ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мирослав Артимович - [ 2013.05.15 15:12 ]
    Це вічне прагнення весни
    Це вічне прагнення весни,
    одвічне прагнення любові,
    коли весна напоготові
    душі неспокою долить.

    Це вічне прагнення — в огні
    твоєї пристрасті згорати
    і цілувати, цілувати
    уста квітуче-запашні.

    Це вічне прагнення — завжди
    тебе жадати, орхідеє,
    й прохати осені своєї:
    — Ти краще, осене, зажди!

    Це вічне прагнення — у сни
    до тебе, мила, приходити,
    а у своїх – у парі пити
    нектар п’янючої весни…


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (25)


  2. Олександр Олехо - [ 2013.05.15 15:25 ]
    Бридко і гидко
    Бридко і гидко. Гонору шал.
    Vip-технологія. Зради портал.
    Совість – примара. Правда – брехня.
    Ходять незрячі в пошуках дня.
    Світло софітів. Пафос промов.
    Черга до тіла. Піниться кров.
    Свято для п'явок. Чистий четвер.
    Хто в цій країні ще не помер?
    Рідна безбожність – сила чужа.
    Діти покори. Плаче душа.
    Де ти, людино!? Тихне луна.
    Скоро світає. Скоро війна…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (18)


  3. Анастасія Поліщук - [ 2013.05.15 15:08 ]
    ***
    Заплети думки мої у коси,
    Заплети в них стрічку кольорову,
    Я тоді шукати буду сосни,
    Щоб у них блукати за тобою.

    Ти мені приснишся, наче справжній,
    Із очима тисячі волошок,
    І підеш у поле на світанні,
    Розстеляти колоскове ложе.

    Ну, а я стоятиму ще сонна
    У лісах із трьох великих сосен,
    І вітри у неба на долонях
    Розів'ють розпатлане волосся.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  4. Нико Ширяев - [ 2013.05.15 15:15 ]
    Текущий счёт
    Я норовил, я оседал из взвесей,
    Я был непредан здешнему борщу,
    Я титикакой был и сулавеси,
    Что я и сам кому-нибудь прощу.

    Что ж, покажи мне, уходя в бемоли,
    Смирительную роль моей вины,
    Которая, того гляди, позволит
    Мне ложью кануть в прорву седины.

    Где горний свет, там дохнут все печали
    Земной изнанки лунного листа.
    Призы висят морковкой и вначале,
    Кому везёт, сам-так везут Христа.

    И эту правду - горную, лесную,
    Проточную - принять я не готов,
    Пока на языке ещё танцуют
    Морфемы слов, пощады городов.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Менський - [ 2013.05.15 14:21 ]
    Сину...
    Життя не раз підставить ногу,
    У спину вдарить ще не раз.
    Не скатертиною дорога
    Для тебе буде повсякчас.

    Порядність у малій пошані
    Для виживання у юрбі.
    "Та будуть першими останні!"
    Уже не я кажу тобі.

    Є дружба та замало друзів,
    Звикай до ласки Самоти.
    Не потопай у чарах Музи...
    ЇЇ навіки відпусти!

    Нема дрібниць у цьому світі:
    Все має значення, ціну,
    Але не можна лиш купити -
    Святу Любов! Її одну.

    І головне - не трать таланту
    На здобуття людських похвал,
    Бо слава небагато варта,
    Коли тебе покличе даль.

    2009р.(2013р.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  6. Дар'я Влад - [ 2013.05.15 14:45 ]
    из прошлого
    Я боюсь перестать видеть сны,
    Осознать , что тебя больше нет,
    Я боюсь этой новой весны,
    И что последний куплет уже спет…

    Я боюсь, что одна упаду -
    Без тебя невозможно летать.
    И когда по проспекту бреду…
    Меня некому будет встречать.

    Ты меня не пускай, я прошу,
    Если вдруг захочу я уйти.
    Знай всегда – я тобою дышу,
    Мы с тобой на одном пути.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Домінік Арфіст - [ 2013.05.15 13:51 ]
    САНСАРА
    моя домінія – дорога міняна
    дорога глиняна слідами мічена
    слідами-долями
    слідами-болями
    лобами никлими
    горбами звиклими
    каміння котиться – лечу закоханий
    вечірнє сонечко поміж лопатками
    старію місяцем – шляхетно тоншаю
    життям видихуюсь
    вітрами стишуюсь
    понад ікарами-зірками-кармами
    димами хмарними – химерні марева…
    римуюсь деревом і морем міряюсь…
    руденьким фавником уперто втілююсь…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  8. Марійченко Затія - [ 2013.05.15 13:42 ]
    ***
    Міняються люди, країни,епохи...
    Двадцять перше століття
    зірвалось в галоп.
    Тільки в нас яничари
    не змінились нітрохи,
    Крізь приціли й забрала
    косують на вікна Європ.

    Наплювали на все,
    наплювали й розтерли,
    Не відмиє історію
    ані час, ні вода.
    Цілить в очі й серця
    хиже наймане стерво,
    Та ще гикає сито
    жирнюча новітня орда.

