ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Петров - [ 2018.02.14 02:58 ]
    Легше, легше!..
    Кому ввижаються весь час
    а чи то тіні, чи глибини,
    нехай займеться – хоч би раз –
    своїми власними творіннями.

    Нехай очима не своїми,
    а може навіть не чужими
    погляне разом і на себе,
    і на усіх, хто теж – під небом,
    що спільного між нас – багато,
    і навіть в будні, а не – в свято...

    Шукай людського, перш за все,
    а потім велич та – пусте.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.14 01:16 ]
    Заклик
    Ти, враже, припини цю писанину,
    Бо ж день закоханих ми маєм нині.
    Давай мечі на землю покладем,
    Згадаємо коханих, той едем

    Що нам вони колись подарували,
    Дарують нині, будуть дарувати,
    Дні коли щастя в нас було немало,
    Дні, на кохання пристрасне багаті.

    Ми ж не кацапи дикі, кладемо мечі,
    І не порушим перемир"я і вночі!

    14.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  3. Олександр Сушко - [ 2018.02.13 23:52 ]
    Слушна порада
    У буслика цибатого біда:
    І день, і ніч роззявлена ротяка.
    А кози радять: - Ти хоча й бідак,
    Та дзьоб закрий. Бо хтось туди накака.

    Ковтав би жаб, чалапав у багні,
    Носив би до гніздечка галузяки.
    Вже думав, що послухався. Аж ні,
    Ще й на додачу перейшов на гавкіт.

    Чи в гузно повстрягали колючки,
    А, мо кліщів назбирував у лісі?
    Не смішно. Може, виручим таки?
    Нехай летить у піднебесні висі?

    p:s.

    Якщо усі довкола вороги,
    Вважаєш, хочуть скинути до прірви -
    Тікай туди, де теплі береги,
    Бо ти - мішень для гумору й сатири.

    13.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Сушко - [ 2018.02.13 18:00 ]
    Кармічне
    Відшепотіла пуща золотистим,
    Осінній вечір поринає в тиш.
    Та раптом - крики, стогони...убивство!
    Заплющуй очі, кашу з маслом їж.

    Ворушаться в саду гілляки глоду,
    Сокиру татя видно з-за кущів.
    Боїшся? Утопи в подушку морду:
    Комфортно жити можна й без душі.

    Ти що - святий? Або потрібно більше?
    Пролита крівця - не твоя вина.
    Ще ненароком і тебе заріже,
    І овдовіє молода жона.

    Сиди як миша. Все у шоколаді.
    Затихло. Глас на поміч не гука...
    Майоліка здригнулась у серванті -
    До хати гупа згубника рука.

    p.s:

    Байдужого не оминула злива,
    Зламала буря гнилувату віть.
    А люду подаю фінал щасливий:
    Птахи летять, діброва шелестить...

    13.02.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.84)
    Коментарі: (3)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.02.13 14:55 ]
    Конкурент
    Колись у мавок перса обіймав,
    А ночували у дубовій бані...
    Ні сил, а ні бажання вже нема -
    Лишилося писати про кохання.

    Красуні юні - зморщені баби,
    Їм заступи слугують за ковіньки.
    Моя глава похилена в журбі,
    Сорочка визирає із ширіньки.

    Обід простий: скоринка і вода,
    А потім копирсаюсь на городі.
    Для чоловіка неміч - це біда,-
    Неначе композитор без рапсодій.

    Лютує баба. Стала навісна,
    Карасиком кручуся на пательні.
    Віагру - зась, бо серденьку хана:
    Для дідугана хімія смертельна.

    Убгався в еротичний магазин,
    Взяв грошенята (на труну зібрали).
    Чорнявий у рейтузиках грузин
    Розклав переді мною "причандали".

    ТАКЕ - не рекламують і в кіно,
    Потрібно лиш вмочити у олію.
    Одразу упізнав, що це - ВОНО,
    Від заздрості та люті зеленію.

    Стара, звичайно, вигукне " О, є-є!",
    Запхне одразу мужа в халабуду.
    Та біс і нею - хай мене жує,
    А "конкурента" купувать не буду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Бойко - [ 2018.02.13 12:28 ]
    * * *
    Коли фортуна оминає,
    Коли в житті не все вдалось –
    Щось неодмінно заважає,
    І в тому завжди винен хтось.

    Коли довкіл ніщо не тішить,
    Коли в душі мишва шкребе,
    Винити крайнього простіше,
    Аніж коханого себе.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  7. Козак Дума - [ 2018.02.13 09:20 ]
    Повний нуль*
    Колись один художник-жартівник,
    що над загалом тішитися звик,
    відчув у коштах немалу потребу
    і вирішив – пожартувати треба.
    Писав митець на грані аферизму,
    усе те називав супрематизмом.
    Іменував мистецтво він верблюдом,
    нав’юченим дивами звідусюди:

    Із Персії царями і Єгипту,
    вінками одалісок, манускриптів,
    принцесами з собачками і без,
    венерами-блудницями з небес.
    Він не вважав художників митцями,
    а філософії ганчірок їх знавцями.
    І живопис не був йому секретом –
    на череві товстухи лиш корсетом.

