Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ірина Білінська (1984)
Я вірю, що серця – то вільні птиці,
Які шукають щастя вічний сад.
Я вірю, що любов – життя криниця.
Хто з неї п’є, той не зазнає втрат.


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Жодних ані випадків, ні збігів
    Жодних ані випадків, ні збігів,
    неумисне перехресних доль.
  •   Прикинутись мертвим...
    Прикинутись мертвим
    уже не пройде –
  •   *****
    Оце воно - очищення Землі.
    Вогнем, водою, вірусами врешті…
  •   Нарікаються ночі безсонними...
    Нарікаються ночі безсонними...
    Котяться небом дні...
  •   Планета імені Тебе
    Я на планеті імені Тебе.
    Вона - жива.
  •   ОБІЙМИ
    Одягнула б твої обійми,
    загорнулася міцно-міцно,
  •   Січневе
    Дощі у січні - вже не дивина.
    А мариться хмільною хуртовиною!
  •   МАРШРУТ
    Наш маршрут
    лежить в одну сторону -
  •   Вітрила
    Завмирає втомлена Земля,
    нами розтривожена до краю…
  •   На лінії зіткнення...
    На лінії зіткнення наших світів -
    електромагнітні бурі.
  •   Вчора відлітали журавлі...
    Вчора відлітали журавлі,
    а сьогодні ми -
  •   Душе моя, гармоніє...
    Душе моя,
    гармоніє - привіт!
  •   Гра
    Хтось грається словами.
    Хтось - людьми.
  •   Без присвят
    Обійдемося нині без присвят.
    Слова знайдуть жаданих адресатів.
  •   ***
    Бачиш, з мене не добрий бог –
    Я не вмію тебе любити.
  •   ЗЛИВА
    Мій друже, сьогодні - злива.
    Вона, як і я - холодна.
  •   Про людей…
    Є люди,
    які ніколи не будуть зайвими.
  •   ВОНА
    Вона прийшла у понеділок.
    О, як же я її чекав!
  •   ***
    Ох, нелегка свобода –
    Бути самим собою!
  •   Іноді...
    Іноді, я думаю про тебе...
    І тобою дихаю,
  •   Чи знаєш...
    Чи знаєш, що ми не окремо з тобою?!
    Ніколи не були окремо…
  •   Чи потрібні Богові раби...
    А чи потрібні Богові раби?!
    Раби рабів беруть собі у рабство,
  •   Сон
    Давно відомо –
    цей світ несправжній!
  •   Двоє заховались під дощем...
    Двоє заховались під дощем.
    Десь отут, між небом і землею,
  •   Заплітала вітер у волосся...
    Заплітала вітер у волосся.
    Приміряла небо до душі,
  •   Нехай проститься кожному і все...
    Нехай проститься кожному усе.
    І гнів, і гордість нас нехай не душать.
  •   Вибрані
    Усі один одному – вибрані.
    Хтось більше комусь, чи менше.
  •   Осінній експромт
    В терпких обіймах бабиного літа,
    Коли лягає між дерев печаль,
  •   У цьому місті...
    У цьому місті безпритульних снів,
    якому сняться квіти і каштани,
  •   Ох вже ця осінь!
    Ох вже ця осінь!
    Це наша осінь.
  •   Життя не відкладається на потім...
    Життя не відкладається на потім,
    Бо час не повертається назад.
  •   Безповоротно
    А іноді, здається - помираю.
    Все тане навкруги,
  •   О панно, життя минає!
    О панно, життя минає,
    а час не стоїть на місці.
  •   ПЕРЕВЕРТНІ
    Як не крути - перевертні, все ж, існують.
    Вони рвуться до влади і б’ються за теплі крісла.
  •   ОСІННЄ
    А знаєте,
    Я думала про Вас,
  •   БІЛИЙ ВАЛЬС
    Потанцюйте зі мною, пане.
    Я запрошую Вас до танцю!
  •   НОСТАЛЬГІЯ
    Ностальгія приходить першою,
    А за нею он - осінь йде.
  •   ЛЮДИ ДИВУЮТЬ...
    Люди дивують.
    А іноді зводять з розуму.
  •   "Ти сковзаєш моїми гранями..."
    Ти сковзаєш моїми гранями
    В серце що нареклося келихом
  •   Хоч би як не хотілось вірити...
    Хоч би як не хотілось вірити
    Ми життя звикли грішми міряти
  •   ОСІННЯ СПОВІДЬ
    Я грішна перед Вами,
    пане мій,
  •   НА ПЕРЕХРЕСТЯХ
    Скажіть мені,
    куди летять птахи?
  •   БУДЯК
    Не дивися на мене так,
    Ніби винна тобі півсвіту!
  •   КОЛИСЬ...
    Колись я перестану вам брехати.
    І, що у серці – буде у словах,
  •   Хай буде світло
    Хай буде світло, друже мій!
    Хай буде Світло!
  •   ***
    Я зрадила Тобі уже не раз,
    як і собі -
  •   ДВОЄ ПІД ДОЩЕМ
    Ідемо двоє.
    Двоє під дощем.
  •   ЗИМА ПІДЕ...
    О, пане мій, не бійтеся зими!
    Зима снігами серця не остудить.
  •   ***
    Хіба Любов
    буває нелюбов’ю?
  •   НЕ ОЗИРАЮЧИСЬ
    Напевно, - Ви не Той,
    а я – не Та,
  •   *******
    Усе минає: і печаль і біль.
    Дощі змивають невагомі кроки.
  •   КОЛИ ПОРУЧ ТЕБЕ НЕМА...
    Кожен день як маленька вічність,
    коли поруч нема тебе.
  •   У ЧАШІ ТРАВНЯ
    Спадає вечір, мов зоря
    У чашу травня.
  •   В наступному житті
    В наступному житті, немов додому
    Прийду до Вас із веснами. Прийду
  •   Крузо
    Під стінами твого серця
    Падаю і вмираю…
  •   ХТО ТИ?
    Душа не звір і з нею так не можна:
    полохано, відчужено, ніяк…
  •   ОСІННІ ІЛЮЗІЇ
    А що, коли завтра — зима
    постукає в наші вікна,
  •   До рум’яного світанку
    А туман із гір високих
    котиться додолу,
  •   ДУША БУНТУЄ
    А я не хочу жити забобонами!
    І тим, чого насправді не існує.
  •   РОЗЧЕШИ МЕНІ КОСИ, ВІТРЕ
    Розчеши мої коси, вітре!
    Заплети у них квіти й небо -
  •   ТУМАН СІДАЄ ТИХО...
    Туман сідає тихо і велично,
    і котиться,
  •   ПОБОРЮЙТЕ В СОБІ СВОЇ СТРАХИ
    Поборюйте в собі свої страхи.
    Не відкладайте радощів на потім.
  •   МУДРІСТЬ ПРИХОДИТЬ З ЧАСОМ
    Мудрість приходить з часом,
    але не з віком, ні.
  •   САМОТНІСТЬ ЖИВЕ У НАТОВПІ...
    Самотність живе у натовпі.
    А іноді – в нас самих.
  •   СЬОГОДНІ ЗАЙВІ ВСІ СЛОВА...
    Сьогодні зайві всі слова,
    і промовляти їх не треба.
  •   ***
    Ми давно не бачились з тобою.
    Скільки зим між нами пролягло…
  •   МИ ЗРОБИЛИ ЖИТТЯ МОНОТОННИМ
    Ми зробили життя монотонним,
    чорно-білим, буденним, гірким…
  •   БЕЗМОВНОСТІ МОЇХ ОСІННІХ ДНІВ...
    Безмовності моїх осінніх днів
    нема рятунку - гра була не чесна.
  •   ВИГНАНЦІ
    Тепер ми уже вигнанці,
    якщо не такі як всі.
  •   ДУША ДОСТИГАЄ МРІЯМИ...
    Душа достигає мріями,
    пірнає в небесну синь.
  •   ВИ НЕ ЗНАЛИ МЕНЕ...
    Ви не знали мене, мій пане.
    Певно думали, я така
  •   ВЕРБОВІ КОТИКИ
    Всесвіт повен світла та екзотики.
    Тут усе - незвичне і чудне.
  •   ЯБЛУКА НА ПЕРШОМУ СНІГУ
    Яблука на першому снігу
    радо зустрічають перехожих.
  •   ***
    Чи хворіють ангели?
    Напевно…
  •   *****
    Заплаче день вчорашній, а не ти,
    ховаючи під светром білі крила.
  •   ОДА ЖІНЦІ
    Ти та, якій судилось попри все
    іти вперед, ламати біль і стіни.
  •   МОЛИТВА
    Постань же, Боже, з музики й руїн.
    З висот найвищих,
  •   НЕ ДОСИТЬ СОНЦЯ
    Не досить сонця, як у серці тьма
    усе закрила: небо і дорогу.
  •   СОЛОДКА ЗМОВА
    Мені тобою пахне кожен день.
    Мені тобою – мріями й казками.
  •   НА ХВИЛЯХ ЧАСУ
    Час такий невблаганний, допоки його не підкориш.
    І любов невідома, допоки її не приймеш.
  •   ТАК БЛИЗЬКО ДО СНІГУ
    Так близько до снігу, наче
    народяться зими білі
  •   ЩЕ ТРІШЕЧКИ І НЕБО УПАДЕ...
    Ще трішечки і небо упаде,
    розсипавшись зірками між листочками.
  •   НЕ ВИПРАВДОВУЙ ОСЕНІ
    Не виправдовуй осені. Вона
    саму себе ще здатна оправдати.
  •   В НЕБІ ЗІР СОКОВИТІ ГРОНА...
    В небі зір соковиті грона
    достигають у чорну ніч.
  •   ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ
    А що таке старість? – Ілюзія,
    сотворена нами віками?
  •   ЗЕМЛЯ
    Ніч, а вона заходиться дощами,
    щоб сонце сльози-роси стерло рано.
  •   ТИ - ЛЮБОВ
    Не обіцяй нічого, просто будь.
    Будь радістю.
  •   ПОШЕПКИ
    День погас у згасанні літа.
    Сонце спати пішло додому.
  •   ПРИМАРА КАЗКИ
    Моя солодка панно, Ви і я
    у цьому світі, наче крихта казки.
  •   *****
    Чи я колись тебе збагну, -
    тебе, людино, з крові й плоті?
  •   НЕВИДИМА
    Крізь впертий дощисько до тебе невтомно спішу я.
    Здається, я – нота блаженної пісні землі.
  •   МІЖ НАМИ
    Наш всесвіт маленький, як киця муркоче в долонях.
    Сміється-віддзвонює в тихих дзеркалах води.
  •   НА ШИРОКИХ ДОРОГАХ ВСЕСВІТУ
    На широких дорогах Всесвіту,
    де серце все поза часом бачить,
  •   СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ
    Я здатна усе пробачити,
    бо серце моє - гаряче.
  •   ОДНО - НАВІКИ
    Світанок дуже тихо підійшов
    під наші вікна, втрутившись в розмову.
  •   ***
    Я молилась на тебе тихо
    В потаємних душі глибинах.
  •   ВІДОБРАЖЕННЯ
    Не запитуй, чому я ображена –
    погляд мій – лиш твоє відображення.
  •   ЗАГОВОРИ МЕНЕ
    Заговори мене дзвінким світанком,
    допоки сонце в небі не зійшло.
  •   Я СТВОРИЛА ТЕБЕ В УЯВІ
    Я створила тебе в своїй уяві
    Із мільйонних мрій і дивних снів,
  •   НАШ СВІТЛИЙ ОСТРІВ
    Вітрам не вкрасти почуттів прибій.
    Не стерти ночі теплий захід сонця.
  •   НЕ ПРИРУЧАЙ
    Мені наснився дивний сон:
    цвіли сади життя одвічні...
  •   СЕРЕД СВОЇХ
    Ані тепла нема, ні прохолоди
    у дикої безодні самоти.
  •   СНІГОВА КОРОЛЕВА
    А серце з льоду…
    Строга королева
  •   КУМЕДНИЙ КІТ
    - Ну й кумедний кіт у нас, -
    каже Галя Каті, -
  •   ГОРОБЦІ І КОТЕНЯТА
    Киця Мая й киця Рая
    горобців ганяють зграї.
  •   КОТЯЧЕ СВЯТО
    У котячої родини
    величезне свято нині,
  •   ХОЧЕ КИЦЯ ЧЕРЕВИЧКИ
    Хоче киця черевички,
    як у нашої сестрички:
  •   НЕСЛУХНЯНА КИЦЯ
    Наша киця неслухняна,
    не дає нам спати рано.
  •   ВЕСЕЛКА
    Малює сонце жовті кола
    в маленькій річці, у ставку.
  •   МАРЕННЯ
    А я тобою марила сто літ.
    Сто довгих літ до нашої епохи.
  •   НА ПРОТЯЗІ ГАЛАКТИК І СТОЛІТЬ
    Пішли усі.
    Зостались я і вітер