    Ой донецькі степи,
    шахтарі, терикони,
    З вас фальшива романтика
    облетіла сама.
    Тут малюються інші,
    хитріші ікони,
    Щоб зомбоване бидло
    зовсім щиро раділо з ярма.

    Міняються люди, країни, епохи...
    І ми й на хвилину
    не кинемо спроб,
    Щоб доблесні наші
    мажори і лохи
    Назавжди позбулися
    шкідливих людині хвороб...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (8)


  9. Уляна Світанко - [ 2013.05.15 12:18 ]
    * * *
    Стулив свої вуста... П’єсу перервали...
    У тиші провінційній клич пташок на схід,
    Усе скінчилось, каміння поскладали;
    Ти відлетів уже, а я дивлюсь услід.

    Підбити б підсумки – мозок дерев’яний,
    Ти у склепінні лиш моя примара, тінь.
    Продовжу сцену, чи її дограю? Ні.
    За мудрість мертву досі, ось – низький уклін.

    Знов прощалась, пробачала, доживала,
    Та відмолила щирим каяттям за гріх.
    І шматок себе тобі я відламала,
    а ти спалив його, як хтось колись прорік...

    09.11.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  10. Ірина Саковець - [ 2013.05.15 12:10 ]
    ***
    Біжить стежиною руде дівча –
    заплуталося сонце у волоссі,
    півнеба засинЯвіло в очах,
    піввічності у погляд улилося.

    Жує собі так смачно калача,
    дарує полю сміху повні жмені
    веселе, життєрадісне дівча
    із теплою весною у кишені.

    А жайворонок голосно навча
    нанизувати згуки у намисто,
    і піснею солодкою дівча
    вбирає поле кришталево-чисто.

    Біжить, руде, із вітром на плечах,
    у платтячку із молодого листу,
    і поринає ніжками дівча
    у туфельки шовково-трав’янисті.

    Угледіло в тумані сіяча –
    ромашками до нього повилося,
    те босоноге, лагідне дівча
    із полонеЕним сонцем у волоссі.

    30.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7)


  11. Микола Шевченко - [ 2013.05.15 11:12 ]
    І не прибити вже...
    Куліш козацький із вогню
    - і пластиковий БАД,
    все це людина смачно
    з`їсть і вип`є.
    В колонках цифрове меню
    - та хто з нас не без вад?
    Сопілка ж сипле
    обертони хрипло...
    Гітарна лампа й віртуальна
    - буде компроміс,
    Коли потягнемо себе
    за... яйця.
    Чи правда, що айфон
    лисиця вкрала - хай їй біс,
    коли почула з нього
    вереск зайця?
    Чорнило електронне
    пальці не бруднить,
    і ніс не чує
    плісняву сторінки.
    Та все, чомусь, частіше
    згадується мить,
    як вчитель цупив детектива
    в мене з-під колінки.
    Спитай мене - чи буду
    їсти борщ,
    який на принтері
    тридешнім роздрукують?
    Та ж куди дінусь, їстиму,
    чоло не морщ.
    А там - нехай лікують,
    чи пакують.
    Єство нашпигувавши
    брудом субкультур,
    не поспішай ліпити
    синтетичну крапку.
    Дивись, он десь
    повзе людинощур!
    І не прибити вже його
    китайським пластиковим
    тапком.

    15.05.13


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  12. Юрій Лазірко - [ 2013.05.15 06:50 ]
    Блискавицi серця XL, облачена
    1.

    поверх сутани
    альба днини
    все більше схожа
    на комжу

    хмарини
    сірий абажур
    мов
    хмурість на обличчі
    тане
    і радість
    визирає
    з дір
    кидає погляд
    полум’яний

    на стихирар
    полів

    на під хрестом
    забуті бані

    та відмиває
    вроду
    у воді

    2.

    відмиті
    миті

    в стихарі
    зелене царство
    над рікою

    за течією
    нестрімкою
    спливають
    вітру тропарі

    жертовних
    подихів
    політ
    на синіх аркушах
    порожніх
    збирає образи
    землі
    описує
    у хвилях
    можність
    і недалекий
    стан речей

    3.

    свідомість
    далі
    не тече
    вона
    поглибшала
    навколо
    туманом
    білим
    хараманом

    цей параван
    стіна з очей
    що світла
    прагне
    наче поле
    окроплене
    густим дощем

    цей параван
    убогий стан
    що межи зір
    паде й ночує
    та хто від Бога
    й так Його почує
    хто йде
    до Нього
    той несе
    осанну

    4.

    тому
    хто вірити очам
    не перестане

    я виплітатиму себе
    з веселок

    минатиму
    неначе гріх
    безлюдні села

    укопано стоятиму
    краєчком неба
    на стовпах
    дебелих

    перебиратиму
    до свисту
    пориви вітру
    на губах
    що мелють

    пилитиму
    дорогою
    до міста

    прийми мене
    я параман
    твоя Пречиста

    5.

