Автори /
Юлька Гриценко (1990)
|
Рубрики
• Римами...
• Із весною віч-на-віч...
• After rain...
• Незаймане
• Мережковський / Переклади
• Душа писала...
• Це моя ОСІНЬ.
• миТІ
• Після неба
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Навігатор
•
Ляльководи
•
Знаєш, вірші, як мамонти, вимерли
•
Втекти
•
Про справжність
•
Відверті будні
•
Терпи
•
Мовчки
•
Як навмисно
•
Коли ти заплющиш очі
•
Забуваймо
•
Про ранок
•
Мій солод
•
Корабель, що втонув у болоті
•
Роль щасливої
•
Заболіли слова
•
Собі вчорашній
•
Про птахів
•
Ми сьогодні
•
Про пошуки
•
хтось і всі
•
Відверта ніжність
•
Час
•
Моя епоха
•
крит(ор)ичне
•
Життєве
•
зАмок
•
для/від
•
не/бо
•
***
•
Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені
•
післянебо
•
про світ
•
Так часто
•
Не від щастя помру
•
телефонне
•
Одними із
•
Азарт
•
За п'ятнадцять хвилин до літа
•
***
•
не можна так писати
•
Спинити б лік
•
Дивно
•
***
•
Тому, хто псевдо
•
Про музику
•
Щиро
•
Про зло
•
Sensor
•
Про сон
•
***
•
***
•
З тобою тепло
•
Сьогодні двісті і вчора двісті
•
Піщана правда
•
Зіпралось плаття
•
Боже
•
Між нас
•
Чай
•
Якось так
•
А тобі не до мене...
•
Держава хвора
•
Гола
•
Приречена
•
Дивлюся в очі
•
Я не згадую
•
Моє намисто
•
***
•
Кленова душа
•
Звичне
•
Восени
•
Недопите
•
***
•
Три "з"
•
***
•
Роман між мріями
•
***
•
неЗАЛЕЖНІСТЬ
•
Про славу, квіти і псевдодрузів
•
Ранкове
•
Павутина
•
Sorry
•
Почуттєва скоромовка
•
Про еліксир
•
Нам би
•
Колос
•
Я не та
•
Я помру молодою
•
Я назву Твоїм іменем
•
УСІМ
•
Замість слів подяки
•
Рай моїх мрій
•
Мені б Тебе так не любити
•
Кімната
•
Перехід
•
Падав сніг
•
Тобі
•
Не видихай мене
•
Наболіле
•
Іще одна присвята осені
•
І я туди ж...
•
P. S.
•
Він вмів
•
Душевний грип
•
Лист у жовтень
•
Осіннє (2)
•
Не так, як
•
Осіннє
•
Зраджені
•
Неосяжне
•
Зальвовлені
•
Без назви
•
Твій слід болить мені ще й досі
•
Почуттєва аналітика
•
Настусі
•
Занадто
•
Ота заплакана душа
•
Із роздумів (закінчення)
•
Із роздумів (продовження)
•
Із роздумів
•
МРІЯ
•
***
•
Десь плакав дощ
•
Згадую
•
Трамвай
•
У Львові дощ
•
Про сердечний вокзал
•
Ранок
•
Для тих, хто є, були і будуть на вокзалі мого серця
•
Я буду сильною
•
Моїй Наталечці Крісман
•
Моїм думкам присвячую
•
Титанік
•
Мій світлий ангел
•
Загубилася
•
***
•
“Що ти можеш? Постійно б”ючись...”
•
“Ти пішла, та пізно...”
•
“О дитя, живе ти серце”
•
“У ЛІТНІМ САДУ ВОСЕНИ”
•
Люблю дощі
•
“Я всіх любив й зрадливі мрії...”
•
Самотність кохання
•
І знов весна
•
Я
•
Дуети
•
Сірість
•
Іди за мрією!
•
Ховаю в дощ
•
Ще раз про любов
•
***
•
ПроЗОРІ
•
About autumn
•
Не зривайте квітів.
•
Востаннє
•
Знаю
•
* * *
•
Його Нема.
•
Кому?
•
Ми для світу
•
Діалог двох душ...