  •   Що тобі до мого волосся?
    Що тобі до мого́ волосся?
    Що тобі – чи я сніг, чи камінь,
  •   НАЙБІЛЬША ПЕРЕМОГА
    Мені не імпонує роль раба
    і як воїн, я не досить строга...
  •   НАШ СВІТ
    Від берега до берега наосліп,
    ми бавимося з вітром і дощем.
  •   ОБЕРЕЖНО
    Містечко наше надто монотонне.
    Ще так багато поглядів бетонних…
  •   ПРИВОРОЖИЛА
    Я йшов тобі назустріч та не знав,
    що надіп’ю кохання, мов отрути…
  •   *****
    А ніч така в зірках, неначе в перлах.
    А ти шукаєш щастя в міражах
  •   ТОБІ
    І небо, що не має берегів.
    І сонце, що весь день не знає втоми.
  •   КРІЗЬ ВСЕСВІТ
    Мені крізь трави і міста
    так хочеться тебе почути.
  •   МАЙЖЕ МОЛИТВА
    Душа мов книжка – Господи, пиши.
    Не дозволяй мене писати людям,
  •   Я З КРИГИ ТРІШКИ…
    А знаєш, я з криги трішки,
    напевно… і я також…
  •   ДАЙ РУКУ МЕНІ
    Дай руку мені – ідемо
    до мрії, повір, це просто.
  •   ПРОСТИ МЕНІ ЦЕЙ ДОЩ
    Пробач мені цей дощ, що за вікном
    шепоче нерозбірливо і тихо.
  •   ДВОЄ
    Двоє в усьому Всесвіті.
    Двоє - нікого більше.
  •   НА ДОБРАНІЧ!
    На добраніч тобі, мій хлопчику!
    День розтанув в обіймах ночі.
  •   ТИША
    А тиша - наша.
    Не буди її
  •   ВЕСНЯНО-СВІТАНКОВО
    Весняно сходить сонце у садах.
    Весняно.
  •   РОМАШКОЮ
    Ромашкою у небо - не втомилась
    моя душа за руку із твоєю.
  •   БЕЗ ТЕБЕ...
    Лише два дні минуло, а мені
    здається, що не бачилися вічність.
  •   ЧЕРВОНІ МАКИ
    А що сніги? –
    Ще трішечки і літо
  •   ОДНА НА ДВОХ...
    У казки очі радісно-привітні.
    У казки серце – подив і краса.
  •   НАПІВПРИТОМНІ
    І навіть в цьому місті напівсніжному,
    де кожен крок такий не передбачений,
  •   *****
    А ти прийди й нічого не питай.
    А ти прийди, як і колись приходив.
  •   *****
    Дикий кінь сполохав наш світанок,
    що присів метеликом у ніч.
  •   ПЕРШОСНІЖНО
    Це ж треба так -
    кохання першосніжно
  •   ВІЛЬНА
    Любов така близька до божевілля.
    Здається, саме так воно і є...
  •   *****
    Ну, обіцяв прийти.
    Ну, не прийшов.
  •   СУПЕРСОНЯМ
    Викотилось сонце, наче сонях
    у безмежне небо: ген-ген-ген.
  •   ЦЕ ЖИТТЯ
    Сніг відбілює чорні плями.
    День хмеліє, як від вина.
  •   СХОДИТЬ СОНЦЕ
    Сходить сонце в моєму світі.
    Вже могутнє його крило
  •   В ЛАБІРИНТАХ ВЕЧОРА
    Підкрадається тихо вечір –
    вибудовує лабіринти.
  •   ОСІННІЙ ВЕЧІР
    Осінній вечір, що пропах
    димами сірими,
  •   ЯК ДОБРЕ, КОЛИ ВСЕ ДОБРЕ
    Як добре, коли все добре:
    у серці цвіте весна
  •   ТИ СКАЗАВ, ЩО Я ТОБІ НАСНИЛАСЬ...
    Ти сказав, що я тобі наснилась…
    Просто так: наснилася і все?
  •   НІ ТО ВОГОНЬ, НІ ОСІНЬ
    Палахкотить,
    ні то вогонь, ні осінь
  •   ПЕРШИЙ СНІГ
    Дивись – це сніг!
    Тоненьке жовте листя,
  •   ПРИДУМАЙТЕ ЩОСЬ...
    Мій пане, надворі злива.
    Придумайте щось, мій пане.
  •   І навіть дощ ходу призупинив...
    І навіть дощ ходу призупинив.
    Він у траві стоїть ногами босими.
  •   МОЄ НАЙДИВНІШЕ ДИВО
    Це вже, як погана звичка,
    якої не мала зроду –
  •   ЛИШ БИ ТИ БІЛЯ МЕНЕ…
    Ходить по місту осінь –
    жовтий листочок в жмені,
  •   ПАННО МОЯ ДАЛЕКА...
    Ви плачете, моя панно...
    Чи якось я Вас образив?
  •   LOVE STORIE…
    Господи, який солодкий вечір
    поруч присідає на траву.
  •   ЛЮБЛЮ ЦЮ ОСІНЬ
    Люблю цю осінь – і вона для мене.
    Навіки невід’ємна у мені…
  •   ОСЕНІ СТРУНА
    Мила панно, музико моя!
    Чом сльоза засяла на обличчі?
  •   ПРИРУЧИТИ ПРОСТО...
    А знаєте, мила панно,
    приручити –
  •   ВСМІХНІТЬСЯ ПАННО
    О, мила панно!
    Казко днів моїх!
  •   МАЙЖЕ ВІТЕР
    Майже вітер…
    …Майже…
  •   ВИТИНАНКА
    Думки мої, наче леза,
    ріжуть тонку уяву.
  •   ВІТЕР
    Як воно –
    бути вітром?
  •   ВСІ ДОРОГИ ВЕДУТЬ ДО ТЕБЕ
    Я шукаю тебе – чи варто?
    У батьківських долонях неба,
  •   ЛЕТИ ДО МЕНЕ...
    Бери собі це небо.
    На – тримай!
  •   ПРО ТЕБЕ
    сьогодні
    завтра
  •   ВИСОКО НАД ЗЕМЛЕЮ
    Ти ще не спиш, я знаю.
    Ще зазираєш в небо.
  •   МОЄМУ МУЗУ
    Знаєш,
    ти найкращий з моїх Музів,
  •   ВОЗВЕДУ КОРОЛІВСТВО
    Ти озвався – моя королево,
    але лід вже розтанув давно.
  •   КОЛИСКОВА ДЛЯ МИЛОГО
    Вечір першу зірку приголубив
    і за обрій сонце відпустив.
  •   НАЙБІЛЬША СЛАБКІСТЬ...
    О, скільки снів моїх збулося
    в тобі однім.
  •   НЕ ОСІННІЙ
    Так вереснево пахнуть квіти.
    Так мелодійно..
  •   Я нічого більше не скажу...
    Я нічого більше не скажу.
    Всі слова я видихнула вчора,
  •   Серце не примусиш...
    Я не розпорошуюсь на пил.
    Я не розбавляюся на сльози.
  •   І зустріч ця була не випадковою...
    І зустріч ця була не випадковою.
    Напевно, хтось просив, а хтось – чекав.
  •   Заплітають вітри у коси...
    Заплітають вітри у коси
    літо бабине,
  •   Не попелюшка
    Задивлена у небо,
    ніби в люстро,
  •   Весь світ – в тобі
    Весь світ – в тобі, не ти у світі…
    І, навіть сни... Ти тут і там.
  •   Розкажи мені мовчки про зорі...
    Розкажи мені мовчки про зорі.
    Говорити так просто без слів.
  •   Коли єдина мрія догора...
    Земля цвіте людьми і пахне сонцем.
    Під небом сяє, наче діамант,
  •   За руку з вітром...
    За руку з вітром… Стежка як ріка –
    побігла і сховалася у трави.
  •   БЛАГОСЛОВЛЯЮ...
    В твоєму світі – всесвіті моєму
    безкрайність неба дивна і проста.
  •   ДО ТЕБЕ
    Ти змерзла. На - накинь на себе светр.
    Вклади свої долоні у мої.
  •   ВІДЛУННЯ
    Передзвін карпатських водоспадів
    відкриває таємниці гір.
  •   Поговори зі мною...
    Мені самотньо без твоїх очей.
    Мені так сумно – крик німий у небо,
  •   Зціли моє серце любов’ю
    Візьми моє серце з собою,
    туди, де нікого – лиш ми.
  •   У тремкому безмежжі небес
    Я лечу, а ти кажеш – «здалося»!
    У тремкому безмежжі небес
  •   Не чекайте на завтрашній день
    Не чекайте на завтрашній день,
    а живіть і радійте сьогодні!
  •   ЗАКОХАНИМ
    Це літо з нами бавиться у жмурки.
    Ховається за стінами дощу.
  •   А по любові, ніби по дощах...
    А по любові, ніби по дощах –
    уривками, судомами, мовчанням…
  •   Під небом сірим ще оркестр вітру...
    Під небом сірим
    ще оркестр вітру
  •   ***
    Дощем вчорашнім - прісно-мовчазним….
    Дощем цілющим - радісно-пестливим…
  •   Неможливе можливо
    Подаруй мені усмішку, друже.
    Яскраву, як сонце.
  •   Яка різниця...
    Ти слухав моє серце.
    Я – твоє.
  •   Якби ти знав
    Якби ти знав, яке велике щастя
    з тобою жити на одній землі.
  •   Я така
    Дощем в обличчя
    напівсонний день.
  •   Бути поруч
    Бути поруч можна і на відстані.
    У любові відстаней нема.
  •   Я вимрію тебе
    А я собі придумаю тебе.
    Я вимрію тебе.
  •   Крила
    Давно людина мріяла про крила.
    Та, може і не знала ще сама,
  •   Політ назустріч
    А ти прийдеш.
    Прийдеш, я знаю точно,
  •   Зірки згасають, але ти світи
    Зірки згасають. Дивишся у вись.
    І пошепки загадуєш бажання,
  •   ***
    І посмішка буває небезпечною –
    здивує, обеззброїть, підійде…
  •   ***
    Милуємось зірками – я і кіт.
    Так дивно, легко, неповторно, просто…
  •   Як хоче твоє серце
    Хай буде так, як хоче твоє серце.
    Хай буде так – нічого не кажи.
  •   ***
    Зігріти руки до горнятка з кавою –
    це краще, ніж гіркий самообман.
  •   ***
    Час дні снує тоненьким павутинням.
    Хтось грає в щастя, просто - на очки.
  •   ЛЮБОВ
    Любов говорить пошепки, а ти
    боїшся тиші глянути в обличчя.
  •   Над містом дощ
    Над містом дощ.
    Ні краю, ні кінця.
  •   Знов полюбити світ
    Втекти б кудись в печери і нехай –
    лікують душу відстань і мовчання.
  •   Летимо ми - допоки любимо
    Пахнуть дні вже не манго – мангами.
    Споглядають сніги зі скель.
  •   ***
    Сльоза – лише метелик на щоці,
    що випурхнув з очей твоїх на волю.
  •   Просто, я закохана у світло
    Не шукай мене в шаленстві світу.
    Не гукай у мороці думок –
  •   ***
    Лиш на дрібниці не розмінюй серця -
    Дивися вище, хай не стигне кров.
  •   Від дощу
    від дощу
    твоя душа
  •   Знаю я, що знайдеш
    Знаю я, що знайдеш ти мене все одно.
    Що знайдеш ти мене і уже не загубиш.
  •   ПІДСНІЖНИКОМ...
    Підсніжником з-під снігу проросту.
    Переболію холод, і негоду.
  •   ***
    Покинь журитись – все колись мине.
    Хай усмішка засяє на обличчі
  •   Всього в міру
    Дихаю.
    А часом - задихаюсь…
  •   ПРОСТО ТАК
    Просто так дарую тобі пісню.
    Просто так телефоную знов.
  •   Лети, як хочеш...
    Лети, як хочеш!
    Йди!
  •   ***
    Шукати сумнів ув очах
    немає сенсу,
  •   ***
    Ти мариш, людино!
    Чекаєш чудес,
  •   ***
    На всі питання відповідь проста –
    поки живеш, у тебе право вибору:
  •   ***
    Поле змокло.
    Дощ танцює тихше.
  •   Будь лицарем!
    Як жаль,
    що ти не лицар.
  •   Прийди, кохана...
    Ще рано зустрічати осінь –
    Вже пізно кликати весну,
  •   Ластівочки
    Рано, рано-ранесенько –
    Та ще досвіт сонця
  •   ***
    Час адаптації.
    А я, ніяк не звикну,
  •   ***
    Холодна ніч збира з роси коралі.
    Хто їх згубив у музиці дощу?
  •   Ця осінь...
    Така чужа,
    тобою не приручена
  •   Маленьке щастя...
    Маленьке щастя,
    дякую Тобі
  •   ЗНАЙДИ МЕНЕ
    Відкрий долоні і впіймай мене,
    коли злітаю зіркою до тебе.
  •   Ранок на селі
    Понад обрій із-за хмари,
    Наче стиглий апельсин

