ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зерні,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"

Володимир Бойко
2026.03.28 23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля. Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз. Думка поперек звички, мов кістка поперек горла. Що зверху сплило, те хвиля і виносить. Інвалідам п

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Іван Потьомкін
2026.03.28 17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.26 10:55 ]
    На даху



    Марлезонський балет на даху...
    Засинають синиці, німіють.
    Розбудила вахтерку глуху.
    Підпирає відьмак сизі вії.

    На аншлаг сподівався король.
    Ген зібгались хорти голоднючі.
    Набрида шахівниця... і роль.
    Сон... порання...
    Хорали з-за тучі...

    На дроздах сюртуки, бірюза.
    Не бояться, всі постріли - в небо.
    Вибирали і шістку, й туза...
    Довга черга в тунелик Ереба.

    Напинає вітрище батут.
    Три зіваки спинилися, пиво...
    Серце гепає...
    Ні, я не тут!
    Провалилась у фазис щасливий.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Шоха - [ 2018.12.26 10:39 ]
    Подражаніє
    Мені однаково, чи буду
    я ще говіти, а чи ні,
    та не однаково мені,
    що у свята бідують люди.

    Уранці після алілуя
    іду на кухню в самоті,
    акомпаную по кастрюлях –
    озвучую усі пусті.

    Тай думаю собі, гадаю, –
    чи так усім ведеться нам,
    кому уже пора до раю?
    Е ні! Ікається панам.

    Не подавились депутати,
    ковтають, бідні, шоколад,
    аби підтримати ґаранта,
    який кришує владу Рад.

    І так воно чогось дурному
    аж дістає до печінок...
    Але – нічого. По-новому
    почнемо жити на оброк.

    На пенсію не уповаю,
    але на хліб і воду є!
    Дієта – хобі не моє,
    та, слава Богу, я не знаю,
    чи я живу, чи виживаю
    за упованіє моє.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  3. Марина Кузьменко - [ 2018.12.26 00:08 ]
    Щастю життєвої осені
    І попливли роки,
    Як листя по воді.
    Життя пройшло
    У невловимій круговерті.

    Ось тут ми вчора ще:
    Наївні й молоді,
    А вже сьогодні
    По-осінньому відверті.

    І може не тебе
    Обрала б я.
    Та погляд твій
    І рідний, і глибокий.
    Сказав, що вимір твого щастя
    Це – сім’я:
    Я переконувалась в тому
    Рік за роком.

    Волосся кольору каштанів
    В одну мить
    Покрив легкий
    Напівпрозорий іній:
    То холоди,
    То вітер налетить…
    Я рятувалася
    Теплом твоїх обіймів.

    Невпинний час.
    Він і глядач,
    І всім суддя…
    Нас огорнули вже тумани
    Зовсім сиві.
    Замерехтіло фотокартками життя
    А ми відверті.
    Й по-осінньому щасливі.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4) | ""


  4. Микола Дудар - [ 2018.12.25 22:36 ]
    ***
    Зима. Баддя … і знову перегон
    На сім годин із мерзлим виноградом
    Краплина до краплини - кілька тонн
    У погребі… заходьте, встріну радо

    На захист від бацил потрібен хтось
    Хто знається на мірі і на тостах
    Осилити прозору "на авось"
    Хто пробував не раз, казав: - не просто…

    Хіба оце зберемось на Різдво
    Посидимо, важливо, після Церкви
    А там весна, а там і статус-кво
    Ой не спішіть, не гупайте у двері…
    25-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  5. Ігор Шоха - [ 2018.12.25 20:19 ]
    Вибрики моветону
    ***
    А на долину падає туман
    і де-не-де линяють силуети...
    Які сюжети!
    А які поети!?...
    ...оцінюють, – о, знову графоман.

    ***
    А у нашій оселі тепло...
    Не кусають ні оси, ні мухи...
    Засинає село,
    не тупіє стило,
    а поезій – ні слуху, ні духу.

    ***
    А вчора на високому горбі
    свистіли раки... і лунало соло
    брехні по колу,
    та ніхто ніколи
    у цьому не признається собі.

    ***
    А у затоку Лети
    Харон везе поета
    за виданий у пресі кондуїт,
    за недолугу мову,
    за язикате слово
    і за орієнтацію в Аїд.

    ***
    А на мирні дії
    мають ще надії
    я і ми, і він-вона-воно...
    Та за лаври Музи
    і корону туза
    пера ще ламають все одно.

    ***
    А на нашій сцені
    є поети чемні,
    є і неотесані, таки.
    Є й такі учені,
    що за теревені
    їм би прищемити язики.

    ***
    А що кому – і сам не доберу.
    Ні се, ні те. Катюзі – по заслузі.
    Колегам по перу
    я носа не утру.
    І як тоді не співчувати Музі?

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (3)


  6. Володимир Бойко - [ 2018.12.25 18:45 ]
    Сніг кружляє (переклад з Лідії Козлової)
    Такого снігопаду, такого снігопаду
    В тутешніх на пригадують краях...
    А сніг не знав і падав,
    А сніг не знав і падав,
    Земля була прекрасна
    У білих кольорах.

    Сніг кружляє, літає, літає,
    Завіває сніговій,
    Замітає зима, замітає
    Все, що в пам'ятi моїй...

    На скатертину білу.
    На скатертину білу,
    На диво-чистий, невагомий сніг
    Лягає щонайперший
    Манливий і несмілий,
    Манливий і несмілий
    До твого схожий слід.

    Сніг кружляє, літає, літає
    Завіває сніговій,
    Замітає зима, замітає
    Все, що в пам'ятi моїй...

    Безмежжя неозоре,
    Безмежжя неозоре
    Проляже до незвіданих світів...
    І вірю я, що скоро,
    І вірю я, що скоро
    Твої сліди віднайдуть мене серед снігів...


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.25 18:48 ]
    Канапка
    1

    Негода.
    Весела завія.
    Снігурки відклеєні вії.
    Теля відростило зубиська,
    не хочу віршат його зблизька.

