ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.14 12:42 ]
    Крижана любов
    (казка)
    Закохався Морозенко
    В Троянду блакитну,
    Взяв він її міцно-міцно
    В крижані обійми.

    Змерзла квітонька сердешна
    Від його любові,
    І зів"яли пелюсточки
    Тендітні, чудові.

    Та її росинки-сльози
    Рушником яскравим
    Витирало Ясне Сонце,
    Мороза прогнало.

    Знов розквітла Королева,
    Сонечку всміхалась,
    І ніколи з Морозенком
    Більше не стрічалась.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  2. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.14 11:29 ]
    Голос маминої пісні
    А мамина пісня і досі лунає
    І голос її в моїм серці бринить.
    Тебе на цім світі давно вже немає,
    Та в пам"яті, рідна ти кожну мить.

    Не вистачає поради твоєї
    Й коліна нема перед ким прихилить.
    Лиш поклонитись іду на могилу,
    До мене ти часто приходиш у сни.

    Молюся Всевишньому вдома і в храмі,
    Щоб Царство Небесне послав Він тобі.
    Пухом земля, дорогесенька Мамо,
    Свяченая проскурка та й на обід.

    2011 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  3. Вікторія Торон - [ 2016.01.14 11:34 ]
    Сфера відкрилася...
    Сфера відкрилася вищих частот,
    світ захлинається від розуміння
    різноголосих ожилих істот—
    буйних рослин, гомінкого каміння...

    Cкалками сиплються літо й зима,
    і часового порядку не видно,
    стержня єдиного --знаєш—нема,
    вільній природі його не потрібно.

    В жменях—танцююче золото змій,
    звивистих, радісних і життєсяйних,
    трепетних тіней шугаючий рій
    тчеться в польотах своїх одностайних.

    Пахне безпекою всесвіту сад,
    вічністю, домом, сном перебулим.
    Тільки не треба дивитись назад,
    тільки не слід повертатись в минуле...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  4. Нінель Новікова - [ 2016.01.14 10:04 ]
    Острови
    Моєї пам’яті яскраві острови!
    Мої скарби, що зігрівали душу.
    Життя мого священні хоругви!
    Немов музей, я вас відкрити мушу…


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  5. Михайло Десна - [ 2016.01.14 08:19 ]
    Точка зору, котрою не цікавляться
    Рік "новий" чи рік "старий",
    звідтіля, де жив Конфуцій,
    (все одно який) - такий,
    як із ним ще поведуться.

    Попід руки і разом?
    Попри все відбірним матом?
    Він іде одинаком:
    "стаття витрат - витратам".

    Кожен день його - "новий".
    Чи у січні, чи у грудні...
    Як захоче рід людський,
    так в свята він буде й в будні.

    14.01.2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2016.01.13 18:08 ]
    Маланки без Надії
    І на Маланки буде алілуя.
    У нації – на Бога опертя.
    Ніхто ніде уже не голодує.
    Сьогодні буде щедрою кутя.

    І забуває нація Надію.
    Не хоче влада мати ворогів.
    І Україна дякує Росії,
    що економить їжу у братів.

    Надія є! Тому що Віру має,
    нагадує, – я думаю про вас.
    А у Росії ув'язнили час
    і аутодафе її триває
    за осоружний бойовий Донбас.

    Яка лукава і хороша міна
    у грі сьогодні і у грі колись!
    Перегортай історію. Учись.
    Убивця Наді думає наївно, –
    коли голодувала Україна,
    хіба Сосо ікрою удавивсь?

    13.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (9)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.01.13 16:55 ]
    Краса врятує світ


    Агов, із келихом пивця служако,
    Від амби-смерті красота спасе?
    Кричиш пісні в шерезі літо з гаком.
    А міг би десь варити ель, глясе.

    Крутив би калачі, студив підкови,
    Підносив би любаску до зорі.
    А скільки плац топтати - знають вови,
    Мизаті йвани, васі - на горі.

    Їм лінь тебе спасти від куль і дюді.
    Вони лящать: "ату... в котли... назад...";
    Крізь мідне вушко протягли верблюда,
    Ще виведуть кульгавців на парад.

    Сумна дружина немовлятко вгорне
    У вишиті, бо ж модно, пелюшки.
    Мене будили і гудки, і горни.
    Ішли ми до розрухи навпрошки.

    Ой, ні... Не можна.
    Все у нас "в парядкє".
    І будуть пишні мальвоньки, степи.
    Людва на срібляки падка чи падка.
    Ти пий своє пивце криваве, пий...

    А я лечу. Бо що робити в місті,
    Де шведи полягли у чорну персть,
    Де по цимбалах вусаням троїстим,
    Хто закуйовдив на папасі шерсть.

    І ти, і я - заручники ексцесів.
    Мій зорний погляд крізь юрму і Час.
    Пиши своїй вагітненькій Олесі,
    Щоб економила помаду, газ.

    Замащені кишені, скло пітніє.
    Убив...
    Не вбив...
    Ламаєш сірники.

    А над Полтавою - канцерогенний іній.
    І горнуть сніг лопатами "совки"...


    2016




    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  8. Олександр Олехо - [ 2016.01.13 13:38 ]
    Сон...
    Сон не мій. Вогні чужі.
    І чуже сум’яття.
    Лізе нервом до душі
    не моє прокляття.

    Сниться яро: все не так,
    із ніщо у більше…
    Дають гривню за п’ятак,
    а за гріш – пізніше.

    Вздовж дороги – вартові,
    ліхтарі розбиті.
    По коліна у кровІ
    миротворці ситі.

    Поле брані… кістяки
    у іржавих травах.
    Манячіють будяки,
    їм окрема слава.

    У кінці дороги – трон,
    орки і дракони,
    міні-гоблін, його клон
    і хрести-погони.

    Посипає край і люд
    небо білим снігом
    і рече з екрану Брут,
    пломеніє гнівом.