    Блукаючи між ворітьми і тином,
    «знавець» таки створив свою картину,
    де велич хисту, думки глибина,
    інтриги згусток, темна таїна,
    повії карі і глибокі очі
    та битва негрів прямо серед ночі.
    Ну, геній просто, біс йому не брат!
    За ніч родив у муках свій квадрат…

    Для арту не написано закону,
    а куншт той не вартує і лимона.
    Ним любуватись можна лише рачки,
    ціна в базарний день: на долар – пачка.
    Але у чому суть цього памфлету?
    Немає тут великого секрету:
    «шедевр» модерну зберігав інтригу,
    сторіччя висячи – угору дриґом!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  8. Мирослав Артимович - [ 2018.02.13 06:05 ]
    Шаян*
    Мій уклін, перлинко між перлин
    У скарбонці див-дарів природи.
    Ти під сонцем вічна. Часу плин
    Ледь торкнувся, май, твоєї вроди.

    Поринає щедро день-у-день
    Тіло й дух у царство насолоди:
    У нектар твоїх лісів-легень
    І цілющі мінеральні води.

    Життєдайних струменів рої
    У єство усотую. Смиренний,
    Напуваю-зцілюю свої –
    Містом загазовані – легені…

    12.02.2017 Шаян, Закарпаття




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (11)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.12 23:14 ]
    Загадка
    Вдає із себе добрячка,
    У чаті майже з кожним дружить.
    "Конає" він "під дурачка",
    Завзято пану-чорту служить.

    Не ображає мов нікого.
    Послухать, то біліший Бога!
    Стріля з-за рогу в молоко,
    У спину цілить він - ...!!!


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  10. Петро Дем'янчук - [ 2018.02.12 22:51 ]
    Сліпий
    Як би ж він знав , що не для нього
    Були ті лагідні слова
    Як би ж він знав , що не від того
    Боліла трепітна душа

    Можливо б так і не звивався
    І не ховав своїх думок
    Не пив так швидко , упивався
    Не одягав шипів вінок

    Не розгадав , не доторкнувся
    Для себе ласе відривав
    Зрікався , грівся , віддалявся
    Ту прірву сорому ковтав

    Чого хотів , усе отримав
    З усіх сторін , з усіх боків
    Та бідолашний і не визнав
    Хто за собою його вів.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Домінік Арфіст - [ 2018.02.12 22:10 ]
    біжу...
    біжу луною… луною…
    полями… тілами останнього бою…
    незбутнє все незабутнє…
    не-сутнє… суттєве… сутнє…
    кро́ками обережними…
    збереженими…зображеними…
    по воду ходять ображені…
    божа́ться життям збентежені
    священні а чи святоші
    годиться все про запас…
    … Господи, ми хороші…
    не бійся нас…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  12. Оксана Мазур - [ 2018.02.12 21:44 ]
    ***
    Я у глек зцідила кисляку:
    Хай достоїть, перебродить хмелем.
    Доленько розпатлана, гірку
    Чарку вип’єм? Чи досмачиш зелом

    Біль княгині, що за служку є –
    Нелюбима більше, не до ложа…
    А зозуля за вікном кує,
    Навісна така, на відьму схожа,

    Бо вістує довголіть років
    Самотою. Чи топись, чи впийся!
    Серце пересіяне муки
    Ліс-ординець поціляє списом.

    Наваляю повсті, хай лежить…
    Руки чим зайняти, білі, княжі?!
    Ув очах два ворони олжі –
    Будь же проклят вічно, муже-враже!

    На губах кармінові сліди,
    Солод вуст чужих, що п’єш захланно.
    Кінь стоїть – буланий чи гнідий?
    А вона… руда? Русява? Га-а-а-рна...

    Доленько заповстана моя,
    Не чесати – стригти коси буду.
    Тільки снами давні він і я:
    Вірний князь іще цілує груди …
    11.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (16)


  13. Олена Кримнець - [ 2018.02.12 20:12 ]
    Господня сльоза
    В колиханні вітрів на зимовому тлі,
    У смиренні вмирання торішнього листу,
    В безпорадності плину смертей і життів
    Ти шукав таїну і приховані смисли.

    І про що погамований тишею біль:
    Ці морозні шипи ув оголені плечі
    У веретища тліну зодягнених піль,
    Їм на груди зі снігу вериги чернечі?

    І не відав ніхто, як і ти ще не знав –
    Горнє світло любові до тебе торкнеться.
    … Ось маленька гаряча Господня сльоза
    Щойно впала тобі на крижиночку серця.