    Є фантики-втіхи...
    Шалено.
    Десь війни за нафту-Єлену,
    агітки, секс-бомбочки... просо...
    Тьма лейбів на лантухах - косо.

    2

    Вагонні тітки говірливі.
    Сповідуюсь нені та сливі...

    Діждалась букета від пана,
    а вчора була "препогана".
    Згрібаю лілове пелюстя.
    Тісненько на ложі прокруста.

    3

    Политі три кактуси й кішка.
    Стежа - від плити до горішка.
    Авжеж, попелюшка...
    де ж крапка?
    Летить горобцеві канапка...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  8. Вікторія Лимар - [ 2018.12.25 16:31 ]
    Зелене дивне чудо
    Ялинку котик зустрічати
    Не мав такої мрії. В хаті
    На неї поглядав іскоса,
    Злякався – та й з кімнати чоса!
    Та втім, подумавши недовго,
    Пішов в обхід навколо, човгав
    Своїми лапами, бив гілку,
    Колюча хвоя, наче стрілка!
    Якесь зелене дивне чудо!
    Чомусь йому радіють люди.
    З’явились іграшки у хаті:
    Ялинку мають прикрашати!
    Їх так багато: всі чудові,
    Яскраві, різнокольорові!
    Ось зараз він і допоможе:
    Сергійко, Таня так не в змозі.
    Перевіряючи всі віти,
    Милується: вони, мов квіти!
    А ось вогні замерехтіли:
    І Марику вмить закортіло
    Сягнути хутко на верхівку,
    Та не одержавши вказівку,
    Він погляд зрозумів Сергія:
    І всі котячі гарні мрії
    Зостались майже в безнадії.

    25.12.2018
    Свидетельство о публикации №118122506529



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  9. Ігор Шоха - [ 2018.12.25 13:20 ]
    Приречені на смерть
    Як тяжко умирають люди.
    Герою легше у бою –
    за ближнього підставив груди
    і опинився у раю.

    Не хочу мучитись роками.
    Але мурахою на дні
    усе життя копаю яму
    своїй душі в самотині.

    Тому й народжуються вірші.
    І кожен – як моє дитя.
    І проживу багато більше,
    аніж одне моє життя.

    І веселішає на серці,
    неначе маю вже за сто.

    Та не запитує ніхто, –
    ну як воно тобі ведеться?

    А як бідовому у герці,
    заклавши душу у лото.

    12.2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.93)
    Коментарі: (6)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.25 13:48 ]
    Синкопи
    Навіщо базарчики в січні?
    Є сайтики - довговічні.
    Чи може пройти поет
    повз каву, рюкзак Coolcat?

    Тут розсипи аксесуарів...
    Кольє дарувалося б Ларі.
    Квітиста бокатенька чашка,
    на ній пташечки і комашка.

    Ну, як відійти від спокуси?
    На пледі - левиці, зулуси.
    Гірлянди, ножі, тортівниці...
    На зельц витріщаються киці,
    чекають на корм телескопи,
    а я... притлумляю синкопи.

    Молочна в півоніях таця.
    Із "кастою" люба співпраця.
    Сиджу, розглядаю - і млію.
    Оливкову (тисну) олію.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  11. Ігор Терен - [ 2018.12.25 12:44 ]
    Ближні до третього півня
    І
    Немає спокою зі мною
    моїй роздвоєній душі.
    Якщо не витру за собою,
    то не мазюкаю вірші.

    ІІ
    Само собою – я не ангел,
    але, звиняйте, і не біс.
    Ну, не люблю: бої без правил,
    нізащо, — браво! і – на біс!

    Якщо ніяке, оминаю.
    Але ж, подумають, – сліпий,
    коли зіб'ється автор мій,
    а я йому не помагаю.

    Лихе просвічую наскрізь.
    Та не викреслюю зі списку
    ні буйних лицарів, ні міс
    ані по ню, ані по писку.

    ІІІ
    Не помічають, а чекай
    на Музу, Ліру, Панацею...
    Ну як тобі іти у рай
    коли ти на війні душею?

    Тусуються чоловіки,
    яким би – мат і ати-бати.
    А що це в біса за жінки,
    що не уміють їх прощати?

    Ну то і що, що я не люб
    хорошій Раї у сараї?
    Я любих пробую на зуб.
    Як не плює, то залишаю.

    І не ображений ніхто.
    На що іще оці піїти,
    якщо не душу обігріти?

    Буває, що разів по сто
    знімаю шляпу...
                    і пальто...
    А ви?
                 Плюєте проти вітру.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Петро Скоропис - [ 2018.12.25 11:35 ]
    З Іосіфа Бродського. Подражаніє сатирам, принагідно з Кантемиром
    Зла і добра, видний умом, грань пощо топчеш?
    Та бо пора? Любий Дамон, глянь, на що ропчеш.
    Проти вини дечия, в чім пристрасть чимала?
    Не у жони цупиш вночі шмат одіяла?
    Речі пусті: "Благо не піч. Благо не гріє".
    Та у бразді злак на куліш сім’ям і зріє.
    Топчеш, ретив: "Плевели жит – вірі погуба".
    Щодо хлібів – ними живіт ситити любо?
    "Зло усякчас мінить канон: нинішній, они".
    Десь убачав, любий Дамон, злу Пантеони?
    "Зло і добро парою рук оку здається,
    дів і матрон буцім округ талії в’ється.
    Ніяк, либонь, колом кружить птиці двоглавій".
    Лівій, Дамон, иншим вершить чином, чим правій.
    "Так. А як гроб тісний вельмú, бачитись нага,
    тужачи лоб п’ядей семи – се хіба благо?
    Поки стою. Далі, пеняй, участь колоди".
    Душу свою, друг, не рівняй лону природи!