•
Про операторів
•
Сьогодні вранці
•
Усе забути.. (дует)
•
Коли я зможу...
•
Я - Богові
•
Театр
•
Ти слухав дощ...
•
Для рідної душі
•
Комірець сорочки
•
Люблю
•
До мого Львова
•
Чоловікам до 1 квітня
•
Крила
•
* * *
•
Вона нагадує весну
•
Стань рабом
•
Про Доступ
•
Я не плачу
•
Смак весни
•
Давай
•
Слухаючи Моцарта
•
Про слова
•
Буде син...
•
Люби життя...
•
У моєму сні...
•
Сніжинки навесні
•
Я не буду пташкою...
•
У світі символів
•
Для тих, хто планує одружитися 10.10.10.
•
Я завагітніла...
•
Коли сніги розтанули
•
Впусти мене
•
* * *
•
Під знаком STOP
•
Здавалось, всі ми українці...
•
Осінь
•
***
•
До Ангела
•
Вірші
•
Лист від Осені
•
Під знаком STOP
•
Симфонія
•
Ти мене всю випив
•
Твоя колишня
•
Пахне вітром
•
Дорога в рай
•
The flow of spring
•
LOST
•
Сhoking
•
Про щастя
•
Німе кіно
•
Мовчи
•
«Відпусти»
•
Тобі
•
Зима
•
Крізь осінь
•
«Поезія»
•
«Дощ»
•
«Дозволь»
•
«Віддам»
•
Ти надто сірий
•
Не я. Не тобі.
•
ТИ
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Завтра вранці гірчитиме кава,
А наївний смішний навігатор
А наївний смішний навігатор
Ляльководи, як завше, збираються в зграї,
А ляльки, як годиться, самі по собі.
А ляльки, як годиться, самі по собі.
Знаєш, вірші, як мамонти, вимерли
І давно вже не пахне римами
І давно вже не пахне римами
Мені б тікати з цього міста якнайдалі,
палити спогади, немовби цигарки,
палити спогади, немовби цигарки,
Набридне бігти – кажи, не бійся,
застелю спокій, мов чисту постіль,
застелю спокій, мов чисту постіль,
Відверті будні, забутий спротив,
втомився погляд – шукає райдуг.
втомився погляд – шукає райдуг.
Навесні нові сенси ростуть із глибин,
Кожна мрія натхненно вдягається в ціль.
Кожна мрія натхненно вдягається в ціль.
Вимикаю розмови, вмикаю тишу,
і кричи, не кричи – я сьогодні глуха.
і кричи, не кричи – я сьогодні глуха.
Пахне димом і паленим листям:
літо всохло між сотень безмеж.
літо всохло між сотень безмеж.
Коли Ти заплющиш очі,
наспівуючи щось знайоме
наспівуючи щось знайоме
Забуваймо провини вчорашні завтра –
хай, мов камінь, під серцем не тиснуть,
хай, мов камінь, під серцем не тиснуть,
Моя безодня Твою самотність
ввібрала в себе.
ввібрала в себе.
Мій солод солодкий, розтоплений дотиком,
відвертий, як постріл, кумедний і впертий.
відвертий, як постріл, кумедний і впертий.
Аргументи, підозри й люди –
уже завчені, різні, рідні.
уже завчені, різні, рідні.
Намалюй мені день –
звичайнісінький, як і всі,
звичайнісінький, як і всі,
Заболіли слова і від того затерпли пальці,
захитались оголені нерви повік:
захитались оголені нерви повік:
Чуєш, крихітко, зеленооке створіння з минулого,
Я не схлипую більше, торкаючись думкою мрії.
Я не схлипую більше, торкаючись думкою мрії.
Збери всі речі у довгий ящик
і сотню кроків зроби назустріч:
і сотню кроків зроби назустріч:
Розростається дивною квіткою вічність,
Набираючи обертів, кличе за обрії.
Набираючи обертів, кличе за обрії.
Я, здається, ще трохи шукатиму слів –
довгих, коротких чи будь-яких інших.
довгих, коротких чи будь-яких інших.
Для себе завжди буде мало слів,
словосполучень, зворотів, речень.
словосполучень, зворотів, речень.
