ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Артур Курдіновський
2025.07.17 00:27
З'явився сявка в нас багатоликий,
Штамповану гидоту постить всюди.
Створити може сотню тисяч ніків...
Єдиний вірний - Заздрісна Паскуда.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2015.07.07 22:06 ]
    Недавня легенда

    Колись, недавно – ба́йдуже тепер,
    коли і як родилася ідея,
    давати на гора у еСеСеР
    комуно-романтичну ахінею.

    І люди тупо слухали її.
    У морі горілчаному топили,
    у горі розлива́ному глушили
    усі жалі і помисли свої.

    Ніхто не малював оці сюжети,
    хоча були історики, поети,
    які ще не п'яніли до межі.
    Але, аби носити еполети,
    вилизували істини чужі.

    А нині і поезія не знає,
    чого це ми щасливими росли,
    коли і найбіднішими були,
    і вірили у те, чого немає?

    Колумбами пливли у морі мрій,
    червоні напинаючи вітрила,
    десь у лагуні танучих надій,
    де юним укорочували крила.

    Освоювали дику цілину.
    З руки КаПееРеС пили і їли.
    Романтики ішли на Колиму,
    а ліриків у таборі гноїли.

    І досі ще «науськує» лікнеп,
    про що і як аматору писати.
    О! Як писали люди-автомати –
    або на себе й ближнього наклеп,
    або про те, яка щаслива мати.

    Ота, що сина з фронту не діжде.
    І буде, не оплакавши, радіти,
    що є іще ідеї в цьому світі,
    і інша сила знову поведе,
    аби за неї умирали діти.

    А ми уже наїлися брехні,
    а маячня поперек горла стала.
    Є істини, як папороть Купала,
    яка іще нагадує мені,
    що убієнні – лірики одні,
    коли іде романтиків навала.

                                  07.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (10)


  2. Ігор Шоха - [ 2015.07.07 11:27 ]
    Еміграція в минуле
    Коли залишається мало надій
    на успіхи, щастя, кохання,
    тікаю у вірші зі всесвіту мрій
    у інші світи сподівання.

    Тоді я згадаю минулі роки,
    закреслені віхи і дати,
    відчую долоню твоєї руки,
    що хоче міцніше обняти.

    Почую спокусливі й досі слова,
    що мрія земна проминає,
    якщо не п'яніє моя голова,
    то хай неземне почекає.

    П'яніла! П'янила найперша любов
    ще юне, наївне, дитяче,
    яке не повториться знову. І знов
    так само душа не заплаче.

    Бо дійсно минає найкраща пора.
    Ти старшою, іншою стала.
    Тебе поманила досвітня зоря
    і квітка Івана Купала.

    І стукає пташка моя у вікні.
    Напевне їстивне шукає.
    І якось невесело стало мені,
    що папороть бачу свою уві сні,
    а іншу усе ще чекаю.

                                  07.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (8)


  3. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.07 10:22 ]
    Пісня серця
    Роки-коні летять буйногриві,
    Молодість одцвіла,наче сад.
    Ми закохані були й щасливі
    Із тобою літ двадцять назад.

    Хоча зрілість прийшла - серце юне,
    Підбери лиш потрібні слова
    Та легенько торкни його струни,
    І воно про любов заспіва.

    1997 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  4. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.07 10:47 ]
    Учасникам АТО присв"ячую
    Народжують для миру матері
    Своїх синів-соколиків,котрі
    На захист Батьківщини нині стали
    Від тих,що називалися братами.

    Почуйте,росіяни,схаменіться!
    Комусь же вигідна війна ця братовбивча.
    Невже не розумієте цього?
    Ми ж,українці прагнем одного:

    Щоби світило сонце в небі синім,
    Раділа мати і була щаслива,
    Щоби вві сні всміхалося дитятко,
    Не на війні,а поруч з ним був татко.

    Від вибухів земля щоб не здригалась,
    А колосилася хлібами,квітувала.
    Ніхто нас не поставить на коліна,
    Не вмре Вітчизна наша,не загине.

    Ми вистоїмо у борні нелегкій,
    Держава є і буде незалежна,
    Сильна,неподільна і єдина
    Рідна моя ненька-Україна.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2015.07.07 05:35 ]
    Дзвін
    Звільнити тих,
    Хто розпочав,
    Та не зробив.
    Тим більше- тих,
    Хто й не почав,
    А дух убив.
    Калинмалинових віршів
    Солодку патоку з душі
    Зніміть, зніміть.
    Пошитим в дурні (індпошив.
    Хто не страждав, той і не жив)-
    Не зрозуміть-
    Уже ловець розкинув сіть.
    Він має право так робить.
    Бо зміна світу почалась.
    Ще маєте. Проте вже зась-
    Бо вже дзвенить
    Дзвонар, повставши із колін.
    І цей невідворотній дзвін
    По вас... По вас...



    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115070701148


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Наталка Янушевич - [ 2015.07.06 22:45 ]
    ***
    День намріяв липневу спеку,
    Ледь притомний рясний квітник,
    І громів голоси далекі,
    І повнісінькі хмар човни.
    Ягід стиглих густі коралі,
    Вітерцю неміцний порив,
    І свободу легких сандалій,
    І мандрівку за явори,
    І камінчик на дні студенім,
    А як вечір зустрів з доріг,
    День сипнув ще суничок жменю
    І за обрій в дощі побіг.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (13)


  7. Любов Бенедишин - [ 2015.07.06 18:23 ]
    В Зарваниці
    1. Зірка Зарваниці

    Світу тихшають громи…
    Місце благодаті.
    Тут, незрима,
    між людьми
    ходить Божа Матір.

