ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Галина Щерба - [ 2016.02.13 11:39 ]
    Проминула осінь і зима
    Проминула осінь і зима,
    Дочекалась я – прийшла ВЕСНА,
    Прилетіла стайка, та чомусь одна,
    Залунала самотня пісня – лиш одного журавля…
    Незлюбила Україна патріотів нас,
    Вистелила доріжку терням, повбивано нас,
    Душі наші не минатимуть і цей рідний край.
    Не дамо спокою бузувірам, Боже, не спиняй!..
    Ми до Вас взиваємо!, Боже – поможи!!!
    Візьміть всіх нас до себе!, землю - схорони!, врагів – накажи!!!
    (14.05 2008р.)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Галина Щерба - [ 2016.02.13 11:49 ]
    «ОСІНЬ ЖУРАВЛИНА»
    Осінь наступає,
    Листя з дерев опадає.
    Холодні дощі накрапають,
    Птахи у вирій відлітають…
    Сумно їм відлітати,
    Рідний край - покидати,
    Журно вони курличуть,
    Ніби мене з собою кличуть,
    Я їм рукою помахаю,
    І Бога за них поблагаю!..
    Хай, їх всіх – охороняє.
    І щасливу путь їм всім – вистеляє!..
    А я їх всіх буду чекати,
    І з надією у небо – виглядати,
    Як радісно вони весною прилітають,
    І своїм щасливим криком і крильми - хмари розганяють!
    Як радо їх Вітчизна вітає.
    І як швидко їх втома минає,
    Я буду їх усіх серденьком вітати!..
    І Богу хвалу – відсилати!!!
    (09.05 2006р.)
    Я їм, журавлям, - рукою помахаю,
    І за них Святого Бога – поблагаю:
    1.) Щоб їм курс радо стелився;
    2.) Щоб ніхто, не дай Боже, не заблудився;
    3.) Щоб у всіх журавлів голівка ясною була;
    4.) Щоб у їхньому серці: ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ до Бога була;
    5.) Хай їх ватажок курс вправно вибирає;
    6.) Хай стайка журавлиних ключів весь час лихого оминає;
    7.) Хай легко вони на курсі минають усі кордони;
    8.) Хай на рідній землі ніхто патріотам-журавлям – не чинить перепони;
    9.) І хай їхнє серце з любові до Бога всякчас радо б’ється;
    10.) І хай на рідну Україну – серце і душа радо тягнеться і в’ється;
    11.) І хай нащадки патріотів цю дорогу добре знають;
    12.) І хай в своєму житті за Вкраїнське:
    Сонце, небо, хліб і фану – ніколи не забувають!;
    13.) І щоб вкраїнці їх вітали, хлібом-сіллю зустрічали;
    14.) І щоб бузувіри на шляху величному додому їх не повбивали;
    15.)І щоб вкраїнська земля їх: лебедів-журавлів-орлів – зрозуміла і зоцінила!;
    16.) І щоб знала вона, що на «Пташиний грип» ніколи не хворів і в т.ч. і лебідь,
    І журавель, і марно й жорстоко не вбивала патріотів, а кожного з них ВИСОКО цінила!
    Ось лунає з неба цей щасливий клич…
    Вкраїна нас не забула: ти нас клич – не клич,
    Ми летіти будемо всі палко день і ніч,
    Було дуже добре нам і в другій рідній єгипетській землі,
    Та за свою першу землю - вкраїнську,не забудемо ми – НІ!
    У Єгипті: лотос й Ніл; цитрус і піски,
    У Вкраїні: цвіт калини і гудуть джмелі!
    У Єгипті: гарне сонце, тепло й небесна блакить,
    У Вкраїні патріоти без нас не можуть жить!..

    Любимо ми дві рідні землі,
    Й вибираємо їх зразу ж дві,
    Не вважайте нас за зрадників, бо ми журавлі й інші птахи не такі!
    Це лихий зробив природу таку:
    Що ми змушені лишать рідну землю і шукать другу,
    Любим ми однакого: і сади й піски,
    Україну і Єгипет - здружим навіки!
    Нас єднає віра в Бога!
    І одна мета!
    Скоро буде Царство Боже!
    Й не буде гріха.
    Будем радо ми курликать,
    В своїм небі і гнізді,
    Й не боячись повертатись,
    З довгих мандрів – в рідні краї!
    Царство Боже – це прекрасно!
    Ми вітатимем усім,
    Перший день - то буде страшно,
    Як це мать і буть з усім,
    Що грошей не буде точно, знаєш ти і я
    Адже птахи й живуть добре, що нема цього барахла.
    «Ми-птахи товаром не торгуєм й нічого не виробляєм,
    Але ми щодня працюєм й на хлібчик заробляєм!
    Дивина і чудеса будуть там щодня,
    Всі працюють і все мають, й нема злигодня,
    Нема торгу, ні крадіжки, ані тих бандитів,
    Все в законі і в порядку, й в блиску ніфертітів!
    (14.05 2008р.)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Галина Щерба - [ 2016.02.13 11:14 ]
    «ОЧЕНЯТА»
    Раді мене бачити донечки мої,
    Їх рожеві щічки майорять, як в огні,
    Розкажу їм казочку повчальну: про життя й буття,
    Недозволю плакати, що через врагів було до нас жорстоке життя.
    Вогники й жаринки хай цвітуть в очах!
    Гарна моя колискова – най лине по ночах,
    Сонько-дрімко пруткий – закида соньми, -
    Я їх під подушку: ДОНЕЧКО – засни,
    «Будь вві сні принцесою, чи малим дитям,
    Істину відстоюй, ти, й відплати ворогам!
    Будь сміливим лицарем, або тигром ти,
    Але з материнської стежини – тобі не зійти.
    Набирайся: мужності, сміливості, відваги й розуму у своїх батьків,
    Йди вічно путем істинним, і навчи своїх дочок – синів,
    Будь завжди під пильним оком, ти, - СВЯТІШОГО ОТЦЯ.
    І заробиш в женихи собі: сміливого й вірного молодця.
    (15.05 2008р.)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Галина Щерба - [ 2016.02.13 11:09 ]
    «МРІЇ ЯСНІ»
    «Я кохаю тебе вже давно, вже давно!»-
    Шепотів ти мені коло броду,
    Але близько розлука плелась біля нас
    І тебе забрала за собою.
    Вона забрала тебе.
    Й наші мрії ясні,
    Про щасливе і гарне майбутнє…
    Але, мабуть, так часто водиться в житті:
    Що все, що було – незабутнє!!!
    Хоч ти маєш другу…
    І я іншого маю…
    Але я знаю одне: Твоє серце навіки біля себе тримаю!!!
    Я знаю, що омана тебе оплела,
    І ми розлучились з тобою,
    Але я в твоїм серці залишусь назавжди одна!
    Шепотів вечорами ти, - наодинці з собою.
    2006 р


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Галина Щерба - [ 2016.02.13 11:56 ]
    «Як гарно те, що сади цвітуть…»
    Як гарно те, що сади цвітуть,
    І ми, що кохаємось на лоні,
    Поцілуй мене в самі уста.
    І назавжди ми залишимось обоє…
    І пройде час, ми будемо разом:
    Серця з’єднаємо в любовному союзі! Скажи мені: «Чи любиш? Чи – ні?»
    Щоб не ходила я в сумній натузі…
    Ти казав, що будемо спільним життям іти,
    І пісні веселі співати,
    Так скажи: « Навіщо серця?»
    -На те, моя люба, щоб сильно, довго і вірно кохати!
    Кохання приходить тільки раз в житті,
    А любов – набагато більше…
    - Ти кохай мене, - ти шептав в вечоровій пітьмі,
    - І нам буде з тобою веселіше…
    Не питай мене: «Чи кохаю ? Чи – ні?»
    Адже знаєш, що серце навіки з тобою,
    «Ти – чарівная фея, залишишся тільки мені!
    І весільних гостей ми зустрінемо разом весною!!!»
    2005 р


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Галина Щерба - [ 2016.02.13 11:17 ]
    «ВВІРВАЛАСЯ ХУРТОВИНА»
    Ввірвалася хуртовина
    На самісіньку ранню пору.
    Виряджала мати сина -
    На кровавую війну.
    - Іди , сину, моя дитино
    У звитяжний лютий бій!
    Визволяти рідну Україну,
    Боронити нарід свій!