    Час – не медаль, видима нам словом і бюстом.
    Доля є даль, суджена снам, трачена глуздом
    злим і благим, як не волій Волі і Бога.
    Щодо богинь – в діві нагій скніє небога.
    Коби не так, звили б ураз тварями в зграї.
    Герб на п’ятак був би у нас, решка – в Китаї.
    Плющили б лоб. Инше зійшло б сонце Давиду.
    Був би потоп. Брали б у гроб аз алфавіту.
    Годі, Дамон. Всюди свій руб, свій ієрогліф.
    Цар Соломон, пильний до скрух, з ними у долях?
    Страсті не рать: сих областей поніч не красти.
    Стерті стократ грані страстей. Де чиї раті?
    Час не медаль. Світ не чекан граней зворотних.
    Доля є даль і для оман птах жовторотих.
    Чист оковид: чужда сих лон суєтність птича.
    Мудрий, як жид, любий Дамон, ось тобі притча:
    Крадуть сувій. Ловить, гляди, страж голодранця.
    Ганить криві ноги крадій? В просторі щастя!

    Простір сіром тішить благих, їх безпорадам
    ставить шатро, гріє нагих, корпії к ранам
    клáде, як хліб клáде в уста, кормлячи сиріт.
    В овчий вертеп прийме Христа – хер тобі, Ирод.
    Аз воздає: застить рабам перл у короні.
    Волю дає, як по рогах білій корові.
    Днів і земель кріпить рубіж – царству кінчатись.
    В зівах пустель, смерті поміж, викаже кладезь.
    Ліс остріїв зброї об кров ночі затупить,
    ратям гаїв, ратям дібров ліком уступить.
    Чулі цв’яха п’ясті, що вух щуляться мушлі?
    Суша жаха – рискає дух морем од суші?
    Що в далині рівне ріллі неба Молочній?
    К діві одній трепет волінь серця – докончий?
    Не осягнуть: матері плід ждати з утроби
    довше, чи тут грані скоблить блага і злоби.
    В грішній душі, ловше иних в тоскну годину,
    долі куші звидіть устиг? Драхму єдину.

    Годі, Дамон, прієш дарма. Скріпи неладні.
    Друг, охолонь: здріти катма благ в порівнянні.
    На рубежі тиш обопіль, страшно до дуру.
    Слабій душі смерть на копил втеч у Натуру.
    Так, уявляв, буде в труні? Покою царство?
    Випав талан злоб і гонінь: вічне митарство.
    Пнешся, кажу, до рубежу з чорного ходу.
    Друг, не сужу. Инше скажу: Бог – не природа.
    Друг, попустись. Я не грожу. Раю, натомість.
    Зором у вись, більше скажу: Бог і не совість.
    Він їх творець, річ, позаяк, суто в різниці:
    дім узірець – для житія – чи будівничі?
    З ліку палат збився, ретив? – котре питаю.
    Слід пам’ятать ліку мотив, Кушнеру раю.
    Най (не вини: адже не суд) відають півчі:
    є такі дні, що не спасуть й кущі повищі.
    Загнаний звір статуй співця з цоколя скине,
    страму допір з ници серця мертве поіме.

    Зла і добра, любий Дамон, грань пощо топчеш?
    Буцім пора? Вдався умом? Глянь, на що ропчеш!
    Не мишура дух звеселя нині убога?
    Як ся пора? Як же земля? Як бо епоха?
    Друг, не вергай громи словес "з пушки по мухах".
    Діло читай – казано єсть: "нищії духом
    п’ють благодать" – чашами, ген з царства небесна.
    Жирно давать тим, хто блажен, дань з околеса?
    Се бо не стид? А даємо. Пак у охоту.
    От і плодить, – себе б само! – голе босоту.
    Пусто ректи: "Світоч і тьма – речі супутні".
    Плід суєти, а не ума в поміч розпусті.
    Те бо і суть: кріпче оріх – псовані зуби.
    Годі облуд: ось у чім гріх. Гріх не прелюби.
    Прищ на губі: спав чи кохав. Много мотиву.
    Гріх у собі. Годі гріха ближніх противу.
    Скрушно, як єсть, душу терзать? Паки, не ропче
    грішного з десть инде поять? Цукру солодше.

    Каянь кортить, схиму принять, лобом о паперть.
    Після, гляди, спереду гладь, білена скатерть.
    Бога спіткав! У самоті, звісно, в бентезі.
    Благість така, що поготів. Так і спасешся.
    То кораблю в бурю канал – ліпша з оказій.
    Вельми скорблю: Каїн не знав аз навігацій.
    Як не гріши, на рогачі чиститься сажа.
    Викуп души – благости чин. Драхма годяща!
    Годі, Дамон, тоскно скликать нудь недолугу.
    Неміч, либонь. Альфа людська – в величі духу.
    Дух – благодать в тверді инíй дрібочці праху,
    що не завдасть глині земній смертного жаху.
    Дух – її нить, щоб угорі, в небі, по свійськи
    в чисте рядить глині сирій скрухи сирітські.
    Пірветься де нитка яка – кайся на вітер.
    Каятись – те й ждать звисока, благ щоб навіяв
    дехто, кого, видний умом, товкав у груді.
    Мало з того вийде, Дамон, фори Іуді.

    Чи на порі, Муза-сестра, тілу, маніром
    ліпшим до прі Зла і Добра стряти приміром?
    Докіль кружу зором довкіл, жадної, врешті
    не укажу сим обопіль рівної речі.
    Сиріч, сужу – годі облуд: днесь они сірі.
    Більше скажу: грудію в грудь, óбі ці Сили
    чужді звитяг, січені в прах, буцім капуста.
    Кушнеру й стяг*. От у чім жах: óбі безглуздо
    мертві в землі чорній лягли в гаї квітучім.
    Круків у млі окіл голів, – зграї в грядущім.
    Гигнув пароль, вівши нас крізь части тенета.
    "Котра юдоль сіллю зі сліз ноті причетна?
    Чий там хорал гне висхідну в землю умисне?"
    Чулий потал дух одхідну пісню і витне.
    Хто володав, може зайтись плачем по тому.
    "Хто потерпав?" Де напастись тями Дамону?
    Цар у главі, пак узнаки, вік не ночує.
    Дехто, на дві хлані хуткий, третю учує!

