Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юлька Гриценко (1990)
Кажуть, щасливі не мають
на вірші часу,
я, мабуть, абсолютно інша —
неправильна...


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Навігатор
    Завтра вранці гірчитиме кава,
    А наївний смішний навігатор
  •   Ляльководи
    Ляльководи, як завше, збираються в зграї,
    А ляльки, як годиться, самі по собі.
  •   Знаєш, вірші, як мамонти, вимерли
    Знаєш, вірші, як мамонти, вимерли
    І давно вже не пахне римами
  •   Втекти
    Мені б тікати з цього міста якнайдалі,
    палити спогади, немовби цигарки,
  •   Про справжність
    Набридне бігти – кажи, не бійся,
    застелю спокій, мов чисту постіль,
  •   Відверті будні
    Відверті будні, забутий спротив,
    втомився погляд – шукає райдуг.
  •   Терпи
    Навесні нові сенси ростуть із глибин,
    Кожна мрія натхненно вдягається в ціль.
  •   Мовчки
    Вимикаю розмови, вмикаю тишу,
    і кричи, не кричи – я сьогодні глуха.
  •   Як навмисно
    Пахне димом і паленим листям:
    літо всохло між сотень безмеж.
  •   Коли ти заплющиш очі
    Коли Ти заплющиш очі,
    наспівуючи щось знайоме
  •   Забуваймо
    Забуваймо провини вчорашні завтра –
    хай, мов камінь, під серцем не тиснуть,
  •   Про ранок
    Моя безодня Твою самотність
    ввібрала в себе.
  •   Мій солод
    Мій солод солодкий, розтоплений дотиком,
    відвертий, як постріл, кумедний і впертий.
  •   Корабель, що втонув у болоті
    Аргументи, підозри й люди –
    уже завчені, різні, рідні.
  •   Роль щасливої
    Намалюй мені день –
    звичайнісінький, як і всі,
  •   Заболіли слова
    Заболіли слова і від того затерпли пальці,
    захитались оголені нерви повік:
  •   Собі вчорашній
    Чуєш, крихітко, зеленооке створіння з минулого,
    Я не схлипую більше, торкаючись думкою мрії.
  •   Про птахів
    Збери всі речі у довгий ящик
    і сотню кроків зроби назустріч:
  •   Ми сьогодні
    Розростається дивною квіткою вічність,
    Набираючи обертів, кличе за обрії.
  •   Про пошуки
    Я, здається, ще трохи шукатиму слів –
    довгих, коротких чи будь-яких інших.
  •   хтось і всі
    Для себе завжди буде мало слів,
    словосполучень, зворотів, речень.
  •   Відверта ніжність
    Відверта ніжність тече із глибин
    напівпрозорим воложистим мусом.
  •   Час
    Час бруньками на голому гіллі
    Розпускався й писав у минуле
  •   Моя епоха
    Моя епоха – епоха сильних:
    Кар’єри, гроші і власне еґо,
  •   крит(ор)ичне
    Треба просто тебе зі сльозою пустити
    десь назовні, щоб далі не мучило.
  •   Життєве
    - Найсумніше, здається, те,
    що колись ти була хорошою:
  •   зАмок
    Я бачила зАмок, людьми не зіпсований:
    без довгих трактатів, фальшивих історій
  •   для/від
    Ти для кожного з них відбивалась єдиним звуком,
    холод в пальці пускала, зривала слабкі дахи.
  •   не/бо
    На бруківці у центрі міста
    розляглося захмарене небо
  •   ***
    І хочеш йди - сюди або туди,
    і хочеш стій - нічий, її чи мій,
  •   Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені
    Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені
    у тій квартирі, де неба торкаєшся поглядом,
  •   післянебо
    Дівчинко, що ночами ковтає літери,
    не пиши про погане, нарешті дощить,
  •   про світ
    У моєму надміру дитячому світі
    Ти, дорослий, собі не знаходиш місця,
  •   Так часто
    Так часто людям замало слів:
    думки босоніж по битому склі,
  •   Не від щастя помру
    Мить і вічність живуть між хмарами,
    і спадають краплинами з даху.
  •   телефонне
    У потоці незмінно сумних годин
    Напрям думки, як завше, один,
  •   Одними із
    З лихої чаші чужих гріхів
    на тебе небо три краплі вилило.
  •   Азарт
    Розкинь на двох наш перший бій —
    маленьку гру, ціною в ліжко.
  •   За п'ятнадцять хвилин до літа
    Ти мене не шукай між думок:
    я між люду. І сильно змерзла.
  •   ***
    Я сьогодні уперше за вічність
    Опишу типологію ранків,
  •   не можна так писати
    Коли ти пишеш про кохання,
    Про те, як боляче, як сумно,
  •   Спинити б лік
    В душі, як завше, вічні революції,
    Сама з собою розгортаю битву,
  •   Дивно
    Трохи дивно, що перша цигарка
    вже не збуджує - просто сліпить,
  •   ***
    Я люблю засинати під звук його дихання,
    гартувати сумління несказаним “буду з тобою”,
  •   Тому, хто псевдо
    Забагато вже вас, забагато:
    Адекватних, культурних і вічних,
  •   Про музику
    Рояль і скрипка своє зіграли,
    Останні ноти і пустка в залі.
  •   Щиро
    У душ є безліч публічних масок,
    Лише сміливий шукає справжність.
  •   Про зло
    “Зла мало, а зламало не одного”,
    Ламає вічно, множиться на правду.
  •   Sensor
    Я більше не плачу в своїх смс-ах,
    То крок назустріч твоїй свободі.
  •   Про сон
    Він кидає мене на ліжко
    І зриває із мене одяг.
  •   ***
    Не допила тебе і лишила засохнути в пляшці,
    До сердечних атак і себе, і весь світ довела.
  •   ***
    Ти минувся мені. Відпекло? Відболіло?
    Відтерзало думки батогом
  •   З тобою тепло
    Засвітилися зорі далеко не всі!
  •   Сьогодні двісті і вчора двісті
    Сьогодні двісті і вчора двісті. Суцільна хмара.
    Культурні тости. Окремі гості вже сплять у барі.
  •   Піщана правда
    З піску і глини будуєш правду -
    В морях обману примарний острів.
  •   Зіпралось плаття
    Зіпралось плаття і видно груди:
    Полився сором крізь теє сито.
  •   Боже
    Загуби мене, Боже, благаю
    І нехай я сліпою зостанусь.
  •   Між нас
    Зовсім сухо між нас — голі факти.
    Загубилися думи, аналізи, біль.
  •   Чай
    Не вкидати б хоч раз до гіркого, як відповідь, чаю
    Модний цитрус (насправді звичайний лимон).
  •   Якось так
    Я згубила весь світ за твоїми плечима.
    А душевні стежки відчай вкрив, наче мох.
  •   А тобі не до мене...
    А тобі не до мене, мабуть.
    Не тобі, а Тобі зовсім іншому.
  •   Держава хвора
    Не слухай пісню — чужою стала.
    Послухай серце, послухай совість.
  •   Гола
    Слухняно й вірно свою одежу
    Скидаю поруч із мертвим листям.
  •   Приречена
    Я приречена дихати вірністю
    І блукати на ярмарку слів.
  •   Дивлюся в очі
    Дивлюся в очі — хай погляд скаже,
    Все те, що губи, на жаль, не можуть.
  •   Я не згадую
    Я не згадую більше. Я згадую.
    Все ще падаю листям у ніч.
  •   Моє намисто
    Мою, здавалось, безстрашну душу
    Побили снігом і мокрим листям:
  •   ***
    Вже по осені, близько холод:
    Завтра вранці сльоза на шовк.
  •   Кленова душа
    Співчутливо колише вітер
    Майже мертвий кленовий лист,
  •   Звичне
    На твоєму столі тихо плавиться сир.
    Визираєш з вікна на байдуже авто:
  •   Восени
    Восени хтось вітрами розвінчує долі,
    Надриваючи голос холодних ночей.
  •   Недопите
    Хтось поставив на душу дві чашки:
    Пахне болем ота рідина,
  •   ***
    Я торкалась думок обережно.
    Розламала себе і віддалась напів.
  •   Три "з"
    Зупинись не на мить, а на дотик.
    Зупинися не завтра, а вже.
  •   ***
    - Чашку вітру мені, трохи диму,
    Якнайменше тих сонячних променів.
  •   Роман між мріями
    Перші дні пунктуальної осені
    Надто вчасно у місто ввійшли.
  •   ***
    Наче вчора, ввійшли ми у літо.
    Наче вчора, весняний мотив.
  •   неЗАЛЕЖНІСТЬ
    -Давай не зараз? У мене справи:
    Мої рахунки на перших шпальтах.
  •   Про славу, квіти і псевдодрузів
    А що є слава? Світ ілюзій,
    Бурхливих оплесків букет,
  •   Ранкове
    Краплі солоду в голосі марились,
    І на листі іскрилась роса.
  •   Павутина
    На годиннику північ і дим цигарковий.
    Мовчить календар про застиглі літа.
  •   Sorry
    Поміж небом моїм і землею
    Загубились солодкі слова.
  •   Почуттєва скоромовка
    Я не стану тобі білим світом.
    Я не стану тобі на життя.
  •   Про еліксир
    Смакувати б тебе на сніданок,
    І по крихтах збирати літа.
  •   Нам би
    Нам би в літо ввірватись осіннім дощем.
    Нам би плакати щиро від сміху.
  •   Колос
    Розплела колоски із думок
    Розплела і пустила за вітром.
  •   Я не та
    Я не та, що колись зазіхала на світ.
    Я не та, що хотіла безсмертя і сили.
  •   Я помру молодою
    Я помру молодою і сильною.
    Я проситиму смерті у Бога.
  •   Я назву Твоїм іменем
    Я назву Твоїм іменем осінь:
    Ти приходиш із холодом теплим.
  •   УСІМ
    Вже перші зорі позіхали.
    Й палали сонні небеса.
  •   Замість слів подяки
    Втопи в мені свій вічний біль
    І влий у мене сонний відчай.
  •   Рай моїх мрій
    Рука тремтить.
    Малюю мить.
  •   Мені б Тебе так не любити
    Весняним сміхом, сонцем сита,
    Вже досить прагнень і бажань!
  •   Кімната
    Голі стіни зітхали знеможено.
    На підлозі валялись старезні квитки.
  •   Перехід
    На червоне всі дружно спинилися.
    Пронеслось ностальгійне “до зустрічі”.
  •   Падав сніг
    І падав сніг, і гілля ворушилось,
    Земля біліла за вікном.
  •   Тобі
    Понад жовтим колоссям ланів,
    Серед синього-синього неба,
  •   Не видихай мене
    По склі гарячою рукою
    Малюй історію про нас.
  •   Наболіле
    Згорить ця мить і день мине.
    В думках яснітиме лиш спалах.
  •   Іще одна присвята осені
    Пролетіла, промерзла, проплакала.
    Ти як щастя на мить лиш дароване.
  •   І я туди ж...
    Пахнуть ранком, розмиті стандартом газети.
    Манить простором, шматтям забите вікно.
  •   P. S.
    Заспокоїти серце пригодами,
    І забутись у келиху запахів.
  •   Він вмів
    Він мене, наче книгу вивчав,
    Між рядками блукаючи легко.
  •   Душевний грип
    Зеленим шарфом накрила мрії.
    І разом з ними погасло небо.
  •   Лист у жовтень
    Ти пишеш листям по асфальті
    Слова до спалених пісень.
  •   Осіннє (2)
    На клаптики, на друзки, на шматки
    Ламаєш те, що не ламають.
  •   Не так, як
    Не так до осені хотілось,
    Як просто вирватись з тенет.
  •   Осіннє
    Ти ввірвалась у сон вітром дужим.
    Календар позривав літні спогади.
  •   Зраджені
    Між здорових лиш я занедужала,
    Споглядаючи сонце на відстані.
  •   Неосяжне
    На дисплеї світилось салатовим,
    І кричало про зраджену розумом.
  •   Зальвовлені
    Покотилися спогади краплями,
    Наче перли намиста погублені.
  •   Без назви
    Чергова доза йде у кров,
    Свідомість плавиться на сонці.
  •   Твій слід болить мені ще й досі
    Твій слід болить мені ще й досі,
    Невинним плюшевим «прости».
  •   Почуттєва аналітика
    Ми спалили міст,
    Щоб сховати зміст
  •   Настусі
    А знаєш, двадцять - лиш початок,
    То спалах радісних очей,
  •   Занадто
    Занадто літньо,
    Пливуть століття
  •   Ота заплакана душа
    Ота заплакана душа,
    Нарешті сонцю усміхнулась.
  •   Із роздумів (закінчення)
    Зацвіло і запахло жоржинами,
    У повітрі, на дотик гарячому.
  •   Із роздумів (продовження)
    Літні ночі стають небезпечніші,
    Я ненавиджу їх, м"яко кажучи.
  •   Із роздумів
    Заблоковані виходи з відчаю,
    І навколо печально сигналили.
  •   МРІЯ
    Мені з тобою не зустрітись,
    Роками довго буду йти.
  •   ***
    У тиші плаче крихітне НІЩО,
    І обтирає сльози, мов дитина.
  •   Десь плакав дощ
    Десь плакав дощ
    У тиші темноокій.
  •   Згадую
    У травні сніг буває часом,
    Кружляє тихо над життям.
  •   Трамвай
    Блукаю в погляді чужому,
    Неначе рідні очі ті.
  •   У Львові дощ
    У Львові дощ, постійно-тимчасово,
    Торкнувся спраглої душі.
  •   Про сердечний вокзал
    Стоп зневірам і сльозам,
    Хай покинуть совість.
  •   Ранок
    Звучить думкам команда "Струнко",
    Бо ранок стукав у вікно.
  •   Для тих, хто є, були і будуть на вокзалі мого серця
    Коли зима блукала світом,
    Мороз по шибці малював,
  •   Я буду сильною
    Чогось чекати я втомилась :
    Сама ж знайшла і загубила.
  •   Моїй Наталечці Крісман
    Життя і смерть - дороги різні.
    Життя і смерть - то два світи.
  •   Моїм думкам присвячую
    Мої ріднесенькі, летіть,
    Де небо плаче світанкове,
  •   Титанік
    Між думок витає паніка,
    Бо душевного "Титаніка"
  •   Мій світлий ангел
    Мій світлий ангел ховає крила,
    Вуста шепочуть : “Куди ідеш?”.
  •   Загубилася
    Заримована коханням,
    Редагована життям,
  •   ***
    Я боюсь лягати спати,
    Хоч сон то засіб від недуг.
  •   “Що ти можеш? Постійно б”ючись...”
    “Что ты можешь? В безумной борьбе “
  •   “Ти пішла, та пізно...”
    “Ты ушла, но поздно..”
  •   “О дитя, живе ти серце”
    “О дитя, живое сердце”
  •   “У ЛІТНІМ САДУ ВОСЕНИ”
    “ОСЕНЬЮ В ЛЕТНЕМ САДУ”
  •   Люблю дощі
    Люблю дощі за те, що втому
    Проганяють із душі.
  •   “Я всіх любив й зрадливі мрії...”
    “Я всех любил, и всех забыли”
  •   Самотність кохання
    ОДИНОЧЕСТВО В ЛЮБВИ
  •   І знов весна
    ОПЯТЬ ВЕСНА
  •   Я
    Розфарбована
    І замріяна.
  •   Дуети
    Дует байдужості із горем
    Мене хапає за живе.
  •   Сірість
    У цьому світі блукають мрії,
    Яким не доля уже здійснитись.
  •   Іди за мрією!
    Люби життя своє безцінне,
    Воно дається тільки раз.
  •   Ховаю в дощ
    Ховаю в дощ свою свідомість.
    Щоб дати їй останній шанс.
  •   Ще раз про любов
    Любов і вічність - як комічно!
    Нічого ж вічного нема!
  •   ***
    В моєму світі
    Життя - то миті,
  •   ПроЗОРІ
    Ти шукаєш мене іще в небі,
    Щоб сказати останнє "пробач".
  •   About autumn
    Кохати осінь-
    То гарний спосіб
  •   Не зривайте квітів.
    Спокійно. Тихо.
    У шию дихав.
  •   Востаннє
    У небі - сонце,
    У серці - Моцарт.
  •   Знаю
    Я знаю: в чудо
    Хороші люди
  •   * * *
    Питаєш втретє:
    "Ну як ти? Де ти?".
  •   Його Нема.
    Його нема, немає поруч.
    Його нема і ти сама.
  •   Кому?
    Куди подіти шматочки світла?
    Кому віддати душевне літо?
  •   Ми для світу
    Наталія Крісман:
  •   Діалог двох душ...
    Наталія Крісман:
  •   Про операторів
    Я мовчання як солод смакую,
    А мобільник все плаче : "Пробач".
  •   Сьогодні вранці
    Сьогодні вранці спіймала вітер,
    Тепер не знаю куди подіти
  •   Усе забути.. (дует)
    Юлька Гриценко:
  •   Коли я зможу...
    Коли я зможу тебе забути,
    То світ, напевно, почне тонути
  •   Я - Богові
    Я Богові
    Віддам своє життя.
  •   Театр
    Моє життя
    І почуття
  •   Ти слухав дощ...
    Ти слухав дощ, не чуючи мене.
    Твоя свідомість мріями сповита.
  •   Для рідної душі
    Не станеш німою ніколи!
    Щоб вчитися я змогла,
  •   Комірець сорочки
    Комірець сорочки,
    Як провісник лиха.
  •   Люблю
    Люблю Тебе
    Замріяно-осінню.
  •   До мого Львова
    Пора радіти :
    Сміються діти,
  •   Чоловікам до 1 квітня
    Він у мене справжній мачо,
    Супер-пупер, таки клас!
  •   Крила
    - Мене давно вже ждуть вокзали,
    Немає виходу з біди.
  •   * * *
    Ночами дим
    Терпкий ковтаючи,
  •   Вона нагадує весну
    Вона нагадує весну.
    Привітну, сонячну, красиву.
  •   Стань рабом
    А хочеш -- будь моїм рабом!
    Лови за мною кожен подих,
  •   Про Доступ
    Весна так тихо
    Зламала кригу.
  •   Я не плачу
    Не плачу я,не плачу зовсім!
    То просто сонце так пече,
  •   Смак весни
    Сніданок, змазаний душею,
    А на обід пусті слова.
  •   Давай
    Давай закінчимо, що розпочали.
    Над "і" крапки ще не стоять.
  •   Слухаючи Моцарта
    Не стій - іди.
    Твої сліди
  •   Про слова
    Поет насправді теж художник.
    У нього фарби — то слова.
  •   Буде син...
    Життя розбігалось по шпалах,
    І не спинити часу плин.
  •   Люби життя...
    Не плач!
    Не плачуть сильні люди...
  •   У моєму сні...
    Зупинись, будь ласка,
    Підніми листок.
  •   Сніжинки навесні
    Сніжинок крихітних рої
    Усе кружляють білим птахом.
  •   Я не буду пташкою...
    Я ручною пташкою
    Вже не буду - важко так!
  •   У світі символів
    “Як бракує мужності!”,-
    Шепотів листок.
  •   Для тих, хто планує одружитися 10.10.10.
    Пам'ятай щасливою,
    і забудь сумне.
  •   Я завагітніла...
    Я завагітніла думками,
    І третю ніч уже не сплю.
  •   Коли сніги розтанули
    Зима вернулася у Львів
    І знову вулиці засніжені.
  •   Впусти мене
    Присвячую усім, хто втрачаючи кохання, боявся жити...
  •   * * *
    Беріг в душі частинку літа,
    І сіяв промені на сніг.
  •   Під знаком STOP
    На дворі плюс,
    А я не сплю,
  •   Здавалось, всі ми українці...
    Здавалось, всі ми українці...
    Здавалось, справжні патріоти.
  •   Осінь
    Десь далеко, у вільному світі,
    Який не зберігся досі.
  •   ***
    Летіти, бігти і пливти,
    Щоб кроки чулися до неба.
  •   До Ангела
    Привіт, мій Ангел Золотий!
    Пишу тобі, як в перший раз.
  •   Вірші
    В моїй душі нарешті тиша
    І я нарешті знову плачу.
  •   Лист від Осені
    Ти надіслала жовті квіти
    І підписала: "Я люблю".
  •   Під знаком STOP
    Під знаком STOP
    Сухий листок
  •   Симфонія
    Я дихала тобою все життя,
    Хоча зустріла тільки вчора.
  •   Ти мене всю випив
    Ти мене до дна всю випив.
    Усі кордони зруйнував.
  •   Твоя колишня
    Пустий вокзал. Важка валіза.
    Вдома.
  •   Пахне вітром
    Пориви вітру.
    Так весняно.
  •   Дорога в рай
    Ми впали духом, ми заснули,
    І ждем покаяння в небес.
  •   The flow of spring
    З коханням, щастям і думками
    Прощаюсь. Вільний ти тепер.
  •   LOST
    Він тихо плакав у кутку.
    Ковтаючи солоні сльози.
  •   Сhoking
    У дівчинки забрали сонце.
    Темно.
  •   Про щастя
    Зима, а в мене ще осінні ночі,
    І купи листя золоті.
  •   Німе кіно
    Німе кіно. Без голосу. Без тиші.
    Зал пустий. І глядачів нема.
  •   Мовчи
    Мовчи. Слова вже не потрібні.
    Усе, що міг ти вже сказав.
  •   «Відпусти»
    Відпусти, я так більше не можу.
    Відпусти, я забуду тебе.
  •   Тобі
    Стою над прірвою, як ніч,
    Така щаслива й екстремальна.
  •   Зима
    Вже зима,
    Так важко звикнути до цього.
  •   Крізь осінь
    Чому осінні дні минули?
    Наказ природи?Чи таке життя?
  •   «Поезія»
    Слова сплітаються в рядки,
    І їм уже немає ліку.
  •   «Дощ»
    Дощ сьогодні просто падав,
    Просто літніх крапель стук.
  •   «Дозволь»
    Дозволь мені світанком бути,
    І з неба бачити тебе.
  •   «Віддам»
    Давній Львів мене покличе
    За легендами у сни.
  •   Ти надто сірий
    Ти надто сірий, як для мене,
    Ти надто добрий для людей.
  •   Не я. Не тобі.
    Зима мій світ собі забрала,
    А грудень сон у мене вкрав.
  •   ТИ
    Ти той, кому властиво забувати,
    Що осінь не приходить без дощу.

  • Огляди

    1. Навігатор
      Завтра вранці гірчитиме кава,
      А наївний смішний навігатор
      Не питатиме, звісно: «Як справи?»,
      А спитає, напевно: «Як втрати?».
      І на трохи поверне у вчора,
      Хоча, кажуть, не варто вертатись.

      Знаєш, завтра сніжитиме, мабуть,
      І, забивши на графіки й плани,
      Горизонт мене все таки звабить,
      Адже небо далеко … й між нами.
      Так зненацька задихають гори,
      Так відверто заплачуть тумани!

      Завтра щоки горітимуть сильно
      Від глінтвейну чи, може, свободи.
      А навколо так синьо-синьо
      І так сумно, бо все проходить.
      В невідомість веде дорога,
      Бо ж до неба немає сходів.

      Знаєш, завтра гірчитиме ранок.
      Ну, навіщо жінкам навігатор?
      Інтуїція, стильно вбрана,
      Розповість про майбутні втрати.
      І сховає надійно здогад
      про минулі смішні обмани.

