ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Скоропис - [ 2015.05.02 17:10 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Ти пізнаєш мене за почерком. В нашім ревнивім царстві
    все під підозрою: підпис, папери, числа.
    Діти, й ті вередують в подібні цяці;
    ліпше у лялі. От я і розучився.
    Тепер, коли око подибує цифру дев’ять
    у запитальній шийці (ранішню, зо півлюстра)
    чи (за опівніч) двійку, я пригадую лебідь,
    яву її з-за куліс, і пудра
    з потом лоскочуть ніздрі, немовби запах
    набирається, як телефонний номер
    або – код скарбничими. Ба, як горів на злаках
    і серпах, я у чімось таки зекономив!
    Урешті, ця дещиця особлива.
    Решта ліпша хрусту купюри, сльоза – наперсниць.
    Коштує і шовків шкіри, а сива грива
    далебі далеченько лишає вершниць.
    Адже справдішня подорож, ти моя амазонко,
    починається перше, чим вискрипнули мостини,
    позаяк губи пом’якшують лінію горизонту,
    і на ній ні півнатяку на тривкі гостини.






    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  2. Валентина Попелюшка - [ 2015.05.02 14:08 ]
    Едемський сад
    Коли я засинаю на плечі
    Злітаються щасливі херувими,
    І сонячно стає мені вночі,
    Співаю колискову разом з ними
    І засинаю на твоїм плечі.

    Коли я на плечі твоєму сплю,
    Як зіронька десь високо на хмарі,
    І в снах я пам’ятаю, що люблю
    Тебе. Тобою дихаю і марю,
    Коли я на плечі твоєму сплю.

    Коли я відриваюсь від плеча,
    Щоб ти розправив снам своїм вітрила
    І мандри в інші виміри почав,
    Та не забув, про що я говорила,
    Торкаюсь ніжно подихом плеча.

    Коли я повертаюся назад
    Зі світу снів до повсякдення знову,
    Оберігаю наш Едемський Сад,
    Де ангели співають колискову
    І де в тобі-в мені – немає вад…

    Як жаль, що люди втратили той сад…

    Квітень 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  3. Владислав Лоза - [ 2015.05.02 12:20 ]
    Торгівельна угода
    Отримана за копійкову суму
    на ринку в нещасливій стороні,
    постійна звичка ставити під сумнів
    ні разу не допомогла мені.

    Я міг би лити цілі ріки ртуті
    (мовляв, не бачу леза у воді),
    але я вдячний продавцям-банкрутам
    за те, що розвели мене тоді.

    30.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.02 11:09 ]
    Про фісташки

    Аура синя.
    Цятковані крила.
    Чужого ласкавця в гори зманила.
    Кохання майське, гірке - до дати.
    Навчив байдужість імітувати.

    Збирався рвійно.
    Поїхав тихо.
    Спиняли інші:"Привіт, чувихо!".
    Листівку білу прислав невдовзі:
    "Лечу...".
    А корки по всій дорозі...

    Файнезний льотчик, промінні руки.
    Танцпол курортний, голодні суки.
    І я - зелена - у вир ламбади...
    "Таку б за перса - та в магму зради".

    Аура жовта.
    А травень хмаристий.
    У сниві бачу розхристану Христю.
    Запінені губи, дельфінні очі.
    На межці плющик проява топче,
    Голки встромляє в листівку-ромашку:
    "З моїм законним ти гризла фісташки!".

    Мовчу, сапаючи ряд полуниці.
    Від лементу Христі тепер не спиться.
    Круг неї пси роззявляють пащі...
    А той ласкавець шептав: "ти краща".
    Купив для мене обручку з перлом.
    Ненатле море те сяйво зжерло.

    Я вже й забула, чим пахнув той мачо.
    А жінка - зраджена - йодисто плаче.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  5. Юліана Барвінська - [ 2015.05.02 10:45 ]
    Самотня чаша на столі мовчить...
    Самотня чаша на столі мовчить,
    Пустеля поселилася в кімнаті.
    І тиша холоднечею кричить,
    Гостям не раді вікна більмуваті...

    Панує темінь, блимають вогні
    В людському серці зроду зачерствілім,
    Що не навчилося любить ясні
    Рожеві ранки й роси білі-білі!..

    І теплі зорі, що роняють світ
    І гріють поглядом ласкавим,
    І дні привітні, лагідні, як цвіт,
    З промінням чистим сонячним яскравим...

    Не чує серце музики садів
    І не співає сонячні веснянки,
    Бо вже не снить отих далеких снів
    Де зоряні квітують вишиванки.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Юліана Барвінська - [ 2015.05.02 10:40 ]
    У спокої
    Світи мені, Божа зоря.
    Дай сил не зректися дороги...
    У затишку вівтаря
    вгамуй мої болі й тривоги...

    Хранителю, спокою дай
    ратаям на сонячній ниві.
    Їх душі в обіймах тримай,
    Нехай вони будуть щасливі.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Артамонов - [ 2015.05.02 04:23 ]
    Посланець
    Сказав він, що воно прийде о третій, уночі -
    Зійде до нас з церковного подвір'я.
    Я розпалив на всеньку ніч дубове гілля,
    І переконував себе, що ці слова пусті.