    2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  14. Лія Ялдачка - [ 2018.02.12 19:11 ]
    сірий вірш
    сірий дощ за сірим вікном
    в сіру зиму на сірі будинки
    на асфальті доріг сірим склом
    відзеркалює сірі відтінки
    неба сірого сірий зойк
    сірим птахом у сірих глибинах
    б"ється сіро поміж гілок
    в лабіринтах на сірих світлинах

    2018


    Рейтинги: Народний 5 (5.22) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (7)


  15. Іван Потьомкін - [ 2018.02.12 19:56 ]
    ***

    Навмисне коло товаришів не ширив.
    Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
    Кому іще далеко так до вирію,
    Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
    Не був святим, та й не надміру грішним.
    Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
    Просив, щоб не поклали у труну-тюрму,
    Де буде без душі незатишно йому.
    Спалить просив й розвіять понад степом.
    Зайчатко вдосвіта щоб пораділо: «Тепло!..»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  16. Олександр Сушко - [ 2018.02.12 19:39 ]
    Вальс графомана
    Люто заздрять лукавці. А ще претендують на славу,
    До папахи й кокарди чіпка простягнулась рука.
    Із криниці краси і натхнення покрадено барви,
    Ох, нелегко мені, сльози скрапують із п'ятака.

    Зневільготніла тиш. Розривають Парнас фарисеї,
    І до флейти ізбоку доточують бензопилу.
    Утікає Пегас, залишає мене без ідеї,
    Ще до вчора писалися оди - щодня по кілу.

    Бачу камінь у пазусі - цюкне коли одвернуся,
    Чую шепіт злостивий - колеги наводять ману.
    Ніс, горлянка та вуха в подряпинах, саднах, укусах,
    Продовбав дятлодзьобий сатирик у тім'ї діру.

    Через гумор і сміх пробиваюсь до трону із боєм,
    Підстрибнув на півпальця, а далі вже моці нема.
    Світ поезії хаму завжди залишається грою.
    Я ж у Слові живу. Це - моя добровільна тюрма.

    Промінь сонця торкається лагідно до громовиці,
    Заспокоїти хоче коротку весінню грозу.
    Дуже гарно писати сонети було у столиці,
    Та без мене співають уже про дівочу красу.

    Хаповитим - відзнаки, пошану, хвалу та медалі,
    Я ж у черзі до премій та слави - в літах ветеран.
    Так хотілося жити в раю неземнім без печалі,
    Кажуть люди, що я не піїт, а таки графоман.

    12.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (8)


  17. Ванда Савранська - [ 2018.02.12 18:51 ]
    * * *
    А ми такі вже оптимісти,
    Що і не говори!
    Усе б до світла йти чи лізти,
    Що там, в кінці нори,
    В кінці труби, тунелю, шанців...
    Шукаємо путі,
    Коли немає зовсім шансів,
    У повній темноті.
    Отож, коли нас проковтнули,
    То, брате, ще не край:
    Хай ми в кишківнику акули,
    Є дюри й там, шукай!

    06.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (4)


  18. Ванда Савранська - [ 2018.02.12 18:52 ]
    Загублений у часі друг
    Заходь до мене на Фейсбук
    (Звучить як фейсконтроль :)),
    Постав свій нік, введи пароль,
    Пришли хоч "помах рук"...

    У часі загубився друг -
    І час пустий, мов спейс.
    Усе-усе прощу Фейсбук
    За твій забутий фейс...

    12.08.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  19. Іван Петров - [ 2018.02.12 18:16 ]
    Жіночий розсуд
    Які б чудові не звучали
    слова, а суть – одна...
    Хотіла ти, мабуть, кохати
    чи випити – до дна?..

    Із двох коханців хто багатший:
    ота, що вічно брати мчить –
    чи той, хто в хащах Інтернету
    дарує... хоч би мить?

    Отак вона все розсудила:
    а може – все – не так?..
    Чогось вона таки хотіла –
    тож виказала: "Брак!"


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  20. Петро Скоропис - [ 2018.02.12 17:00 ]
    З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень». Зимове весілля
    У січні бралась я. Моріг
    топтався людом у дворі,
    і без угаву дзвін гудів
    у церкві на горі.

    Із-під вінця, як на руці,
    дорога у оба кінці…
    Шлю погляди у далечінь,
    та де мої гінці…

    Церковний дзвін усе гуде.
    Жених мій віч не відведе.
    І стільки свіч нам осяйних!
    І я рахую їх.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  21. Галина Михайлик - [ 2018.02.12 15:25 ]
    віртуальним коханцям (жарт)
    ні вайбер (ні вібро-…) вай-фай ані твіттер
    вкантактє фейсбук інстаграм
    а чи терабайти знимкованих квітів
    архіви онлайн-мелодрам –
    ніщо не замінить долоню в долоні
    і вечір удвох тет-а-тет
    троянди мартіні бретельки червоні
    і пошепки ніжний сонет...