    Піднебесся.
    «…дай нам десь…»
    Літо. Літургія.
    Тисячі палких сердець
    слухає Марія.

    Чол торкається перстом.
    Осіняє лиця.
    …сяє сонечком
    престол
    Зірки Зарваниці.

    2. Зарваницькій Божій Матері

    Царице Пресвята,
    Богородице,
    Твій печальний погляд
    сповнений ніжності,
    на Твоїх мовчазних устах –
    таїна Слова.

    Щедра на ласки,
    одною рукою
    обіймаєш небо
    в особі маленького Ісуса,
    другою –
    благословляєш землю:
    нас,
    грішних паломників,
    спраглих
    Божої любові.

    Уклін Тобі!

    3. Джерело

    Позавимірні світи
    в зашпорах до споду:
    мов у небеса ввійти
    у цілющу воду.

    Сяйво віри над чолом…
    Прощавай, недуго!
    Хто святився джерелом,
    народився вдруге.

    …На долівку кам’яну –
    крапельки блакитні.
    Так і з доленьки струсну
    незлади і злидні.

    05.07.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  8. Віктор Фінковський - [ 2015.07.06 17:55 ]
    Міраж
    Мені було видіння пресумне...
    Неначе в хмарах любиш не мене...
    А музика звучала лунко -
    О, Боже: то я грав у дудку.

    І я дивився зваблений на вас -
    На місяці п'янкий жагучий вальс.
    І зорі сяли понад вами...
    О, Боже! Ви були богами...

    Подумав:чим за танцюриста гірш?
    - Пограй же... любий...
    - Грай мені за гріш!
    І я з журбою йду до хати:
    Чужому пісню важко грати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Фінковський - [ 2015.07.06 16:48 ]
    Перший сніг
    Замело снігом і шляхи й доріжки…
    - Мерщій у двір! Пограймо сніжки!
    - А як награємсь досхочу,
    То зліпим бабу снігову!

    - А після сніжок не забракне сили?
    Її б спочатку ми зліпили!

    - Навісцо бабу?! Насцо клик?!
    Нехай в нас буде сніговик!

    Заметушилася гучна малеча,
    Зробила спавжю колотнечу!
    Хто рот робив, хто щось ліпив,
    Петро Ірусі в ніс вцідив.
    Від цього Юлю затрясло -
    І сніжка мчить Петру в чоло.
    А той до Юлі підійшов:
    - Навісцо лізес? В нас - любов...

    Штовхав в замет Іванко Любу,
    За це отримав, правда, в зуби,
    І вже додому йшла під вечір
    Уся в синцях ота малеча.

    Перш ніж зайти додому дружно встали,
    З одежі сніг повитрясали.
    Отак зустріли перший сніг!
    Аж в школу карантин прибіг!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Анатолій Криловець - [ 2015.07.06 15:50 ]
    ***

    Сонечко височенько
    Смажить, мов тут екватор, –
    Хоче тебе усеньку
    Спрагло зацілувати.

    Сонце красивих прагне –
    З вишнього неба поміч.
    Вдвох ми тебе роздягнем –
    Важко було б самому.

    Я тебе до знемоги
    Всю зацілую, мила,
    Щоби кохані ноги
    Стали мені за крила…

    Щастя ніколи, юнко,
    Ще не було багато.
    …Сонячних поцілунків
    Нині всесвітнє свято.

    6 липня 2015 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3) | "http://poezia.org/ua/id/42195/"


  11. Віктор Кучерук - [ 2015.07.06 11:07 ]
    Замість тоста
    Сходяться й розходяться дороги,
    Зводяться й розводяться мости –
    То зі мною ти занадто строга,
    То душі добріше не знайти.
    Та й навіщо кращу десь шукати
    Від тієї, що уже пізнав
    Біля себе поруч серед свята
    І в рутині повсякденних справ.
    Я не зможу стерти чи закреслить
    Пережите й пройдене колись, –
    Мов рубці від кочетів на веслах,
    Згадки забуттям не затяглись.
    Змалечку обоє в непокої,
    Ми в ряди ставали між людьми,
    Щоб набратись мудрості живої
    Та стерпіти грози і громи.
    Відсвіти веселок семибарвних
    На шляхах подоланих лежать,
    Як надій печатки невитравні,
    Як діянь найкращих благодать.
    Кожна мить, схвильовано і вдячно,
    Вміщена у памят’і моїй –
    Не суди поспішно й однозначно
    Протиріччя вчинків і подій.
    Не лякайся звісточок недобрих,
    Не соромся пишних обіцянь –
    У пітьмі забагровілий обрій
    Розкриває дивину світань.
    Хай вони лиш множаться, а свято
    Змірює без втоми твій поріг, –
    Я щасливий, що сестру не втратив
    І поговорити з нею зміг.
    06.07.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  12. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.06 09:18 ]
    Життєве літо
    В життя моє стрімко ввірвалося літо,
    Засіяло в серці квітковий розмай.
    Очима ромашок милуюся світом,
    Стежино!У осінь ти не поспішай.

