ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Потьомкін - [ 2017.03.04 09:42 ]
    Як діждалися Весни

    Що за голосок в Іванка!..
    Тільки-но з’явивсь на ганку,
    Простягнув руки до сонця,
    Як до кожного віконця
    Прикипіли безштаньки,
    І дівчата, й парубки.
    Відгукнулися здалека
    Льотом стомлені лелеки.
    А лошата і телята
    По дворах давай гасати.
    Пробують на міцність роги
    Козенята тонконогі.
    Півень із гори компосту
    Курочок скликає в гості.
    Гуси жалібно гелгочуть –
    На ставок рушати хочуть.
    Потягнувсь ліниво кіт,
    Ласо позира на пліт.
    Там, де птаство спозаранку
    Додає снаги Іванку.
    А земля довкруж парує.
    Комашня свій шлях торує.
    І старі уже потроху
    Забувають свої «охи»,
    Повиходили із хат,
    Щоб вкотре весну вітать.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  2. Іван Низовий - [ 2017.03.04 09:20 ]
    * * *
    З Володею Івасюком
    Я грав у Гагрі на більярді.
    Я був, звичайно, в авангарді,
    Й турецьку каву з коньяком
    Мені Володя програвав.

    Він задоволено сміявся,
    Якщо я «в дошку» напивався
    І йшов до спальні «на бровах»…

    …Щось не дається кий до рук,
    І вже давно мені не п’ється…
    На фотографії сміється
    Маестро юний Івасюк.

    90-і


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  3. Мирослав Артимович - [ 2017.03.04 07:01 ]
    Співцеві
    Вода іскриста скелю б’є без тебе,
    Оспіваний, вирує водограй…
    Давно колись тебе увило небо –
    О, як пісенно збагатився рай!
    Гірські потоки – сріберні цимбали
    Розгонисто відлунюють у нас.
    А «Водограй» такий і нині жвавий –
    Його ніяк не заколише час…

    04.03.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  4. Віктор Кучерук - [ 2017.03.04 06:15 ]
    Прикмети березня
    Розгулялась весна молода.
    Витанцьовує всюди не марно, –
    Піднімається в річці вода,
    Хоч давно уже небо безхмарне.
    Оживає охляла лоза
    На, здавалось би мертвому, пнищі, –
    І злітають пташки в небеса
    З кожним днем усе вище та вище.
    Просинається шумно земля,
    Одягає квапливо обнови, –
    Коли гріє весни течія
    Береги охололі Дніпрові.
    03.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (17)


  5. Ігор Шоха - [ 2017.03.03 23:17 ]
    Друзі назавжди
    Вірні друзі, – на ціле життя, –
    у червоній записані книзі
    на путі по скресаючій кризі
    із минулого у майбуття.

    І мої – і близькі, і далекі
    мимохідь залітають у сни,
    як птахи із чужої весни –
    одинокі підбиті лелеки.

    А ключі розтають вдалині
    голосами пророчої пісні,
    що недовго чекати мені,
    поки рак за горою не свисне.

    Посилає сигнали весна,
    а на серці тривога і туга.
    Десь у когось забрала війна
    і єдиного сина, і друга.

    А у небі летять журавлі.
    Все кружляє по вічному колу.

    Лелечата побігли у школу
    і гуртуються друзі малі.

    Ну чому на єдиній землі
    не буває, –
                   навіки, –
                                  ніколи?

                                  03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (13)


  6. Лілея Дністрова - [ 2017.03.03 22:45 ]
    Мої лелеки
    Увись злітають вихором слова
    Несказані…леткі та білокрилі.
    О, як жагуче зеленить весна,
    Гойдаються кульбаб розлогі брилі.
    Скрипливе колесо…і знову, знов…
    Вже повертаються мої лелеки,
    Як повертається нев’януча любов,
    Як розквітають сакури далекі.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  7. Зоряна Інша - [ 2017.03.03 22:52 ]
    Ріжуть серце до крові слова
    Поезія народжується, як перлина, -
    Ріжуть серце до крові слова.
    Я стаю через Слово людина,
    Монолог серця ллю у словах.
    Зупиня течію несміливісь,
    Слово губиться серед думок,
    В повноті передати правдивість, -
    Так непросто зробити цей крок.
    Щоб збагнула душа, що читає,
    Як глибоко торкнулась струни
    Ця весна, що тепер розквітає…
    Як словами весну пояснить?
    Як торкає душі світла тиша,
    Розсипаючи тут білий цвіт,
    Як неспокій кімнату залишив,
    З горизонту стираючи слід…
    Як розкажеш словами про вічність,
    Що вмістила у собі ця мить,
    Як покласти в рядки всю незвичність
    Задуми, що в серці бринить?
    Мало слів, а душі так багато,
    Не вмістив би її цілий світ.
    Що ще можна до цього додати?
    Слів нема. Залишився лиш цвіт…
    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.38)
    Прокоментувати:


  8. Катря Садовнікова - [ 2017.03.03 17:03 ]
    Финал
    Слова - не дело, то есть грусть,
    Спонтанных будней и недели,
    Умолкло чувство, знаешь, пусть
    Вдыхаю - выдыхаю ели.