    проміння стола
    на небесній шиї
    звисає
    до найпершого хреста
    церквиці
    що доріг у рай
    не шиє
    стоїть
    навхрест зашита
    і пуста

    часами
    вітер
    на глухій дзвіниці
    з воронами
    про душі
    гомонить
    як гірко
    є тобі
    як
    спиться
    на цій забутій
    Богом
    стороні

    тут більше
    кажанів
    ніж янголів
    на хорах
    і лики спавутинені
    святих
    забули
    про людей
    і море
    співуче море
    з молитовних книг

    то дощ
    іде
    простукує
    чи чути
    то сніг
    важкий
    мов падають хрести
    і ніби пес
    при буді
    сном припнутий
    душ
    невідспіваних
    амінь
    не може прорости
    у жоднім
    серці
    випадкових перехожих
    яких дорога
    плутана веде
    до перехрестя
    де людське і Боже
    розходится
    до пекла і в едем

    6.

    любов
    не знає меж
    бо кожна мить
    це чудо
    і свідчення тому
    щоденності хрести
    які нашвидкуруч
    в серцях
    збивають
    люди

    на них
    вмирає
    той
    хто може
    світ
    спасти

    14 Травня, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (16)


  13. Людмила Калиновська - [ 2013.05.15 06:42 ]
    +=+=+=+
    Ніхто й не згадає - ЩО було першим словом.
    ЯКЕ за мить прохопиться з горла друге.
    Бува, що летить воно геть, як за вітром полова...
    Буває вагоме, бо мовлене другом.

    До болю не хочу ділитися власним болем.
    Є – біль, а не якісь потаємні ніші.
    То краще уже самій… Волочитися полем...
    І молитви уголос читати в тиші…

    А бути щирим – приходить до всіх година,
    дивитися прямо і не шукати набутку…
    Згадай після мовленого, чи ти ще людина?
    Чи знову пожбуриш у мене грудкою..?


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (20)


  14. Іван Низовий - [ 2013.05.15 00:09 ]
    * * *
    Як гарно все!
    За святом – свято
    До неба стяги підійма…
    Державних свят у нас багато,
    А тільки ж святості нема
    В державі нашій,
    І немає
    У дні дозвільні насолод –
    У святотатстві виживає,
    Ледь животіючи,
    Народ.
    Старе, знемігши, вимирає,
    А незміцніле молоде
    Шляхи найлегші обирає
    Й саме не зна,
    Куди іде.

    Як гарно все…


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (32)


  15. Іван Низовий - [ 2013.05.15 00:59 ]
    * * *
    На розі, чи, наразі, на ребрі
    Валютного кіоску, що на ринку,
    Худу авоську рано на зорі
    І звечора голодну ще торбинку
    Моя дружина ставить – поселя
    На розі, на ребрі свої надії
    На птаха щастя. Видно звідсіля,
    Від рогу, від ребра такі події
    Ринково-обнадійливі! Авось,
    Як мовлять москалі, ції неділі
    Обділить доля ситого когось
    І добрами голодного наділить.
    Моя дружина чемно тет-а-тет
    З удачею спілкується – зугарна
    В торгівлі: недарма ж університет
    Кінчала моя горлиця базарна!
    Купують у дружини цигарки
    Поштучно і дешеві сигарети
    Бомжі інтелігентні й бідаки
    Всім бідакам – невизнані поети.
    Авоська порожніє: весь товар
    По людях розійшовся, а торбина
    Наїлась аж по зав’язку. Базар
    Удався – ощасливлена дружина
    Везе додому чесне все добро
    Для нашого добробуту. По всьому
    Панує оптимізм. Старе перо
    По-нОвому скрипить, по-молодому.
    Відроджується в серці ліроспів,
    Притлумлений за довгі тижні посту:
    В країні найродючіших степів
    Не зродиться вже привид голокосту;
    Не забреде в наш край голодомор
    І не постука в наші двері лихо,
    Натомість голубітиме прозор
    Від обрію до обрію, і тихо,
    Тихесенько, ледь чутно, при мені
    Ві сні моя притомлена дружина
    Зітхатиме полегшено… Ві сні
    Вона така зворушливо-єдина!
    Їй знов іти до рогу, до ребра
    Валютного кіоску, що на ринку,
    Й терпляче, для сімейного добра,
    Голодну підгодовувать торбинку…

    Крута епохо злетів і падінь,
    Не будь жорстока до моєї Ліни.
    Даруй у спекоту господню тінь
    І милостиво-добрі переміни,
    Щоб їй на розі, власне, на ребрі
    Не довелося довго розпинатись,
    Від ранньої до пізньої зорі
    Заради крихти хліба торгуватись!
    Вона ж – моя голубка і моя
    Благословенна муза-рятівниця,
    На ній, слабій, тримається сім’я,
    Її словами світ благословиться
    На добродії і доброділа…
    О скільки в ній затаєного хисту:
    Вона й саму себе перемогла,
    Не визнавши поразку особисту!