  • Огляди

    1. Жодних ані випадків, ні збігів
      Жодних ані випадків, ні збігів,
      неумисне перехресних доль.
      Це наймаячливіший з забігів
      і, ачей, найсхибленіша роль:
      так почúти,
      щоб не йняти віри
      у могýття серця і душі,
      згаяти чуття земної міри
      і упень довіритися ШІ…
      Ти чия уява і подоба?
      Чи живий вогонь в тобі погас? -
      Третя світова?
      Нова хвороба? -
      ген раба, вкорінений у час…
      Доки ще триватиме видіння
      і куди сценарій поведе:
      забуття чи осяйне прозріння…
      Вірую у неминучий день -
      розімкне повіки і незрячий,
      як добряче душу стрепене…
      А якщо моя душа заплаче -
      розбуди, Всевишній, і мене.

      20.08.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Прикинутись мертвим...
      Прикинутись мертвим
      уже не пройде –
      зробити лишається вибір:
      ти – світло,
      ти – сонце,
      ти – радість і день...
      Чи, може –
      диявольський вибрик?
      Затям собі чітко –
      таким, як колись
      життя вже не буде ніколи...
      Тебе не врятують
      ні золота блиск,
      ні титули,
      наноуколи...
      Зустрівшись з собою
      один на один,
      без радників,
      свідків і друзів,
      зумій розпізнати -
      із ким ти єдин,
      віддавши собі по заслузі.

      Час бути відвертим
      і вірним собі,
      бо кращого часу не буде.
      Прийняти,
      прожити і радість, і біль
      у миті найвищого суду...
      Уміти простити найбільшу з невдач
      і радість у пору зловісну.
      Відважно сказати
      люблю і пробач -
      допоки ще можна й не пізно...

      Година виходити
      з ночі у день,
      аби зрозуміти, де схибив...

      Прикинутись мертвим
      уже не пройде –
      ти маєш зробити свій вибір...







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. *****
      Оце воно - очищення Землі.
      Вогнем, водою, вірусами врешті…
      Лиш аби люд у злобі не змалів
      і не застиг, як у бетоні мешти…

      Тріскоче лють у кратерах хребтів…
      Булькоче у містах жадоби повінь…
      Лише любові істини прості
      лишаються незмінними у Слові…

      Життя усе поставить на місця...
      Нехай не осквернить тебе образа
      і смуток не торкнеться
      до лиця.

      Не знаємо, коли остання фаза...






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Нарікаються ночі безсонними...
      Нарікаються ночі безсонними...
      Котяться небом дні...
      В серці осені - жовтії соняхи
      Перший стрічають сніг...
      Крилами білими, огортаючи -
      Доля наперегін...
      Будь мені небом непроминаючим,
      Де не існує стін...
      Будь мені сонцем, безмежжям космосу,
      Ніби, сам Бог велів...
      Крутиться Всесвіт великим колесом -
      В ньому не чути слів...






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    5. Планета імені Тебе
      Я на планеті імені Тебе.
      Вона - жива.
      Усе про мене знає.
      Вона -
      мій анексований Тибет,
      який мене до Мене повертає...

      Я тут - своя.
      І тут усе - моє.
      Нехай, вона мені і не належить...
      Але планета ця
      була і є,
      і буде там,
      де я у ній - Безмежжям...

      Вона у мені,
      з нею ми - ОДНЕ -
      не вигорить,
      не промине,
      не згасне...

      Твоя планета імені Мене
      таки жива.
      О, як же це прекрасно!





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. ОБІЙМИ
      Одягнула б твої обійми,
      загорнулася міцно-міцно,
      щоб ніхто не знайшов,
      не вийняв.
      І пішла би гуляти містом.

      Ідучи, я б лічила зорі,
      забуваючи все на світі...
      І була би тобі - прозора
      і гарячо-хмільна, мов літо.

      Забрела б у шалену зливу
      і кружляла в ній
      довго-довго.
      О, яка б я була щаслива
      у обіймах твоїх медових!..

      І, до ниточки
      вся промокла,
      я б нічого уже не чула...
      Там, де ніч над серцями змовкла -
      я в обіймах твоїх заснула.






      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Січневе
      Дощі у січні - вже не дивина.
      А мариться хмільною хуртовиною!
      Де під пахвою втомленого дня
      Чуттєвий щем накриє нас лавиною...
      Нехай би засніжило, замело!
      І ну їх - ті блютузи із вай-фаями! -
      Лиш ти і я.
      І сонце, що зійшло...

      Передріздвяним сяєвом світаємо...










      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. МАРШРУТ

      Наш маршрут
      лежить в одну сторону -
      Крізь туманів живих вуаль...
      А над ним, ніби чорні ворони -
      твій неспокій,
      моя печаль...
      І зупинок його не лічено,
      хоч насправді -
      лише одна.
      Може, долею непомічені,
      ми сягнемо скоріше дна*?..

      Наш маршрут
      простягнувся венами,
      крізь осінній атракціон...
      Ми ніколи назад не вернемось.
      Не повторимо знов цей сон.
      Теплим леготом заколисані,
      обіймаючись на межі -
      засинали близькі, немислимо,
      а прокинулися - чужі...

      Де розійдуться наші колії
      у туманну осінню даль -
      ми розділимо щастя порівно
      і підемо за вертикаль...







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Вітрила
      Завмирає втомлена Земля,
      нами розтривожена до краю…
      І вітрила мрій на кораблях
      в гавані далекі запливають…

      Теплий вітер хвилі підійма -
      то розбудить нас,
      то заколише…
      Божечку, а завтра - вже зима!
      І роки у спину важко дишуть...







      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. На лінії зіткнення...
      На лінії зіткнення наших світів -
      електромагнітні бурі.
      Напруга висока,
      як ти і хотів -
      падіння фортечних мурів…

      Ні грому,
      ні спротиву -
      лиш прийняття,
      як мультидуховний спалах...
      На лінії дотику смерті й життя -
      я сонячним вітром стала…

      Лови моє дихання -
      не обпалю,
      бо я на твоїй орбіті...
      Точкою зіткнення - тихе
      “люблю”,
      займається день над світом...






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Вчора відлітали журавлі...
      Вчора відлітали журавлі,
      а сьогодні ми -
      по різні сторони…
      Так уже бувало на Землі.
      І душа перебродила штормами.

      Не зникай так швидко...
      Обійми.
      Чи людьми, чи долею так велено...
      Журавлі повернуться з зими,
      Тільки ми -
      нічого не повернемо.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. Душе моя, гармоніє...
      Душе моя,
      гармоніє - привіт!
      Світи тобі
      даровані у спадок!
      У кожної загадки -
      свій отвіт -
      не відаєм
      ні правди,
      ні розгадок...

      Але існує
      істини зерно -
      звучить у ньому
      музика правічна.

      В серцях тепер любов
      частіш - міфічна...

      Тобі ж -
      пізнати первісну дано.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Гра
      Хтось грається словами.
      Хтось - людьми.
      У хованки з собою
      хтось -
      до скону...

      А на яку погодилися ми?
      Чия це гра?
      І за яким законом?

      В ілюзіях -
      дісталися стіни.
      В клубок згорнувшись,
      тулимось до Бога...

      Велика гра
      і чорно-білі сни!
      Невже весни
      не буде ні для кого?..

      Відкиньмо наші сумніви,
      тривоги -
      рясні сади уже цвітуть
      за рогом...






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Без присвят
      Обійдемося нині без присвят.
      Слова знайдуть жаданих адресатів.
      Відомо – час не вернеться назад.
      Але його не треба повертати,

      бо сходить сонце у новому дні
      і музикою повняться світанки.
      Тепло, що подароване мені,
      примножувати буду доостанку.

      Аби лиш я́́сне небо голубе
      в очах бездонних не губило чару.
      У тих глибинах я знайшла себе,
      напоєна Любов’ю – вищим Даром.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. ***
      Бачиш, з мене не добрий бог –
      Я не вмію тебе любити.
      Може, це твій кармічний борг –
      вигрівати мене, мов квітку
      У долонях своїх небес,
      Повних сонячного цвітіння,
      щоб і сам у мені воскрес,
      Поки сонце зійде осіннє…

      Чи настане той час колись? -
      Я вберу цю любов безмежну,
      і віддамся їй. Ти молись
      за мене, світлозалежну.
      І світи мені, о любов! -
      Хай зникають усі кордони…

      Поки, з мене не добрий бог –
      Стань мені моїм Вавилоном*.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ЗЛИВА
      Мій друже, сьогодні - злива.
      Вона, як і я - холодна.
      Жіноча душа - дражлива.
      Жіноча душа - безодня.
      Хтось тоне у ній навіки.
      Хтось просто її минає.
      Немає від цього ліку,
      його на землі немає…
      Жіноча душа - як небо,
      її осягне не кожен…
      Не кожному бо і треба.
      Не кожному бо і можна.
      Жіноча душа - як пісня,
      у неї своя тональність.
      Комусь у ній дуже тісно,
      комусь вона сонця замість.
      А Ви мовчите… І добре.
      Вже сказано так багато.

      А зливи спішать у гори -
      В обійми смерек і м'яти.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. Про людей…
      Є люди,
      які ніколи не будуть зайвими.
      І навіть в негоду -
      сяють для тебе знаково.
      Вони ніколи
      не стануть твоїми ранами
      і заповнять собою,
      коли необхідно, вакуум.

      Ці люди - безцінні скарби
      у твоєму сховищі.
      Вони - твоя пісня,
      предивна,
      багатовимірна.
      Вони - твоє небо,
      сприятливе середовище,
      тому, ти готова
      довіку їм бути вірною.

      Вони не чужі,
      не приходять в твій день
      туманами.
      Вони гріють на відстані.
      Пускають у серці корені.
      Виростають в тобі
      надглибокими океанами
      світла,
      якому ти
      з першого дня підкорена.

      Видихають любов
      і вдихають усі твоі дивні вибрики.
      Конвертують усе це
      у серці своєму в музику,
      щоб вберегти тебе
      від всесторонніх вивихів.
      Ти можеш за них триматись,
      не будучи, навіть, друзями.

      Ці люди, як треба,
      навчать тебе знову дихати.
      Вони - твої ангели,
      сяють для тебе знаками.
      Вони вірять у тебе
      і вкажуть можливі виходи,
      без осуджень,
      без докорів...
      просто вірять у тебе
      ...ДЯКУЮ.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. ВОНА
      Вона прийшла у понеділок.
      О, як же я її чекав!
      Душа, окрилена, злетіла,
      Немов сам Бог її підняв.

      Вона була дзвінка і зріла,
      В обіймах чистої весни.
      А ніжний запах її тіла
      Манив мене у дивосни…

      Вона замріяно мовчала.
      І я не міг дібрати слів…
      О, як нас небо обіймало
      Дощем, який над нами млів!

      І я, либонь, уже не дихав,
      Не думав
      і не розумів,
      Що це - моя молитва тиха
      Засяяла серед громів.

      І ось,
      вона переді мною,
      як і тоді -
      така хмільна...
      А серця стук іде луною -
      Вона!
      Вона!
      Вона!
      Вона…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Ох, нелегка свобода –
      Бути самим собою!
      Думати про високе
      І зберігати спокій.

      І нелегке завдання –
      Вийти за власні грані,
      Там, де вони розмиті,
      Ніби у душу вшиті…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Іноді...

      Іноді, я думаю про тебе...
      І тобою дихаю,
      Не раз...
      Ти - одне із сонць мойого неба.
      Розуму мого предивна гра.

      Іноді, я думаю про тебе...
      І мовчу...
      Безжалісно мовчу.
      Блискавиці ціляться між рЕбер,
      мов от-от дощами потечу.

      В цьому танці змішаних мелодій,
      У гучному хорі голосів,
      Твого серця впізнаю акорди,
      Що моіх сягають полюсів.

      Іноді, а, може, і частіше...
      Я про тебе думаю усе ж.
      І тоді народжуються вірші
      У душі,
      без гриму і одеж.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Чи знаєш...
      Чи знаєш, що ми не окремо з тобою?!
      Ніколи не були окремо…
      Мов зшиті чи склеєні диво-любов’ю.
      Наповнені сонцем, течемо –
      Зливаємось ріками чудних мелодій,
      Аби розчинитися потім
      У пісні веселки, в любові негордій
      За межами власної плоті.
      Ми плинемо тихо за наші кордони –
      Туди, де зазнали початку,
      Щоб стати єдиним в одному законі,
      Зриваючи ночі печаті.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Чи потрібні Богові раби...
      А чи потрібні Богові раби?!
      Раби рабів беруть собі у рабство,
      Будуючи своє «небесне царство»,
      Чекаючи новітньої доби.
      Тепер пророки, Господи прости, -
      Ні прихистку тобі, ні порятунку.
      То Юда зрадив чесно – поцілунком,
      А ці свідомо спалюють мости,
      Гадаючи, - ніхто вже не літає,
      Ніхто не мислить та й узагалі…

      Летять Додому полохливі зграї
      З обдуреної грішної землі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. Сон
      Давно відомо –
      цей світ несправжній!
      Усе - ілюзій коловорот!
      Спитай у себе.
      Ніхто не скаже,
      що перший промінь уже от-от...
      А сон глибокий –
      не добудитись,
      не докричатися – і нехай…
      Ми один одному будем снитись!
      Ти тільки серця не вимикай.
      Ще зовсім трішки,
      а там – світанок.
      В мені вже пісня його звучить…
      Цей сон розтане.
      Загоїть рани любові музика.
      Відболить.
      А ми прокинемось, як раніше.
      Як прокидалися сотні раз…
      Бо є щось краще
      і важливіше
      того, що може вмістити час,
      того, що може збагнути розум
      що колупається у собі…
      Цей сон розтане,
      піде із грозами…

      Усе – для тебе.
      Усе – в тобі.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Двоє заховались під дощем...
      Двоє заховались під дощем.
      Десь отут, між небом і землею,
      де так пахне сонцем і елеєм,
      огортає серце ніжний щем.

