї посмішки,
    І так багатослівно помовчи…
    Я закохалась в ніжність твого погляду,
    І в душу неосяжної краси…


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  47. Дарья Троянова - [ 2009.05.09 16:20 ]
    1+1
    Что случилось с нами?
    Задаю я вопрос.
    Мы взаимно любили,
    А теперь как бы врозь.

    Жизнь поставила точку,
    А затем сказу крест.
    И любовь превратилась
    В одно слово "Нет"!

    Раньше были с тобой,
    Как один плюс один.
    А сейчас, вроде, тоже,
    Только я одна й ты один!

    Затерялся наш плюс
    И больно нам осознать,
    Что любовь пролетела
    И ее не догнать!


    Рейтинги: Народний 3 (3) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  48. Дарья Троянова - [ 2009.05.09 16:51 ]
    Ты рядом…

    Корда ты рядом, я счастлива
    Летаю словно в облоках.
    Ты ласкаво меня обнімеш
    И скажеш: «Я люблю тебя».

    А я взгляну и улыбнусь
    И крепенько к тебе прижмусь.
    И я скажу тебе в ответ:
    «Ждала тебя я много лет»


    Рейтинги: Народний -- (3) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  49. Дарья Троянова - [ 2009.05.09 15:19 ]
    Пора кохання
    Пока кохання, пора страждання
    Прийшла до мене восени,
    Вона нещадно рушить щастя,
    яке жило в мені завжди.

    Кохання зле, хоч не всі знають,
    що прийде час не зрозумінь,
    почнуться сваркі, не гаразді,
    а далі довгій час страждань.

    І ти покинеш, це нещастя,
    І спрабуєш побуть сама,
    Але це тяжко, аж занадто,
    Бо ця любов на все життя.


    Рейтинги: Народний -- (3) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Володимир Свідзінський - [ 2009.05.09 15:35 ]
    Душа поета
    Шукає чуда в звуках, у світлі,
    В старому гаю, на квітчастій болоні.
    Мріє з'єднати небо і землю,
    Як дві ласкаві долоні.

    Іноді багне голубити світ,
    Як голівку малого хлопчика,
    Радіє на мох боліт,
    На ряди придорожніх стовпчиків.

    А часом не вірить і в добрість літа,
    Тремтить від холодного слова,
    І шукає змії укритої
    В вінках зірниць вечорових.

    І в кінці, як на осінь осельня,
    Завивається в листя, що в'яне,
    І мріє про інші оселі
    І про радощі невгасанні.

    1934
    (Із збірки "Медобір")


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.8) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1480   1481   1482   1483   1484   1485   1486   1487   1488   ...   1813