ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Левицька - [ 2019.07.24 11:05 ]
    Два береги
    Паленіли бурштиново,
    присмак ночі на губах.
    Тануло в зіницях слово,
    ніби хмарка в небесах.

    В серці бабка дзеленчала,
    а крізь крильця - чудеса,
    від причалу до причалу -
    човником пливла свіча.

    Краєвиди снів бентежать
    (не копатимусь в душі).
    Від насупленої вежі -
    загубилися ключі.

    Обплели густі ліани
    вікна, стіни цегляні.
    Ти співай, співай коханий,
    ту мелодію мені,

    що в твоїм я чула серці.
    (Звук "ля" видасть камертон.)
    Нас накриє срібним скерцо
    теплий місяця хітон.

    Розіллєм протяжні ноти
    в унісон коханню ми.
    Дотик вуст на стогін дотик -
    пряний запах куркуми.

    Шепіт музики твоєї
    хвилю розтривожить мов -
    береги ми однієї
    річки з назвою - любов!



    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (4)


  2. Іван Потьомкін - [ 2019.07.24 09:02 ]
    ...бодай відсотком стать для тебе

    Не застують мені Юдейські гори,
    Ні мінарети аж до піднебесся,
    Бо ти в моєму серці, Україно,
    Буттям твоїм прохромлений увесь я
    У такт і радощам, і клопотам твоїм
    Воно вистукує ще й думу потаємну,
    Прадавню думу на любов взаємну:
    Бодай відсотком стать для тебе,
    Бо ж на всі сто віддавна ти для мене.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  3. Олександр Сушко - [ 2019.07.24 09:23 ]
    Творчість

    Будемо знайомі: я - аед,
    Погляд - затуманено-журливий.
    Читачам словесний вінегрет
    Подаю в римованій підливі.

    В колі професійних ледацюг
    Гріх великий не байдикувати.
    Каже мамця: - Сину! Йди, працюй!
    Я ж не можу (є один талантик!).

    У кумасі двійко поросят,
    А у брата ловка з м'ясом ятка.
    От скажіть: на біса той талант,
    Як немає грошей і достатку?

    Шкрябочу і день, і ніч пером,
    Покриваю рунами блокноти.
    От сусід розумний - хлебче ром
    І мене вважає ідіотом.

    Може, був у родичах де Сад?
    Ґлузд і в мене скаче без вуздечки?
    А рука малює пишний сад,
    Соловій у вітах в'є гніздечко...

    24.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  4. Козак Дума - [ 2019.07.24 07:13 ]
    Не треба слів
    Не називай себе погано
    і не картай єство своє.
    Не винести собі догану,
    що зробиш – ти така, як є…

    Не говори мені про Бога,
    олжею не плямуй святе.
    Це не прохання – засторога!
    Тобі не відомо про те…

    Не копирсайся у стосунках,
    не заїкайся про любов –
    її шукає у лаштунках
    твоя уява знов і знов…

    Не знаєш ти і про високе –
    тобі несила линуть ввись.
    Усе пройшло, минули строки…
    Не треба зайвих слів. Молись.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Терен - [ 2019.07.23 18:47 ]
    Україна сміється
    І
    Нема коли сміятися, панове.
    Усе, що мали, в Лету загуло.
    Іще такого радісного шоу
    і на, і в Україні не було.

    ІІЧого недобачали, те почули.
    І ось вона оказія яка –
    іде телепортація в минуле
    сучасної свідомості совка.
    Колись телемузеї озадачать –
    показувати істину юрбі.
    Нащадки не зомбовані побачать,
    які були ми іноді тупі,
    коли такі опудала обрали
    Європі та Америці на сміх.
    Усі заангажовані канали
    вітають з перемогою усіх.

    ІІІОй заживемо! Наші буратіни
    і папи карли виграють війну,
    якщо очолять «рашеську весну»...
    На заході намуляють коліна,
    на сході об’єднають Україну
    у мать свою – тайгу і цілину.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  6. Володимир Бойко - [ 2019.07.23 17:00 ]
    Біострашилки
    Сорок років черепашка
    В магазин ішла по пляшку.

    Озвірілі бегемоти
    Розтоптали кашалота.

    Зденервована горила
    Вистрибнула з гвинтокрила.

    Сподівалася кульбаба
    На сватів од баобаба.

    Закортіло аскариді
    Побувати на кориді.

    Медведчук і рабінович –
    Шо за фрукт і шо за овоч?

    Зграя вкурених макак
    Потоптала бабі мак.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2019.07.23 15:39 ]
    Натхнення
    Я натхнення своє ображав,
    не бажав його і зневажав.
    А ходило воно за мною,
    як намисто за купою гною…

    І учора прийшло, і тепер ще сидить…
    А мені то тривожно, то радісно вмить…
    То заплачеш, як дурень,
    то мислиш, як Бог,
    бачиш скурвіння скурвінь
    меж знаних скількох…

    Але звідки берешся ти, рідне натхнення?
    А найперше тебе відчуваю в легенях!