      І у цьому мареві дощу,
      де ревуть вітри сумні і дикі,
      він збирав в букети слів гвоздики
      і кричав: - уже не відпущу!

      Де нема початку і кінця
      цьому щастю, рівно, як і зливі.
      Танцювали дивні і щасливі,
      сповнюючи радістю серця.

      Крок за кроком, у казковий світ
      бігли двоє по краєчку неба,
      а під ними проростали стебла,
      як дорога у новий завіт...




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Заплітала вітер у волосся...
      Заплітала вітер у волосся.
      Приміряла небо до душі,
      Аби не піти завчасно в осінь,
      У дощів безмовних, міражі.

      Плакала росою на світанні.
      Дихала легенями лісів,
      Аби не згубитися в тумані
      Відболілих спогадів і снів.

      Цілувала днів щасливі очі.
      Кожен дотик сонця берегла,
      Аби не піддатись чарам ночі,
      Що повільно у мені текла.

      Виринала музикою з серця.
      Піднімалась птахом до небес,
      Аби слід віднайдений не стерся,
      По якім знаходила себе.

      А куди прийшла тепер – не знаю.
      Так, з дороги збилася немов…
      Долинають голоси із раю
      І болить в мені твоя любов.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Нехай проститься кожному і все...
      Нехай проститься кожному усе.
      І гнів, і гордість нас нехай не душать.
      Любов жива омиє кожну душу
      І сонечка у неї принесе.

      Нехай не буде темряви між нас,
      бо ласка Божа сходить в кожнім серці.
      Хто вірить у любов - не знає смерті.
      Йому підвладні прОстори і час.

      Спасибі друзі вам і вороги
      за цей безцінний досвід, за уроки.
      У кожного із нас - свої пороки...
      Прощаймо один одному борги.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Вибрані
      Усі один одному – вибрані.
      Хтось більше комусь, чи менше.
      У дивні суцвіття зібрані –
      Ні останніх нема, ні перших.
      І схожі, до втрати пам’яті,
      Тому що, так значно легше
      Вчитися разом плавати
      І думати, що уперше...
      Ми, наче з колиски вирвані,
      Розвіяні теплим вітром…
      Попри невдачі - віримо,
      Шукаючи свого світла.
      Усі один одному – вибрані.
      Хтось більше комусь, чи менше.
      Павутинкою долі з’єднані,
      Щоб кожен себе довершив.

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Осінній експромт
      В терпких обіймах бабиного літа,
      Коли лягає між дерев печаль,
      Лиш ти - мій порятунок і причал.
      Твого цілунку ніжного печать
      Дарує мені крила, повні світла.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    29. У цьому місті...
      У цьому місті безпритульних снів,
      якому сняться квіти і каштани,
      і та весна, що скоро не настане,-
      живе відлуння наших голосів.

      Скорився я сумним твоїм очам.
      До берегів твоїх навік причалив.
      Уже тебе ніколи не віддам
      цій осені, цій втомленій печалі.

      У цьому місті безпритульних снів
      я дихаю єдиною тобою.
      У зливі тій - ми плачемо обоє.
      А ти, крізь час, всміхаєшся мені.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Ох вже ця осінь!
      Ох вже ця осінь!
      Це наша осінь.
      Ми приручили її, мій пане.
      І збожеволіли, мабуть, зовсім –
      Ми в ній безстрашні.
      Ми нею п’яні.
      Над нами хмари
      Пливуть, мій пане.
      І дикі, й сірі.
      І сірі, й дикі.
      А там, де квітли
      колись тюльпани –
      лиш пустирі стоять безликі.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    31. Життя не відкладається на потім...
      Життя не відкладається на потім,
      Бо час не повертається назад.
      І доки ти не усвідомиш хто ти –
      Зостанешся рабом своєї плоті
      у мороці чужих світів і правд.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    32. Безповоротно
      А іноді, здається - помираю.
      Все тане навкруги,
      в тумані тане.
      Одним-одна між пеклом я і раєм,
      як та зима,
      що поміж нами, пане.
      І та самотність - льоду холодніша.
      І та печаль –
      печальніша печалі.
      Зима ота від зим усіх лютіша.
      Вона догори наші розвінчала...






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. О панно, життя минає!
      О панно, життя минає,
      а час не стоїть на місці.
      Думок полохливі зграї
      плюсують між нами відстань...

      А ми ж бо могли літати -
      де квітнуть сади духмяні...
      І мрії - хмарини з вати,
      Пливуть за останні грані.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ПЕРЕВЕРТНІ
      Як не крути - перевертні, все ж, існують.
      Вони рвуться до влади і б’ються за теплі крісла.
      Між злом і добром більше не балансують,
      Бо вважають себе богами, над нами ж, звісно.

      Топчуть мову народу, нищать її щосили –
      Вона їм поперек горла, а чи як біс у ребра.
      Вони дусяться нею, здається уже аж сині…
      У кожного з них, давно не людські потреби.

      Вони брешуть так щиро, що майже самі в це вірять.
      Їхні вчинки безкарні і схожі на божевільні.
      Але, вірити в те, що не люди вони, а звірі,
      Усе ж відмовляються – мають серця невільні.

      Їх не варто боятись – це дуже слабкі істоти.
      Вони зовсім безсилі, без власної волі духу.
      Істоти ці знають правду, знають, напевно, хто ти,
      Саме тому бояться, нащуривши оба вуха.

      Попри все, вони вірять, що не діждуться кари,
      Ані повстання, ані справедливих акцій,
      Тому, що за ними покірно ідуть отари –
      Дике стадо овець, здатних лиш на овації.

      А як же хочеться, іноді, помилятися…





      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ОСІННЄ
      А знаєте,
      Я думала про Вас,
      В цій осені із вигорілим тілом…
      Як стрінемось у ній іще хоч раз,
      Пронизані Амуровими стрілами.

      Я подумки верталася туди,
      Де грають води,
      Пнуться в небо гори,
      Щоб не згубити сонячні сліди
      Того, хто серце поглядом підкорить...

      Я думала…
      Чи Ви ще досі там -
      У нашій казці, теплій, наче літо?
      Я вірила цим зливам і вітрам,
      І голосу, яким була зігріта.

      Я потайки молилася за Вас,
      І спогади були мені причастям.
      Щоб стрітися в цій осені ще раз,
      Цілую всі дерева у зап’ястя…




      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    36. БІЛИЙ ВАЛЬС
      Потанцюйте зі мною, пане.
      Я запрошую Вас до танцю!
      Мріє вечір, такий духмяний!
      Може, більше не буде шансів.

      Потанцюйте зі мною. Глибше
      небо диха над нами низько.
      Пригорніть, як тоді, у тиші…
      Ви ж так любите це дівчисько!

      Потанцюйте зі мною! Може,
      дощ мине і багряна осінь…
      Щось наспівує перехожим
      голос Ваш у моїм волоссі.

      Тихо. Осінь німує, пане, -
      не бажає нас відпускати.
      Потанцюйте зі мною. Ранок.
      Як не хочеться прокидатись…




      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. НОСТАЛЬГІЯ
      Ностальгія приходить першою,
      А за нею он - осінь йде.
      Ми чужинської долі вершники,
      Свій розшукуємо Едем.

      І давно не рятує музика
      (якось, звикли іти в туман).
      Ніби діти малі вовтузимось -
      Ніде спокою нам нема.

      І зневірені, і розлючені
      Ми розігруєм свій спектакль.
      І безсилі такі, бо змучені
      Перегукуватись в світах.

      Але що, коли совість приспана?!
      Хто розбудить її? Спасе
      Від отих ностальгійних приступів?
      Хто поставить на кон усе?

      Чую, земле моя спустошена,
      Як болить тобі твій народ…
      Кров’ю власних дітей просочена,
      Чи діждешся своїх свобод?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. ЛЮДИ ДИВУЮТЬ...
      Люди дивують.
      А іноді зводять з розуму.
      Горе-думками,
      А іноді, навіть, вчинками.
      Тонкість матерій
      Дається, нажаль, не кожному,
      Як і здатність
      Вирізнятися між піщинками.

      Люди дивують.
      Підписують собі вироки –
      Стають на коліна,
      Ніби їм так належиться.
      Віками ж бо
      Ігноруючи власні витоки,
      Не здатні без ліків
      позбутись, навіть нежитю.

      Люди дивують.
      Вони перестали вірити.
      Вірити в диво,
      Жити своєю казкою.
      Звична буденність
      Стала занадто сірою.
      Куди не поглянь –
      Обличчя усі за масками…

      Люди дивують.
      Дивлюсь у майбутнє з острахом.
      Це, навіть, не осуд -
      Просто вже час прокинутись,
      Доки хвороба
      Не стала занадто гострою.
      Доки голос в нутрі
      «годі!» ще здатен крикнути.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. "Ти сковзаєш моїми гранями..."
      Ти сковзаєш моїми гранями
      В серце що нареклося келихом
      Ну а я залишаюсь крайньою
      Бо з високими децибелами
      А тобі бач забаглось музики
      В епіцентрі моєї сутності
      І витріскують ярі ґудзики
      Не витримуючи присутності



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Хоч би як не хотілось вірити...
      Хоч би як не хотілось вірити
      Ми життя звикли грішми міряти
      І ховатися за купюрами
      Як за неприступними мурами
      Ігноруючи голос совісті
      Ми зникаємо з себе повністю
      У порожньому тілі відчаю
      Залишаються тільки звичаї



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ОСІННЯ СПОВІДЬ
      Я грішна перед Вами,
      пане мій,
      що пам’яті збиваючи пороги,
      шукала Вас у собі,
      наче Бога,
      коли звучав для іншої Ваш сміх.

      Ішла за Вами
      І губила Вас
      отам, де Ви давно відшепотіли.
      Та, голос, затаврований у тілі
      у танці літа передчасно згас…

      Я согрішила, знаю,
      пане мій.
      Мені мовчання Ваше не під силу.
      Я спогади про Вас
      в собі носила…
      я їх вбивала...
      та усе без змін…

      А Ви мені пробачите колись
      терпке мовчання
      у хвилини болю?
      Мій пане, я візьму його з собою,
      ступаючи у жовтий падолист…




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    42. НА ПЕРЕХРЕСТЯХ
      Скажіть мені,
      куди летять птахи?
      Повідайте про долю їх крилату.
      Дощами наливаються дахи,
      за спеку невгамована розплата.

      На перехрестях віщих снів і доль,
      важливо у мовчанні не згубити
      тепло магічне білих матіол,
      що йдуть в епоху бабиного літа.

      Не віддавайте музику дощам!
      Вона притулком стане пташенятам.
      Бо смуток -
      доля, вділена рабам,
      а ми одвіку -
      спраглі раювати.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. БУДЯК
      Не дивися на мене так,
      Ніби винна тобі півсвіту!
      Ти посіяв у полі мак -
      Дожидаєш, що вродить жито,
      А сходить лише будяк…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. КОЛИСЬ...
      Колись я перестану вам брехати.
      І, що у серці – буде у словах,
      Коли не доведеться помирати
      Від осуду у ваших же очах.
      Коли в мою ви шкуру увійдете
      І станете на власному суді,
      Не боячись ні осуду, ні смерті…
      …я більше не брехатиму тоді.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Хай буде світло
      Хай буде світло, друже мій!
      Хай буде Світло!
      Світ повен сонця і надій,
      а смуток – вітру!
      Хай лине пісня поміж нас
      і квітне слово,
      сп’янілих весен ніжний вальс
      і зливи соло,
      нетлінна магія думок
      і добра казка,
      солодких спогадів танок
      і сміху в’язка.
      У серці музика звучить.
      І пахнуть квіти.
      Ми не шукаємо причин,
      аби любити.
      Ми – похідні своїх стихій –
      весе́лки діти…
      Хай буде світло, друже мій,
      у всьому світі!






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ***
      Я зрадила Тобі уже не раз,
      як і собі -
      у довгому мовчанні.
      Я перейшла усі можливі грані,
      А Ти мовчиш –
      ні кари, ні образ.
      Я зрадила обом нам!
      Всеодно?
      Я стільки промовчала,
      не озвавшись…
      Мені болить.
      Я каюся,
      як завше.
      Ти ж підставляєш дружнє рамено…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ДВОЄ ПІД ДОЩЕМ
      Ідемо двоє.
      Двоє під дощем.
      Все, як в коханні – блискавки і зливи.
      Бо кожен раз - це ще одна можливість
      Зійтися знову до плеча плечем.
      Щоб зблизитись на крок чи розійтись –
      Струмочками розбігтися нарізно,
      Та, поки не змовкає наша пісня, –
      Шукатимемо разом висоти.
      То поки нас шліфують ці дощі
      І не дають буденності на страту.
      Вони нас приведуть до Арарату –
      Веселкою розквітнуть дві душі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ЗИМА ПІДЕ...
      О, пане мій, не бійтеся зими!
      Зима снігами серця не остудить.
      Зима лише дихне морозно в груди
      і заховає очі між людьми…

      Вона піде не чутно, а по тім -
      Її запросять в гості, їй відчинять…
      Зима в моєму серці одпочине…
      І навіть не загляне у Ваш дім.