    Побороти «все не так»
    закликає красно.
    Аплодують щур і «хряк»,
    і радіють масно…

    Зайди, юди і брати –
    родичі та куми.
    Із олжею всі на «ти»,
    затівають тлуми.

    Кого вивезе крива
    у сухий остаток,
    де знецінені слова
    і на мир податок?

    Сон не мій, чужі вогні,
    як відлуння часу.
    Погибає світ у сні,
    муками, не зразу…

    13.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  9. Домінік Арфіст - [ 2016.01.13 10:32 ]
    вихід
    …я виходжу очманіло за поріг
    Бог тебе від мене уберіг…
    …не шептатимеш приречено про страх
    дивним інеєм на висохлих губах
    не ридатимеш в Путивлі на стіні
    не писатимеш в солдатчину мені
    не молитимеш залишити отрути
    не благатимеш забити і забути
    оминатимеш на всіх шляхах мене
    у мій біль твоя печаль не зазирне
    з-за плеча не озирнешся на Содом
    не кружлятимеш над скинутим гніздом…
    …проклинатимеш солом’яне удіʹвство
    і поета Богом вибране жидівство…



    …


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  10. Віктор Кучерук - [ 2016.01.13 09:15 ]
    Ревнощі
    Забувши про наявність інших справ,
    Так захопився жадібно тобою,
    Що в гоні іскрометному віддав
    За мить якусь усі свої набої.
    Поповнити швиденько арсенал,
    Як міг учора, нині не вдається.
    Ошпарений безсиллям наповал,
    Вслухаюся в віддалення секрецій.
    А ти така, незвично молода,
    Збунтована, нестримана і гнівна, –
    До мене тягнеш руки, як біда,
    І вертишся, мов курка перед півнем.
    Надією утомлена, мабуть,
    І розпачем замучена до краю, –
    Ти марно намагаєшся заснуть,
    Хоч відпочити я тебе благаю…
    Полегшений помітно патронташ,
    Тремтить глумливо в звичному притулку,
    Мене тепер соромлячи за сказ
    І за швидке шукання порятунку.
    13.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  11. Віктор Кучерук - [ 2016.01.13 06:51 ]
    Відхід весни
    Укриває, наче ложе,
    Землю ніжно цвіт, –
    І відчутніше тривожить
    Тишу шелест віт.
    Хоч і мостяться на віях
    Пелюстки густі, –
    Та нестримано світліють
    Далі в темноті.
    Мов відбілює старанно
    Маляр полотно, –
    Цвіт тече безперестанно
    Із дерев вапном.
    А від запахів учадіть
    Може сивий світ, –
    Як весна іде із саду
    І маскує слід.
    11.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  12. Серго Сокольник - [ 2016.01.12 22:57 ]
    Спомин
    Той же спомин... Еscape
    У минуле... Як лист у конверті...
    Там повітря таке-
    Не надихатись... Мов перед смертю...

    Там відлуння штормів
    Доліта до алей опустілих
    Неповторністю днів
    Наших зустрічей, що відлетіли...

    Там думки наші сплять,
    І залишена в поспіх тривога,
    Мов забуте маля,
    Притулитись бажає до когось...

    Там тремтливі тіла
    У кохання багатті палали,
    І згоріла зола,
    Мов молитва, у небо злітала...

    Там кінчається час...
    І обійми твої на пероні,
    Мов останнє прощай
    З тихим схлипом під крекіт ворони...

    ...В потойбічні світи
    До тебе простяглася дорога...
    Я і ти... Я і ти...
    Все скінчилось... Не буде нічого.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116011212372


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.01.12 22:19 ]
    Кокаїн свободи
    Напишу про оцю публікацію, де згадується мій текст "Зимно", вирваний із нього рядок, назва невірно подана.


    http://maysterni.com/publication.php?id=115542

    Микола Базів
    Наркологія (пародія)

    «Я б жувала, певно, коку,
    Живучи в Бейруті».

    Світлана Майя Залізняк. «Такса ходить без кожуха».
    Сайт majsterni.com


    Пожалію і собаку,
    Як ласкава пані.
    Я пила би сік із маку,
    Живучи в Афгані…

    Зізнаюся щиро нині,
    Що не їм картоплі,
    Бо живу на Україні,
    Нюхаю коноплі.

    Я не хочу до Канади,
    Ні до Вашингтону,
    Маю змогу тут жувати
    Свіжу беладонну.

    Не поїду за границю –
    Невелике горе.
    Тут шукаю чемерицю,
    Ніжні мухомори.

    Я кайфую в ріднім краю,
    Маю добру долю,
    Бо усе це запиваю
    Морем алкоголю.

    Автор цього опусу - Микола Базів

    ............................

    Чи є це пародією, чи таки образа автора оригіналу?
    Хочеться почути думки авторів та читачів, прошу висловлюватися.

    Пишеться оця "пародія" від імені "пані". Стоїть моє ім`я над текстом.

    Я не вживаю ні "моря алкоголю", ні бодай 50 грамів на свято.
    Така вже є...тверезомисляча. Завжди.
    З автором не знайома.
    Кожен по-собі міркує.

    Писати-перекручувати, наділяти ЛГ, можливо, своїми рисами

    "Бо живу на Україні,
    Нюхаю коноплі.

    Бо усе це запиваю
    Морем алкоголю.

    Тут шукаю чемерицю,
    Ніжні мухомори.

    Друкувати отакі нісенітниці не личить мудрій людині.
    Я навіть не прошу це видалити.
    Редакція майстерень це зробить з власної ініціативи. Я вірю в це!



    А ось мій текст "Зимно":

    Такса ходить без кожуха.
    Сніговик - без рота.
    Розростаються Нью-Глухів,
    Сонна Міннесота.

    Відучора вельми слизько.
    Докуплю коралів!
    Набридає ця прописка.
    Хочеться найдалі...