    Дай же відчути мені насолоду
    Палкого кохання,любові нектар,
    Вранці приємну роси прохолоду
    І заходу сонця багряний пожар.

    2003 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  13. Нінель Новікова - [ 2015.07.06 09:03 ]
    Слава Богу!
    Під зеленим шатром,
    У розкішному літі
    Я спочити душею
    Спинюся на мить.
    Лебединим пером
    Лине хмарка в блакиті.
    Моя думка за нею
    Услід полетить.

    А буває, красу
    Часто не помічаю.
    Метушня і робота
    Затьмарили все.
    Урізає часУ
    І дарує печалі,
    Безкінечні турботи
    Реальність несе…

    А навколо цвіте
    І буяє, і сяє
    Неповторного світу
    Дарований рай.
    Слава Богу за те,
    Що нам допомагає
    Біди всі пережити,
    Вхопившись за край!

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  14. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.06 09:41 ]
    Творить дива весна
    Дзвенять струмки піснями стоголосими,
    Підсніжник білий сонечку всміхнувсь,
    І віддзеркалюють фіалки в небі просинню,
    Щебетом птаство прославля весну.

    Вона ступає килимом з барвінку
    І розсипає квіти з рукава.
    В цю пору розквітає щастям жінка,
    Творить лиш весна такі дива.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  15. Михайло Десна - [ 2015.07.06 06:17 ]
    На свій ризик
    Курс довіри?
    Прямо в пах.
    Не підставиш навіть спину.
    Бовтанка життя -
    на свій ризик,
    на свій страх.
    Безупину.
    Безупину.
    Є вожді.
    На усіх вони шляхах.
    Прогресують.
    Прогресують.
    Світ
    розвішено на усіх його стовпах.
    Тих, що зовсім
    не страйкують.
    Просто жах,
    просто смуток.
    І воркують.
    І воркують.

    06.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  16. Олена Красько - [ 2015.07.06 03:59 ]
    Втішання подружки
    - Не кохає і не любить
    І ніколи не вернеться
    Тільки душу свою згубиш
    Якщо серце сильно б’ється !

    - Ой же б’ється! І як спиниш?
    Дарував він стільки щастя!
    А як осінь підступила
    Виявилось – я у пастці!..

    - Безсердечний… Що ж поробиш?
    Ну не згинуть же навіки?
    - Ні! Скоріш його зведу я!
    Ще відплаче сльози-ріки!

    - Ненависть – біда для долі
    Пожалій себе, миленька!
    - Нагодую я поволі
    Помстою його хитренько!..

    - Відпусти! Даруй надію
    На нове кохання серцю!..
    - Поселив він в ньому мрію,
    А тоді насипав перцю…

    - Подруго! Моя голубко!
    Зрада серце розбиває!
    Ти поплач, а я тихенько
    Колискову заспіваю…

    Так сиділи і тужили
    Подружки мов дві синички
    А як нічка відступила
    То й поснули як сестрички…

    20.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Олена Красько - [ 2015.07.06 03:42 ]
    ***
    - Скажи, Розлуко, ти на благо?

    Кохання наше таке юне
    Як пролісок серед снігів.
    Як встояти серед вітрів
    Які ти щедро так розносиш
    Серед лісів, полів, морів?

    - Несуть моря теплі вітри -
    Він встоїть! Але як же ти? -
    (Спитала хитро так Розлука,
    Неначе знає мої муки
    Вагань і пересторог старих).

    - Я буду жити у вісні,
    Де моря ночі голубі,
    Зелені очі у кохання
    І теплі руки у бажання...

    05.08.2006


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Олена Красько - [ 2015.07.06 03:11 ]
    Хто застудив твоє серце
    - Хто застудив твоє серце
    Метелицею сніговою?
    - Той хто любив мене терпко
    А потім залишив зимою...

    - Хто застелив твої очі
    Тугою грозовою?
    - Той хто залишив у ночі
    А потім зрадив весною...

    - Хто відібрав твої коси,
    Які розвивались мов верби?
    - Той хто надпив мої роси,
    А потім полинув до неба...

    - Що ж він шукає там? Бога?
    Чи може другої водиці?
    - Бачив він там засторогу:
    Не можна зі мною водиться.

    Коси мої невгамовні
    Обплутують серце і розум.
    Роси мої надкоштовні,
    Щоб пити їх просто… вдома...

    05.08.2006


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:24 ]
    Потяг Севастополь-Київ
    І знову потяг Севастополь-Київ,
    Ти знову дивишся в вікно.
    Пишу тремтячою рукою:
    - Сумую вже... А ти?
    - Давно!

    Затримка...
    Осінь невблаганна
    Застигла на пероні...
    – Знай!
    Що ти єдина і кохана!
    - Я вірю – це ж і є – любов...

    І пристрасть тихою ходою
    Пішла на Північ...
    – До весни?
    - А взимку хто тебе зігріє?
    - Звичайно ж ти, і тільки ти...

    25.11.2003


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:34 ]
    Світлий князю!
    Світлий князю!
    Чом не дивишся в очі зелені?
    Не показуй, що гордуєш душею в небі!