    Як вернешся, сину, - заквітчаю:
    Цвіт калиною твій кріс!
    Не вернешся – гірко заридаю,
    Щоб ніхто не бачив сліз!..
    - Ой, вернуся, ти , моя мати
    Як калина зацвіте!
    Принесу я до твоєї хати:
    Сонце ВОЛІ золоте!!!
    Збігли місяці і роки
    І прийшла пора така:
    Перемога вже здобута,
    Всі чекають молодця!
    А вояка – не забарився…
    Вже в цвіту у нього кріс.
    Мама сина дочекалась!
    Калиновий оберемок він їй приніс!
    І дівчата – теж герої,
    Помагали воювать!
    Майорять прапори з сувої
    І від них ворог – теж тікать!
    Прийшла ця радісна хвилина:
    Але не одної дочки-сина – недочекалась з війни мати сива…
    Зажурилась Україна за ними сповна!
    Але їхня доблесть – недаремно полягла!!!
    Пам’ятаєм кожного ми орла,
    Бо така у нас вже Україна була…
    Меморіальні могили ми й досі величаєм,
    За наших героїв – ми незабуваєм!!!
    Пишем новели і прози ми,
    Пишем пісні, бо ми – пісняри…
    Величаєм нарід у боротьбі і борні,
    За кожним загиблим – плачемо і ходим сумні,
    Дні поминаєм у слушний час у церквах,
    Ставили погруддя в меморіальних лісах.
    Листівки й поздоровлення – шлемо живим.
    Пам’ятаємо кожного героя і тебе – Яким!
    Мама тебе на війну тривожно виряджала,
    І гарну настанову тобі, Якиме , - давала!
    Знала здолаєш усі тягарі!
    І залишишся живим на війні!
    А тепер засучив рукави, знову вперед іди,
    Воля – Є!ПЕРЕМОГА ! Все відбудуй і зведи!!!
    Нове життя нам треба уже будувати,
    І за минуле, - боронь Боже, - не забувать!
    (09.10 2009р.)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Галина Щерба - [ 2016.02.13 11:58 ]
    Орлина відвага
    Горобець: стрибав - стрибав,
    Зернятко: збирав - збирав.
    Горобець: стрибав – стрибав,
    Зернятко: клював – клював.
    « Чир – чирик » : співав - співав,
    І на самку - поглядав.
    Горобчиха - непроста!
    «- Бачила я горобця!
    Біля мене - не стрибай!
    І мене , ти, - не займай!
    Як вчеплюсь в твою чуприну, -
    Висмикаю – половину!
    Враз поставлю, тя, до ладу!
    Й швидко дам собі, я – раду!
    Я шукаю Молодця!
    От - такого! Горобця!
    Щоб мені пісні співав
    І гніздечко будував.
    Щоб на гілці колихав,
    І дітей охороняв.
    Щоб мене одну любив!
    І щоб мною дорожив!
    Про родину нашу дбав!
    Вгору пупцем не лежав!
    Буду я Його ЛЮБИТИ…
    І до серденька – тулити…
    Крилечками – затріпочу…
    І до сміху – залоскочу…
    Діточок Йму – подарую…
    І до смаку – нагодую…
    Буду їсти з Його – рук…
    Не зазнає – в мене мук…
    Будем РАДО В ПАРІ – ЖИТИ…
    БОГУ – славную хвалу - носити!
    Хай БОГ знає: як ми любим!
    І Його ДОБРО – ми не забудем!
    Як прийде Лиха Доба…
    І таке в ЖИТТІ бува…
    Будем з ВІРОЮ ми жити!
    В БОГА вірить й не гнівити!
    Якщо стане в тім Біда –
    Значить наша в тім Вина.
    Треба було Добре Жити!
    І ніколи – не грішити!
    Як згрішив – зроби УРОК!
    То ПОКАЙСЯ добре впрок! ВИСНОВКИ ЗРОБИ СОБІ: « НЕ ГРІШИТИМУ В ЖИТТІ!» ЗАПОВІДІ БОЖІ Є у нас!!!
    І триматись Їх – весь час!!!
    І на те їх БОГ – писав,
    Щоб ніхто – не нарушав!!!
    А порушив, то тримайся…
    КАРИ БОЖОЇ – ти вчувайся!!!
    СПРАВЕДЛИВИЙ ВІН – ОТЕЦЬ!!!
    Бо ВЕЛИКИЙ ВІН – ТВОРЕЦЬ!!!
    А в житті і так буває,
    Що й випробування – не минає…
    Треба міцно дзьоб тримати!..
    Й на БОГА, боронь Боже, не нарікати!
    Треба добре хвіст тримати!..
    І СВЯТОМУ не докучати!!!
    І не ставити питання!!!
    А дарувати почитання!!!
    Молитви Богу будемо слати!..
    І на шляху, Йго, не минати!..
    А зустрівши привітати!..
    Гарно ЙОМУ щебетати!..
    А хай знає наш ОТЕЦЬ
    Що прекрасний ВІН – ТВОРЕЦЬ!!!
    Ми ж творіння ж - то Його.
    Й твердо віримо в НЬОГО!
    Будем: жити і співати.
    І Йому – не докучати!
    А в житті – то різно-є…
    Й нагадаєм про своє…
    А я у скруті вирву пір’їну…
    Й запитаю про ВКРАЇНУ,
    І про мої діточки,
    Щоб здоровеньки зросли.
    Про Горобця я не забуду!
    Щоб не пішов до злого люду!
    Щоб пси погані йго не кусали
    І за хлібчик йго не ганяли!
    Бо працюємо щодня
    Така вже Доля й в горобця…
    Така Доля вна у совки,
    Й живуть: птахи, звірі, вовки,
    Я хочу в мирі добре жити!
    Й за це СВЯТОГО всякчас хвалити!!!
    Хай людина любить нас
    Не ганяє повсякчас…
    Бо людина, то людина,
    Все ж людина – не скотина…
    Бо творіння й Діло Боже!
    Хай же й птахам – допоможе.
    А в житті буває всяко:
    Тут – ДОБРО, а в тім – НІЯКО.
    Тепер-то я пташечка сіренька,
    А в наступному житті – дівчинка маленька…
    А як буду дівчинка – мала,
    Зросту швидко й буду от - така!
    Пам’ятатиму Науку:
    Про ДОБРО і ЗЛО, й РОЗЛУКУ…
    І згадаю про ОТЦЯ,
    І про того Молодця,
    А як матиму хлібину, -
    Пригощу усю пташину.
    І згадаю: про звірят,
    Й про маленьких немовлят,
    І сову, орла , й їжака..,
    Бо дівчина я от - така!
    А в основі – то у нас:
    ВІРА в БОГА – повсякчас!
    Хочу БОГА вірно любити!
    ЙОМУ серце – присвятити!
    Треба всім нам об’єднатись!..
    З віруючими - породичатись!..
    Бо у ВІРУЮЧОГО народу –
    НІКОЛИ НЕ БУДЕ ПЕРЕВОДУ!!!
    Я хочу так життя прожити,
    Щоб ніколи не жаліти!!!
    Бо важлива кожна днина,
    Навіть як ти й – не людина!
    Жартував й сміявсь простак:
    « Молодець – Горобець, на весь світ – ОДИНАК!
    Будеш, ти, вічно в самотині,
    І помреш, ти , в однині!
    Не матимеш ніколи пари , ти!
    Бо таких як ти – прут гати!
    Ні гніздечка, ні родини!,
    Ані щастя, ні дитини!
    Тебе чекає лиш: Журба!,
    Бо ти – нарвана така!!! Ти моралі всім читаєш!!!
    І всіх, ти , поучаєш!!!
    А мораль у мене є:
    Що простіше – то моє!
    Я живу сам по – собі!
    І плював я на усі!
    Є зерно – клюю зерно!
    І мені – усе одно!
    Є Добро?, чи Зло?, Гаплик? –
    - Наплюю! Й на все – « Чи – Чирк !»
    Я один і ти – одна…
    Може пара ми така:
    Горобчиха, ти – непроста
    Маєш любити – простака!!!
    А за Бога – дам пораду:
    Ну не лізь, ти , за ограду!
    Він Отець – сам по - собі…
    Його діло – в вишині!
    Нащо мені Йому співати?!
    За все хвалу Йму відсилати?!
    І заповіді Божі – мні нідочого!!!
    Бо не хочу Його я, і Він – мні нідочого!!!
    Я родину буду вчити:
    « Чи є Бог ? Чи – ні?, - НЕ НАМ ЙОГО ЛЮБИТИ!»
    Цілий день стрибати зможу!
    А як схочу, той – приворожу!
    Я життя маю одне!
    Щастя хай мне – не мине!
    А я грішитиму, чи - ні? –
    Покари – НЕ ВИДІТИ МЕНІ!
    На всій Землі: творінь багато є!
    Мої гріхи – НІХТО НЕ БУДЕ ЗНАТЬ, Й де ВНИ – Є!!!
    Творець працює й день, так ніч…
    Потім сам сидить й очиськами лупає, як сич!!!»