    :)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.02.12 11:19 ]
    Повчальне
    Бажати лиха побратиму гріх,
    Та несвідомо допустив промашку.
    Колеги вчора влізли у барліг,
    Покликали погризти костомашку.

    Забув: за так - нічого не з'їси,
    Хіба що мати орден, мамцю, пільгу.
    Ведуть по сліду зголоднілі пси,
    Повискують, вчуваючи утіху.

    На лузі оксамитовий єдваб,
    Біліє ціль (пасеться недалеко).
    Чалапає, видзьобуючи жаб,
    Лірично-куртуазний пан Лелека.

    Гонитва почалася. Чути "Гав!",
    Ну, чом би не обарвити безділля?
    Офірував пташину. Пожував.
    У роті пісно, в пузі повно пір'я.

    Чкурнула у кущі кудлата рать
    Ганятися за горобцем з азартом.
    У захваті ропухи квакотять:
    Однині - воля! І немає ката!

    Кровиця мляво крапає з губи,
    Глядач пішов, і опустіла плаха.
    Є небеса - безхмарні, голубі.
    Вони - пусті. Бо в них немає птаха.

    12.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (10)


  23. Неоніла Гуменюк - [ 2018.02.12 09:44 ]
    Любов"ю й болем поділюсь
    Я хочу з тобою в житті
    Любов"ю ділитись і смутком,
    Разом усі ночі і дні
    Та доленьки бути дарунком.

    На себе узяти твій біль,
    Переживання й тривоги,
    А на столі хліб і сіль
    Ділити у час перемоги.

    І в радості бути удвох,
    Та заспокоїть, розрадить,
    Надійне плече, мов крило
    Ти зможеш мені теж підставить.

    Обняти ним також мене
    Та ніжністю так огорнути,
    Забулося щоб про сумне,
    І щастя безмежне відчути.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Сонце Місяць - [ 2018.02.12 01:15 ]
    prost, сплінe
     
     непідступні лункі світи
      неміч слів у сонеті зимовім
        манівці котрим згублено лік
          декларована безцінь любові

     & на згаслому небосклі
        мить палаюча за очима
         що її заклинаєш ти
           всі твої сутінкові личини

     & ненатлі нетлі нетлінь
        прокидання довічна відмова
         сестри марень праматері сліз
          забуття в невагомих альковах
            під покровами німоти




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (24)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.11 23:14 ]
    Інтернет-кохання
    Я думав ти мене «забанила» навіки,
    І вже гіркі-гіркущі сльози проливав.
    І вечір опустив свої сумні повіки –
    Він вірить перестав немовби у дива.

    Згадалися ізнов ті дні – п`янкі, веселі,
    Розмови, зустрічі, тремке торкання рук…
    Я кулаками стіни в розпачі гамселив –
    За що, жорстока доле, завдаєш цих мук?!

    І раптом ти отут явилася неждано,
    Розвіяла печаль, думки усі сумні.
    Немов торкнувся ніжно, легко твого стану…
    Кохання світло знов засяяло мені.

    Далека зіронька мов стала враз близькою,
    Розбурхала у серці радісну жагу.
    Не знатиму тепер, напевне супокою,
    Вбиратиму поезій силу чарівну.

    А вечір задивлявся в лагіднії очка,
    І вчитувався він у чарівні слова.
    І тихо цілував кохані я рядочки,
    Мов пальчики твої прекрасні цілував.

    11.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  26. Володимир Бойко - [ 2018.02.11 22:03 ]
    * * *
    Поет поету не товариш,
    Поет поетові – зоїл.
    З поетом каші ти не звариш,
    Хіба – ціною власних крил.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (15)


  27. Оксана Мазур - [ 2018.02.11 19:43 ]
    Мандрагора
    …Бо корінь отруйний, бо корінь живий…
    Нема оберегу і берег запався.
    Пропаща душа заблукала в міжчассі,
    Приваблена реготом п’яних повій.

    На небі зловісно кривавиться місяць,
    Він спільник, розбійник, наложник і кат.
    Повішений хрипом і сім’ям стікав,
    А корінь у зав’язь химерно мостився.

    Вузлами морськими їй коси в’яжи:
    Ця жінка болюча, як ранішня тиша.
    Набавишся – викинь, наситишся – знищ, бо
    Вона надто щира у лісі чужім.

    У сукні так душно, у сукні так тісно,
    Хай північ остудить затруєну кров.
    Шукай мандрагору, співай молитов
    Допоки ще темінь шепоче зловісно.

    Паліччя крізь груди у сон проросте,
    Бо вже відболіло, бо вже відбіліло,
    Отрута синців заціловує тіло
    І живить собою стебло золоте.