    Пусто рядить, ліро, правіж. Муза холоне.
    Нумо, спинить! Луснув терпіж. Серце не годне.
    Чув ловкача? Тьма із вікна. Пусто у кріслі.
    Дать у качан, звивини най глоткою б лізли!
    Моги катма. Де мій Критон? Вештає де б ся?
    Бачу: зима, к діві Дамон в спальню крадеться.
    Сніг на стежі слід порошить. Чом не лукавець!
    Певен в душі. "Плоть не грішить". Той іще ланець.
    Ба, не бідняк. Драхму язик держить належно.
    Лагідно пак, к діві приник, то, паки блешню,
    кине на дно Лоти позір з борта корити...
    Те і воно: той же манір, губи розкриті.
    В толк не озьму, – діва се, дід? – з мутного лику.
    Годі осмут? То порадій схожість велику.
    Ось тобі мста: сам забагав зайця за яйця.
    Хвіст до хвоста числиш, лукав, з ким був злигався?
    Чину сприяй! Вдалий умом. Лепта до лепти:
    драхма твоя варта, Дамон, діви і Лети.

    Чвертка листка. Ґніт би горів – тіні перечать.
    Зірка мерка в повнім цебрі. Миші щебечуть.
    Лишмо перо. Чин напучань – мислима доблесть?
    Менше сіром? Лавровінчань сим не сподоблюсь.
    Видива, – пріч! Чашу з вином! Почести древнім!
    Глупая ніч. Сніг за вікном – одіж деревам.


    * адресовано поету А. Кушнеру

    ____________________________


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  13. Ольга Паучек - [ 2018.12.25 10:37 ]
    Зима - зимонька
    Вдягнула шапочку пухнасту,
    Із перламутру чобітки,
    Змахнула віями сніжинку
    І через поле навпрошки
    Поміж дерева, поза хати,
    З-під оборогу у сінник
    Осіннє свято прикрашала...
    І колір золотенький зник.

    Під білу ковдру заховала
    Життям поорані поля,
    Слова приємні і ласкаві
    Приготувала на свята,
    Всім дітям: і малим й дорослим
    Дарує диво - чудеса...
    І шапочка її пухнаста
    Усім пасує до Різдва.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Кучерук - [ 2018.12.25 06:21 ]
    * * *
    Живу тривожно і щасливо, –
    Так, як у Господа просив,
    Адже мій зір милує диво
    Неумирущої краси…
    Хмільною радістю з’явилась,
    Як день дзвінка, як ніч – німа, –
    Ти – неочікувана милість
    За те, чого уже нема.
    Щодня й щоночі тішу душу,
    Життям натомлену, отим,
    Що так люблю тебе, що мушу
    Довічно бути молодим.
    І долі кращої не хочу,
    Хоч звуть у рай мене гуртом, –
    Допоки очі гріють очі
    Незатухаючим теплом.
    Коли лишилось мало в світі
    Того, що в юності хотів, –
    Я маю знов і знов радіти
    Безумству дій і почуттів…
    Живу тривожно і щасливо, –
    Так, як у Господа просив,
    Адже мій зір милує диво
    Неумирущої краси.
    24.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  15. Марія Дем'янюк - [ 2018.12.25 00:42 ]
    ***
    Сяйвом світ умився –
    Христос народився!
    Радісно співаймо –
    Його величаймо!
    Дай нам, Боже, сили,
    Щоб лани родили,
    Добробут, хлібину
    У кожну родину,
    Діточок багато
    Господарю в хату.
    І мирного неба
    Просимо у тебе!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  16. Ігор Терен - [ 2018.12.24 22:03 ]
    Виразникам випадкових ідей
    Стираємо мак у макітрі
    чи шиємо щось із одеж –
    ідеї висять у повітрі.
    Важливо, як їх донесеш.

    Деталі нічого не варті,
    якщо нівелюють сюжет
    осколки розбитої кварти,
    яку випиває поет.

    Чарує поезія слова,
    коли є гармонія в ній –
    і рима, і ритми, і мова...

    Але по осі часовій
    узгоджуй усе випадкове –
    причини і наслідки дій.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Вікторія Лимар - [ 2018.12.24 18:39 ]
    Новорiчна оселя
    Сьогодні особлива втіха:
    Ялинку принесли у дім.
    Коту дісталось на горіхи.
    Був неабиякий екстрім,
    Коли він лапками так вміло
    Жбурляти іграшки почав.
    Ялинці це незрозуміло:
    Чому в кота такий запал?!
    А Марик нюхав кожну гілку:
    Чи хвоя стала до смаку?
    Забув про їжу, що в тарілку
    Поклали, тільки не таку.
    А ще гірлянда – ось так диво!
    Вогнями запалала вмить!
    Ялиночка така красива
    Причепурилася, горить!
    Бо РІК НОВИЙ уже в дорозі,
    Візьме з собою він СВИНЮ.
    Доставити її він в змозі.
    І сили вистачить йому.
    А ось з’явилася і Неллі:
    Ступила тільки на поріг,
    І очі стали враз веселі,
    Дідусь ялинку їй привіз!
    А котик іграшки знімає:
    Втомився зовсім від утіх.
    Тепер нехай відпочиває.
    Вже допоміг, як тільки міг.

    …Так стало тепло у оселі.
    Вогні, торкаючись до стелі,
    Стрибають зайчиком грайливим.
    Хто тут живе, мабуть, щасливий!!

    24.12.2018
    Свидетельство о публикации №118122407472


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  18. Микола Дудар - [ 2018.12.24 18:14 ]
    ***
    ...Вже й наче грудень втретє затвердів
    Дерева білим пір’ям вкрили тіло
    Нащебетали скільки гарних слів
    Що й небо залюбки запобіліло
    Мороз із вітром дують в унісон
    Різдво пересуває свої шати…
    А горобці все грають в багмінтон -
    І вабить аж самого щебетати…
    24-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  19. Тетяна Левицька - [ 2018.12.24 17:03 ]
    Монолог Віслюка
    Картаєте, що випив я шампань,
    а до Різдва на п"янку - квота?
    І-а, і-а, Слониха, не буянь...
    Лягну, не пригадаєш, хто ти!