    Провалом кончился финал,
    Меняю осторожность, кстати,
    Никто меня чтоб не узнал,
    Я вырываю с рук печати.

    01.06.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Катря Садовнікова - [ 2017.03.03 16:46 ]
    Слезы капали
    Он сразу стал невероятно блед,
    когда узнал: я не рожу сынишку.
    Ему я предложила теплый плед,
    но он не внял и побежал вприпрыжку.

    Тут окотились слезы у меня,
    и было это чистым беспределом,
    терзая его сердце и ранЯ.
    Он не казался мне таким уж смелым.

    Все в нем любила: губы и глаза,
    его прикид, манеры и походку.
    Котилась непредвиденно слеза,
    и мы тогда решили выпить водку.

    Котята были милыми вполне,
    но он чего-то сильно испугался.
    Их утопить могла бы я в вине,
    однако, долго он не задержался.

    Осталась я одна и он один,
    его поцеловала на прощанье.
    Судьбы своей никто не господин,
    пока не дружим мы из православьем.

    21.07.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Ночі Вітер - [ 2017.03.03 14:27 ]
    Я - пан...
    Я - пан і ти, шановний пане,-
    Шляхетні, родовиті ми.
    Наш рід із попелу постане,
    І правнук скаже: Ми - пани.

    А те, що дід твій ще учора
    Був кріпаком і спину гнув,
    Про те забудь, його покора
    Тобі згодиться. Осягнув?

    Бо пан - є пан. Товариш - зрада,
    Твоєї мови він не знав.
    Чому ж тоді Богдан на Раді
    Царям на вірність присягав?

    Ні, я не пан. В зневазі Бога,
    Без роду, племені - мара!
    Топчу хто зна куди дорогу
    Під панським прапором добра.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (2)


  11. Богдан Манюк - [ 2017.03.03 11:56 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    *****
    Драголяйники* ночі
    крилаті, безкрилі
    мимоволі на здиблене вогнище – всі.
    Золотими ронделями**
    відблиски скелі –
    зачарують повторами
    в першій росі.
    І горянину личили б
    часті повтори
    боговгодного щастя
    без поступу див.
    Драголяйників куцих
    вивищує морок
    до вигнанців полін,
    віртуозів рудих,
    віщувати народження
    навчених здавна
    у хатині гуцульській
    і в небі довкруж,
    Породіллям горянці та нічці – осанна
    за наближення світлого дару чимдуж.

    2017р.
    *Волоцюги;
    **різновид вірша.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (22)


  12. Віктор Кучерук - [ 2017.03.03 08:49 ]
    Добра звістка
    Підсихають потроху доріжки
    Край осяяних сонцем узлісь, –
    Обмокрілі від соку, берізки
    Не приховують радості сліз.
    Поміж ними туманів заслони
    Усувають уміло вітри,
    Щоб до кожного стовбура промінь
    Блискавично сягав з висоти.
    Повен звуків і запахів різних,
    Оживає знебарвлений ліс, –
    І стає мені радісно, звісно,
    Що вам першим цю звістку приніс.
    02.03.17


    Рейтинги: Народний 0 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  13. Шон Маклех - [ 2017.03.03 01:16 ]
    Час зневіри
    Колись дуже давно – в молодості, ще задовго до трагічних подій в Ольстері 1972 року, я на дозвіллі читав Фрідріха Ніцше під шум осіннього моря, в селищі, де ніхто не носить годинники. І прочитавши фразу: «Те, що нас не вбиває робить нас сильнішими», я подумав, що вусатий Фрідріх не зовсім правий – страх не вбиває нас, але не робить нас сильнішими. Страх паралізує нас, нашу волю. І подолати його не просто. А зневіру подолати ще важче. Отака то фільозофія, шляк би то трафив. І тоді, долаючи свою зневіру у майбутнє Ірландії я написав таке:

    Зневіри час – у чаші Сонця прах,
    В серцях людей – стара примара – страх
    Новим апостолом блукає пілігрим –
    Старий поет: у торбі замість рим
    Черствий кавалок істини. Кудись
    Так хочеться безхатьку вознестись:
    Хоча б туди – у Небо, де юрма –
    Отара грішників товклася задарма.
    А може й десь насправді серед слів
    Філософ давніх істин не горів, а тлів?
    Зневіри час, і пофарбовано трамвай.
    Грай, пісеньку свою, клошаре, грай!
    Поет осінніх рим де жовта кушпела
    Шукає прихисток – не має він житла.
    Бруківку замітає не двірник, а пан Ніхто,
    В такому ж сірому подертому пальто,
    Яке носив старий негідник Страх,
    Ховаючись отут – у цих старих дворах.
    А люди бавляться – у гру стару Життя
    А все минає... Йде без вороття...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  14. Олена Багрянцева - [ 2017.03.02 23:18 ]
    Уяви, що колись наші долі сплетуться вузлами...
    Уяви, що колись наші долі сплетуться вузлами.
    І замкнуться замки. І потрібні не будуть ключі.
    Може, будуть у нас почуття до такої нестями,
    Що, охоплені виром жаги, не заснемо вночі.