Відверта ніжність тече із глибин
напівпрозорим воложистим мусом.
напівпрозорим воложистим мусом.
Час бруньками на голому гіллі
Розпускався й писав у минуле
Розпускався й писав у минуле
Моя епоха – епоха сильних:
Кар’єри, гроші і власне еґо,
Кар’єри, гроші і власне еґо,
Треба просто тебе зі сльозою пустити
десь назовні, щоб далі не мучило.
десь назовні, щоб далі не мучило.
- Найсумніше, здається, те,
що колись ти була хорошою:
що колись ти була хорошою:
Я бачила зАмок, людьми не зіпсований:
без довгих трактатів, фальшивих історій
без довгих трактатів, фальшивих історій
Ти для кожного з них відбивалась єдиним звуком,
холод в пальці пускала, зривала слабкі дахи.
холод в пальці пускала, зривала слабкі дахи.
На бруківці у центрі міста
розляглося захмарене небо
розляглося захмарене небо
І хочеш йди - сюди або туди,
і хочеш стій - нічий, її чи мій,
і хочеш стій - нічий, її чи мій,
Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені
у тій квартирі, де неба торкаєшся поглядом,
у тій квартирі, де неба торкаєшся поглядом,
Дівчинко, що ночами ковтає літери,
не пиши про погане, нарешті дощить,
не пиши про погане, нарешті дощить,
У моєму надміру дитячому світі
Ти, дорослий, собі не знаходиш місця,
Ти, дорослий, собі не знаходиш місця,
Так часто людям замало слів:
думки босоніж по битому склі,
думки босоніж по битому склі,
Мить і вічність живуть між хмарами,
і спадають краплинами з даху.
і спадають краплинами з даху.
У потоці незмінно сумних годин
Напрям думки, як завше, один,
Напрям думки, як завше, один,
З лихої чаші чужих гріхів
на тебе небо три краплі вилило.
на тебе небо три краплі вилило.
Розкинь на двох наш перший бій —
маленьку гру, ціною в ліжко.
маленьку гру, ціною в ліжко.
Ти мене не шукай між думок:
я між люду. І сильно змерзла.
я між люду. І сильно змерзла.
Я сьогодні уперше за вічність
Опишу типологію ранків,
Опишу типологію ранків,
Коли ти пишеш про кохання,
Про те, як боляче, як сумно,
Про те, як боляче, як сумно,
В душі, як завше, вічні революції,
Сама з собою розгортаю битву,
Сама з собою розгортаю битву,
Трохи дивно, що перша цигарка
вже не збуджує - просто сліпить,
вже не збуджує - просто сліпить,
Я люблю засинати під звук його дихання,
гартувати сумління несказаним “буду з тобою”,
гартувати сумління несказаним “буду з тобою”,
Забагато вже вас, забагато:
Адекватних, культурних і вічних,
Адекватних, культурних і вічних,
Рояль і скрипка своє зіграли,
Останні ноти і пустка в залі.
Останні ноти і пустка в залі.
У душ є безліч публічних масок,
Лише сміливий шукає справжність.
Лише сміливий шукає справжність.
“Зла мало, а зламало не одного”,
Ламає вічно, множиться на правду.
Ламає вічно, множиться на правду.
Я більше не плачу в своїх смс-ах,
То крок назустріч твоїй свободі.
То крок назустріч твоїй свободі.
Він кидає мене на ліжко
І зриває із мене одяг.
І зриває із мене одяг.
Не допила тебе і лишила засохнути в пляшці,
До сердечних атак і себе, і весь світ довела.
До сердечних атак і себе, і весь світ довела.
Ти минувся мені. Відпекло? Відболіло?
Відтерзало думки батогом
Відтерзало думки батогом
Засвітилися зорі далеко не всі!
Сьогодні двісті і вчора двісті. Суцільна хмара.
Культурні тости. Окремі гості вже сплять у барі.
Культурні тости. Окремі гості вже сплять у барі.
З піску і глини будуєш правду -
В морях обману примарний острів.
В морях обману примарний острів.
Зіпралось плаття і видно груди:
Полився сором крізь теє сито.
Полився сором крізь теє сито.