    Щонайширше у серці всю кров каламутиш!
    Розкумедиш – і враз якнайглибше засмутиш…

    Хочеш – розміри вірша зламаю й піду…
    У фантазію…

    Просто ти як знайшло, то ніяк не одпустиш.
    Знову кров каламутиш… Думки каламутиш…

    Я пригадую нас ще багацько разів,
    ще в колисці колись, ще як був без трусів…

    Ти ходило, дивило, давало, довбало…
    Щоб завжди тебе мало, хотілося й малось…

    Я співаю тобою, співаю про тебе.
    Розумію, що раб твій, та в рабстві потреба…

    Прагнув щойно зректися тебе, але НІ…
    Прилетіли в мій діл кольори запашні…

    Сяйжовтогарячий, бузковий, гранат…
    І я зрозумів, що натхнення мій БРАТ!

    22 жовтня 2016 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 27"


  8. Олександр Сушко - [ 2019.07.23 14:17 ]
    Гріх

    Кохатися - ще та маруда,
    Красу звільняю від одеж.
    Не цілувати - грішним буду,
    А поцілую - грішник теж.

    Украв її із темних келій,
    І хоч із нею пропаду -
    Притиснув крилами до скелі,
    Палю жагою наготу.

    Вогнем війнула мавка стигла,
    Гарячим, наче в баби піч.
    Мій меч пора встромити в тигля,
    Кувати жваво цілу ніч.

    Шепоче юна Кармеліта:
    - Хай цнота йде під хвіст коту...
    П'янить еротова амріта,
    За мить, знесилений, впаду...

    23.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2019.07.23 13:00 ]
    Поезія не на часі?
    Якого роду-племені ви, люди?
    Куди лежить тепер ваш битий шлях?
    Чекаєте якого й звідки чуда?
    Чиє колосся зріє у полях?

    Чия нога топтатиме віднині
    долини предків, пам’ять їх, кістки?..
    Над ким проллє високе небо, синє,
    сльозами вже Давидови зірки?

    Куди поділись слава, честь і розум?
    На побрехеньки вкотре повелись
    і надали ви перевагу прозі,
    поезію лишивши на колись!..

    Вже тане те «колись» за виднокраєм
    і мусить пам’ятати кожен гой:
    Хто хліба і видовищ забажає –
    свободу, зазвичай, втрачає той!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  10. Олена Побийголод - [ 2019.07.23 11:18 ]
    1897. Рідний край
    Із Івана Буніна (1870-1953)

    Сунеш по снігах одноманітних...
    Потім - міст, яруга, чагарі,
    під горою - селище самітне,
    та забутий цвинтар на горі.

    Ні душі в селі; не червоніють
    у домах запалені вогні;
    сліпо зруби в сутінках чорніють...
    Знаю я: покинуті вони.

    Пахне там холодною золою,
    проваливсь димар цілком у піч,
    і стоїть та хата неживою,
    трусить порох з даху навсібіч.

    Попід стріхи вітер лютий віє,
    сипле снігом... Тільки він один
    за тобою, рідний краю, скніє
    посеред пустих твоїх рівнин!

    Певні у новій, у кращій долі,
    ми забути хочемо мерщій
    цвинтар цей, і вішки в білім полі,
    і пустелю в темряві нічній.

    Шлях біжить, на ньому хуга грає,
    потім - засипає пластовень...
    Так нехай скоріш уже вмирає
    цей похмурий, моторошний день.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.23 09:35 ]
    А в мене сонця-океани...
    1

    Варани - місцеві, приїжджі.
    Канапки на таці травистій.
    Вечірка влаштована Іржі.
    Йде травесті-кралечка Христя...

    Лягає, просовує ногу
    в кільце від гранати повія.
    До туї прив'язано дога.
    Підходь - буро-жовта сулія...

    2

    А в мене сонця-океани.
    Меч-риба і сіті - земному...
    У пасті замшілі боввани.
    Ломака дісталася лому.

    Вальсують...
    А я вже далеко.
    Пуд ряски на возі - картинно.

    Ні псам, ні зайцям, ні лелекам
    нічого не винна.

    23 липня 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  12. Віктор Кучерук - [ 2019.07.23 06:40 ]
    * * *
    Г. С...
    Смієшся ти - і я радію,
    Сумуєш ти - і я журюсь,-
    Розчарування і надії
    Знедавна ділимо чомусь.
    Немов злились в єдине ціле
    Озерце змушено струмки,
    А там на двох і штиль, і хвилі,
    І риби, й полиски луски.
    І струмувати нам довічно,
    Співзвучно радості й журбі, -
    Раз відчуваю органічно
    Себе змілілого в тобі...
    19.09.19



    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (1)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2019.07.23 03:51 ]
    Нічні видіння
    На листі потьмяніла бірюза,
    І ніч ковтнула обриси пресвітлі.
    Осінній смуток в душу заповза,
    Вогні у небі, як відьомські мітли.

    Літак у темряві летить, свистить,
    І сопла випускають скрип і скрегіт.
    У моторошних призвуках на мить
    Вчувається чийсь гомеричний регіт.

    Немов повилітали духи злі
    І казяться в небеснім фіолеті.
    Стрибають п`яні відьми на мітлі,
    Насмішки відпускаючи у леті.

    …А сад - із чорносливу мов ріка –
    Зіщуливсь, підібгав, як ноги, тіні.
    Під співи заспокійливі цикад
    Зітхають зорі тихо в мерехтінні.