    Тут зчинилась метушня:
    Простака вчепила вона.
    А він горобець опирався,
    Жити хотів і не вгався.
    Горобчиху він клював,
    За добре діло – все забував.
    Горобчиха пострадала,
    З очей сльози вна втирала…
    Вони літали ввишині,
    Лилась кров її й на спині,
    Оросила вона земельку:
    Своєю кровією гарненько.
    Вони крутились в боротьбі:
    Пір»я їх летіло навкруги.
    Крилечко вона собі зламала,
    Але за Бога – вна не забувала!
    Думала Простак – здолає,
    Але знають всі: Правда й Справедливість – перемагає!
    Горобець так клював Горобчиху:
    По-серйозному і не на втіху!
    Дала сили їй земля –
    Подолати горобця!
    Бо відважна вна Горобчиха
    І не зазнає вна ніколи лиха!
    Тут не стерпіла вона!..
    Клюнула вна горобця!!!
    Потекла кров головою!..
    Дзюркотіла, мов рікою!..
    Не пройшло і ще півдня, -
    Як не стало горобця!
    « Він, падло, зчинив такий глум на БОГА!!!
    Нагла йму смерть! Й пекельна йму дорога!!!»
    Зажурилася вона:
    « - Не знайшла я Молодця…
    Зате падло - я убила!
    Кров’ю йго землю я - зросила!!!
    Буде кожне падло знати:
    БОГА мого – як зневажати!!!
    ОТЕЦЬ – не чув та я все чула!!!
    Убити падло – я не забула!!!
    Хай за гріх мене БОГ – карає!
    Хай справедливість ЙГО - не минає!..
    Вислухаю ЙОГО – уважно я,
    Бо така вже ДОЛЯ моя,
    Розповім все як було,
    Що «Простак» - то зле зело,
    Як порушила – то ми карайте,
    Як ми прощаєте – то прощайте!..»
    БОГ почув усе є те:
    «- О це ж трапилось таке!.. Така сіренька Горобчиха,
    А б’ється, наче та орлиха!!!
    Ану озвись! І йди сюди!!!
    Хай, Я утру сльози сліди!!!
    І кров ворожу Я змету!!!
    І за ДОБРО – винагороджу.
    Як ДОБРЕ: що ти пташино те зробила,
    Слухать погань – МЕНІ було вже не сила.
    І була думка в МЕНЕ лиш одна:
    « Ну хто ж скарає «Простака»!»
    А ти одна така була!
    На смерть скарала «Простака»,
    Твої нотації – Я чув,
    МИ – до душі Я - не забув,
    Ти серед всього птаства дуже мила.
    За це дарую тя - орлині крила,
    А в Карпатах на горі, у небесній вишині:
    Орел – Михайло – Тебе одну чекає!
    І давно оченьками виглядає,
    Ти одна така – Орлина!
    Пташка смілая – Галина!
    Ти лети к ньому хутчіш,
    Й поберіться, Ви, скоріш,
    Хай птаство все добре знає!»
    « Хай БОГА – любить й поважає,

    Я – щаслива, я – ввишині!
    Любо й хороше мені!
    Крила свої я розпускаю!..
    Ними хмарки я кромсаю,
    Маю пару гарну - Молодця!..
    Вічно славлю БОГА - ТВОРЦЯ!!!
    Ми у парі так кружляєм!..
    Ну а ВАС ми не минаєм!..
    Будемо жить, як ми: Він і Я – говорила!
    Бо без Вас, БОЖЕ, жить НЕ можливо!І НЕ сила!
    Ви , ТВОРЕЦЬ, - ВЕЛИЧНИЙ ЦАР!!!
    І ВЕЛИКИЙ ГОСПОДАР!!!»
    А прекрасний ТВОРЕЦЬ, усміхнувшись – прокричав:
    « Самотність – МЕНІ надоїла»
    З пари Орлів – створив АНГЕЛІВ і змінив їм орлинії крила !!!
    (28.02 2008р.)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Леся Сидорович - [ 2016.02.13 10:47 ]
    Надія
    Бортняк Н.А.

    Коли, прорвавши відстані завісу,
    На небі перша зірка променіє,
    Від неї чую через морок часу:
    Надія.

    Коли, стомившись сяяти на небі,
    До ранку місяць тихо потемніє,
    Ім’я він прошепоче на прощання:
    Надія.

    Коли багаття, стоптане вітрами,
    Безболісно і трепетно дотліє,
    Від нього нам залишиться на спомин
    Надія.

    Коли над нами доля насміється,
    Коли погасне вже остання мрія, –
    Залишиться малесенька жаринка:
    Надія.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  9. Юлька Гриценко - [ 2016.02.12 20:09 ]
    Навігатор
    Завтра вранці гірчитиме кава,
    А наївний смішний навігатор
    Не питатиме, звісно: «Як справи?»,
    А спитає, напевно: «Як втрати?».
    І на трохи поверне у вчора,
    Хоча, кажуть, не варто вертатись.

    Знаєш, завтра сніжитиме, мабуть,
    І, забивши на графіки й плани,
    Горизонт мене все таки звабить,
    Адже небо далеко … й між нами.
    Так зненацька задихають гори,
    Так відверто заплачуть тумани!

    Завтра щоки горітимуть сильно
    Від глінтвейну чи, може, свободи.
    А навколо так синьо-синьо
    І так сумно, бо все проходить.
    В невідомість веде дорога,
    Бо ж до неба немає сходів.

    Знаєш, завтра гірчитиме ранок.
    Ну, навіщо жінкам навігатор?
    Інтуїція, стильно вбрана,
    Розповість про майбутні втрати.
    І сховає надійно здогад
    про минулі смішні обмани.

    Знаєш, завтра… Ні, Ти не знаєш.