Загуби мене, Боже, благаю
І нехай я сліпою зостанусь.
І нехай я сліпою зостанусь.
Зовсім сухо між нас — голі факти.
Загубилися думи, аналізи, біль.
Загубилися думи, аналізи, біль.
Не вкидати б хоч раз до гіркого, як відповідь, чаю
Модний цитрус (насправді звичайний лимон).
Модний цитрус (насправді звичайний лимон).
Я згубила весь світ за твоїми плечима.
А душевні стежки відчай вкрив, наче мох.
А душевні стежки відчай вкрив, наче мох.
А тобі не до мене, мабуть.
Не тобі, а Тобі зовсім іншому.
Не тобі, а Тобі зовсім іншому.
Не слухай пісню — чужою стала.
Послухай серце, послухай совість.
Послухай серце, послухай совість.
Слухняно й вірно свою одежу
Скидаю поруч із мертвим листям.
Скидаю поруч із мертвим листям.
Я приречена дихати вірністю
І блукати на ярмарку слів.
І блукати на ярмарку слів.
Дивлюся в очі — хай погляд скаже,
Все те, що губи, на жаль, не можуть.
Все те, що губи, на жаль, не можуть.
Я не згадую більше. Я згадую.
Все ще падаю листям у ніч.
Все ще падаю листям у ніч.
Мою, здавалось, безстрашну душу
Побили снігом і мокрим листям:
Побили снігом і мокрим листям:
Вже по осені, близько холод:
Завтра вранці сльоза на шовк.
Завтра вранці сльоза на шовк.
Співчутливо колише вітер
Майже мертвий кленовий лист,
Майже мертвий кленовий лист,
На твоєму столі тихо плавиться сир.
Визираєш з вікна на байдуже авто:
Визираєш з вікна на байдуже авто:
Восени хтось вітрами розвінчує долі,
Надриваючи голос холодних ночей.
Надриваючи голос холодних ночей.
Хтось поставив на душу дві чашки:
Пахне болем ота рідина,
Пахне болем ота рідина,
Я торкалась думок обережно.
Розламала себе і віддалась напів.
Розламала себе і віддалась напів.
Зупинись не на мить, а на дотик.
Зупинися не завтра, а вже.
Зупинися не завтра, а вже.
- Чашку вітру мені, трохи диму,
Якнайменше тих сонячних променів.
Якнайменше тих сонячних променів.
Перші дні пунктуальної осені
Надто вчасно у місто ввійшли.
Надто вчасно у місто ввійшли.
Наче вчора, ввійшли ми у літо.
Наче вчора, весняний мотив.
Наче вчора, весняний мотив.
-Давай не зараз? У мене справи:
Мої рахунки на перших шпальтах.
Мої рахунки на перших шпальтах.
А що є слава? Світ ілюзій,
Бурхливих оплесків букет,
Бурхливих оплесків букет,
Краплі солоду в голосі марились,
І на листі іскрилась роса.
І на листі іскрилась роса.
На годиннику північ і дим цигарковий.
Мовчить календар про застиглі літа.
Мовчить календар про застиглі літа.
Поміж небом моїм і землею
Загубились солодкі слова.
Загубились солодкі слова.
Я не стану тобі білим світом.
Я не стану тобі на життя.
Я не стану тобі на життя.
Смакувати б тебе на сніданок,
І по крихтах збирати літа.
І по крихтах збирати літа.
Нам би в літо ввірватись осіннім дощем.
Нам би плакати щиро від сміху.
Нам би плакати щиро від сміху.
Розплела колоски із думок
Розплела і пустила за вітром.
Розплела і пустила за вітром.
Я не та, що колись зазіхала на світ.
Я не та, що хотіла безсмертя і сили.
Я не та, що хотіла безсмертя і сили.
Я помру молодою і сильною.
Я проситиму смерті у Бога.
Я проситиму смерті у Бога.
Я назву Твоїм іменем осінь:
Ти приходиш із холодом теплим.
Ти приходиш із холодом теплим.
Вже перші зорі позіхали.
Й палали сонні небеса.
Й палали сонні небеса.
Втопи в мені свій вічний біль
І влий у мене сонний відчай.
І влий у мене сонний відчай.