    Я, звісно, за невіґласа його вважав-
    Такого, що лише говорить марно,
    Не знаючи таємний знак прадавній -
    Той знак, що форми з темряви звільняв.

    Та що міг знати він! - а все ж, я вогнище палив,
    І ось вже Лев небесний десь сховався раптом,
    І згасло полум'я, і морок охопив кімнату:
    Над Сіконком годинник тричі баштовий пробив.

    Тут за дверима гуркіт я почув незграбний,
    І опалив мене вогонь шалений правди.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Артамонов - [ 2015.05.02 04:34 ]
    Порт
    Від Аркхему пройшов з десяток миль я
    Над кручами, що оточили Бойнтонівський пляж,
    В надії до заходу сонця вийти на той кряж,
    З якого Інсмут ніби на долоні видно.

    На видноколі човен плив у простори морські;
    Його вітрила древніх бурь вже вибілила праця.
    Злим понад всі слова мені він здався,
    Й не привітав його я помахом руки.

    Він покидає Інсмут! - відголосся чути
    Вже втрачених часів. Та раптом ніч зійшла,
    І на вершину мене стежка привела -
    Приходив часто я сюди, щоб місто озирнути.
    Побачив я в пітьмі старі дахи та шпилі,
    Але блукала тими вулицями темрява могили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Іван Потьомкін - [ 2015.05.01 21:46 ]
    Розумні коні
    Які б дива не виробляли в цирку коні,
    Бачу пару гнідих з воєнного дитинства...
    ...Востаннє скошують червоно-карими очима.
    Мовляв, недарма вибігали в полі зимову ніч –
    Не здійметься в зловіснім висвисті
    Нагайка супостата.
    Нерозпряжених підстрелять їх і нацькують собак.
    Довго калататиме селом стогін-іржання...
    ...Стоять передо мною ті розумні коні
    Незрушним знаком запитання:
    «Хто їх навчив різниці поміж добром і злом?»
    Це ж і не кожній людині до снаги.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (4)


  10. Владислав Лоза - [ 2015.05.01 11:07 ]
    Українській силабіці
    У вигляді воску на підсвічниках в глибині печер,
    яким відомо усе щодо аскез та пересторог,
    у вигляді каштелянських веж, які обступає чернь,
    вимагаючи їжі, а також зняття дальніх облог,
    у вигляді зарубок на ножі втікача від застав,
    які роз’їжджають уланськими вітрами по степу,
    у вигляді флейти у зубах чоловіка, який став
    єдиним, кого світ не вхопив бодай за ліву стопу,
    у вигляді залишків хліба на самому дні торбин
    студентів, які повертаються із кельнів та сорбон –

    ти проіснувала, аж допоки невідворотний плин
    еволюції не став останньою з твоїх перепон.
    Розбиваючи уявлення про себе як про мерця,
    ти зринаєш (у межах цього паперового листа)
    не з-під полемічного пера, а з-під мого олівця,
    щоб вернути зайняті силабо-тонікою міста;

    ти починаєш розносити пісню свою бойову,
    очікуючи стрімкого повстання попри прірву літ,

    але уся лояльна тобі абетка лежить в рову,
    а для нової ти – не більше аніж кумедний релікт.

    28.04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.01 11:54 ]
    Стреси
    Замурований світ поцілунком крізь час -
    Незакінчена сага кохання
    Поділив мою молодість зречений страх -
    У видінні прийшов мов вітання

    Я чужий у своїх успадкованих втіх -
    Безтурботність вирує по хвилям
    Новина відняла , підняла з небуття -
    Усвідомлений крах сподівання

    Підтасований хід , потойбічний підхід -
    Надприродні можливості мраку
    Цей кривавий відбір сльозогінних послів -
    Поминати грановану дату

    Один одному хто ? Де у місій нутро ?
    Чим спокутуєм наші провини ?...
    Не ходи , не шукай бо не знає ніхто -
    Це загальна властивість доктрини

    Розумію і сам - благодійний вівтар ,
    Спроба пострілу в віддану душу
    Ти чекай , приручай хай чаклує відвар -
    Зцілить нами невтішну родину...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.01 10:04 ]
    Народ
    Любов в любові розцвіла
    Та й сліпить ясно світу
    Ченцям упертим довела
    Зміст розуміння - вічно...

    Над поворотами шляхів
    Крутими берегами
    Кожен народ собі привів
    Учителів пошани

    Кляніться обраним царям
    Цілуйте риз плетіння
    Підтримуйте його устав
    За все не знайте злісне

    Уся ментальність ця гірка
    Розбившись у падінні
    Їх свора так вже допекла
    Горланить нам - ви грішні...

    Так хочеться одним кнутом
    Прибить цю зграю дику
    Беріть свою шпану , і вон
    Ідіть конайте з стиду

    А ми хоч бідні та свої
    Усім знайдем пораду
    Ми Українці , ми є ті
    Що знаєм вади гладу...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.01 10:43 ]
    Крізь мед


    Крути, мов циган сонцем, догоджай, гоноб,
    Ховай листи, світлини і секрети,
    Змітай пір"їною із яблука мікроб...
    Веди крізь мед в туманність Андромеди.