      Зима піде, так само, як усі –
      німі вигнанці білої печалі…
      А Вас покличе до свого причалу
      П’янка весна – владичиця весіль.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ***
      Хіба Любов
      буває нелюбов’ю?
      У Всесвіті,
      що дихає Життям, -
      Немає помилок,
      немає збоїв.
      Є просто Бог.
      У Ньому -
      Ти і Я.








      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. НЕ ОЗИРАЮЧИСЬ
      Напевно, - Ви не Той,
      а я – не Та,
      не долетівши,
      падаємо з неба.
      Прості слова застигли
      на вустах,
      та промовляти їх
      уже не треба…
      Німе мовчання
      обійняло світ –
      я не почула…
      що для Вас я значу?
      Ідіть, не озираючись.
      Ідіть…
      І, може, я
      за Вами не заплачу…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. *******
      Усе минає: і печаль і біль.
      Дощі змивають невагомі кроки.
      Ми тайно зізнаємося собі –
      Печаттю зостається кожен дотик.

      Печаттю в серці, вирієм думок…
      Чуття не стерти і не заховати,
      Бо хочеться, щоб цілий світ замовк,
      Коли ти вчишся заново літати.

      І хочеться любити аж до сліз.
      І не питати, що готує завтра…
      Відмовитись від болю навідріз
      І жити так, щоб не зазнати втрати…

      Усе минає – і печаль і біль.
      Стають пісками зради і образи.
      Таємно зізнаємося собі –
      Усе минає, тільки, не одразу.

      Якби ж то пересіяти слова
      Крізь сито серця, аби не зміліти
      Любові тій, що душу зігріва,
      Що сонцем квітне у тобі над світом…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    52. КОЛИ ПОРУЧ ТЕБЕ НЕМА...
      Кожен день як маленька вічність,
      коли поруч нема тебе.
      Я дивлюся тобі у вічі –
      стала іншою я тепер.
      Ми зрослися з тобою наче.
      Наче дерева два – в одно.
      Дивні мрії мої дитячі
      стали знову хмільним вином.
      Гармонійно сплелися в ріки
      Наші помисли, наші сни…
      Відтепер я твоя навіки
      в цій безмежності таїни.
      Я - твоя, ти моя – пригода,
      наче серце на двох – одне,
      бо і бути без тебе годі
      з кожним подихом, з кожним днем.
      Лиш торкаюся рук магічних
      вмить відходить печаль німа.
      Знаєш, день як маленька вічність,
      коли поруч тебе нема…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. У ЧАШІ ТРАВНЯ
      Спадає вечір, мов зоря
      У чашу травня.
      Ми п’ємо двоє – ти і я
      Нектар кохання.
      Черешень терпкість на вустах
      Така далека…
      Я у тобі давно свята,
      Хоч це нелегко.
      Я у тобі, а ти - в мені,
      Як в позачассі.
      Я сірих буднів, диких снів
      давно зреклася.
      Цілунки спалюють слова –
      Одні лиш коми.
      Я вже на грані божества,
      Аж плоть судомить…
      А вітер бавиться й собі
      Гіллям невинно.
      Як ти в мені, так я в тобі –
      Лише дитина.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. В наступному житті
      В наступному житті, немов додому
      Прийду до Вас із веснами. Прийду
      Стираючи очікування втому.
      Розквітну сонцем в Вашому саду.
      Не треба віддаватися печалі.
      Не варто забігати наперед.
      Довго ми взаємоприручались,
      Щоб смакувати зустрічей цих мед.
      В наступному житті все буде добре –
      Там інший вимір, інші полюси.
      Нас зведе із Вами ще раз доля
      Крізь усі простори і часи.

      ІІ

      Мій пане, у наступному житті
      Ми стрінемося з Вами як уперше,
      Коли із душ спаде холодна тінь.
      Бо як же народитись, не померши?
      В наступному, мій пане, - не у тім,
      Ми станемо ще вище на сходинку.
      І може, навіть, будемо святі?
      А може, просто, легші за пір’їнку?
      А зараз все не так. Душа, мов степ
      Вслухається в таємні заповіти…
      А за вікном нестримано мете
      Таким духмяним черешневим цвітом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Крузо
      Під стінами твого серця
      Падаю і вмираю…
      Як же тобі живеться –
      Одному посеред раю?
      Забутому, наче Крузо,
      Серед чужих ілюзій…
      Чи пам’ятають друзі?
      Чи надихають музи?
      Яка у душі погода -
      Сонячно чи циклони?
      Я дика, але не горда…
      Пам'ять твоя - солона…
      Наче між нами - вічність.
      І ніби її немає…
      Дарую тобі цей віршик –
      Хай в серці уже світає.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. ХТО ТИ?
      Душа не звір і з нею так не можна:
      полохано, відчужено, ніяк…
      Або ти прірва, або ти маяк -
      у Всесвіті це знає атом кожен.

      Або в тобі спасаються, або
      зникають у безоднях на століття…
      Ти темрява кромішня або світло,
      з якого промовля не раб, а Бог.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. ОСІННІ ІЛЮЗІЇ
      А що, коли завтра — зима
      постукає в наші вікна,
      мій друже, - а Вас нема?!
      До холоду я не звикла.
      Летітиме білий сніг,
      тремтітиме небо сіре,
      згаснуть поволі дні
      колишніх прямих ефірів.
      Чи будуть ще сни про Вас?
      Чи будуть порожньо-чорні?
      В каміні вогонь погас,
      мов нас не було сьогодні.
      І завтра не буде, і
      вчора не було.
      Просто
      намарились Ви мені
      з любові, а чи зі злості.
      А, за вікном, -
      туман.
      Ми нині - найкращі друзі.

      Жевріють в сумних димах
      осінні мої ілюзії...






      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. До рум’яного світанку
      А туман із гір високих
      котиться додолу,
      наче здоганяє вітер
      у широкім полі.
      А дорога в’ється дальня,
      зоряний мій світе,
      де мені твоє кохання
      ясним сонцем світить.

      Ведуть мене твої очі,
      ніби дві зірниці.
      Ой, іду, не перескочу
      стрімкої водиці.
      Залишуся у глибинах
      тих очей зелених.
      бо лиш я твоя єдина,
      як і ти у мене.

      Ходить вітер до схід сонця
      чеше хмарам гриви.
      Вже тебе із мого серця,
      та й ніхто не вирве.
      До рум’яного світанку
      у святу неділю
      відгуляємо з тобою
      ми своє весілля.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ДУША БУНТУЄ
      А я не хочу жити забобонами!
      І тим, чого насправді не існує.
      Душа втомилась бути безборонною
      І задихатись від тривоги всує.

      Ні! Я не хочу вірити у вигадки -
      Мені від них вже зашпори у душу.
      Та дайте серцю на землі оклигати
      од ваших: так не можна, треба, мусиш....

      Досить тіло розпинати ліками
      і споглядати істину у спину.
      Досить вже, духовною калікою
      робити ще із черева дитину!

      Так дістало все це — хочу спокою.
      Хочу правди світлої, по суті.
      Хоче серце музики високої...
      Можливості саму себе збагнути.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. РОЗЧЕШИ МЕНІ КОСИ, ВІТРЕ
      Розчеши мої коси, вітре!
      Заплети у них квіти й небо -
      Хай я вільно лечу над світом.
      Чи вільнішої волі треба?
      Розфарбовую дні і ночі
      В тепле сонце,
      Зелені трави,
      Бо я в осінь іти не хочу –
      Літа любі мені заграви.
      Як світанків рум’яні личка
      Любо-любо цілують роси,
      Так туманів ранкових стрічки
      заплети но річкам у коси.
      І неси мої мрії, вітре,
      До далеких отих галактик,
      Де ніхто їх уже не витре,
      Не посадить душі за грати.
      Розчеши мої коси, брате!
      Заплети у них сонця промінь.
      Ми народжені, щоб літати,
      І закохуватись до втоми,
      І з нічого красу творити
      До безмовності,
      до судоми.
      Ми народжені просто жити –
      Ми ж бо знаєм з тобою, хто ми…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ТУМАН СІДАЄ ТИХО...
      Туман сідає тихо і велично,
      і котиться,
      і котиться,
      біжить…
      Ми – рідні,
      Бо знайомі цілу вічність.
      І тільки мить,
      лиш мить одну – чужі.
      Ми звідти,
      де не гасне вічне небо,
      де розмовляють квіти і коти.
      У нас – любов,
      одна на всі потреби,
      а в ній – одно навіки я і ти.
      Скажи мені,
      чого боятись маю?
      Яка іще живе в мені вина,
      якщо
      ніхто не гнав мене із раю,
      але я знов лишаюся одна?
      Скажи мені,
      кого боятись маю,
      коли за мною - ангелів чини,
      що поіменно
      кожного тут знають –
      ясніше сонця сяє кожен з них?
      І ти і я,
      кому жалітись будем,
      що всесвіт – віддзеркалення душі?
      Страшнішого немає, точно, суду,
      над той, що кожен сам собі звершив…

      Туман сідає тихо і велично
      і котиться,
      і котиться,
      біжить…
      Ми – рідні,
      бо знайомі цілу вічність.
      Скажи, чому ми тут такі чужі?…




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    62. ПОБОРЮЙТЕ В СОБІ СВОЇ СТРАХИ
      Поборюйте в собі свої страхи.
      Не відкладайте радощів на потім.
      Ви можете літати, як птахи.
      Ви - ангели, народжені у плоті.

      Звільніть свої натомлені хребти
      і душі ваші від ілюзій очних.
      Хай буде кожен помисел – святим.
      Хай буде кожен дотик – непорочним.

      І хай прибуде світла на землі.
      Життя усе - суцільна дивовижа.
      Хай між зірок не губиться ваш слід.
      І бережіть язик свій від принижень.

      Світ може бути добрим і лихим.
      А розум ваш - і мудрим і нестерпним…
      Поборюйте в собі свої страхи.
      Радійте – ви є вищими од смерті.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. МУДРІСТЬ ПРИХОДИТЬ З ЧАСОМ
      Мудрість приходить з часом,
      але не з віком, ні.
      Людство...
      Ми дивна раса.
      Щасливі, сумні, смішні…
      Кожен чогось шукає, -
      хто щастя, а хто - себе.
      Кожен чомусь звикає
      гнути в ярмі хребет.
      Маримо ми коханням,
      миром і щастям теж,
      тільки, нема єднання
      і ворожнечі меж.
      Тягнемо наші руки
      до зброї, до золотих.
      Мудрість у душі стука
      і проклада мости
      поміж серцями тихо, -
      чи відгукнеться хто?
      Несе нас життєвий вихор,
      наче сухий листок…
      Мудрість – питання часу:
      досвід і все таке.
      Страх поглинає масу,
      тому і життя гірке…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. САМОТНІСТЬ ЖИВЕ У НАТОВПІ...
      Самотність живе у натовпі.
      А іноді – в нас самих.
      Ми надто багато тратимо
      на мертвих – а не живих.
      І надто уперто віримо
      теоріям і словам.
      Стаємо взаємозвірами,
      не здатними на дива.
      І стільки усього хочемо
      від світу, проте, самі
      дорогу до дому Отчого
      згубили в нічній пітьмі.
      І доки життя триватиме
      шукатимемо вогонь,
      який нас додому зватиме
      в обійми святі Його.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.35 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. СЬОГОДНІ ЗАЙВІ ВСІ СЛОВА...
      Сьогодні зайві всі слова,
      і промовляти їх не треба.
      Якщо ти любиш, то - жива.
      А як живеш, то є потреба
      шукати щастя на землі
      в собі і там, де невідомість.
      Бо ми великі і малі.
      Нас – у Пальмірі, і в Содомі…
      Поміж споріднених сердець
      шукаємо на себе схожих.
      І кожен сам собі творець,
      по волі власній і по Божій.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ***
      Ми давно не бачились з тобою.
      Скільки зим між нами пролягло…
      Скільки суму дикого і болю...
      Ніжності не випито з долонь.

      Може, ти у цю тужливу осінь
      повернеш із спогадів моїх…
      Я вплету в твої шовкові коси
      поцілунків ніжних сонце-сміх.

      А чи, навесні із журавлями
      ти прилинеш до моїх обійм -
      скотиться з душі розлуки камінь,
      і теплом наповниться наш дім.

      Знаю - в тому винні ми обоє,
      що журлива осінь наших доль…
      Пів життя не бачились з тобою,
      хоч у сні зустрітися дозволь.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. МИ ЗРОБИЛИ ЖИТТЯ МОНОТОННИМ
      Ми зробили життя монотонним,
      чорно-білим, буденним, гірким…
      Нам ще вчитись і вчитись – до скону,
      щоб розгледіти, хто з нас є ким.
      І ковтати ще слину і з глини
      Ще ліпити фігурки і сни,
      щоб розгледіти поруч людину,
      у якій ні вини, ні війни…
      І горіти, чи перегорати
      в нескінченності наших розмов.
      І каратись іще і карати,
      щоб збагнути найвище – любов.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. БЕЗМОВНОСТІ МОЇХ ОСІННІХ ДНІВ...
      Безмовності моїх осінніх днів
      нема рятунку - гра була не чесна.
      Ви вигоріли травами в мені
      і почалась моя дорога хресна.