    До кохання і квітка стремиться,
    А як грає вже людська кровиця!
    Може очі мої не такії?
    Чи занадто літа молодії?

    Ти не бійся – тебе не вкорю
    Першою яблучко те надкушу.
    Посідаєм в зелоному гаї
    Хай нам жайвір пісню заграє.

    Я готова всю ніч милуватись,
    З ясним соколом цілуватись.

    24.03.2005


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:18 ]
    От і полюбила лютії морози
    Защемило серце, підступили сльози -
    От і полюбила лютії морози.

    Вся краса небесна в зиму цю вплелася.
    Я шукала спокій – тепер знаю – ось він!

    Чарами окуті ріки і озера,
    Із привітним смутком різблені дерева.

    І ясніше смутку нема в цілім світі:
    „Ми щасливі, хоч і кригою повиті!

    Завітай в діброви, проклади стежину,
    Поцілуй сніжинку для весни почину!”

    Ось і полюбила лютії морози,
    Та шпаки співають: весна на порозі...

    8.03.2005


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:38 ]
    ***


    Тіла...
    Спрага по коханню...
    Разом з вечора до рання
    Не кажи мені „люблю” -
    Просто випий мене всю!

    На дні знайдеш чорну гущу
    Полюби її ще дуще
    Полюби, якщо зумієш
    Може золото намиєш?..

    4.07.2005


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:07 ]
    Молю про одне... (послання солдату)
    я впевнена в тобі - ти сильний
    я вірю тобі як собі
    погляд твій – ясний і пильний
    крізь нети вогню і брехні

    ганьбили мене і носили
    на своїх крисах вороги
    палили наш стяг жовто-синій
    і гідність топили в лайні

    мізки і кістки нам ламають
    та чиста вода знайде шлях
    хоч наші брати ще блукають
    з чужими "піснями" в вухах...

    солдатику, рідний, я знаю
    з сокирою важко в спині...
    і десь там дівчата співають
    а ти - молодий... на війні...

    та знову душа прагне волі,
    твоя і моя. ми як птах
    своєї шукаємо долі...
    на жаль, любий, – знову в боях...

    кровиця людська не водиця...
    прости мене, ясний, прости,
    у дверях вже знову убивця
    не годна була вберегти…

    та ти здужав, синку, на славу
    нівроку – і духом, й мечем
    давай же! відпустимо лаву!
    пуйлу тому й так вже пече!

    настав вже твій час боронити
    мене, і себе. І її,
    ту, що змогла полонити
    сердечко твоє золоте

    ще снитимуться сни кольорові
    лелека дитя принесе...
    вартує щось більше свободи?
    не знаю... та в світі
    існує все ж щось святе...

    таке от послання до тебе...
    такий ось лист мій простий...
    навіки твоя
    Україна...

    прошу про одне: будь живий.

    12.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Олена Красько - [ 2015.07.06 01:43 ]
    Сон
    Не вміємо говорити…
    Не разом, і не нарізно
    І тільки в грудях виє
    Біль той пекучо звичний…

    Та раптом здригається простір:
    Міцно вхопивши за руку,
    Питаєш:
    - Чого ти хочеш?? -
    Крізь зуби грізно і терпко.

    - Я знаю чого я хочу
    Та спершу скажу зворотнє:
    Нічого такого не треба
    Чого б не хотів ти всім серцем.

    - Ну а чого ж ти хочеш?? –
    Стиснув передпліччя до болю
    - Хочу всього й одразу
    На тиждень… на місяць… на долю…
    На вічність… на день … на хвилину…
    Але при одній умові…

    - Кажи вже свої умови! –
    погрозу в голосі чую.
    - Щоб щиро, відверто й прозоро,
    Й без жодної застороги.

    …завмер… і забув, що тримаєш,
    А я терплю, не здаюся…
    - А ти чого хочеш? – питаю… -
    … зламався… ослаб… розколовся…
    Потупив до долу очі…

    - А дай я вгадаю, коханий?
    Одвіку шукаєш те саме:
    Одразу всього й бездоганно!
    Шукаєш… чекаєш… я знаю…

    Але, на жаль, не зі мною…
    Навіщо тоді кохаєш?..

    Мовчиш…
    А що тут ще скажеш?

    ... Тиша скрегоче зубами
    мов привід гуляє по полю...

    - Тоді відпусти вже… благаю!..

    Збілілі вуста шепочуть:
    - Лети… тебе не тримаю…


    Зіниці розлились по оку – твої і мої – бо горе
    Зрікатися тої сили, що може звертати гори…

    Чи віщий той сон, чи мара, чи хто його тепер знає?
    … болючий синець на передпліччі досі ще відчуваю…


    04.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Олена Красько - [ 2015.07.06 01:02 ]
    Так хочеться в стареньку церкву
    Так хочеться
    В стареньку церкву
    Забитися – і на коліна...
    Не образам дивитись в очі –
    Крізь куполи, на небо синє.
    Летіть де зорі та галактики,
    Вдихнуть весь Всесвіт!..
    І затамувати подих...
    Ні, Отче, я прийшла не плакати –
    А пити щастя,
    Як джерельну воду!
    11.10.2003


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Віктор Фінковський - [ 2015.07.06 00:35 ]
    Воїни
    Сходить багряне небо,
    В наших очах - заграви!
    Буде сьогодні жарко!
    Слава героям! Слава!