    А на ранок, у негоду,
    Переживши вірша,
    Я подумаю: псів шкода...
    Ніша не найгірша.

    Сало з Мачух - для синички.
    Сніг - сяйна перука.
    Ця країна - рукавичка,
    Мнуть її сторуко...

    Щирі люди, трохи заздрі.
    Супокійно, рідно.
    Жовта "сталінка" - у кадрі.
    Муза не фригідна.

    Халамидники - у стоках...
    Сни - червона рута.
    Я б жувала, певно, коку,
    Живучи в Бейруті.

    Кажуть, вдома стіни гріють.
    Зимно.
    Третя ночі.
    Літній збудник летаргії
    Хрумкає дівоче...

    2016


    "Пародія - віддзеркалення авторського образу" - писав Микола Базів у коментарі на своїй сторінці іншій авторці поетичних майстерень.
    2013-09-16 12:33:25
    Ось
    http://maysterni.com/publication.php?id=95031&comment_id=627232742#627232742

    АЛЕ ж у цій пародії віддзеркалено не мій авторський образ.



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  14. Олена Балера - [ 2016.01.12 20:11 ]
    ***
    Світило сонце неземним вогнем –
    Із посмішкою сніг одразу танув.
    Здавалося, що тінню дожене
    Дотепник-день і глузувати стане.

    Невимушено, легко і спонтанно
    Повітря чисте, ніби весняне,
    Нагадувало: світ – його обранець
    І той щасливець, – хто його ковтне.

    На хвильку перетнулись паралелі
    І щось містичне променем лягло.
    Малює час холодні акварелі,

    Життя – крокує вперто напролом.
    Зім'явши білу снігову постелю,
    Іде у гості нетривке тепло.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.01.12 19:03 ]
    А я... А ти...



    М`які жінки в час молодості, хтиві.
    Чимало зваб завершилось дитям.
    Збещещених лишали чи - в активи...
    Кричали мами: "бережи... затям...".

    Долоні здатні зупинити воду?
    Метелики у лоні, іскри із...
    Шукайте у своїх очах колоди,
    Біжіть повій судити - за узвіз...

    Ішли хариті під весняну кригу,
    Просили у мольфарки приворот.
    Кохання-шал - зіжмакана інтрига,
    Бездонний вир боління та щедрот.

    - А я...
    - А ти...
    І сіль здається медом...
    Всолоди пік.
    І зимний алтабас.
    Обачним - лиш туманність Андромеди.
    Тинок "Не смій!" від любощів не спас.

    Малюються закоханим фламінго,
    Цяткують мрії-зорі лопухи...
    Для них у світі - Пласідо Домінго
    І... засторог-плачів дрібні мохи.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  16. Ігор Шоха - [ 2016.01.12 19:33 ]
    Сорочка по нитці
    ***
    Не лаяв медицину я ні разу.
    Але питаю, і не перший раз:
    – Якщо є зуби по ціні алмазу,
    чому їх не купують
    як алмаз?

    ***
    Найвигідніше жити бідно.
    Все виміряне, зважене:
    не викидаєш непотрібне
    і не купуєш
    бажане.

    ***
    Ой не журися, що життя минає,
    якого хай би вже і не було.
    Але допоки іншого немає,
    то виживай
    йому й собі
    на зло.

    ***
    В один кінець веде крута дорога.
    Оглянешся – позаду попелище,
    сусідою зачовгані пороги...
    І, як Іову, на очах у Бога
    так хочеться
    до Нього бути
    ближче!

    ***
    І у освіті є ще квота
    на українських вчителів.
    Якби я міг, то я б велів
    доплачувати патріотам
    і гнати в шию
    москалів.

    ***
    Бажання «жити» гріє і лоскоче,
    і мірою добра буває зло.
    Це неможливо – двом богам служити:
    і мати все, чого душа захоче,
    і щоб за це
    нічого не було.

                                  01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  17. Анастасія Холод - [ 2016.01.12 17:41 ]
    Про очі
    Усім це відомо-
    Є сила велика
    В людини відвертих очах
    Лежить на поверхні
    І радість і лихо
    І горе і відчай і страх
    І лиш зазирнути
    У очі людини
    Відкриється правда в ту мить
    Та більше говорять
    Ці очі в хвилини
    Коли щось нестерпно болить
    Як хтось із собою,
    покинувши світ цей
    Шматочок тебе забира
    В душі як у тебе
    Немає вже місця
    Для світла і щастя, й добра
    Тоді подивившись в ці очі погаслі
    В людини у ту ж саму мить
    Неначе до себе забравши нещастя
    В самої душа заболить


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Валентина Попелюшка - [ 2016.01.12 17:47 ]
    Щедрівка чуйної дитини
    Щедрик-ведрик, щедренята,
    Поверніть додому тата
    З перемогою і миром –
    Щедрик-ведрик, прошу щиро.
    Поверніть матусі пісню
    У годину ранню й пізню.
    Як татусь пішов в АТО,
    Не радіє з нас ніхто.
    Дайте чоботи бабусі,
    Бо застудиться, боюся.
    Їй давно б купила ненька,
    Та платня така маленька.

    Щедрик-ведрик, щедренята,
    Наречена є у брата,
    Мила й лагідна напрочуд,
    Та батьки її не хочуть
    Без великих статків зятя...
    Дайте людям тим завзяття
    І любові у серця,
    Щоб побралась пара ця.

    А у нашої сусідки
    Не народжуються дітки.
    Як вона їх в Бога просить!
    Щедренята, може, досить?
    Дуже вас благаю нині:
    Дайте тітоньці Марині
    Сподівань, та не даремних -
    Діточок здорових чемних.

    А до іншого сусіда
    В гості син чомусь не їде.
    Дід Максим - такий самотній!
    Щедренята! Хоч сьогодні
    Надоумте того сина:
    Хай він діє як людина.
    В нього ж теж зростають діти,
    Як добру їх буде вчити,
    Коли сам забув дорогу
    До татусика старого?