    2001


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (26)


  16. Лідія Дружинович - [ 2013.05.14 22:45 ]
    Чекання. (Вона)

    Травневий вечір пахне так бузково.
    В обійми теплі, милий, прагну знову…
    Вже Луцьк у Київ душу простягає,
    Шукаю стежку я до твого раю.
    Завмерла тиша у німім чеканні
    І пахне кава щастям на світанні.
    Он ластів’ята моляться у небо.
    Лечу у снах крізь віддалі до тебе!
    Веселку заплетем березі в коси.
    Весна ступає в теплі роси боса.
    Розбудить тишу трепетний цілунок…
    Травневий грім лоскоче вуха хмар.
    П’ємо нестримно ми кохання трунок –
    Солодка мить, солодка, мов нектар.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.46) | "Майстерень" 5.38 (5.43)
    Коментарі: (9)


  17. Василь Буколик - [ 2013.05.14 21:12 ]
    Українська
    Скільки людей повбивали
    ті, що донині панують!..
    Трупи й живими ховали
    ті, що вітчизну грабують!..

    Ріки пролитої крові
    сповнили шахти й байраки.
    З грошей і влади любові
    кореші йшли "до атаки".

    Хто відповість за безчинства,
    втнуті у ражі шаленім?!
    За незліченні злочинства,
    скоєні в вирі скаженім?!

    Де ж ви, Стуси і Сосюри,
    Голобородьки і Дзюби?..
    Морди лукаво-похмурі
    край наш провадять до згуби.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Марійченко Затія - [ 2013.05.14 21:00 ]
    Старі акації
    Старі акації, спасибі за весну!
    Нарешті й ви зібралися зі цвітом,
    Порушивши інструкцію пісну
    Пристойності, порядності, освіти.

    Зневажити всі зморшки на корі,
    Від солов,я узяти й захмеліти...
    Он корені, неначе якорі:
    - Всьому свій час! Надворі майже літо!

    Старі акації, я знаю, спішите
    Життям насолодитися сповна.
    Дали урок. Спасибі вам за те,
    Що це не гріх, не злочин. Це - весна!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (11)


  19. Володя Криловець - [ 2013.05.14 19:18 ]
    ***
    Жовте сонце, жовте сонце
    Зазирає у віконце.
    Синя хмара й біла хмара –
    Дивовижна в небі пара.
    А дерева-наречені
    Всі кругом такі зелені.
    Синій льон і жовте жито…
    Це прийшло кохане літо.

    14 травня 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  20. Володя Криловець - [ 2013.05.14 19:50 ]
    ***
    Із кущів бузку дитина
    Визирає так невинно,
    Мов сіресеньке зайчатко
    Чи малесеньке пташатко.
    Придивіться добре, друзі:
    Цей хлопчак гасав по лузі,
    Розірвав собі сорочку
    Та й сховався у бузочку,
    Щоб матуся, рідна ненька,
    Не тривожила серденько
    І гадала, що синочок
    В неї справжній ангелочок.

    8-14 травня 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  21. Володимир Книр - [ 2013.05.14 17:14 ]
    Про тата
    Микола Іванович Книр... Дорогий мій тату,
    таке вже моє бажання і воля така моя,
    аби і твоє, найрідніше мені, ім'я
    змогло б читачеві моєму відомим стати.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  22. Варвара Черезова - [ 2013.05.14 17:10 ]
    Мы. Возможное.
    Холодно пальцам. На шее колючий шарф.
    Мы не держались за руки. Не пили на брудершафт.
    Мы не валялись в соломе, ты мною не был ведом.
    Я кочусь, обрастаю словами как снежный ком.
    Все как прежде. Лишь громче смеюсь ну и шутки злы.
    И вдыхаю до дна, только в горле горчит полынь.
    Ты не звучный, не ладный. Не выбрось но оторви.
    Так и нужно наверно. Лишь ранка слегка кровит.

    19.08.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  23. Олександр Олехо - [ 2013.05.14 16:37 ]
    Над прірвою
    Над прірвою, над вирвою
    ідуть на самоті
    душа із плоттю винною
    по чинному житті.

    Позаду – сміхи стеляться
    та клянчить щастя плач;
    гріхи, що добре мелються,
    і здобний з них калач.

    Попереду – прогалини
    із пустища надій.
    Парують у віддалині
    тумани вічних мрій.

    Із прірви мудрість нечисті
    нашіптує: живи
    в своїй незаперечності
    і раю не проси.

    Кричать небесні янголи
    душі: лети крізь млу!
    Та думи, зла сомнамбули,
    тримають за полу.

    Над прірвою, над вирвою,
    на холоді й вітрах,
    душа із плоттю винною
    блукають у віках.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)


  24. Олександр Олехо - [ 2013.05.14 16:46 ]
    Не смерть бентежить душу
    Не смерть бентежить душу, ні, не смерть,
    а вічність, що висить над головою.
    Її зіркова чорна круговерть
    людській уяві мариться святою.

    Напій життя – скороминущий дар.
    Його краплинам не втопити спрагу.
    В кінці реалій привиди примар
    зведуть тебе, безсилого, на плаху.