    Що нам життя віддати?
    Що нам іти на кулі?
    Ми переможем славно!
    Кліо про нас почує!

    Хлопці,
    вперед!
    До бою!
    Знов "Ще не вмерла..." грає...
    Воїни
    не здаються!
    Воїни
    помирають!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Устимко Яна - [ 2015.07.05 21:28 ]
    ***
    ходимо безликі
    по скляній землі
    видираєм лико
    із дзеркальих слів

    тонем в анфіладах
    вірного трюмо
    а чого заради –
    от і мовчимо


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  28. Ніна Виноградська - [ 2015.07.05 19:11 ]
    Твоя зоря


    Я молюся завжди,
    Бо мені ця Холодна гора
    Найтеплішою стала
    І здалеку стала близькою.
    Відтоді наші вікна
    Світили з любові й добра.
    Лиш тополі під ними
    Дивилися ввись самотою.

    На всі сторони світу
    Летіли вітри.
    Церкви маківки скрізь
    Осявали земне і небесне.
    І здавалось тоді,
    Що коханням своїм ізгори
    Захищаєш мене,
    Щоб за тебе мій біль не воскреснув.

    Щастям був ти мені
    В спекоту і в сніги...
    Уночі та удень
    Ти завжди є моїм оберегом...
    Ми у різних світах,
    Та моєї ріки береги
    Колихають зорю,
    Для якої цей світ був ковчегом.
    31.03.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  29. Анастасія Поліщук - [ 2015.07.05 19:36 ]
    Ритм твого серця нагадує стукіт потяга...
    Ритм твого серця нагадує стукіт потяга,
    Повагом з ліжка встаєш і йдеш на балкон.
    Ти,
    Поціновувач творчості Йосифа Бродського,
    В тебе кімната - твій мандрівний вагон.

    В тебе вікна - мов лінзи космічних супутників,
    І жалюзі́ - щось більше,
    Аніж антидот
    Від сонячних променів, адже́ ти не любиш сутінки.
    Певно, куліси прикімнатних турбот.

    В тебе всі стіни - неначе запрошують лізти
    Вгору - мерщій!
    Поки не зникла збудженість
    Із твоїм внутрішнім Буддою десь у центрі міста,
    Поки ще є
    Кімнатна напруженість.

    Ритм твого серця нагадує стукіт потяга,
    Плин твоїх дум нагадує плескіт хвиль.
    Ти
    У своїй кімнаті
    Без документів,
    Без одягу,
    Скільки отак подорожей вже здійснив?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  30. Вікторія Власова - [ 2015.07.05 17:32 ]
    Сонце змінює свій колір на зелений
    Ні Сонце, ні зірки, ані дощі,
    Ні за цей рік, ні за п’ятсот мільйонів,
    Свою незмінність не посміють зберегти,
    Ніхто й ніщо такого не дозволить.

    Бо Сонце змінює свій колір на зелений,
    Якщо його весна перемагає,
    Горять зірки, й течуть по наших венах,
    Чи пилом нам на шкіру осідають.

    А ми лежали на дахах Бродвею,
    Коли вже небо зеленіти починало,
    Й стікала ніч в моменти апогею,
    Сталево-чорним і розплавленим металом.

    Коли за сотні тисяч кілометрів,
    Чи навіть двісті світлових років,
    Ми бачили деталі в міліметрах
    Страшних, холодних, і густих дощів.

    Ми завжди знали-це лише до завтра,
    Дощі вже скоро стануть теплі і легкі,
    Й весни чекати на дахах уже не варто,
    Бо у очах вона залишила сліди.

    І вже тепер ідучи по асфальту,
    Ми знали – все до біса нетривке,
    Під шкірою в обох нас пульсувала карта,
    Де вказано було, як нас весна знайде.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Ніна Виноградська - [ 2015.07.05 15:53 ]
    НАДВЕЧІР’Я


    Розхлюпав день і тишу, і тепло,
    Із хмари сипав дощик півгодини.
    Та зорями все небо зацвіло,
    І серед лип не чути гул джмелиний.

    Крізь пахощі медові навкруги
    Все обнімаю серцем рідне, миле,
    Де річка миє в лозах береги,
    А місяць вже гойдається на хвилі.
    17.06.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  32. Ніна Виноградська - [ 2015.07.05 14:12 ]
    БЕЗНАДІЯ


    Липневий день
    Спокійно зігріва.
    Гримлять громи,
    Дощі ідуть на жито...
    Щоби з війни
    Упала голова,
    То скільки ще
    Нам треба пережити?

    І зрозуміти
    Хто чужий, хто свій,
    Щоб визначитись
    Діями й словами.
    Життя не згорнеш
    Полотном в сувій...
    Хто відповість
    За сльози й горе мами?

    І за молитви –
    Упокій синів.
    За батькові,
    До хрусту аж!, долоні.
    Нестерпний біль
    І невичерпний гнів,
    За сина, що убитий
    У полоні.

    Навкруг життя
    Вирує, як, завжди -
    Сусідський хлопчик
    Щось в садку майструє.
    Вони ж удвох
    З великої біди
    До цвинтаря дорогу
    Вже торують.