      Знаєш, завтра… Ні, Ти не знаєш.

      12.02.2016 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Ляльководи
      Ляльководи, як завше, збираються в зграї,
      А ляльки, як годиться, самі по собі.
      Страх – вчорашній, сьогодні – це біль,
      І болить ненадовго, я знаю.

      Голосуй за майбутнє, як вистачить сили,
      І готуй бюлетені – вперед.
      А моє – незалежне – помре,
      Бо ж, напевно, замало того, що красиве.

      Усвідомлюй, мізкуй, сперечайся,
      Бо крім мене тебе не почує ніхто.
      Недовіра – найперший симптом.
      Я – вперед, а ти тут залишайся.

      Ляльководи всесильні й незмінні,
      А ляльки кожен день кольорові й нові.
      Я так сильно ненавиджу Вас, уявіть,
      Я ненавиджу палко і вірно.

      17.04.2015 р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Знаєш, вірші, як мамонти, вимерли
      Знаєш, вірші, як мамонти, вимерли
      І давно вже не пахне римами
      І тоненькою смужкою біль.
      А згадай, як холодними зимами,
      Ти для мене був сенсом і стимулом
      я для тебе була і в тобі.

      Знаєш, вірші ідуть, не прощаючись,
      Післясмаком терпкого чаю
      Їх творитиме, хто заслужив.
      А ти, дівчинко, вкотре втрачаючи,
      Не торкайся руками раю,
      Будь собою і сенс бережи.

      Знаєш, вірші трагічно загинули,
      у них крила ростуть за спинами
      і когось це, мабуть, надихне.
      А я біль запиваю провинами,
      Бо мені вже не пахне римами,
      Бо вони загубили мене.

      21.02.2015р.








      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Втекти
      Мені б тікати з цього міста якнайдалі,
      палити спогади, немовби цигарки,
      робити кроки, не обмежені слідами,
      і все можливе – лиш би утекти.

      Мені б сховатися між горами німими
      від сотень поглядів і галасливих фраз.
      Спинити б час, знайти свій сенс і риму,
      навік забути про фальшивих Вас.

      Мені б торкатися землі, води і неба,
      А не паперів, ксероксів і ламп.
      Мені ж для щастя не багато треба –
      Повітря, справжності й тепла.

      Мені би з міста Вашого подалі
      Тікати, бігти чи знесилено повзти.
      Я Вам усе до крапельки віддала,
      А Ви? Мій промінь згас. Мій вітер стих…

      31.07.2014




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Про справжність
      Набридне бігти – кажи, не бійся,
      застелю спокій, мов чисту постіль,
      закрию сонцем Твій часо-простір.
      Зупинка кожна – рестарт, не більше.

      Втомився, мабуть, зітхаєш важко,
      на завтра стільки людей і планів,
      порожній погляд і серце-камінь,
      мені не страшно, я звикла майже.

      Квитки, валізи, міста, вокзали –
      сюжет незмінний, хоч фільми різні.
      Усе минеться, важлива відстань,
      куди й навіщо – нам не сказали.

      Набридне бігти – спинись на хвилю,
      у прірві страху знайди відважних,
      забудь про силу, постав на справжність,
      бо тільки справжній – завжди щасливий.

      14.07.2014





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Відверті будні
      Відверті будні, забутий спротив,
      втомився погляд – шукає райдуг.
      Для них – Ти символ, для мене – хто Ти?
      Мої зізнання тут, власне, зайві.

      Сумнівна суміш думок і диму
      лоскоче горло, вселяє віру.
      Мені насправді хотілось дива,
      щоб дуже тепло і трохи щиро.

      Домашній спокій, собаки, квіти,
      кохані очі, щасливі майже.
      І трохи світла, і трохи літа,
      і трохи віршів, і трохи вражень.

      Натомість будні – щоденний спротив:
      суцільний дощ і жодних райдуг,
      великі мрії – маленькі кроки.
      Усім потрібна, для Тебе ж зайва.


      26.06.2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Терпи
      Навесні нові сенси ростуть із глибин,
      Кожна мрія натхненно вдягається в ціль.
      І ніхто вже не зраджує – зрадили всі,
      Я і тиша лишились – один на один.

      Кілька сотень поезій, мозоль на руці,
      Занотовані іскри пустих споглядань.
      І ніхто вже на пам'ять душі не віддасть,
      Всі роздали себе і полиці пусті.

      Кажуть, сильно болить - зуби стисни й терпи,
      хто чекати навчився, найкраще дістав:
      хоч позаду дорога така непроста,
      та попереду щастя: купайся, і пий.


      27.04.2014



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Мовчки
      Вимикаю розмови, вмикаю тишу,
      і кричи, не кричи – я сьогодні глуха.
      Не чіпай звичних слів, їх, благаю, облиш,
      хай зі мною говорить кохана рука.

      Нехай пошепки пальці малюють завтра,
      бо сьогодні, як бачиш, уже відійшло.
      Хай розпалюють дотики дивну ватру,
      що палає яскраво між наших долонь.

      Хай думки теплим воском вмивають шкіру,
      хай пече, хай все терпне чи просто болить.
      Я не вірю у щастя. Я в Тебе вірю!
      Вимикаю розмови. Спиняється мить.


      03.09.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Як навмисно
      Пахне димом і паленим листям:
      літо всохло між сотень безмеж.
      Кажеш, досить уже про сумне,
      а гірчить між думок, як навмисно.

      Пахне зливою й мокрим дахом:
      восени небо завше тече.
      Кажеш, годі за пройденим плакати,
      А воно, як навмисно, пече.

      Пахне болем (хоч біль не пахне),
      звичним ритмом пустих образ.
      Кажеш, ранок: вставати пора,
      як навмисно, ще хочеться спати…




      27.08.2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Коли ти заплющиш очі
      Коли Ти заплющиш очі,
      наспівуючи щось знайоме
      не в голос, а якось мовчки,
      на місці вже звичної коми
      поставиш нарешті крапку.
      І розум спіткнеться раптом
      об спогади, мрії, плани,
      замовчані за сніданком.
      Під сонцем, що сходить, розтануть
      образи, обмани й мовчанки.
      І, знаєш, загояться рани.

      Коли Ти опустиш погляд,
      знесилений, втомлений зовсім,
      Твій відчай долине до Бога,
      а Бог потерпіти попросить
      і забути усе погане.
      Між сердечних та інших прогалин
      розімкнеться вже замкнуте коло,
      затремтить переляканий голос
      і на сльози маленький відступ
      Ти нарешті собі дозволиш.

      Знаєш, коли Ти заплющиш очі,
      я до тебе торкнутись захочу,
      але прірва, страшніша і глибша,
      ніж звичайні земні розлуки,
      не дозволить землі торкнутись.
      Поцілуєш повітря, поглянеш в небо
      і напишеш на хмарах сумом,
      що нарешті пішло від Тебе
      божевілля миттєве й бездумне.
      Промінь сонця щоки торкнеться.
      Не хворій.
      І будь чемним.
      Цілую.
      Серцем.

      10.07.2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Забуваймо
      Забуваймо провини вчорашні завтра –
      хай, мов камінь, під серцем не тиснуть,
      бо в повітрі так мало кисню,
      бо у погляді мало правди.

      Забуваймо наймріяне й справжнє,
      хай ілюзії вітер розвіє,
      бо в житті надто мало мрії,
      бо у щирості мало вражень.

      Забуваймо розбите і склеєне знову,
      хай відійде від нас на хвилину,
      бо в людині так мало людини,
      бо в стосунках так мало любові.

      Забуваймо без винятку все тимчасово,
      хай ці спогади – надто циклічні –
      протікають крізь миті у вічність,
      розмиваючи слово за словом.

      07.07.2013



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Про ранок
      Моя безодня Твою самотність
      ввібрала в себе.
      Десятки тижнів і митей сотні
      ножем між ребер
      боліли вчора й болять сьогодні.

      Думки туманом сліпим і п’яним
      розбили сутінь,
      Холодним чаєм розтанув ранок,
      втопив присутність
      очей навпроти, таких коханих.

      Вечірня мрія сповзла по віях
      на теплі щоки.
      О, ні, не плачу, бо вже не вмію –
      то крок за кроком
      сміливо й вміло слова німіють.

      Моя залежність, немов пожежа,
      Тебе ковтнула,
      зірвала рамки, змінила межі –
      мені фортунить!
      Вкривайся тепло, будь обережним.

      Моя пустеля в Твою веселість
      додала сміху.
      І вікна навстіж, і впала стеля,
      і стало тихо.
      Торкнися серця, вернися в себе
      мовчи і дихай.

      01.07.2013.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Мій солод
      Мій солод солодкий, розтоплений дотиком,
      відвертий, як постріл, кумедний і впертий.
      Між нами щось справжнє і вітряно-тепле –
      як добре вино або гарна еротика.

      До Тебе півметра і хочеться вмерти,
      і бути залежною як від наркотика,
      мовчати, кричати і дихати доти
      допоки я знаю, навіщо і де Ти.

      Між сотень обличь і десятків поглядів
      натхнення і щастя так рівно дихають.
      Мій солод втомився, заснув якось тихо,
      Мій солод солодкий, думками розтоплений…

      28.06.2013





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Корабель, що втонув у болоті
      Аргументи, підозри й люди –
      уже завчені, різні, рідні.
      Все по колу: завжди і всюди
      папірці з «відповідно» й «згідно»,
      неформальна формальність справи
      на перетині псевдосимпатій,
      і до біса твій досвід, навики –
      досить скиглити: грай цікаво,
      поки можна в ці ігри грати.

      Закарбовані істини-клони,
      їх образили чемно й чесно,
      у війні за звання й дипломи
      щось безцінне змінили на безцінь.
      Компромати, банкноти, спротив
      і до болю знайома наївність:
      корабель потонув у болоті,
      а в болоті всі миші – рівні,
      ти без думки, то ж байдуже, хто ти.

      Робінзони голодні й дикі,
      хоч діагноз типово галицький:
      всі бажають розкішно жити,
      традиційно чекаючи п’ятниці.
      Мертва тиша, сезон депресій –
      телефони, розмови й погрози,
      коридори, інтриги, преса:
      так тримати, народ же просить!
      Ми ж фанати бездарних поезій…

      Завдяки вашим спільним турботам,
      і сумлінню – глухому й сонному,
      корабель потонув у болоті,
      кожній миші зі страху соромно.
      Все по колу: спливає правда –
      непомітно і зовсім скромно
      на десерт кілька прізвищ і фактів,
      щоб голодним не йти додому.
      Досить їсти, зіграй у шахи
      аргументами «за» і «проти»,
      поки можна в ці ігри грати,
      поки знаєш, навіщо й хто ти.

      23.06.2013








      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Роль щасливої
      Намалюй мені день –
      звичайнісінький, як і всі,
      щоб опісля я дико плакала.
      Я поставлю собі за ціль
      бути сильною, байдуже де,
      і за спогади якось подякую.

      Напиши мені світ
      дуже крихітний і простий,
      щоб Тобою запахло звідти.
      Обіцяю нести,
      римуватиму запах Твій
      і віддам себе світу.

      Покажи мені час,
      а на ритми і рими забий,
      бо словами нічого не скажеш.
      Усміхайся мені і ще трохи люби,
      ні на мить не втрачай –
      я забула, як жити інакше.

      Я спіткнусь через крок
      і розлиюсь над ніччю сном.
      Не проситиму більше дива,
      бо у цьому кіно
      я зіграла незвичну роль –
      роль щасливої.


      15. 06. 2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Заболіли слова
      Заболіли слова і від того затерпли пальці,
      захитались оголені нерви повік:
      очі прагнули слів, бо ще трохи живі,
      крапля правди тонула у морі фальшу.

      Мегабайти думок полетіли скаженим градом
      і свідомість текла у моєму 3D-кіно,
      рівновагу від записів втратив блокнот:
      його власник укотре в безодню падав.

      Заболіли слова: тричі проклята совість-миша
      надгризала бажання у себе втекти,
      з пляшки солодко лився думок реактив,
      а душа діставала оргазми. Бо пише…


      09.06.2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Собі вчорашній
      Чуєш, крихітко, зеленооке створіння з минулого,
      Я не схлипую більше, торкаючись думкою мрії.
      Запитаєш, чи вірю? В людей ані краплі не вірю,
      І, яка ота віра, на дев’ять десятих забула.

      Чуєш, дівчинко, що жила почуттями і римами,
      Мені досі болить, як у снах тебе бачу я.
      Я сьогодні, як всі, і нічого немає дивного:
      Щоб не бачити зрад, я й сама тепер зраджую.

      Не вертайся у мене і входи забудь, будь ласка,
      І не змушуй писати, бо ж бачиш, уже не виходить.
      Я щаслива, здається, комфортно мені під маскою,
      Я навчилась без совісті жити – кажуть, тепер це модно.

      Залишайся в минулому – гарною, вірною, доброю,
      Віддавай себе мріям, живи і не слухай нікого.
      Ну, а я… мушу йти, повертаю за інші обрії –
      Просто вибач мені й не кажи про ці рими Богові.

      06.06.2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Про птахів
      Збери всі речі у довгий ящик
      і сотню кроків зроби назустріч:
      якщо повіриш, що все забудеш,
      то Бог почує і стане краще –
      твоя самотність розтане в людях.

      І дивний спогад про рідний запах
      розвіє вітром між інших ранків.
      Згорить минуле, немов цигарка,
      і стане легко. Відчуєш раптом:
      нема Людини, людей багато.

      Маленька пташка заб’ється в шибку,
      страхи забувши, злетить у небо
      від згубних звичок, від снів про тебе.
      Всміхнеться якось, та вже не щиро,
      простягнеш руку, а вже не треба.

      Вночі дощами проллються сльози,
      і як не мучся, а біль не зникне,
      зірветься криком глухим і диким:
      стріляти в птаха, мабуть, не можна,
      бо гріх стріляти у тих, що звикли.
      Збирай не речі – душа порожня.


      30. 05. 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Ми сьогодні
      Розростається дивною квіткою вічність,
      Набираючи обертів, кличе за обрії.
      Ми сьогодні ще трохи побудемо ніжними,
      Ми сьогодні ще трохи побудемо добрими.

      Розмиваються образи завтра і вчора,
      Із-під душу лякливо душа визирає.
      Ми сьогодні ще трохи про сенс поговоримо,
      Ми сьогодні ще трохи у справжність пограємо.

      Розпиваючи простір на двох, як годиться,
      І торкаючись неба крізь шибку руками,
      Ми сьогодні ще трохи спимо, поки спиться,
      Ми сьогодні ще трохи побудемо нами.

      02.05.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Про пошуки
      Я, здається, ще трохи шукатиму слів –
      довгих, коротких чи будь-яких інших.
      Спинюся між речень: і сумно і смішно –
      від мене лишається дивний слід.

      Прискореним темпом римуються дні,
      усупереч звичній буденній прозі.
      Побут пив нас гігантськими дозами,
      та ж не випив тебе в мені.

      Я нізащо не здамся отут, ось так,
      і віддавши слова, вбережу бодай віру,
      щоб навчитися заново – тепло і щиро
      жити в людях, не жити в листах.


      07.04.2013




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. хтось і всі
      Для себе завжди буде мало слів,
      словосполучень, зворотів, речень.
      Хто як міг вже тобі пояснив,
      що у світі скажених псів
      не пригріти вовків, як овечок,
      не змінити когось і всіх.
      Ти собі щось пиши, і собі заперечуй,
      і будуй собі мрію чи просто ціль,
      і за межі себе не виходь,
      бо крутитись навколо твоєї осі
      якось дико для них й недоречно,
      бо крутитись не буде ніхто:
      ані хтось, ані всі.


      24.02.2013 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Відверта ніжність
      Відверта ніжність тече із глибин
      напівпрозорим воложистим мусом.
      Нема кордонів у цьому русі –
      то куля в небо: три… два… один.

      Ледь чутний подих, мов бек-вокал,
      звучить, як вирок, безплідна тиша.
      Минула серце і трохи вище
      ввімкнула світло Твоя рука.

      Межа тунелю і снів кінець,
      Безслівна стрічка хвилин спливання.
      Думки солодкі. Слова банальні.
      Ще мить не дихай, мовчи мене.

      28. 01. 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Час
      Час бруньками на голому гіллі
      Розпускався й писав у минуле
      Тонни слів, як весна, запізнілих,
      Щоб мости оброслися стінами,
      Аби мури хоч краплю відчули
      Мого болю – живого й постійного.

      Час раптово і так недоречно
      Поміж листям зеленим і свіжим
      Впав дощем на оголені плечі.
      Захотілося бути іншою - ніжною,
      Попри вітер і напрям течії
      Зупинити ту мить на вічність.

      Час на землю кленовим листом
      Опадав і кидався під ноги.
      Ненароком чи, може, навмисно
      Піднялася настільки високо,
      Що зі серця злітали ноти,
      Що на небо поглянула зблизька.

      Час летить понад містом снігом,
      Не жаліючи рук і волосся.
      Повертаю думки так просто
      В кожну мить, що від мене побігла,
      Напиваюсь думками вдосталь
      І, розплющивши очі, прошу:
      «Хай біжить повільніше, Боже».

      25. 01. 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Моя епоха
      Моя епоха – епоха сильних:
      Кар’єри, гроші і власне еґо,
      Міста, мережі, смаки і стилі,
      Вбивання часу і втрата неба.

      Затори в центрі, загрози стресу,
      Трамвайний спротив і боязнь колій.
      Нестача руху – затори в серці,
      Бентежна тиша: сиди й відмолюй.

      Пусті розмови й кишені повні,
      Криві дзеркала, прямі ефіри.
      Нова проблема – проблема мовна,
      До неї в парі проблема шкіри.

      Планшети творять цілі трактати,
      Мовчання вбили банальним криком,
      І пишуть Богу і вірять свято,
      Що Бог відпише на їхні скриньки.

      На все знайшлися свої пін-коди,
      На душу навіть стоять паролі,
      А бути справжнім уже не в моді,
      Куди цінніша заміна ролей.

      Суцільні згоди під гасла клонів,
      В країні геніїв і поетів.
      Моя епоха – епоха хворих,
      Щасливих зовні, а в серці мертвих.

      23. 12. 2012 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    25. крит(ор)ичне
      Треба просто тебе зі сльозою пустити
      десь назовні, щоб далі не мучило.
      Із потоків словесно густих
      сотворити абзаци, а з них — підручник,
      для маленьких наївних і щирих,
      тих, що мріють кохати дужче.
      Я байдужості б їх навчила.

      Треба просто тебе у крові розчинити
      і спокійно п'ять днів на місяць
      кип'ятком (або майже) змивати.
      Не писати про втрачену дійсність,
      а натомість словесною ватою
      обтирати подряпані пальці,
      що ніяк не знайдуть собі місця -
      набирають черговий рапорт.

      Треба просто тебе натверезо прожити,
      не топити у чарці під ранок в суботу,
      щоб тобою думки не боліли
      в неділю.
      І писати про тебе доти,
      доки вистачить серцю слів,
      доки стане натхнення й чорнила,
      доки всі не закінчаться букви.

      Захотілось усе забути,
      праву руку поранила ручкою.
      І згадала - пишу ж бо лівою...


      11. 11. 2012




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. Життєве
      - Найсумніше, здається, те,
      що колись ти була хорошою:
      я читав тебе віршами вдень,
      я тобою розписував ночі.
      Там, де відповідь, - крапка. Три.
      Там, де була душа, - зараз гроші.
      Можеш навіть глушити свій крик,
      Можеш просто кричати.
      О, Боже!
      Я тобою, як сенсом, жив.

      - Я тобою змітала пил,
      і торкалась хмарин рукою.
      І щоразу просила "терпи",
      Врешті решт я дурницю скоїла.
      Ти мене еліксиром життєвим пив,
      я тебе - традиційним міцним напоєм.

      - Я тебе захищав всім на зло,
      я для тебе міцною враз став стіною,
      звісно, знаючи, що не любила.

      - Мене не зігріло...
      - ... моє тепло?
      - Ні тепло, ані сила.

      - Ти - найкраще, що в мене було.
      - Я - найгірше, що в мене лишилось.

      02. 10. 2012р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. зАмок
      Я бачила зАмок, людьми не зіпсований:
      без довгих трактатів, фальшивих історій
      впускає охочих сумних подорожніх
      лишається сам, відпускаючи кожного.

      Я бачила зАмок такий, як діснеївський:
      там пахне душею, віршами, ессеями,
      на будь-який колір і смак хеппі-ендами,
      і здається, що світ не довкола — всередині.

      Я бачила зАмок, собою ув'язнений:
      спокійно-таємний, минулим розмазаний,
      високий і сильний, з оббитими стінами.
      Дістала блокнот, записати хотіла назву,
      щоб сюди повернутись завтра.
      А зАмок без імені.

      22. 09. 2012 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. для/від
      Ти для кожного з них відбивалась єдиним звуком,
      холод в пальці пускала, зривала слабкі дахи.
      В чорно-білих рядах після дотику твого — сухо,
      сіра клавіша тріснула. Тон від того зробився глухим.

      Ти для кожного з них народилася вітряним віршем,
      римувала на скронях відверто гарячі думки.
      В чорно-білих рядах хтось так мало, а хтось трохи більше
      з тебе попіл змітав поцілунком, як сон легким.

      Ти від кожного з них відлетіла кленовим листом,
      відлітала своє, і, здається, на краще лягла вікно.
      Надто біло навколо? То не біло, то просто чисто.
      Знаєш, дивна ця смерть - тимчасовий нічний гіпноз.

      19.09. 2012р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. не/бо
      На бруківці у центрі міста
      розляглося захмарене небо
      і малює свою історію.
      А розлючені зливою люди,
      ті, що думають лиш про себе,
      наступають на дивне море,
      часом навіть полощуть ноги.
      Не тому, що усі жорстокі,
      а тому, що усі однакові:
      окрім себе не бачать нікого.
      Небо вгорі вміє плакати,
      небо внизу - тільки стогне.

      12. 07. 2012 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      І хочеш йди - сюди або туди,
      і хочеш стій - нічий, її чи мій,
      і хочеш сни, і хочеш спи,
      торкайся легко або бий,
      кусай, вдихай чи спрагло пий.
      Як хочеш там, як хочеш тут,
      (не пхаю носа в твій маршрут),
      далеко, близько, з ким-небудь
      і будь-який.
      Просто будь.
      10/07/2012



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені
      Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені
      у тій квартирі, де неба торкаєшся поглядом,
      на тому ж балконі, із тим же розталим морозивом,
      і з тим чоловіком, якого так довго просила у Бога.

      Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені,
      щоби просто мовчати і спати в одному ліжку,
      щоб на кілька годин, та втрачати розум,
      по розбитій дорозі босою прямувати до раю пішки.

      Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені,
      попри те, що постійно ховатися треба,
      наблукаєтесь одне одним вдосталь,
      щоб розбігтися потім, кожен в своє небо.

      Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені,
      а сьогодні між вами відчутно запахло іншою,
      здається, білявкою-лялькою з довгими косами,
      красивою, зрілою і значно від тебе худішою.

      Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені,
      і трималась з останнього, міцно заціпивши зуби.
      У ванній не твій шампунь і цього, здається, досить
      усвідомити вкотре: нікого ніхто не любить.