    Небесними щаблями зійдеш вниз.
    Багаття мли засліпить ярі очі.
    Вже хтось зібрав сухий колючий хмиз
    зігріти сон цієї злої ночі.

    І запече німа журба тебе.
    Печаль свічі оплаче твої строки.
    Впаде миттєвість і усе мине.
    У вічність увійшовши, стихнуть кроки.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (15)


  25. Віталій Попович - [ 2013.05.14 16:57 ]
    Не рідний
    Це так приємно,
    Коли для вас нерідний
    В серці коле,
    Повторю чемно,
    Що коли нерідний
    В серці коле -
    В серці вітри -
    Витри попіл.
    Знов побачимось о котрій?
    Це бездарність
    Випускати рими в простір,
    Цей пес дар ніс,
    А його поранив постріл
    Тих хто любить м’ясо й кості,
    То ж тепер іде наосліп.
    Чагарник, бур’ян, узбіччя…
    Ми побачимось, о котрій?
    У володіннях потойбіччя -
    Знаю зустрічі короткі,
    Всюди бридко і огидно,
    Всі зважають, все не рідне.
    Сам осуджую, не видно?
    Чагарник, бур’ян ще й квітне,
    Все змішалось, гори дригом,
    Все змішали м’ясоїди,
    Якщо будеш проти, криком
    Знову постріл ясно в’їде.
    В серці коле -
    Й так приємно,
    Добродію,
    Так соромно й боляче
    Добро дають…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Сторожівська - [ 2013.05.14 15:31 ]
    Більше серця!
    Більше серця у кожнім русі,
    Босі янголи вірять у щирість.
    Не важливо на лаври пхнутись,
    Вир – як вирій.

    Більше серця у кожнім слові,
    Щоб тремтіли світи і вії,
    Щоб в сузі’я серця стали зорі,
    Вище вирію.

    Більше сонця у кожнім серці!
    Відпусти непотрібні сни.
    Ця планета не розіб’ється
    Поки серце чекає весни.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (16)


  27. Валерій Хмельницький - [ 2013.05.14 15:27 ]
    Захист Філідора (поетична пародія)
    Сів у шахи я пограти,
    Пам’ятаю – там є мати.
    Шахи вмію я і мати -
    Чемпіоном можу стати.
    Я на дошку глянув – дами.
    А не пив ще ані грама!
    Звідкіля вони взялися?
    Це не дама - молодиця!
    Я, як чемний кавалер,
    Дозволяю вам тепер
    Хід робити, королево!
    Ви куди - напра-, налєво?
    А це чий тут виліз хвіст?
    Ви пасуєте? А, віст?
    Ну, тоді я, звісно, пас.
    Я у школі задніх пас.
    Ми дійшли до мітельшпілю
    Чи за мить чи то за хвилю.
    Я – Е-2 на Е-4!
    Ви дебют у школі вчили?
    Ось і захист Філідора!
    Шах і мат! А ендшпіль - скоро.


    14.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (17) | "Олександр Олехо Гумореска на шахову тему"


  28. Надія Таршин - [ 2013.05.14 15:34 ]
    Я мріяла про небо
    Я мріяла про небо
    І вірила у зорі,
    Була суденцем утлим
    В розбурханому морі.
    Не завжди удавалося
    Мені перемагати,
    Було - крило підбите
    Тягнула я до хати.
    І від образи часом
    Заходилося серце,
    Лед-ледь не потопало
    В штормах моє суденце.
    Чому так знову важко,
    І на душі немило -
    Не напинає вітер
    Опущене вітрило.

    14.05.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  29. Нінель Новікова - [ 2013.05.14 13:46 ]
    Пізнє щастя
    Жила, хворіла, догоряла тихо,
    Гадала, що кінчається життя,
    Та налетіло, мов стихійне лихо
    Непереборне, пізнє почуття.

    Все нищило, палило без розбору,
    Бо зайнялося палко, наче хмиз.
    Не розуміла, чи здіймалась вгору,
    Чи, наче в прірву, полетіла вниз?

    Чому це сталось? Бо дрімали мрії.
    В поезію спліталися слова…
    То ж, хай в душі вирують буревії,
    Бо ти ще сяєш, ніжна і жива.

    Не хочеш скніти в тихому болоті,
    Безбарвною ніколи не була.
    Ще буде спокій. Тиша буде.-- потім!
    Палай востаннє і згори до тла!

    Хтось скаже: «Недоречно і невчасно!»,
    Та час нам вибирати не дано,
    Воно таке примхливе, пізнє щастя,
    Коли захоче – знайде всеодно!

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  30. Нінель Новікова - [ 2013.05.14 13:01 ]
    Лечу на вогонь
    Що ти, любий, зі мною накоїв?
    Я у коконі чар і надій!
    Не з тобою, та тільки з тобою
    У дурмані спокусливих мрій.

    Тиха магія щирого слова,
    Ніжних дотиків лагідний шовк…
    З найказковіших снів світанкових
    Ти до мене у дійсність прийшов.

    Ти в житті моїм, світоче милий,
    Наче ясну свічу засвітив.
    І на неї,розправивши крила,
    Вилітаю із темних світів.