Рука тремтить.
Малюю мить.
Малюю мить.
Весняним сміхом, сонцем сита,
Вже досить прагнень і бажань!
Вже досить прагнень і бажань!
Голі стіни зітхали знеможено.
На підлозі валялись старезні квитки.
На підлозі валялись старезні квитки.
На червоне всі дружно спинилися.
Пронеслось ностальгійне “до зустрічі”.
Пронеслось ностальгійне “до зустрічі”.
І падав сніг, і гілля ворушилось,
Земля біліла за вікном.
Земля біліла за вікном.
Понад жовтим колоссям ланів,
Серед синього-синього неба,
Серед синього-синього неба,
По склі гарячою рукою
Малюй історію про нас.
Малюй історію про нас.
Згорить ця мить і день мине.
В думках яснітиме лиш спалах.
В думках яснітиме лиш спалах.
Пролетіла, промерзла, проплакала.
Ти як щастя на мить лиш дароване.
Ти як щастя на мить лиш дароване.
Пахнуть ранком, розмиті стандартом газети.
Манить простором, шматтям забите вікно.
Манить простором, шматтям забите вікно.
Заспокоїти серце пригодами,
І забутись у келиху запахів.
І забутись у келиху запахів.
Він мене, наче книгу вивчав,
Між рядками блукаючи легко.
Між рядками блукаючи легко.
Зеленим шарфом накрила мрії.
І разом з ними погасло небо.
І разом з ними погасло небо.
Ти пишеш листям по асфальті
Слова до спалених пісень.
Слова до спалених пісень.
На клаптики, на друзки, на шматки
Ламаєш те, що не ламають.
Ламаєш те, що не ламають.
Не так до осені хотілось,
Як просто вирватись з тенет.
Як просто вирватись з тенет.
Ти ввірвалась у сон вітром дужим.
Календар позривав літні спогади.
Календар позривав літні спогади.
Між здорових лиш я занедужала,
Споглядаючи сонце на відстані.
Споглядаючи сонце на відстані.
На дисплеї світилось салатовим,
І кричало про зраджену розумом.
І кричало про зраджену розумом.
Покотилися спогади краплями,
Наче перли намиста погублені.
Наче перли намиста погублені.
Чергова доза йде у кров,
Свідомість плавиться на сонці.
Свідомість плавиться на сонці.
Твій слід болить мені ще й досі,
Невинним плюшевим «прости».
Невинним плюшевим «прости».
Ми спалили міст,
Щоб сховати зміст
Щоб сховати зміст
А знаєш, двадцять - лиш початок,
То спалах радісних очей,
То спалах радісних очей,
Занадто літньо,
Пливуть століття
Пливуть століття
Ота заплакана душа,
Нарешті сонцю усміхнулась.
Нарешті сонцю усміхнулась.
Зацвіло і запахло жоржинами,
У повітрі, на дотик гарячому.
У повітрі, на дотик гарячому.
Літні ночі стають небезпечніші,
Я ненавиджу їх, м"яко кажучи.
Я ненавиджу їх, м"яко кажучи.
Заблоковані виходи з відчаю,
І навколо печально сигналили.
І навколо печально сигналили.
Мені з тобою не зустрітись,
Роками довго буду йти.
Роками довго буду йти.
У тиші плаче крихітне НІЩО,
І обтирає сльози, мов дитина.
І обтирає сльози, мов дитина.
Десь плакав дощ
У тиші темноокій.
У тиші темноокій.
У травні сніг буває часом,
Кружляє тихо над життям.
Кружляє тихо над життям.
Блукаю в погляді чужому,
Неначе рідні очі ті.
Неначе рідні очі ті.
У Львові дощ, постійно-тимчасово,
Торкнувся спраглої душі.
Торкнувся спраглої душі.
Стоп зневірам і сльозам,
Хай покинуть совість.
Хай покинуть совість.
Звучить думкам команда "Струнко",
Бо ранок стукав у вікно.
Бо ранок стукав у вікно.
Коли зима блукала світом,
Мороз по шибці малював,
Мороз по шибці малював,
Чогось чекати я втомилась :
Сама ж знайшла і загубила.