    Так, я Віслюк... Наклюкався і-а...
    Гикаю і-а, часом каюсь.
    Ви, що забули, як у рік Бика,
    самі, тварюки, нализались.

    Лисиця - Вовку врізала, а Крук,
    украв у Зайця самогону пляшку.
    Зізнався Півень, що давно пітух
    і заволік у ліжко Чебурашку!

    Мораль проста. Ти не суди, до поки,
    не витягнеш свою колоду з ока!

    2010р.



    Рейтинги: Народний -- (6.22) | "Майстерень" -- (6.31)
    Коментарі: (2)


  20. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.24 09:06 ]
    Протоптаною стежиною
    Протоптаю стежиною
    Чи вкатаною дорогою
    Усім крокувати легко так,
    Але не цікаво, їй Богу.

    А шляхом вперед тернистим,
    Долати підйоми і спуски,
    Задумав що - не відступиш,
    Тоді до мети вже близько.

    За спину чиюсь ховатися
    Лише боягузи вміють,
    Попереду йти боятися -
    Не збудуться твої мрії.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Козак Дума - [ 2018.12.24 08:05 ]
    Прийди
    З розпущеним волоссям на плечах
    мене умить навіки полонила.
    Не можу спати, люба, по ночах,
    твої вуста забуть мені несила…

    Приспів:
    Мила, кохана, зоре моя,
    пташко жадана, спів солов’я.
    Вкрилися цвітом знову сади,
    серце шепоче, – Люба, прийди!

    Постійно бачу лиш тебе одну,
    у думи знову ти мої приходиш.
    Не можу пробудитись віді сну,
    мене з ума своїм коханням зводиш.

    Приспів

    Прийди, кохана, – знов тебе молю, –
    і подаруй легку свою усмішку.
    Але не ту, не сповнену жалю,
    а від душі – ласкаву, добру, ніжну!

    Приспів


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  22. Віктор Кучерук - [ 2018.12.24 06:43 ]
    * * *
    Чим довше ніч – тим менше світла
    І більше місць для втішних стріч…
    Шурхоче віття, наче мітли,
    Уздовж засніжених узбіч.
    Тут, де пітьми чорніють хащі,
    Ледь видно обриси алей, –
    І взимку можна якнайкраще
    Удвох сховатись від людей.
    Сніги глибокі в переярках
    Дедалі ширяться й ростуть, –
    І для побачень краще парка
    Немає місця десь, мабуть.
    Зими безмір’я, мов неволя,
    Ночей мовчазність, наче смерть, –
    Анікогісінько навколо, –
    Лиш біло-чорна круговерть.
    На небі порожньо так само,
    Як на спустошеній землі, –
    Лиш вітру шум під небесами
    Лунає й тихне взагалі.
    І навстріч ти не йдеш нізвідки,
    Щоб сум розвіяти в душі, –
    Шурхоче сніг, як приповідки
    І співчуття товаришів...
    19.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  23. Тамара Швець - [ 2018.12.24 04:30 ]
    Живёт душа...
    Живёт душа, мир оболочка,
    И в каждой жизни есть цепочка,
    Успехов, радостей, печалей,
    И не всегда понять деталей,
    Движенье, действие и слово,
    Как проявленье, всегда ново,
    Вселенная всё поглощает,
    В ней каждый след свой оставляет…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Тамара Швець - [ 2018.12.24 04:48 ]
    Скільки скарбу маєш ти...
    Скільки скарбу маєш ти,
    Зможеш ти відповісти,
    Чи рахуєш ти усе,
    Що цінніше над усе,
    Все, що око зачарує,
    Скарб не кожен цей рахує,
    Все, що ласкою зігріє,
    Майже кожен про це мріє,
    Ти цінуй найвище те,
    Найдоступніше й просте...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.23 22:22 ]
    Циркове


    Я виходила там на біс,
    розсипала перлини чорні...
    Компромати...
    зло...
    компроміс...
    Хто рахат-лукуму нагорне?

    Умовкала юрма...
    па-де-де...
    Шерхотіли сумки і пера.
    Вибігає лоша гніде,
    та немає чомусь тапера.

    Прислухаюся, плину в шум.
    Ні палацу, ні хитрих дожів.
    Опаную за день ушу,
    безталання не переможе.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  26. Микола Дудар - [ 2018.12.23 21:45 ]
    ***
    Коли ти втратив впевненість в людях
    Одне запитання: - Чому?... І в яких?...
    Можливо приспав їх чимось Іуда…
    І що відповів би святий Йоаким?
    2018.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  27. Микола Дудар - [ 2018.12.23 21:43 ]
    Порада.
    Коли тобі сумно, всіма призабутий
    Плаксиві дощі… і протяг від стін…
    Увімкни програвач, минуле це - круто!
    Маккартні, Мулявін… Ян Гіллан і Стінг…
    2018.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  28. Серго Сокольник - [ 2018.12.23 21:37 ]
    Як без мене тобі?..
    Як без мене тобі, скажи?..
    ...уві сні упізнала раптом
    Серця спомину вітражі
    І відчула холодні краплі

    На щоці і долоні... Ні...
    То сльоза, назву Пам"ять має,
    Розтривожено уві сні
    У минуле твоє стікає

    Снігом, танучи від тепла
    Дивоспогадів... Поміж нами
    Ніч розлукою пролягла
    Полем, встеленим бур"янами

    Із ярами, що, мов ласо,
    Стисли груди землі сумної...
    ...і відлунням тривожний сон.
    Мов прощання тоді зі мною...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118122301099


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  29. Марія Дем'янюк - [ 2018.12.23 18:58 ]
    Про нічку
    Нічка ходить по небу навшпиньки.
    Заглядає у сяєвоскриньку.
    Звідти барви зірок витягає,
    Їх до синього неба ладнає.
    Ясномісячно усміхається
    Усім тим, хто у небо вдивляється!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  30. Віктор Кучерук - [ 2018.12.23 17:15 ]
    * * *
    Чи то вік мій винуватий,
    Чи то скупчення подій, –
    Та лишилось небагато
    Місця в пам’яті моїй.
    Скільки саме – я не знаю
    Буде вмісту на краю
    В час, коли за крок до краю
    Шляху смертного стою.
    Стане довгим крок останній
    Чи коротким, наче мить, –
    Скільки доля безталанна
    Зможе в пам'ять умістить?..
    21.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  31. Ігор Шоха - [ 2018.12.23 12:57 ]
    Обранці Фортуни
    Не всі опиняються там, де судилось
    міняти історії хід,
    горіти у вогнищі, Богу на милість,
    ховати добро від сусід.