    12.02.2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2016.02.12 19:34 ]
    Лист із юності
    І – що посію, те й пожну,
    і що напишу – не згорає…
    А я собі біля вогню
    і полум’яне пом’яну,
    і обгоріле дочитаю.
                                                   Субота
    – Хороша, мила… Не моя…
                                                    Неділя
    – Усе чекаєш? Ось і я.
                                         27.09. 6Х року
    – Прощай, ілюзіє моя…
    Я вільний, як у полі вітер,
    і серенади солов'я
    ти не почуєш аж до літа.
    Повіє осінь і зима,
    і наш ручай заледеніє.
    Ти забуватимеш сама
    і наші мрії, і надії.
    Мене зове у буревій
    terra incognita далека…
    Я їй чужий, але й – не Твій.
    Усе минає… І лелека
    весною понесе тобі
    привіти осені цієї,
    як я долаю у журбі
    мої путі і одіссеї.
    У тебе буде ще сім’я –
    дві доні, як і ми хотіли.
    Але хіба вина моя,
    що й це у вирій полетіло?
    У тебе буде чоловік
    і не зальотний, а звичайний.
    Чого собі в'язати вік
    ідилією – третій зайвий?
    Ні, я у тебе не сліпий,
    і не цураюся я свого.
    Але не маю я надій,
    коли надієшся на нього.
    Тобі везе! Не забувай
    на віки твого вітрогона
    і наш осиротілий гай…
    Я дивлюсь у вікно вагона…
    Ось і сирена…. Вітру свист
    зриває жовте листя клена.
    Пробач за цей короткий лист.
    Але пиши і ти до мене.

    І що утрачу – не найду,
    і де подінуся – не знаю.
    Мої каракулі палають,
    а я оплакую …біду.
    Чекай у сни. Я ще іду.
    А може – тлію, …догораю.


    1995-2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  11. Марія Дем'янюк - [ 2016.02.12 15:59 ]
    Моя мрія
    Коли у небі літають білі крокодили,
    а бурштин до сосен приклеює гном,
    Коли гриби у лісі вистрибують із корзини,
    а метелики сідають на квітковий аеродром,
    Коли тюльпани одягають жупани,
    а дюймовочки спускаються до землі,
    Коли птахи співають під фортепіано,
    А принц з гітарою мчить на коні,
    Тоді зайця пухнастого, білодовірливого
    Обійме приязно сірий вовк,
    Ніхто ні з ким вже не буде сваритися
    І щезне з планети ображений зойк....


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Торон - [ 2016.02.12 13:51 ]
    Дерева (вільний переклад)
    Не знайдеш в світі жодної поеми,
    Яка могла б із деревом зрівнятись,

    Що до грудей квітучої землі,
    Голодними устами припадає,

    Що цілий день вдивляється у Бога,
    В молитві тягне руки листяні,

    Хова гніздо вільшанок у рясній,
    Розлогій кроні, ніби у волоссі.

    Воно прийма на груди білий сніг,
    На самоті бесідує з дощами.

    Хоч телепні, як я, складають вірші—
    Лиш Бог уміє дерево створити.

    2015



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2) | ""


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.02.12 11:19 ]
    Віз у музеї...
    1

    Сонми проектів.
    Тьма способів рішень.
    Кровопускання дедалі жвавіше.
    Древ не садили - а гори зелені.
    Син віддаляється, жевріє неня.

    Жезли обпалені, вертели... писки...
    Стрижнів намелено. Свині в колисках.
    Бал льокаїв на розграфленій дощці.
    Інтермедійна Славута емоцій.

    2

    Сови заплющили вирла.
    Ночіє…
    Став... мишодраківка...
    Привид Лючії…
    Сотні лібрето. Актори благенькі.
    Віз у музеї. Хатки чепурненькі.

    Ціль - Пікаділлі. Подалі від скрути.
    Глеки побиті. Настої цикути…

    3

    Десь під Опішнею (жми якнайдалі)
    З велосипедів спадають педалі.

    Кози-брахмани... хмариння молочне...
    Рішення Боже завжди остаточне.

    2016













    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  14. Вікторія Торон - [ 2016.02.12 09:27 ]
    Смерть від формальностей звільня
    Смерть від формальностей звільня,
    І коли сліз мені не стало,
    У час гіркий шепнула я:
    «Як добре, що тебе я знала».

    Лягають промені навскіс
    Перед вечірньою зорею—
    Угору із долини сліз
    Тягнусь до вічності твоєї.

    Суцільне прагнення і слух—
    Шукаю те, що серцю миле,
    І білосніжне пір’я рук
    Ловлю цілунком зголоднілим.

    Я тут, на клаптику землі,
    Де ти колись мене вітала,
    Шепочу в гаснучій імлі:
    «Це щастя, що тебе я знала».

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Іван Потьомкін - [ 2016.02.12 05:52 ]
    ***

    Свої літа забуваю,
    А чужі – лічу.
    І дивуюсь, бо не знаю,
    Як я не відчув,
    Що сини ввійшли у зрілість,
    Ровесники постаріли
    І все частіш чуть,
    Що декому обірвалась
    Прижиттєва путь:
    Що на потім одкладалось,
    Тому вже не буть.
    Пойнялося серце млостю –
    Час свій вік лічить,
    Та дітей многоголосся
    Кличе просто жить.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Жилко - [ 2016.02.12 05:37 ]
    Десять і один
    Душі ховаються у місті з графіту
    поїдають солодке насіння самшиту.
    Нічийна квартира за місце зустрічі
    Чорні півні і гості з вулиці.
    Жалісні літери на плитах з граніту
    супроводжують людину ще з палеоліту.

    Душі не хотіли образити його маму,
    чиє єство подібно Рифтовому розламу
    розбиває простір-час на дві плити.
    Здавалося, такі будівлі неможливо знести.
    І, звичайно, вони замутили власну програму
    тусовка до кінця дограє найбільшу драму.

    Десяток найближчих плавав між димом,
    запивав безакцизні цигарки дешевим пивом.
    Говорили про зорі під його мостами —
    Великий аттрактор, дорога до Ґаутами
    рядки виведені незрозумілим курсивом
    Македонська бібліотека електронних масивів.

    Можливо, ім'я зашифровано десь у зорях,
    відбитих хвилями на озерних водах.
    Для когось же видавалась ця гора целюльози.
    Причому лише поезія, ні клаптика прози.
    А можливо це просто гра на водних узорах
    "Її" ніколи й не існувало на його дорогах.

    Ближче до півночі у частини відмовили нерви
    не допомагали навіть часті перерви
    Хтось захотів піти на те саме місце
    його пружно за плечі притисли до крісла
    Вирішили перечитати усі його книги
    пам'ять — супутник вічної криги.

    Чи відспівують людей без цих амулетів?
    Чому святим не вистачить лише сонетів?
    Зрештою він у них давно вже не вірив
    хіба що у зорі за перилами прірви.
    Після таких не лишається купа портретів,
    у ту ніч заспокоїлась одна душа
    і померло десять поетів.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:


  17. Володимир Бойко - [ 2016.02.11 21:18 ]
    Любов
    Чого ми прагнемо в житті?
    Від чого радощі й страждання ?
    То найдавніше з почуттів
    Нам шле свої випробування.

    Хто вічну вигадав любов,
    Коли саме життя не вічне?
    Це тема для пустих розмов,
    Байки про сніг минулорічний.

    Хто на обочину зійшов
    Притулок тихий відшукати –
    Не лише щастя не знайшов,
    А й сам себе надовго втратив.

    Той, хто життя прожив, як мить,
    В блаженній пристрасті, той знає –
    Недовгий час любов горить,
    А потім без сліду згасає.

    Любов у клітці не живе,
    Не має сталої оселі,
    Неначе вільний птах пливе
    Вона з постелі до постелі.

    І спогади п’янких ночей
    Нанизуються, мов намисто,
    На кожний блиск нових очей
    Переливаючись іскристо.

    Не захолоне в жилах кров
    Лиш у того, хто твердо знає,
    Що найсолодша та любов,
    Яка продовження не має.

    1988


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  18. Ярина Чаплинська - [ 2016.02.11 21:08 ]
    Знаєш, що таке лютий?