    Роздряпуй до рани невтрачений сором,
    Браслет на зап’ясті випалює слід.
    Про щастя ні слова, і пальці, мов лід.
    Надія сконає під крик мандрагори.

    жовтень 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  28. Лариса Пугачук - [ 2018.02.11 18:58 ]
    На дієті
    Вечірні терези правдиві до відрази.
    Зітхаючи беру столову ложку гречки,
    кефіру озеречко (півсклянки – уточню)…
    Уранці ту оазу переселяю в шлунок,
    подякою приносить відрижку, ще й гучну.
    Потрібно протриматися три дні.

    Колеги, як назло, – садисти по натурі,
    Смаколики повз ніс проносять без упину,
    ще й кидають у спину – ой смачно як, Ларис!..
    Відмахуюсь від кпинів і усмішкою гречно
    приємного бажаю.
    О, цей знущальний хист –
    лиш в поміч «обікраденій» мені!

    А піст, однак, приніс приємні дивіденди:
    цілунками загнав у кут глухий коханий –
    солодка слинка зманить кого завгодно в «ню»…
    І зовсім вже не ганять всі знаки зодіаку –
    підморгують похвально любовному вогню:
    до ранку хоч бери та пломеній!

    11.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.02.11 17:13 ]
    Без конкретики
    Змінилась нині естетика,
    Давайте одкриємо карти:
    Не треба віршам конкретики,
    Модняче сьогодні кошлате.

    Задимлені орієнтири,
    Стилістика верліброока.
    Стріляю словами як в тирі,
    І швидко, неначе сорока.

    У смисли побільше туману,
    Блоху одягаю у шубу.
    Дивись як обставлено гарно
    Селекцію крабика з дубом.

    Читач щось нечуване хоче,
    Шукає зірки, аметисти.
    Прекрасне засліплює очі,
    Потрібно писати драглисте.

    Гармонія, лад - це обуза,
    ПрогрАє еротика порно.
    В наморднику хлипає муза,
    Стило умочає в мажорне.

    Парнасом новатори лізуть,
    Багнищем ідуть піонери...
    Та ну їх, ці рими, до біса!
    На кухні згорають еклери.

    11.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (8)


  30. Марґо Ґейко - [ 2018.02.11 15:42 ]
    На мілині
    Я ніжна, сильна, можу бути мила.
    Моя краса не одного зманила.
    Неначе феї грали в естафету,
    Дарів дали, що вистачить дублету.

    Я едельвейс, богиня, королева,
    Тверезий розум, витримка сталева -
    Це він казав. І каже досить часто.
    Хіба щось треба ще мені для щастя?!

    Я все здобула, а не маю - буде.
    Мені, насправді, дуже заздрять люди.
    Запитують, хіба усе встигаю?!
    А я в режимі повного роздраю. *

    Два двигуни мої працюють швидко,
    У різні боки рвуть, тому вже шибка
    Від тиску в рубці луснула кривою
    І нерви натягнуло тятивою.

    Моя команда за межею бунту,
    Застрягли два гвинта в намулі ґрунту
    Судно реве, у мороку сирому
    Гуркочуть в трюмі колісниці грому

    От-от і вже заграють по нас сурми.
    Хай розіб’ються виноградні тюрми!
    Вино з водою твориться в Причастя
    Команда п’є. Кораблику пручайся!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  31. Світлана Луцкова - [ 2018.02.11 14:00 ]
    ***
    Чи серце бажає змін,
    Чи спогад у ньому втих?
    Ліщинові хмари. Дзвін-н-н-
    -небесний у хмарах тих.

    Ліщина свій дощ пряде,
    Собі та мені - навпіл.
    Поблискують де-не-де
    Ліхтарики сонних бджіл,

    Парчеві нитки бруньок
    І крон золота кужіль.
    Дорога. Узбіччя. Крок.
    Іще один. Вузлик. Біль...

    А прядка шумить. І де
    Мій березень, мій Тесей?
    Ліщина свій дощ пряде.
    Ліщина його спасе.

    Обвітрені хмари чи
    Захмарені куполи?
    Не можеш прийти - дощи.
    Не можеш знайти - боли...

    2018



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.02.11 13:15 ]
    Прощай!
    Ох і чудово із цим Дон Жуаном!
    Вірність - легкий вітерець.
    В пущі любитися затишно, гарно -
    Нащо весільний вінець?

    Карії очі, чорнії брови,
    Пестощі, сни наяву.
    Зрада струмує у погляді, слові -
    В шлюбі на повну живу.

    Ну, а опісля наводиться глянець,
    Хутко вдягаю фартух.
    І не дізнається, хто цей коханець
    Муж мій, рогатий лопух.

    В ліжку сьогодні усіх переплюну,
    Бахура вводжу у курс.
    Раптом кохання порвалися струни,
    Доля промовила "Упс!".