    Одному буває і на ешафоті
    не лячно іти за межу,
    а інший, дивись, у якому болоті
    присвоїв ідею чужу.

    В історію входять не ті, що виводять
    на вулиці юрмища мас
    за долю народу, за нас,
    а ті, що роками чаїлись на споді
    і раптом тузами у сальній колоді
    тасують і місце, і час.

    12.2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.93)
    Коментарі: (2)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.23 12:59 ]
    Фрагмент творчого вечора
    Київ, НСПУ, 2017 рік.
    Я та Ірина Кримська-Лузанчук (Українське радіо, канал "Культура")


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  33. Катерина Мірошкова - [ 2018.12.23 11:35 ]
    Диво-квіти
    Зимовий ранок.
    Вічності диво-квіти
    Цвітуть на вікнах.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Ігор Федів - [ 2018.12.23 06:26 ]
    Не забувай
    Не забувай як розпускаються бруньки,
    А білі шати одягає черемшина,
    І урожаю утішаються лани –
    Це величава і могутня Україна.

    У пам'яті блакиттю литі небеса,
    І наливає золото туге колосся,
    Милується у течію ріки верба,
    А вітер ніжно їй зачісує волосся.

    Не забувай красу Карпатських гір,
    Ялиці, сосни, різнотрав'я полонини.
    Як має велич степу охопити зір,
    І оцінити щиру душу України?

    У полі доля застеляє рушники,
    Але коли ідеш далекими світами,
    Як у ріку стікаються малі струмки,
    Не забувай шляхи до України – мами.

    Бо небесами подарована земля,
    За її долю і свободу воювали,
    Аби сіяла Україна як зоря,
    І ми у виміри дороги торували.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.23 00:39 ]
    Поїдемо...


    Поїдемо в Кампобассо -
    так схоже на Ялту прамісто.
    Ось черга довженна в касу.
    Дослухаю "польку-мефісто"...

    Спакую валізоньку жовту.
    Подай мені опахало,
    нову смарагдову кофту.
    Ой, зелені знову мало...

    Я вибрала скорпіона.
    Минула стрільців і левів.
    Паелья моя солона,
    а брязкальця кришталеві.

    ......2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Сушко - [ 2018.12.23 00:21 ]
    Війна
    Я в переконаннях одинак,
    Бо не хочу миру із ордою.
    До Страшного суду бій, війна,
    Внук росте, хороший буде воїн.

    Знаю, світ страшенно утомивсь,
    Заважає біль писати вірші.
    Вилітають кулі хутко з гільз -
    Ще одного окупанта знищив.

    Підло підкрадається пітьма,
    Засинаю - краде шмат землиці.
    А на фітнес рушила кума,
    Молодь топить совість у горілці.

    Гнеться в миролюбця горбачок,
    Сатана на рай іде у наступ.
    Ні, урок не вивчив хохлачок,
    Вибирає мир, покору, рабство.

    Може, нас понищать до ноги
    Чи на плахах вицідять всю крівцю,
    Ті, хто прагне миру - вороги,
    Хто воює - браття українці.

    24.12.2018р.

    Вибір

    Із селюка зробити зась опецька!
    За їжу віддаси останній гріш!
    Із Бородянки - хрон, з Таращі - редька:
    Купуй, поете! Це тобі не вірш.

    Сонетів том, насправді, ніц не вартий,
    Читати бридні й сину не велів.
    У фермера долоні, як лопати,
    У трутнів - зам'які, без мозолів.

    Ну що це за робота - закарлюки
    І день, і ніч писати для юрби?
    Хапайте щось важке хутчій у руки,
    Щоб глупство більш не лізло у лоби.

    На тракторі богемна купа гною -
    Майбутній соковитий урожай.
    Збирав його всю зиму із любов'ю,
    На пупі ледь не вилізла грижа.

    Рілля пашить, буяє місяць квітень,
    Сусідові доорюю межу.
    Коли мені не буде що робити,
    То, може, теж присяду й попишу.

    24.12.2018 р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (4)


  37. Ірина Вовк - [ 2018.12.23 00:48 ]
    ...І ми ще діти - милі та веселі…
    …і ми ще діти – милі та веселі…
    І хата, наче світиться, нова –
    в чеканні див пресвітлого Різдва
    у білі рядна вбралися оселі,
    і наші всі зібрались за столом
    на «отченаш» - родиною…споло́м…
    Діткаються уста живильних слів –
    І постають з святочної молитви
    обличчя ближні, що в сю мить розквітли,
    як ружі ніжні з ангельських садів…

    …Там мама – юна, мама – молода…
    Там баба з дідом у святочнім вбранні,
    Там ллється в мелодійному зітханні
    Дзвінка старовкраїнська коляда.
    Вершинно так і затишно довкіл –
    І невтямки про долі грізні знаки:
    Пощо́, пощо́ вплелись червоні маки
    У цей небесночистий виднокіл.
    …Ні-ні…не треба…мить цю не згубім –
    вона у часі нам дорожча злота –
    відкриє Небо Зоряні Ворота,
    Різдвяна ніч постукає у дім…

    …І оживе бурхлива течія –
    Із голосів найближчих, найдорожчих,
    І одцвітуть нестримним сміхом рожі
    Святої ночі і Святого дня!
    Різдвяних див блакитні каруселі,
    Де ми ще діти - милі та веселі…




    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (3)


  38. Микола Дудар - [ 2018.12.22 19:17 ]
    Кепські справи...
    З’їхала в кувєт одна знайома
    Глузд поперся далі від проблем:
    Краще б вже писала вірші вдома
    Надихала б прихвостів гарем

    А наступний раз зірветься в прірву
    Як не як, диявольський гешефт…
    Кожному, геть кожному - по вірі
    Прибиральник ти, чи може шеф

    Відтепер у неї власний кокон
    В Божім лоні зайняті місця
    Глузд в повітрі... місце його збоку
    Зачекає, як і обіцяв…
    22-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  39. Ігор Шоха - [ 2018.12.22 13:38 ]
    Одна єдина
    Усупереч всьому і, завдяки
    одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
    вар'яти-донкіхоти – вітряки,
    а донжуани – доти і фортеці.