    Це коли небо відшліфоване морозом північного циклону
    до ультрамаринового кришталевого блиску і дзвону.
    А Дніпро через товстостінне скло крижаної льорнети
    видивляється сузір’я навігаційного курсу — аж до Атлантики.

    Птахи щохвилинно борються за життя — із силою 220 ударів серця
    і відважно розправляють крила, навіть, якщо спалюють об кригу пір’я.
    І гірський потік Пруту із чайної ложечки напуває малят пестрюги
    цілющою водою — з первозданних джерел Говерли.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  19. Алекса Павак - [ 2016.02.11 18:32 ]
    Нажаль, не вмію малювати...
    Нажаль, не вмію малювати
    Та твій я виведу портрет,
    Бо так уміє тільки мати,
    З любов'ю риси підбирати,
    Їх викладати на "мольберт".

    Глибокі карі-карі очі,
    Русявого волосся пух,
    Маленький носик в небо хоче
    І ноженята скоро скочуть...
    Синочок - мого роду дух!

    Пухкенькі щічки, не рум'яні,
    Високе видатне чоло.
    Рідненький, милий і коханий,
    З тобою, доки сили стане,
    Я буду, що б там не було!

    І губенята, наче квітка,
    На ніжнім личку, мов в саду.
    Синочку мій, немов лебідка,
    Крізь "води-перепони", швидко
    До тебе з усмішкою йду!



    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Шоха - [ 2016.02.11 17:21 ]
    Миттєвості дитинства
    Коли ясніше сонечко сіяло
    і інші щебетали солов’ї,
    як іноді нам весело бувало
    у колі нерозлучної сім’ї.
    Але минає непомітне щастя,
    коли подія кожна – диво з див,
    як на коняку вороної масті
    мене уперше тато посадив.
    Або ідемо разом через луки,
    де літо потопає у красі.
    Татусь мене підхоплює на руки,
    аби не утопився у росі.
    Сіяє сонце і зело зелене
    на зиму набирається тепла.
    Інакше ні у тата, ні у мене
    не буде ані саду, ні зела.
    Ласуємо у хуторі черешні
    і жовті, і солодкі, і гіркі...
    Але не буде ні луски, ні клешні,
    якщо не доберемось до ріки.
    Малює тато мрію і удачу,
    де є і коропи, і карасі.
    Ази оази. Уві сні неначе,
    я по росі іду аж до Росі.
    А вечорами дивимось на зорі.
    Кассіопея. Он і Оріон.
    Ведмедиця черпає сіль у морі.
    Яріють грози, що дають озон.
    Відгукуються одуди луною
    і я питаю, що таке луна.
    А далі заясніє за горою
    на місяці – найбільша таїна,
    де піднімає Авеля на вила
    первісний Каїн – виродок людей.
    І засинаю. О, моя Сивіло,
    як ти уміла бавити дітей.
    А як мене смішила Енеїда...
    І як ночами плакалось мені,
    що бабу закопали, вбили діда,
    а тата полонили на війні.
    Нікому не минути Божу кару.
    Але у мене доля не така...
    І чується мелодія п’янка
    яку я підбираю під гітару.
    І наче мама їде із базару,
    а я у тата їду «на коська».

    11.02.1997-2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  21. Михайло Десна - [ 2016.02.11 15:21 ]
    Глум
    Цибулина у розмові:
    правда й осуд – магістраль.
    Проблематика любові
    в номінації «Мораль».

    Обговорюють повію,
    ще лиш тільки почали.
    Якщо є зі слів помиї,
    то і бочку вже знайшли.

    Спершу мало хто серйозно
    про почуте склав ціну.
    Де та як, коли і хто зна?
    Якщо правда, то чому?

    Переконував друзяка,
    недовіру ґвалтував.
    Наче поруч сам закляк там
    і за всім спостерігав.

    Що ж, нема де правди діти –
    стали вірити йому.
    Всі Адамові ми діти:
    хочем Єву. Й не саму.

    Але ж та, про кого мова,
    дивовижною жила.
    Не злічити тих (до слова),
    в голові кого була.

    Стався глум не на розвагу,
    як на шкірі лишаї.
    Ледь не скласти слід присягу
    в спільнім осуді її.

    Тут зі стільчика я звівся
    й до дверей попрямував.
    - Ти чому отак повівся? –
    хтось із друзів запитав.

    - Я не «кидатиму камінь».
    Не святий судити плоть.
    І не став «ганьбить» без тями.
    Як і зараз вчить Господь.

    11.02.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.02.11 13:55 ]
    Пастель
    1

    Парцели спільні. Власна борозна.
    Світ конкуренцій, цін, жаских двобоїв...
    Кайфую зранку: цар орлів признав.
    А змій обмови язика роздвоїв...

    Трюхикає осміяний осел.
    Папуга розправляє ірокеза.
    Місцевий херес налива Хосе.
    Нижу слова й бурштин - цілком твереза...

    2

    Накраєна дешева шаурма.
    Присмачена щедротно, зверху м`ята.
    Немає апетиту (ой, нема...)
    Хрящі та сальні вирла споживати.

    Борвій не стих.
    Роздмуханий вогонь.
    Питання "бути...ні" постало руба.
    Уявний дотик маминих долонь...
    І... теплий вірш у стилі Кавакубо.

    3

    Естетика війни... портал смертей...
    Коїтуси в обрамленні мімозок.
    Коловорот запроданців, гостей.
    І лиш Поезія лікує мозок.




    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Олехо - [ 2016.02.11 13:50 ]
    Впрягає вік...
    Впрягає вік твою нужду у мари часу.
    Біжи, людино, від біди у біомасу.
    Хтось обертає плід бажань у сім'я страху
    і на засадах топ-брехні будує плаху.
    І не спитає, як ти жив і що накоїв.
    Відразу голову з плечей – у рать ізгоїв.
    А безголовому життя – суцільне щастя.
    Не варто думати за все, що не удасться.
    Сьогодні – мить, а завтра – ніч: усе спочатку.
    Лишень постав мобільник свій на підзарядку.
    Бо раптом прийде есемес «осанна миру!»,
    а ти тримаєш у руці свинцеву гирю.
    Життя на мапі і в житті – дві різні долі.
    Сидиш на кріслі у теплі і вчиш паролі,
    щоб увійти у світ речей і безголів’я.
    Міняю пуд залізних слів на грам довір’я…

    11.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  24. Ігор Шоха - [ 2016.02.10 22:27 ]
    На межі терпіння
    Доживу чи ні до самоти –
    що на небі писане, не стерти.
    Наші долі ділені на чверті.
    Йде остання, Господи, прости.

    У чаду щоденної борні
    за насущне, віще і минуще
    наша проща у останні дні
    все одно закінчиться у пущі.

    Інколи задумуюсь на мить, –
    чом душа за втраченим болить,
    наче і її молотять черті?

    А перед лицем самої смерті
    я щасливий, бо мені щастить
    жити, оживати і не вмерти.

    02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  25. Віктор Ох - [ 2016.02.10 19:25 ]
    Переклад і продовження популярного афоризму з Інтернету
    Переклад

    «Це неможливо!» – мовила Причина.
    «І нерозсудно!» – стверджувало Вміння.
    «До того ж марно» – Гордість заявила.
    «Та все ж ти спробуй!» – шепотіла Мрія.

    Сиквел

    «Все буде як завжди», – рекла́ Буденність.
    «Все буде клас!» – Передчуття брехало.
    «А мо’ не треба?» – радить Обережність.
    "Чи краще завтра..." – мимрила Непевність.
    Не витримала Мрія – «Ви дістали!!"




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.02.10 11:08 ]
    Сниво лілове
    1

    Ритвини.
    Вулиця.
    Чорт якийсь: "...няв..."...
    Я лиш спіткнулася.
    Любчик упав.

    Глибші ковтьоби
    Шукав на зорі.
    "Їду в Найробі!" -
    Ступив за поріг...