    22-23 липня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  14. Іван Потьомкін - [ 2019.07.22 22:57 ]
    Із раббі Нахманом наодинці
    Коли од раббі Нахмана я був далеко.
    Набагато далі, ніж Умань од Єрусалима,
    І був наївним, бо гадав, що потім
    Побачу, прочитаю,послухаю, зустрінусь...
    Роки громадили слухняно сподівання
    І чи не полетіли б вони зі мною в надсвіти,
    Якби на старості, уже в Єрусалимі,
    З учителя перетворившись на учня,
    Я не підслухав розмову раббі з хлопчиськом:
    «Йоселе, а чи на небо ти дививсь сьогодні?»
    «Ні, раббі, Немає часу. Іншим разом...»
    «Послухай, голубе, але ж оцю мелодію небес,
    Відлиту в кольори й відтінки,
    Ти завтра, певен, не побачиш знову.
    Усе ж мина на цьому світі...»

    Р.S.
    Не знаю, чи Йоселе збагнув оті слова,
    Чи, може, просто промчав своє життя,
    Так і не глянувши на небо.
    А я насмілився та й підійшов до раббі.
    І хоч за віком він в сини мені годився,
    Відтоді ношу з собою напуття його:
    «Живи завжди в гармонії з сьогодні,
    Бо кожен день має свої думки, слова і вчинки...»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  15. Серго Сокольник - [ 2019.07.22 22:43 ]
    Відхід літа
    День закінчує вечір
    Нескінченності літа. І ось
    В небі пташка щебече,
    Що замерзне в зимовий мороз...
    І метелик літає
    Від троянди до хмелю... Та ні...
    Він свою відшукає
    Поміж скелець труну у вікні.
    Літо теплочарівне
    У осіннім вогні догорить,
    Ніби спляча царівна,
    Що збудилась коханням на мить.
    На загоєні рани
    Мед до Спасу бджола принесе...
    ...і згасає кохання,
    Мов би день, що коротшає все.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    №119072100550


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.22 17:24 ]
    Іронічно-тропічне
    Ще не бачу таємної кнопки.
    Викликати спецназівців - зась.
    Йде нападник: перевертнем, гопки...
    Таргану висота не здалась.

    Висихає невдаха тропічний.
    Дві петарди по ньому... і тиш.
    Повз до мене повз Ямпіль та Ічню,
    мріяв стати атлантом узвиш.

    Топінамбур надгризений... груша.
    Трен велюровий цілий, авжеж.
    Караваджо картини не здужав.
    Ледь гойднув золотий бульдонеж.

    Уявити той напад не в силі?
    Лементів між гілляк "ми та ми..."...
    Замастився в олії, чорнилі.
    Спить, оплаканий лисом, курми.

    22 липня 2019



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  17. Сергій Губерначук - [ 2019.07.22 15:36 ]
    Герману Гессе
    Мурчить і грається з тобою, мов з клубком,
    смугастий тигр з оранжевим оскалом.
    Це ти вдихнув і видихнув магічне "Ом"
    і приручив його своїм язичним жалом.

    Ти не псуєш нас, мову джунґлів знаєш ти,
    і кожне дерево тобі підзвітне над тобою.
    Ти сірій пташці впевниш: "Полети," –
    і вся земля під нею під одною.

    Якби диктатором ти був, я все б забув
    і підкоривсь тобі, і повзав по-пластунськи,
    але ти Бог, чиє знання я вчув,
    щоб розум з гнучкістю долав кістковий хрускіт.

    1994 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 29"


  18. Олександр Сушко - [ 2019.07.22 13:36 ]
    Буде мир


    Варить гарно в торгаша кебета,
    Не потрібна бізнесу війна.
    Мають дезертири президента
    Не солдата, а веселуна.

    Цирк на дроті років п'ять ітиме,
    Віп-паяца полк охороня...
    Мій окоп патьоками рудими
    Кожен день малює москальня.

    Ворогові лютому не вірю!
    Натискає вказівний курок...
    Душать совість примусом до миру,
    Убивають віру у добро.

    Зрада хутко втрати надолужить,
    Пишуть гноми договорняки.
    За мою солдатську світлу душу
    Куплять мир. Для сонних земляків.

    21.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  19. Тетяна Левицька - [ 2019.07.22 13:06 ]
    Тримаюсь
    Не впаду! Уже трималась
    за життя прозорі весни,
    за ковток води причалу,
    кригу, що повік не скресне.

    Так трималася за небо,
    що аж пальці заніміли -
    над хатиною, іще ж бо
    пахне флокса світом білим.

    Говорили всі - ти сильна,
    хоч і коси сивочолі,
    бо трималась божевільно
    за суму лихої долі.

    І за пісню солов'їну,
    що летіла понад степом,
    за осінню горобину,
    вицвілий блокнот поета.

    За граніт на кладовищі
    і натільний хрестик мідний,
    дзвони приспаної тиші.
    Соломину... Погляд рідних...

    І за усмішку дитячу,
    що витягує із прірви!
    І за тебе (я не плачу)
    я тримаюсь, доню, віриш?

    2019р  


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (13)


  20. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2019.07.22 11:29 ]
    ...За Фаренгейтом вже під чотириста п’ятдесят...
    * * *

    ...За Фаренгейтом
    вже під чотириста п’ятдесят.
    Рею! Ще зовсім трохи – і…
    все спалахне,
    й не врятуватись нам від невігластва (свят-свят-свят!),
    хоч би і Світязь на полум’я вилити. Чи Лох-Нес.