    А учительці моїй
    Подаруйте снів сувій,
    Бо недавно поділилась,
    Що зі снами посварилась.
    Як мені її шкода!
    І привітна, й молода.
    В нас вона вкладає душу,
    То й за неї дбати мушу.

    Нам же, діточкам, на втіху
    Принесіть хоч трохи снігу,
    Без морозу, бо у нас
    Дорогі і світло, й газ.
    Треба ж людям, щедренята,
    Якось перезимувати.

    А які були б ми раді,
    Щоб усім, хто є при владі,
    Ви дали таку зарплату,
    Як у мами чи у брата.
    Може, вийшло б з того диво –
    Зажили б усі щасливо,
    Щоб, позбувшись лиха- зла,
    Україна розцвіла.

    Щедрик-ведрик, щедренята,
    Може, я прошу багато?
    То хоча б ... додому тата…


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (9)


  19. Микола Дудар - [ 2016.01.12 16:01 ]
    !!!
    …вона вивчала Українську
    переспівала на Різдво.
    поцілувались. і до війська
    пішли із піснею удвох... …
    2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  20. Володимир Бойко - [ 2016.01.12 16:04 ]
    * * *
    Жінка – то нев’януча лілея,
    Що убралась краплями роси.
    Огортає ніжністю своєю,
    Зваблює чарівністю краси.

    Чари жінки дивом незбагненним
    Отворяють серця глибину,
    Збуджують бажання сокровенні,
    Позбавляють спокою і сну.

    Жінка – норовлива, як погода,
    Шторм, який здіймає почуття.
    Жінка – то безцінний дар природи,
    Таїна продовження життя.









    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  21. Вікторія Торон - [ 2016.01.12 15:18 ]
    Лабіринт
    Коли сльоза холоне на щоці,
    прийди нечутно, ангеле спасіння,
    і визволи мене—рука в руці—
    з-під сірої плити нерозуміння.

    Я знову опинилась у краях,
    покритих непрохідним лабіринтом,
    і навіть мій—в поразці—білий стяг
    над стінами байдужими не видно.

    Я так старалась напрямок знайти—
    по мохові, по стовбурах, по тінях,
    одну лиш не вдалося осягти
    зірчасту в’язь небесного склепіння.

    З сукупності повітряних площин,
    що у житті тасуються без звуку,
    прилинь у цей заклятий лабіринт
    і всіх, хто в ньому, виведи за руку.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Олехо - [ 2016.01.12 09:51 ]
    Я мислю… живу…
    Чи ми вибираєм, чи нас вибирають
    дороги від дому, шляхи у життя,
    де кола пекельні, сягаючи раю,
    згрібають до купи роки і сміття.

    Це наче неволя, а поруч свобода,
    дроти неколючі… і лагідні пси.
    У кожної пісні завершення - кода,
    у кожної правди – свої голоси.

    Сенсорика щастя у вимірах неба,
    у хибах моралі, в моралі діянь.
    А нижче, в додатку – уживана кеба,
    дитя нерозумне порожніх пізнань.

    Життя в дуалізмі, як бути й не бути,
    і час розгалужень шукає криву,
    щоб перше дістати, а друге забути,
    і в душу хрипіти: я мислю… живу…
    12.01.2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (11)


  23. Серго Сокольник - [ 2016.01.12 03:55 ]
    Шлях
    Ліхтарне світло в заметіль сліпу-
    Немов маяк крізь крижані тумани
    Розклав волосся надчутливих пут...
    Я променів звіряюсь неостанно,

    Йдучи туди, де зорепад тепла
    Мене огорне, лиш відчиниш двері,
    Де серцем відчуваєш, як на лад
    Неспокій дум душі твоїй поверне.

    Одвічний хліб і склянка молока,
    І затишок, мов у склепінні храму...
    ...І молодість блукає по роках,
    Бо є цей шлях, що нас веде... До Мами...


    p.s. З даним віршем вводжу в українську літературу зовсім непогане слово НЕОСТАННО, про що офіційно повідомляю)


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116011201423


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.01.11 21:37 ]
    Зимно...

    Такса ходить без кожуха.
    Сніговик - без рота.
    Розростаються Нью-Глухів,
    Сонна Міннесота.

    Відучора вельми слизько.
    Докуплю коралів!
    Набридає ця прописка.
    Хочеться найдалі...

    А на ранок, у негоду,
    Переживши вірша,
    Я подумаю: псів шкода...
    Ніша не найгірша.

    Сало з Мачух - для синички.
    Сніг - сяйна перука.
    Ця країна - рукавичка,
    Мнуть її сторуко...

    Щирі люди, трохи заздрі.
    Супокійно, рідно.
    Жовта "сталінка" - у кадрі.
    Муза не фригідна.

    Халамидники - у стоках...
    Сни - червона рута.
    Я б жувала, певно, коку,
    Живучи в Бейруті.

    Кажуть, вдома стіни гріють.
    Зимно.
    Третя ночі.
    Літній збудник летаргії
    Хрумкає дівоче...



    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  25. Михайло Десна - [ 2016.01.11 17:03 ]
    Місяце-завірюхо
    Білий сніг, білий сніг, білий сніг - в білий день.
    Білий сніг, білий сніг... для себе і пісень.
    Ти куди мене кличеш, послухай,
    о мій місяцю, мій завірюхо!?
    У дворі ні машин, ні людей...
    У дворі ні машин, ні людей...
    Завірюха мете, завірюха!
    Ти куди мене кличеш, послухай?
    У дворі ні машин, ні людей...
    У дворі ні машин, ні людей...