    2
    Стигли вареники...
    ...висох узвар...
    Рік той - у денниках.
    Ось календар
    Вішаю в Ялті.
    Канатка - на пік.
    Музика... гвалти...
    Синок, чоловік...
    Хиби відсутні.
    Неділя… срєда…
    Пляжники… трутні…
    Відсутня вода.
    Спека-безодня.
    Смоковниці.
    Джин.
    Джинсики модні
    Вже маю. Скажи,
    Де той блукалець?
    Уникнув тенет?
    - Він у Вальгаллі,
    П`є козячий мед.
    Діви персисті…
    Каскад насолод…
    Ложе - під листям.
    То ж був епізод!
    Звідти не вернеш!
    - А я й не прошу…

    Дідо химерний
    Ворушить лапшу…

    - Хтось під вербою
    За гріш вербував.
    Грали гобої…
    А вепр обірвав…

    Сниво лілове,
    Кисільно-густе.

    - Він помилково убитий… за те…


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  27. Михайло Десна - [ 2016.02.10 11:31 ]
    Частівки
    Економ не економ. Янеку – «хатинка».
    Як текла, тече Дніпром депутатська слинка.
    Оп…
    Оп…
    Оп, або формальність.
    Попри знак суворий «Stop!» -
    оп-недоторканність!

    Рада повністю в багні з краю світу-глобуса.
    «Радиться» в робочі дні – джип. Нема автобуса.
    Оп…
    Оп…
    Оп, або формальність.
    Попри знак суворий «Stop!» -
    оп-недоторканність!

    Написав закон «Про око» про «за око око».
    Знову вибори… «нових», хто не вб’ється током.
    Оп…
    Оп…
    Оп, або формальність.

    Попри знак суворий «Stop!» -
    оп-недоторканність!

    У сесійній залі свято, то ніхто й не бився.
    То комарик та й на мусі (квота!) оженився…
    Оп…
    Оп…
    Оп, або формальність.
    Попри знак суворий «Stop!» -
    оп-недоторканність!

    Не фарбують туалет у зелений колір:
    вся «зеленка» - для облич в депутатськім колі.
    Оп…
    Оп…
    Оп, або формальність.
    Попри знак суворий «Stop!» -
    оп-недоторканність!



    Кесарю - на стіл мандат, перед Богом кається...
    Депутатський хрест чомусь часто "спотикається".
    Оп…
    Оп…
    Оп, або формальність.
    Попри знак суворий «Stop!» -
    оп-недоторканність!

    11.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  28. Микола Дудар - [ 2016.02.10 02:03 ]
    ля-мінору...
    ось твоя посмішка розбуджує світ -
    оскара, одначе, отримали інші…
    батарейки підсядуть - підемо на лід
    рибам читатимо… вудилищем вірші
    святої водиці, з простуджених дуже,
    отими очима, що наче на свято...
    питиме… питиме… питиме ружа...
    аж до сп'яніння... і тричі до страти
    у день валентина, а може тетяни
    зустрінемось мовчки, змінимо ритми
    життя похвилинно запросимо в сканер
    на аркуш паперу - блюзові рими…
    10.02.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.02.10 00:41 ]
    Презентація
    Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека
    відділ соціокультурної діяльності
    запрошують на презентацію книги "Птахокардія" – поезія, переклади, проза (видавництво "Сполом", Львів)
    Світлани-Майї Залізняк
    16 лютого 2016 о 14 – 00
    в літературній вітальні бібліотеки (2 пов. кімн. № 213)


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  30. Ігор Шоха - [ 2016.02.09 19:18 ]
    Хто є що
    ***
    Дурне – на те воно і бідне,
    аби не сохнула рука
    багатія од мідяка.
    Невірогідне – очевидне,
    але яке воно огидне,
    коли грабує бідняка.

    ***
    Як же уміє братія багата
    у бідного останнє відібрати,
    немитих посилати у бої,
    щоб клали душу за брати її,
    за їхню владу, і за їх палати.

    ***
    Еліта партії нової
    у ролі пана-бідняка
    займає площі і покої
    окраденого вояка.
    І біографія така,
    що не дай, Боже, отакої.

    ***
    Що не обираємо, то рило.
    Павуки у банці, забіяки,
    що садили злодія на вила…
    П'явка то була, а чи барило,
    рік минає – ось і «скотиняки».

    ***
    А буває й року не минає,
    а уже затягує оброк,
    пенсії на армію здирає,
    і не знає, що воно чекає –
    другий термін чи повторний строк.

    ***
    Утрачена віра, немає надії,
    і мало любові до ближніх своїх.
    Усе ще купуються голос і мрії.
    Субсидії влади – корупція в дії
    по підкупу бідних, лінивих, дурних.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  31. Іван Потьомкін - [ 2016.02.09 19:59 ]
    ***
    Одна хмара – за Йордан,
    Друга на Єгипет.
    Хай і сусідським деревам
    Буде що напитись.
    Хай і в них росте трава
    Тричі на покоси...
    Господь Бог не забува
    Хто помочі просить.
    Хай достаток прийде в дім
    На всім Близькім Сході.
    Не терор із кров’ю – він
    Поєдна народи.
    І хай повниться Земля
    Чим марив Ісая –
    З хижаком грає маля,
    Зброї світ не знає.

    Єрусалим, лютий 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  32. Олексій Кацай - [ 2016.02.09 13:18 ]
    В забризкане супутниками небо...
    В забризкане супутниками небо
    я лину на старому зорельоті,
    який весь розцяцькованій латками
    дитячих спогадів… Дивлюсь назад

    на місяць, вже надкушений дахами,
    і ночі кіптява повільно осідає
    на суперпростору хиткого мегачас
    моєї пам’яті.

    Там, в надшвидкому світі супокою,
    всі крила всіх метеликів – то вуха,
    що слухають яскраве денне світло.
    Тож фарби чутно надзвичайно чітко,
    бо зір – то просто мислення фотонів
    у сяєві очей моїх батьків.

    Там, в надшвидкому світі супокою,
    це сяйво розсипається на зорі
    і космосу кудлатий чорний пес
    до мене ластиться та й тягне за собою
    по зморшках плескуватої землі
    на манівці, що треба подолати,
    щоб вибігти з ним на Чумацький Шлях.

    В забризкане супутниками небо
    я лину на старому зорельоті,
    який весь розцяцькований латками
    дитячих спогадів… Дивлюсь назад,
    ледь-ледь не засинаючи з утоми…
    Радіохвилі скавучать… Але,
    ізнов шерхкий язик протуберанця
    лице облизує: дивись вперед,

    де ночі кіптява повільно осідає
    на суперпростору хиткого мегачас
    твоєї пам’яті.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  33. Михайло Десна - [ 2016.02.09 11:05 ]
    Місяця обіцянка
    Місяць вже місяць збиравсь як у мандри
    (хоче оглянути Марс).
    Якось убрався в ранкові скафандри,
    адже мандрівка – не фарс.

    Виконав точні усі розрахунки,
    що підказали сичі.
    Пообіцяв дітворі, що малюнки
    виставить всім уночі.

    Сонечко вдень за дітьми доглядає,
    вечора жде дітвора.
    Ось уже й декого мати вкладає:
    «Спати, дитино, пора.»

    Тільки не хочеться швидко так спати.
    Сон почекає, є час.
    Хай не хвилюється зморена мати,
    очі заплющено раз…

    Дуже цікаво побачити, що там
    Місяць з мандрівки несе.
    Марс – це планета, яка по суботам
    череду часу пасе.

    Час у безмежному космосі може
    ще загубитися десь.
    Марс у червоному шоломі, схоже,
    ну найпомітніший весь.

    Ось він, сусід наш, наблизився ближче,
    гордо орбіту трима.
    Зовсім не страшно! Дізнатись аби ще –
    сну у цей час чи нема?