    Ми збудуємо дім, заведемо пухнасту тварину.
    Ми посадимо сад із духмяних троянд і гвоздик.
    І, можливо, тобі народжу я вродливого сина.
    І напевно скажу, що найкращий ти мій чоловік.

    Уяви, що колись наші стежки зійдуться в єдину.
    І потоки стрімкі занесуть у глибокий рівчак.
    І художник із нас намалює чуттєву картину…
    Буде так?
    02.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  15. Зоряна Інша - [ 2017.03.02 22:06 ]
    Мільярди слів
    Мільярди слів цей світ вже написав,
    І я, мабуть, не скажу щось нове –
    Що серед всіх театрів та вистав
    Є хтось, що ще по-справжньому живе.
    Вже всі сказали досить мудрих фраз,
    Багато хто шукав свою мету,
    Та тільки одиниці за весь час
    В житті пізнали справжню простоту.
    Багато слів пояснювали суть
    Життя серед страждань та суєти.
    Та ті, хто не страждали, не збагнуть,
    Як по камінні гострому іти.
    Не скаже той, хто не любив сповна,
    Як злікувати серця гострий біль…
    Як плаче болем зірвана струна -
    Не знає той, хто не приклав зусиль,
    Щоб зрозуміти інших, не себе,
    Щоби відчути, як душа страждає…
    Так мало залишилося людей,
    Хто справді твою душу відчуває…
    Глухі серця. І погляди в нікуди –
    Така реальність є навколо нас.
    Так було, є, та шкода, що так буде.
    Не втратьмо тих, хто ще не втратив нас!..

    16.04.11


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.88) | "Майстерень" 5.25 (4.38)
    Коментарі: (2)


  16. Володимир Бойко - [ 2017.03.02 20:38 ]
    Не тебе люблю (переклад з Михайла Лермонтова)
    1
    Ні, не тебе так палко я люблю,
    Мене краса твоя не полонила,
    Люблю в тобі страждання відболіле
    І молодість загублену мою.

    2
    Коли дивлючсь на тебе віддаля,
    І погляд у твоїх очах блукає,
    Я потайки неначе розмовляю,
    Та не до тебе серце промовля.

    3
    До подруги звертаюсь юних днів,
    В тобі шукаю риси її милі,
    В устах живих уста, що заніміли,
    В очах вогонь, що вже перегорів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (10)


  17. Іван Потьомкін - [ 2017.03.02 18:44 ]
    ***

    Живуть собі у злагоді пори року.
    От і тепер посеред лютого в Єрусалим
    Прийшла Весна і просить Зиму
    Бодай на тиждень поступитись владою.
    І стримала Зима пронизливі дощі,
    Засяяло на всю потугу сонце,
    Рожево-білим квітом вибухнув мигдаль,
    Немов на пляж, вдяглася молодь...
    Та, як воно ведеться поміж людом,
    Подекуди і нарікання чути:
    «Навіщо нам оця Весна-приблуда?
    Попереду ж іще спекотне Літо буде»...
    І відійшла з подякою Весна, пообіцявши
    Поступитися Зимі на Пурим...
    ...Отак би й нам годилося чинить:
    Переривать бодай хоч на якусь часину
    Закоренілі заздрість, чванство, злобу, глум.
    Словом, робити, як Господь, велить
    Воістину людську погоду.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  18. Адель Станіславська - [ 2017.03.02 14:17 ]
    Дозволь
    Мій Янголе, дозволь згорнути крила...
    Я втомлена, а ти не донесеш -
    далеко бо до вимріяних меж,
    а парі крил обох нести несила.

    Давай разом зупинимось на мить.
    Укрий теплом пір'їн своїх цілющих.
    Від буревіїв, болю, зимна, пущі
    порепана душа мені болить.

    Пошарпані надтріснуті чуття
    розгубленістю сіються в зневіру.
    Далеко ще, мій Янголе... Допіру
    немає до початку вороття...