    Білий сніг, білий сніг, білий сніг... білий слід.
    Обілів твій до аж білизни білий світ...
    Обережно іду за тобою,
    а нас сніг засипаю собою...
    Потрапляю в заметений слід,
    потрапляю в заметений слід.
    Обережно іду за тобою,
    а нас сніг засипаю собою.
    Потрапляю в заметений слід.
    В заметений слід...

    Білий сніг, білий сніг, білий сніг... Білий клен.
    Я потрапив у сон просто так - просто вдень.
    Обережно твій світ десь видніє:
    На віконницях - ані надії.
    На віконницях - ані надії.
    Обережно твій світ десь видніє.
    На землі - я і ти, і завія,
    на землі - я і ти, і завія...
    На віконницях - ані надії.
    На землі - я і ти, і завія,
    на землі - я і ти, і завія.
    Обережно іду і іду,
    бо ти є.
    Обережно твій світ десь видніє.
    Обережно твій світ десь видніє...


    11.01.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Шоха - [ 2016.01.11 15:23 ]
    Смеркає...
    Не дається нам спекатись пекла
    на дарованій райській землі.
    Небеса не розвиднились. Смеркла
    благодать на земному чолі.

    У далекому космосі неба,
    за парсеками світла і тьми
    нам все більше нічого не треба.
    Ми все менше стаємо людьми.

    На освоєні дикі просто́ри
    ум епохи навіяв туман.
    Утрамбовані «градами» гори.
    Кораблями кишить океан.

    У тумані літають ракети,
    а на небі – одні міражі.
    Невідомо, що є попере́ду,
    де немає кінця і межі.

    Житіє завойовує космос.
    І смеркає. Згасає табло.

    Але сяє ще сонце – на зло
    осовілому племені росів.

    Поки Раша ще бігає боса,
    може, космосу ще й повезло́?

    01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (8)


  27. Микола Дудар - [ 2016.01.11 14:58 ]
    Візаві
    малюй на розбитому склі
    навшпиньки спивайся повітрям
    де вічно живуть ковалі
    і після, як вигострять вістря…
    твій час із лицем візаві -
    сніданки, обіди, вечері
    все рівно тепло від золи
    втече крізь шпаринку за двері…
    11. 01. 2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  28. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.11 11:11 ]
    Хліб - життя основа
    Ой, Петрові батоги
    Зацвіли блакиттю,
    А це значить, що уже
    Середина літа.

    Достигають пшениці
    На полі безкраїм,
    То ж потішать вони всіх
    Щедрим урожаєм.

    Чи війна, чи мирний час,
    Радість, а чи біди,
    На столі хай завжди в нас
    Буде хліб й до хліба.

    Не забудьмо лиш за це
    Подякувать Богу,
    Адже хліб для нас - святе,
    Він - життя основа.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  29. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.11 11:58 ]
    Пташині плітки
    Розмовляли снігурі:
    -Що діється надворі,
    Ні морозу, а ні снігу,
    Де ж це зимонька поділась?

    І сороки скрекотали,
    Все літали, пліткували,
    Всіх у лісі сповіщали,
    Що в зими кожушок вкрали.

    Сполошилися синиці:
    - Це нікуди не годиться,
    Їй охоче допоможем,
    Відшукать кожуха зможем.

    Там сховалися сніжинки,
    Хай засиплять всі стежинки,
    Землю-матінку вкривають,
    До весни хай спочиває.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  30. Валентина Попелюшка - [ 2016.01.11 11:13 ]
    Щедрівочка 2016
    Щедрик-ведрик, щедрівочка,
    Біжить Путя наввирячки,
    Бо призначили йому
    Спецкруїз на Колиму.
    А навстріч несуть «бумагу» –
    Викликають у Гаагу.
    Смик направо – там бандери,
    Та не трохи – до холери!
    Смик наліво – там сирійці.
    Він крізь землю провалився,
    Та й потрапив до Обами,
    Той віта його словами:
    «Москаляку на гілляку!»
    Пробудився з переляку.
    Грець із тим проклятим сном!
    Зирк, а в нього за вікном –
    Жовте сонце, синє небо.
    Так йому, пуйлу, і треба!
    Ще й знамена жовто-сині
    Й крики: «Слава Україні!»


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  31. Олена Красько - [ 2016.01.11 06:38 ]
    ***

    - Ну як це?
    Як це могло статись?
    Як ти могла у нього закохатись?
    Про що ти думала? Скажи!

    - Ой, мамо…
    Як тобі не знати?
    Чи не доводилось кохати?
    Не накликай хоч ти біди…

    Спочатку покохала світло,
    Що йшло від нього…
    А затім
    Влюбилась в розум,
    Силу
    Й душу,
    А там – впізнала його біль…

    А потім – руки!..
    Далі – муки…
    І щастя, й радість
    Кожен день!..

    Ну а тепер – забути мушу,
    Як він – русальчиних пісень…

    11.01.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.01.10 23:22 ]
    Дати... Вірші...

    А минуле не минає.
    Варить карамелі,
    Утішає цвітом, плаєм,
    Сплутує куделю,
    Носить назви-намистини:
    Кибинці, Пристроми.
    Нащо фейкові новини,
    Ворожіння ромів...

    Розгалужені дерева.
    У сметанці киця.
    Два сімейства королеви
    Сплять на шахівниці.

    Тріпотливі махаони,
    Холоднюща м`ята.
    Лялька - вклякла грандперсона,
    Теплі зайченята.

    Біль хвилинний, кров на лікті.
    Глеки на причілку.
    Шовк-травичка - до конфліктів...
    Обернусь на бджілку!

    Срібло-росна павутина.
    Прутики матусі.
    Дух - жар-птиця чи жарина?
    Догоджаю музі.

    Статус-кво - горіх волоський.
    Дати.
    Вірші.
    Гречка.
    Час мене таки укоськав.
    Небо - недалечко.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  33. Володимир Бойко - [ 2016.01.10 22:20 ]
    * * *
    Політики завжди вдоволені собою,
    Бракує часу їм подбати про народ,
    Бо руки їх меткі лише для мордобою,
    Бо руки їх чіпкі до звань і нагород.