    Власне, чого нам? На ринках – ратиці й п’ятаки.
    Гніву пречистого, певно, подасть Господь.
    Жити під гаслом, авжеж.
    Тільки знати б ще, під яким.
    ...Тим, хто гаситиме,
    все ж, не завадить
    якийсь дрес-код.

    Все спалахне. Лишиться агресія соцмереж.
    Кожен із блогерів – сам собі цар і бог.
    Брейк!
    По кутках!
    Хто кому завинив – не розбереш.
    Хай же подальшому кровопусканню
    завадить гонг.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.22 10:20 ]
    Заліанне
    1

    А брехня не куля і не меч -
    змій лускатий, з-за ліани виліз.
    Обирай війну чи не переч,
    друг мовчить, покашлює: "Не в силі...".

    Із пащеки ллється лабуда,
    виверти фіксуються на плівку.
    Снивсь у зливу дух-Сковорода,
    сив Тагор долав аж стометрівку.

    "Гей, Світлано... Зайва сумота!
    Ми - з тобою... Підлети, хороша...".
    Ланселот Гвінерву - на кота,
    бо коня продав за мідний грошик.

    Все дивує: вигін і вагон,
    безголосся, клонова автура...
    Шириться гоніння полігон,
    проситься у друзі сотий турок.

    2

    Так і є, реалії тісні.
    Клапоть окупований для сойки.
    А мені - поезії-пісні,
    заздрих "нє пущать!" охриплі зойки.

    Катавасій тут не обійти?
    Сіризна обіймами частує...
    Не для левів шпари та кути.
    З кипариса лет мій - аж за туї.

    3

    Амулет купую - від незгод.
    Заблистіли очі у пантери.
    Лушпайками пасквілів та од
    вічний одуд бавиться в партері.

    22 липня 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Сушко - [ 2019.07.22 09:42 ]
    "Ми іх сдєлалі!"


    Народець глупству, врешті, здався,
    Голосував, мабуть, і ти...
    Сховатись хочу у оазу,
    Пірнути в краплю самоти.

    А там - похилені берізки,
    Ріка хлюпоче в береги...
    Натомість маю партій списки,
    Мажоритарі округи.

    Очільник наш - зелений овоч,
    А свита - гвардія стара.
    Сміється Ізя Рабінович,
    Регочуть Ізя та Абрам.


    Кричали лідерам : - Ведіть нас
    Від війн за кусень хліба до...
    Мені ж привиділась руїна,
    Втікає молодь за кордон.

    P.S.:

    У штабі танці до упаду,
    Зробла нас команда "ЗЕ".
    Ми обирали, наче, Раду,
    Але отримали Кнессет.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  23. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.07.22 09:35 ]
    Щоби не пройшло щастя мимо
    Полудень віку як маківка літа,
    Сонце іще у зеніті,
    Чудовим життя уквітчалося цвітом
    І є вже плоди соковиті.

    А до зими все таки далеченько,
    Хоч є уже фарби осінні
    І трепетно так б"ється ваше серденько,
    Роки ж бо - птахи перелітні.

    І досвід великий уже за плечима,
    В душі ж звучить юності пісня.
    Зробіть все можливе поки ще не пізно,
    Щоби не пройшло щастя мимо.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Олена Побийголод - [ 2019.07.22 09:57 ]
    1896. Вітчизна
    Із Івана Буніна (1870-1953)

    Під небом неживим свинцевим -
    похмурість лісових пустель:
    нема кінця в снігу деревам,
    й далеко до людських осель.

    Лише туман молочно-синій,
    як лагідна чиясь печаль,
    у цій простиглій широчіні
    пом’якшує гнітючу даль.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  25. Вікторія Торон - [ 2019.07.22 08:12 ]
    Регресія
    Коли тікає глузд, тоді згасає світло,
    слизька гаряча ніч розчахує свій зів,
    немов отруйна брость, брунькується і квітне
    щуроподібних лиць ошкірений загін.
    Вони візьмуть в кільце, страшні химери хатні,
    і ти вже белькотиш від наступу погроз:
    «Та це ми – жартома, бо ж знаєм, що невдатні,
    ми бавились самі у себе невсерйоз»...

    Це сором наш і гніт, землі «печальна повість»,
    це наша таїна на протязі століть,
    їх винесла на світ та меркла підсвідомість,
    де – лоно забуття, де – сховок, бо болить.
    Калачиком малим в тісній утробній позі,
    аби не на виду, якось аби жилось:
    не рухайте-бо нас, бо ми – такі хороші,
    з городів – за екран і з себе сміємось.

    Як буйно пророста те зернятко поразки,
    що в теплій глибині невидиме лежить,
    як виразно сюжет усотаної казки
    відтворює себе і перед нас біжить!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Ігор Терен - [ 2019.07.22 08:54 ]
    Перспективи
    Що не написано у небі,
    то є табу. От є! І – край.
    Якщо кебеті не до тебе,
    то і кубіту оминай.

    У Феї не проси авансу,
    у Геї щастя не проси.
    Нема удачі, мало шансу –
    зате не буде і яси.