    Равлик від болю сховався у мушлю,
    Сохне любові ручай.
    Пише на дзеркалі парубок тушшю
    Слово єдине " Прощай!".


    10.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (16)


  33. Василь Світлий - [ 2018.02.11 13:02 ]
    Нічне птахоловство
    У небо цілили слова...
    Та перестріла їх зневіра
    І люттю крила обпекла,
    Додолу скинула.
    Зотліли.
    І догоряла ген-зоря,
    Світінням небо обливало.
    Сльоза.
    Обвуглена трава.
    Совине бачило – мовчало.

    11.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.11 12:19 ]
    Гамаюн, птаха віща


    На плесі нескінченних вод,
    які обарвлює смеркання,
    віщує співно... Тільки от
    нема польоту - крил зібгання.

    Звіщає іго татарви,
    тьму-тьменну лих, тортур чимало,
    і смерч, і вогнисько яви,
    і орків рать, недуг навалу.

    Одвічним жахом пломенить
    чудовний лик у рамі ночі,
    пророчим словом цебенить
    кармінний рот... і кров клекоче...

    ......
    2018




    Гамаюн, птица вещая

    На гладях бесконечных вод,
    Закатом в пурпур облеченных,
    Она вещает и поет,
    Не в силах крыл поднять смятенных...
    Вещает иго злых татар,
    Вещает казней ряд кровавых,
    И трус, и голод, и пожар,
    Злодеев силу, гибель правых...
    Предвечным ужасом объят,
    Прекрасный лик горит любовью,
    Но вещей правдою звучат
    Уста, запекшиеся кровью!..


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  35. Сергій Гупало - [ 2018.02.11 10:25 ]
    * * *
    День ішов побіля тебе струнко.
    Трави постелились килимово.
    І бджола зібрала у чарунки
    Те, найгарячіше в тихомові.

    Говори – не знай, що плани марні,
    А причина – кляте безгрошів’я.
    Принеси величчя в нашу карму,
    Щоб утішився у куражі я.

    І -- лети, наївна! Дозволяю!
    Будь пілотом, захопися ралі.
    А найкраще – просто чашку чаю,
    Тихе ліжко, я + ти, і – далі.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (5)


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.11 09:15 ]
    Душа весняна
    1

    Дива - повсюди. Сніг розтав.
    А так учора випав щедро...
    Бреду між правил і заграв.
    Шлагбаум збив зальотний Педро.

    А що йому... катма межі.
    Іншопланетні ген за рогом.
    Дівча у темній паранджі
    пришвидшує спіткання з Богом.

    А може, плітка - що знесли
    Шевченка бюст. Іще не вірю.
    Кудись трюхикають посли.
    Жують бетель міцні жовніри.

    2

    Чекаю дива... Меценат
    Із пущі вигулькне, пригорне.
    Обцасом збитий циферблат.
    Шліфує лезво зле, потворне.

    Повірю в пасмуги. Жива!
    Бусоль зіркова - серед жита.
    Бринить химерна тятива...
    Душа весняна - розповита.

    3

    А Час її ловив... Убгав
    У кошик лент із капелюшка.
    Ця гніздова сівба - для ґав.
    Талант росте крізь голки вушко.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.11 09:16 ]
    З Олександра Блока


    Ніч, вуличка, ліхтар, аптека.
    Світіння вицвілий кармін.
    Завжди - у віхолу чи спеку -
    все буде так. Без перемін.

    Помреш - знов мандри від фіналу.
    Замаячіє між примар:
    ніч, крижана рябінь каналу,
    аптека, вуличка, ліхтар.

    2018

    першотвір

    Олександр Блок

    Ночь, улица, фонарь, аптека,
    Безсмысленный и тусклый свѣтъ.
    Живи еще хоть четверть вѣка —
    Все будетъ такъ. Исхода нѣтъ.

    Умрешь — начнешь опять сначала,
    И повторится все, какъ встарь:
    Ночь, ледяная рябь канала,
    Аптека, улица, фонарь.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  38. Ольга Паучек - [ 2018.02.11 09:24 ]
    ***
    Віє Вітер, всі простори завіває,
    Снігом сіє нам у вікна й димарі,
    Він Весну, свою подруженьку, шукає
    Між дерев, що задрімали у дворі.

    А вона десь там під снігом і листочком
    Заховалася у проліска в душі
    І березою напоєним ковточком
    Розтеклася між тумани у дощі.

    Усю зиму Вітер віє, завіває,
    Ниє, плаче, душу рве і стугонить,
    Між сніжинок він свою Весну шукає
    І благає: ще зустрітись хоч на мить.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.02.11 08:09 ]
    Присуд
    Хронос гвалтує Гею,
    Писок у милі-піні.
    Яро "творю" хореєм,
    Скажуть - "труди" безцінні.