    Я лечу і не знаю, що буде:
    Може, крила свої обпечу...
    Чи загину, чи щастя здобуду?
    Я не знаю, але я лечу!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  31. Надія Таршин - [ 2013.05.14 13:48 ]
    * * *
    Розмальоване вікно,
    У гнізді лелека.
    Хата білими боками
    Сяє всім здалека

    І не вірю я очам –
    Невже так буває?
    Хата вікнами у квітах
    В душу заглядає…

    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  32. Василь Бур'ян - [ 2013.05.14 11:28 ]
    Мандрівничок
    В трав'янистому віночку,
    Під вербою, в холодочку,
    Де пшениця колоситься,
    Де гусей пасе лисиця,
    Де зайчисько спить вухатий,
    Де бузько будує хату.
    Серед рідної природи,
    Де кінчаються городи,
    Звило затишне кубельце
    Не звірятко, а...джерельце!
    Цій події вельми раді
    Всі, хто мешкає в леваді.
    День і ніч не спить джерельце,
    Рівно б'ється його серце.
    Пісню радісну співає,
    Всіх водою напуває.
    Йдуть до нього звідусюди
    Звірі, птахи... Навіть люди
    П'ють, і дякують за воду,
    За приємну насолоду.
    Кришталева дзвін-водиця
    Проти сонечка іскриться;
    Холоднюча в літню спеку
    Вирушає в путь далеку.
    Трохи згодом час покаже,
    Де той шлях її проляже.
    А джерельце, знай, сміється,
    У траві тихенько в'ється.
    Напоївши кущ калини,
    Геть побігло із долини.
    Там зустріло по дорозі
    П'ять братів у верболозі.
    Міцно друзі обнялися
    І в один струмок злилися.
    Прийняла струмок ріка -
    Лине течія стрімка,
    Поспішає в синє море
    До крайнеба неозоре...
    Так джерельце мандрувало,
    На крайсвіту побувало.
    Повернувшись на леваду
    Розказало все до ладу.
    Як в чужих краях далеких
    Ждуть весну сумні лелеки,
    Адже їхня батьківщина
    Там, де верби та ліщина.
    ...Всім, хто серцем не пропащий
    Добре скрізь. Та вдома - краще!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 0 (5.43)
    Коментарі: (14)


  33. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.14 11:57 ]
    Мелодія нашої ночі



    Від погляду, дотику, голосу
    На таїнство скрипка чека.
    У прядиві звуків неволюся,
    Як струни - в полоні смичка.

    Сягнувши вершини гармонії
    В одвічнім єднанні Інь-Ян,
    Всі гами твоєї симфонії
    Лягають на нотний мій стан.


    Як лагідно душу лоскоче
    Ніжніша за мрії і сни
    Нестримна мелодія ночі -
    Шедевр чарівнóї струни.


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 0 (5.54)
    Коментарі: (52)


  34. Юлія Марищук - [ 2013.05.14 10:37 ]
    ***
    за що люблю? люблю тебе за тишу
    безцінну тишу в цей суєтний час
    за музику мовчання що вколише
    тендітні душі у мрійливий вальс

    я чую ритм я можу йти у ногу
    разом з тобою на один мотив
    і скресли з льодом всі дурні тривоги
    яким би в шумі килимом рости

    але у тиші - ми ростем собою
    одним одне уділене на двох
    жагуче серце стане нам за зброю -
    життю любов'ю повернути борг


    14.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (10)


  35. Олена Балера - [ 2013.05.14 08:36 ]
    Amoretti. Сонет XVII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Не змалювати ангельське лице,
    Яке здивує будь-який талант,
    Бо неспроможні пензель з олівцем
    Відбити ту красу, що розцвіла.
    Хоч у митця палітра чимала
    Яскравих фарб і досвіду сповна,
    Та хвилювання він не подола,
    Не передасть усіх її принад.
    Чарує зір усмішка неземна,
    І стріли-погляди, й очей вогонь,
    І гордості прекрасна дивина –
    Мистецтво не покаже усього.
    Потрібно більше, ніж рука митця,
    Щоб відтворити правду до кінця.




    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (9)


  36. Іван Добруцький - [ 2013.05.14 01:57 ]
    Жінка
    Твої слова живуть у мене в голові,
    Твоя краса – без неї в хаті стане пусто,
    Твоя любов – причина жити на землі,
    Твоя іронія – це привід самогубства.
    Твоя підтримка – все, що треба в даний час,
    Твій поцілунок залікує мої рани,
    Твоя розмова – це не просто пара фраз,
    Твоє мовчання – силует твого обману.
    Твої сліди на моїм серці назавжди,
    А, може, й ні, та я не Бог, тому не знаю,
    Блаженний рух твоєї ніжної ходи –
    Це вказівник дороги радості та раю.
    Твій щирий сміх передбачає купу втіх,
    А твій глузливий – це ворота до печалі,
    Твої вуста – це найсолодший в світі гріх,
    Твоя брехня ввібрала дещо від вуалі.
    Твоя загадка, як полотна у Далі,
    Твоя харизма – мати заздрості та злості,
    Ти – просто жінка на гріховній цій землі,
    А, може, жінка – це не так уже і просто.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Ірина Саковець - [ 2013.05.13 23:00 ]
    ***
    Ішла, спіткнулася – упала.
    Це долі вишуканий жарт –
    За кілька кроків до фіналу
    Отак пожбурити назад?