      Ти гадала, що ви доживете принаймні до осені,
      і ніколи при ньому про нього не плакалась,
      і загладила все, що спочатку здавалось гострим,
      надсилала римовані серцем “дякую”.

      І, мабуть, неважливо, кому із ким зрадили.
      Тепер вас до раю не впустять. Хіба-що гостями.
      Ти ще зовсім маленька... Бог тебе покарав за правду
      і за те, що хотіла дожити до осені.


      07. 07. 2012 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. післянебо
      Дівчинко, що ночами ковтає літери,
      не пиши про погане, нарешті дощить,
      забувай попередні невдачі і жити вчись,
      не спиняйся і пий Його солод літрами.

      Дівчинко, ти не проти, якщо твоїм іменем
      підпишу кілька речень і впаду вниз?
      Я дивитимусь матчі футбольні з Ним,
      хоч боялась про це навіть мріяти.

      Дівчинко, я вимагаю твоєї згоди,
      бо, здається, у мене немає сил,
      Не дивитись на те, як Він спить красиво,
      не кидатись на шию при першій нагоді.

      Дівчинко, вибач, я довго тебе душила,
      ти померла в мені якось раптом.
      І мені вже дорослі картинки сняться,
      я прощаюсь з собою-дитиною
      і стрибаю з цієї вершини.

      Просто не треба вже жодних вершин,
      коли на твоєму плечі спить... щастя.

      25.06.2012р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. про світ
      У моєму надміру дитячому світі
      Ти, дорослий, собі не знаходиш місця,
      А в мене тече свідомість,
      почався зворотній відлік,
      Це так, наче хочеш схуднути
      й починаєш ще більше їсти.

      І якщо ти купив квиток на іншу,
      І якщо ти збереш валізу завтра,
      Я, мабуть, усвідомлю, що вже не смішно.
      Чи топитиму в чарці чергову втрату?
      Не топитиму.

      Час потрапив у пастку на чверть століття,
      І миті за вічністю йтимуть пішки.
      Просто сумно: в моєму світі
      Вже стояло для тебе ліжко.

      15.06.2012 р.
      4.15



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Так часто
      Так часто людям замало слів:
      думки босоніж по битому склі,
      а губи тремтять від страху.
      І, може, дійсно на білому тлі
      не треба, щоб чорним мій сенс болів —
      потоком спазмів нехай спалахує.

      Так часто людям замало муз:
      живеш для когось, у комусь, комусь
      і слів достатньо, а рим немає.
      І, може, дійсно, не в римах сенс,
      нехай їх іншому Бог несе,
      а я пишатимусь, що прозаїк.

      Так часто людям замало днів:
      живуть зі світом, та сплять одні,
      а годинник вбиває миті.
      І літо плаче дощем на дні:
      Побудь ще трохи в моїй весні
      Я хочу писати і жити.

      13. 06. 2012 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Не від щастя помру
      Мить і вічність живуть між хмарами,
      і спадають краплинами з даху.
      Я боюсь жити тут і зараз,
      я боюся боятись страху.

      Може, втрата себе — не втрата,
      може, зустрічі — зовсім не доля?
      Я боюся не слова “завтра”,
      я боюся “уже ніколи”.

      І направду втомилась жити,
      і замріяно щастя бачачи
      поміж рідними і чужими,
      зовсім мало для нього значити.

      Я втомилась від себе вільної,
      я втомилась безглуздо дихати.
      І якби я була трохи сильною,
      то пішла би від світу тихо.

      Я, мабуть, би не плакала титрами,
      не поїла б себе обманами,
      що потрібна комусь, як повітря.
      Я для всіх вас відкрита рана!

      Я втомилась без сенсів за мріями,
      і набридло питати дозволу.
      Я зламалась. Я більше не вірю.
      Неважливо, якою римою,
      І плювати на ритм і розміри.

      Я на тих, кого люблять, не схожа,
      задихаюсь від власної зайвості.
      Не тобі я повірила — людям, Боже.
      Не від щастя помру. Й не зізнаюся.

      Відгороджена часу стінами,
      бездоганно ковтаю байдужість.
      Тільки дощ під ногами піниться,
      відбираючи небо в калюж.

      13.06.2012 р.
      2.32



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. телефонне
      У потоці незмінно сумних годин
      Напрям думки, як завше, один,
      А кількість серцевих скорочень
      Рівна циклам «до тебе хочу».
      І можна, звісно, замкнутися в реченнях,
      Шукати рими, на щось приречені,
      Дивитись в небо, ловити миті,
      Чи просто з відчаю в стінку битись,
      Робити вигляд, що все чудово,
      А потім врешті чогось не домовити.
      На день спинитись і все спинити,
      Свої пін-коди за безцінь злити.
      Не жити в небі, а жити в метрах
      І, знаєш, просто від щастя вмерти,
      Забути про вічне, забити на нерви.
      А власне, про що я? В країні ж ЄВРО…

      11. 06. 2012 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Одними із
      З лихої чаші чужих гріхів
      на тебе небо три краплі вилило.
      Сюжет банальний, доволі мило —
      на ніч-наступну. Ми всі такі.

      Відсутність поглядів і годин
      відтягнуть до ранку нічний каприз.
      Ми просто будем одними із,
      а треба, певно, завжди єдиними.

      І рік за роком на тому ж ножі
      по тому ж лезу вести долонями.
      І якось вранці зітхнути сонно:
      в твоєму ліжку завжди чужі.

      Своїх історій живий каталóг
      гортаєш вкотре. А де в них щастя?
      Вдягаєш краватку, сумну, як настрій,
      готуєш каву, чомусь, для двох.

      І віриш досі, що міста ритм
      тебе врятує від ранків самотніх.
      А ті, що ходять до тебе сотнями
      зберуть майбутнє із днів старих.

      В чужому ліжку на смак гіркі
      ми просто будем одними із.
      Сюжет як завше без слів та сліз.
      Мовчати легше. Ми всі такі.

      09. 06. 2012 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Азарт
      Розкинь на двох наш перший бій —
      маленьку гру, ціною в ліжко.
      Ти йдеш під мене. Я йду в тобі.
      У мене сімки. Бракує рішень.

      Замерзла в пальці. Замерз коньяк.
      У мене справжність. У тебе фішки.
      Збираю дами. Напівтвоя.
      Напівсамотня. Така як більшість.

      Відбилась наче і твій полон
      розтанув разом з солодким димом.
      Від тебе пахне життям. Теплом.
      Забудь майбутнє. До мене йди-но.

      Останній козир. У бій. Помер.
      В руці три сімки і дама вбита.
      Відкрила карти. Дивись тепер.
      Себе програла. Усю. До нитки.


      03.06.2012 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. За п'ятнадцять хвилин до літа
      Ти мене не шукай між думок:
      я між люду. І сильно змерзла.
      Між пустих, хоч і теплих, весен,
      між дурних, хоч і щирих, розмов.
      Я з тобою тепер, здається.

      Ти про мене не думай вночі,
      хочу бути найпершою думкою
      поки сонце світанок пише.
      Ти щоранку про мене мовчи,
      і люби, наче музику тиша.

      Ти мене не губи. Чуєш, ні!
      Я боюсь тебе. Втратити. Дуже.
      І лишитися в світі без світла.
      Я воліла би жити у цій весні
      За п'ятнадцять хвилин до літа.

      31.05.2012р.
      23.45 (за 15 хвилин до літа)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Я сьогодні уперше за вічність
      Опишу типологію ранків,
      Щоб колись прокидатись щасливою.
      Я на старості бабою сивою,
      Вже тобі не згоджуся в коханки,
      Хоч для когось ще буду красивою.
      І якщо у мені твоя слабкість,
      То в тобі моя вічна сила.



      13.04. 2012р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. не можна так писати
      Коли ти пишеш про кохання,
      Про те, як боляче, як сумно,
      То кожен другий тебе хвалить,
      З твоїх емоцій творять гумор,
      І кожен спраглими вустами
      Цілує те, що ти сховала.

      Коли ти пишеш про світанки,
      І дивний розмір обираєш,
      То кожен другий сіль на рану
      З поваги сипле, розтирає,
      І компліментів злих фонтани,
      Змивають справжнє в сіру зграю.

      Коли ти пробуєш писати
      Про щось високе чи то вічне,
      Твою замріяність кирпату
      Вкривають пафосом публічно,
      Ховають докази і правду
      І щиро плачуть, коли смішно.

      Нехай горять усі сонети,
      Зізнання дикі, знічені присвяти!
      Пливе розмірено по Леті
      Мій особистий диво-човен.
      Якщо не можна так писати,
      То краще вже не бачити нічого.


      04.03.2012р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Спинити б лік
      В душі, як завше, вічні революції,
      Сама з собою розгортаю битву,
      Не маю війська, але вкотре не здаюся -
      Одна із нас, напевно, буде жити.
      Спинити б лік гучних похвал і критик…

      Прожити б день однісінький для себе,
      Розлитись відчаєм на білу сукню,
      Спинити лік неділь, вівторків, серед,
      Програти все, але збагнути сутність.
      Спинити лік засуджених і суддей…

      Розбити небо і промокнути до нитки,
      Весняний дощ прийняти за осінній,
      Радіти митям і сміятись швидко,
      Журитись довго, плакати повільно.
      Спинити лік морозів і кипіння…

      Прожити б мить без думки про майбутнє,
      Забутись раз чи зовсім збайдужіти.
      Спинити лік і березнів і груднів,
      Спинити лік листопадів і квітнів,
      Спинити лік свідоцтв і заповітів.

      Зітерти пам’ять, мов звичайні букви
      І якось заново навчитися писати.
      Щоб хтось помітив врешті решт мою відсутність,
      Щоб хтось бодай згадав мене на запах…
      Спинити лік святкових дат і буднів.

      Та світ - не світ, і ранок вже не ранок,
      Бо календар розбив об миті душу.
      А що життя? Подій суцільна хмара…
      Завити б вовком і померти мужньо.
      Спинити б лік любовей і розлучень.

      03.03.2012р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Дивно
      Трохи дивно, що перша цигарка
      вже не збуджує - просто сліпить,
      і на мить від пустого світу
      відмежовує довгим ранком.

      І сьогодні здаються безримими
      учорашні потоки віршів.
      Боротьба проти славної більшості
      так жорстоко тебе скалічила.

      Хто був поруч, тримається осторонь,
      і, здається, сама на вітрі.
      Ти покликана щось змінити
      у гнилому, на жаль, часопросторі.

      Опинилась у групі ризику,
      розламалась на до і після,
      і крокуєш душею по вістрю,
      і не гнешся під їхнім тиском.

      Знаю, сильно хотілося плакати
      розтрощити гидкі гримаси,
      але втримайся і тримайся
      і Господь тобі скаже “дякую”.

      18.02.2012р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ***
      Я люблю засинати під звук його дихання,
      гартувати сумління несказаним “буду з тобою”,
      і губитись під душем, втиратись сухою любов'ю,
      і кричати про вірність сонатою роздумів тихою.

      Я люблю засинати у ніч на дванадцяте,
      на тринадцяте, сьоме, четверте чи шосте.
      І якщо він на краплю щасливий, то вдосталь!
      Всі ті числа не мають вже значення...

      25.12.2011р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Тому, хто псевдо
      Забагато вже вас, забагато:
      Адекватних, культурних і вічних,
      Світлих розумом, спраглих увагою,
      Лаконічних і надто логічних.
      Усвідомивши власну нікчемність,
      Жартома називайтесь елітою,
      Ексклюзивно для нас, на півгривні дешевше,
      Недокрадена книга, до люду причеплена.
      Опозиція, поза, позиція,
      Монотонно про владу та ластівок.
      Усміхайтеся, пане, духовна в'язниця,
      Проковтне ваше куплене щастя.
      Рік за роком обманами сієте,
      Обережно вмиваючи руки.
      Факел слави, підпалений змієм,
      Егоїстом, що віру й надію,
      Сам собі обміняв на пакунки,
      Осідлавши безчестя за гроші шалені.
      Розривайтеся, люди, в оваціях!
      Усміхайтесь, бо клоун на сцені...

      17.12.2011р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Про музику
      Рояль і скрипка своє зіграли,
      Останні ноти і пустка в залі.
      Мабуть, у чорнім, як ніч, роялі
      Акорди людям про біль казали,
      Невинним звуком ламали тишу
      І десь під серцем кружляли віршем.

      Блукали звуки, врізались в пам'ять,
      Устами скрипки озвався спогад,
      Розбиті мрії не грають більше,
      Класична крапка і більш нічого.
      Оркестр спинився. І чути тишу.

      12.12.2011р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Щиро
      У душ є безліч публічних масок,
      Лише сміливий шукає справжність.
      Юнацькі мрії доводять часом:
      Блукати треба! Шукаєш — знайдеш!
      Люблю любити людей за настрій,
      Емоцій тонни ламають простір.
      Не знаю, де він — таємний острів,
      Омитий сльозами людського щастя.
      Мабуть, то дивно, коли зненацька
      У когось раптом спадає маска.

      Приємно й тепло, коли з тобою
      Римують радість і в ритмі світла
      Останній колір в сумній палітрі,
      Розчинять в сонці, відпустять з вітром!
      Есеї раптом живими стануть,
      Картини врешті відчують дотик.
      Туман розсіє понад містами
      Орнамент дивний із прагнень сотень.
      Радійте митям, їх так багато!
      Охоче сяйте вогнем невмирущим.
      Вдихайте справжність на повну душу
      І кожен ранок хай буде святом...


      07/12/2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Про зло
      “Зла мало, а зламало не одного”,
      Ламає вічно, множиться на правду.
      Направду, сумно, що усе так строго,
      Що добре серце — то дефект чи вада.

      Когось відсутність береже від суті,
      А суть, як старість: не сьогодні — завтра.
      Пробігти повз, хорошого не втнути -
      То найстрашніша, із життєвих, втрата.

      Тренуєм м'язи, душу не гартуєм,
      Чомусь, не Люди ми, а люди.
      Межа існує, так, межа і сну є,
      А сон скінчиться, коли Бог розбудить.

      29.11. 2011р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Sensor
      Я більше не плачу в своїх смс-ах,
      То крок назустріч твоїй свободі.
      Холодні пальці пролог виводять,
      Вібрує серце, вібрує сенсор.

      Я маю право на цю помилку,
      Я маю право, бо не філолог.
      Я маю право вкладати холод
      В бездушно-вірну свою мобілку.

      І замість крапки двокрапко-дужка,
      Кінець трагізму такий веселий!
      Блокую сенсор, блокую телик,
      Рекламний ролик дратує душу.

      Рахую миті, дивлюся в стелю:
      Стікаю тушшю, ковтаю тишу.
      З’явилось світло, а трохи нижче
      Не просто меседж, а «Збій системи».

      29.11.2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Про сон
      Він кидає мене на ліжко
      І зриває із мене одяг.
      Опиратись не можу. Годі.
      Я потрібна йому, як і більшість.
      Я не можу чекати більше.

      Я потрібна йому під ранок,
      Ігнорую людей і будильник.
      І якою б не була сильною,
      Не піднятись з його туману,
      Бо його то багато, то мало.

      Проганяю його пристойно,
      Обіцяючи, що добалакаєм.
      На годиннику шоста з гаком,
      Прокидаюсь замріяно-сонна,
      Надпиваю життя зі смаком.

      29.11.2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. ***
      Не допила тебе і лишила засохнути в пляшці,
      До сердечних атак і себе, і весь світ довела.
      Хто ти, в біса, такий, що з тобою так важко?
      Наче відьма без тебе — самотня, байдужа і зла.

      Рознесла власні мізки по матовій шибці
      І ганчіркою впала під ноги минулих образ.
      Відродилася вшосте, щоб більше тобою не жити,
      Ну, навіщо ти всьоме у мене мене відібрав?

      Вже не плачуся Богові, просто плачу за помилку,
      Замість вітряних крил, осідлаю зрадливу мітлу.
      Десь тут була душа, що ридала так довго і гірко,
      Десь тут була любов, що забрала здоровий мій глузд.

      Незалежна? Залежна, залежна, залежна!
      І втекти би від світу, від зрад, від розлук, від біди,
      За кордони, бар'єри, за обрій, за рамки, за межі -
      Купи слів однорідних, а відчай, як завше, один.

      Є твоє і моє, і ніколи не стане то нашим,
      Залишися на стінках, повільно собі докрапай.
      Хто ти, в біса, такий, що з тобою так важко?
      І чому я без тебе глуха, і німа, і сліпа?


      Кінець осені, 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ***
      Ти минувся мені. Відпекло? Відболіло?
      Відтерзало думки батогом
      І сльозами залило вогонь.
      Той вогонь, що виточував стріли...

      Розлетілись амури воронами ввись,
      Недоспівані оди лишили.
      І сумними, як осінь, очима
      Обіцяли до нас повернутись колись.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. З тобою тепло
      Засвітилися зорі далеко не всі!

      Та й не варто їх, певно, світити.
      Обтираючи щастя на теплій руці,
      Барикади життєві сльозою розмити.
      Океанами фраз затопити німі
      Юрби спогадів, все, що минуло.

      Тремтячи від кохання губитись в пітьмі,
      Ексклюзивно для тебе наповнитись світлом.
      Пам'ятати, що завтра, мабуть, не прийде -
      Легше жити в осінній палітрі.
      Обіцяти кохати навік чи на день...

      26.11.2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Сьогодні двісті і вчора двісті
      Сьогодні двісті і вчора двісті. Суцільна хмара.
      Культурні тости. Окремі гості вже сплять у барі.
      Майбутні мери свої кар'єри кидають в келих.
      Майбутні вчені, конверт в кишеню - майбутнє стелять.
      Усюди війни, аби надійно сховати справжнє.
      Усюди шумно, аби бездумно тепер й назавжди
      Закрити вуха, аби не слухав живих історій,
      Закрити очі, бо ти захочеш нових теорій.
      Замкнути двері. Твоїх істерик надовго стане?
      У темний простір, а вранці — розcтріл. Мороз вустами.
      Ви тільки гості, вас в серці вдосталь, як диму в барі.
      Сьогодні люди і завтра люди. Суцільна хмара.

      22.11.2011р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Піщана правда
      З піску і глини будуєш правду -
      В морях обману примарний острів.
      Його присутність в твоєму завтра
      Не змінить світу, не змінить зовсім.

      Ранкові хвилі чужих абстракцій
      Піщані стіни заллють укотре,
      А ти натхненно на крилах щастя
      Рятуєш правду — смішну і мокру.

      Гартуєш душу, збираєш камінь.
      Дарма, що замки високі й гарні.
      Бурхливі хвилі морів-обманів
      Усе руйнують, змивають справжність.

      21.11.2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Зіпралось плаття
      Зіпралось плаття і видно груди:
      Полився сором крізь теє сито.
      А дивні люди облили брудом,
      Що гріх на тебе рікою витік.

      Червона нитка стискає вену,
      Зриваєш кляту завзято й дико.
      Сльоза нестримна, палка й шалена,
      Спадає легко, злітає криком.

      Фірмові мешти затопчуть грізно
      Твої бажання, думки і мрії.
      Бо то все — люди, а люди різні,
      Вони повчати хіба що вміють.

      Зірви ту сукню і гордо, сміло,
      Вкажи тим людям на груди голі,
      На голу душу, на голе тіло.
      Зіпралось плаття - зіпралась доля.


      19.11.2011р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Боже
      Загуби мене, Боже, благаю
      І нехай я сліпою зостанусь.
      А голодні ненависні зграї,
      Хай все бачать, усе помічають.
      Поможи не дивитись, благаю.
      Не дозволь мені, Боже, почути,
      Як дерева сколихує вітер.
      Не дозволь мені більше дивитись,
      Я навік усе хочу забути.
      Не дозволь мені, Боже, сльозити.
      Забери мене, Боже, від світу.
      Я не стану зорею ніколи.
      Не від радості плачу, від болю,
      Поможи мені, Боже, згоріти.
      Відпусти мене, Боже, я можу
      Що завгодно прожити й стерпіти.
      Лиш не жити між ними, не жити,
      Я не можу між зрадами, Боже.
      Я не можу неправді служити.

      18.11.2011р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    58. Між нас
      Зовсім сухо між нас — голі факти.
      Загубилися думи, аналізи, біль.
      Хочу правди від тебе й неправди,
      Хочу просто до тебе й тобі.

      Може, добре, що сухо між нами.
      Значно гірше, коли все — вода.
      Я не знаю вже, хто я, не знаю.
      Потихеньку кудись їде дах.

      Не для тебе мені дали волю,
      Не для тебе, мабуть, а тобі.
      Зовсім сухо між нас, зовсім голо,
      Загубились минуле, майбутнє і біль.

      17.11.2011р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Чай
      Не вкидати б хоч раз до гіркого, як відповідь, чаю
      Модний цитрус (насправді звичайний лимон).
      Між солодким обманом буденних розмов
      Гіркота затаїлася, пізно її помічаєш.

      Пахне листям, коханням, весною, розмаєм!
      Ну, чого ж ти про листя й двох слів не сказав?
      На терезах, як завше, всі «проти» і «за»
      А вуста проголошують вічне «не знаю».

      16/11/2011



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Якось так
      Я згубила весь світ за твоїми плечима.
      А душевні стежки відчай вкрив, наче мох.
      Цю кімнату колись будували для двох,
      а самотність, чомусь, лиш мене приручила.

      На прощання коханню коханням пиши.
      І не вір гороскопам, ворожкам, прикметам.
      Кажуть, вік — не біда. То - уявні тенета.
      Ти не бійся підніжжю всміхатись з вершин:
      Усміхайся сміливо — немає мене там.


      14.11.2011р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. А тобі не до мене...
      А тобі не до мене, мабуть.
      Не тобі, а Тобі зовсім іншому.
      Нетипово святому і грішному
      Не до мене Тобі. Тож забудь.

      А тобі не до мене, на жаль.
      Не тобі, а Тобі дивовижному.
      Не комічному - щирому й ніжному
      Не до мене Тобі. Є межа.

      А тобі не до мене - це факт.
      Не тобі, а Тобі дійсно справжньому.
      Тож слова тимчасово розважливі
      Не мені адресуй. Я не та.


      14.11.2011р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Держава хвора
      Не слухай пісню — чужою стала.
      Послухай серце, послухай совість.
      Хай кожна буква у кожнім слові
      Зчиняє крики, зчиняє галас.

      Не дай так легко зламати волю!
      Не схлипуй гірко під кожним цапом!
      Не дайся бідам в голодні лапи.
      Немає хору, то буде соло!

      Не дай чужому своє забрати,
      І рідним словом долай образу.
      Не плач над цукром, не плач за газом,
      Живи тим добрим, що дала мати.

      І хай ламають, і хай говорять,
      Що нам країну ховати треба.
      У нас є жито, у нас є небо,
      Та серце наше хронічно хворе.

      Чиї ж то сльози втопили море,
      Й залізли в серце гвоздем іржавим?
      Вже цілу вічність моя держава
      Лікує серце хронічно хворе...


      11.11.2011р.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Гола
      Слухняно й вірно свою одежу
      Скидаю поруч із мертвим листям.
      Внизу гидотне, вгорі — барвисте.
      Усе від вітру в житті залежить.

      Старий художник під голим кленом
      Черпа натхнення від тих еротик.
      Малює запах, малює дотик,
      Проводить пензлем шляхи до мене.