    Лише вперед... Між розпачу й плачу
    не дай мені ні здатися, ні впасти,
    дозволь лише на хвилю крила скласти,
    а потім піднеси... І полечу...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  19. Олександр Олехо - [ 2017.03.02 13:47 ]
    заштормило...
    як у склянці вина не на жарт заштормило
    учинилася пря балачок і обмов
    навіжений кричав капітана на мило
    а цунамі в хмелю розтрощило любов
    і несла течія із провалля на гребінь
    а із висі жаги у замулене дно
    і міняло життя світлі лики на темінь
    оживало мари чорно-біле кіно

    чайки зоряних мрій кораблі закликали
    в тихі гавані слів без циклонів і бур
    та уламки образ і зарифлені жала
    переводили курс на вербальний сумбур

    філософія дна аксіом не шукала
    мушлю істинних дум колупала ножем
    і дістала б уже та хмільні аксакали
    утомились в борні за тверезий тотем
    все затихло під рань і зірки потьмяніли
    на скляних берегах непрозорі слова
    наче юдині сни вони душу обсіли
    і картала себе капітан-голова…

    28.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  20. Юрій Поплавський - [ 2017.03.02 13:51 ]
    Покаяння
    Неначе потяга колеса
    Роки нам стукають у скронях.
    Не гріє голубінь небесна,
    Не тішить нас розквітлий сонях…
    Дорога наша не під гору
    І скоро нас зимові сани
    Вже понесуть з гори до долу
    Тамуючи і біль і рани…
    Нас зігрівають тільки - діти
    Вони. як той промінчик сонця
    Та нікуди все ж правду діти
    Все рідше світить нам в віконця…
    Та не зважаючи на вітер
    Що все сильніший з кожним роком
    Ми одягнем на душу світер
    Та й виглядатимем нівроку.
    Ми вже достатньо помудріли,
    Начулися і надивились
    І поки зовсім не здуріли
    Покаємось, - бо не молились…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  21. Домінік Арфіст - [ 2017.03.02 12:45 ]
    за літом літо...
    за літом літо тіло відлітає
    розвтілення освітлює дорогу…
    о Господи, подяка за підмогу –
    іду босоніж краєм гострокраїм…
    у світло для душі немає броду
    лиш музика і слово – більш нічого…
    припнуся до кісток мого народу
    пристану вбого промінцем до Бога…
    і залечу сум’яттям в юну мрію
    хлопчини що біжить за сонцем ранку
    я сам ловився на його приманку
    і поринав у світу ностальгію…
    спить пагін закодований у гени…
    я проросту піснями мого Криму
    я відбудую Таврію незриму
    на капищі чужого Карфагену...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  22. Вікторія Торон - [ 2017.03.02 10:53 ]
    В минулість кохання чужого упасти
    В минулість кохання чужого упасти,
    тужити за їхнім утраченим раєм,
    надривним прощанням, жалями навзаєм
    (у світі холоднім, залізнім, зубастім),

    відчути обійми, які — без повторів,
    того, що намріялось — знаєш — не буде,
    залишиться фото, де вклинені люди —
    такі недоречні, цілком випадкові.

    Обіцянки й плани нічим не поможуть
    зустрітися їм у наступному році,
    дощі прошумлять у виткім водостоці,
    і нарізно ночі спекотні знеможуть.

    Все довшою буде затримка в посланнях,
    народяться сумніви, перші образи,
    любов, що у силі, помре не одразу,
    пручається довго надія остання.

    І буде боліти їм – молодо, яро,
    так буде щеміти, як більше – ніколи.
    ...Чуже незагойне хапає за поли,
    коли вже боліти своє перестало.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.02 10:50 ]
    Точаться війни...

    У лабіринтах - непрошені...
    Зародок злоби дави.
    Молоху жертвоприношення...
    Скільки поляже людви?

    Варті щасливостей - збурені,
    Ними втрамбовано гать,
    Смерть викладає фігурами...
    Окрики: "Мамо..."... стаять"...

    Дурощі-трави проклюнуться.
    Горя сипкий терикон.
    Точаться війни - за вулиці,
    Вежі, новий Вавилон...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  24. Мирослав Артимович - [ 2017.03.02 06:59 ]
    Весна прийшла…
    А там, на сході, хугою – бої…
    Вона ж прийшла, жадано-досконала.
    І з першим теплим подихом її
    остання сивина зими сконала.

    Вона прийшла не сонцем, а дощем-
    слізьми по тих, що вписані в скрижалі,
    кого весна заполонила вщент,
    але її таки не дочекались.

    Вона прийшла звитяжити у герць
    і маєм зупинити танець крові,
    а в пам'ять у бою погаслих серць –
    і засвітити котики вербові.

    Вона прийшла оборонити юнь,
    засіяти на полі бою квіти,
    у жертву принести красу свою –
    югу війни собою затулити…

    01.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  25. Олена Багрянцева - [ 2017.03.01 22:31 ]
    Він готується йти. Зашнуровує матові берці...
    Він готується йти. Зашнуровує матові берці...
    Не сумуйте, батьки. До весни буде мир. Буде мир?
    Важко ноги ідуть і шершавиться туга на серці.
    Там суцільний туман і спотворений кулями тир.

    Не цвіте первоцвіт і дощами затоплені сквери.
    Там опалова ніч, березневі розмови німі.
    Там зривають замки і розхитують нерви і двері.
    Попеліють думки і палають бурштинові дні.