    І знову білі-білі старти,
    А там десь фінішна пряма...
    І знову змішано всі карти,
    Хто винен? Інші чи... сама?

    Життя – падіння і підйоми...
    А що, коли усе униз?
    Коли безвихідність і втома
    Не раз доводили до сліз?

    Волошками синіє небо,
    Хтось вишиває літом дні.
    «Життю завжди радіти треба», -
    Шепоче тихо клен мені.

    Додам у кисле трішки меду,
    Перефарбую в світле тло.
    Тепер моє життєве кредо:
    «Що буде – краще, ніж було».

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (13)


  38. Олена Багрянцева - [ 2013.05.13 23:28 ]
    Він щоранку виходив за двері у травні в суботу...
    Він щоранку виходив за двері у травні в суботу.
    В капелюсі із вітру в погоду, примхливо мінливу.
    Він на диво чекав, як невтомна дитина мрійлива.
    Усміхався до світу так лагідно, так безтурботно.

    Дихав сонцем і щастям. А ввечері йшов до оселі,
    Де по колу кружляли хвороби і старість байдужа.
    Де з покрівлі стікала біда у безмірні калюжі.
    Де роїлись думки, ніби оси, такі невеселі.

    Де не гасли свічки. З головою – в некошені трави
    Він волів би сховатись далеко від сірого лиха.
    В капелюсі із дива, в погоду безвітряно-тиху
    Він виходив за двері
    укотре
    в суботу
    у травні…
    13.05.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  39. Василь Шляхтич - [ 2013.05.13 23:32 ]
    Мене болить
    Мене болить
    Лиш я не плачу
    Приймаю все що Бог дає
    Душа не спить
    А очі бачать
    Все те що було і що є

    Роки пливуть
    І відпливають
    Я на вершку одного зних
    Приймаю суть
    І вам співаю
    Мій голос поки що не втих

    Роки батьків
    Роки матерів
    Стеляться в кожний тихий день
    Шукаю слів
    Щоб на папері
    Викарбувати тінь пісень

    Віру свою
    І рідну мову
    Приймав і пестив в усі дні
    Я сліз не ллю
    Бо батьків слово
    Зберіг як святість в чужині

    Біль не приснув
    Причин шукаю
    Він промине я проживу
    Все що збагнув
    Все те що маю
    Всім вам брати сестри несу

    Народ хай жне
    Правд Божих ниву
    І творить хліб з всіх Божих піль
    Знає своє
    Й буде щасливим
    Хоч є рани і сиплють сіль.
    u4/5a


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Таїсія Цибульська - [ 2013.05.13 22:13 ]
    Я не плачу
    Я не плачу, бачиш? Ось, не плачу!
    То не сльози. Вітер пролетів.
    Зачепив.
    Та я його пробачу,
    а тобі - пробачу й поготів!
    Не корися. Сльози - то водиця.
    Пролилися трохи, та й нема.
    Замикаю воду у криниці
    на замок...
    Та знову, крадькома,
    нишком, сміючись сама із себе,
    дістаю, заховане на дні.
    Чи то слабкість, чи така потреба,
    відмикать криницю в тишині?
    Я не плачу, бачиш? Ось, не плачу!
    То не сльози. Вітер пролетів.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (22)


  41. Василь Шляхтич - [ 2013.05.13 22:08 ]
    Поетам присвячую
    Гнів залишили в хаті рідній
    З собою взяли тільки гідність
    І хоч в руках не мають зброї
    Світ їх вважає як героїв

    Без кулемета без ракети
    Слово прапором у поетів
    Було колись хай буде нині
    Боже дай мудрих слів Вкраїні

    Крім мудрості ще дай їм вроду
    Щоб люди їх приймали зором
    Гордістю стали для народу
    Який готовий нести гори
    Щоб діти й внуки з рядком коду
    Ішли у світ наче з прапором.
    u5/48


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  42. Григорій Слободський - [ 2013.05.13 21:41 ]
    День перемоги
    день перемоги
    Здобули не ми,
    Здобули перемогу
    Наші батьки і діди.

    Ми тепер танцюємо,
    Грають музики
    А забули, що страхіття
    Були то великі.

    Бігаємо з прапорами ,
    Біля пам'ятників співаємо,
    Щоб свічку покласти,
    Богу помолитись,
    Про те забуваємо.

    Перемога кривава
    Далася дідам
    За їхній упокій
    В бога просити нам.