      Змахнув блакитним по тій тканині,
      Ворожий холод поліз під шкіру.
      Червоні плями моєї віри
      Розбили простір ножем у спину.

      Дрижу на вітрі кленовим листом
      Німа і гола, для нього — муза.
      Старий художник поправив вуса,
      Вдихає осінь святу і чисту.

      Тремтить все тіло. Синіють губи.
      Із вуст навпроти стікають слини.
      До серця горне свою картину.
      Мене не горне — мене не любить.

      Стерпіла мовчки потік напружень.
      Вдягнула шубу. Із мене досить.
      Гадала, тіло замерзло зовсім,
      Однак той холод заліз у душу.

      6.11.2011



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Приречена
      Я приречена дихати вірністю
      І блукати на ярмарку слів.
      Добирати із псевдонаївністю
      Ті, що ти би красиво доплів.

      Я приречена бути собакою
      І від світу твій сон стерегти.
      Я не можу вже стати ніякою -
      В мене світу нема. В мене ти...

      Я мов проклята! Що тут перечити?
      Одержима тобою і край.
      Я приречена жити у реченнях,
      Час від часу стрибаючи в рай...

      05.11.2011



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Дивлюся в очі
      Дивлюся в очі — хай погляд скаже,
      Все те, що губи, на жаль, не можуть.
      Ось я вчорашня, на себе схожа,
      І то найкраще з моїх зображень.
      Якби вернути хоч крихту, Боже.

      Дивлюся в очі мільйонам вулиць,
      Нехай згадають мене колишню.
      Оту маленьку, плаксиву й ніжну,
      Яка вже згасла, як ніч минулась.
      Якби вернути себе, Всевишній...

      Дивлюся в очі сліпому люду.
      І жодних критик, і жодних схвалень.
      Була собою, а ким я стала?
      А ким я завтра надвечір буду?
      Німа і горда. В пустому залі.

      Дивлюсь у завтра, крізь призму вчора.
      А хтось хоронить мене колишню.
      Не зносьте квіти для мене більше!
      Розплющу очі — нехай говорять,
      Бо більше смерті боюся тиші.

      02.11.2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Я не згадую
      Я не згадую більше. Я згадую.
      Все ще падаю листям у ніч.
      Просто осінь у парі зі зрадою
      Написали про нас акровірш.

      Я не стримуюсь більше. Я стримуюсь.
      Не зітри мене, прошу. Зітри.
      Просто спокій у парі з інтригою.
      Два життя розділили на три.

      Я не каюся ще! Я вже каюсь.
      Зажурилась на мить. Зупинила журбу.
      І так щиро замріялась раєм.
      Тільки рай не для мене, мабуть.

      01.11.2011р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Моє намисто
      Мою, здавалось, безстрашну душу
      Побили снігом і мокрим листям:
      Зі слів сплітаю тонке намисто,
      В кулак збираю, стискаю дужче.

      Мабуть, і справді прикраса – дивна,
      Її торкнешся – зірветься з нитки.
      Моє «прекрасно» і щире «гидко»
      Сплелися раптом в одне єдине.

      Заграла барва на шиї люду,
      Приємний сором пронісся світом.
      Моє солодке, моє тендітне,
      Плести би вічно, допоки буду…

      Жовтень, 2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. ***
      Вже по осені, близько холод:
      Завтра вранці сльоза на шовк.
      Бо душевні її гастролі
      Перервало попсове шоу.

      На прихильність змінила душу,
      І між сотень чужих облич
      Загубила тебе, мій друже.
      Не оплакуй її, не клич.

      Крок у прірву на осінь ближчий,
      А розлука - вже не печаль.
      Її кроки зламала тиша,
      Її погляд стирає час.

      І баланс на краю безодні,
      То, напевно, щасливий знак.
      Не самотня вона, не самотня!
      Просто всюди й завжди одна.


      09.10.2011р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Кленова душа
      Співчутливо колише вітер
      Майже мертвий кленовий лист,
      Що не хоче отак догоріти,
      Та не може здійнятись ввись.

      Відпускає і ледь колише,
      Щоби лист помирав вві сні.
      Щоб йому не боліло більше:
      Щоби мрії накрила ніч.

      Сильний вітер гуде і плаче,
      І розноситься болю свист.
      Бо кленова душа гаряча
      То для нього не просто лист.

      09.10.2011р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Звичне
      На твоєму столі тихо плавиться сир.
      Визираєш з вікна на байдуже авто:
      Звідти чуєш знайомий рингтон,
      А спуститись у двір нема сил.

      На твоєму столі витанцьовує пил,
      Щось шепочеш під ніс, наче справжній поет,
      А вчорашньої казки солодкий сюжет
      Вже не ти, а хтось інший допив.

      На твоєму обличчі карбується жаль,
      За провини минулі й майбутні гріхи.
      Визираєш з вікна, непомітний такий,
      Між тобою й “Рено” десять кроків — межа.

      05.10.2011




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Восени
      Восени хтось вітрами розвінчує долі,
      Надриваючи голос холодних ночей.
      Восени хтось таврований зрадами й болем
      Програє усі битви за славу і честь.

      Восени на маленькім кленовім безмежжі,
      Закарбовує гілля всі сни до весни.
      А якийсь чарівник з-під пера обережно,
      Завмирає під словом бентежно-сумним.

      Восени надлюдські почуття воєдино
      Завмирають на плесах самотніх водойм.
      Між людей віднайшлись дві Людини,
      Ті, що вічність ділили на після і до.

      Восени так жоржинами пахне свобода,
      Що Людина боїться лишитись навіки сама.
      Восени сонце з мрією парою ходить,
      Восени світло сонця терпкіше на смак.

      Обривається ніч, як струна, ненароком.
      І цілунки, мов зорі, рахують до ста
      Дві Людини, що тишею втомлених кроків
      Розбудили поснулі від щастя міста.

      03.10.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Недопите
      Хтось поставив на душу дві чашки:
      Пахне болем ота рідина,
      Що не гусне під владою часу,
      Що не п'ється за раз і до дна.

      Хтось примушує душу черпати
      По краплині солодких думок.
      Мілілітром на день — не багато,
      Щоб не вийти за межі розмов.

      Проковтну воєдино всі миті
      Й розіллю на життєві столи.
      Бо якщо я не встигну допити,
      Розіб'ється той посуд колись.

      24.09.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. ***
      Я торкалась думок обережно.
      Розламала себе і віддалась напів.
      Тільки він жовто-білим безмежжям,
      У салоні автівки невтомно скрипів.

      Трохи сорому влилось червоним,
      І на сонному тілі дощем запеклось.
      Проковтнув зерна болю мій ворон,
      Майже вічність він дихав на скло.

      19.09.2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Три "з"
      Зупинись не на мить, а на дотик.
      Зупинися не завтра, а вже.
      Від моєї словесної рвоти
      Осінь клени безжально стриже.

      Залишись не мені для нотаток,
      Залишись для оргазму очей.
      Від моїх псевдовіршів крилатих,
      Сіре небо на зорі тече.

      Загубись не в собі, Бога ради,
      Загубися в моїй глибині.
      Від моєї суворої правди
      Загорілися краплі в вікні.


      11.09.2011




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. ***
      - Чашку вітру мені, трохи диму,
      Якнайменше тих сонячних променів.
      Трохи холоду, як це не дивно,
      І дерев, на третину оголених.

      На десерт хочу порцію суму,
      І повітря, що пахне жоржинами.
      - Може, зраду одну? -Лиш бездумну,
      Щоби вранці вже стали чужими ми.

      Забирайте зі столу ці мрії!
      Принесіть краще пляшку із планами.
      - Вам рахунок блакитний чи сірий?
      - Вчора осінь платила туманами.

      10.09.2011



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Роман між мріями
      Перші дні пунктуальної осені
      Надто вчасно у місто ввійшли.
      Всі думки стали вмить рудокосими,
      І намокли під хвилею злив.

      Час забути про чари та магію:
      На безодні кордони розлий.
      Ти байдужість сховай під увагою,
      А минулого аркуш спали.

      Сотню знаків позич у свідомості,
      І майбутнє ночами пиши.
      Не шаблонно, а дико й безсовісно,
      Щоб колеса із колій зійшли.

      Не рахуючи слів і тривалості,
      У чернетках свій меседж замкни.
      Винна осінь, що так усе склалося -
      Винні вітер і дощ, лиш не ми...

      07.09.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ***
      Наче вчора, ввійшли ми у літо.
      Наче вчора, весняний мотив.
      Наче вчора, сніжинки на світлі
      Рахували ми до сліпоти.

      Озираюсь тепер - жовтий килим.
      Озираюсь назад — все мовчить.
      Озираюсь на тебе — ще милий.
      Наодинці ненавиджу світ!

      І так хочу минуле вернути.
      І назад повертатись боюсь.
      Я до вчора думками прикута:
      І навряд чи у завтра прорвусь.

      Навіть осені зовсім не рада,
      І додому її не несу.
      Я сумую страшенно, направду...
      ТИ, здається, мій сенс, моя суть.

      04.09.2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. неЗАЛЕЖНІСТЬ
      -Давай не зараз? У мене справи:
      Мої рахунки на перших шпальтах.
      А вчора бачила, як зіграли?
      Ну, так майстерно! Таке пенальті!
      Давай, збирайся. Писати треба.
      Немає часу в кохання гратись.
      Мене втомили твої потреби
      І я з тобою втомився спати.

      -Давай спочатку? Давай навіки?
      Я буду поруч завжди і всюди.
      Я все здолаю і стану ліком,
      Щоб ти задихав на повні груди.
      Давай так ніжно, немовби діти,
      Радіти митям і йти під руку.
      Збирати листя, ловити світло
      І просто знати — позаду муки.

      -Давай, вдягайся. Везу додому.
      Бо завтра зранку не зможу встати.
      Сама все знаєш, тобі ж відомо.
      Ну, може досить мене торкатись?
      Давай швиденько, бо майже північ.
      А, може, краще, вже по дорозі?
      Ну, що там сталось? Чого ти ниєш?
      Мене дратують усі ці сльози.

      -Давай... окремо? Не так то просто:
      Осіннім листям змете нас вітер.
      Твоє минуле закрило доступ
      До мого кисню, до мого світу.
      Залиш ті ігри, думки й прогнози,
      Які на душу лягають віршем.
      Бо серце просить німої прози
      Про те, що я не така, як інші.


      24.08.2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Про славу, квіти і псевдодрузів
      А що є слава? Світ ілюзій,
      Бурхливих оплесків букет,
      Широке коло псевдодрузів
      І псевдомрій буття гірке.

      А що є слава? Море втіхи,
      Прийоми з квітами й вином,
      Де псевдодрузі псевдосміхом
      З чужих вершин зіткали дно.

      А що є слава? Світло камер,
      Коктейль із фото та пліток,
      В який немитими руками
      Й тебе домішують шматок.

      А що є слава? Тепле слово:
      Бажання щастя й вічних благ.
      Не плач, мала! Усе чудово!
      Сама хотіла жити так...

      05.08.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Ранкове
      Краплі солоду в голосі марились,
      І на листі іскрилась роса.
      Між серпневими сонними хмарами
      День новий свою казку писав.

      Розлетілися спогади бджолами
      Поза межі буденних розмов.
      Стали вільними, сильними, голими,
      Чорним жалом жили між думок.

      Закружляли між квітами парами,
      І зривались за обрій рої.
      Між серпневими сонними хмарами
      Загубила всі сенси свої.

      04.08.2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Павутина
      На годиннику північ і дим цигарковий.
      Мовчить календар про застиглі літа.
      А на стелі павук: в павутину любові
      Доплітає розлуки з десятка до ста.

      Замість сонця вплітає тумани й тривоги,
      Замість вірності зради одвічні плете.
      Там, де ліжко було, простелилась дорога.
      Там вже й потяг, й прощання святе.

      Прокидаюсь, змітаю гидку павутину.
      За цигаркою тягнеться сонна рука.
      Споглядаю, як плаче у тиші годинник
      За згасанням життя павука.

      23.07.2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Sorry
      Поміж небом моїм і землею
      Загубились солодкі слова.
      Я блукатиму сонним тунелем,
      Поки справжня, допоки жива.

      Хтось промчав перед мною. Сміливий.
      Бачу, квітку тримає в руці.
      То трава лиш... Ніяке не диво.
      Ну, а я більше мрія, ніж ціль.

      І тягнись, не тягнись — нуль емоцій.
      Так, ти добрий і дещо смішний.
      В тебе теплі усміхнені очі -
      Суміш спокою, рим і весни.

      І якби ти з'явився раніше
      З нас би вийшла чудова сім'я.
      Просто я, засинаючи з іншим,
      Звикла чути від Нього: “Моя”.

      17.07.2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Почуттєва скоромовка
      Я не стану тобі білим світом.
      Я не стану тобі на життя.
      Та й не стане мене на два літа,
      Я не стану лічити літа.

      Я не зможу тобою горіти.
      Може можна кудись ВЖЕ піти?
      Я не зможу ні снитись, ні снити.
      Може й зможу, та, сорі.. Не ти.

      Не заплачу, мов зорями небо.
      І за гордість колись заплачу.
      Я не стану для тебе й до тебе.
      Я не зможу і просто втечу.

      15. 07. 2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Про еліксир
      Смакувати б тебе на сніданок,
      І по крихтах збирати літа.
      Називати не просто коханим,
      Називати тобою життя.

      Утопитися в морі ілюзій,
      І до справжнього вже не дійти.
      Мов окрилена коконом гусінь,
      Що згубилась в красі висоти.

      І не впасти, не впасти ніколи!
      Лиш черпати життя поміж зір.
      І померти колись. Не від болю,
      А від того, що зник еліксир.


      28.06.2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Нам би
      Нам би в літо ввірватись осіннім дощем.
      Нам би плакати щиро від сміху.
      Задихатись, благати: “Давай, хочу ще”
      І спіймати блаженнішу втіху.

      Нам би солодом впасти на мокрий асфальт,
      І розтанути в променях міста.
      Щоб розбити безхмарні надії об фальш,
      Щоб спалити правдивих і чистих.

      Нам би подумки в небо по сходах зійти.
      Нам би шлях, хоч крутий чи скелястий.
      Але в тебе є я, а у мене - не ти.
      Хтось літає, а хтось мусить впасти...





      Там ніхто не вказує дату. Там не знають про час.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Колос
      Розплела колоски із думок
      Розплела і пустила за вітром.
      І звільнилась від втоми немов,
      І на мить перестало боліти.

      Розплела колосок із образ,
      Розплела і втопила у вчора.
      Та єдина, сумна і стара
      І сьогодні приходить, як морок.

      Розплела і самотність і біль,
      Розплела, щоб ті зникли, розплились!
      А сьогодні зізналась собі:
      «Я сама, як той колос похилий».


      08/06/2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Я не та
      Я не та, що колись зазіхала на світ.
      Я не та, що хотіла безсмертя і сили.
      Я мов звалений пострілом звір
      Намагалась померти красиво.

      Я не та, чиї крила просились в політ.
      Я не та, в кого з радості виросли крила.
      Я лиш грудка на дотик сухої землі
      Я благала, щоб просто полили.

      Я не та, що гортала сімейний альбом.
      Я не та, що оплакала всіх, хто не поруч.
      Все ж я знала, що десь живе Бог,
      Все ж я чула, як він щось говорить.

      Я не та, що за щастям пройшла крізь світи!
      Я й чверть віку не встигла прожити!
      Божевільна і вільна, і, Боже, прости,
      Що життя не навчилась любити.

      07.06.2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    88. Я помру молодою
      Я помру молодою і сильною.
      Я проситиму смерті у Бога.
      Ти заплачеш і щиро-красиво
      Запитаєш: “Дурненька, для чого?”


      Спалахну серед ночі я холодом,
      І ридатиму краплями в шибку.
      Ти прокинешся. Зовсім не солодко
      Без тієї, шаленої, жити.


      Я так близько, так низько. Так боляче…
      Зрозумієш, втомилась без тебе.
      Раннім сонцем і радісним голосом
      Я пройду, промину, бо не треба.


      Загориться осіння ілюзія.
      Ти сушитимеш листя в кімнаті.
      Ти загубишся в світі, між друзями,
      Ти топитимеш горе завзято.


      Не кохав. Не чекав. Та й не вірилось,
      Що я все таки піду зі світу.
      Поміж буднями чорними й сірими,
      Не навчилась зелене любити.


      Запитаєш в людей, де я ділася,
      Божевілля тобі напророчать.
      Я померла, згоріла, втопилася.
      Між людей більше жити не можу…



      30 травня 2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Я назву Твоїм іменем
      Я назву Твоїм іменем осінь:
      Ти приходиш із холодом теплим.
      Як вона Ти — сумний і відвертий,
      Вдень німий, а вночі стоголосий.

      Я назву Твоїм іменем вітер:
      Він навчився літати у Тебе,
      Хоч ламати і зовсім не треба,
      Та ламає поривом всі квіти.

      Я назву Твоїм іменем зорі:
      Ти ж палаєш у небі вечірнім!
      Жодна інша Тобі не співмірна.
      Ти ховаєш у сутінках сором.

      Я назву Твоїм іменем ранок:
      Він солодкий і ніжний на дотик.
      В ньому пристрасть і присмак свободи,
      Він зализує свіжі ще рани.

      Я назву Твоїм іменем тишу,
      Хвилі радості й миті мовчання.
      Сонне небо і промені ранні
      Я Тобою назву і залишу.

      Я Тобою назву всі дороги,
      Всі країни, закони і дії.
      Я назву Твоїм іменем мрію...
      Не назву я Тобою лиш Бога.

      05.04.2011



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. УСІМ
      Вже перші зорі позіхали.
      Й палали сонні небеса.
      Вчорашній день понад дахами.
      Пташиний ключ пером писав.

      І так пекло вогнем у серці.
      І вітер зовсім не стихав.
      Стирала сонце на монетці
      Чиясь невидима рука.

      Асфальт розбили, наче мрію
      Валізи з тоннами думок.
      Нехай кота якогось гріє
      Порожня сумка з-під розмов.

      Вокзал надій, у вічність потяг.
      І рай для мрій... Моїх. Моїх!
      І хтось біжить позаду. Хто то?
      Пробач. Здається, ти не встиг...

      30.03.2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Замість слів подяки
      Втопи в мені свій вічний біль
      І влий у мене сонний відчай.
      Я стану морем! Навіть більше -
      Я стану прірвою тобі.

      Хай протече крізь пальці час,
      Останні висохнуть сльозини.
      Кохання з запахом бензину,
      І слово “так” терпке, як чай.

      На хвилі “Солодко ФМ”
      Полився дощ прямим ефіром.
      І звук від крапель вліз під шкіру.
      Намокла відстань під дощем.



      26.03.2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    92. Рай моїх мрій
      Рука тремтить.
      Малюю мить.
      Малюю вічність.

      Рядки летять:
      Мій сенс життя
      Мовчить так звично.

      Римую те,
      Моє святе,
      Моє солодке.

      Роблю дива:
      Мої слова
      Міняють нотки.

      Розгорну ніч.
      Мовчиш чи спиш?
      Мене не чуєш…

      Раптовий крик.
      Мій сон вже зник?
      Мабуть, не сплю я…

      10/01/2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    93. Мені б Тебе так не любити
      Весняним сміхом, сонцем сита,
      Вже досить прагнень і бажань!
      Мені б сховати власний жаль,
      Мені б Тебе так не любити.

      З очей дощі вже вітер витер,
      І марно плакати в душі!
      Мені б спинитись на межі,
      Мені б Тебе так не любити.

      Солодким смутком небо вкрите,
      І тільки спогадів потік...
      Не треба щастя у житті!
      Мені б Тебе так не любити!

      Мої думки, мов срібне мито,
      Летять на дно твоїх очей.
      І хай болить, гризе й пече,
      Мені б Тебе лиш не любити...

      13.03.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Кімната
      Голі стіни зітхали знеможено.
      На підлозі валялись старезні квитки.
      Пахло сумом і страхом від кожного.
      І не чулося сліз крізь протяжні гудки.

      На годиннику північ спинилась замріяно,
      Наче стрілки втомились літати кудись,
      Наче стрілкам вже більше не вірили.
      На годиннику північ, як знак “зупинись”.

      Ліхтарі щось кричали за вікнами.
      Вітер пензликом-снігом змахнув.
      І сніжинки прозорими ріками
      Фарбували руде в сивину.

      Над очима, від болю вологими,
      Зупинилось життя на межі.
      В цій кімнаті ще житимуть спогади.
      Просто люди тут будуть чужі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    95. Перехід
      На червоне всі дружно спинилися.
      Пронеслось ностальгійне “до зустрічі”.
      І трамвай, мов каліка на милицях,
      Проповзає по втомленій вулиці.

      У бруківки, здається, істерика,
      Бо століттями плаче згвалтована.
      Їй Італія сниться, Америка,
      А навколо каміння зальвовлене.

      Вмить трамвайна каліка на милицях
      Загубилася під атмосферою.
      На хвилинку життя зупинилось.
      Вже зелене. Дорога попереду.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    96. Падав сніг
      І падав сніг, і гілля ворушилось,
      Земля біліла за вікном.
      У когось щастя народилось,
      А хтось вбивав свій біль вином.

      І падав сніг, і гасли в небі зорі,
      Злітали вниз – за горизонт.
      Чиясь ріка впадала в море,
      Чиїсь війська пішли на фронт.

      І падав сніг, і сумно стало
      На мить, секунду, на момент,
      Бо десь у світі покохали,
      А хтось ховав свій пістолет.

      Застигли в сні віконні рами.
      Чиєсь авто летіло в ніч.
      Не падав сніг лише між нами.
      На землю – тихо падав сніг…

      26/02/2011
      00.05



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    97. Тобі
      Понад жовтим колоссям ланів,
      Серед синього-синього неба,
      Пісню дочок твоїх і синів
      Донесу, Україно, до тебе!

      Я повторюю живо собі,
      Що готова і навіть повинна
      Ні, не вмерти, а кинутись в бій
      За свою, за оту солов'їну.

      24.02.2011 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Не видихай мене
      По склі гарячою рукою
      Малюй історію про нас.
      І дихай мною повсякчас.
      Не видихай мене ніколи.

      Як хочеш, вбий мене сьогодні,
      Але від себе не жени.
      Бо я сховаюся у сни,
      Бо я помру на дні безодні.

      І я проплачу вік дощами,
      Тобі даруючи зірки.
      Мене в собі навік замкни.
      Не видихай мене ночами.

      13.02.2011р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Наболіле
      Згорить ця мить і день мине.
      В думках яснітиме лиш спалах.
      Вас так давно обох не стало.
      Не стане й нас- його, мене.

      За кроком крок в нові світи
      Незмінно сильною ступати,
      Любити, вірити, чекати,
      Бодай чогось, та досягти!

      І протягнути крізь віки
      Любов до вічного, одного.
      І бути чортом або Богом,
      І бути всім або ніким.

      Страхи і спогади чужі,
      Мов смерч гуляють моїм тілом.
      І то не сніг. То клапті білі
      Чужої спраглої душі.


      12.02.2011р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Іще одна присвята осені
      Пролетіла, промерзла, проплакала.
      Ти як щастя на мить лиш дароване.
      Засміялалась опалими знаками,
      Вже не жовті вони, вже зіпсовані.