    Бо знають – хоч народ бідує й голодує,
    Для них у влади грошей не бракує.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  34. Ігор Шоха - [ 2016.01.10 22:33 ]
    Джерела терору
                   Не з розуму хапаються за кий,
                   коли бояться смаленого зайця.
                   Але сичить лукавий та лихий:
               – Свій свого бий, аби чужий боявся.
    І б’ють, аж пір’я сиплеться з обох.
    Лиха біда, коли дурний початок.
    Керує сатана, та бачить Бог –
    війна розпочинається з палаток.
                   Війна за вибір чи добра, чи зла –
                   дурного чи розумного владики.
                   І де та доля, що уберегла
                   хоча б одного разу щось велике?
    І як терпіти і уберегти
    в собі самому праведну людину,
    коли яріють стезі до мети
    якщо не словом, то ножем у спину?
                   І як сідати за одні столи,
                   коли ті самі застують почвари
                   повірити, що праведні були,
                   а не за гроші бились яничари?
    І як далеко до святих ідей,
    коли оці кремлівські мухомори
    мерзотників ховають за людей.
                   І лізе як до себе у комору
                   інвазія убивчого терору
                   загравами опалених ночей.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  35. Лілея Дністрова - [ 2016.01.10 16:13 ]
    А там...
    Мільйони зоряних очей
    Вп'ялись у душу...обпіка.
    Нестерпним холодом ночей
    Мороз наповнює бокал.
    Згадаймо тих, хто в бліндажах,
    Хто там, де "Гради" гуркотять,
    Хто маневрує поміж плах,
    Хто не відступить ні на п'ядь.
    У затишку своїх родин
    Святкуєм...ласощі...тепло...
    Глінтвейн...палахкотить камін.
    А там - війни брудне чоло...
    А там - день губиться в боях,
    Іскрять розпечені сніги...
    Ми, хлопці, молимось за Вас!
    І за завершення війни!

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  36. Ярина Чаплинська - [ 2016.01.10 12:56 ]
    ***
    І пішов собі дощ —
    у дощ
    бруківкою вулиць
    і площ.
    Сам собі
    по дощі —
    дріботів по склі,
    по дахах,
    стукотів грішми
    у ринвах.
    Біг і йшов
    раз – два, раз – два, раз – два…
    .

    Кап – кап – кап,
    а у шибках кришталь.
    Кап – кап – кап,
    а у краплях вуаль.
    Кап – кап – кап,
    а на розі вночі
    все стояв і стояв
    у благенькім плащі
    на безлюдних вітрах
    сам в собі —
    одинокий
    львівський скрипаль.
    .

    Біг і йшов
    стрімголов — знов і знов…
    Сам собі
    по дощі —
    світ за очі
    вночі.
    Ну і що
    що в плащі?
    Все одно
    на дощі
    йти йому одному уночі
    по холоднім студенім дощі…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  37. Петро Скоропис - [ 2016.01.10 11:11 ]
    З Іосіфа Бродського. Незавершений уривок
    О, аніяк не втіха, а жура
    під'юджує подати опис вази.
    Шумують у вікні розлогі в’язи.
    Утім, дедалі дужче тягаря
    обтяжує усе, що зіскребе
    перо із животвірних зел колоди.
    Співати оду витівці природи,
    достоту, що оспівувать себе.
    Пак, і духовні скріпи, гожі тіл,
    в собі хутчій, ніж инде, і дедалі
    м’які до перепон, які одтіль
    скляніють на виду – у задзеркаллі.

    У тім і річ, що глиняний горщок.
    І те, що він недвижний – органічно.
    Та здвиг наразі виявився в тім, що
    природа глини здужує скачок
    у штучний світ. І радує ураз
    бездушшя уособленням, що ментом
    усотується оком зі предметом,
    гадаю я, відмінним цим від нас.
    І абрис воза з конями в умі,
    або парсуни писаної міна,
    сприяють люду, творені людьми,
    себе і сторонитись самостійно.

    Антична зала з сутінню в меню.
    Вікну пасує міццю мускул Штробля.
    Опуклина склепіння, що голобля,
    йолозить об потилицю мою.
    У кулі або копії яйця,
    мені чужій, як Сиріус, Канопус,
    несамохіть угадується глобус
    і всесвіти без краю і кінця.
    Отож сную, петляю, що мушва
    по скроні, перед кратерами сими,
    окіл яких багром шпиняти рими,
    метафори шпигати підмива.
    Об чім я, врешті? Чинна паралель
    зі щезлим у безодні астронавтом
    своє бере. Противлячись пів правдам,
    кажу отак: за тридев’ять земель
    малію духом, гибію у млі
    дедалі сам, як річ яка з музею.
    Нема жалю по втраченій землі,
    ні смерті, ані жаху перед нею…
    «1966»


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  38. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.10 10:25 ]
    Матінко, пишайся сином
    Іде неоголошена війна
    І дим пожарищ сонце закриває.
    Відгомоніла осінь і весна,
    А мати сина й досі виглядає.

    З далекої дороги його жде,
    Сльозу втирає кінчиком хустини,
    Здається їй, що він ось-ось прийде,
    Хоч добре знає - у бою загинув.

    Ні, нас не підкорити ворогам,
    Пишайся, матінко своїм героєм-сином,
    За незалежність неньки-України
    Він свою буйну голову поклав.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  39. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.10 10:19 ]
    Вірю в добро
    Я вірю в добро, хоч його тепер мало,
    У справедливість, якої не стало,
    У правду,якої нема.
    Колись закінчиться війна ця проклята
    І не стрілятиме та й брат у брата,
    Та мир запанує в серцях.

    Неправда - є справедливість на світі,
    І ближнього кожен зможе любити,
    А заповідь Божу:"Не вбий"
    Запам"ятає й виконувать буде.
    До свого серця прислухайтесь, люди
    І совість свою розбудіть.

