ПОЕЗІЯ КОНТРКУЛЬТУРИ. РОЗДУМИ
АНДЕГРАУНД
З акцентом на нашу специфіку
- "Unam in armis salutem".
Василь Стус
* * *
Ми робим смерть. Лякливі тіні,
ми робим смерть, ми робим смерть.
І те даруєм Україні,
де все існує шкереберть.
А де, скажіть, живе живло,
аби будило, жити звало,
аби на камінь камінь клало,
аби будівлею росло?
Невже ми - тільки переляк
і скаржний погляд і мовчання,
глибоке як колодязь. Дляння
благих чинінь. Де ж поставання
на нещадимо рідний шлях?
Хто в жили крові нам заллє,
щоб виточивши сукровицю,
нам наказав: лови жар-птицю,
піймаєш - будеш муж, мале.
* * *
Отак живу: як мавпа серед мавп -
чолом прогрішним із тавром зажури
все б'юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука -
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі - лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.
жовтень 1968
Отак, читаєш Василя Стуса, чи інших порядних Поетів "минулої" епохи і цілком закономірним виглядає той факт, що інтелектуальна, жива, одухотворена частина Андеграунду з часом пориває з неприйняттями і запереченнями, і займає класичне місце в добре відомих, чи незнайомих ще нам сьогодні мистецьких системах. В які пізніше вливаються широкі народні маси... Звичайно, у випадку Василя Стуса, завалилася вся цивілізаційна конструкція, за межами якої він був, в творчому і фізичному протистоянні з якою і героїчно загинув. Не те, що у всіх будівників комунізму - грошові вклади...
Отож, вельми схоже, що Андеграунд, на відміну від інших систем, тільки динаміка. І коли твір, можливо разом з автором, знаходить своє місце - це завжди вже не Андеграунд?...
Справи сьогоднішні:
Неприйняття залишається, відстороненість, потойбічне жевріння... Але яка різниця з потойбічним соціалістичному українству паланням Василя Стуса!
Жорж Дикий
БУВ І ПІШОВ
Що хотiлося - не збулося.
Посивiло моє волосся.
Загрубiли думки i тiло.
Тiльки серце не відболiло...
Що в майбутньому - я не знаю.
Але смерть свою розпiзнаю.
І скажу їй: - Привiт, Безноса.
Вкороти і менi того носа.
Хай не лiзе в дiла i душi.
Черепи ж до всього байдужi.
Це живi кiстяки ворушать,
як подiбних до себе не душать...
Як менi все осточортiло!
Та гуляю по свiту смiло,
хоч плювати, що далi буде, -
хто мене спом'яне, хто забуде.
Я не знаю й знати не хочу -
бо стезю не топчу пророчу,
бо живу, поки дано звище,
поки вітер в кишенях свище.
Я живу i вже цього досить.
Нехай терпить земля і зносить -
Я живу... А помру - так що?..
Був нiщо i пiшов у нiщо...
Katerina Elf & Marta Beasty
* * *
Темне і чорне. Світле і біле.
Нам не лишається часу. Ми гинем.
Ми не знайдемо дороги назад.
Так повелося - не наш то є час.
" Ілюзії тануть. Події наростають, кроки вимагають особистої відповідальності, інструкції "вчителів" малокорисні ..."
Наперекір
З цими системними цивілізаційними поглядами завжди відбувається щось непристойне! Пахнуть не тільки села і міста, - цілі держави, навіть їх сукупності. Звичайно, в такому букеті юний запах України не домінує, але все попереду, панове, все попереду... Безумовно, будь-який чесний погляд на такий стан справ приводить до усвідомленого урбанізованим серцем ситуативного андеграунду, або навіть і далі, на замощені рудою бруківкою площі загальної і негайної революції із, щонайменше, побиттям глибоко чуждих "благополучних" вікон навпроти. О, головне, бути готовим, тримати запал, щонайменше, тліючим, а чітким, суспільно-зрозумілим жестом періодично вказувати тим, затлумленим ситим і тупим самозадоволенням, напрям, напрям до загального абзацу із суттєвими подальшими змінами в тематиці дихання.
Але наскільки дивним є розмаїття проявів "традиційного" європейського андеґраунду, настільки дивовижне явище української контркультури. Дивовижне по відношенню як до "українського", так і до "андеґраунду". Не відносячи себе до серйозних знавців цього явища, між тим зауважую деякі його наші, національні, щоправда тимчасові, відмінності від звичного, європейського образу...
___Коли еліта покидає тіло суспільства, з ним Незмінно залишається вічно юний андеґраунд...
( ТУТ БУДЕ ЗДІЙСНЕНА СПРОБА РОЗДІЛИТИ І ПОЄДНАТИ УКРАЇНСЬКЕ І ЄВРОПЕЙСЬКЕ РОЗУМІННЯ, НЕЗАБАРОМ)
Отож, висуну, можливо суперечну, аксіому, на якій далі все й будуватиметься - Андеґраунд не являє собою звичної філософсько-мистецької системи, на кшталт тієї ж готики, неоготики, бароко, необароко, модернізму ... Є явищем динамічним, схожим, наприклад, на фемінізм, але зі своєю сферою прикладання зусиль. Тобто, андеґраунд містить в собі суто свої концепції, направлені "проти" (для фемінізму проти сучасної "чоловічої" цивілізації) "сучасної" культ.традиції, а точніше, проти її визнаного "граунду". І питання не в тому, наскільки серйозним є культурне протистояння, а в тому, що воно існує і достатньо в широкому спектрі - від майже інтелігентного ( означення - від "розуміння") іронізування тих інтелектуалів, що не знайшли (як правило, поки що) ситого місця; через дошкульне єхидство заперечення, частіше цинічне й поверхневе, різноманітних майже "асоціальних типів", вічно незадоволених чи вже махнувших рукою на свою житєйську невлаштованість, і до екстремальних проявів нищівного бунтарства. Останнє взагалі характерне "молодому сприйняттю" дійсності. Хто ж в юності не є революціонером? Раз у цьому світі не видно приємного місця для себе, значить світ потрібно негайно трансформувати... І, зову ж таки, зауважу, - річ не в тім, що "діти" можуть помилятися, а в одвічній реальності цього "контркультурного" протистояння.
(Далі буде)
НАБРОСОК
Й.Бродський
Холуй трясеться. Раб регоче.
Сокиру гострить кат охоче.
Тиран кромсає каплуна.
Зрить місяцем сумна зима.
Се Вітчизняний вид, гравюра.
На лежаку - Солдат і Дура.
Карга в бік мертвий пне шкребок.
Се Вітчизняний вид, лубок.
Собака глосить, вітер носить.
Борис у Гліба в морду просить.
Кружляють пари на балу.
В прихожій купа на долу.
Мгтить місяць, мучить зір. З кошмару -
під ним зліпило в мозок хмару...
Нехай Художник, паразит,
пейзаж інакший зобразить.
..............................
(Далі буде)
Пишіть нам. |
|