    Все, чим жили -
    Утратило свій сенс,
    Не дочекались
    Дорогих онуків.
    Лиш біля хати
    Їм шепоче клен,
    Який садили
    Їх синочка руки.

    Гримлять громи...
    Для чого їм ще жити?
    17.06.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  33. Марися Лавра - [ 2015.07.05 12:39 ]
    карочє, з поверненням, дівчинко))
    твоє ім'я закоротке ритмікою нагадує 64 за тривалістю ноти
    шукаючи безвісті зниклого впилися в шкіру терням обшарпані колготи
    де ти хто ти
    скріншоти гортаю у шуканні певного антидоту
    хлопче ти ще та мерзота
    та все ж хто ти
    і що за одна я аби чинити праводійний спротив
    стрічання перехожими їдно на іншого схожими
    коли начхати хто кого переможе
    уже не чіпляє навіть те вроджене
    милосердно дароване Богом храм
    упав і дзвінниця загналася в глиноглиб
    гм а тобі паралельно ти ще той тип


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  34. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.05 09:53 ]
    Хмільний кохання мед
    Давно вже ні для кого не секрет,
    Що найхмільніший - це кохання мед,
    З тобою в цьому ми переконались.
    Палкі цілунки з розуму звели,
    Удвох в країну щастя забрели,
    У морі ніжності й любові ми скупались.

    Так хочеться,щоб мед цей та не згірк,
    Чудовим дням щоб не скінчився лік,
    Стають цікавішими хай життя сторінки.
    Ми із захопленням читатимемо їх,
    Ти ж мій єдиний найсолодший гріх,
    Я - найщасливіша тепер у світі жінка.

    2007 р.



    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2015.07.05 01:07 ]
    Шибки
    Тепле літо... Що ж зимно мені
    На сідаюче сонце дивитись?
    У будинках шибки, як в вогні...
    Відблиск пурпуру- сонячний вихід

    У краї, де на літо чекать
    Непотрібно- воно із тобою...
    Де останнє горіння багать
    Не пов"язує думку з журбою...

    Де мов діти, удвох, ти і я,
    Поєднались душею і тілом...
    Де розквітле єднання уяв,
    Що давно в потойбіч відлетіли...

    Надійшли і торкнули чоло
    Крізь шибки, що минулим палають,
    Серця спомини в літнє тепло,
    І повільно, мов зорі, згасають.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115070500641


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Владислав Лоза - [ 2015.07.04 23:00 ]
    Йов
    - …і хоча я не власник –
    для тебе важливого –
    імені,
    і хоча через це
    ти не бачиш моєї біди
    і т.д., і т.і., але все-таки
    допоможи мені
    будяком у каміння тужаве твоє
    прорости.

    - Ти питаєш, чому я тебе –
    безіменного –
    видибав
    на зболілому плугом та бурями
    солончаку;
    ти гадаєш, я хочу, аби ти зарікся
    і видубів,
    проминаючи вік у своєму гіркому кутку,
    і тому ти не міг, як усі у свій час,
    обирати між
    високосними втратами
    та манівцем тишини –

    але я не очікував, що
    ти так довго
    страждатимеш –
    як рілля, коли їй забагато
    найшло
    сарани,

    ніби ниюча тріщина в щелепі левіафановій
    чи піщина під надлишком сонця
    посеред піску,
    непомічена помилка, крихітна і позапланова,
    неприборкана літера у чорновому рядку.

    04.07.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  37. Іван Потьомкін - [ 2015.07.04 19:17 ]
    Хліб, марновір'я і "калашников"


    На ранковій росі газону височать гори білого хліба.
    Голуби й ворони не подужають з’їсти його.
    Не кажучи вже про горлиць і горобців метушливих.
    А коти, причаївшись у засідці, не на хліб позирають…
    Звичайнісінький зріз буття тваринного світу.
    А от зріз людський дивує й тривожить пам’ять...
    ...В Єгипті сусіднім, куди Яаков посилав синів,
    Щоб не померти родині з голоду,
    Нащадки тих,хто примушував юдеїв глину місить,
    На цвинтарі живуть нині і марять бодай шматочком хліба.
    Готовий ділитись Ізраїль, та на заваді гоноровиті ситі:
    «Негоже з рабами колишніми говорить. До того ж -невірними».
    Не до хліба й ІГІЛу, якому б позаздрив навіть Пол Пот.
    Минуле калічить по-варварськи він.
    Мечем, самим Аллахом дарованим буцімто,
    Направо й наліво січе голови і вірним й невірним.
    Не маючи змоги покласти на зуб щось,
    "Калашниковими" озброєна до зубів, пухне з голоду Африка...
    ...А на єрусалимськім газоні височать гори хліба.
    P.S.
    Не манною упав із Небес той хліб.
    Піт, і розум, і віра одвічна в Бога за ним.
    Шкода, що хліб цей омина роти тих,
    Кому вже не сила його випросить.
    -----------------------------------------------------
    «А Яаков побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яаков до синів своїх: «Пощо ви споглядаєте один на одного. І сказав він: «Ось чув я, що в Єгипті є хліб. Зійдіть туди і купіть нам хліба звідти. І будемо жити. І не помремо».- Книга Буття,42:1-2.
    ІГІЛ – бойовики так званої Ісламської держави.