      Ти будила щоранку туманами,
      І над вечір лякала морозами.
      І віршами, живими й екранними,
      І піснями, як світ, стоголосими.

      Дефіцитом розлуки й сміливості,
      Я не прагну у тобі залишитись.
      Бо бажанням моїм і можливостям,
      Аж ніяк не судилося вижити.

      Відпускаю так просто й безслізно я,
      Ту, без кого я сповнилась втратами.
      Прощавай, рудокоса. Не спізнюйся.
      Скоро знову на тебе чекатиму.

      18. 11. 2010 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. І я туди ж...
      Пахнуть ранком, розмиті стандартом газети.
      Манить простором, шматтям забите вікно.
      Політична вуаль у кіно, між людей в інтернеті.
      Підсвідомо сьогодні вона - мій гіпноз.



      Сонна лампа і промені змерзлого сонця.
      На полиці - відксерений друг і поет.
      І листівки-агітки на кожному кроці,
      Про політику кожен відомий куплет.



      Огляд преси вечірній: трагедії, вибори, гроші.
      А про цінність і вибір нема ні рядка.
      Президент, депутати і мер - всі хороші.
      Тільки гречка на рівні з ікрою - гірка.



      Енергетики сумно стоять на вітрині.
      Не купують їх, надто уже дорогі.
      Тільки черга зібралась за "Вінстоном" синім.
      І міліції повно, і дим, як туман, навкруги.



      "Я радію за тебе. Нарешті навчилась писати", -
      Витирає дідусь мій розквітлу сльозу.
      Розумію. Політика в домі у нього, як свято.
      От і я так повільно у неї вповзу.



      На дисплеї замигало щось кольорово.
      Вимикаю мобільник. Депресія. Осінь. І я на краю.
      Я ступаю розритими клаптями рідного Львова.
      Хтось багаття розвів у моїм українськім раю.

      період підрахунку голосів
      листопад, 2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. P. S.
      Заспокоїти серце пригодами,
      І забутись у келиху запахів.
      І під зорями просто погодитись,
      Зупинитись і тихо заплакати.


      Я не плачу, бо час таки витягнув,
      Врятував і бинти понамотував.
      Підсвідомо хотілось завити так,
      Але вкотре впиваюся нотами.


      Чи логічно просити пробачення,
      В тих, кого я забула за кавою?
      Ні. Не треба. Ми вже не побачимось.
      Відлітайте і будь ласкавими.


      І куди б ті роки не заносили,
      Я назад не вертатимусь з жалості.
      Під моїми руденькими косами,
      Стільки зрад і образ назбиралося.


      Я сама, я окремо. Попереду.
      І адреси стираю безжально я.
      Ви — на фото і поміж паперами.
      Я повільно цю купу підпалюю.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    103. Він вмів
      Він мене, наче книгу вивчав,
      Між рядками блукаючи легко.
      І ковтав мій скривавлений час,
      Мов якийсь самогубець таблетки.

      Він мене, як поему читав,
      Хоч ненавидів ритми і рими.
      Він мене надсилав у листах,
      І губив між листами чужими.

      Він мене вимовляв по складах,
      Хоч неправильно наголос ставив.
      З перших літер мене розгадав,
      І зіграв, як найкращу виставу.

      Він мене, наче драму писав,
      І вигадував різні сюжети.
      Він і досі — мої небеса,
      Ну, а я лиш далека планета.

      29.09.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    104. Душевний грип
      Зеленим шарфом накрила мрії.
      І разом з ними погасло небо.
      Себе картала: “Ну як я смію
      Занадто німо пройти повз тебе?”.


      На грип хворіла, на сміх, на сльози.
      А ти минувся, як хриплий кашель.
      Терпкі пігулки й остання доза,
      Межа нарешті і вже не страшно.


      Палає осінь й палає тіло.
      Я знаю, зранку гарячка спаде.
      Під дощ кидайтесь розкуто й сміло.
      Не бійтесь грипу, а бійтесь зради.


      24.09.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Лист у жовтень
      Ти пишеш листям по асфальті
      Слова до спалених пісень.
      Кричиш про дощ на перших шпальтах,
      І плачеш крапкою в есе.



      Твоє ім'я на смак солодке
      Палає вогником в очах.
      В тобі заграли щастя нотки,
      Бо ти не відчай, не печаль!



      Хапаєш теплими руками
      Листи у жовтень золоті.
      А я синоніми шукаю,
      Моїх до тебе почуттів.



      На схилах власної безодні
      Пишу тобі поміж рядків.
      Отій, що мріями голодна,
      І тій, що плаче вік віків...


      15.09.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    106. Осіннє (2)
      На клаптики, на друзки, на шматки
      Ламаєш те, що не ламають.
      Згасив у небі всі зірки,
      Замурував шляхи до раю.

      І крихти осені збирав,
      І відчайдушно упивався.
      Колись ти цар, тепер- жебрак,
      Одна лиш мить і ти зламався.

      Колись написані листи,
      Втонули в келиху отрути.
      Писати заново “прости”?
      Пройти повз тебе і забути?

      У чай наплакала весна.
      В душі — панує вічна осінь.
      І сто невидимих ознак,
      На аркуш золотом наносить.

      Хапай свій порваний квиток -
      Твоя ікона заржавіла.
      А я, хоробра, як ніхто,
      В твоє життя зайти посміла.

      І будь письменником, митцем,
      І будь художником- талантом.
      І стань релігії творцем,
      А хочеш — будь комедіантом.

      Кишені, сповнені образ,
      Тобі ступати заважають.
      Немає місця для добра.
      Пусті думки про вічність раю.

      Минає день і гасне ніч.
      А ти із прив”язі зірвався.
      Мовчав тоді, тепер мовчиш.
      А я все думаю : “ Ти — щастя”.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Не так, як
      Не так до осені хотілось,
      Як просто вирватись з тенет.
      Щоб більше щастя не наснилось,
      і вже не мучило мене.

      Не так миттєвостям віддалась,
      Як людям вічність роздала.
      Осіннім листям я кохала
      твоє обличчя із даля.

      Не так хотіла помирати,
      Як жити сил вже не було.
      Терпи ще трішки, не багато,
      А з часом зникне це тепло.

      Не так тебе я відпустила,
      Як хтось тебе у мене вкрав.
      Цієї осені росило,
      Намокла совість серед трав...


      10.09.2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Осіннє
      Ти ввірвалась у сон вітром дужим.
      Календар позривав літні спогади.
      І блокнот вкотре падав в калюжу
      Серед листя, обману і здогадок.

      Ти втирала сльозу чистим шовком.
      Цілувала ранковими росами.
      Я без тебе жила надто довго,
      Тож тепер не залякуй морозами.

      Зацілуй мене листям опалим.
      Ми ж обоє у долю не віримо.
      Я не стихла, не змовкла, не впала!
      Не годуй мене буднями сірими.

      Ти поплач серед ночі дощами.
      Заспокой і скажи, що минулося.
      А мовчання, що знову між нами
      Не зів”яне, як листя на вулиці...


      02.09.2010



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.38
      Самооцінка: 5

    109. Зраджені
      Між здорових лиш я занедужала,
      Споглядаючи сонце на відстані.
      І якими б не були байдужими,
      Все одно ще лежатиму близько я.

      Затремтіли на віях підсніжники,
      А сріблясті монети розтрачені
      І якими б не були ми ніжними,
      Все одно, наче зраджені плачемо.

      Загубились колись між роками ми,
      І, здавалось, провини загладили.
      Та якими б не були коханими,
      Все одно ще не раз когось зрадимо.

      І зустрілися десь між вокзалами.
      В різні потяги сіли замріяно.
      І вмивалися довго сльозами ми,
      Бо нікому, крім себе не віримо.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    110. Неосяжне
      На дисплеї світилось салатовим,
      І кричало про зраджену розумом.
      Непомітними, часом занадто аж,
      Задзвеніло в душі стоголоссями.

      Потонуло у сонячних променях,
      А назад повернутись боялося.
      І словами глухими і скромними,
      Говорило про те, що не сталося.

      Лікувало краплинами ніжності,
      І вбивало свідомість оргазмами.
      Тільки мить і святі стали грішними,
      Їхні зради крізь погляд вилазили.

      Зачинилось за мідними гратами,
      І ще довго думками леліяло.
      На дисплеї світилось салатовим,
      І кричало про скривджену мріями.

      01.08.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    111. Зальвовлені
      Покотилися спогади краплями,
      Наче перли намиста погублені.
      І старенька бруківка заплакала,
      Недоніжена і недолюблена.

      Наче громом у полі між травами
      Проонеслись два трамваї сполохані.
      І прощання здавалось забавою
      Для нещасних, до болю закоханих.

      Поміж куполів неба вечірнього,
      Майоріли зіниці залякані.
      Обіцяли навік бути вірними,
      А сьогодні від зради заплакали.

      Пронеслось «прощавай» над вокзалами,
      Переходами і світлофорами.
      А ліхтарики довго казали нам,
      Що до смерті зостанемось хворими.

      Обмінялись думками взаємними,
      І ще довго мовчали здивовані.
      Бо єдине нас досі поєднує:
      Ми обоє навіки зальвовлені.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    112. Без назви
      Чергова доза йде у кров,
      Свідомість плавиться на сонці.
      Снодійним сповнилось нутро,
      Щоб все чарівнішим здалося.

      І, знаєш, зовсім не болить.
      Коли ти йшов, боліло більше.
      Простила я і Бог простить.
      Бо ж я у світ рушаю інший.

      Хоч так багато нових рим,
      Метафор, образів багато.
      А ти їх з пам"яті зітри,
      бо й так не встигнеш написати.

      Торбинка спогадів пуста,
      А чаша з мріями розбита.
      Коли від тебе йде життя,
      То хочеш плакати.
      І жити.



      Якось вночі



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    113. Твій слід болить мені ще й досі
      Твій слід болить мені ще й досі,
      Невинним плюшевим «прости».
      Вдягаю усмішки на сльози,
      Щаслива наче...



      В душі нестерпно плаче осінь,
      І часом хочеться втекти,
      А потім думаю : «Ну, досить...»
      Сідаю й плачу...



      І не кляну я власну долю
      За те, що ти з»явився в ній.
      Якби ж дивитися без болю
      Мені зуміти.



      Якби ж то висушити з солі,
      Щоб очі стали не сумні.
      А знаєш, я колись дозволю
      Мені наснитись...

      23.06.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    1. Почуттєва аналітика
      Ми спалили міст,
      Щоб сховати зміст
      Минулого.

      Ми зламали дах,
      Для таких невдах,
      Як були ми.

      Ми змінили текст,
      Щоб брудний контекст
      Помітили.

      Підірвали світ,
      І пішли в політ
      Орбітами.

      Ми несли в руці
      Почуття, як ціль,
      До радості.

      Ми не знали де,
      Нас кінець знайде.
      Ховалися.

      Ми тікали в ліс,
      І під скрип коліс,
      Заплакали.

      А тепер отут
      Виливаєм бруд
      Із запалом.

      Ми самі собі
      За кохання бій
      Пророчили.

      Час давно прийшов,
      Ми не знали, в що
      Ми вскочили.

      А тепер німі,
      Горимо в пітьмі.
      Та нарізно.

      Замінили текст,
      А старий контекст -
      Аналізом.


      19.06.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    2. Настусі
      А знаєш, двадцять - лиш початок,
      То спалах радісних очей,
      Коли так хочеться кричати
      В полоні весен і ночей.

      А, знаєш, мріям треба жити,
      Не в голові, а у серцях.
      Навчись усіх людей любити,
      І віднайди забутий шлях.

      Кричи усім, що ти ЩАСЛИВА,
      Ну, і сама повір у це!
      Повір у казку, в сон і в диво,
      Підстав проміннячку лице!

      Не бий слабких - то надто грішно.
      Не бий дурних - вони ж дурні.
      Не бий майбутніх і колишніх,
      Хай Бог їх палить на вогні.

      Люби себе, таких не буде!
      Люби себе - таких нема!
      Дозволь комусь назвати чудом,
      Твоїх очей п"янкий туман.

      Пробач усім, хто підло зрадив!
      Пробач і тим, хто вік мовчав.
      Пробач сльозам і сльозопадам.
      Пробач за смуток і печаль.

      Минуть тривоги, біди, жалі,
      Згорять оплакані листи.
      Навчися просто ЖИТИ ДАЛІ!
      Життям із посмішкою йти!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Занадто
      Занадто літньо,
      Пливуть століття
      Моїх емоцій.

      Занадто справжньо,
      Я плачу завжди,
      Й ховаю сльози.

      Занадто довго,
      Кудись дорога
      Тебе відносить.

      Занадто тихо,
      Без зайвих криків.
      А може, досить?

      Занадто вірно,
      Тобі співмірно,
      Благала :"Ще раз".

      Занадто смішно,
      Бо стала грішна
      І чути вереск.

      Занадто гордо,
      Чужі акорди
      Перебирала.

      Занадто світло,
      Посеред літа,
      Ми з неба впали.

      Занадто довго,
      В душі тривога:
      Куди без тебе?

      Усе минеться...
      Та плаче серце
      Занадто, певно.

      15.06.2010р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    4. Ота заплакана душа
      Ота заплакана душа,
      Нарешті сонцю усміхнулась.
      Прощайте, сльози! Сум, прощай!
      Бо я у літо повернулась.

      Нехай проміння за вікном
      Тепер мене не покидає.
      Нехай життя здається сном,
      А кожен день - частинка раю.

      Спасибі сонечкам земним
      За теплі дні, за теплі ночі.
      Бо я не плачу вже за НИМ.
      Я знову вільна! Жити хочу....

      13.06.2010р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    5. Із роздумів (закінчення)
      Зацвіло і запахло жоржинами,
      У повітрі, на дотик гарячому.
      Може й правда, що стали чужими ми,
      Може, дійсно колись ще заплачемо.



      Серед літа, скупого й спекотного,
      Ми невтомно шукали прогрішення.
      Може, й правда, що стали холодними,
      Може, дійсно ми стали мудрішими.



      На вокзалах між втомлених потягів,
      Відшукати свого не зуміли ми.
      Може, мрії не міряють кроками,
      А романи, напевно, пробілами.



      І не варто шукати вже зустрічі,
      І обличчя твоє поміж натовпом.
      Може й правда, що стали байдужіші,
      Ніж колись, за осінніми гратами.



      І пігулки із присмаком вічності,
      І ножі, що ніколи не гострені.
      Викинь з пам"яті те, що розбіглися,
      І залишились вічними гостями.



      Може, й правда, що досить вже мріяти,
      Треба сповнитись планами й цілями.
      Ми обоє навчилися бігати.
      А від себе втекти не зуміли ми...

      10.06.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    6. Із роздумів (продовження)
      Літні ночі стають небезпечніші,
      Я ненавиджу їх, м"яко кажучи.
      А прогулянки Львовом - доречніші:
      Місто Спогадів плаче, не танучи.



      Місто Зустрічей з власними Мріями,
      На стежинах сумної Реальності.
      Де торкаєшся куполів віями,
      Щоб зіниці у сон не ховалися.



      Місто Спалахів серця байдужого,
      Що ніколи за кимось не плакало.
      Може й правда, що ми занедужали,
      Може, дійсно не все добалакали.



      Місто Здійснення незапланованих
      І небачених досі Умовностей.
      Місто Поглядів, щиро здивованих,
      На межі між гріхами і совістю.



      Місто Втеч із чийогось минулого
      До майбутнього, також не власного.
      Де кричать, що тебе вже забула я,
      Де всміхаються тепло і заздрісно.



      Місто Диму, як айсберг холодного,
      Місто Часу, якого не зміряли.
      Місто Лева - сумного й голодного,
      Місто Спогадів, скроплених мріями.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 5

    7. Із роздумів
      Заблоковані виходи з відчаю,
      І навколо печально сигналили.
      Та й розлука здавалася вічною,
      Доки планами мрії не стали нам.



      Та на цвинтарі вкритому холодом,
      Поміж книгами власної совісті.
      Я вмираю, не маючи досвіду
      Написання щасливої повісті.



      Закупорені теплими росами,
      Ми від справжнього світу ховалися.
      Доки просьби не стали погрозами,
      Доки всі оригамі не склалися.



      Між рядками заплаканих віршиків
      Вже не видно душі одинокої.
      Може й правда, що стали ми гіршими,
      Може, дійсно ми стали жорстокими.



      І на заході сонця зрадливого
      Поцілуються очі закоханих.
      Щоб напитись дощу перед зливою,
      Щоб ловити краплини сполохані.



      Хай ця смерть увінчається розквітом,
      Бо ж не вмерли, а просто заснули Ви.
      Ну, а я помираю без досвіду
      Забування гіркого минулого.



      06.06.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    8. МРІЯ
      Мені з тобою не зустрітись,
      Роками довго буду йти.
      І знову спробую згоріти
      Як лист осінній, золотий.

      01.06.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    9. ***
      У тиші плаче крихітне НІЩО,
      І обтирає сльози, мов дитина.
      Думок і спогадів своїх мішок
      Нести, як хрест, тепер завжди повинна.

      Весняних яблунь свіжий аромат.
      Іще на мить одну примусив жити.
      Сміються річка, поле,гай і сад,
      А їй не можеться вже не тужити.

      Маленьким хрестиком в німій душі
      Вона закреслить все, що не здійснилось.
      Здійметься тихо, наче голуб, в далечінь,
      Щоб та печаль сторічна відпустила.

      І крил сполоханих солодкий звук,
      Примусить з вічністю колись зустрітись.
      Щоб вже ніколи не вмирати від розлук,
      Відлунням мрій ніколи вже не снити.

      Зітреться пам"ять, як сухий листок,
      І полетить за хмари, обрії, тумани.
      Останній видих, вдих, фінал,свисток.
      Вона - німа... Її вже тут не стане.

      29.05.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    10. Десь плакав дощ
      Десь плакав дощ
      У тиші темноокій.
      І ти також
      Втираєш мокрі щоки.

      Десь була ніч
      Із присмаком розлуки.
      Стоїш, мовчиш,
      Ковтаєш теплі звуки.

      Десь лився біль,
      Отруєний коханням.
      Поплач собі,
      Уперше і востаннє.

      Десь пахли сни,
      Розвіяні за вітром.
      Помри, засни,
      Рушай у вічне літо!

      Десь падав сніг,
      З відтінком голубого.
      Сльозу - мені,
      Тобі, нажаль, нічого.

      А я також
      Жива і хочу жити!
      Десь плакав дощ,
      Щоб більше не любити...


      27.05.2010р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    11. Згадую
      У травні сніг буває часом,
      Кружляє тихо над життям.
      І серцю хочеться відразу
      Вернути втрачене.

      Та ми щасливі, хоч не разом,
      Плекаєм різні почуття,
      Сердечні рани ніжно змазав
      Бальзам пробачення.

      Іду весняним теплим парком,
      Ховаю погляд в небеса.
      Смертельний біль і знову жарко,
      Багаття спогадів.

      Дивлюсь на те, як стало гарно
      Навколо дихає краса.
      Кричу :”Вернись”, та бачу, марно,
      Та й ти нічого не сказав.
      Суцільні здогади.

      21.05.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    12. Трамвай
      Блукаю в погляді чужому,
      Неначе рідні очі ті.
      Не хочу рухів, слів, нічого!
      Шукаю щастя у житті...

      Дивлюсь на колії, трамваї.
      Вони ж як люди - все біжать.
      Усе життя когось шукають,
      Усе життя - вперед,назад...

      Дощем весняним напоїти
      Потрібно кожного із них.
      В трамваїв також будуть діти,
      На львівських вулицях пустих.

      Трамваї всі летять до когось,
      У них же клопоти свої.
      Та десь на світі є дорога,
      Де мій зустрінеться з твоїм...


      20.05.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 5

    13. У Львові дощ
      У Львові дощ, постійно-тимчасово,
      Торкнувся спраглої душі.
      Прогноз погоди я вмикаю знову:
      "Чекайте опадів вночі".

      У Львові дощ, у Львові вітер,
      Зриває гілля і печаль.
      Весняний дощик бродить світом,
      Шукає вірності в очах.

      У Львові дощ омиє рани,
      Брудних доріг і почуттів.
      А потім білим птахом стане,
      Щоб політати у житті.

      У Львові дощ і сірі хмари,
      Немає сонця в тім дощі.
      "Пам-пАрам-пАм-пам-парам-парам",-
      Співаю в дУші і в душІ.


      19.05.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    14. Про сердечний вокзал
      Стоп зневірам і сльозам,
      Хай покинуть совість.
      Моє серце - не вокзал,
      Ну а ти - не поїзд.

      Не шукай квитків, дарма,
      Їх немає в касах.
      Паперових їх нема,
      Бо із вітром разом.

      На пероні без надій,
      Не чекай даремно.
      Бо останній потяг твій
      Не прибуде, певно.

      І поплач собі тепер,
      За руденьким чудом.
      Ти пішов, пропав, помер,
      Я тебе забуду.

      17.05.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    15. Ранок
      Звучить думкам команда "Струнко",
      Бо ранок стукав у вікно.
      Розпочала б з поцілунку,
      Та тільки кава...

      Душевний біль свої акорди
      Розки́дав в пам"яті давно,
      Немає сенсу бути гордим,
      Я заблукала...

      15/05/2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    16. Для тих, хто є, були і будуть на вокзалі мого серця
      =1=
      Коли зима блукала світом,
      Мороз по шибці малював,
      Мій батько матері ніс квіти,
      Слова подяки готував.
      Приємно-втомлена, щаслива,
      З малим дитятком на руках,
      Дивилась в те маленьке диво,
      Шукала рідне в тих очах.
      Я знаю, ви хотіли сина,
      Мене ніхто не планував.
      Але скажіть, хіба я винна,
      Що я народжена жива?
      “Проблема вічна і обуза”,-
      Давно минув той перший шок.
      Росла без ігор і без друзів,
      Росла в компанії книжок.
      =2=
      В дитинстві мріяла літати,
      Кудись з птахами в небесах.
      А потім стала помічати -
      Політ душі — то вже краса!
      Блукала травами до ранку,
      Щоб загубитись в тих полях.
      Та якось раптом на світанку
      Зійшла з орбіт моя Земля.
      Сама собі втирала сльози,
      Тому, що поруч лиш ліси.
      І загубила власний розум,
      Як квітка в пошуках роси.
      Природа істину відкрила:
      “Шукай веселку у дощі!
      Не тільки пташка має крила,
      У тебе теж вони в душі”.
      =3=
      Та з часом ліс на Львів змінила,
      Трамваї, колії, дроти.
      У місті зустрічей (так мило),
      Хотіла щастя віднайти.
      У місті пам”яток і храмів,
      У місті сонця і тепла,
      Напівхолодними вустами
      Із чаші Осені пила.
      Збирала повні жмені листя,
      Складала ніжно у букет.
      Моє повітря (надто чисте),
      Заповнив запах сигарет.
      Я львівським димом задихнулась,
      Сховала душу від тепла.
      І ту бруківку, що для вулиць
      В моєму серці хтось проклав.
      =4=
      Втомилась жити в цьому тілі:
      Занадто тісно для душі.
      Вона так вирватись хотіла,
      Що виливалась у вірші.
      Вірші-трагедії спочатку,
      Де всьому відчай голова:
      Сама навчилася втрачати,
      Та й виливала у слова.
      Вірші, де світом править Осінь
      Лягали тихо на папір.
      А потім весни, дощ і грози,
      Польоти в небо, вище зір.
      Вірші про ранки у тумани
      (бо я закохана в туман).
      Якщо писати перестану,
      То значить вже душа німа.
      =5=
      Я так хотіла Світ змінити,
      Що він змінив мене саму.
      Навчив сміятись і любити,
      Я щиро дякую йому.
      Я вдячна Світові за силу,
      За силу ручки (чи пера),
      За вміння бачити красиве,
      Вбивати зло серед добра.
      Я вдячна Світові за волю,
      За те, що крила дав мені.
      І хоч літати не дозволив,
      Та все ж не кинув у вогні.
      Я так хотіла бути Кимось,
      За волю битись на виду.
      Мені примарилось, наснилось,
      Бо я не зірка — не впаду.
      =6=
      Усе життя шукала Бога,
      Шукала в людях, і в собі.
      І крізь пітьму ішла до нього,
      І крізь світанки голубі.
      Ночами часто на колінах
      Просила помочі в біді.
      А він все чув і неодмінно
      Назустріч кидався тоді.
      Усі гріхи мої пробачив,
      І наказав робити так:
      “Твори добро, бо я все бачу,
      І без добра — тобі ніяк”.
      Плекала в серці, як дитину
      Святого Бога повсякчас.
      Грішила, знаю. Хоч я винна
      Він віри в мене не втрачав.
      =7=
      Любила дощ, любила вітер,
      Любила сонце і тепло.
      Сміялась так, як вміють діти,
      А часом плакала — пекло.
      І низько падала, й злітала,
      Була володарем, рабом.
      Кохання часом проклинала,
      А часом вірила в любов.
      За мрію все могла віддати:
      Життя, і серце, і вірші.
      Тепер вже знаю, де шукати:
      Іду за голосом душі.
      Хоч кажуть, двадцять — лиш початок,
      Та я всього вже досягла.
      Сьогодні ж хочу попрощатись.