    Усьому є свої ліміти.
    Зозуля кукає про це.
    Не мотивує – обігріти,
    оберігай своє лице.

    Усе, що буде і не буде –
    оказії чи пересуди –
    ніхто не знає до кінця.

    Іще згадає. Не забуде.
    Надію не рятує чудо,
    але загоює серця.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Володимир Бойко - [ 2019.07.21 23:12 ]
    * * *
    Я тебе не забув,
    Хоч і мав неодмінно забути,
    Вже вогонь догорів,
    Дотліває дощенту зола.
    Але час проминув
    І послабшала дія отрути,
    З океану чуттів
    Позосталися бризки тепла.

    За лаштунки століть
    Відійшли вінценосні персони
    І нема вороття
    До розгульних двірцевих часів...
    Тільки зрідка щемить,
    Озиваючись болем фантомним,
    Те хмільне почуття,
    Що у просторі й часі згубив.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  28. Ніна Виноградська - [ 2019.07.21 20:36 ]
    Липневе поле


    За сонцелітом прийде жовта осінь,
    А потім землю замете зима...
    Та половіє, повниться колосся,
    І пахне липа, а дощу нема.

    З'єдналось поле з синім небокраєм
    І прапором держави скрізь цвіте.
    А невеличка перепілок зграя
    Згори пірнає в жито золоте.

    Де на узліссі дуб високочолий
    На світ зорить із-під густющих брів.
    Він стільки бачив різного довкола,
    Та хлібний лан отут з далеких днів.

    Кругом земля, що знала воза й плуга
    І босі ноги древніх орачів.
    А я у цьому полі маю друга
    І вірну руку на його плечі.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  29. України Сокор - [ 2019.07.21 19:38 ]
    Доля людського Роду.

    Боже, Словом Ти створивши світ
    Словом дав життя живому.
    Плідність дав від Роду в Рід,
    Відновлятися самі собою.

    Словом все назвав,
    Родам і людям дав наймення.
    Заповіт в душі засівав
    Життя вічного й шлях спасіння.

    Ти мову людям різну дав,
    Як суть життя земного роду.
    В молитвах кожний Тебе пізнав.
    Чи розуміє він Твою природу?

    Звуть Тебе на всі лади,
    В молитві - шлях до Тебе.
    Кожний хоче “рядно” Твоє тягти,
    І милість вимолить для себе.

    Божий лад снується по Землі,
    Все для всіх у рівній долі.
    Чому ж блукаєте в імлі
    І ніби звірі, що на волі?

    І не видно ні початку, ні кінця
    Для щастя людській долі.
    Єднайте, люди, свої серця
    І буде вдосталь Хліба й Солі.

    Хай квітне божий Заповіт,
    В душі земного Роду.
    Пам'ять про свій Рід,
    На безсмертя всього Роду.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Сергій Губерначук - [ 2019.07.21 15:11 ]
    Важлива путь чи ні…
    Важлива путь чи ні – ти сам чи ні вирішуй.
    Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
    Одне у всіх одне! Чим шлях наш вечорніше,
    тим ще страшніша ціль, хоч падай, хоч кричи…

    Тому у цім саду я тишу переймаю
    і споглядаю час – метелик над’ідей…
    Хай пурхають туди, куди я сам не маю…
    І згадую катів як дорогих людей…

    Понеділок, 4 липня 2016 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.75) | "Майстерень" 5.5 (5.85)
    Коментарі: (2) | " "Усім тобі завдячую, любове...", стор 29"


  31. Микола Дудар - [ 2019.07.21 14:14 ]
    ***
    Будь-де і будь-коли
    Прийде на поміч
    Одна із тисячі молитв -
    Дівочі очі…
    Погодьтесь, сила їх
    Є віковічна
    В серцях все точаться бої
    Ой… чоловіче —
    21.07.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.21 14:23 ]
    Окремішня
    ...ця наповненість має дзеркала і шлюз.
    Десь обшмульгані двері, бенкетки, завіси.
    Я росла між аланів, напудрених люсь
    на горбочку левади сараєвих місив.

    Ми збирали з бабусею (ша...) кізяки.
    Кроленята пищали - рожеві, гладенькі,
    жабенята стрибали у глей із руки.
    І жалілась на батька гулящого ненька.

    Шал-вільгота струмує. Не стій, не лови!
    Тьменна смислів нуртує...
    Проходить мім німо.
    Я лишаюсь між гейзерів, лав і лавин.
    Родоводи - залізні, шумкі - пом'янімо.

    Щось шукає у дружбі David Owusu...
    Перечіпки лаштує вужака-недрема.

    Я у глечиках сонце ранкове несу.
    Є щомиті для вірша окремішня тема.

    21 липня 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  33. Віктор Кучерук - [ 2019.07.21 14:46 ]
    * * *
    Г. С...
    Не вимислити мріями пори
    І не відчути в дивних сновидіннях
    Той час, коли у любощах гориш,
    Від самоти шукаючи спасіння.
    В гарячих блисках жданого вогню
    Зникає світ навколишній раптово,
    Але тебе в тому я не виню,
    Що опинився в полум'ї любові.
    Нехай ще яскравіше палахтить
    І шириться, і більше не зникає
    Кохання неземного кожна мить,
    Видаючись обом суцільним раєм!..
    15.07.19



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Сушко - [ 2019.07.21 13:59 ]
    Страта
    Заплановано в середу
    Страту. Кличуть лакуз.
    Відьма трутою велету
    Зробить звично укус.