    Живим і мертвим воякам
    Низько поклонімось
    Запалим свічку убієнним
    Богу помолімось!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Іван Низовий - [ 2013.05.13 21:08 ]
    * * *
    Хочеться світлого, трепетноніжного,
    Втішногосподнього –
    Хто ж принесе?!
    У веремії часу перебіжного
    Годі й шукати – пропало усе:
    Мрії, надії, сподівані радості…
    Ні, не пропало! Підводься з колін,
    Рідний народе: на вранішній райдузі
    Легіт розгойдує сонячний дзвін…
    Дінь! – то плуги обізвались і борони.
    Дон! – то відлунились коси й шаблі...

    … Розлетяться ворони
    На чотири сторони
    І зміцніють корені
    Правди на землі!


    2003


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (30)


  44. Світлана Костюк - [ 2013.05.13 21:51 ]
    Про творчість
    Пишу...
    Світлішає душа.
    І день світліший.
    Під серцем помисли ношу -
    Зачаття віршів.
    Їх живлять почуття в мені,
    Неначе соки...
    Чи не тому такі сумні,
    Такі високі...
    На фоні неба і пташки -
    Крапки неначе...
    Багатозначність у житті -
    У римах плаче...

    ***
    Веселками заквітчую життя,
    Вплітаю музику у думу журавлину...
    Зболілий вірш під серцем,
    Як дитя,
    Перериває вкотре пуповину...

    2013



    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (57)


  45. Олександр Менський - [ 2013.05.13 20:31 ]
    Тема
    Не ми вибираємо тему.
    Вона обирає із нас
    Того, хто її через терни
    Талантом на світлий Парнас
    Підніме і словом освятить
    Для неї початок життя...
    Так само, як родами мати
    У світ цей приводить дитя.
    2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  46. Іван Потьомкін - [ 2013.05.13 20:57 ]
    Кардіограма ще одна кохання


    O, nie wracay, nie wracay, tylko dłonie złóz
    Do modlitwy za wszystkich, co cię nie kochali.
    Bolesław Leśmian

    «Це добре, – розум говорив, –
    Що стрілися вони, сказати б,
    Вже на фінішній прямій.
    Але навіщо?»
    «Навіщо? – озвалось серце. –
    А стільки часу переконувать себе,
    Що то лиш спогад отроцтва?»
    «Стривай, чи ще когось
    Вона отак приворожила?
    А що як вигадка?
    Стільки отроцтво лиша на згадку...»
    «Не вигадка.
    Звіривсь їй сьогодні. Вперше.
    Вона не дивувала, що так нескладно говорив.
    Чекала терпеливо.
    Знала, що над словами був уже не владен».
    «І що ж він попросив?»
    «Щоб не зникала.
    Голосом бодай являлась».
    …Ніким не чутий діалог.
    Кардіограма ще одна кохання.
    P.S.
    Допоки з днем ангела тебе вітатиму,
    Допоти будеш ти зо мною.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  47. Віктор Кучерук - [ 2013.05.13 20:52 ]
    Ідилія

    Неначе лебідку довірливу лебідь
    Від стужі дбайливо вкриває крилом, –
    Тебе пригортаю ласкаво до себе
    І щедро ділюся сердечним теплом.
    Наповнюю душу любов’ю твоєю,
    Що Богом дарована лише мені.
    Я певен – бузок розцвітає від неї
    І в небі спалахують завжди вогні.
    І травня хмільного недоспані ночі,
    І літа палючого дні золоті,
    І повні покори благання жіночі –
    Від неї в окриленім нею житті…
    Вмиваю тебе на світанні росою,
    Вплітаю в косу голубі волошки,
    А ти мене зваблюй довічно красою,
    Даруй навзамін поцілунки жаркі!
    13.05.13


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  48. Ігор Герасименко - [ 2013.05.13 18:21 ]
    Література і життя
    Мов це мене несуть, гризуть,
    та затягне, рука напише,
    пелюстку білу чорний жук
    в нору, яка жука страшніше...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Коментарі: (2)


  49. Ігор Герасименко - [ 2013.05.13 18:00 ]
    Забудькуваті незабудки
    О, радість, розгортається сувій
    із синьооких диво-незабудок.
    Ти не забути образ їх зумій.
    Вони ж одна секунда і загублять
    твій погляд спраглий в пам`яті сухій.

    2012


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" 0 (5.39)
    Коментарі: (2)


  50. Галина Михайлик - [ 2013.05.13 18:09 ]
    Весняне…
    Зелені барви весняних мелодій
    замріяли закохані дерева.
    Танцюючи, красуні білокорі
    дрібненькі “па” ступають кришталево.

    Співає ліс. На повні груди нива
    зітхає тепло в тихім надвечір’ї...
    Летіла птаха. І перо згубила
    на рідному Ганнусинім подвір’ї.

    Слова крилаті і крилаті думи,
    епітети, метафори, фонеми...
    Мов блискітки на киптарях гуцульських
    шикуються слова, рядки і теми…

    Птахи дитинства відлетіли в ірій.
    Здавалося б, давно... А може вчора?
    Цвіте родина в усмішці єдиній
    і так щебечуть онучата хором!..

    Квітень 2001 (ред. 2013)




    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)



  51. Сторінки: 1   ...   875   876   877   878   879   880   881   882   883   ...   1847