    Обрав тебе, тож будь за всіх отих -
    Невипитих, незнаних, золотих.
    А схоче вбити, першою стріляй -
    У ваш гамак, посестро Лореляй.

    Поцілила в журнали - не тужи.
    У нього ще вудилище з пружин.

    Луска срібліє.
    Довари щербет.
    ...та ти ж сама пливла до цих тенет.



    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.01 09:28 ]
    Молодим
    Вам молодим вітальний лист -
    Від нас у день святковий
    Хай щастя вам дарує рай -
    Взаємний , і казковий

    Ідіть у парі по стежкам -
    Які постелить доля
    Шануйтеся в житті і вам -
    Відкриється дорога

    Там тільки ви , ваші сліди -
    Все що пройти прийдеться
    І нагороди , і труди -
    Усе прийміть від серця

    У почуттях своїх цвітіть -
    Ряснійте у смереках
    Добро , тепло батьків цініть -
    Відроджуйтесь в лелеках

    Хай вам кохання принесе -
    Взаємності в турботах
    Добробуту щедрот зерно -
    Примножиться в доходах
    2013р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Мирохович Андрій - [ 2015.05.01 07:49 ]
    всі ці її нотатки записники
    найважливіше так розумію
    щось таке приватне як ранковий туалет
    щось за чим хочу підглянути
    і соромно коли врешті наважуюсь
    рецепт гаспачо з полуницею
    привітати маму з дн
    дзвонив отой тип я не брала слухавку
    рецепт зеленого борщу
    не забути оплатити за косметику
    якісь незрозумілі вірші невідомих
    або навпаки занадто відомих авторів
    направду є речі які не варто оповідати
    як завше їх і хочеться розповісти
    всі ці екзистенційні ситуації
    зламані нігті обдерті коліна
    образи та рецепти щастя
    весь щоденний мотлох
    сухозлітка шелестливих слів
    і ось вона заповнює сторіночки
    літерами інколи малює
    квіти або метеликів чи бджіл
    пише перекреслює далі пише
    інколи похапцем інколи старанно
    але ніколи не перечитує


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  16. Артхельга Бо - [ 2015.05.01 02:59 ]
    ДИПТИХ "МИ"

    Очі - Засмальцьовані
    Душі - Зкавальцьовані
    Вуха - Закупорені
    Егом - Поневолені
    Дрантям - Короновані
    Мріями - Оголені
    Думами - Відтворені
    Прагненням - Впокорені
    Тілом - Нагороджені
    Снами - Пошматовані
    Душі - Замасковані
    Спрагою - Заморені
    Нелюбов'ю - Втомлені
    Вірою - Оновлені
    І Любов'ю - Створені


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.08)
    Прокоментувати:


  17. Андрій Басанець - [ 2015.05.01 02:12 ]
    * * * *
    Вокзал і осінь. Шепотіння канн.
    Усе квітує, все іще не звикло
    до млосного перетікання вікон
    у вилиці рудого юнака,
    що так радіє чистому собі,
    що так пасує літньому купанню...
    І мати, перетворена на канну,
    ще мучиться у тіні голубій.
    Бо все – війна... все суєта суєт.
    Недопалки, валізи поміж колій...
    Серця горять, аж пахнуть каніфоллю,
    і ні про що не знають наперед....

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  18. Артхельга Бо - [ 2015.05.01 02:06 ]
    КОЛЕСО ЖИТТЯ
    Чи крадькома, чи ненароком,
    Загляну майже в серце, майже оком.
    Погляну майже в ніч глибоку,
    Відчую нежиття і майже спокій.
    Проросте деревій і заквітне каміння,
    Буде день, буде ніч, наче слайди, видіння
    І заплющити очі я захочу на мить,
    Запалити дозволю, що одвіку горить...
    Безпідставні омани, відкриваючи світ
    Нагадали дочасу майже визнану річ:

    ХТО РОДИВСЯ ІЗ ЛОНА
    ХТО ЛІПИВСЯ ІЗ ГЛИНИ
    МАЙЖЕ ВСІ У КОРОНАХ
    Всі могутньо-безсилі...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.01 02:47 ]
    Гнида
    Ти над законом насміхався
    Свого народу зацурався
    Забув хто ти , і звідки ти
    Як крав з знедолених шапки

    В своїй нахабі забрехався
    У ноші краденій зламався
    Утік Іуда - бо злякався
    Із зверзністю не поквитався

    Все гавкаєш немов собака
    Ламаєш ручки казнокрада
    Придворним став царю у цапа
    Які ж ви схожі... два гніт - ката

    Змарнів , зчмирів , похудла пика
    Оскал від рис - звірюка хижа
    Прокляття меч тебе карає
    Кацап могилу засипає

    Це є початок , не кінець
    Для тебе і твоїх овець
    Ще по живому знімуть шкуру
    Зі всіх - хто цю затіяв смуту

    В вогні горіти ворогам
    Чужим і власним паничам
    Тобі і Вові , і Дмитру
    Готують в пеклі жар - смолу...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Сергій Гупало - [ 2015.04.30 23:03 ]
    Д у м а
    Запилені очі і сірі обличчя.
    Безсоння і вітер. Важка голова.
    Крізь тин і ворота й окличне паліччя
    Притлумлено лізе біда світова.