    Вірші з Пандори скриньки,
    Наче зогнилі зуби.
    Правити потім ліньки,
    Жаль попалити в грубі.

    А відсьогодні свято -
    Томик ліг у долоню...
    Радять сісти за парту
    Муза й Пегасик-поні.

    Надписи в книгах дарчі,
    Вигуки "Браво! Круто!".
    Тихо сатирик плаче,
    Ліг у долоню скрутень.

    P.S:

    А чи усі поети?
    Досить дурних ілюзій:
    Кануть вони у Лету,
    Навіть якщо і друзі.

    10.02.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  40. Федір Трох - [ 2018.02.11 05:59 ]
    * * *
    Незбагненна нитка долі...
    Почалась й урветься...
    Куди ця стежина в полі?-
    Нащо життя дається?

    Iдемо шляхом до смерті,
    Та вперед бажаєм:
    Нащо ми невідворотно
    Тризну наближаєм?...

    Стійте! В небо подивіться,
    Сонцю посміхніться...
    У блуканнях ціль шукайте,
    До добра звертайте...

    Адже доля незворотна:
    Смерть, як і народження -
    Мить природного процесу -
    Теж життя продовження...
    (з російської) 2/2/2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Галантний Маньєрист - [ 2018.02.11 01:27 ]
    Історія одного кохання
    Це було надто важко для нього,
    кохання згорала свіча,
    Він мовчав – ти мовчала, шалене
    туги відчуття , - а, хоча,
    до твого він ще прагнув плеча

    доторкнутись губами, як вчора,
    коли затремтіла свіча,
    ви були ще одним, - та покора,
    довірливо-юне дівча,
    стала вістрям раптово меча.

    Догоріла свіча. Неозора
    ніч на крила лягла втікача,
    з неба скинутого трубадура,
    що не зміг провернути ключа,
    щоби серце закрити...
                    Хоча…


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5) | "Кінець?.. Р.С."


  42. Олександра Камінчанська - [ 2018.02.11 00:43 ]
    передвесняне...
    а до весни півкроку, півдороги,
    лиш перейти б оці святі сніги.
    лише б рясні сліди, що від порога
    поміж доріг не втратили снаги.
    все ж треба йти, поки зоріє обрій,
    докіль над нами небо горілиць.
    цей скрип снігів, як звук старої корби,
    що тягне воду з тисячі криниць.
    і буде мить наповнена любов’ю,
    світи, як миро – тихі та ясні.
    твою сльозу я виколишу, згою,
    лише явись, блукальнице, мені…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  43. Марґо Ґейко - [ 2018.02.11 00:14 ]
    Гішпанцю
    Любов – це океан, моя стихія.
    Був шторм і стих. Безчасся. Ісихія.
    І знов у лад одвічному уставу
    Із піни вийшла, піною розтану.
    Едемським плодом вистигну в ракію,
    Вбираючи олію із полину
    Євшаном до уяви я полину.
    Мій ейдос в ній немов поштовий голуб
    Повідає наживо правду голу:
    Кому була за ката чи офіру,
    Вбираючись у руб’я чи порфіру.
    Як все минало, я, утім, по колу
    Верталася, ішла в життєву школу,
    Лягала в землю, мріла до ефіру.
    У вирі хаотичного азарту
    Нагадувала Ладу і Астарту
    Мене не раз приймали за кохану –
    Далілу, Есмеральду, Донну Анну,
    Кармен, Манон Лєско і Маргариту,
    Любов якої з чистого нефриту:
    Чуттєва пастка, лагідна омана
    Здолати ладна витримку титана –
    Насельника печер палкого Криту.
    Але не піддається тільки Кронос.
    В його руках я знов тендітне гроно,
    Що на мезгу обернеться не варту…
    Відтак, чи ставиш душу ти на карту?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (9)


  44. Володимир Бойко - [ 2018.02.11 00:09 ]
    * * *
    Оті жінки, що нам дають життя,
    Оті жінки і не дають нам жити,
    Здіймають в грудях шал серцебиття,
    Наснажують любити і творити.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (10)


  45. Рудокоса Схимниця - [ 2018.02.11 00:41 ]
    ***
    Ти знищиш коштовні картини,
    Шпурну я у море браслети.
    Свіча догорить неодмінно,
    Сотворяться кращі сюжети:

    Як ти покохаєш молодшу,
    У мене аж три кавалери.
    А завтра – це відаю точно –
    Корида, де юний тореро

    Присвятить гучну перемогу
    Божистій. І пута мантильї
    На дрантя – хай скрипка застогне!
    Для нього – вином а чи сіллю,

    Тобі – лиш кинджалом і болем…
    Прощай назавжди, трубадуре..
    Війна закінчилась учора
    В небесних риданнях похмурих.