Сама ж знайшла і загубила.
Життя і смерть - дороги різні.
Життя і смерть - то два світи.
Життя і смерть - то два світи.
Мої ріднесенькі, летіть,
Де небо плаче світанкове,
Де небо плаче світанкове,
Між думок витає паніка,
Бо душевного "Титаніка"
Бо душевного "Титаніка"
Мій світлий ангел ховає крила,
Вуста шепочуть : “Куди ідеш?”.
Вуста шепочуть : “Куди ідеш?”.
Заримована коханням,
Редагована життям,
Редагована життям,
Я боюсь лягати спати,
Хоч сон то засіб від недуг.
Хоч сон то засіб від недуг.
“Что ты можешь? В безумной борьбе “
“Ты ушла, но поздно..”
“О дитя, живое сердце”
“ОСЕНЬЮ В ЛЕТНЕМ САДУ”
Люблю дощі за те, що втому
Проганяють із душі.
Проганяють із душі.
“Я всех любил, и всех забыли”
ОДИНОЧЕСТВО В ЛЮБВИ
ОПЯТЬ ВЕСНА
Розфарбована
І замріяна.
І замріяна.
Дует байдужості із горем
Мене хапає за живе.
Мене хапає за живе.
У цьому світі блукають мрії,
Яким не доля уже здійснитись.
Яким не доля уже здійснитись.
Люби життя своє безцінне,
Воно дається тільки раз.
Воно дається тільки раз.
Ховаю в дощ свою свідомість.
Щоб дати їй останній шанс.
Щоб дати їй останній шанс.
Любов і вічність - як комічно!
Нічого ж вічного нема!
Нічого ж вічного нема!
В моєму світі
Життя - то миті,
Життя - то миті,
Ти шукаєш мене іще в небі,
Щоб сказати останнє "пробач".
Щоб сказати останнє "пробач".
Кохати осінь-
То гарний спосіб
То гарний спосіб
Спокійно. Тихо.
У шию дихав.
У шию дихав.
У небі - сонце,
У серці - Моцарт.
У серці - Моцарт.
Я знаю: в чудо
Хороші люди
Хороші люди
Питаєш втретє:
"Ну як ти? Де ти?".
"Ну як ти? Де ти?".
Його нема, немає поруч.
Його нема і ти сама.
Його нема і ти сама.
Куди подіти шматочки світла?
Кому віддати душевне літо?
Кому віддати душевне літо?
Наталія Крісман:
Наталія Крісман:
Я мовчання як солод смакую,
А мобільник все плаче : "Пробач".
А мобільник все плаче : "Пробач".
Сьогодні вранці спіймала вітер,
Тепер не знаю куди подіти
Тепер не знаю куди подіти
Юлька Гриценко:
Коли я зможу тебе забути,
То світ, напевно, почне тонути
То світ, напевно, почне тонути
Я Богові
Віддам своє життя.
Віддам своє життя.
Моє життя
І почуття
І почуття
Ти слухав дощ, не чуючи мене.
Твоя свідомість мріями сповита.
Твоя свідомість мріями сповита.
Не станеш німою ніколи!
Щоб вчитися я змогла,
Щоб вчитися я змогла,
Комірець сорочки,
Як провісник лиха.
Як провісник лиха.
Люблю Тебе
Замріяно-осінню.
Замріяно-осінню.
Пора радіти :
Сміються діти,
Сміються діти,
Він у мене справжній мачо,
Супер-пупер, таки клас!
Супер-пупер, таки клас!
- Мене давно вже ждуть вокзали,
Немає виходу з біди.
Немає виходу з біди.
Ночами дим
Терпкий ковтаючи,
Терпкий ковтаючи,
Вона нагадує весну.
Привітну, сонячну, красиву.
Привітну, сонячну, красиву.
А хочеш -- будь моїм рабом!
Лови за мною кожен подих,
Лови за мною кожен подих,
Весна так тихо
Зламала кригу.
Зламала кригу.
Не плачу я,не плачу зовсім!
То просто сонце так пече,
То просто сонце так пече,
Сніданок, змазаний душею,
А на обід пусті слова.
А на обід пусті слова.
Давай закінчимо, що розпочали.