    Він готується йти. Обіймає матусю ласкаву.
    Повертайся живим у наповнений вірою вир.
    Крізь голодну пітьму і янтарну, як спалах, заграву.
    Буде мир. Ти повір, неодмінно колись буде мир.
    1.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.01 20:56 ]
    Привітання весни
    Ну здрастуй, весно дорога,
    Ось новоліття почалося*.
    Вже снігова важка вага
    Не сплутає твоє волосся.

    Воно розвихрилося аж,
    Розсипалося над гаями,
    Як блискіток нічних міраж,
    Як сонця промені – над нами.

    О ніжносте моя, замри!..
    Відчуй леліяння це раннє.
    Де подих вітру ізгори –
    Немов закоханих зітхання!!!

    1.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  27. Серго Сокольник - [ 2017.03.01 20:28 ]
    Декаданс осені
    На світ спада нічна імла,
    Немов покрови...
    Тебе до мене привела
    Дорога знову

    Одпити темряви вина-
    Сумного зілля,
    Що нас посвячує до дна
    В гірке похмілля...

    Над попелищем сивий дим...
    І знають люди-
    Чого домігся, не завжди
    З тобою буде...

    То наливай кохання жбан-
    Останній спомин!..
    Нехай майбутнього туман
    Серця наповнить

    І приховається в серцях
    Тепло минуле.
    ...бажання Мавками в лісах
    Нічних заснули,

    І ми заснемо назавжди,
    Торішнім цвітом
    Там, звідки скільки не іди,
    Не в змозі вийти

    За межі потаєнних кіл,
    Що креслить доля,
    Повз класи пізнавальних шкіл
    Сумні юдолі,

    В яких бажання залягли
    В тісні пенали,
    В яких колись і ми були,
    І все пізнали,

    З яких ми рано відійшли
    У неминуче,
    У ті тумани , що колись
    і нас розлучать...

    Та ми БУЛИ... -ЯК МИ БУЛИ!..-
    Шепочуть губи...
    То до останньої налий
    Сумної згуби.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117030101170


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2017.03.01 15:43 ]
    В перший день весни 2017
    Ти виховуєш мене – і я не проти,
    Чужим – жорсткий на дотик,
    Зі мною – мед!
    П'яниш, немов наркотик,
    Підштовхуєш – вперед.
    І за тобою йду, немов по нотам.

    Я – за тобою – весняна земля,
    Що трохи ще – й родитиме врожаєм.
    Люблю тебе і, звісно, поважаю,
    Без тебе – наче тріснуте горня.

    Горнуся, обплітаючи косима,
    Затьмарюю собою тобі світ –
    А ти – міцний, і сильні маєш крила,
    Збираюся з тобою у політ.

    До зір, до міжпланетних горизонтів,
    М’яка, мов шовк,
    І трохи мовчазна,
    У погляді сіяють тихі зорі,
    А за вікном вигулює весна.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  29. Микола Дудар - [ 2017.03.01 14:11 ]
    Іронія на відлигу.
    просоння лютневого снігу -
    Природи найкраща з угод
    даруйте, мені не до сміху
    вибоїни? це до господ…
    асфальти тут ні при чому
    тримались, терпіли, а ми
    від холоду тислись додому
    як влітку роса до трави…
    і липли у свій телевізор:
    нарешті впіймали когось?…
    у кожного свій «перевізник»
    і справа своя на авось…
    2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  30. Іван Низовий - [ 2017.03.01 14:00 ]
    * * *
    ...і вищої в житті не знаю честі,
    аніж стоять хрестом на перехресті
    своєї долі! Боже всеблагий,
    наснаж мене.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  31. Іван Низовий - [ 2017.03.01 14:32 ]
    * * *
    Хоча б одного жайвора у небі,
    бодай одного перепела в житі
    почути, перш ніж випаду з орбіти
    маленьким, непримітним метеором!
    Життя було затурканим надміру –
    ні в гору не дивився, ні під ноги,
    розчавлював комах, топтав барвінки,
    в багнюці власну долю утопив.
    Блукаю, невдоволений собою,
    примарою по замкненому колу
    над прірвою, якої ще не бачу,
    та всім єством її передчуваю.

    2010




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  32. Любов Бенедишин - [ 2017.03.01 12:59 ]
    ***

    Огида й страх. Шуліки і шакали.
    З усіх стежин – обрати всує ту…
    Де я була, як Ви мене шукали? –
    Топтала ряст: з марнот у суєту.

    Тінь чорних крил. Оскомини. Оскали.
    І мить, що застигає на льоту…
    З ким я була, як Ви мене гукали? –
    Печаллю напувала самоту.

    Вже й Ви свій шлях земний одвікували,
    Долаєте Небесну Висоту…
    Чим я була, як Вас окликнув ангел? –
    Пір’їною, що Бог здмухнув: «Не ту!..»