    Регітня у гармидері,
    Крики: - Шкіру лупи!
    Мляво глипають сидори
    На отуху товпи.

    Ніц зі спротиву користі -
    Гицель вправний, лихий.
    Я ж спеленутий совістю,
    На думках ланцюги.

    Ось і комент під віршами -
    Залпом яду плювки.
    Виють сидори втішено -
    Трута діє таки!

    Крізь оскал таки вигледів
    Зуби відьми криві.
    А з Полтави до Либеді
    Слід слизоти в траві...

    24.07.2019 р.ф



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (12)


  35. Ігор Терен - [ 2019.07.21 11:05 ]
    Літній ранок війною
    ІДо світанку – урочиста мить.
    На орбіті тане двоєликий,
    обіцяє – буде день великий!

    Розбудили зоряну блакить
    лісові і польові музики.

    Ирій синім полум’ям горить.

    ІІДушу надривають солов’ї,
    буйне різнотрав’я ронить роси,
    по отаві заходили коси...

    І земного поту ручаї
    потекли сльозою у покоси.

    Витирають чола косарі.
    Їх уже помітили наяди
    і тікають у свої левади.

    І ясніє небо угорі,
    поки чує соло і рулади.

    Голуби воркують у дворі,
    гуси не курей заґелґотіли,
    чаєнята при дорозі сіли...

    Опускає неба якорі
    у тумані вирію Ярило.

    ІІІІ ніщо мене не омине...
    Уявляю бойові колони
    тихого, за обріями, Дону.

    І війна із далечі війне
    залпами у небо осяйне
    і луною – черги полігону.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Олена Побийголод - [ 2019.07.21 09:15 ]
    Бабуся
    Збулося! Я - бабуся.
    Уляпалась таки.
    Тепер, мабуть, зігнуся,
    як інші всі бабки;

    тепер, мабуть, полізе
    з-під фарби сивина,
    у крові - брак заліза
    та цукру зайвина...

    Тепер почнуться брижі
    та зморшки круг очей;
    закину в хижу лижі
    і ще мільйон речей;

    скажу «прощай» боліду,
    за дріб’язок продам,
    і більше не поїду
    на швенді в Амстердам;

    з контактних списків слизну
    в своїх чоловіків,
    й мереживну білизну
    зніму навік-віків...

    Й гада́ колишній мачо,
    вітаючи мене,
    що я від щастя плачу...
    Яке ж воно дурне.

    (2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.21 09:41 ]
    Мерехтинки
    Дощ пройшов. Змивав пюпітри,
    ветхі рядна, пил з макітри...
    майталалося колосся...
    Все наснилося, збулося.

    Бігли гуси - не щипали,
    ухопив Трезор за палець,
    лис кривився "ваговито...".
    В зайця снопик перевито,
    у ворони сир несвіжий.
    Підлітає робот Віжен:
    "Ти чутлива, Майє, надто,
    ось від мене - пуд аннато.
    Бий образників - я знаю,
    чим здолати рій чи зграю".

    Подивилася ув очі.
    Трабли сіють поторочі.
    Ген царівна Кабакова,
    українською - ні слова.
    Огірочків ряд зелений...
    Та тягни той пуд за клени!
    Полечу... є поле вище.
    Не цікаве попелище.

    Батоги петрові: "Майє,
    дивосил нас пригинає"...
    Патисони - сонні, теплі -
    провели мене до греблі.

    Робот грюкає затвором.
    "Ми зустрінем-поговорим!".
    Вівці глянули байдужо.
    Простягла серветку ружа.
    Бузини старі вуалі
    намотались на педалі...
    Дрони впали у пшеницю.

    Попросила моні киця.

    Стих той рейвах.
    Ні шуминки.
    Позбираю мерехтинки.
    Слоїк меду, біла кава...
    Зліва - муза нелукава.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  38. Тетяна Левицька - [ 2019.07.21 07:42 ]
    Не может без меня
    Ты в шоколаде, дом, семья, работа, все отлично,
    И соразмерно движутся твои дела из года в год.
    И вдоль беседки сладкий  виноград, и в жизни личной
    все замечательно, уютно, никаких забот.

    Машина часто барахлит? Не печень, слава Богу!
    Былое вспомнится и беззаботно гонишь прочь.
    Когда-то в облака любви от  твоего порога
    свободной птицей выпорхнула в ночь.

    Не удержал слезой, мольбой. Ты знал за поворотом
    слепых разлук - невиданные острова вдали.
    На пристани молчанья трос сомнений был размотан,
    отчалили из гавани -  надежды корабли

    искать в пространстве океана пальмы побережья.
    Прости, не тосковала  долго по тебе душой.
    Другой как - моря легкий бриз, то плещется мятежно
    у ног моих пленительной, серебряной  волной.

    Нахлынет теплой нежностью и вспенится шампанским.
    На бирюзовой  водной глади  выстелит  шелка.
    Рассыплет жемчуга рассвета и заката краски,
    забъется пульсом, трепетной колибри у виска.