Над "і" крапки ще не стоять.
Над "і" крапки ще не стоять.
Не стій - іди.
Твої сліди
Твої сліди
Поет насправді теж художник.
У нього фарби — то слова.
У нього фарби — то слова.
Життя розбігалось по шпалах,
І не спинити часу плин.
І не спинити часу плин.
Не плач!
Не плачуть сильні люди...
Не плачуть сильні люди...
Зупинись, будь ласка,
Підніми листок.
Підніми листок.
Сніжинок крихітних рої
Усе кружляють білим птахом.
Усе кружляють білим птахом.
Я ручною пташкою
Вже не буду - важко так!
Вже не буду - важко так!
“Як бракує мужності!”,-
Шепотів листок.
Шепотів листок.
Пам'ятай щасливою,
і забудь сумне.
і забудь сумне.
Я завагітніла думками,
І третю ніч уже не сплю.
І третю ніч уже не сплю.
Зима вернулася у Львів
І знову вулиці засніжені.
І знову вулиці засніжені.
Присвячую усім, хто втрачаючи кохання, боявся жити...
Беріг в душі частинку літа,
І сіяв промені на сніг.
І сіяв промені на сніг.
На дворі плюс,
А я не сплю,
А я не сплю,
Здавалось, всі ми українці...
Здавалось, справжні патріоти.
Здавалось, справжні патріоти.
Десь далеко, у вільному світі,
Який не зберігся досі.
Який не зберігся досі.
Летіти, бігти і пливти,
Щоб кроки чулися до неба.
Щоб кроки чулися до неба.
Привіт, мій Ангел Золотий!
Пишу тобі, як в перший раз.
Пишу тобі, як в перший раз.
В моїй душі нарешті тиша
І я нарешті знову плачу.
І я нарешті знову плачу.
Ти надіслала жовті квіти
І підписала: "Я люблю".
І підписала: "Я люблю".
Під знаком STOP
Сухий листок
Сухий листок
Я дихала тобою все життя,
Хоча зустріла тільки вчора.
Хоча зустріла тільки вчора.
Ти мене до дна всю випив.
Усі кордони зруйнував.
Усі кордони зруйнував.
Пустий вокзал. Важка валіза.
Вдома.
Вдома.
Пориви вітру.
Так весняно.
Так весняно.
Ми впали духом, ми заснули,
І ждем покаяння в небес.
І ждем покаяння в небес.
З коханням, щастям і думками
Прощаюсь. Вільний ти тепер.
Прощаюсь. Вільний ти тепер.
Він тихо плакав у кутку.
Ковтаючи солоні сльози.
Ковтаючи солоні сльози.
У дівчинки забрали сонце.
Темно.
Темно.
Зима, а в мене ще осінні ночі,
І купи листя золоті.
І купи листя золоті.
Німе кіно. Без голосу. Без тиші.
Зал пустий. І глядачів нема.
Зал пустий. І глядачів нема.
Мовчи. Слова вже не потрібні.
Усе, що міг ти вже сказав.
Усе, що міг ти вже сказав.
Відпусти, я так більше не можу.
Відпусти, я забуду тебе.
Відпусти, я забуду тебе.
Стою над прірвою, як ніч,
Така щаслива й екстремальна.
Така щаслива й екстремальна.
Вже зима,
Так важко звикнути до цього.
Так важко звикнути до цього.
Чому осінні дні минули?
Наказ природи?Чи таке життя?
Наказ природи?Чи таке життя?
Слова сплітаються в рядки,
І їм уже немає ліку.
І їм уже немає ліку.
Дощ сьогодні просто падав,
Просто літніх крапель стук.
Просто літніх крапель стук.
Дозволь мені світанком бути,
І з неба бачити тебе.
І з неба бачити тебе.
Давній Львів мене покличе
За легендами у сни.
За легендами у сни.
Ти надто сірий, як для мене,
Ти надто добрий для людей.
Ти надто добрий для людей.
Зима мій світ собі забрала,
А грудень сон у мене вкрав.
А грудень сон у мене вкрав.
Ти той, кому властиво забувати,
Що осінь не приходить без дощу.
Що осінь не приходить без дощу.