    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  38. Наталка Солган - [ 2015.07.04 17:52 ]
    Початок
    Синкретизмом тисячі голосів
    тільки б більше вкласти лісів,
    більше б вітрів між гілля.
    Може колись я
    ехом поміж них
    кілька голосних
    Хай би про любов :
    як вигоряла кров,
    мов дешеве пальне…
    Хто цілував мене,
    про поїздів хвости,
    розбиті мости,
    коци з-над морів
    ткані з вечорів.
    нащо пишу листи,
    як легше плисти,
    над чим засинаю вночі,
    звідки беру ключі,
    що було моє,
    і що в мене є,
    скільки було вершин,
    на щастя конюшин.
    де моя низина,
    куди приведе вона?..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Андрій Басанець - [ 2015.07.04 17:44 ]
    * * * *
    Ішли із річки. Рушники на плечах.
    За нами дощ і фари на шосе.
    Дивилися, як погасає вечір.
    Не сподівались, що погасне все.

    Нам говорилось ніжне і таємне,
    чого нікому не розповіси...
    А вже гроза, щось знаючи напевно,
    ламала навпіл наші голоси.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  40. Михайло Десна - [ 2015.07.04 11:09 ]
    Далекий родич золотої рибки
    І щуку* в річці утопили.
    Та йшли часи.
    Урок літератури:
    читають учні байку
    (заклялись учителі).
    "Країна Рад, - оголосили, -
    це ідеальний інструмент цензури
    (мовляв, вдягнеш куфайку,
    як будуть лисячі
    у голові джмелі)".
    І суд судив,
    висуджував незряче.
    Лисиць і близько
    до себе не підпускав.
    Маштабне мислення
    про справедливість наче,
    а щоб закон
    і дурень поважав.
    Ніяких щук!
    "Улюбленцем народу"
    зробили хек:
    смішна була ціна.
    І дійсно
    риба втілила нагоду
    прогодувати навіть кабана!
    Хотілось ще...
    Бо дехто любить перець.
    Небезпідставна втілилась надія.
    В народі називали о с е л е д е ц ь -
    "райкомівська повія".


    04.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  41. Галина Михайлик - [ 2015.07.04 11:46 ]
    Седзару?*
    «Не промовляй», «не слухай», «не дивись».
    Сѝріч – «не дій»? Неправедність – розруйна.
    Усе тобі сторицею колись –
    животворяща крапля, чи отруйна…

    Не знати зла – чи то вже є добро?
    Чи навпаки: зло – то добра відсутність?
    Душа – мов глек: коли доверху дном –
    утрачено її первíсну сутність.

    Промов, послухай, подивись: відкрий
    свої чуття, впусти у серце Бога!
    Роби добро, причасного налий
    у глек душі. Тоді – і від порога...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  42. Іван Потьомкін - [ 2015.07.04 10:28 ]
    Хелена Бехлерова (1908-1995)
    Тихесенько-тихо
    Ходімо по лісу,
    Побачимо, може,
    З лисенятком лиса.

    Побачимо, може.
    Малесеньку білку
    Та як вона скаче
    З гілочки на гілку.

    Нехай же у лісі
    Ніхто не балака.
    Тільки так почуємо,
    Як стукаєдятел.

    Поміж галузками.
    Може, заспіває
    Малесенька пташка,
    Якої не знаєм.

    Піснею веселою
    Привітає всіх нас.
    Тільки йдімо лісом
    Тихесенько-тихо.

    Helena Bechlerowa

    Idźmy leśną ścieżką
    cicho, cichuteńko,
    może zobaczymy
    sarniątko z sarenką.

    Może zobaczymy
    wiewióreczkę małą,
    jak wesoło skacze
    z gałęzi na gałąź.

    I niech nikt po lesie
    nie gwiżdże, nie woła –
    może usłyszymy
    pukanie dzięcioła.

    A może zaśpiewa
    między gałązkami
    jakiś mały ptaszek,
    którego nie znamy.

    I będzie nas witał
    wesołą piosenką.
    Tylko idźmy lasem
    cicho, cichuteńko.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2015.07.04 01:10 ]
    Ліплю... Богиню
    Лише в уяві цю ношу ідею
    Мов статую – із голови до ніг –
    Вирізьблюю наснагою всією –
    Твій поступ, жест – до рисочок малих.

    Ліплю Кассандру віщу, не Цірцею.
    І настрій радісний мене обліг.
    Ти – ніби справжня донька Прометея,
    Несеш добро для земляків своїх.

    Чатує зло на тебе та ніколи
    Не піддаєшся. Біс – де сів, там зліз,
    Бо мужністю всі підступи зборола…

    Дорогоцінний людству мій сюрприз –
    Це завдяки тобі, о ясночола,
    Живу у світі, де немає сліз.

    3.07.7523 р. (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  44. Віктор Фінковський - [ 2015.07.03 23:12 ]
    Хто
    І вони не покаялись
    У численних своїх беззаконнях,
    І вони не повірили,
    Хоча знаків було як тих зір...
    А вони,
    як засліплені,
    І неначе ходили спросоння,
    І прийшов до них злодієм
    Передрічених час Терезів.