    Поету не спиться, поетка – дрімає.
    Уявне перо підгострити коли?
    Запізнений досвіток – за небокраєм,
    Де дійсно пасуться чумацькі воли.

    Радійте, природо і світе високий!
    Я ж – тільки невтішливу думу повів.
    Розбудиться день, і прибуде морока,
    Скерує до мене страждання нові.

    Інакше не стане на білому світі.
    Печалі – безмірні, а радість – як мить.
    І думи птахами тріпочуть у кліті,
    А вчора була годівницею кліть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  21. Серго Сокольник - [ 2015.04.30 03:54 ]
    Событие
    Снова событие в нашей судьбе.
    Снова себя подарю я тебе.
    Сколько препятствий придется пройти
    Нам на пути...

    Звездный покров овивает балкон.
    Снова мы вместе. И это не сон.
    Сквозь эзотерики ночи предел
    Я прилетел.

    Здравствуй, любимая! Пусть впереди
    Ждут нас разлуки косые дожди.
    Руки подставь в этой ночи родник.
    Сказочный миг

    Мы не подарим лихим временам.
    Нет. Я тебя никому не отдам.
    Выпьем по капле напиток до дна
    Нашего сна.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115043000893


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Артхельга Бо - [ 2015.04.30 01:20 ]
    Диптих "Є"
    Незнайдене - Загублене
    Нешукане - Нестворене
    Загублене - Дароване
    Шановане - Оновлене
    Мовчазне - Помірковане
    Крикливе - Замасковане
    Відкрите - Намальоване
    Закрите - Закорковане
    Померле - Ненасичене
    Воскресле - Віри сповнене
    Щасливе - Безтурботливе
    Миттєве - Несплановане
    Приємне - Безкористливе
    Недійсне - Ще не бачене
    Земне - Тяжіння сповнене
    Тяжінням - Все пробачене


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  23. Мирохович Андрій - [ 2015.04.29 23:13 ]
    пролетарі всіх країн, єднайтесь
    це була театральна епоха
    все відбувалось аж так драматично
    всі любили декламацію та пафос
    урочисту ходу хоровий спів
    хлопчики розповідали дівчаткам
    про склянку води і щасливе майбутнє
    дівчата вірили і вмирали від невдалих абортів
    або кидались під трамвай через нерозділенні почуття
    або того що так треба
    згідно сюжету улюбленої книги
    хлопці стріляли собі в скроню або серце
    через розчарування в ній в житті у вождю
    художники вчились бути кулеметниками
    виходило в них кепсько зате щиро
    а кулеметники писали вірші
    про бої перемоги поразки зради
    вірші з такими дзвінкими римами
    дівчаткам подобалось а це найважливіше
    в такій дурнуватій розвазі
    все сплуталось світ виглядав як ніколи тісним
    вірили ще декілька років ще декілька кроків
    ще декілька вдохів та видихів
    але це вже був епілог не пролог
    і епіграф виглядав іронічно
    так в цьому тексті як загалом і в епосі
    нема рими до слова бог
    воно було б занадто смішно


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Шоха - [ 2015.04.29 22:39 ]
    Світанок дня
    Зелений гай ще одягає шати.
    І ярі, і озимі у полях
    пливуть за обрій. Вітер пелехатий
    весну вітає. На її очах
    цілують квіти ошалілі бджоли.
    Малює день небесну пектораль.
    І у зеніті, описавши коло,
    володарює сонце ясночоле,
    навіюючи радісну печаль.

    Весняний день годує й напуває,
    зело врожаю соком наливає.

    Але яріє світла далина.
    І наче у надії оживає,
    і нібито зачаєно чекає...

    Перемагає радісна весна.

                                  04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  25. Роман Коляда - [ 2015.04.29 18:06 ]
    Холодно, Щойно освячено верби...
    Холодно. Щойно освячено верби,
    Скоро Великдень, на сході війна.
    Жодного кадру життя я не стер би,
    Чашу годиться допити до дна.

    Лазар ожив, прокладає дорогу
    Тим, хто помре, від землі до Небес.
    Тим, хто живий, ниспошле допомогу
    З неба додолу Той, Хто воскрес.

    Зимно. Весна із теплом забарилась,
    Квітень вдає, наче він листопад,
    Боже, від льоду у серці спаси нас,
    Благослови наших душ виноград.