    01.03.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  33. Ольга Паучек - [ 2017.03.01 12:59 ]
    ***
    Ох, яка кругом краса
    Лісом, полем йде Весна!
    Тихо спить усе довкола
    Лиш біжить з-за виднокола
    Ген Струмочок поміж криг,
    В ньому Жабка плиг, та плиг.
    А Берізка соком плаче...
    Котики верби ледачо
    Позіхають на гіллі -
    Любо, тепло на Землі.
    Копошиться в гнізді Білка,
    Облітає садок Бджілка,
    Зацвітає Первоцвіт -
    Полонить собою світ.
    Жебонить Струмочок гаєм:
    - Весну-ясну зустрічаєм.

    06.03.2016.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Орися Мельничук - [ 2017.03.01 09:00 ]
    Весна
    Прийшла весна,а в серці якось тихо...
    ледь чутно пульс і губляться думки.
    Десь поруч, сьогодення вихор,
    скрізь розставляє капосні пастки.
    Я ж не дивуюсь вже ні чому,
    не сперечаюсь, не борюсь.
    тихенько просто ставлю "кому",
    й молюсь, молюсь, молюсь...

    07.03.2005
    Мельничук Орися


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.03.01 09:32 ]
    Наближаємось до березня
    * * *

    Наближаємось до березня,
    хто б чого б там не казав!
    Процвірінькав горобець мені,
    кличе в подорож вокзал.

    День – дивлюсь – потроху довшає.
    В серці меншає імли...

    Гірники були видовищні!!
    Правда, не перемогли.*
    Ой, не праведно ж покарані!
    Ну, вважаймо: форс-мажор.
    Констатую на паркані я,
    що арбітр – Елтон Джон.**

    Перепрошую, начальнику:
    з нез’ясованих причин
    ще в середньому навчальному
    я
    поганого
    навчивсь.

    _____________________________________________________
    * „Шахтар” – „Сельта” 0:2 (Харків, 23.02.2017)

    ** таку завуальовану формулу вивели уболівальники,
    коли їм заборонили кричати з трибун відверте:
    „Суддя – пед...аст!”


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Олехо - [ 2017.03.01 09:25 ]
    * * *
    Ну, здрастуй, гожа дівчино Весна!
    Глядиш із неба хмарними очима –
    у сірих шатах заспана краса…
    Та все одно, ти для надії – прима!

    І хай немає сонечка яси,
    але теплом осяйні перші днини.
    Іще завчасно надійшли плюси,
    полегшивши думки і одежини.

    Усяке суще нетерпляче жде
    твої вуста усміхнені і руки,
    палке жагуче: все в житті мине –
    і зайшле зло, і напади розпуки…

    01.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  37. Орися Мельничук - [ 2017.03.01 08:32 ]
    Тільки в Небо


    Здається світ відрікся від поетів...
    сполохані думки шукають висоти.
    Життя ж вирує в стилі піруетів,
    на клаптиках паперу лишаючи сліди...

    А серце, ледве чутно, постукує в грудЯх
    бо біль німа й глуха безжально трощить ребра.
    Якщо вже помирати...то в мрії на руках,
    а якщо падать...то тільки... в Небо!!!

    Мельничук Орися
    21.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | ""


  38. Тетяна Яра - [ 2017.02.28 22:40 ]
    Без Бога нація (переклад з Ієромонаха Романа (Матюшина))

    Без Бога нація – юрба,
    Об’єднана п’янким поривом,
    Або дурна, або сліпа,
    Або – що найстрашніше – мстива.
    І хто б не був над нею пан,
    З яким би не високим словом –
    Вона пребуде як юрба,
    Допоки не почує Бога.


    Оригінал
    Без Бога нация – толпа,
    Объединенная пороком,
    Или слепа, или глупа,
    Иль, что еще страшней, – жестока.
    И пусть на трон взойдет любой,
    Глаголющий высоким слогом,
    Толпа останется толпой,
    Пока не обратится к Богу!
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Василь Кузан - [ 2017.02.28 19:17 ]
    Зима збирає спогади до торби
    ***
    Зима збирає спогади до торби.
    Прозоре лезо сонця лиже край
    Земного ліжка – сірої подоби
    Барлоги. Зупинись. Не поспішай.

    Брудна білизна стужі по калюжах
    Розкидана. Розгублено тече
    Вода з-під купи буднів і не дуже
    Хрест непосильний муляє плече.

    Під синіми акордами безмежжя
    Стискає душу думка у кулак.
    То кашель виривається, то нежить
    Із хмари ненаситної. Не так

    Весна повинна входити у рану
    Вологих уст остиглої ріллі.
    Недосконалість поступу розтане
    Сніговиком чи маревом у млі.

    І ти всміхнешся. Приголубиш… Слухай
    Мелодію повільного тепла.
    Я хочу, щоб уже не було сухо
    І благодать по стегнах потекла.