      З любов”ю,

      Юлька.

      Я пішла.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    17. Я буду сильною
      Чогось чекати я втомилась :
      Сама ж знайшла і загубила.
      Та не жалію, і не плачу.
      Я буду сильною, побачиш...


      Я буду сильною ночами,
      І кинусь в прірву, що між нами.
      Щоб там навіки загубитись,
      І вже ніколи не любити.


      Навчусь світитись там, де темно,
      І буду сильною, напевно...
      Тебе би тільки не зустріти,
      Бо навіть сила почне тліти...


      08.05.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    18. Моїй Наталечці Крісман
      Життя і смерть - дороги різні.
      Життя і смерть - то два світи.
      Буває рано, часом пізно
      Чогось ми хочем досягти!

      Душа кричить собі невпинно,
      Та хай кричить, бо не німа!
      Усе, що статися повинно,
      Ми ігноруємо дарма!

      Життя і смерть - межі немає!
      Лиш час відносить в забуття.
      Але одне я точно знаю-
      Те, що смерть - нове життя!


      08.05.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    19. Моїм думкам присвячую
      Мої ріднесенькі, летіть,
      Де небо плаче світанкове,
      Іскриться променем любові
      І накриває цілий світ.

      Летіть, замріяні, туди,
      Де вас розлука не дістане
      І де самотність не настане.
      Летіть подалі від біди!

      На вас чекає інший світ,
      Тому лишіть мені минуле.
      Душа втомилась і заснула,
      А ви зринайте у політ!



      07.05.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    20. Титанік
      Між думок витає паніка,
      Бо душевного "Титаніка"
      Поглинув час.

      Він, невпинно опираючись,
      І від болю знемагаючи,
      Між хвиль кричав.

      А вони, брехливі, зрадили,
      Крижаними зорепадами
      Лягли на борт.

      Тонуть усмішки сполохані,
      Бо , виходить, що закоханий
      Убив любов.

      І на дно спадають каменем
      Почуття, які між нами є.
      Колись спливуть.

      І злетять у небо спогадом
      Не для нас, мабуть. Для чого нам
      Шукати суть?


      06.05.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    21. Мій світлий ангел
      Мій світлий ангел ховає крила,
      Вуста шепочуть : “Куди ідеш?”.
      Втрачаю спокій, втрачаю сили,
      Душа блукає поміж людей.

      Мій світлий ангел давно втомився,
      Моїм жалінням нема кінця.
      Куди й навіщо від мене дівся?
      Для чого ж вічне ти обіцяв?

      Мій світлий ангел кохає іншу,
      Мене - у прірву, туди, де біль.
      Колись ридала, сьогодні — смішно.
      Бо ти не ангел...
      Затям собі.



      05.05.2010р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    22. Загубилася
      Заримована коханням,
      Редагована життям,
      У процесі забування
      Я дійшла до забуття.

      Забуваючи розлуку,
      Я забула про любов.
      Не тягни до мене руки.
      Я щаслива. Ти пішов.

      Зупини цей слововилив
      І густий потік морфем.
      Божеволію на хвилях
      "Загубилася-FM".


      04/05/2010

      2.30



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    23. ***
      Я боюсь лягати спати,
      Хоч сон то засіб від недуг.
      Напівосвітлена кімната
      Тимчасово вірний друг.

      Забита болем попільничка,
      То, здавалося, пусте.
      Бо єдина згубна звичка -
      Те, що згадую Тебе.

      Стіни кольору безодні,
      Лампа кольору тепла.
      Вчора, завтра і сьогодні
      Я укотре напилась.

      Я тебе чекаю досі
      І шукаю між людей.
      Де тебе, рідненький, носить?
      І коли ж ти вже прийдеш?


      03.05.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    24. “Що ти можеш? Постійно б”ючись...”
      “Что ты можешь? В безумной борьбе “

      Что ты можешь? В безумной борьбе
      Человек не достигнет свободы:
      Покорись же, о, дух мой, судьбе
      И неведомым силам природы!

      Если надо,- смирись и живи!
      Об одном только помни, страдая:
      Ненадолго - страданья твои,
      Ненадолго - и радость земная.

      Если надо,- покорно вернись,
      Умирая, к небесной отчизне,
      И у смерти, у жизни учись -
      Не бояться ни смерти, ни жизни!



      “Що ти можеш? Постійно б”ючись...”

      Що ти можеш? Постійно б”ючись,
      Не досягне людина свободи!
      Краще долі, о дух мій, скорись
      І незвіданим силам природи.

      Якщо треба змирись і живи,
      І страждай при одній лише згадці:
      Що недовго страждати тобі,
      І не вічне земне твоє щастя.

      Якщо треба покірно вернись
      В батьківщину свою піднебесну.
      У життя та у смерті навчись
      Ні життя не боятись, ні смерті.



      03.05.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    25. “Ти пішла, та пізно...”
      “Ты ушла, но поздно..”

      Ты ушла, но поздно:
      Нам не разлюбить.
      Будем вечно розно,
      Вечно вместе жить.

      Как же мне, и зная,
      Что не буду твой,
      Сделать, чтоб родная
      Не была родной?

      1914р.

      “Ти пішла, та пізно...”

      Ти пішла, та пізно:
      Почуття не вмруть.
      В нас стежини різні,
      І єдиний путь.

      Знаю, що не гідний,
      Хоч для тебе жив.
      Як зробити рідне
      Для душі чужим?


      02.05.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    26. “О дитя, живе ти серце”
      “О дитя, живое сердце”

      О дитя, живое сердце
      Ты за мячик приняла:
      Этим мячиком играешь,
      Беззаботно весела.

      Ты, резвясь, кидаешь сердце
      То к лазури, то во прах
      С тем же хохотом беспечным
      На пленительных устах.

      1886



      “О дитя, живе ти серце”

      О дитя, живе ти серце
      Переплутала з м”ячем.
      Ним ти граєшся уперто
      З безтурботністю іще.

      І той м”ячик підкидаєш
      Ти під землю й в небеса.
      Безпечні усмішки ховаєш
      На привабливих вустах.


      02.05.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    27. “У ЛІТНІМ САДУ ВОСЕНИ”
      “ОСЕНЬЮ В ЛЕТНЕМ САДУ”

      В аллее нежной и туманной,
      Шурша осеннею листвой,
      Дитя букет сбирает странный,
      С улыбкой жизни молодой...

      Все ближе тень октябрьской ночи,
      Все ярче мертвенный букет,
      Но радует живые очи
      Увядших листьев пышный цвет...

      Чем бледный вечер неутешней,
      Тем смех ребенка веселей,
      Подобен пенью птицы вешней
      В холодном сумраке аллей.

      Находит в увяданьи сладость
      Его блаженная пора:
      Ему паденье листьев - радость,
      Ему и смерть еще — игра!..




      “У ЛІТНІМ САДУ ВОСЕНИ”

      В алеї ніжній і туманній,
      Де тільки листя шум звучить.
      Дитя букет збирає гарний,
      Безтурботно сміючись.

      Із настанням німої ночі
      Букет стає все яскравіш.
      І радіють живі очі
      Палітрі дивних кольорів.

      Чим менше в вечорі утіхи,
      Тим більше радісне дитя
      Неначе співом райським, сміхом
      Проймає морок небуття.

      Знаходить в в”ялості красиве
      Блаженства сповнена пора:
      І листопад для нього — диво,
      І смерть для нього — все ще гра...


      02/05/2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    28. Люблю дощі
      Люблю дощі за те, що втому
      Проганяють із душі.
      Замість крапки ставлять кому,
      Неначе з мене сміючись.

      Люблю дощі за те, що відчай
      Трансформують в теплий сум.
      І за те, що всюди й вічно
      Торбу спогадів несуть.

      Моє життя скидає маски,
      Весна розплакалась в душі.
      І я розплакалась.Від щастя.
      Бо я обожнюю дощі!


      02.05.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    29. “Я всіх любив й зрадливі мрії...”
      “Я всех любил, и всех забыли”

      Я всех любил, и всех забыли
      Мои неверные мечты.
      Всегда я спрашивал: не ты ли?
      И отвечал всегда: не ты.

      Так дольних роз благоуханье,
      Увядших в краткий миг земной,
      Не есть ли мне напоминанье
      О вечной Розе, об Одной?



      “Я всіх любив й зрадливі мрії...”

      Я всіх любив й зрадливі мрії
      Не всіх зуміли вберегти.
      “Чи то не ти?”, - питав себе я,
      Й відповідав завжди: “ Не ти.”

      Троянд долинних аромати,
      Які зів”яли в мить земну.
      Мене так просять пам”ятати
      Троянду вічну і Одну.


      02.05.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    30. Самотність кохання
      ОДИНОЧЕСТВО В ЛЮБВИ

      Темнеет. В городе чужом
      Друг против друга мы сидим,
      В холодном сумраке ночном,
      Страдаем оба и молчим.

      И оба поняли давно,
      Как речь бессильна и мертва:
      Чем сердце бедное полно,
      Того не выразят слова.

      Не виноват никто ни в чем:
      Кто гордость победить не мог,
      Тот будет вечно одинок,
      Кто любит,- должен быть рабом.

      Стремясь к блаженству и добру,
      Влача томительные дни,
      Мы все - одни, всегда - одни:
      Я жил один, один умру.

      На стеклах бледного окна
      Потух вечерний полусвет.-
      Любить научит смерть одна
      Все то, к чему возврата нет.


      САМОТНІСТЬ КОХАННЯ

      Смеркає. В місті чужини
      Віч-на-віч ми сидимо.
      В холодних сутінках нічних
      Страждаємо і мовчимо.

      І зрозуміли ми давно
      Наскільки мова нежива:
      Того, що в серці запекло
      Ніяк не вимовлять слова.

      Нема вини на нас обох:
      І той, хто гордість не здолав
      Тепер самотнім вовком став,
      А хто кохає - став рабом.

      Назустріч сонцю і добру,
      Томливі йдуть за мною дні.
      Ми всюди й вічно в однині,
      Я жив один, один помру.

      На шибці згаслого вікна,
      Блукають тіні небуття.
      А смерть навчить любити нас
      Все те, чому немає вороття.

      01.05.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    31. І знов весна
      ОПЯТЬ ВЕСНА

      И опять слепой надежде
      Люди сердце отдают.
      Соловьи в лесах, как прежде,
      В ночи белые поют.

      И опять четы влюбленных
      В рощи юные бегут,
      Счастью взоров умиленных
      Снова верят, снова лгут.

      Но не радует, не мучит,
      Негой страстною полна,
      Лишь бесстрастью сердце учит
      Сердцу чуждая весна.



      І знов весна

      Знов і знов сліпій надії
      Люди серце віддають.
      Раз у раз у ночі білі
      Солов"ї кричать в гаю.

      І закохані подружжя
      У гаї свої біжать.
      Щастю поглядів зворушних
      Вірять, брешуть і мовчать.

      Та не радує й не мучить
      Жага пристрасна сповна.
      Лише безпристрасності учить
      Моя відчужена весна.


      01.05.2010р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    32. Я
      Розфарбована
      І замріяна.
      Розцілована,
      Залеліяна.
      Втаємничена
      І збентежена.
      Розкріпачена,
      Необмежена.
      Ототожнена
      З теплим відчаєм.
      Не хороша я!
      Я засмічена...
      Оприлюднена
      І розкрадена.
      Я загублена
      І не знайдена.
      Зачарована
      І обманута.
      Закарбована
      В твоїй пам"яті.


      30.04.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    33. Дуети
      Дует байдужості із горем
      Мене хапає за живе.
      Немов кораблик тихим морем
      Моїм обличчям туш пливе.

      Дует омріяних ілюзій,
      Ховає сонце у пітьму.
      Не вороги ми і не друзі,
      Гірку реальність я прийму.

      Дует розніжених фантазій
      Іще рясніє де-не-де.
      Ми не окремо і не разом,
      Ступаєм гордо в новий день.

      Дуети зустрічей, розлучень,
      Надій, залежностей, страхів
      Мою свідомість довго мучать.
      Навіщо ж ти мене зустрів?

      29.04.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    34. Сірість
      У цьому світі блукають мрії,
      Яким не доля уже здійснитись.
      Холодне сонце давно не гріє,
      Теплом я можу хіба що снити.

      Вдягаю маску на мокрі очі.
      Пірнати страшно у власну сутність.
      Я хочу світла, і миру хочу,
      Шматочком щастя для когось бути.

      Ночами часто минуле кличу,
      Бо я без нього себе не бачу.
      Себе жаліти - погана звичка,
      Тому я більше уже не плачу.

      У сни приходить сумна веселка,
      Бо світ навколо кохає сірість.
      А їй, забутій всіма, нелегко,
      Її відтінкам ніхто не вірить!

      Ніхто не може втекти від себе,
      Себе згубити ніхто не може.
      Шкода, що люди не бачать неба,
      Бо їхні очі асфальт сторожать.



      29.04.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    35. Іди за мрією!
      Люби життя своє безцінне,
      Воно дається тільки раз.
      Шукай у небі вітром вільним
      Дорогу, сповнену добра.

      Іди вперед, ступай до бою!
      Забудь про заздрощі і лють!
      Бо всі слабкі шукають зброю,
      А сильні люди словом б"ють.

      Як хочеш ворога здолати,
      Усі гріхи йому пробач,
      Бо сильні вміють вибачати,
      І прилетять завжди на плач.

      Нехай сміється світ довкола,
      А ти прямуй все до мети.
      Не бійся рухатись по колу,
      А бійся з місця не зійти!

      Даруй зневіреним надію,
      Щоб кожен птах малий злітав!
      Плекай у серці власнім мрію,
      А потім втілюй у життя!

      Не бійся дня, як світ залишиш,
      Допоки можеш світ люби!
      Не той вмирає, хто не дише,
      А той, хто мрію загубив...


      28.04.2010р.
      02.30



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    36. Ховаю в дощ
      Ховаю в дощ свою свідомість.
      Щоб дати їй останній шанс.
      Пусті думки і гола совість
      Танцюють свій прощальний вальс.

      Ховаю в дощ вологі очі,
      Щоб не боліли від тепла.
      І замість вдячності я хочу
      Такою стати , як була.

      Ховаю в дощ прозорі крила,
      Вони ж - ховають навзаєм.
      Мене, людину, що навчилась
      Любити те, що в мене є.


      27.04.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    37. Ще раз про любов
      Любов і вічність - як комічно!
      Нічого ж вічного нема!
      Хіба душа, яка панічно
      Доводить всім, що не німа.

      В моєму серці на вокзалі
      Помер, довірившись рокам.
      Ти як наляканий прозаїк,
      Що в світі рими заблукав.

      І цілував моє волосся,
      І марив мною уві сні.
      Забувши зовсім, що я осінь,
      Яка щаслива на весні...



      27.04.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    38. ***
      В моєму світі
      Життя - то миті,
      Які минають.

      В моїй природі
      У всьому згода,
      Як ключ до раю.

      В думках у мене
      Биття шалене
      Чужого серця.

      А ти прекрасний!
      Шукаєш щастя...
      Такий відвертий.

      Дивлюсь на тебе,
      І тане в небі
      Вчорашній відчай.

      Дивлюсь на сонце,
      І вже здалося,
      Ця зустріч - вічна...

      Давай сьогодні
      На дні безодні
      Знайдем свободу!

      Шукаєм марно.
      І так нежданно
      Весна приходить...


      26.04.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    39. ПроЗОРІ
      Ти шукаєш мене іще в небі,
      Щоб сказати останнє "пробач".
      Я так довго світила для тебе,
      То ж тепер не сумуй і не плач.

      Не сумуй, хоч шляхи у нас різні,
      Не сумуй, бо я також почну.
      Зорі падають рано чи пізно,
      Щоб у серці ти мрію почув!

      Знаєш, завтра нова загориться,
      Щоб кохати і гріти тебе.
      Загадай лиш бажання - здійсниться,
      Бо сьогодні я впала з небес.


      25.04.2010р.
      03.45



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    40. About autumn
      Кохати осінь-
      То гарний спосіб
      Втекти від світу.

      Збирати листя
      Як совість чисте
      У душу світлу.

      Гуляти зранку
      Холодним парком
      І знати твердо:

      Життя прекрасне
      І власне щастя
      Ще спить напевно...

      Птахів у вирій
      Пустити щиро
      Сльозу зронити.

      І знати треба,
      Що сіре небо
      Не дасть їм жити.

      Летять далеко
      Мої лелеки,
      Тепла шукають.

      Забрали сили,
      Й мене лишили.
      Я вам прощаю.

      Почну спочатку,
      А вам на згадку
      Листок залишу.

      На ньому повість,
      Де гола совість
      Про осінь пише.


      24.04.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    41. Не зривайте квітів.
      Спокійно. Тихо.
      У шию дихав.
      Світанок скоро.

      Шалено. Ніжно.
      Цілунок свіжий.
      Ти щось говориш.

      Нестримно. Марно.
      Буває гарно
      Зривати квіти.

      Мене зриваєш,
      Кудись кидаєш,
      І знов летіти.

      Стебло зігнеться,
      В моєму серці
      Безмежно пусто.

      Листок зів"яне,
      В мені не стане
      Живого глузду.

      Яскраві зорі
      У цій love story
      Чомусь відсутні.

      Бувай здоровий,
      Привіт, минуле!
      Прощай, майбутнє...


      23.04.2010р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    42. Востаннє
      У небі - сонце,
      У серці - Моцарт.
      Іду на фініш.

      У тиші - вічність,
      А щастя - в січні.
      Куди ти плинеш?

      У морі - якір,
      У полі - маки.
      Межі немає.

      У вІршах - осінь,
      Весна - у прозі.
      І ти зникаєш.

      Куди й для чого?
      У сни до кого?
      Мені ж погано!

      Коли ідеш ти,
      То йди нарешті!
      Нехай не стане...

      Слова - не гроші,
      А ти хороший
      Тих слів шкодуєш.

      Слова на вітер,
      Зумій пустити
      Нехай подує.

      Я вже не буду
      Чекати чуда
      Як сонця в небі.

      Радій зізнанню,
      Бо я востаннє
      Пишу про тебе.

      22.04.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    43. Знаю
      Я знаю: в чудо
      Хороші люди
      Ще досі вірять.

      Я знаю: треба,
      В чужому небі
      Шукати мрію.

      Я знаю: вітер
      Печалі витер
      І став питати

      Чому я досі
      Шукаю осінь
      В твоїй кімнаті.

      Я знаю: ріки,
      Для того тільки -
      Перепливати.

      Я знаю: гори,
      Стоять для того,
      Щоб їх долати.

      Я знаю : двері,
      Усі відкриєш
      До свого раю.

      Я знаю: в тебе
      Є дивна сила.
      А ти це знаєш?

      21.04.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    44. * * *
      Питаєш втретє:
      "Ну як ти? Де ти?".
      А я далеко.

      В вогні згораю,
      В моєму раї
      Сьогодні пекло.

      Дивлюсь на сонце,
      Мені здалося,
      Фінал підходить.

      Для когось рідна,
      Комусь потрібна
      Моя свобода.

      Скували міцно,
      Весною в квітні,
      Мене кайдани.

      Не плачу зовсім,
      Бо скоро осінь
      В душі настане.

      Згоріли крила,
      Життя навчило:
      "Тримай закритим

      Холодне серце,
      Нехай не рветься
      Когось любити".

      Ховаю вкотре,
      Я очі мокрі.
      Бо сльози мучать.

      А ти питаєш:
      "Куди літала?"
      Напевно скучив.



      21.04.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    45. Його Нема.
      Його нема, немає поруч.
      Його нема і ти сама.
      Ти відображенню говориш:
      "Його нема, нема, нема!".

      Його немає серед люду,
      Його нема серед вітрів.
      А ти шукала його всюди,
      Щоб тільки поглядом зігрів.

      Його нема,замкнули коло -
      тебе всередину, пробач.
      І знаєш, він уже ніколи
      Не проситиме :" Не плач".

      Його нема, і пустка в серці,
      Бо ти належала йому.
      Не відпускала, так здається.
      А він поринув у пітьму.

      Його нема - шукаєш всюди.
      Скажи, що є!Ану, мерщій!
      Його нема і вже не буде.
      Але він поруч. У душі.


      20.04.2010р.

      "Наталія Крісман"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    46. Кому?
      Куди подіти шматочки світла?
      Кому віддати душевне літо?
      Роздати бідним.

      Кому відкрити вікно до неба?
      Якщо нікому його не треба?
      Воно не рідне.

      Кому писати на шибці вірші?
      Кого ті вірші тепер потішать?
      Вони без змісту.

      Кому віддати себе назавжди?
      Кому потрібна вчорашня правда?
      Вже надто пізно.

      Чому питань зараз так багато?
      Кого повинна про це питати?
      Нема нікого.

      Кому кричати, якщо не чують?
      Хотів мовчати — отож мовчу я.
      Шукаю Бога.

      20.04.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    47. Ми для світу
      Наталія Крісман:

      -Поетичні у нас "битви" -
      Я тобі - частинку світла,
      Ти мені - тепла навзаєм...
      Зробим світ подібним раю!!!

      Юлька Гриценко:

      -Ти мені - частинку сонця,
      Щоб життя світліш здалося.
      Я тобі - краплину неба,
      Щоб весна не йшла від тебе!

      Наталія Крісман:

      -Ти - мені, а я - тобі...
      Легше буде у журбі,
      На душі світліше,
      Серцю веселіше!...