    5/04/2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  26. Марися Лавра - [ 2015.04.29 16:49 ]
    я весна

    брязне промінь бузковОскомний
    розсиплються пошепки іскри
    ти підеш
    у незвідане у марнотратства ілюзієснів
    підкаміння прудке жабонить
    ув очах балерини фовістки
    чаровіє печаль
    у горнці із відваром засушених слив
    за тобою сліди
    маскуватимуть блазні й перевертні бузьки
    їх брунатні дзьоби як мечі
    що умочені цільно у кров
    словоблуддя твоє
    уже вкотре
    виношу як сором за дужки
    як відходи на звалище пру
    тут є я синій пес і є ром
    у фуксійних димах
    силуети розмиє безхатченко вечір
    заберу інвентар
    і спустошену кварту укину в пакет
    я додому іду
    я весна
    я надтріснутий звечора глечик
    я
    пробитий четвертого ступеню захисту бронежилет

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (16)


  27. Євгенія Найчук - [ 2015.04.29 15:43 ]
    що тримає тебе? чи не ніжність майбутніх обійм?
    що тримає тебе? чи не ніжність майбутніх обійм?
    або гостре стебло, за яке зачепилася думка?
    стукай, може, відчинять. лише наполегливо стукай.
    щоб відчути себе у житті і життя у собі.

    хто відпустить тобі, якщо руки твої шкарубкі?
    якщо тільки й сльози, що роси на вишневому цвіті?
    світять зорі в калюжах і так наполегливо світять -
    опускаються руки й несила підняти руки.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Адель Станіславська - [ 2015.04.29 10:59 ]
    Бува...
    Бува, на долю падають сніги
    посеред квітня мокрозимним цвітом
    і зрада липне... і нема снаги
    раба в собі злиденного убити...

    Нема бажання бути... Хай би час
    відмотував назад свої хвилини
    до витоку... де не було ще нас,
    де все було дитинністю невинне...

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  29. Лілея Дністрова - [ 2015.04.28 21:55 ]
    Солодкий присмак медуниці
    Вслухаюсь у весняний передзвін,
    Вслухаюсь у душі твоєї звуки...
    Квітує пурпуровий бальзамін,
    Плекає в наших снах солодкі муки...

    Вдивляюсь у вечірній небозвід,
    Вдивляюсь у зіниць твоїх зірниці,
    Що спалахнули і лишили слід...
    В думках - солодкий присмак медуниці...

    І скільки трав уквітчують снагу...
    То стеляться колючою жагою...
    І вже не знаю, в сні чи наяву,
    Біжу шовковим килимом з тобою...

    Торкаюсь прохолоди босоніж,
    Торкаюсь уст, замріяних конвалій...
    Шукаю той незвіданий рубіж,
    Що відділяє щастя від реалій...

    2015 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (2)


  30. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2015.04.28 16:47 ]
    РАЙський день
    Гормони ввімкнули гармоніку,

    У паніку вводить симфонія,

    Весни бунтівничі настрої,

    Щезає усе, ми лиш двоє...

    Лоскоче сплетіння сонячне,

    Мурашками нижче до стегон,

    І солодко-щемно і боляче...

    Ти рай мій, моє Монтенегро!

    Задуха, гарЯчий і гАряче,

    Стискається видих у грудях...

    Ти бажаний, як і раніше...


    розбурхуєш, збуджуєш, будиш!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (10)


  31. Микола Бояров - [ 2015.04.28 10:43 ]
    весна (вдруге)
    кінець

    15-03-15


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (6)


  32. Мирохович Андрій - [ 2015.04.28 00:16 ]
    ніколас кейдж
    отак подеколи згадую хлопчину одного
    його улюблений фільм
    його улюбленого актора
    ніколас кейдж весь такий казуальний
    пройдеш повз і уваги не звернеш
    лишень очі благально шалені
    от а фільм звався «покидаючи лас вегас»
    особливо пам’ятною була фраза
    я їду туди щоб спитись і здохнути
    і ми цитували її за кожної нагоди
    ось такою невибагливою немушенністю
    сповнене було спілкування наше
    ми просто посеред ночі
    чи то ближче до ранку година третя отак
    говорили про те що він хоче зійти на еверест
    що це його найбільша мрія
    я флегматично курив і казав що то дурня
    ну от насраєш там а далі що
    спускатимешся вниз та й холодно
    наша фляга незвортньо порожніла
    але в нас була ще ціла каністра спирту
    і міський водогін наповнений благодайною водою
    а потім я довго розповідав
    як образила мене ця сука
    як хочу її вбити
    і до самого ранку ми сперечались
    коли краще зґвалтувати її
    до смерті чи все ж опісля


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  33. Василь Шляхтич - [ 2015.04.27 21:55 ]
    Весна квітом заговорила


    Весна говорить вишень квітом.
    В пелюстках вже груші і сливи.
    Веселий птах. Веселі діти.
    Все кругом здається щасливе.

    Влітаю серцем в Україну,
    В якої ще зимові мрії...
    В Москві придумали руїну.
    Вже взяли Крим. Ще хочуть Київ.