    Якщо ви її іще не пропили
    І не продали за гроші великі,
    Тоді схаменіться, спішіть
    В гріхах своїх каятись, поки не пізно,
    Молити Всевишнього ревно і слізно,
    Може Він вам і простить.

    Тоді на душі стане світло та легко,
    А зло відійде десь далеко-далеко,
    Відчуєте ви благодать.
    Захочеться щиро подякувать Богу
    За те, що правильну вказав дорогу,
    Осанну Йому заспівать.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  40. Олена Красько - [ 2016.01.10 05:19 ]
    ***
    Змиритися…

    Це як??
    Піти із миром?
    Іти із миром в серці від надії,
    Що хоч одненька зустріч ще зігріє,
    І посміємось разом на останок?..

    Вже ранок…

    Я вдихну світанок,
    І сніг,
    Й дерева
    Просто неба
    Вже не заплачу –
    Годі сліз…

    - А слухай! Може..?

    … Сум повис
    Відлигою
    Й смертельною жагою
    До смертного життя -
    Перемішати з кров’ю
    Й пити, пити, й змиритися,
    Що вороття нема…

    Любов пустили за водою…

    Та все ще я
    Сильна мала!..
    Ти так мене не називав?
    Шкода…
    А як тоді ти це сказав?
    Переживеш?
    Так, так…

    Ти теж.


    10.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Олена Балера - [ 2016.01.09 19:06 ]
    Amoretti. Сонет XXXII (переклад з Едмунда Спенсера )
    Коваль, який вогонь розвів жаркий,
    Розплавить будь-який метал міцний.
    Узявши молот, вправний і важкий,
    Не раз металу форму він змінив.
    Та не розтопить мій вогонь сяйний
    Стверділе серце, ніби сталь сама,
    Усі моління, що я з вуст зронив,
    Б’ю об ковадло гордого ума.
    Чим довше я у серці жар тримав,
    Ставала холоднішою вона,
    Немов душі торкнулася зима,
    Але моє страждання не мина.
    До попелу згорю, злечу, як дим,
    Вона ж – замерзне каменем твердим.



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  42. Світлана Панчук - [ 2016.01.09 18:54 ]
    Ідилія
    Іржаві ритми техно. Темна ніч.
    Підсохла гуща пророкує втому
    Твій ангел лячно вигляда з-за пліч
    Молитву ловить в погляді німому.

    Минувся вечір, не минулась ти,
    І янголя заснуле на полиці.
    Ідилія, якої не знайти
    Під зорями, які склюють жар-птиці

    13.02.11


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Павлюк - [ 2016.01.09 16:36 ]
    * * *

    Піна суха молодих снігів.
    Лампадка душі і зірка,
    Яку я дістати колись хотів...
    Та впала вона –
    І у небі дірка.

    Мов мрії дитячі, цвітуть цвіти.
    Сільський духовий оркестр
    Будить печаль – мов туман води.
    Хто я?
    Дивак?
    Маестро?

    Нащо я був?
    Наростив жирок на дурнуватих крилах...
    Хто пригадає мене:
    Дніпро?
    Ворог?
    Донька?
    Мила?

    І чи важлива ця пам’ять людей,
    Пам’ять вовків і сосен,
    Коли мене тут не буде ніде,
    Як не було досі?..

    З Богом до Бога лише ідуть...
    Наче скафандри, німби палають.

    А за Христом із хрестом лиш путь...
    Хрест же кореня не пускає...

    9 січ. 16.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (1)


  44. Ігор Шоха - [ 2016.01.09 13:32 ]
    Дід на пеньку
    За акаціями у садочку
    ще поважно, як дідові слід,
    закуняв на сухому пеньочку
    як опеньок засушений дід.

    Він чекає далеку дорогу
    десь туди – за рови, за село.
    А у мене ніколи й такого
    по дорозі в життя не було.

    Він можливо у возі поїде,
    як у небо піде голубе.
    І не так мені жаль цього діда,
    як малого без нього себе.

    Що було й не було пам'ятаю.
    Засихає життя як зело.
    Може в нього нікого немає,
    як у мене його не було.

    Це й мені уже падає карта
    у далекі незнані світи.
    І не так мені довго чекати,
    як йому довелося іти.

    Може якось і я перебуду
    до останньої фази життя,
    і мене не жалітимуть люди,
    що визбирую їхнє сміття.

    Є років невеличка «заначка»,
    та сумує і тужить душа.
    А за чим, догадатися важко
    у рядочку одного вірша́.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.01.09 13:34 ]
    Впереміж...
    1

    Закон тут помер... і виник.
    Плету рядки, бранзолети.
    Світ - мов картковий будинок:
    Впереміж тузи, валети.

    Немає ні клеми, ні цвяшків.
    Конструкція ветха, живуча.
    Влітає кометою пляшка.
    Анцибол жбурляє онучу.

    Зчиняється рейвах: "пробі"...
    Іскріння ілюмінацій...
    Гриф, прочистивши дзьоба,
    Збурює вкраплення націй.

    Червоні пики, вітрила,
    Тонуть шістки... мажори...
    Брат - за прадідні вила...
    Хай розриваються шори!

    ...спалахує карта притерта...
    ...бікфордівський шнур заллято.
    Призвідці - то Віка... то Берта...

    Гуляймо... Славімо...
    Дощ.
    Свято.

    2

    Багата кутя. Бідні душі.
    Спустіли торби пастуші.

    Дітлах зазирає в ясла.
    Ще віра в Любов не згасла.






    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Олехо - [ 2016.01.09 13:11 ]
    Дуалізм...
    Концептуальна риса часу –
    відбув своє, давай: адью!
    Зариють в землю тіло-масу,
    душа чекатиме суддю.