    28.02.17


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  40. Мирослав Артимович - [ 2017.02.28 17:36 ]
    Вікування (З циклу «Прислів’янки»)
    Життя прожити – не поле перейти

    А на вікý – поля, поля, поля…
    Одне із них здолати має кожен.
    Десь поміж ними – нива і моя:
    для неї я – єдиний перехожий…

    Смішки з бабиної кішки, а як своя здохне?

    Кицька бабина – як баба – худа і беззуба
    Переїлась окунцями собі на погубу.
    Насміхається сусіда нишком з-за сараю:
    А його таки не здохне, бо своїх не має.


    По бороді текло, а в рот не попало

    Відростив собі Петро бороду розкішну.
    Але ось яка біда – уявити смішно:
    Тільки чарку піднесе до губи – гай-гай! –
    Лиш по бороді тече – в рот не попадає.
    І у розпачі ураз (витерпіти годі!)
    Виніс вирок бороді – ходить безбородий.

    Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно

    Кричить Іван «Рятуйте!», приречено плюсь-плюсь.
    А з берега Данило: «Я змокнути боюсь!
    А ви уже намокли – то вам же все одно:
    Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно!»

    Кінь на чотирьох і то спотикається

    Напідпитку через гай плентає Микита
    Ступить крок – і упаде, а тоді сердито
    Встане – і бубнить собі в ритмі вихилясів:
    «Кінь, хоча й на чотирьох, – спотикнеться часом…»

    24-27.02.2017




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  41. Юрко Бужанин - [ 2017.02.28 17:04 ]
    Весня́ні натяки
    Весня́ні натяки. Природа
    Тепла оголює мечі.
    Проте, мороз, неначе злодій,
    Краде́ться містом ще вночі.

    Візьме́ бурульку десь підвісить,
    Щось підморозить де-не-де.
    Та, загало́м, весняним змістом
    Наповнення довкілля йде!

    Нехай засніжені поля ще -
    Віщує це надурожай.
    Відлигою природа плаче.
    Стає синішим небокрай.

    Ярилові хвалу возносим
    За сніжну зиму - щедру осінь.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.91) | "Майстерень" 5.5 (5.94)
    Коментарі: (4)


  42. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.02.28 13:19 ]
    Зима відступає
    Стрілися Зима з Весною,
    Та й давай змагатись,
    Хто із них тут переможе -
    Буде панувати.

    Насупила Зима брови,
    Морозом дмухнула,
    Закрутила сніг угору,
    І вітром подула.

    Веснонька на все дивилась,
    Лише усміхалась,
    Раптом Сонечко з"явилось,
    Мороза прогнало.

    Вітер стих і пішов спати,
    Тихо-тихо стало.
    Навіть і Зима не хоче,
    Та все ж відступає.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  43. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.02.28 13:16 ]
    Від ночі до ночі
    Ніченька співає пісню колискову,
    Щоб спокійно спати, бачить гарні сни,
    Усміхнеться ранок і почне розмову,
    Щоби прокидались всі швиденько ми.

    День прийде привітний і йому ми вдячні
    За цілунок сонця, лагідне тепло,
    Полудень покличе нас усіх до саду
    Бачити й радіти,як все розцвіло.

    Запросити вечір хоче всіх до столу,
    Почитати вірші, чаєм пригостить.
    І зоряна нічка завітає знову,
    Тихо запитає:"Хто тут ще не спить?"

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  44. Любов Бенедишин - [ 2017.02.28 12:56 ]
    ***
    Час ткати килими з квіток і зелені…
    Стоїть весна, пригадує свій дар.
    (Ліси здійняли ввись дубові гребені,
    Вичісують кошлату вовну хмар).

    Щоб гарно скрізь: у полі й за дібровою;
    І де городець мріє про грядки.
    А прийде дощик – ниткою шовковою
    Барвисті клапті зшиє залюбки.

    28.02.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  45. Леся Геник - [ 2017.02.28 09:00 ]
    А завтра вже весна
    Знов паморозь, а завтра вже весна,
    і лютий дремене далеко в гори.
    Тепла́ кортить, та що ж це до вікна
    вчепились вперто зірчасті узори?!

    Та що ж це вітер бухкає у скло,
    ще й, наче пес, півночі завиває?
    Хіба ж йому не видно - відбуло
    усе холодне, сіре і безкрає...

    Тепер весні настарчилась пора,
    не нині-завтра пролісками зврунить.
    Світ оживе, прозріє - нагора
    із темних скринь повитягає струни.

    І враз підхоплять пісню гомінку
    усі-усі - пташки, дерева, люди.
    І навіть півень десь у курнику
    запіє вперше на усенькі груди.

    Відзавтра вже, о, як тремтить душа,
    завзято як відхохкує віконце,
    аби крізь нього вранці увійшла
    весна до хати радістю і сонцем.