    Великдень спішить в нашу хату.
    Вірить народ, з ним прийде вЕсна.
    Вона зайде до нас на свята.
    Воля і віра знов воскреснуть...
    08.04.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Роман Коляда - [ 2015.04.27 16:21 ]
    Автостопила доля
    На битім шляху,
    Наче птаха на стрісі,
    Автостопила доля,
    Шукала сміливця.
    А люди казали:
    «Бач, вітер у лісі
    все хитає тополі».
    Ніхто не спинився.
    У сховку старому
    Іржавіє криця.
    Ніхто не прийшов
    І до бою не став.
    У сліпого мисливця
    Вже й порох замок.
    Він себе не уздрів
    Бо незрячі зіниці.
    Стою віддалік
    Наче звір на узліссі
    Дивлюсь на людей
    Хто є вовк, а хто вівці
    І бачу таке,
    Що ночами не спиться.
    Вже хтось овдовів,
    Не зумів зупиниться.
    Бо ж люди – ті скажуть,
    «То вітер у лісі
    Хитає тополі»
    Чи спи, чи напийся…
    А то ж на шляху,
    Наче птаха на стрісі,
    Автостопила доля,
    Шукала сміливця.

    27/04/15


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  35. Валерій Хмельницький - [ 2015.04.27 15:51 ]
    Володимир Висоцький. Перед тим, як в закордони... (Інструктаж) (переклад з російської)
    Перед тим, як в закордони
    Ти майнеш, то вчиш закони -
    Але це ще не біда, -
    Бо у складі делегацій
    З вами їде фацет штатний -
    Просто набрида.

    А за місяць подорожній
    Інструктаж проходить кожен -
    Як проводити там дні:
    Щоб чим менше зловорожих,
    Навіть просто перехожих
    Аби - ні-ні-ні!

    ...У Парижі фацет штатний
    Познайомився так знатно:
    "Я сусід ваш - Никодим.
    Додаткові вів заняття,
    Із Бобруйська мама й тато,
    З вами їхав я сюди".

    Довести щоб непричетність,
    Зберігав свою секретність,
    Помагав нам зусебіч:
    Він тепер по роду служби
    Цінував зі мною дружбу
    Просто день і ніч.

    На екскурсію по Риму
    Я пішов - без Никодиму:
    Він всю ніч писав - заснув, -
    Та дізнався, фацет штатний
    Був колись боксером знатним -
    І - не ризикнув.

    На сніданки і обіди
    Він за мною всюди слідом, -
    Мов не має інших справ.
    Зазирнув якось я швидко
    В записник його, хоч гидко -
    Ледве дочитав!

    Він писав - таке от стерво! -
    Наче я в Парижі меру
    Пригрозив, що нападу,
    До жінок, мовляв, прихильний
    І піддатись впливу схильний
    Ніби Заходу...

    Та цей фацет у безумстві
    Запідозрить і в шпигунстві!..
    Ви прикиньте - що тоді?
    Не побачу я й до скону
    Колізей і пантеони -
    Аж до холодів!


    27.04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8) | "Владимир Высоцкий Перед выездом в загранку...Инструктаж (1965)"


  36. Микола Бояров - [ 2015.04.27 14:17 ]
    за журбою
    кінець


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  37. Леся Геник - [ 2015.04.27 11:27 ]
    ***
    Хай дощ і сніг, хай хуга й блискавки,
    А пагін юний не здається смуті -
    Вже бавляться у піжмурки листки
    І цвіт усюди, наче білі путті*.

    І хай весна - химерниця сейріч,
    Сховала сонце за повісмо чорне,
    Та все ж веселки пурхають з-під віч
    І птаство співом зодягає крони.

    А в тім, що день негодою зблудив,
    Нема вини напевно нічиєї.
    Поглянь довкруж - чи є де скільки див,
    Як там, де хороводять клекоцеї?

    Чи там, де свіжо стелиться шафран,
    Де первоцвіт узори виплітає?..
    Всміхається з-під вусів сивих Пан** -
    Маєтності життя такі безкраї!

    І ти не вір, коли промовить хтось,
    Що небо не вимірюють весною,
    Бо навіть онде тінь журноголось
    Квітучою накрилась пеленою...

    (21.04.15)

    *путті - образ хлопчика з крилами, амурчик
    **Пан - у грец. міфол. бог родючості ланів, садів і лісів.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  38. Серго Сокольник - [ 2015.04.27 02:46 ]
    Вальпургиева ночь
    Привет, такая-растакая!
    А прогуляться ты непрочь?
    Ведь завтра праздник Первомая.
    И- ночь... Вальпургиева ночь.

    Еще светло. Но зябкий холод
    С приходом тьмы вольется в кровь.
    Разденься! И почувствуй голой
    Ночных влечений сладкий зов.

    Темнеет... Ветер так некстати...
    Он встречный... Холодом проймет...
    Но в этот час НОЧНЫХ ЗАЧАТИЙ
    Мы совершим ночной полет.

    Темнеет... Над Горою Лысой
    Ночные эльфы лет творят...
    Амуров откровенья писек
    (тем, кто не помнит- октябрят)

    Нам указУют направленье,
    Куда лететь... И мы летим
    К ночных цветов расцветотленью.
    И на поляне отдадим

    Себя друг другу сладкой мукой.
    И ты со мной... И я в тебе...
    Чтоб в такт дрожал и томно глюкал
    Альдебаран. И блеял- "бе-е-е!.."