    І хто не мріє в будь-які роки
    подарувати щастя дамі серця?
    І хай з моєї легкої руки
    ще не одній Фортуна усміхнеться.

    Хай у душі вирує ураган
    і радості земної океан
    потроює відвагу у двобої.

    І хай життя наповниться любов'ю,
    коли веселоокий капітан
    у рейсі засумує за одною.

    12.2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.93)
    Коментарі: (2)


  40. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2018.12.22 12:55 ]
    У барі
    шепіт вуст у хмільнім угарі,
    ми з тобою іще не п'яні,
    ми з тобою... у міру чесні,
    і спокушені, і улесливі...

    ти хотів мене і зізнався –
    а мене не злякала правда,
    і хоча завтра буде – «завтра»,
    та мене підкупила чесніть...

    пізнаю я життя крізь тіло,
    заплатила високу ціну
    за мій досвід – безцінний досвід –
    то страждання, плітки і осуд...

    і тепер у броні я духом,
    не скидаю з коліна руку,
    ми з тобою у цьому барі –
    вкрай тверезі, але не п'яні

    "Хіросіма", текіла, лайм,
    лижеш руку, мені се в кайф,
    я така як і ти – гаряча,
    я така, як і ти, козаче...

    і ти хочеш мені під сукню,
    знаю, буде то незабутньо,
    та лишаю у сьому грудні
    я фантазії всі приблудні

    і якби ось у цьому барі
    ми були незнайомці зовсім,
    тої ночі палали б хмари
    і вночі вибухало сонце.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  41. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.22 10:36 ]
    Взялася зима за діло
    А сніжок мете і сипле
    Густо-густо так із неба,
    До чобіт і шапки липне,
    Обліпив усі дерева.

    Одягнув в шапки пухнасті
    Сосни, ясени і клени,
    У кожушках білих також
    І ялиноньки зелені.

    В білих снігових заметах
    Загубилася стежина.
    Я скажу вам по секрету -
    Взялася зима за діло.

    Так, вона господарює
    Та показує свій норов,
    Це вона всім демонструє,
    Що весна прийде не скоро.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2018.12.22 10:35 ]
    З любов'ю про любов
    Прийшла додому втомлена любов,
    Вмостилася на ліжку-сексодромі.
    Хитається голівка над жабо,
    Приваблюють мій зір опуклі форми.

    Пегаса лірик лжею підкував,
    Веде Ерато під вінець до кірхи.
    Ерзац чуттів - римовані слова -
    Підмінюють життя й любовні втіхи.

    Гукає музі віршомаз: - Ану,
    Іди, танцюй,- під лексику обсценну.
    Та я свою любов не роздягну,
    Не виштовхну для огляду на сцену.

    Їй гарно в ліжку. Ніжки у теплі,
    Накрили перса крильця махаона.
    А славолюб штурхнув свою на лід,
    Перо сльозаве звично епігонить

    Любові храм тримаю на замку,
    Росте препишно незім'ята гречка.
    Кришу курчатам грудочку сирку,
    Як виростуть - знесуть мені яєчка.

    22.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (4)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.22 09:03 ]
    Замовити зібрання творів
    Замовити-придбати зібрання творів - 600 сторінок (поезія, переклади з Анни Ахматової, Ольги Берггольц, Вероніки Доліної, Марини Матвєєвої, Йосипа Бродського, Сухбата Афлатуні, Станіслава Бєльського, Олега Чабана, Івана Буніна, Тетяни Селіванчик, Вадима Друзя, Рабіндраната Тагора, Аліни Остафійчук, Євгенії Більченко, Ірини Суботіної, Людмили Нестулі, Олександра Твардовського, мала проза).
    Ціна 150 гривень, писати в коментарі, у чат-приват чи

    zaliznyak-63@ukr.net


    Любов Бенедишин (М. Сокаль, Львівська область, поетеса, член НСПУ)

    Книга чудова, без сумніву! Адже в Авторка сумлінно виконує божественне Призначення...

    ПРИЗНАЧЕННЯ (Світлані-Майї Залізняк)

    А я – пастух тире, терплячих ком.
    С.-М. Залізняк

    Розкішна мова. Не осот, будяк.
    Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

    Отари слів рівненькими рядами –
    Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

    Увись, де благодаттю оповита
    Метафор полонина соковита.

    …Пообіч вовчі зграї, хмари мух.
    Та кожну титлу стереже Пастух.

    (С) Любов Бенедишин


    "Маю теж у особистій бібліотеці цю чудову збірку від нашої сучасниці - надзвичайно талановитої, ні на кого не схожої української Поетеси Світлани - Майї Залізняк. Рекомендую придбати усім, хто цікавиться українською культурою".

    ФБ, коментар
    Лариса Єрещенко, Одеська область.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  44. Сонце Місяць - [ 2018.12.22 05:39 ]
    етернель
     
    коли стартують заметілі
    трясовиною ностальгій
    крізь ніч безмовну & безцільну

    неначе бачене & зникле
    у снах давнозабутих тих
    рядках покреслених без ліку

    усе що знав лиш я один
    за чим необережно линув
    присвячене тобі сяйлива


    (аби)




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  45. Віктор Кучерук - [ 2018.12.22 05:12 ]
    * * *
    Ці дуби, я знаю, не старі,
    А лише притомлені роками, –
    Стогнуть і здригаються в дворі,
    І завчасно тихнуть під вітрами.
    Їх удвох садили ми колись,
    Дуже поспішаючи й поволі, –
    І раділи дружно, що звелись
    Буйнолисті пагони довкола.
    Ті дуби, в далечину століть,
    Йтимуть, не спиняючись у світі, –
    А ось друга - більше не зустріть,
    Щоби з ним про щось погомоніти…
    Ці дуби все знають про свою
    І про нашу молодість розкажуть, –
    Дивлячись на них – і я стою,
    Хоч мене тягар життя обтяжив…
    22.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  46. Ігор Терен - [ 2018.12.21 21:54 ]
    Булінг оглашенних
    Якого біса лізти на Парнас,
    якщо не тямиш істину почути?
    «Я вас люблю, я думаю за вас...»
    А ви... Ех ви! Були і є манкурти.