    09.02.2016


    Рейтинги: Народний 0 (5.48) | "Майстерень" 0 (5.48)
    Коментарі: (2)


  34. Микола Дудар - [ 2016.02.09 03:20 ]
    / ХОТІТИ... ВМІТИ І МОГТИ /
    По колу помолом похилого віку
    То блисне в лице, то стрельне у спину
    Здебільшого строєм гусари-каліки
    Скажи мені, часе, хто в цьому винен…

    Спішиш. Напувають маршрути шансоном
    Та краще, на мене, хай би вже пивом…
    І вітер не виїсть, ніхто не потоне
    Скажи мені, часе, хто в цьому винен?

    Но є такі в мапі приємні новини…
    З порогу до - столу... По-чоловічі
    Усадиш навпроти свою половину
    Втомлений мовиш: - моя Беатріча…
    2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  35. Владислав Лоза - [ 2016.02.08 18:34 ]
    ГД
    Тьмяніють вивіски затерті,
    наприклад “Супер-Шаурма”;
    іде раптовий свідок смерті,
    неначе іншого нема;

    крокує станцією свідок,
    звертаючи наприкінці
    туди, де незворотній видих
    продовжується у руці

    різкого фельдшера-примари
    і вибиває стетоскоп
    із пальців, позаяк не має
    ніяких додаткових спроб

    від пуповини відірватись
    і усамітнитися десь
    між термосів і прибиральниць
    або у світлі перехресть

    колійних і лотків торгових
    навколо ринку Оболонь
    переродитися у подих
    чи радше у тепло долонь,

    а свідок бачить його матір,
    її пологи навісні;

    лежить жетон у автоматі,
    немовби зерно в борозні;
    свого очікують машини,
    похрипуючи, як воли;
    висотується мурашине
    письмо з тунельної імли,
    єдиним із вагомих свідчень
    лягає на вагонний слід,

    хоча геометрично вище
    від станцій і народжень від

    заходить свідок на зупинку
    в недопалках і у росі:
    маршрутки жовтої не видко,
    тому невиспані таксі

    горнутимуться до таксиста
    отарою німих овець,
    відколи упаде пречиста
    зоря йому за комірець.

    Січень-Лютий 2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  36. Володимир Бойко - [ 2016.02.08 15:27 ]
    * * *
    Перепасую відчай на папір, –
    Так буде легше гратися в мовчанку,
    Коли душа, затята, наче звір,
    Що буде боронитись до останку.

    Несамовито пута розірве,
    Щоб назавжди очиститись від скверни,
    Сум'яття океан перепливе,
    І вже назад ніколи не поверне...

    Як, врешті, просвітліє голова,
    І серце серцю всі гріхи пробачить,
    Тоді спливуть у пам'яті слова,
    Які ніщо нікому вже не значать.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2016.02.08 14:25 ]
    Поетичні вокабули
    Теорія поетики беззуба
    поезії нічого не дає.
    Говорячи не оперно, а грубо,
    ця арія не гріє житіє.

    Феєрією манить несказанне,
    але туди заказана межа.
    Не сказане нікого не дістане,
    а не почуте – ріже без ножа.

    Буває і мелодія сміється,
    але душа душі не гомонить,
    якою буде амплітуда серця
    у неповторну і єдину мить.

    Не утішає слово, що родилось
    у муках некрасивого життя,
    але поету наче і не снилось,
    не мріялось, як віще майбуття.

    Та радує, що є життя реальне,
    і є туди реальний перехід,
    аби жило й манило ідеальне
    і незалежне
                        від жури
                                     і бід.

    2011-16


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  38. Михайло Десна - [ 2016.02.08 13:48 ]
    Не новина
    Не новина -
    чиясь не бринькає струна.
    Мовчить,
    не хоче
    чути,
    що торкаються.
    А глибина -
    не міра дна.
    І не старіє новизна,
    що на поверхні
    океану
    хвилі
    тільки починаються.

    І ось
    зі сторони
    одна із хвиль.
    що несподівано дісталася струни.
    бринить,
    нестримна,
    мов без тями хочеться.
    Їй навіть боляче,
    але
    мовчати далі -
    буде зле.
    Як не гниє,
    чому гниле?
    Мовчати далі -
    коле в очі це.

    08.02.2016


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  39. Вікторія Торон - [ 2016.02.08 10:00 ]
    Олені на дорозі
    Людяність –неначе те казкове диво
    в вимірах асфальтових пустель.
    Тут сама з собою не живеш красиво,
    а живеш, як вийде, кожен день:

    у нестачі часу, прикрій шарпанині,
    шкоді, заподіяній собі.
    Скільки треба шуму в наші дні людині,
    скільки втрат у зайвому труді!

    Крізь тунель гуркочеш потягом, набряклим
    гронами напівпорожніх справ--
    а душа застигла оленем закляклим,
    пійманим в полон машинних фар.*

    Ось вони—завмерлі на глухій дорозі,
    де тривоги запах не прочах:
    голови точені, стрункодзвінні ноги,
    спалах страху в первісних очах.

    Будьте незлобиві, ніжні і красиві,
    з іншими стрічаючись людьми!
    Всі ми в цьому світі—олені лякливі,
    вихоплені фарами з пітьми...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.02.08 10:57 ]
    Вензель


    З теплом до людей, а від них - колима...
    Хуртечні замети. Каміна нема.
    До діда Івана ще довго, ще ні...
    Десь печі кладе у молитві-броні.

    А я понесу невеличкий калач -
    Бабусі Настуні. Ось вензель "не плач".
    Живі не лякливі, воюють за кус.
    Я смерті в болоті з дитинства боюсь.

    Прийми мене, Боже, у вічний Супій.
    Не зараз, бо жниво... ще жито в копі.

    Нехай не стихають зелені жабки:
    Не чули, із ким чаркувалася... з ким?
    Нехай доростає до звізд рогоза.
    Є ті, що вік проти, а більшість же - за...

    Розсохлі човни... галушки в молоці...
    Розсошенці дальні, близенькі Рибці...

    Пирятин.
    Сенча.
    Крутоярівка.
    Брест.
    По колу - над мапою - серце-Гефест.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.02.08 10:22 ]
    Час аберацій
    1

    Повз абортарії, мерії, храми
    Кроком непевним, а часом лунким,
    Йде прокажена і шепче «я з вами…».
    Пульс аж під сто, калатають дзвінки...

    Лику не видно. Спинити не можна.
    В дощ не потрібен прояві дашок.
    Вміє вночі обійти огорожу,
    Кидає дань у діру-речмішок.

    Бабця виносить останнє із хати.
    Пенсійку дідо віддав без жалю...
    Та руйнівниця - весела, кудлата -
    Дякує довго, харкоче «люблю...»…

    Виразки чорні, кровисті губища,
    Цілі непевні, дорога курна...
    Тицяє тлустий облесливець тищу,
    Я не сказала ні разу «ось... на...».

    Що ж ви услід їй регочете «ловка!»…
    Надто марудне плетіння сіток...
    Надто бридка... не знаходиться вовка,
    Щоб заковтнув, як драглистий жовток.

    Збилися в гурми чудні небораки...
    Знов на танцполі крутійко і верть.
    Стихли бандури.
    Освистані раки.
    Шабля дозорця летить шкереберть.

    2

    Діти мережать листи чупакабрі.
    Хай прочитає - і пустить сльозу.
    Вже стрічечки на стовпах і на швабрі.
    Нікому пасти корову, козу...

    Села притихлі. Під панциром - місто.
    Жорна важезні. Утисячне (знов!)
    Ради війни учиняється тісто,
    Ради війни умертвляють любов,
    Ради війни люд збирає пластмасу,
    Ради війни компонують слова.
    Де ж той месія, що спинить заразу?
    Де генерація – мудра, нова?