    Приди, любимая! Дай руку!
    Свет полнолунья озарит
    Процесс (пошел!..)- как кОбель суку...
    Не то, возможно, РЫБУ кит...

    И это право нам по праву
    Ночным соитием дано-
    Писать под вопли клаки "браво!"
    Стихи... Или снимать кино...

    Творить... Я по стеклу алмазом
    Шедевр, возможно б написал...
    Как лысый вождь... на унитазе...
    Газету "Правда" изучал...

    Мы сотворим... Сюжет написан.
    И ты любуешься во мгле
    Горою лысой... С ЭТИМ... ЛЫСЫМ...
    С клеймом колдуньи на челе.

    Мечом судьбы рассвет мерцает.
    Как шалью, нас укутал день.
    И ночь шального Первомая
    От света мы сокроем в тень.

    Зажатый в праздничные толпы
    Людей мятущийся поток.
    И я- один. Но только... Только...
    Дай руку!.. Я не одинок.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115042700707


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Мирохович Андрій - [ 2015.04.26 23:56 ]
    софі марсо

    а знаєш софі марсо сорок сім років
    якось і не віриться якщо чесно
    он згадую цю чарівну німфетку
    бум бум два шоколадний бум
    хоч воно ніби з іншого
    але ось так сорок сім
    скільки часу змарновано мною
    син он хлопчина майже дорослий
    п'ятнадцять років як-не-як
    дивиться гаррі потера та кубок вогню
    час від часу чогось сміється
    мала якась більш зосереджена
    о чем ты плачеш о чем ты шепчеш
    о чем ты в окна кричиш капслоком
    згадалось юлі шешуряк
    цікаво чи дрочив би я на герміону
    якщо бачив б її двадцять років тому
    відповідь загалом очевидна
    в неї хвилясте волосся


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (9)


  40. Мирослав Артимович - [ 2015.04.26 22:53 ]
    У пам’ять І.Д.Низовому*
    У «тихім цвірінчанні» – все життя.
    Здавалось – можна канути у Лету…
    Але хіба безпам’ятності тля
    Зжере родючу рунь душі Поета?

    Те цвірінчання й досі – як набат
    видзвонює у дýші безупинно.
    Можливо, ти й не геній, та – солдат,
    Що Словом воював за Україну.

    Те цвірінчання – наче грізний клич:
    До ворога не повертати спину,
    А у бою – обличчям до облич –
    Не дати ґвалтувати Україну.

    Це тихе цвірінчання? Ні – гучне!
    Запалює серця із небосині.
    Твоє, Поете, слово – Слово-меч
    Таке потрібне нині Україні.

    Ти в небесах – у райському саду
    у цвірінчанні-молитвах до Бога
    руйнуєш ненависницьку орду
    і стелиш Україні перемогу!

    24.04.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  41. Валерій Хмельницький - [ 2015.04.26 22:54 ]
    Протроліада (18+)
    На полі битви не сьогодні
    Інформаційної війни
    З'явились дикі і голодні -
    Назвались тролями вони.

    Жеруть кого і як завгодно.
    Ані жінок, ані старих
    Не пошкодують - це не модно.
    Та й лихо з ними - толку з них!

    Пожежі змусять запалати,
    Лайном поллють не навмання -
    Вони із шостої палати,
    Де проживає і рідня.

    Тупі й зелені підло й тихо
    Замінять грішне на святе -
    Язик, як меч іржавий, з піхов -
    І з-поза пліч - через плече.

    Ні леді ані джентльмени,
    Їм плюй у очі, скажуть - дощ!
    Ані із лона ні із члена -
    З помийних ям базарних площ!..


    26.04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  42. Іван Потьомкін - [ 2015.04.26 15:35 ]
    Розлука з онуком


    Рости, рости, наш Максимку
    Улітку й узимку,
    Восени ж і навесні
    Ти являйсь не лиш вві сні.
    Рости, рости, наш Максимку,
    В усі пори року,
    Щоб про тебе всі казали:
    «Хлопець він нівроку!..»
    А в дні радості й біди.
    Будь за сонце нам завжди.

    Хьюстон (США), квітень 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  43. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.26 08:54 ]
    Звони істини
    Хто розуміє - той чує
    Хто сліпий - той прозріє
    Коли мовиться слово поминальне моє
    Всі відкиньте образа
    Всі забудьте омани
    Світлом божим огорне откровення земне
    Не цурайтеся зливи
    Що з очей витікає
    То молитви мотиви , то сердець перезвін
    Душу спокій колише
    Спогад рідних всих кличе
    Ви прийдіть , завітайте , подивіться на все
    Сонце світ опікає
    Про народжених дбає
    Все від матері , батька чадам рідним своїм
    В щасті , злагоді , мирі
    Ви своє проспівайте
    А про тих хто покинув - звоном істина б'є...
    2015р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.26 08:47 ]
    Фарби
    Подаруй мені фарби - кольорові мазки
    Намалюй подих теплий - падінням води
    Сріблом гладі пройдись по спустошеним дням
    Напиши оду вільним - дозрілим серцям

    Покажи глибину , широту , висоту
    Найсолодшу у світі медову нугу
    Шанс останній даруй , не дозволь потопить
    Породи зірку нову хай живе , хай горить

    Як не хочеться ставити крапку в кінці
    Розтягну полотно на своєму житті
    Нанесу , погрунтую на контур , на штрих
    Хай історія твору порадує всих

    Покоління нове хай оцінить пейзаж
    Мов живі водопади там іскри блищать
    Романтична взаємність , лебедині слова
    Тільки автор і знав - він писав , чи душа.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Серго Сокольник - [ 2015.04.26 03:02 ]
    Сон кохання
    А з коханою ночі-
    Наче пошук одвічних причин...
    А в коханої очі,
    Наче зорі, блищать уночі...