    Якась одна ображена вівця,
    буває, схарапуджує отару.
    Ой, бабі Йошці не дають вінця
    і хочеться їй Чахлика на пару.

    Прямі і щирі – ви такі святі,
    що як одному впоратись із вами?
    А де буй-тури лицарі, оті,
    що до кишень не лізуть за словами?

    Не бійтеся. Не сяду у тюрму,
    як це інкримінується неробі.
    Не вмію я лукавити, тому
    і получаю ...ложкою по лобі.

    Куди не пнись, а плюне й розітре
    усяке, що сп’ялося на котурни.
    Усе ще діє правило старе:
    не лізь у друзі, бо пошиє в дурні.

    Бери акорди і на ноті ре
    не обривай душі найтонші струни.
    Хай ріже вуха «зірочка» й «баре»
    і лопають юпітери й сатурни.

    Та чую, – не розписуйся за всіх!
    Торуй своє, не поучай нікого
    та обирай лише свою дорогу.

    Оглушені не кращі за німих.
    І хай мені вміняється за гріх,
    що за душею не було нічого.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  47. Марґо Ґейко - [ 2018.12.21 20:15 ]
    Допрожити
    Дні повертаються мов бумеранги.
    Партія йде до логічного пата.
    Тижні судьбі загинають фаланги.
    Миті у вічність летять водоспадом.

    Близяться строки збирати каміння.
    Вірш добігає останньої рими.
    Просить рукописів паща каміна.
    Ми в цьому світі лише пілігрими.

    Сниться преставлена батькова мати.
    Ворон сполохав зозулю – та й годі!
    Щойно навідались мірку знімати,
    Шиють незмінний атласовий одяг.

    Прагнуть завчасно робити заміри
    Поки людина влаштовує будні,
    Поки планує. Утім, Dies irae
    Все ж нагадає, що дні перебутні.

    Може, направду, для деяких добре,
    Й знати останню хвилину не варто –
    Час, у який розсуваючи обрій,
    З’являться духи, щоб взяти під варту.

    Будьмо! допоки костюм недошитий,
    Жити живими життя, що відлічено.
    Лиш не для того, щоб все доспожити,
    А долюбити і доль не скалічити.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  48. Олексій Кацай - [ 2018.12.21 19:12 ]
    Небеса
    Яка б шляхетна ні була потреба
    польоту крізь галактику, але
    повернення все ж гідне синє небо –
    до оболока крайнього земне.

    Не розумів раніше я цю гідність
    і дідівський не тямив супокій,
    в якому кольорів блакитна блідість
    вистуджувала капіляри мрій.

    Я рвав і їх, і вени, і аорти,
    і вишини досвітній хризоліт,
    а клапті небокраю ген за бортом
    лише махали хмарами услід.

    Вони не розуміли геть нічого,
    спокійні, як різдвяні дідухи!..
    Хіба що сльози дощику грибного
    зненацька скупо впали на дахи.

    Не відчуваю з тих часів потреб я
    в тих небесах у рейсах неземних.
    І лиш одне ятрить моє безнеб’є:
    чи гідний я повернення до них?

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.21 12:51 ]
    Тиша... морозець...


    Хочеться приємностей, шани - за життя.
    А нечема тужиться: "Ти - ніхто, затям...
    У твоєї музоньки вишитий корсет...
    Ти - застигле олово, я буян-поет..."...

    Хилиться, кусається...
    Шепотіння... шок...
    А друзяка: "Майєчко... "...
    Маслюки - в мішок...

    Жнивно... урожайненько...
    тиша... морозець...
    На щиті тефлоновім - надміцний різець.
    Грані чітковіссимо, а прозоро ж як...
    Муху півзасушену принесе будяк.

    Десь орли і соколи...
    Десь хорали...
    Сміх.
    Хто себе тут вирізьбив - той і переміг.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.12.21 09:58 ]
    Сумно
    Війна на Парнасі! Кубло розсичалось гадюк!
    Кусаються змії,- з пихою, вельбучним апломбом.
    А винен - сатирик! Це він всіх лобами "тук-тук!",
    За рогом сидить і насінням натоптує ковбик.

    Ворушаться в буйних митців їжаки у трусах,
    Гавкоче поспільство, не чути "сю-сю" й "мусі-пусі".
    Лютує прозаїк, із лирика кров висиса,
    Модерн класицизму вимазує дьогтем рейтузи.

    А я про кохання писнути лише попросив,
    Де жінка стрічає свого Одіссея з Ітаки.
    Натомість - обкусані вуха, сідниці, носи,
    У дланях мечі! Треба битися! Тут не до мавки!

    У кожного різні тематика, стиль і смаки,
    Весь вік пейзажист одну тему, нещасну, ялозив.
    І тішили боки природоньки форми м'які,
    Аж тут пропонують змінити усталену позу.

    Займенників лантух підсилює дієслова,
    Зростає потужна гущавина мовби-немовби.
    О, де ж ви - солодкі іриски, медок, пахлава?
    Нема похвали! Критикують щодня віршороби!

    Усі хто не хвалить - для бевзя - завжди вороги,
    Метає громи у товпу напиндючений писок.
    Левицю здолати невдатнику не до снаги,
    Лишається тихо ковтати ропух і жабисьок.

    22.12.2018р.




    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (54)



  51. Сторінки: 1   ...   393   394   395   396   397   398   399   400   401   ...   1813