      В гірких долонях пізніх хризантем
      ані краплини сміху, ні сльозини.
      Ви повернулись і пішли дощем,
      тужливо, мов на поклик журавлиний.

      Мені зосталась осені жура, -
      димами розіп’ятою над світом…
      Така безмовність в серці, а пора
      уже весняним розпускатись квітам.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ВИГНАНЦІ
      Тепер ми уже вигнанці,
      якщо не такі як всі.
      Не вигідні як повстанці,
      на рану - пекуча сіль,
      бо хто ж тебе запитає,
      чи з миром ідеш чи ні –
      лиш душу перелистають,
      як зошит, і кинуть в сніг.
      Бо ж треба же, яко стадо –
      не мислити ні про що.
      Приймати брехню за правду,
      яку подає сам чорт.
      Вдавати, що люба ноша,
      сповнених страхом тіл,
      бо радість, то пані прошена –
      не кликали, то простіть…
      І що полинова втома
      миліша комусь за рай,
      чи є якийсь осуд в тому –
      що хочеш, то обирай.
      Так, кожен собі каратель,
      і кожен собі – вінець.
      Народиш себе чи стратиш,
      від тебе залежить днесь.
      Та, пізно в тобі, чи рано,
      руйнуючи стіни лжі,
      одкровення, сягнувши грані,
      з серця вимиє міражі.
      О! Їх ще багато буде,
      тих, що пізнали суть.
      Й до них доберуться люди
      і спалять чи розіпнуть.
      І будуть сміятись гучно
      в наступній із «перемог»,
      так і зоставшись учнями,
      в яких нерозкритий Бог.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. ДУША ДОСТИГАЄ МРІЯМИ...
      Душа достигає мріями,
      пірнає в небесну синь.
      Хто серце любов’ю зцілює,
      той волі і світла син.

      Вітри переходять в музику
      крізь шепіт дощу і трав.
      І в’яжуть на згадку вузлики
      із сонечка та октав.

      А сонце все глибше дихає –
      торкається серця дна.
      На поклик таємний тихо як
      приходить до нас весна…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ВИ НЕ ЗНАЛИ МЕНЕ...
      Ви не знали мене, мій пане.
      Певно думали, я така
      як всі інші, - що сніг розтане,
      коли Ваша легка рука
      лиш торкнеться руки моєї
      і забудеться цілий світ…
      Тільки, там не було тієї,
      у якій би Ваш сміх розквіт.
      Там була невідома пустка,
      що поглинула б нас обох.
      Що для Вас я тепер - лиш згусток
      теплих мрій на межі епох.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. ВЕРБОВІ КОТИКИ
      Всесвіт повен світла та екзотики.
      Тут усе - незвичне і чудне.
      Бавляться квача вербові котики,
      виглядають сонця між планет.
      Дивляться на нас очима світлими,
      туляться до теплої руки,
      так, немов запитуючи: з
      Звідки ми?
      Хто є ми - рослини, чи зірки?
      Вгадують в очах жадану відповідь.
      О, не бійтесь, котики, людей –
      ми тутешні,
      правда, трохи вітряні…
      Ех, який чудний весняний день!



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    73. ЯБЛУКА НА ПЕРШОМУ СНІГУ
      Яблука на першому снігу
      радо зустрічають перехожих.
      Бути не привітними не можна
      яблукам на першому снігу.

      Срібним смутком ранньої зими
      сповнюються і сади, і ріки.
      Тільки, як з тобою нам зустрітись
      в тихім смутку ранньої зими.

      Скільки ще на березі чекань
      нам збирати яблука і груші?
      Скільки заколисувати душі,
      вгадуючи долю по зірках?

      Білий сніг сідає на плече,
      наче птах, що збився із дороги.
      Зазира мені у вічі строго –
      поглядом рубає, як мечем.

      Крадькома зривається із губ:
      Де ти, моя пташко перелітня?
      Тихо. Усміхаються привітно
      яблука на першому снігу.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ***
      Чи хворіють ангели?
      Напевно…
      Просто так, щоб знати, як воно.
      Не дивись здивовано на мене.
      Це всього лиш здогад –
      не вино.

      Ми ж в своїх земних
      експериментах
      прагнемо незмінно висоти.
      Іноді здається, легше вмерти,
      Але - стоп!
      Хіба, життя - не ти?

      Я літаю!
      Є така потреба.
      І не тільки в мене, в тебе теж, -
      серцем притулитися до неба,
      бути світлом, що не знає меж.
      І творити світ,
      усе міняти
      і мінятись, певно, що – рости.
      Ох, якби ж то можна обійняти
      радістю своєю всі світи…

      Зрештою,
      хіба це так важливо,
      чи хворіють ангели, чи ні?
      Все можливо.
      Все в житті можливо
      і якщо не віриш ти мені…
      Чи хворіють ангели?
      Не знаю.
      Їх бажання інші – не земні.
      Та одна любов усіх єднає.
      І від того радісно мені.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. *****
      Заплаче день вчорашній, а не ти,
      ховаючи під светром білі крила.
      Бо кличуть нас незвідані світи,
      заховані десь під космічним пилом.
      І зорі не бояться висоти,
      спадаючи на дно твого мовчання,
      щоб квітами любові зацвісти
      і берегти душі найвищу тайну.
      Бо хтось тобі повірив, хтось простив
      в тобі той незбагненний відблиск Бога…
      Хтось заховає крила, та не ти –
      попереду пригодницька дорога.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ОДА ЖІНЦІ
      Ти та, якій судилось попри все
      іти вперед, ламати біль і стіни.
      Тобі, що здатна побороти смерть,
      щоб виринути світлом з-поміж тіней.

      Ти та, чиї бажання – благодать.
      Любов, яку не вичерпати зроду.
      В тобі у попіл блискавки горять
      усіх невдач, до тла згорає гордість.

      Ти та, чия любов як небеса –
      простора, неосяжна, загадкова.
      В тобі усього всесвіту краса
      звела свою таємну диво-змову.

      Ти та, кому стояти в дощ і в сніг.
      Котрій не знати втоми і поразки.
      Котрій всі квіти і зірки – до ніг,
      бо ти творити здатна власну казку.

      Ти та, що у століттях і віках
      зуміла зберегти у серці радість.
      І піднімалась в небо, наче птах.
      І ніжністю світилася, мов ангел.

      Ти, що тепло даруєш і життя.
      Що мудрістю перемагаєш в битві,
      бо наміром душа твоя свята.
      Бо голос твій – то вже і є молитва.

      Ти та, з чийого серця й з-під повік
      нікому віри в мрію не украсти,
      Бо жінці не здаватися повік
      у дикій боротьбі за власне щастя.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. МОЛИТВА
      Постань же, Боже, з музики й руїн.
      З висот найвищих,
      Із глибин найнижчих
      душі, якій одвіку Ти один
      згоріти не даєш у попелище.
      Постань, Господь!
      Ти стільки поставав…
      Я стільки ж у собі Тебе губила,
      що від думок боліла голова…
      А ти чекав,
      давав для лету крила.
      Постань же знову, вкотре у мені,
      коли сама на себе я не схожа…
      Бо множити на двоє страх і гнів
      мені не гоже…
      То постань же, Боже!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. НЕ ДОСИТЬ СОНЦЯ
      Не досить сонця, як у серці тьма
      усе закрила: небо і дорогу.
      І ти ідеш по світу як німа –
      без посмішки, без імені, убого…
      І дихає в тобі пекучий біль,
      і страх з’їдає душу так безжально,
      коли вбиваєш Бога у собі,
      бо ти - іще така велика тайна.
      Боїшся невідомого, а ніч
      не гає часу – стелиться під ноги.
      Не бійся усміхнутись, бо на дні
      душі твоєї – вічне сяйво Бога.
      Не бійся жити!
      В пошуках пригод
      шукай себе, вичитуй як скрижалі.
      Душі потрібні подвиги і гарт,
      бо в темряви їдке і гостре жало.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. СОЛОДКА ЗМОВА
      Мені тобою пахне кожен день.
      Мені тобою – мріями й казками.
      І пензликом любов малює днесь
      так радісно і сонячно між нами.
      А ти казав - зима. Яка зима?!
      У серці назріває тепла повінь,
      якій ні краю, ні кінця нема,
      допоки ми в такій солодкій змові.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. НА ХВИЛЯХ ЧАСУ
      Час такий невблаганний, допоки його не підкориш.
      І любов невідома, допоки її не приймеш.
      Ми зайшли так далеко, що страх нам підточує корінь.
      Ми забули життя, але ми пам’ятаємо смерть.
      Ми забули, ким вчора були і ким стали сьогодні.
      Ми чекаємо дива, згубивши себе у світах.
      Ми не бідні, не хворі, ми просто нестерпно голодні
      дрібки правди про нас, що мов квітка в душі одцвіта
      ще з сотворення світу…
      То дай же нам пам’яті, Боже,
      тої сили святої хоч крихту в собі віднайти,
      що творила галактики, землю… а нині неможем
      ми самого себе у собі віднайти й вберегти.
      Нас долають хвороби,
      лякають слабкі,
      гнуть бездухі,
      ніби нам всеодно. То чого ж тоді плачемо ми?
      Дай нам сили піднятись з руїни і тілом і духом.
      Не рабами своїми Ти нас породив, а дітьми.
      Дай нам пам’яті, Отче, згадати з якого ми роду.
      Дай нам мудрості бачити в кожному Твоє ім’я,
      Бо хоч дивимось ми один одному в очі так гордо,
      а насправді лише демонструємо власне життя.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ТАК БЛИЗЬКО ДО СНІГУ
      Так близько до снігу, наче
      народяться зими білі
      у наших серцях, а значить –
      цього ми самі хотіли.
      А значить, прийде ще вечір –
      розсиплеться в росах тихо
      і більше не буде втечі,
      що схожа на сніжний вихор.
      Замовкнуть усі дерева
      і оніміють трави…
      І прийде новітня ера
      до крихітної держави.
      І встане назустріч сонце –
      осяє нову дорогу,
      з’єднавши в одне два серця
      на щастя і славу Богу.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ЩЕ ТРІШЕЧКИ І НЕБО УПАДЕ...
      Ще трішечки і небо упаде,
      розсипавшись зірками між листочками.
      Тоді залишусь всюди і ніде –
      не кимсь, не чимсь, а нульовою точкою.
      І станеться… Те станеться колись.
      Зітреться погляд травами зеленими.
      І квіточкам, що вгору піднялись
      я обернусь водою і легенями.
      Ловитимеш моє серцебиття
      у музиці дерев і стиглій ягоді.
      Я завжди буду поруч. Чуєш? Я!
      Господь так добре Всесвіт цей налагодив.
      Поволі розчиняюсь в цій красі –
      в цих кольорах, у формах, у мелодіях.
      Стає все мною, я стаю усім.
      Усе живе. Усе мій дух так радує.
      Ще трішки і вдихатимеш мене
      гірку, солодку – як тобі захочеться…
      Життя – воно ж ніколи не мине,
      бо повне світла і любові Отчої.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. НЕ ВИПРАВДОВУЙ ОСЕНІ
      Не виправдовуй осені. Вона
      саму себе ще здатна оправдати.
      Ох, скільки світла у її тонах! –
      не кожне серце може стільки дати…

      Не звинувачуй осені в журбі,
      коли малюєш в сірий колір небо.
      Лиш сум, який народжений в тобі,
      поволі віддаляє сміх від тебе,

      тебе від сміху… Осінь ця жива.
      І в неї є свої пісні і жарти.
      А що природа осені – жнива.
      То що посіяв, те прийдеться жати.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. В НЕБІ ЗІР СОКОВИТІ ГРОНА...
      В небі зір соковиті грона
      достигають у чорну ніч.
      Добра казка в твоїх долонях
      так подобається мені.
      Котить вітер прозорі хвилі
      мого щастя по морю днів.
      Спокушаються зорі стиглі -
      в небі тонуть як у вині.
      Розгорається в серці ватра
      повна радості і життя.
      Тільки, що нас чекає завтра,
      знають двоє лиш - ти і я.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ
      А що таке старість? – Ілюзія,
      сотворена нами віками?
      За чашкою кави із друзями...
      Закладена в серце мов камінь...
      Вкорінена в нашій свідомості,
      в найдальших глибинах, віддавна.
      Наділена болем і втомою,
      нами приручена тайна.
      Так легко із часом повінчана,
      оправдана волею людства,
      існує між страхом і вічністю.
      Ми дивимось в неї як в люстро.
      Крокує притишено душами.
      Вростає хворобами в тіло.
      І кровоточить спустошенням
      в серці людськім чорно-біло...
      Як втілення нашого відчаю,
      приходить надвечір, надранок…
      Чи просто спливає як свідчення
      настроїв, вчинків і граней…
      Тож, звідки її дивна музика
      різних тонів і каденцій?
      Старість… Велика ілюзія,
      створена нами у серці?...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ЗЕМЛЯ
      Ніч, а вона заходиться дощами,
      щоб сонце сльози-роси стерло рано.
      Шматована думками як мечами
      болить в мені земля обітована.
      Спалахує вулканами в протесті.
      Глушить болі водами й вітрами.
      Тільки ми не доросли ще честі,
      щоби радість дарувати мамі.
      Ми несемо їй розчарування.
      Заздрість їй даруємо – не квіти
      посмішок яскравих на світанні.
      А ненависть спалює зеніти.
      Що ж тепер отам, де сонце сходить
      нас чекає завтра на планеті –
      тій, яку впізнати уже годі
      за ширмою цих ран – думок-заметів?
      Болить земля і шле сигнали в небо.
      І труситься слабке від болю тіло.
      Знаєш, усе ж починалося з тебе –
      чи ж радість в тобі уся перетліла?
      Так захлинаючись горе-думками,
      Горе-учинками глибшають рани.
      Шматована думками як мечами
      болить в мені земля обітована.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ТИ - ЛЮБОВ
      Не обіцяй нічого, просто будь.
      Будь радістю.
      Будь правдою.
      Будь світлом.
      Згадай, що ти – любов і не забудь,
      що можеш дарувати все це світу.
      Будь піснею у вранішній порі.
      Будь казкою в вечірньому згасанні.
      Дитиною – у найскладнішій грі,
      не відаючи болю ні страждання.
      Будь мрією, що огортає світ,
      даруючи твоєму серцю крила .
      Будь тайною, яка мільйони літ
      нетлінно сяє і дарує силу.
      Будь тишею, яка розкаже все.
      І врешті решт, прийми себе самого.
      Будь мудрістю, що спокій принесе,
      щоб ти в собі розгледіти зміг Бога.
      Лиш не кажи нічого – просто будь.
      Будь радістю, що плине поза часом.
      Бо ти – любов і в цьому твоя суть.
      Ти вільний сам творити своє щастя.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ПОШЕПКИ
      День погас у згасанні літа.
      Сонце спати пішло додому.
      Я так хочу тебе любити,
      Та нікому про це, нікому…

      Я так хочу сміятись тихо
      у солодких обіймах ночі,
      коли мрії шалений вихор
      нас з тобою украсти хоче.