    Неприборкана сила-
    Пізнання еротичності шлях.
    У коханої тіло,
    Наче шовку сувій у руках...

    Я з тобою бажаю
    Пити хтивість основи основ...
    А коли засинаю-
    Уві сні ти з"являєшся знов...

    Сон чи мара єднання...
    Не буди! Я не виспався ще!..
    У морфеї кохання
    Ми спимо під родючим дощем...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115042600940


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  46. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 21:47 ]
    Драма
    В її літа , в її світа
    Прийшли глибокі сподівання
    Її любов , її весна
    Тече у руслі до визнання

    Вона сама , вона одна
    Все тільки в мріях оживала
    Вона для нього пелина
    Проста , звичайна мелодрама

    Так рік за роком і плили
    Найпотаємніші картання
    Вітри пісками замели
    А час не визнавав благання

    У незасвідчених словах
    І погляд ніжний бірюзою
    У не почутих загадках
    Сезон дощів - іде й зимою...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 21:42 ]
    Одним подихом
    Яблук нектар на вологих губах
    Мої поцілунки хвилюють тебе
    Приношу тобі подарунки у дім
    Щоб завжди всміхалося щастя у нім

    Ти подих весінній , літа тепло
    Плодами осінніми повне руно
    Плакуча сопілка , веселий струмок
    Променя зайчик , пахучий цвіток

    Крил моїх сила , душі глибина
    Серця гарячого чиста сльоза
    Тобою пишаюсь , тобою живу
    Своє найдорожче кохаю , люблю.
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Іван Потьомкін - [ 2015.04.25 20:24 ]
    ***
    Як задумав дід Микита
    Із кота зробить бандита:
    Пенсія ж – як кіт наплакав,
    На смерк дивиться і хата.
    А пристане кіт у шайку,
    Підуть справи на поправку.
    Зустріча дід по дорозі
    Миколая-мафіозі.
    «Згода,- каже волоцюга,-
    Пособлю тобі, як другу».
    І всерйоз, а не для глуму
    Заломив гарненьку суму.
    Спродав дід, що міг спродати,
    Бо ж майбутнє того варте.
    Місяць збіг, за ним - півроку,
    До прибутків – ані кроку.
    Дід із голоду вже пухне,
    Про кота ж немає слуху.
    Милосердий був сусіда -
    Приніс діду пообідать
    І розказує між іншим
    Про почуті щойно вісті:
    Що спіймали в якімсь банку
    З Миколаєм цілу банду.
    Із бандитами на диво -
    Був котяра шолудивий!..
    Як почув дід про кота,
    То і їсти перестав.
    Зблід умить, схопивсь за серце,
    Невиразне щось там шепче.
    Сусід з горя потерпа
    І враз чує: «Клич попа!»








    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (4)


  49. Ірина Саковець - [ 2015.04.25 19:12 ]
    ***
    Підвечір’я тобі пахне морем бездонно синім,
    пахне мохом із хвойних лісів і водою Сінано.
    Місяць висне над ясеном скибою апельсина,
    хтось недбало нахлюпав на нього з небесної ванни…

    І немає нічого – лиш запахи гір, западин
    і гуашшю смеркання обведені контури міста.
    Войовнича і зла, ніч захоплює знову владу,
    мовчазні явори – очевидці тьмяної конкісти.

    Ця мозаїка тиші – симетрія кіл і ліній.
    Зодіаку кортить розсекретити суть своїх знаків,
    та немає нікого: ми – тіні вчорашніх тіней
    під рівниною неба, де виросли зоряні маки.

    22.04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  50. Василь Луцик - [ 2015.04.25 18:59 ]
    До мови
    (Пересмíх, передзвíн, переле́т)…

    Я тобою співатиму – можна?
    Ти художник, музи́ка, поет.
    Ти бува і проста, і вельможна.

    (Передзвін, перелет)…

    Ця ранкова чарівність дубів і тополь:
    золоте і багряне – червоне, червоне!
    Моє серце ніколи в тобі не схолоне!
    Я тобою молитися буду – дозволь!

    Ще шумлять у тобі і Дністер, і Дніпро.

    (Пересміх, перелет, передзвін)…

    Я тобі подарую і душу, й перо!
    Бо з проклятих руїн солов’ю навздогін
    ти летиш до нових перемін!

    (Перелет, передзвін)…

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   632   633   634   635   636   637   638   639   640   ...   1795