    23.02.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (10)


  46. Олександр Олехо - [ 2017.02.28 08:46 ]
    Поети і мамонти(жартома)
    Все було колись інакше – люди, звичаї, природа.
    В полі мамонти ходили – із печері видно добре.
    На стіні висіли бивні. Старших вельми поважали
    і смачну цукрову кістку їм, беззубим, віддавали.
    А ті кістку не жували, а цілу за раз ковтали
    і від того лиш мудріли, і поетами ставали.
    А чого ще після ситі біля огнища робити,
    як наївшись маслаками, та й шедеври не творити?

    А тепер жада щезає, більше мамонтів не видно.
    Чи пішли у сиві гори, чи за клімат стало стидно?
    На стіні – шпалери-фото або просто голі діви.
    Тішать слух кумири року, не у моді чулі співи.
    І поети затаїлись, певно, кісточки бракує.
    Лиш мізерія затятих ще вірші римує всує.
    Ай-Ті світ заполонило, нема спасу від прогресу.
    Панахида за минулим у майбутнє править месу

    А гряде химерне завтра, чи поети повернуться?
    Генетичні клони часу із Ай-Кью машин зіткнуться.
    І усе тоді спочатку, ну, звичайно, що інакше.
    Десь у царині наживи віднайдуться ті, що натще
    гучно крикнуть в обшир висі: гей ви, мамонти зіркові,
    а слабО писати вірша на своїй прадавній мові!?
    А назад – могильна тиша, не зудить поезій муха,
    поетичні зуби-бивні ситно хрумкає ропуха.

    О, часи і люди в часі! О, поети без перуки!
    В полі мамонти не ходять, підупали і спонуки…

    23.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  47. Олена Малєєва - [ 2017.02.27 20:01 ]
    А мені твій біль не болить...
    А мені твій біль не болить, знаєш?
    Що ж, покохав отаку - маєш.
    Сніг розтає у місті, а під ним - як завжди...
    Весна, хочеш не хочеш, являє світу сліди.

    Під ковдрою вранці так тепло, а за вікном імла.
    Мені так добре, коли ти є... і коли нема.
    Принеси філіжанку кави - наведу різкість...
    Отака от, безмежно далека, моя близькість.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (1)


  48. Лілія Домнічева - [ 2017.02.27 20:11 ]
    ***
    А дощ мовчить. Криклива німота
    Мене сьогодні зовсім не лякає.
    Ти теж мовчиш. Закоханий в міста.
    Чому ж від мене й з міста – утікаєш?

    Вікно. Тривога. І душа скляна.
    Аж дзенькає. Розіб’ється, шалена
    Минувся рік? Чи вік? І знов весна.
    Ти тільки згадуй іноді про мене.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  49. Леся Геник - [ 2017.02.27 19:15 ]
    Лю...
    І руки мої, мов крила,
    коли у твоїх обіймах.
    І серце моє, мов квітка,
    і думка одна - "люблю!".
    Хоча обпікає холод,
    негода тривожить, війни...
    І страшно, направду страшно!
    Та добре з тобою, Лю...

    Ти скажеш - і я повірю!
    У кожному слові - спалах.
    Вікно зачиню і двері -
    не страчу сю мить, зловлю!
    Ти сонце мені даруєш.
    До тебе я спала, спало
    і щастя моє жадане -
    оте, що з тобою, Лю...

    Ти вибач за парасолі,
    за вічні дощі, я знаю,
    що всі час від часу мокнуть.
    Не нити собі велю!
    Та інколи дуже сумно
    до меж, до безмеж, до краю...
    І з тої жаскої яви
    лиш ти мя рятуєш, Лю...

    Бо руки стають, мов крила,
    коли у твоїх обіймах.
    Бо серце стає, мов, квітка,
    і думка одна - "люблю!".
    Ти сонце мені даруєш,
    зласкавлене, диводійне,
    бо добре, коли з тобою,
    щаслива з тобою, Лю...

    22.11.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  50. Василь Мартинюк - [ 2017.02.27 19:37 ]
    Ніч в АТО

    Місяць в ніченьку гожу,
    По землі неозорій.
    Наче вісточку Божу,
    Стелить стежкою зорі.

    Тільки стежка не гріє,
    Хоч стає золотою.
    І плекає надії,
    Смерть за стежкою тою.

    Над холодним окопом,
    Злючі кулі літають.
    Зорі кинуті скопом,
    Поки ще догорають.

    Нічка тягнеться клята,
    Зір згорає багаття.
    Лиш спасає солдата,
    Біля серця розп’яття.

    Де окопи, де ями,
    Зорі гаснуть поволі.
    Понад них мотилями,
    Людські душі і долі.

    Місяць в ніченьку гожу,
    По землі неозорій.
    наче вісточку Божу,
    стелить стежкою зорі.

    2016р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   568   569   570   571   572   573   574   575   576   ...   1855