      Нічка сни просіва крізь сито -
      вони бавляться з нами в лови.
      Я так хочу тебе любити,
      Та нікому про це ні слова...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. ПРИМАРА КАЗКИ
      Моя солодка панно, Ви і я
      у цьому світі, наче крихта казки.
      Я Вашим не оскверненим ім’ям
      Благословляю кожен день - на щастя.
      Я Вашим не оскверненим ім’ям
      молюсь щоночі у глибинах неба,
      щоб Всесвіту безмежного Сім’я
      Вам дарувала зустрічі потребу…
      Лиш часу невгамовна течія
      навіки невловима, наче вітер.
      Моя солодка панно, Ви і я –
      примара казки у долонях світу.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    90. *****
      Чи я колись тебе збагну, -
      тебе, людино, з крові й плоті?
      Так під тобою світ прогнувсь…
      Так намісилося болота…

      Чи осягнуть мені колись
      твоє божественне коріння?
      Ту душу, що так рветься ввись –
      у царство світла і нетління?

      Чи розгадать колись мені,
      тебе, як ворога і друга?
      І дощ, і сніг - тобі до ніг.
      І ангели у тебе – слуги.

      Чи я прощу тобі колись
      твоє мовчання і упертість?
      І мрії ті, що не збулись,
      зазнавши передчасно смерті?

      То хто ж, людино, ти така,
      що з того світу в цей – у гості?
      Любові вічної ріка
      тече крізь тебе просто… Просто.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. НЕВИДИМА
      Крізь впертий дощисько до тебе невтомно спішу я.
      Здається, я – нота блаженної пісні землі.
      У ній розчиняюсь немов і ніхто вже не чує
      стихаючих кроків у небо – у серця - безлім.

      Цей дощ у мені, він так близько, він поруч і всюди …
      Стирає мене і змальовує в інших тонах.
      Кожна крапля – вже я. Кожен рух – життям б’є у груди.
      Я – невидима. Ані краю у мЕні, ні дна.

      Я – невидима. Я чимдуж поспішаю до тебе.
      Я горнусь до дерев й ніхто не осудить мене.
      Відкрий своє серце широко-широко, як небо –
      Я любов’ю ввірвусь й разом ми у казку пірнем.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. МІЖ НАМИ
      Наш всесвіт маленький, як киця муркоче в долонях.
      Сміється-віддзвонює в тихих дзеркалах води.
      І ранок, і вечір уже достигають у грона
      Незвичної пісні, яку ти в мені посадив.

      Зростаю у небо, збираючи сонце у гами.
      Так тепло в перині твоїх світлокосих хмарин.
      Каміння, пісок і вода шарудять під ногами –
      Я ж вчуся літати крізь часу нестриманий плин.

      Присядьмо, коханий, на ці не ціловані хвилі.
      Наш всесвіт маленький втомився від довгих розмов.
      Веселка небес посилає нам ласку і милість,
      Бо все, що існує між нами, зоветься - любов.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. НА ШИРОКИХ ДОРОГАХ ВСЕСВІТУ
      На широких дорогах Всесвіту,
      де серце все поза часом бачить,
      я вже не плачу, уже не плачу –
      це ж росою земля в мені цвіте.

      Між галактик чужих, між вимірів,
      де в сузір’я зірки гуртуються,
      я до тебе ледь-ледь притУлюся,
      але більше таких не вимрію…

      Стану сонцем у слові кожному.
      В кожнісінькій клітині житиму.
      Всім Всесвітом тебе любитиму
      не по-людськи, але по-божому.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    94. СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ
      Я здатна усе пробачити,
      бо серце моє - гаряче.
      Очей твоіх сонячні зайчики
      в моіх очах стільки значать...

      Твоі - найтепліші дотики.
      Твоі - найрідніші мріі.
      І нерви - сталеві дротики
      ніколи не стануть зміями.

      Ти - пісня моя і музика,
      що лине із мрій дитячих.
      Я буду твоєю музою -
      маленьким сонячним зайчиком.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    95. ОДНО - НАВІКИ
      Світанок дуже тихо підійшов
      під наші вікна, втрутившись в розмову.
      Розтав як сніг зірковий капішон
      і танули услід за словом слово…
      і розчинялись мрії у казках,
      і музика – у наших сновидіннях…
      Чиясь багатовимірна рука
      висаджувала зрошене насіння.
      А ми мовчали у безмежну вись.
      Така собі, намовчана молитва…
      Для вічності сотворені колись,
      будемо вічно жити і любити.
      Нас не зупинить часу течія,
      бо безперечно - ми його владики.
      Хтось світ сотворить знову – ти чи я…
      Яка різниця, ми одно – навіки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ***
      Я молилась на тебе тихо
      В потаємних душі глибинах.
      Вечір поруч стояв і дихав
      Просто в груди хмарині синій.

      Я молилась на кожен дотик,
      Кожен погляд, що тік крізь мене,
      і звучали солодкі ноти
      дивосонцем в гарячих венах.

      Я молилась про зустріч звідти…
      І зростала тяжіння сила
      Двох частинок одного світу -
      На спасіння душі і тіла.




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    97. ВІДОБРАЖЕННЯ
      Не запитуй, чому я ображена –
      погляд мій – лиш твоє відображення.
      Хоч так мало було нами сказано -
      все у світі взаємопов’язано.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. ЗАГОВОРИ МЕНЕ
      Заговори мене дзвінким світанком,
      допоки сонце в небі не зійшло.
      Заговори… і випурхну я зграйкою
      солодких снів у тебе з-під крила…

      Приспи мене в самому серці музики,
      що стишено крокує у тобі.
      Я на плечі засну твоєму музою,
      щоб розділити радощі і біль.

      Заговори мене медами-мріями.
      Я клаптик неба у твоїй руці…
      птахами розмалюю ясно-білими
      і залишусь цілунком на щоці.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    99. Я СТВОРИЛА ТЕБЕ В УЯВІ
      Я створила тебе в своїй уяві
      Із мільйонних мрій і дивних снів,
      Тобі віддавши сонце, небо, трави…
      Все чого ти прагнув і хотів.

      Ти прийшов у мій квітучий травень,
      Де солодкий музики прибій.
      Ти живеш в моїм саду без правил,
      Бо і серце віддала тобі.

      Я тобі не креслила обмежень –
      Все, що бачиш, хай буде твоє.
      Тільки будь, коханий, обережним,
      Бо й любов з любові часом б’є.

      Хай завжди з тобою буде сонце,
      Не спадає усмішка з лиця.
      Ти тепер частинка мого серця.
      Може, в цьому – феномен творця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. НАШ СВІТЛИЙ ОСТРІВ

      Вітрам не вкрасти почуттів прибій.
      Не стерти ночі теплий захід сонця.
      Коли ти в мене – радість з усебіч.
      А я – в одній із камер твого серця.

      Ніч розфарбовує чорнилом наші сни.
      До берега причалюють епохи,
      В яких ми без ілюзій і вини,
      Не редаговані цим світом ще ні трохи.

      І ні штормів у морі, ні страхів
      Печально-чорних і пекучо-сірих.
      Любов стократ сильніша від стихій –
      Наш світлий острів.
      … просто я в це вірю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. НЕ ПРИРУЧАЙ

      Мені наснився дивний сон:
      цвіли сади життя одвічні...
      Я в твій потрапила полон,
      а понад нами - ніч магічна.

      Твій голос – весняний ручай.
      Мій порятунок, а чи згуба?
      Не приручай.
      Не приручай.
      Не приручай, якщо не любиш.

      А може був то і не сон,
      в якому ми з тобою поруч...
      Два серця бились в унісон
      і розквітало сонце в горах…

      Любові лагідна рука –
      Благословить, заколихає…
      Не відпускай.
      Не відпускай.
      Не відпускай, якщо кохаєш.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. СЕРЕД СВОЇХ
      Ані тепла нема, ні прохолоди
      у дикої безодні самоти.
      Здається, ніби – люди, і - не люди…
      ні посмішки тобі, ні доброти…
      Корисливість одна –
      найвища з цілей
      у цій пустелі поглядів людських.
      Не зцілишся.
      Не зцілишся й не зцілиш
      в тумані цім ні серця, ні руки.
      І хочеться далеко вільним вітром
      чимдуж тікати…
      Господи прости,
      що пусто так серед своїх у світі –
      страшнішої немає самоти...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. СНІГОВА КОРОЛЕВА
      А серце з льоду…
      Строга королева
      не знає просто, що таке любов.
      У крижаному серці дух сталевий
      давно чекає весен і розмов…
      Розмов про щастя,
      повних мрій і сонця.
      Розмов про небо світло-голубе.
      І сниться королеві дивний сон цей,
      де зустрічає радісно тебе…
      І сниться королеві теплий дотик,
      солодке слово,
      райдуга очей…
      Все сниться королеві…
      Тільки доки
      чекати короля свого їй ще?
      А серце з льоду…
      Крига. Ні. Не тане…
      Лиш погляд закрадається у даль.
      То де ж ви, королі?
      Ваш слід розтанув…
      Згасає віра в казку.
      Дуже жаль…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. КУМЕДНИЙ КІТ
      - Ну й кумедний кіт у нас, -
      каже Галя Каті, -
      якось бачила я раз,
      як хотів літати.
      Виліз на високий пліт,
      стрепенувсь як півень.
      І направив свій політ
      просто у кропиву.
      Ото сміху вже було,
      коли кіт як куля
      гнав до річки за селом
      так, що всі почули.
      Довго не було кота
      видно нам на плоті.
      Ото бідний політав
      наш кумедний котик.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. ГОРОБЦІ І КОТЕНЯТА
      Киця Мая й киця Рая
      горобців ганяють зграї.
      То направо, то наліво,
      у погоду і у зливу.
      Горобці лише сміються
      як коти угору пнуться.
      Не дано бо котенятам,
      так, як горобцям, літати.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. КОТЯЧЕ СВЯТО
      У котячої родини
      величезне свято нині,
      бо у Мурка і Ренати
      народились котенята:
      сіре, біле й кольорове,
      всі веселі і здорові.
      Тато кіт муркоче гордо –
      буде вчити дітей спорту.
      Тож святкує вся родина
      нині тричі уродини.







      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. ХОЧЕ КИЦЯ ЧЕРЕВИЧКИ
      Хоче киця черевички,
      як у нашої сестрички:
      щоб високі, кольорові –
      не буденні, а святкові,
      щоб і ґудзики, й шнурівки –
      для веселої мандрівки.
      - Не важкі щоб, а легенькі, -
      просить у своєї неньки.
      Киця-мати усміхнулась
      і дитятко пригорнула:
      - Черевички не потрібні –
      в тебе лапки дуже здібні,
      щоб тихесенько ходити
      і швидких мишей ловити.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. НЕСЛУХНЯНА КИЦЯ
      Наша киця неслухняна,
      не дає нам спати рано.
      То подряпає, то вкусить.
      Хоч не хоч – вставати мусиш.
      Там - сховається в куточок.
      Тихо згорнеться в клубочок,
      так прижмуривши ледь очі,
      щось муркоче і муркоче.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. ВЕСЕЛКА
      Малює сонце жовті кола
      в маленькій річці, у ставку.
      Всміхається малий Микола:
      - Земля у райдужнім вінку!
      Дивується тому Орися:
      - Такі яскраві кольори.
      Поглянь, Миколо, подивися -
      хмаринка ними йде згори!
      Це наче мостик через поле...
      Якась незвична дивина!
      - Який там міст! - сказав Микола, -
      то ж небо усміхнулось нам.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. МАРЕННЯ
      А я тобою марила сто літ.
      Сто довгих літ до нашої епохи.
      Мінялось все: звичаї, час і світ…
      Але, чи марив мною ти хоч трохи?