    Стиха джергоче війна: «патріоти…
    З клунь повитягую крила, казки…
    Ви самознищитись, певно, не проти…
    Ось вам тузи подали мотузки».

    3

    Час аберацій, відхилень і вдиху.
    Крик очищає куточки легень.
    Йде, бо впустили, приземисте Лихо.
    Погляд відвернеш - і... анітелень…

    Повз абортарії, башти, аптеки
    Тягнуться чорні бинти, лжеперкаль.
    Ллють ацетон сердобольні ацтеки
    В щойно закуплений псевдограаль.


    2016



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  42. Роксолана Вірлан - [ 2016.02.08 02:36 ]
    Гоятлай (незвітреними слідами)
    Це тане час у клекоті смоли,
    рубає тіні лезо гостромісячне.
    Це ж з ким ти люльку миру засмалив?!
    Тобі ж бо довіряли сонми!..тисячі!

    Закопаний, не в землю, томагавк -
    у совісті оспалі надра врізаний -
    Це він бере тебе на клятий гак
    із того миру, мучить у Форт-Пікенсі.

    Залізні коні...сни - такі бліді,
    хураре бризже, кров на кожнім камені.
    Отруйні риби в "огняній воді",
    хребти - і стріл, і плем"я - переламані.

    і попри все: завжди є вибір!...є!
    Не здатись до кінця під смерти гронами.
    ти - взятий експонатом у музей,
    на обзір - лялькопудом у фойє!
    Ну що ж ти, Гоятлає?! Що, Джеронімо?!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  43. Олена Красько - [ 2016.02.08 01:50 ]
    ***
    …А лиш одягну Чорне Сонце
    Й одразу – Світ в моє віконце –
    Засліплює:
    Люблю тебе!

    А все, що інше –
    Не моє!

    О, Доле!
    Що ти з мене хочеш??
    Ти ніби гордість мою «мочиш»
    В спокутах і жалю…

    За нашим дивним,
    Неодмінним,
    В очах історії – незмінним
    Коханням чистим,
    Як намисто,
    Роси…

    І, Смерте...
    Хоч коси,
    Хоч не коси…

    Та вже наведено мости…


    08.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  44. Олена Красько - [ 2016.02.08 01:07 ]
    ***

    А подруга порадила:
    Скажи йому,
    Що любиш!
    …А я не можу… –
    Раптом долю згубиш
    Його?..
    Ще й особливу,
    Незвичайну,
    Таку неординарну,
    Із завданням тайним…

    Та менше з тим…
    Я впевнена – він знає…
    На разі, просто сил не має
    Протистояти
    Тим,
    Хто проти нас…

    Чи може просто ще не час?..
    __________________________
    P.S.
    Є в цьому магія якась –
    Публікувать свої думки…
    І хоч про них не знаєш ти,
    Мені буває трохи легше…

    Мій болю!
    Чуєш??
    Відпусти…

    08.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Оксана Романів - [ 2016.02.08 01:42 ]
    ***
    двері відкриті сину, ходім додому.
    ти вже по горло втопився у власну втому,
    і до душі твоєї діла нема нікому.

    не торжествуй над світом - світ тебе обійде.
    в цьому святковому блядстві таких як ти не чекають ніде.
    скільки в просторі цьому вкарбовано наших імен,
    і слідів, і долонь, і молитв перемішаних з кров'ю.

    на гарячому сході, на кожному метрі землі,
    де кістки твоїх предків, де зараз ведуться бої,
    скоро ранні цвістимуть інеєм плодові.
    скоро ми перейдем, як зима, у трагічну історію.

    перекроєння пам'яті. час повертатись до стін.
    ось і ти переходиш останній рубіж блок-постів.
    твої мрії далекі бажання мізерно прості.
    ти найнижча з основ піраміди Маслоу

    але визріє вибух. і потім уже, з висоти,
    ти розкажеш як славно і легко вдалося нам перемогти!
    а про решту ні, слова ні слова


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (2)


  46. Ніна Виноградська - [ 2016.02.07 17:28 ]
    Твоя зоря


    Я молюся завжди,
    Бо мені ця Холодна гора
    Найтеплішою стала
    І здалеку стала близькою.
    Відтоді наші вікна
    Світили з любові й добра.
    Лиш тополі під ними
    Дивилися ввись самотою.

    На всі сторони світу
    Летіли шалені вітри.
    Церкви маківки скрізь
    Осявали земне і небесне.
    І здавалось тоді,
    Що коханням своїм ізгори
    Захищаєш мене,
    Щоб за тебе мій біль не воскреснув.

    Щастям був ти мені
    У спекоту й сніги...
    Уночі та удень
    Ти тепер став моїм оберегом...
    Ми у різних світах,
    Та моєї ріки береги
    Колихають зорю,
    Для якої цей світ був ковчегом.
    31.03.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2016.02.07 14:26 ]
    На крилах золотих
    Зимовий день короткий стих.
    Настав ясний, чарівний вечір.
    І Київ мій розправив плечі –
    Летить на крилах золотих

    У майбуття високе знову,
    Скидає ланцюги раба…
    Іде відродження доба,
    Звучить все більше рідна мова.

    У ботсаду у нас – Тибет
    Позначив ці епохи злами,
    І вільну мудрість Далай Лами
    Несе у світ орлиний лет.

    Немов звільняється від криги
    Русифікації земля –
    І як подивишся здаля –
    Зелені крапки скрізь – відлига.

    Багряний відсвіт із небес
    Розсіює всі чорні хмари –
    Зникайте – темряви примари –
    Для світла мій народ воскрес!

    30-31.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад ім. М.Гришка


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  48. Ніна Виноградська - [ 2016.02.07 13:25 ]
    Чужі небеса


    Далеко ще до райдуг і громів,
    Ще заметіль на вулицях лютнева.
    А ти зробити так і не зумів,
    Щоб я відчула серцем вчинки лева.

    Щоб знала я і радість і тепло,
    В твої долоні сховане обличчя,
    Щоби коханням повнилось зело,
    Де краплі сліз, неначе віск зі свічі.

    Тепло вже розкошує у полях,
    В чужих краях, з чужими небесами.
    Та не зліпив гніздо любові птах,
    Йому вже нецікаво бути з нами.

    17.02.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  49. Маріанна Алетея - [ 2016.02.07 12:51 ]
    Завірюха
    Завірюха заметіль завія
    Занесе засніжені замети,
    Заворожить, заморозить зиму,
    Зорями засипле задзеркалля.

    Засинає знічена заграва,
    Заблищить забілена землею
    Занебесся з`єднане зорею.
    Зметено, засліплено, замерзло.

    Зупинити заметіль запізно,
    Залишила зачекати зустріч,
    Заведе зупевне, заквітчає.
    Закружляє засвіт завірюха.

    Забуття здобудеться зрадливе,
    Заморозити захоче захват,
    Захопити зовсім. Залишило.
    Залишила. Знову закрутило.

    Знов здалося. Забавка? Забава?
    Заворожено знайду зачасся?
    Загадкові знаки задорожжя.
    Загадкова знахідка зимова.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  50. Олена Красько - [ 2016.02.07 12:53 ]
    ***
    Залишине
    На теренах інету
    Шифроване послання
    Тобі
    Та іншим сприйняте…

    Так,
    Це було́ безвихідне зізнання,
    Поширене на всю планету:
    Без тебе важко вижити…

    Не в тому,
    Не в фізичному оперенні –
    То без проблем, не думай, –
    Залишитись собою,
    В своїм мерехті,
    Не відрікаючись життя зі струмом…

    Ти не прийшов…

    І стало це великою спокусою:
    Подарувать надію
    То́му
    Гайдамаці русому,
    Що так про мене мріє…

    Вони в нас теж беруть шматочки серця…
    Чи може додають в життя дрібноту «перцю»?..

    Як я до твоʹго?..

    07.02.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   632   633   634   635   636   637   638   639   640   ...   1855