    А там закони-перепони.
    Передпокої, як сізо…
    Набилось люду: віп-персони,
    вощані ляльки від Тюссо,
    а ще убивці та злодюжки,
    і просто люди без облич,
    пани заможні, вбогі служки,
    а також ті, що зовсім нич.
    Усе те скиглить, ниє, плаче,
    хтось рве сорочку до пупА,
    кружляє дзи́ґою і скаче –
    шумує, піниться юрба.

    Але ж суддя… узяв відпустку.
    Іще не вечір, ще не час.
    Кричи, волай у сиву пустку,
    луною – тихий парастас.
    Чекають душі. Якось буде.
    Бо не було ще, щоб ніяк.
    У судний день турнуть у груди:
    - Іди до раю! Неборак…

    Душа блага почимчикує
    із перепусткою в руках:
    - Свят-отче Петре, я не всує
    томила святістю свій прах.
    Давай скоріше спальне ложе,
    вина, музик і файних баб,
    і щоб усе було так гоже,
    як за життя в комеді-клаб.
    Апостол гляне в перепустку:
    - Даруй-но, душе, ач, облом.
    Ти поки йшла, звістили чутку,
    що ти жила з одним крилом.
    У храмі Господу молилась,
    а потім дідьку пай несла,
    між білим й чорним вік крутилась,
    дитя побожності і зла.
    Тобі відмова… се помилка…
    Сама же знаєш, як бува –
    оце цвіркун, а там кобилка.
    Різниця є? А чи нема?
    Тож повертайся в лоно суду
    і дочекайся на вердикт.
    Що переможе – ноша блуду,
    а чи чеснот святих інстинкт?

    Душа похнюплена вертає
    (таке єси на небесах),
    але питання: що втрачає,
    усівшись знов на терезах,
    ота небіжка? Плюс і мінус,
    ясу і млу, війну і мир?
    В кишені – дуля «фіга-фікус»,
    а на устах смачний інжир.

    Усе, зачате в дуалізмі,
    немає піку висоти.
    Є водолази й альпіністи
    у морі-горах доброти.
    Хто не вставав, той і не падав,
    а хто не падав, не літав.
    Від Бога сяйво, тьма від Гада
    в одній душі. Кого пізнав?
    Отож, людино, не проймайся
    ні пеклом-раєм, дідько з ним.
    Живи люби твори кохайся
    собі на втіху і живим…

    08.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  47. Іван Потьомкін - [ 2016.01.09 11:56 ]
    Булат Окуджава

    Перший у Єрусалимі сніг.
    Забіліли вулички крутії.
    Парасольки здійнялись у всіх –
    І червоні, й біло-голубії.
    Життя наше навпіл хтось розбив,
    Та образам лік ведім по суті.
    Кожному воздасться, що зробив,
    І сумним, й щасливим, і забутим.
    А як гримне вирішальний час
    Душі перевірити достоту
    Хай же пережите в жоднім з нас
    Ні на мить не стане пустотою.
    І тому-то сипле перший сніг
    І в Єрусалимі небо близько.
    Може, й закороткий наший вік,
    Та його не викреслить зі списку.

    1993
    Булат Окуджава

    В.Никулину

    В Иерусалиме первый снег.
    Побелели улочки крутые.
    Зонтики распахнуты у всех --
    Красные и бело-голубые.
    Наша жизнь разбита пополам,
    Но напрасно счет вести обидам.
    Каждому воздастся по делам,
    Грустным, и счастливым, и забытым.
    И когда ударит главный час
    И начнется наших душ поверка,
    Лишь бы только ни в одном из нас
    Прожитое нами не померкло.
    Потому и сыплет первый снег.
    В Иерусалиме небо близко.
    Может быть, и короток наш век,
    Но его не вычеркнуть из списка.
    1993






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  48. Євген Аксарін - [ 2016.01.09 11:49 ]
    Щастя? Згуба?
    Ми п’ємо вино – й п’яніють вікна
    у сусідськім домі, і на те
    ти шепочеш: «Хай же буде вічна
    ця маленька мерехтлива свічка –
    зіронька, що в наших снах цвіте…»
    Ми п’ємо вино – й щоразу швидше
    невгамовні оберти Землі,
    за шибками рвійний вітер свище,
    а дніпровська хвиля – вище й вище!..
    І лиш кіт муркоче. Розімлів...
    Дна не видно. Повна чара шлюбна.
    Ми п’ємо – о верховино втіх!
    «Милий мій...» «Моя кохана, люба...»
    Щастя плаче? Чи сміється згуба?..
    П’єш у мене з губ, а я – з твоїх...
    2009
    ©


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.01.09 10:43 ]
    Книжно...
    Просять графомани коштів у народу.
    Грамузляють вірші про ясну погоду.
    Плетиво простяцьке, ниточки з вузлами...
    Їм би мандрувати, описати ламу!
    Віднайти б у світі віще, неповторне,
    Піднести мандрівцям лахи та валторни.

    Війни утихають.
    Множаться буклети...
    Пнуться графомани: "Ми - такі ж поети.
    Прославляєм землю і плекаєм слово...".
    Видають непотріб - яро, безголово.
    "Пожалій, сусіде, поможи, банкіре!"...
    Дрібуля пегасся клишоноге, сіре.

    Люди наші добрі, юди співчутливі.
    Ловлять буре груддя - в щирому пориві.

    Гляньте, ген узбіччям ходить Неповторне.
    Хтось його штурляє, хтось на ніч пригорне.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (9)


  50. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.01.09 10:33 ]
    Ой, люблю
    Ой, люблю тебе, люблю,
    Лік хвилинам я гублю,
    Навіть в снах про тебе мрію,
    Не втрачаю і надії -

    Ти промовиш ті слова,
    Що душа від них співа,
    А пригорнеш й поцілуєш -
    Мені щастя подаруєш.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   638   639   640   641   642   643   644   645   646   ...   1855