    І вони не спинилися,
    Хоч давно загорілось червоне,
    І вони не прислухались,
    Хоча Голос ішов з початків...
    А вони,
    як зачерствіли
    До пророків,
    до Слова,
    Закону...
    І вони не покаялись...
    А ми думаєм:
    хто ж то такі?
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Віктор Фінковський - [ 2015.07.03 22:20 ]
    Правда
    І правда уся у тому,
    що анголи й демони - люди,
    І правда уся у тому,
    що зло і добро в нас самих,
    І той, хто відкине правду
    за срібло чи злото - Юда,
    А ще будь готовий чути:
    чому ти це відав й застиг?

    І правда уся у тому,
    що Кай у палаці із льоду
    Складає ту кляту
    ВІЧНІСТЬ,
    а
    ВІЧНІСТЬ - не тлінного скарб.
    А той, хто відкине правду,
    до неї,
    насправді,
    є гордим,
    Хоч кожен від малку знає:
    По правді:
    дорога вузька.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (7)


  46. Валерій Кравець - [ 2015.07.03 20:03 ]
    знаєш...
    Все, що стається - це завжди на краще.
    Невдачами вимірюють ціну удачі.
    Лиш хто осліп, цінує те, що бачив,
    коли ще був, як це здавалось, зрячим.

    Той, хто говорить, чує, відчуває,
    хто бачить, знає, пам'ятає, співчуває,
    хто любить - вже близький у силі з Богом.
    Не зачиняй воріт - топчи дороги.

    І хай не буде це шляхом у вічність -
    Нехай він стелеться мереживом зірок.
    Ти розсипай. Усі збиратимуть. Сильніші
    і слабші. Це для всіх один урок.

    Навіть нічого у душі не маючи,
    коли й з кишень здуває вітер пил,
    поглянь у небо. Ніч, все відчуваючи,
    Тобі дарує тисячі світил.

    02.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  47. Петро Скоропис - [ 2015.07.03 17:23 ]
    З Іосіфа Бродського. Шипшина в квітні ( Із циклу "З лютого по квітень")
    Кущу шипшини щовесни
    не йнятиметься знати точно
    торішній вид:
    своєї барви, кривизни
    у відгалужень і того, що
    кривило віть.

    Ледь світ, горожі саду свій
    і чулий у прутах чавунних
    до чину зла,
    він шпетить зиму, буревій,
    він запевняє, що не будь їх,
    проник би за.

    Він корені пустив собі
    у суглинок, у листя тлінне,
    відтіль і квіт.
    Не воскресіння, далебі,
    не чистоти, і, поготів не
    любови плід.

    У клопоті за свій мундир
    зі зелені, за імовірний
    бутон, за тінь,
    він бачить світ на свій манір;
    і світ не дуже оковирний
    на тлі прутів.

    Голки в безлистій наготі
    він тицяє у металічні
    списи – в іржі
    горожі ні вряди-годи
    нема у березні та квітні
    йому пожив.

    Утім, така палка жага
    свій прах зужити у горнило,
    живить нутро,
    чиїмсь устам і помага
    розціпитись. Найти чорнило.
    Узять перо.




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  48. Адель Станіславська - [ 2015.07.03 13:13 ]
    Ні, не янгол ти...
    Ні, не янгол ти...
    Ані фея, не добродійка, не свята...
    І розтрощеного не склеїш,
    ні продовжиш комусь літа,
    і хреста не візьмеш чужого -
    мати б тривкість нести свого...
    Не відмолиш нічого в Бога -
    вже відміряв тобі всього.
    Ти - піщинка...
    Чого ж уперто розпаляєш у серці трем,
    коли суджено всьому вмерти
    поміж вічним життя дощем?..

    Може й зродишся свіжим болем
    через сотню чи другу літ,
    аби знову брести сим полем
    "рятувати пропащий світ"...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  49. Ніна Виноградська - [ 2015.07.03 12:09 ]
    ЗЛОВЛАДА


    Яке розчарування від „свобод”
    Рідні моєї, що від батька й діда
    Страждала, як увесь простий народ
    Від голоду, вірніше, геноциду.

    За це іще ніхто не відповів,
    Онуки вбивць сьогодні правлять нами.
    Зробили з нас залежних і рабів,
    Бо ненависть до нас – це їх програма.

    Ми ж обирали, начебто, своїх,
    Які нам обіцяли хліба й миру.
    Війна в державі. Гомеричний сміх
    У штучних, нами обраних, кумирів.

    Де Україна? Не питай дарма -
    За Іловайськом, встеленим тілами,
    Де плаче сонце і лягла пітьма,
    Дощами сльози ллються над полями.

    Руїни і тарифний геноцид
    Заполонили нині всю країну.
    Хто захистить стражденний люд від бід,
    Що передасть у спадок батько сину?

    Колись оця закінчиться війна,
    Зостануться і сироти, і вдови.
    У їхніх долях лишиться вона
    Зловладою, де правлять людолови.
    02.07.15




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  50. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2015.07.03 11:20 ]
    Шепіт
    Ти шепочеш мені на вушко,
    Ніби дикі духмяні трави
    Відголосками днів весняних,
    Від роси і від снів туману...
    Ти шепочеш, що я жадана,
    Чиста, свіжа, мов квітка рання,
    Що у серці горить кохання,
    І у мріях багато зріє...
    Ніжна, добра, свята Марія...
    Ти мене дивувати вмієш...


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   621   622   623   624   625   626   627   628   629   ...   1795