    Мне не угнаться за тобой сражаясь с ветром буйным.
    И не стреножить кротостью  буланого коня.
    На взлете томной песни оборвал ты сердца струны,
    а он не хочет без меня. Не может без меня!
    2019р



    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (2)


  39. Козак Дума - [ 2019.07.20 19:46 ]
    Твій рай
    Собою що являє пустота?
    Чи можна передати її словом –
    не знаю. Нині чим твої вуста
    у моє серце цілитимуть знову?.

    Не знаю і гадати не берусь,
    на що ти ще, колись кохана, здатна!.
    Підступність, лицемірство і, боюсь,
    жадо́ба – захопили тебе здавна.

    Чого бажаєш, вірна, у цей час,
    чого завжди від мене ти бажала?
    Кохаю, – говорила ти не раз,
    майстерно маскувавши хиже жало…

    Як виглядає в світі пустота –
    тепер я, люба, безперечно знаю.
    Вона – отрута! Так і неспроста́
    її ти часто називала… раєм.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.20 18:25 ]
    Горішнє
    Хто замовив, а хто вбиватиме -
    нам однаково, орле білий.
    Обкладали мурзилки ватою,
    та й за стіл з галушками сіли.

    Ми здіймалися над оливами,
    відмивали у морі крила.
    От за те, що були щасливими
    і буяла висока сила,

    цілуватимуть нас почваристі,
    лементітимуть...
    ...бачиш гору?
    Оживаймо лілово - паростю -
    крізь безмов'я і наговори.

    20 липня 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  41. Козак Дума - [ 2019.07.20 16:58 ]
    Зелена злодійка
    Навесні у комиші
    щука завелася
    і відразу за йоржів
    хижа узялася.

    Поховались карасі
    поміж осокою,
    засмутилися язі
    з білою лускою.

    Стали думати-гадать,
    як позбутись лиха.
    Збудувати треба гать! –
    каже себелиха, –

    Греблею огородити
    варто наше плесо
    і старанно замастити
    всі шпарини лесом.

    Підхопили ту ідею,
    всі взялись до справи –
    відділилася межею
    риба у заплаві.

    Добре зажило у плесі
    дружне товариство,
    але щука не забула
    про те рибне місце.

    Завела знайомство з раком,
    за мізерні гроші
    вирив той клешне́ю-гаком
    дірку в огорожі…

    І відтоді кожен вечір
    злодійка зелена
    витворяла такі речі –
    кров холоне в венах!

    Вирезуба тут задрала,
    там лина заїла
    і з відкритим вже забралом –
    полює за їдлом.

    Зникла риба у заплаві,
    а з недобрим знаком
    хижа злодійка лукаво –
    закусила й раком.

    Обміліло любе плесо…
    Через місяць-другий
    вже на нього з інтересом
    поглядають круки.

    Та картина серце крає,
    пам’ятай науку –
    завтра участь та чекає
    й ненажеру-щуку.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Губерначук - [ 2019.07.20 15:11 ]
    Літній вечір
    Літній вечір з-під мороку
    в сутінки довгі,
    мов за коси, вже виволік
    ніч дощову.
    Вітер випав з колиски
    під вільхи розлогі
    і задмухує землю,
    мов рану живу.

    Дуб хрипить і регоче
    відразу пото́му.
    Гайвороння лоскоче йому
    всі кістки́.
    Звір засів у дуплі
    і вимірює втому
    молитовним виттям
    на чотири кутки.

    На, сховайся в мені!
    З тебе все облітає!
    Я є пустка. А ти,
    як розпустка живеш.
    Нас ніщо не ганьбить,
    і ніхто не вітає.
    Ляж на мене і спи,
    як одразу не вмреш!

    9 серпня 2005 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 229"


  43. Олексій Кацай - [ 2019.07.20 14:15 ]
    Вибух
    Науковці і чарівники,
    викиньте комп’ютери й тотеми:
    не гальмуючи, а навпаки,
    входжу я в цю зоряну систему.

    Тут згасає сонце і планет
    замерзає гурт, живий учора,
    тут крижин стерильний лазарет
    присипляє спори й метеори.

    Вже й світило затуляє світ…
    Обрії стають уже краями…
    Та двигун палає, мов софіт,
    збільшуючи швидкість до нестяму.

    Ранку вибухом, життя, палай!..
    Світло не вбиває і не ранить…
    Не боюсь вгоріти в небокрай:
    небокрай – то є планети пам’ять.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Терен - [ 2019.07.20 13:25 ]
    Вчорашнє сьогодні
    Щасливі миті і путі
    у суєті не пропадають
    і неодмінно є і ті,
    які минуле нагадають.

    Ідуть літа у самоті,
    а залишаються на пам’ять
    часи і миті золоті,
    які із лети виринають.

    Були і щастя, і мета,
    І сила духу молода,
    яка пасує молодому.

    І наче радує життя,
    але бракує почуття,
    що зайве і собі самому.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  45. Любов Бенедишин - [ 2019.07.20 11:36 ]
    ***
    Любов манила, як Говерла –
    Творила сни і міражі…
    …Наївна дівчинка померла
    В моїй зневіреній душі.

    Не пошкодую. Не заплачу.
    Свобода плесне по плечу…
    ...У порожнечу не-о-значень
    Лечу…

    20.07.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  46. Олена Побийголод - [ 2019.07.20 09:53 ]
    Всесвітня Україна
    (гімн)

    Торонтсько-Оттавська,
    ковбасно-Полтавська, -
    тобі, Україно, привіт!
    Івано-Франківська
    та Сан-Францисківська,
    вмістила ти весь білий світ!