      Юлька Гриценко:

      -Ти -мені, а я -тобі -
      Сонця в небі голубім.
      Щоб всі мрії воскресити -
      Щастям жити, а не снити!


      19.04.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    48. Діалог двох душ...
      Наталія Крісман:

      -Слова любові чути приємно -
      бо осявають світи ці темні!...

      Юлька Гриценко:

      -То ти навчила мене любити!
      І дивним світлом любові жити.
      То ти навчила мене літати,
      І власну мрію між мрій шукати.

      Наталія Крісман:

      -Не я навчила - лиш підштовхнула,
      щоб ти душею небес сягнула!
      Не я навчила тебе любити -
      у твоїм серці росли вже квіти!

      Юлька Гриценко:

      -Росли у серці моєму квіти,
      Та хтось повинен був їх полити!
      Як дати крилам частинку неба,
      То я навчилась лише від тебе!

      Наталія Крісман:

      -Дощі весняні їх окропили -
      тому й у тебе зміцніли крила!

      Юлька Гриценко:

      -У мене, звісно, зміцніли крила,
      Та ти, ж , рідненька їм дала силу!

      Наталія Крісман:

      -Якщо б не було мене у тебе -
      ти б висоти навчилась в неба!


      19.04.2010р.
      09.55



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    49. Про операторів
      Я мовчання як солод смакую,
      А мобільник все плаче : "Пробач".
      Та на відповідь коштів бракує,
      Може досить із мене нестач?

      Рідний номер не стану знімати.
      Замість голосу довгий гудок.
      Бо втомилась постійно читати,
      Я від нього сухе "все ок".

      Хворе серце тріпоче у грудях.
      Наче в прірву летять смс.
      І ніколи вже разом не будуть
      Мій "Djuice" і його "MTC".


      19.04.2010р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    50. Сьогодні вранці
      Сьогодні вранці спіймала вітер,
      Тепер не знаю куди подіти
      Його раптовість.

      Сьогодні вранці не пила кави,
      Потоки спогадів вмить зникали,
      Лишали совість.

      Сьогодні вранці я усміхнулась,
      Зловила щастя посеред вулиць,
      І не згубила.

      Сьогодні вранці я стала краща,
      І не заплачу тепер нізащо,
      Як я любила.

      Сьогодні вранці у парі з вітром,
      В саду дерева покрились цвітом,
      Кружляли в танці.

      Стою щаслива, дивлююсь - ідеш ти,
      Моя Весна... ти прийшла нарешті!
      Сьогодні вранці...

      18.04.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    51. Усе забути.. (дует)
      Юлька Гриценко:

      - Коли я зможу тебе забути,
      То світ, напевно, почне тонути
      В твоїх зіницях.
      Коли я зможу усе сказати,
      Весняне щастя почне вмирати
      В пустій криниці.
      Коли я зможу піти навіки,
      Безмежним морем всі стануть ріки,
      Життя залиють.
      Коли я зможу спалити вІрші,
      То світ накриє суцільна тиша -
      Думки завиють.
      Коли я зможу когось любити,
      То сонце знову почне світити,
      На тебе схоже.
      Коли я зможу тебе лишити,
      І перестану тобою снити...
      Я так не зможу!

      Наталія Крісман:

      - Не маєш права усе забути,
      Це наче випить келих отрути -
      Душу вбиває.
      Не маєш права враз заніміти,
      Не дарувати посмішок світу
      І трішки раю...
      Не маєш права піти навіки,
      Бо ти для Когось вже стала ліком
      На серця рани.
      Не маєш права спалити вірші,
      Бо світ від цього лиш стане гіршим
      І безталанним...
      Ти мусиш знову Когось любити,
      На крилах мрії увись злетіти,
      Зорею стати,
      І воскресити усе, що вмерло,
      І на шляху свої Говерли
      Усі здолати!


      Юлька Гриценко:

      - А я й не зможу усе забути,
      Тоді сама я почну тонути
      У власних мріях.
      А я не можу отак німіти,
      Бо в серці в"януть кохання квіти
      І вся надія...
      А я не можу піти навіки,
      Бо ТИ для мене вже стала ліком
      Останнім часом.
      А не можу вже не любити,
      Бо без любові так страшно жити,
      Безкрилим птахом.


      Наталія Крісман:

      - Буває часто - кохання квіти
      у серці в"януть,
      Життєві смерчі у нім лишають
      криваві рани.
      Нераз здається, у власних мріях
      почнем тонути,
      І в мить відчАю хотіли б спити
      келих отрути...
      Хоч в піднебессі безкрилим птахом
      літать не вмієм -
      Ми не здаємся - знов воскресаєм,
      шукаєм Мрію!


      Юлька Гриценко:

      - Шукаєм мрію, у піднебессі
      між зір гарячих,
      Знаходим раптом, радієм щиро
      і знову плачем.
      Бо тільки трохи вона дозволить
      себе тримати,
      А потім знову в зимовий холод
      назад вертатись...
      Шукаєм мрію, щораз сильніше
      за нею тужим,
      Крізь сонце влітку, дощі осінні
      й зимову стужу.
      Усі ми грішні, усі шукаєм,
      бо всі ми люди,
      У квітні зараз, я дихать хочу
      на повні груди...




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    52. Коли я зможу...
      Коли я зможу тебе забути,
      То світ, напевно, почне тонути
      В твоїх зіницях.

      Коли я зможу усе сказати,
      Весняне щастя почне вмирати
      В пустій криниці.

      Коли я зможу піти навіки,
      Безмежним морем всі стануть ріки,
      Життя залиють.

      Коли я зможу спалити вІрші,
      То світ накриє суцільна тиша -
      Думки завиють.

      Коли я зможу когось любити,
      То сонце знову почне світити,
      На тебе схоже.

      Коли я зможу тебе лишити,
      І перестану тобою снити...
      Я так не зможу!

      17.04.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    53. Я - Богові
      Я Богові
      Віддам своє життя.
      Дорогою
      Від зла до каяття.

      Я променем
      Зігрію цілий світ.
      І зморена
      Упаду на граніт.

      Я спалахом
      Морози прожену.
      І каторгу
      Як дар відтак прийму.

      Я в вічності
      Прозорій розтоплюсь.
      Я грішною
      До неба помолюсь.

      Дорогою
      Крізь обрії земні,
      Я - Богові,
      А Бог колись - мені...


      17.04.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    54. Театр
      Моє життя
      І почуття
      Поставили

      В театрі мрій
      Поміж вітрів
      Виставою.

      Вчорашній день
      Серед пісень
      Розгледіли.

      Глядач сліпий
      По нотах пив
      Трагедію.

      Щасливі всі,
      Бо ролі ці
      Розділені.

      А головне,
      Куди ж мене
      Поділи ви?

      Мої думки,
      Немов зірки
      Всі бачили.

      Стою дарма,
      Квитків нема.
      Все сплачено.


      16.04.2010р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    55. Ти слухав дощ...
      Ти слухав дощ, не чуючи мене.
      Твоя свідомість мріями сповита.
      Буває часом, думка промайне
      Про ту, котрій без тебе важко жити.

      Ти слухав дощ, ховаючись у сни,
      Щоб тільки серце хворе замовчало,
      Щоб приглушити почуття вини,
      Бо сил в душі і так не вистачало.

      Ти слухав дощ у квітні навесні
      І намагався в звуках розчинитись.
      Набрав мій номер і сказав мені,
      Що більше вже не будеш мені снитись.

      15.04.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    56. Для рідної душі
      Не станеш німою ніколи!
      Щоб вчитися я змогла,
      У тебе, у жінки-долі
      Писати на склі слова.

      Не станеш німою ніколи!
      Душа прагне висоти,
      Душа прагне вітру, волі,
      Палити старі мости...

      Не станеш німою ніколи!
      Не моритимеш душу свою.
      Я щаслива, я вдячна долі,
      Бо Наталю свою люблю!

      12.04.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    57. Комірець сорочки
      Комірець сорочки,
      Як провісник лиха.
      Там вуста червоні
      Причаїлись тихо.

      Там відбилась пристрасть
      В вигляді помади.
      Ти ретельно чистив
      Слід нічної зради.

      Пив "Медову з перцем",
      Щоб втопити грішність.
      Жив в моєму серці,
      Спав в чужому ліжку.

      Не хвилюйся, любий,
      Я попрала речі.
      На сорочці губи
      Не мої, до речі.


      12.04.2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 5

    58. Люблю
      Люблю Тебе
      Замріяно-осінню.
      Люблю Тебе
      Усміхнено-сумну.
      Люблю Тебе,
      Бо Ти - моє спасіння.
      Люблю Тебе одну.

      Впустив Тебе
      Розхристану повію.
      Впустив Тебе,
      Мій янголе святий.
      Впустив Тебе,
      А виплекану мрію
      Я сам занапастив.

      Біжу кудись,
      Шукаючи рятунку.
      Біжу кудись,
      Щоб зникнути на мить.
      Біжу кудись.
      Медовим поцілунком
      Твій слід мені болить...


      08.04.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    59. До мого Львова
      Пора радіти :
      Сміються діти,
      Бо пахнуть квіти
      І теплий вітер.
      У Львові літо.

      Душа піддасться
      Отій напасті,
      Потрапить в пастку,
      Де гарний настрій.
      У Львові щастя.

      Любов сторічна,
      Як буйна річка -
      Думок логічність
      І мрій магічність.
      У Львові вічність.

      І першим словом,
      Кричу раптово,
      Що терміново
      Я їду знову
      До свого Львова!!!

      03.04.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    60. Чоловікам до 1 квітня
      Він у мене справжній мачо,
      Супер-пупер, таки клас!
      Я взяла його на здачу,
      Колись купуючи матрас.

      Сильний, мужній, ідеальний,
      Ну як мрія чоловік!
      З нього користь тільки в спальні,
      Та і то, лиш раз на рік.

      Цілував мене з любов”ю.
      Словечка ніжні говорив.
      А потім на тобі — весною,
      Мене розумну обдурив!

      В чиєму ліжку ти блукаєш?
      І де ти лазив цілу ніч?
      Якщо ти більше не кохаєш,
      Зумій сказати : “Fuck you,bitch”


      01.04.2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    61. Крила
      - Мене давно вже ждуть вокзали,
      Немає виходу з біди.

      - А ви ж, Учителю, казали
      Про те, що вихід є завжди!

      - У нас шляхи, дитино, різні
      І час прийшов їм розійтись.
      Мені вертатися вже пізно,
      А ти цвіти і не журись.
      У тебе є магічні крила,
      Щоб підкорити небеса.

      - Учителю, не в крилах сила!
      Вони — лиш зовнішня краса.

      - Хіба не мріяла про небо,
      Щоб облетіти цілий світ?

      - Якщо ніхто не вірить в тебе,
      Тоді для чого цей політ?

      - Життя із казкою не схоже,
      Бо казка надто золота.

      - А я ж , Учителю, не зможу
      Без вас боротись за життя.

      - Ти лети життям, як птиця,
      Білих крилець не ламай.
      І якщо весна насниться,
      Ти про Вчителя згадай.

      Зміцніли крила- птахом стала.
      Пізнала істину свою.

      Вони навіки розпрощались,
      Колись зустрінуться...
      В раю.


      01.04.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    62. * * *
      Ночами дим
      Терпкий ковтаючи,
      Пишу листи,
      Не надсилаючи.

      Кому листи?
      Адресу втрачено.
      Мій світ пустий,
      А ти пробачений.

      Ти, ніби сон
      Щоночі бажаний.
      У твій полон
      Летіла вражена.

      Для нас зима
      Була гарячою.
      Поміж всіма
      Тебе лиш бачила.

      Пробач мені
      За сльози ріками.
      Приходь вві сні.
      Хоча би інколи!

      Душа болить
      Удвоє скручена.
      Всього лиш мить -
      І ми розлучені.


      31.03.2010р.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 5

    63. Вона нагадує весну
      Вона нагадує весну.
      Привітну, сонячну, красиву.
      Бува усміхнено-щасливу,
      А іноді замріяно-сумну.

      Напевно вирвалась зі сну,
      Щоб все навколо освітити.
      Її не можна не любити.
      Вона нагадує весну.

      Здається, дівчина земна!
      І за спиною крил не має.
      Чому ж так впевнено літає?
      А може, то і є весна?


      2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    64. Стань рабом
      А хочеш -- будь моїм рабом!
      Лови за мною кожен подих,
      Не сподівайсь винагороди,
      Не розраховуй на любов.

      Віддай мені своє життя --
      Я ним умить заволодію.
      Відкинь і віру, і надію --
      Вони пішли у небуття.

      Я вранці тихо підкрадусь,
      І буду довго катувати...
      Не маєш права помирати --
      Ти сам обрав свою стезю...

      Ще прагнеш вирватись з оков?
      Постійно втомлений, голодний.
      Ти підписав контракт сьогодні,
      На ньому ще жевріє кров.

      Жорстоким левам кину я
      Тебе для втіхи і забави.
      Я твій Господь і твій Диявол.
      Твоя душа тепер - МОЯ!!!

      Даруй мені свою любов!
      Зігрій у впевнених долонях!
      Тримай у ніжному полоні,
      А ні - то стань моїм рабом!



      28.03.2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 5

    65. Про Доступ
      Весна так тихо
      Зламала кригу.
      Душа застигла,
      І мить, як вічність.

      Рахую зорі,
      А ти говориш,
      Що хочеш моря.
      Усе логічно.

      Душа замерзла,
      Бо я твереза.
      Стояти в черзі -
      То не для мене.

      Ловлю моменти,
      Аплодисменти
      І компліменти.
      Стою на сцені.

      Змінив всі ролі,
      Змінив паролі,
      І прагнув волі.
      Іди лікуйся!

      А я так просто
      Відкрила доступ
      І серце просить:
      “Зареєструйся”.


      27.03.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    66. Я не плачу
      Не плачу я,не плачу зовсім!
      То просто сонце так пече,
      Що мимоволі тануть сльози
      І тихо котяться з очей.

      Не плачу я, не плачу більше!
      То просто падають дощі,
      Що начитавшись моїх віршів,
      У шибку стукають вночі.

      Не плачу я, нема причини,
      І більше жити не боюсь.
      Без крил літати я навчилась!
      Весна ще плаче... Я сміюсь!


      26.03.2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 5

    67. Смак весни
      Сніданок, змазаний душею,
      А на обід пусті слова.
      Фальшива ласка на вечерю,
      До чаю - відчай і дива...

      Налив собі сто грамів болю,
      Мені - півлітра злих образ.
      Стакан, наповнений любов"ю,
      Перехилявся раз у раз.

      Свою байдужість у пакеті,
      Спали на синьому вогні.
      Я так ненавиджу дієти!
      Тому зготуй веснУ мені!


      25.03.2010р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    68. Давай
      Давай закінчимо, що розпочали.
      Над "і" крапки ще не стоять.
      Щоб потім темними ночами
      Не мріяти, коли всі сплять.

      І коло розірвемо зовсім!
      Бо потім зради не спливуть.
      І як прийде до Львова осінь
      Ми не згадаємо де суть.

      Давай зруйнуємо кордони.
      Згаси вогонь, що не вмирав.
      Щоб потім "лепси" і "гордони"
      Нам не співали про мораль.

      Допишемо обоє повість.
      Насамкінець єдине "стоп".
      Щоб заспокоїлася совість,
      Щоб пам"ятати хто є хто.


      23.03.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    69. Слухаючи Моцарта
      Не стій - іди.
      Твої сліди
      Десь зникнуть.

      Залиш мене.
      Усе мине.
      Я звикну.

      Облиш, не грай
      І я про рай
      Забуду.

      А восени
      У твої сни
      Прибуду.

      Прийду дощем
      До тебе ще
      Під осінь.

      І як твоя
      Погладжу я
      Волосся.

      Душа злетить
      Й заплачу вмить,
      Мов злива.

      Не стій - іди!
      І будь завжди
      Щасливий...


      22.03.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    70. Про слова
      Поет насправді теж художник.
      У нього фарби — то слова.
      Та малювати ними можна,
      Якщо фантазія жива.

      Змішай зелені і рожеві,
      Додай краплину жовтизни,
      І затанцює на папері
      Портрет спізнілої весни.

      Тепер малюй ясне проміння
      На фоні золото-дібров.
      Легка, замріяно-осіння
      З-під пензля випливе любов.

      Змішай добро і гарний настрій,
      Тепло і усмішку змішай.
      Ти намалюй для світу щастя,
      І по шматочку всім роздай.

      Не бійся з пензликом погратись!
      Словами вже не говори -
      Навчись словами малювати!
      І вивчи їхні кольори...

      19.03.2010р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    71. Буде син...
      Життя розбігалось по шпалах,
      І не спинити часу плин.
      Тебе, на жаль, весна забрала.
      А в мене скоро буде син.

      Твої у нього будуть очі,
      Твій ніс і усмішка твоя.
      І щоб не плакав серед ночі
      Я дам йому твоє ім”я.

      У нього буде ніжний голос,
      Такий, як в тебе навесні.
      І щоб не бачив зла навколо,
      Йому співатиму пісні.

      Твої у нього будуть руки,
      Та іскри розуму твого.
      І щоб про тебе не забути,
      Я цілуватиму його...


      18.03.2010р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    72. Люби життя...
      Не плач!
      Не плачуть сильні люди...
      Не плач!
      Усе колись мине.
      Не плач!
      Бо щастя іще буде
      Й забудеться сумне.

      Радій!
      Життя лиш раз дається!
      Радій,
      Вже плакала колись.
      Радій!
      Плекай весну у серці
      І просто усміхнись.

      Сховай
      Свій відчай у кишеню.
      Сховай,
      а краще загуби!!!
      Малюй
      По чорному зеленим.
      Життя своє люби...

      17.03.2010р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 4.88 | Рейтинг "Майстерень": 4.88
      Самооцінка: 4

    73. У моєму сні...
      Зупинись, будь ласка,
      Підніми листок.
      І в осінню казку
      Проклади місток.

      Закохайся в вітер
      І для себе знай,
      Що зів”ялі квіти -
      То квиток у рай.

      Восени світанки -
      Найтепліша мить.
      Бо крізь шибку зранку
      Листопад шумить.

      Замість слів холодних
      Розкажи весні,
      Що ти був сьогодні
      У моєму сні...


      17.03.2010р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    74. Сніжинки навесні
      Сніжинок крихітних рої
      Усе кружляють білим птахом.
      Навпроти очі. Не твої.
      Хоч тіло ще тобою пахне.

      Сніжинки дружно вгору-вниз
      Танцюють мрійно на морозі.
      Сьогодні замість "Повернись"
      Скажу тобі нарешті: "Досить!".

      Сніжинки тануть навесні
      І не прощаючись зникають.
      Ти ще заплачеш по мені,
      А я тебе вже й не згадаю.



      14.03.2010р.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    75. Я не буду пташкою...
      Я ручною пташкою
      Вже не буду - важко так!

      Стану теплим променем
      І для тебе спомином.

      І весняним сонечком
      У твоє віконечко

      Я не буду стукати,
      Бо розбуджу звуками.

      Не зустріну поглядом,
      Не зігрію з холоду.

      Не допишу повісті
      І довірюсь совісті.

      Серед ночі в відчаї
      Не прийду освідчитись.

      Вільною, свобідною...
      Вже не буду рідною...


      12.03.10р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    76. У світі символів
      “Як бракує мужності!”,-
      Шепотів листок.
      На трамвай байдужості
      Я візьму квиток.

      У крамниці здогадок,
      Продавець помер.
      Я на ринку спогадів,
      Все продам тепер.

      На вокзалі спокою,
      Постою сама.
      В світі сну глибокого,
      Вже тебе нема.


      10.03.10р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    77. Для тих, хто планує одружитися 10.10.10.
      Пам'ятай щасливою,
      і забудь сумне.
      Восени під зливою
      Пам”ятай мене.

      Пам'ятай коханою,
      І тепло моє.
      Із листками впалими,
      Я з тобою є.

      Пам'ятай єдиною.
      І собі лети.
      Крилам, що за спИною
      Дозволяй рости.

      Закохайся дОсмерті
      й більше не зникай.
      Восени під грозами,
      Просто пам'ятай...


      10.03.10р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    78. Я завагітніла...
      Я завагітніла думками,
      І третю ніч уже не сплю.
      Хвилини тягнуться роками,
      Ковтаю біль, мовчу, терплю.

      Я завагітніла думками,
      І вийшла заміж за життя.
      А навесні попід зірками
      Я народила почуття...

      Я завагітніла думками...



      09.03.2010р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    79. Коли сніги розтанули
      Зима вернулася у Львів
      І знову вулиці засніжені.
      Цілунком березень зустрів
      Її закохану й розніжену.

      Весняні квіти дарував,
      Вустами теплими торкаючись.
      Холодні губи цілував,
      Не вибачаючись, не каючись.

      І сам забув, що то зима,
      І називав її коханою.
      Зникала мрія, як туман,
      Коли сніги розтанули...


      08.03.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    80. Впусти мене
      Присвячую усім, хто втрачаючи кохання, боявся жити...


      Впусти мене,
      Лише на мить погрітись.
      Впусти мене,
      Замерзла навесні.
      Впусти мене,
      Я хочу розгорітись,
      І танути, як сніг.


      Цілуй мене
      Закохано і палко.
      Цілуй мене
      І тихо щось кажи.
      Цілуй мене
      І запахом фіалки
      Навік приворожи.


      Забудь мене.
      Я заховаюсь добре.
      Забудь мене,
      Назавжди замовчу.
      Забудь мене.
      Я снігом, хоч і мокрим
      За щастя заплачу.


      Пробач мені,
      За те, що так хотіла.
      Пробач мені.
      Я більше не прийду.
      Пробач мені,
      Що я не долетіла -
      Розбилась на льоту.

      07.03.2010р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    81. * * *
      Беріг в душі частинку літа,
      І сіяв промені на сніг.
      Гарячим поглядом зігріта,
      Я захлиналась уві сні.

      Тобі, як Богові молилась,
      Тебе-Диявола кляла.
      В тобі блукала і губилась,
      Тебе хотіла, й не могла...

      Залежна,вірна, одержима.
      Обмежена тобою вкрай.
      Я до літа не дожила.
      Серед Осені шукай....


      04.03.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Під знаком STOP
      =4=

      На дворі плюс,
      А я не сплю,
      Бо холодно.

      Я з”їм тепер
      ВсьогО тебе
      Із голоду.

      Розтане сніг,
      Всі “так” і “ні”
      Ми зважимо.

      І їм усім
      Про нашу ніч
      Не скажемо.


      03.03.2010



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Здавалось, всі ми українці...
      Здавалось, всі ми українці...
      Здавалось, справжні патріоти.
      Але кожен наодинці
      Прагне ВЛАСНОЇ свободи.
      Здавалось, всі ми українці...

      Мовчить згвалтована, побита.
      Долинає тільки стогін.
      Обіцяли всі любити,
      А тепер нема нікого.
      Мовчить згвалтована, побита...

      Нема кому її зігріти.
      І душа, як квітка в"яне.
      Я кричу: "Прокиньтесь, діти!
      Мати гине у кайданах!"
      Нема кому її зігріти...

      28.02.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    84. Осінь
      Десь далеко, у вільному світі,
      Який не зберігся досі.
      Серед неба, вогню й зорецвітів
      Жила чарівниця Осінь.