    А осінь
    Безвстидна і
    Гола,

    Як я. Пам’ятаєш?! – в неділю –
    Остання минулась покора:
    Коліна молочно світили,
    Гасив їх губами… до вчора…

    Браслети я викину, звісно.
    Попалиш листи і картини.
    Навідмаш розкраємо місто,
    Де двоє однаково винні.
    10.02.18




    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (17)


  46. Ніна Виноградська - [ 2018.02.10 22:39 ]
    Повторять все


    Кохання наше осявало світ,
    Де все навкруг буяло і горіло.
    І ми удвох творили той політ,
    Де говорили руки, серце, тіло.

    Ми падали знеможено в траву,
    Спивали від безсилля ночі, роси.
    Там полини гірчили наяву,
    Де ти лицем в мої шовкові коси.

    Де зорі той серпневий зорепад
    До рук, на трави кидав нам, під ноги.
    Коханий мій, це сотні літ назад
    Було не з нами… З нами край дороги

    Петрів батіг сторожу виставляв,
    І берегли волошки нас у житі.
    Не буде нас. Залишиться земля.
    І правнуки повторять все у літі.
    10.02.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Ляшкевич - [ 2018.02.10 18:44 ]
    Любов безмежна
    Цей вигин рук і пружні лози стану,
    очей два неба, і кармінові уста, -
    о, кожен раз, як вперше з океану,
    тебе стрічаю: радісну і ждану,
    тремку мелодію ще білого листа,
    і крик мартина сині бірюзовій
    відлунює клітинками любові.

    Я твій - як вітер, як напій євшану,
    зелені парості, і сонячні міста, -
    в піснях пісень, у потойбіч сезаму,
    в тобі, на мить здавалося, потану,
    а вже віків минуло більше ста,
    і не майне усе за далі і літа -
    я знов і знов твою по нотах зводжу прану.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (4)


  48. Петро Скоропис - [ 2018.02.10 15:48 ]
    З Іосіфа Бродського. Пам’яті Кліффорда Брауна
    О, це – не блюзова, це – холоднюча синь.
    Це – барви Атлантики в середині
    лютого. І ти байдужий до одінь:
    все одно спина гола і на льодині.

    О, це – не просто льодина, одна з льодин,
    це що відмова теплу по суті.
    Вона – сама в океані, і ти один
    на ній; і заспів сурми – як падіння ртуті.

    О, це не щире соло у млі саднить,
    а палець в дієзі вмерз, ані рукавиці;
    і крапля іскрить і пливе в зеніт –
    озирати світи, потойбічні сітківці.

    О, це – не віч сітківка, це – іскряна парча,
    зір і смуг нова грамота з нотним станом.
    Льодина не тане, просвічує, як свіча,
    у дрейфі чорну кулісу полярним сяйвом.







    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  49. Василь Світлий - [ 2018.02.10 15:12 ]
    Повернення із забуття.
    Відважний лицарю, із пороху і глини !
    Чи океан страху тебе поглинув ?
    Ти вихвалявся: «Море, розійдись !»
    А де тепер ти? Зник, пропав кудись.
    О, ці твердили: «В забутті – загине»,
    А ти – вцілів. У череві рибини
    Гартуєш дух і спопеляєш тло.
    Інакше звешся, ти тепер – ніхто.
    І з кожним днем все нижче, і все нижче.
    На дно безодні, на найглибше днище,
    А величезний благородний кит
    Для тебе нині плаваючий скит.
    І ні страждань, ні відчаю… Нічого !
    Усе єство заполонило слово.
    Все зупинилось. Час завмер. Пітьма !
    Тут непорушна навіть і вода…

    ***

    Це неодмінно станеться колись:
    Морська безодня виплюне увись.
    Йти вдруге доведеться в Ніневію.
    Зустріти ворохобних фарисеїв,
    Заговорити голосом весни
    І розбудити місто давнини.

    Заграє ліра, зацвітуть сади.
    Тебе чекають , лицарю!
    Прийди !

    09.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.02.10 14:04 ]
    Важливе
    Зима на ладан ще не дише,
    Сніги в городах і садах.
    Є час для прози і для віршів,
    Та жінка в мене вереда.

    Уже давно би встав із ліжка,
    Для оди тема є крута.
    Але яка ж у неї ніжка!
    Кармінні, запашні вуста!

    Мандруємо Оккама лезом,
    П'ємо нектари із небес.
    Венера зріє з інтересом,
    Амур шепоче " Браво! Єс!".

    Картина маслом. Стиль бароко.
    Нірвана. Всесвіт хилита.
    І тішить невситиме око
    Свята невинна нагота.

    Опісля бурі - штиль і тиша,
    В Едем не долітає шум.
    А я хотів писати вірші...
    Та ну їх - завтра допишу.

    10.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   489   490   491   492   493   494   495   496   497   ...   1855