    Безмежно-Одеська,
    ген-ген Бангладеська,
    хоч де там отой Бангладеш!
    Від прадідів Кримська,
    либонь, давньоримська,
    та й Вінницька, й Київська теж!

    Славетно-Луганська,
    повік Мічиганська,
    Тернопільська, з терном навпіл!
    Московсько-метровська
    та Дніпропетровська,
    Волинська, Берлінська довкіл!

    Калмицька, Хмельницька,
    Чиказька, Черкаська, -
    що хочеш собі обирай!
    Кругом Чернівецька
    й немов давньогрецька,
    а ще й Миколаївська вкрай!

    Ліонська (бо Львівська),
    туристсько-Мальдівська,
    Донецька, Венецька така!
    Невпинно Паризька,
    ущерть Запорізька,
    а зблизька - ще й трохи Сумська!

    Канадська, Багдадська
    та Кіровоградська,
    та й Харківська також, надісь!
    Житомирська з житом,
    Чернігівська з митом,
    рівненька та Рівненська скрізь!

    Сіонська, Саксонська,
    Естонська, Херсонська -
    найбільша з великих країн!
    Така Закарпатська -
    аж Каракалпацька,
    зненацька Словацька, та ін.!

    (2012, 2019)
    о о о о о о о о о о о о о о о о о о о о


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  47. Надія Тарасюк - [ 2019.07.20 09:33 ]
    * * *
    Це літо
    багате
    на дощ
    і спомин,
    оздоблений ромом.
    У небі
    загоєним громом
    чалапають
    залишки прощ.
    Це літо
    маєтне
    на дощ,
    що пахне гірким
    полиново
    і так суперечить
    в основі,
    де соснами
    журиться хвощ.
    ...Це літо ―
    вигадливий
    дощ.
    Веселки ―
    у закладки книжки,
    яку ми придбали,
    ох, нишком.
    Коли?.. Чи кому?..
    Серед товщ.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (14)


  48. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.20 09:52 ]
    На піску
    1

    Викидалися на берег
    з океану слів кити.
    Кружеляли сизопері...
    Як було не підійти?

    Рятували невсипущі.
    Блискотіли плавники.
    Нахилявся мій гладущик...
    Цебеніла кров з руки.

    2

    На піску в холодній піні
    між лускою (самота...)
    я стою на вражій міні,
    поливаючи кита.

    Йдуть іуди на причастя,
    цмулить пиво дідо Ох.
    Плинуть рибки різномасті...
    Мох скиртує скоморох.

    Карнавал - понять і візій.
    Роли...
    піца...
    чипси... чад.
    Я обрала ліпшу з місій -
    між убивчих кавалькад.

    20 липня 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  49. Борис Бібіков - [ 2019.07.20 02:32 ]
    +++
    коли змиришся із цими рядками, немов із залежністю
    коли у клубі анонімних поетів зізнаєшся у своєму слові,
    у бажанні палити цілі зграї слів і бути для них пожежником,
    що не боїться ні висоти, ані кипіння крові

    що тренуватиме слово до крові, не римуватиме слово з кров"ю,
    думаючи про надумане, пишучи про небачене,
    дістаючи зі свого вогню з обережністю та любов"ю,
    з якими разом із презервативом ходять на перше побачення...

    у бажанні зануритись по себе в себе і крізь себе себе пізнати
    рекурсивно пройтись собою і розкласти себе на атоми,
    стати простим і прозором, прикриваючись Арістотелем і Сократом,
    першим морським піратом, меліоратором, домкратом...

    зізнаєшся у тому, що рядки просто ниють в жилах,
    і жили розбухають, немов у атлета після жиму,
    що їх виверження приносить задоволення, це одержимість,
    і ти займаєшся цим тоді, коли не бачить дружина

    що це гірше за бухло, та сама печаль на ранок,
    бо все, що ти врятував - то геть не прекрасні храми,
    а звичайні такі будинки, з проблемами і речами,
    коли зізнаєшся, бачиш - будинки твої піщані

    і ти їх зі сміхом топчеш:
    якого, скажи пишу я?
    бо ти - той маленький хлопчик,
    що теплим піском жонглює


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  50. Вікторія Торон - [ 2019.07.20 02:43 ]
    Дарунки
    Вона дари вернула пам’ятні твої,
    дбайливо обрані, довірені, знайомі...
    Вони в руках твоїх -- як сироти малі,
    що їм відмовлено у хлібі і у домі.

    Вони вернулися розгублені, ні з чим,
    ти їх відвів туди, де їх не захотіли
    і у досаді, без пояснення причин,
    у них за спиною ворота зачинили.

    Це ніби діти, що не відають про світ
    людських стосунків, їх динаміки складної.
    Поміж веселих, ніби сонячний привіт –
    ті, хто в ошатності обгортки шелесткої.

    І ти сидиш в машині, стиснувши кермо,
    знайшовши перший на шляху безпечний клапоть,
    сердито дивишся, не бачачи, у скло,
    себе долаючи, щоб тільки не заплакать.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   396   397   398   399   400   401   402   403   404   ...   1855