      Руде волосся, що спадало,
      Немовби шовк з її очей.
      Здалека блиском чарувало,
      Не можна відвести очей.

      Зелені очі, наче хвилі,
      Відбивали цілий світ.
      Вона жила в своєму світі
      Ось уже багато літ.

      Вона хотіла жити вічно.
      Просто жити і цвісти.
      І створила світ магічний,
      Де немає самоти.

      Де кохання не літає.
      Де його забули всі.
      Де про спогади не знають,
      Там, де зорі у руці.

      Світ, де статус неважливий.
      Світ, де гроші не в ціні.
      Де панує тільки диво,
      Де є Осінь, вірші, ніч...

      Зелене платтячко носила.
      На шиї - камінь лісовий.
      Щоночі вічним щастям снила,
      Щоб воно явилось їй.

      І воно таки явилось.
      Принесло кохання їй.
      Але небо розізлилось.
      І насунув буревій.

      За вікном зима кружляла,
      Але сонце так пекло.
      ЇЇ відьмою вважали,
      Що творила тільки зло.

      А вона стояла збоку.
      Дивний голос залунав:
      "Відтепер ти - пора року,
      І навік тепер одна!"

      Вона миттю світ розбила,
      І далеко в ніч втекла.
      Сотні років вона жила,
      Але щастя не знайшла.

      2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ***
      Летіти, бігти і пливти,
      Щоб кроки чулися до неба.
      Щоб просто знати - поруч Ти,
      Щоб просто бути біля тебе.

      Ти знову просишся у сни,
      Тим єдиним хочеш стати.
      Коханий, крила поверни,
      І навчи мене літати.

      19.08.08



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. До Ангела
      Привіт, мій Ангел Золотий!
      Пишу тобі, як в перший раз.
      Рука закохано тремтить
      і все нагадує про нас.

      Я не плачу. Я мовчу.
      Хоч кричати я готова.
      Тільки лиш би ти почув
      Оці три магічних слова.

      Як ти сонце? Ще не спиш?
      Я заснути теж не можу.
      І ховаю очі в ніч.
      Ми у цьому надто схожі.

      Я пишу, а ти прости.
      Не прокидайся серед дночі.
      Не читай мої листи.
      Не відписуй. Я так хочу...

      21.07.07



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Вірші
      В моїй душі нарешті тиша
      І я нарешті знову плачу.
      Я спалила 209 віршів
      Про щастя, мрії і невдачі.

      Сьогодні вмить я стала інша.
      Сьогодні вітер був гарячим.
      Злетіли в небо мої вірші
      Про щастя, мрії і невдачі.

      Нестерпний біль мене залишив,
      І я нічого вже не значу.
      Тепер немає моїх віршів
      Про щастя, мрії і невдачі.

      Тепер у мене мрії інші,
      Тепер я долі щиро вдячна
      За те, що я писала вірші
      Про щастя, мрії і невдачі...

      2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Лист від Осені
      Ти надіслала жовті квіти
      І підписала: "Я люблю".
      Дала тим самим зрозуміти -
      Тобі, як Богові молюсь.

      Ти надіслала мені небо,
      І присмак літньої роси.
      Ти довела, що світ без тебе
      То світ, позбавлений краси.

      Ти надіслала мені море,
      І дві путівки в далечінь.
      І ти так впевнено говориш,
      Що я без тебе просто тінь.

      Ти надіслала мені холод,
      І жовте листя восени.
      Мені примарився твій голос,
      І я сховалася у сни...

      23.08.08



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Під знаком STOP
      =1=

      Під знаком STOP
      Сухий листок
      Пожмаканий.

      Ти все почув
      І я мовчу
      Заплакана.

      То львівський рай:
      Старий трамвай
      І вулиці.

      Весна вже раз
      Пішла від нас.
      Минулося.

      За тридцять днів
      По тонні слів
      Сказали ми.

      Пройшла зима,
      Блукай сама
      Вокзалами.

      Прощай-прости
      І відпусти
      Під зливою.

      Бо під дощем
      Я буду ще
      Щасливою.

      =2=

      Минула ніч.
      У чому річ?
      Не спалося.

      Лічу до ста.
      Твої вуста
      Згадалися.

      Налив вина
      І пив до дна
      Знеможено.

      Спалив мости
      Та всюди ти
      У кожному.

      Забудь сумне,
      Годуй мене
      Сніданками.

      Ти зранку йшов,
      Забула, що
      Коханка я.

      Накину плащ,
      А ти не плач.
      Не згадуймо.

      І цілу ніч
      Я віч-на-віч
      З помадою.

      =3=

      Прокляв мене
      І не мине
      До старості.

      Ти був сліпим,
      але не пий
      Із радості.

      Залиш вино,
      Й не економ
      На реченнях.

      Ти ще нічий?
      Віддай ключі?
      Безпечніше...

      Не хочу я
      (хоч не твоя)
      Ніякого!

      А ти кохав
      Чи не кохав?
      Однаково.



      23.02.2010



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 5

    90. Симфонія
      Я дихала тобою все життя,
      Хоча зустріла тільки вчора.
      Колись закрита і свята,
      А нині безнадійно хвора.

      О пів на восьму. Вже пора.
      Коханий, швидше роздягайся.
      В моїх обіймах помирай.
      Бери мене, не зупиняйся.

      Лунка симфонія двох тіл.
      Здається, струни обірвались.
      Ти так давно цього хотів,
      І дві душі в одну з”єднались.

      Сліди кохання на руках.
      Усе проспівано, по нотках.
      Не правду кажуть, що слизька,
      Та й не така вже і солодка...


      22/02/2010



      Коментарі (68)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 5

    91. Ти мене всю випив
      Ти мене до дна всю випив.
      Усі кордони зруйнував.
      І ніжно в шию цілував.
      Ти мене до дна всю випив.

      Почуттями тут не пахне.
      Ми просто дві німі душі.
      Слова на ранок залиши.
      Почуттями тут не пахне.

      Ти мене до дна всю випив.
      Очі заховав сумні.
      Ти живеш тепер в мені.
      Бо ти із мене осінь випив.

      21.02.2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    92. Твоя колишня
      Пустий вокзал. Важка валіза.
      Вдома.
      У голову дурниці лізуть.
      Втома.
      Ти не повернешся ніколи.
      Дійсно.
      А стрілки бігають по колу.
      Пізно.
      Купила каву з автомату.
      Смачно.
      Твої думки вже не крилаті.
      Лячно.
      Прихід весни чомусь не тішить.
      Зовсім.
      Нема автобуса. Що ж, пішки.
      Досить.
      Ти повернутись так хотіла.
      Вдало.
      Його "прощай" не долетіло.
      Впало.
      Тепер сидиш сама і плачеш.
      Наче.
      Невже нічого ти не значиш?
      Значиш...



      14.02.2010



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    93. Пахне вітром
      Пориви вітру.
      Так весняно.
      Ти сльози витри!
      Ти - кохана.
      Холодні ночі.
      Щось зігріє.
      Навпроти очі.
      Поруч мрія.
      Солодка кава.
      Сік фруктовий.
      Давно чекала.
      Він готовий.
      Це просто спалах.
      Мить, як вічність.
      Ти так кохала.
      Його в січні.
      Спи,ще рано.
      Пахне вітром.
      Ти - кохана!
      Сльози витри.

      11.02.2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    94. Дорога в рай
      Ми впали духом, ми заснули,
      І ждем покаяння в небес.
      Прощали всіх, себе — забули.
      Пророк помер і не воскрес?

      Німіють ноги, в'януть душі,
      І опадають пелюстки.
      Назустріч холоду і стужі
      Ми йдем роками крізь віки.

      Яккби я мала вільні крила,
      І змогу вирватись з тенет.
      То я б із вітром полетіла,
      І загубилась між планет.

      То я б усім вам показала,
      Що вихід є! Ви тільки йдіть!
      І ви б на ноги повставали,
      І розпочали свій політ.

      Горить ще вогник, догорає,
      І той один таки прийде.
      Він нас виведе до раю,
      Він життя для нас знайде.

      Прийде і грішних нас пробачить,
      І покаже вірну путь.
      Можливо, я його вже не побачу,
      Та мої діти гордо з ним підуть!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. The flow of spring
      З коханням, щастям і думками
      Прощаюсь. Вільний ти тепер.
      Не штурмуй мене листами.
      Сьогодні адресат помер.
      - Чому ти йдеш?, - мене питаєш.
      - Бо я втомилась від життя.
      - Тебе кохаю, ти це знаєш!
      - А я не вірю в почуття.
      - А ти щоранку усміхалась.
      - А ти цього не розумів.
      - А ти казала, що кохала!
      - А ти не вірив, не хотів.
      - А ми удвох зустріли осінь.
      - А ти закоханий в весну.
      - А ти мене любила досі!
      - А ти під іншою заснув.
      - А ти мені писала вірші.
      - І спалила їх до тла.
      - Ти зробила мене іншим.
      - Я інакше не могла...
      - А ти казала, що назавжди!
      - А ти не вірив в ті слова.
      - Я не зміг сказати правди.
      - То була правда. Лиш крива.
      - Я любив тебе без тями!
      - Ти лиш образ полюбив.
      - Ти стали мріями, думками.
      - Ти мрію в клітку посадив.
      - Ти ж сама туди влетіла!
      - А ти лиш дверку зачинив.
      - Я віддав тобі світ білий.
      - І всі барви погубив.
      - Я почав любити осінь!
      - А через день прийшла зима.
      - Я ж тебе кохаю досі...
      - Прийшла весна. Мене нема.

      2009



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. LOST
      Він тихо плакав у кутку.
      Ковтаючи солоні сльози.
      Усе життя шукав таку!
      Але вона сказала : "Досить".

      Здавалось, зрілий чоловік,
      Але ховав від неї очі.
      І незважаючи на вік,
      Вони кохалися щоночі.

      У груди бився і кричав,
      Молив її, щоб повернулась.
      Але вона допила чай,
      І на прощання усміхнулась.

      Кидався тоннами тепла.
      Та обіцяв любити вічно.
      Зібрала речі і пішла
      Шукати березень у січні.

      07.02.2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    97. Сhoking
      У дівчинки забрали сонце.
      Темно.
      Туманом вкрили цілий світ.
      Страшно.
      Пташка сіла на віконце.
      Певно.
      В повітрі досі яблунь цвіт.
      Важко.

      У дівчинки забрали небо.
      Вічне.
      Зламали птахові крило.
      Лячно.
      Не сіре, їй блакитне треба.
      В січні.
      І щось під серцем запекло.
      Вдячна.

      У дівчинки забрали голос.
      Тихо.
      Дали зошит, олівець.
      Звісно.
      Малює білим біле коло.
      Лихо.
      Зупинка серця. Ось кінець.
      Пізно.


      06.02.2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    98. Про щастя
      Зима, а в мене ще осінні ночі,
      І купи листя золоті.
      Скажи, які у щастя очі?
      Такі, як в тебе - не прості.

      Дерева, що зійшлися в коло,
      І сніг з відтінком сивини.
      Скажи, який у щастя голос?
      Такий, як в тебе - весело-сумний.

      Зимове сонце ранком будить,
      Дарує промені палкі.
      Скажи, які у щастя губи?
      Такі, як в тебе - солодко-гіркі.

      Осіння тиша. Дивні звуки.
      Мороз малює по вікні.
      Скажи, які у щастя руки?
      Такі, як в тебе - тепло-крижані.

      Кричу. Лиш ехо відізветься.
      Мене ненавидить зима.
      Скажи, яке у щастя серце?
      Таке, як в тебе - там мене нема.




      25.01.2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    99. Німе кіно
      Німе кіно. Без голосу. Без тиші.
      Зал пустий. І глядачів нема.
      І лиш вона - приваблива актриса,
      Колись- щаслива, а тепер - сама.

      Життя століттями тягнулось.
      І пролетіло, як той птах.
      Шарф на голе тіло одягнула.
      Такий старий, що просто жах.

      Обличчя. Зморшки. Мокрі вії.
      Помада сохне на губах.
      І гаманець. У ньому - мрія,
      Кленовий лист в рудих тонах.

      Інтриги. Зустрічі. Скандали.
      Відома, горда. І слабка.
      Життя закінчилось. Що далі?
      Листок розсипався в руках.

      Гарячі фото. Силуети.
      Шматочки слави і вино.
      Мовчить ТВ, мовчать газети.
      Її забули вже давно.

      Осінній ліс. Весняні квіти.
      І теплий вітер прилетів.
      І той, що дарував їй літо.
      І той, що так дітей хотів.

      Його на ролі проміняла.
      А щастя - бідним роздала.
      Слава очі затуляла.
      А потім слава десь втекла...

      У нього все- сім"я, дружина.
      У неї - гроші і вино.
      Мовчить ТВ, мовчать новини.
      Її забули вже давно.




      24.01.2010.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    100. Мовчи
      Мовчи. Слова вже не потрібні.
      Усе, що міг ти вже сказав.
      Такі чужі, що дуже рідні,
      Земні істоти в небесах.

      Мовчи. Не руш столітню тишу.
      І сліз не лий- то лиш вода.
      Осінній лист тобі залишу.
      Щоб ти мене колись згадав.

      Мовчи. Ковтай вино солодке.
      Дивись на те, як дим пливе.
      Вібрація. Знайомі нотки.
      У телефоні хтось живе...

      Мовчи.Дивись тепер на когось.
      Комусь віддай себе от так.
      А мій чужий холодний голос,
      ночами чутимеш на смак.

      Мовчи. Не кидайся словами.
      Ти думаєш, у них душі нема?
      Роман, написаний не нами.
      Роман писала я сама.

      Мовчи. Сюжетів не вигадуй.
      Я все продумала давно.
      Ти щастя кинув десь позаду.
      Лежить залякане воно.

      Мовчи. Чекай, що сонце встане.
      І будь щасливий навесні.
      Весняна квіточка зів"яне.
      А лист осінній - точно ні!

      Мовчи. Лови проміння зранку.
      І голову на неї опусти.
      Вона кохана чи коханка?
      Віддав їй тіло. А де ти!

      Мовчи. Не бійся злих морозів.
      Вони не вічні, як і я.
      Тобі - всі усмішки і сльози.
      Були. Бо думала - твоя.

      Мовчання — золото. Красиво.
      Правдиво-гірко не спинив.
      Самотній вовк, проте щасливий.
      Чужу вовчицю не впустив.

      Купався в сонці, вітром грався.
      Вже за спиною крил не мав.
      І лиш коли помер дізнався.
      Що надто довго він мовчав...



      23.01. 2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    101. «Відпусти»
      Відпусти, я так більше не можу.
      Відпусти, я забуду тебе.
      Знаєш, все це на казку не схоже,
      Тільки плачу й жалію себе.

      Відпусти, я не хочу так жити.
      Я давно не кохаю тебе.
      Наші спогади хвилею змито,
      Я піду, ти забудеш мене.

      Відпусти, я тікаю від тебе.
      Я іду. Прощавай і лети.
      А вгорі плаче зорями небо.
      Плаче небо. Мене відпусти.


      2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 5

    102. Тобі
      Стою над прірвою, як ніч,
      Така щаслива й екстремальна.
      А ти дивишся й мовчиш,
      Тепер я знаю – все нормально.

      Стою і дивлюсь в небеса,
      Які не впадуть вже ніколи.
      А ти мені колись листи писав,
      Коли ми ще учились в школі.

      Стою над прірвою давно,
      Багато років пролетіло.
      В руці цигарка і вино,
      і наче блискавка по тілу.

      Тепер ми різні, як світи.
      У кожного свій дім, життя, родина.
      Чому ж мене ти відпустив?
      Тебе я бачу, дивлячись на сина.


      2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    103. Зима
      Вже зима,
      Так важко звикнути до цього.
      Тебе нема,
      Я вже й не згадую нічого.
      Пусті слова,
      Від них була така щаслива.
      Ледь жива,
      І не чекаю більше дива.
      Вже зима,
      Білим снігом все покрите.
      Я сама,
      Хотіла лиш для тебе жити.
      Знову біль,
      Серце плаче знов ночами.
      Все тобі,
      Що померло поміж нами.
      Знову йдеш,
      Але я не піду слідом.
      Щастя теж
      Назавжди від мене піде.
      Ти не сам,
      Але ти давно без мене.
      Ти сказав,
      Що тебе вже не поверну.
      Що ж, бувай,
      Пам»ятай усе, що було.
      Прощавай,
      Усі спогади поснули.
      Винна я,
      Йди дорогою своєю.
      Не твоя.
      І не буду вже твоєю.

      2005



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    104. Крізь осінь
      Чому осінні дні минули?
      Наказ природи?Чи таке життя?
      Стогнало листя...ви не чули...
      У вас немає співчуття...

      Чомусь все дороге втрачаєш.
      Нестача часу ...чи бажань.
      Чому прекрасного не помічаєш?
      А лиш потворним сповнена, на жаль.

      Чому ти нехтуєш коханням?
      Занадто сильна? Чи слабка...
      Ти написала вірш останній,
      А там лиш назва й жодного рядка...

      Чому закохані літають?
      І все шукають новизну.
      Чому поети рано помирають?
      Від браку слави?Чи від браку сну?

      Чомусь тобі так мало тиші.
      Чомусь ти чуєш кожен крок.
      Чомусь НОЧАМИ вірші пишеш.
      Удень нема натхнення?Чи зірок?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    105. «Поезія»
      Слова сплітаються в рядки,
      І їм уже немає ліку.
      Моїх віршів малесенькі струмки
      Перетворились в буйні ріки.

      Захоплюють, затягують, крадуть,
      І я уже від них залежна.
      Слова, що лезом душу рвуть,
      Слова, як вітер – сильний і безмежний.

      Словам віддала всю себе,
      І чим закінчиться не знала.
      Не знала, що впаде з небес
      Ота іскра, отой маленький спалах.

      В моїх віршах живе зима,
      Вони стають мені чужими.
      Вірші, де змісту вже нема,
      Вірші, де майже нема рими.

      Пишу, вбиваючи себе,
      Колись мені було цікаво:
      «Поезія – це дар з небес
      Чи може просто шлях до слави?»
      2006



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    106. «Дощ»
      Дощ сьогодні просто падав,
      Просто літніх крапель стук.
      Я мовчу і ти не згадуй
      Нашу осінь золоту.

      Наші радості, тривоги,
      Наші перші літні дні.
      Перші іскри сміху мого,
      Перші мрії з моїх снів.

      Повернутись не попрошу,
      Вітер в спогади несе.
      Пам»ятай усе хороше
      І забудь погане все.

      Пам»ятай : зима повела
      Нас з тобою в море сну.
      Пам»ятай мене веселу
      І забудь мене сумну.

      Пам»ятай про сонце зранку
      І забудь про дощ нічний.
      Знай, що я кохала палко,
      І забудь, що ти нічий.

      Час від часу мене згадуй,
      Таку ж відкриту і просту.
      Дощ сьогодні просто падав,
      Це був просто крапель стук.
      2006



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.13

    107. «Дозволь»
      Дозволь мені світанком бути,
      І з неба бачити тебе.
      Дозволь до тебе доторкнутись,
      Як промінь сонця до небес.

      Дозволь про тебе пам»ятати,
      В блакить злетіти, наче птах.
      Дозволь мені тебе кохати,
      Тонути у твоїх очах.

      Якщо захочеш, вітром стану,
      Розвію спогади і біль.
      Я буду поруч, мій коханий,
      Я буду завжди при тобі.

      Я злечу в осіннє небо,
      Але тебе там вже нема.
      Я просто думаю про тебе.
      Осіннє небо??? Вже зима...




      2007



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. «Віддам»
      Давній Львів мене покличе
      За легендами у сни.
      Я тобі любов позичу,
      Але завтра поверни.

      Я віддам тобі всі мрії,
      Сповідання, почуття.
      Я віддам тобі надію,
      Й інші прояви життя.

      Я віддам тобі світанки,
      І рожевий цвіт небес.
      Ну, а завтра в сьомій ранку
      Я віддам тобі себе.

      Я віддам тобі свободу,
      І всі щирі відчуття.
      Я від заходу до сходу
      Перейду твоє життя.

      Я віддам тобі свій голос,
      Все життя буду німа.
      Розмкну холодне коло,
      Де давно тепла нема.

      Я віддам усе, що маю,
      І забуду образ твій.
      В мене крила є, що сяють.
      Не віддам я їх. Не мрій!

      2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Ти надто сірий
      Ти надто сірий, як для мене,
      Ти надто добрий для людей.
      А я закохана в зелене,
      Я в пошуку нових ідей!

      Твоє життя лише стандарти,
      І ти не знаєш чи є Бог.
      А моє – це гра у карти,
      Моє – це шлях до перемог.

      Ти надто тихий, надто скромний!
      Ти свято віриш у весну.
      А я все бігаю невтомно,
      А я шукаю новизну!

      Ти всміхаєшся крізь зуби,
      Лише тому, що кажу я!
      Ти занадто мене любиш.
      Пробач. Не доля. Не твоя.

      Я лечу, я піднімаюсь.
      Я вже звикла до висот.
      І щоразу намагаюсь
      Не прожити без пригод.

      Ти мовчки дивишся на мене,
      І очікуєш чогось.
      А я закохана в зелене,
      І в світі є такий ще хтось.

      Він народжений літати,
      Він шалений, як ніхто.
      Він вночі не любить спати.
      У його душі мотор!!!

      Я літаю попід небом,
      Із жар-птицею в руках.
      Прощавай, я йду від тебе!
      Ти вже впав в моїх очах.

      2008



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Не я. Не тобі.
      Зима мій світ собі забрала,
      А грудень сон у мене вкрав.
      Не я тебе до болю покохала,
      Це ти мене у себе закохав.


      Писала вдень, вночі писала,
      Та не відправила листи.
      Не я тобі життя зламала,
      Це ти мене в своє життя впустив.

      Усе забула, все спалила.
      І вічний спокій вмить настав.
      Не я до тебе говорила,
      Це ти мене про сніг спитав.

      Кричала, плакала, молилась,
      Зі страху плутала слова.
      А я ж на тебе не дивилась,
      Це ти мені свій погляд дарував.

      Змирилась,втішилась, заснула.
      І просто прокляла любов.
      Не я твою дорогу перетнула,
      Це ти моєю стежкою пройшов.

      А згодом знову я сміялась,
      Та хтось натиснув на педаль.
      Не я у тебе все забрала,
      Ти сам мені усе віддав.

      Останній день. І прірва далі.
      Не усміхнулась. Не сказав.
      Не я тобі усе віддала,
      Це ти мене у мене вкрав.

      24.12.2008р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    111. ТИ
      Ти той, кому властиво забувати,
      Що осінь не приходить без дощу.
      Ти той, кому не варто співчувати,
      Четвертий рік тобі я лист пишу.

      Долий до крові трохи кави,
      І просто вилий крізь вікно.
      Монотонно, нецікаво
      І рідний Львів вже спить давно.

      Змішай в душі тепло і холод,
      Від мене голову втрачай.
      Крізь сон летить «Самотнє соло» ,
      А я все п’ю зелений чай.

      Ти той, кому не варто вибачати,
      Байдужий погляд і солодкий дим.
      Ти той, хто не навчиться помічати,
      Що листя може бути золотим.

      Ти той, кому не можна довіряти,
      А я довірилась сама.
      Ти той, хто вчив мене літати.
      Ти той, кого у мене вже нема.


      2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25