      Я марила тобою як дощем
      одвіку марять висохлі пустелі,
      як ріки, сонцем випиті ущерть,
      як марять вітром одинокі скелі.

      Я марила тобою як пташа,
      що мріє небом світлим і високим.
      Вбиралася у цвіт моя душа,
      рахуючи епохи, дні і кроки…

      Я марила тобою сотню літ.
      Життя цвіло, подекуди і мохом.
      А я несла у серці білий цвіт...
      Скажи, чи марив мною ти хоч трохи?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. НА ПРОТЯЗІ ГАЛАКТИК І СТОЛІТЬ
      Пішли усі.
      Зостались я і вітер
      на протязі галактик і століть...
      І ти зі мною.
      Боже, скільки світла
      від усмішки твоєї лине в світ!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Що тобі до мого волосся?
      Що тобі до мого́ волосся?
      Що тобі – чи я сніг, чи камінь,
      коли я ужилася в осінь –
      відбулася у кожній грані.

      Опадаю пожовклим листям
      і несе мене вітер в небо...
      Я так думаю –
      років триста
      відвикатиму ще від тебе...

      А що далі?
      Хіба ж я знаю?!
      Я тепер – у тобі́, усюди.

      Ще гуляють вітри над нами
      ті, що се́рця вже
      не остудять.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    113. НАЙБІЛЬША ПЕРЕМОГА
      Мені не імпонує роль раба
      і як воїн, я не досить строга...
      Та якщо життя - це боротьба,
      ти - моя найбільша перемога.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    114. НАШ СВІТ
      Від берега до берега наосліп,
      ми бавимося з вітром і дощем.
      Ми досі діти, хоч уже й дорослі, -
      життя крізь нас замріяно тече.
      Нам байдуже обом до цього світу –
      нас мрії світлі кличуть у політ.
      Ми садимо над берегами квіти -
      ми творимо свій неповторний світ.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    115. ОБЕРЕЖНО
      Містечко наше надто монотонне.
      Ще так багато поглядів бетонних…

      Свої закони, правила, мережі…
      Живемо вільно – просто обережно.

      А хочеться, щоб кольорово всюди.
      А хочеться, щоби раділи люди…

      Самі ж не хочуть… все за нами стежать…
      А я люблю тебе і без обмежень.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    116. ПРИВОРОЖИЛА
      Я йшов тобі назустріч та не знав,
      що надіп’ю кохання, мов отрути…
      А зорі так спадали поміж трав –
      я дотепер не можу їх забути.

      Приворожила ти мене.
      Приворожила ти.
      Навчила жити кожним днем.
      Навчила дихати.
      Приворожила ти мене,
      І я не втримався.
      П’янким медам твоїх долонь
      навік довірився.

      Ти йшов мені назустріч. Дощ ішов...
      Та я очей твоїх не оминула.
      Як добре те, що ти мене знайшов.
      Я казкою у погляд твій пірнула.

      Приворожила я тебе.
      Приворожила я.
      Зірки спадали із небес.
      Цвіли ожиною.
      Приворожила я тебе
      зірками-мріями.
      І ми з тобою в казку ту
      удвох повірили.

      Щоденно Богу дякую за нас.
      За кожен погляд, кожен рух і подих.
      Кохання підкоряє світ і час,
      бо ти в мені щоденно сонцем сходиш.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    1. *****
      А ніч така в зірках, неначе в перлах.
      А ти шукаєш щастя в міражах
      І кажеш, - ця земля тобі чужа…
      Вони ж в тобі - твій рай і твоє пекло.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    2. ТОБІ
      І небо, що не має берегів.
      І сонце, що весь день не знає втоми.
      І рухи вітру вільні і благі.
      І спогади, солодкі до оскоми.

      Для тебе ця усміхнена весна
      Таким незвичним цвітом розквітає.
      Нехай у тебе буду я одна,
      Бо й моє серце інших не бажає.

      І пісня, що колискою стає.
      І ранки, ввік яким не віддзвеніти.
      Усе чим я живу, що в мене є –
      Тобі дарую - лиш одному в світі.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. КРІЗЬ ВСЕСВІТ
      Мені крізь трави і міста
      так хочеться тебе почути.
      Та мовчанка твоя десь там…
      гіркіша, певно, від отрути.
      Мені крізь марева доріг
      тебе б дістатися рукою…
      Омити свій щоденний гріх
      твоїм цілунком в супокої.
      Мені крізь Всесвіт, що застиг, -
      пір’їнкою - в твої долоні.
      В твоїх обіймах відплисти
      у наші мрії-сни мільйонні…




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. МАЙЖЕ МОЛИТВА
      Душа мов книжка – Господи, пиши.
      Не дозволяй мене писати людям,
      що у своєму блуді інших судять.
      Пиши любов’ю у моїй душі.

      Заповни, Отче, сонцем сторінки.
      Пиши мене в рядках і між рядками.
      Не дай, щоб серце перейшло у камінь
      з чиєїсь легковажної руки.

      Пиши мене – Тобі я віддаюсь.
      А як дозволиш іншим Ти писати –
      тоді навчи все правильно приймати
      і розуміти істину Твою.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Я З КРИГИ ТРІШКИ…
      А знаєш, я з криги трішки,
      напевно… і я також…
      Пускаюсь до неба пішки.
      Скажи, чи далеко, Боже?
      Порушую всі закони,
      довірившись волі серця
      і власні пишу канони:
      я з криги і трішки з сонця.
      Я з криги, бо як інакше,
      в обіймах гарячих тану?
      Я з сонця, бо як інакше,
      цвіли б у мені тюльпани?
      Ти знаєш, я з криги трішки…
      Очей твоїх океани, -
      їх дна не дістатись пішки
      і я не дійшовши – тану…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. ДАЙ РУКУ МЕНІ
      Дай руку мені – ідемо
      до мрії, повір, це просто.
      Тремке відчуття Едему
      долає і час, і простір.
      Хто перший, а хто останній –
      уже не зіграє ролі,
      коли я - твоїм світанням,
      коли ти - моїм героєм.
      Дай руку мені… Хай злива
      ніколи між нас не стане.
      Людина тоді щаслива,
      коли од любові тане.
      Дай руку мені – хай щастя
      ввірветься, як дощ, щосили
      у світ, щоб святковий настрій
      ми вічно в собі носили.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ПРОСТИ МЕНІ ЦЕЙ ДОЩ
      Пробач мені цей дощ, що за вікном
      шепоче нерозбірливо і тихо.
      Думки та почуття сплелись у вихор
      і світ перевертається вверх дном…

      Мовчання сумом сходить на уста
      і котиться краплинами додолу.
      Напевно, це також дарунок долі –
      дощем розбавить тишу, бо густа…

      А кроки наші тануть у весні –
      земля пливе, промокла аж до серця.
      Я обіцяю виправити все це –
      лише прости цю зливу - у мені…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ДВОЄ
      Двоє в усьому Всесвіті.
      Двоє - нікого більше.
      Вільні, відважні, вперті і
      не помічають інших.
      Грішні, а чи безгрішні -
      радість знаходять впарі.
      Люблять, напевно, більше,
      просто не вірять в старість.
      Може тому, що сонячні
      їхні серця і мрії?
      Затишно і неболяче
      двоє в любові зріють.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. НА ДОБРАНІЧ!
      На добраніч тобі, мій хлопчику!
      День розтанув в обіймах ночі.
      Рветься серце моє горобчиком –
      невмолиме, до тебе хоче.

      На добраніч, солодка музико!
      Нічка струшує з неба зорі,
      підперізується мотузкою,
      відпливає кудись за море…

      На добраніч… легеньким дотиком
      твоїх щічок торкнусь вустами…
      Знов наснилося… Боже, доки так?
      Нічка сни, як альбом гортає…




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ТИША
      А тиша - наша.
      Не буди її
      ні словом,
      закоріненим у пустку,
      Ні думкою,
      що вирветься у ніч
      і всіється туманом диким густо.
      Це наша тиша –
      слухай і мовчи.
      Читай удари серця аритмічні…
      Від щастя
      подаровано ключі -
      іх щедро нам
      обом підносить вічність…
      Нехай любов у серці розцвіте,
      піднявшись
      на тонких, високих стеблах...
      Усе, що там народиться –
      святе.
      Не треба слів.
      Не треба слів.
      Не треба…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ВЕСНЯНО-СВІТАНКОВО
      Весняно сходить сонце у садах.
      Весняно.
      Подивися, - скільки світла!
      Очистилося небо як вода
      від наших снів і, начебто, розквітло.
      Світанок зарум’янився – мовчить
      од нашого взаємоспоглядання.
      Запам’ятай.
      Запам’ятай собі цю мить! –
      Так сходить сонце нашого кохання.

      ІІ

      І сходять мрії, ніби спориші.
      І творять роси музику незвичну.
      Уже ніхто нікуди не спішить, -
      смакуємо життя таке величне.
      Весняно.
      Наш світанок золотий
      ще бачить сни, що в колір оксамиту.
      Лише любов – це знаєм я і ти,
      цю неповторність може відтворити.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. РОМАШКОЮ
      Ромашкою у небо - не втомилась
      моя душа за руку із твоєю.
      О, як же я чекала і молилась,
      щоб ти хоч раз назвав мене своєю.

      О, як же довго серце ворожило
      на пелюстках тендітних у чеканні.
      Любов, що розтікалася по жилах
      не знала ані страху, ні вагання.

      Я відпускала в небо мрії-стріли
      і вірила – на землю їм не впасти.
      В ту мить, коли тебе я полюбила -
      я просто прирекла себе на щастя.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. БЕЗ ТЕБЕ...
      Лише два дні минуло, а мені
      здається, що не бачилися вічність.
      Ховаю серце в березневий сніг…
      Холодна псевдо відстаней величність.
      Лише два дні, а в серці вже тайга
      туманом смутку підпирає небо.
      Ця стрічка снів для мене затуга,
      що душу підперізує… без тебе.
      Блукаю в хаотичному танку
      дрібних сніжинок, поглядом, - малюю
      твою солодку усмішку таку…
      Я скучила…
      Люблю тебе.
      Цілую…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    14. ЧЕРВОНІ МАКИ
      А що сніги? –
      Ще трішечки і літо
      наставить носик гомінким дощам.
      І маками червоними розквітне
      в полях безмежних
      Всесвіту душа.
      А що сніги?
      Тепло твоє так близько,
      що крилами черкаємо небес.
      Я погляд твій смакую, як іриску.
      Благословляю
      березнем тебе.
      А що сніги?
      В моєму серці – літо.
      І ніч в зірках.
      І ранок - золотий.
      І я в твоєму подиху зігріта
      уже готова маком зацвісти.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ОДНА НА ДВОХ...
      У казки очі радісно-привітні.
      У казки серце – подив і краса.
      Вона цвіте у січні і у квітні,
      Залюблена в високі небеса.

      А з неї оглядається дитинство.
      Замурзане.
      Заплакане.
      Смішне.
      І спогадом солодким лине пісня
      І обіймає мрією мене.

      Верни мене у казку…
      Ні. Не треба.
      Ми створимо свою –
      Одну на двох.
      У грі проміння сонячного неба
      Сьогодні казки нашої різдво.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    16. НАПІВПРИТОМНІ
      І навіть в цьому місті напівсніжному,
      де кожен крок такий не передбачений,
      усім нам треба хоч краплину ніжності,
      щоб дихати,
      щоб мріяти,
      щоб бачити...

      Бо навіть в цьому місті напівсонному
      життя вирує повною потужністю.
      І тільки ми отак -
      н а п і в п р и т о м н и м и, -
      собою бути нам бракує мужності.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. *****
      А ти прийди й нічого не питай.
      А ти прийди, як і колись приходив.
      Хай усмішки твоєї чистота
      окрилить серця радісні акорди.

      А ти прийди і тихо поцілуй.
      Торкнися уст солодкими устами.
      Я кожен сумнів дотиком спалю,
      що злодієм крадеться поміж нами.

      А ти прийди, чи літо, чи зима,
      чи дощ, чи сніг, чи хуртовина люта…
      Нема розлук у Всесвіті! Нема…
      Хіба лиш ті, що вигадали люди.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. *****
      Дикий кінь сполохав наш світанок,
      що присів метеликом у ніч.
      Подивись у небо – він розтанув,
      залишивши сльози на вікні.
      Дикий кінь жене похмурі хмари,
      білим снігом землю огорта…
      Це не кара Божа. Це не кара.
      Це душі твоєї мерзлота.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    19. ПЕРШОСНІЖНО
      Це ж треба так -
      кохання першосніжно
      зійшло з небес, узявши під крило.
      Під новий рік
      так радісно і ніжно
      для нас з тобою сонечко зійшло.
      І вітер лоскотав хмарки у небі.
      І місяць залицявся до зірок.
      Так, мрія привела мене до тебе,
      щоразу направляючи мій крок.
      Це ж треба так -
      усе, як я хотіла:
      маленька казка із пригод і див.
      Кружляє казка
      снігом білим-білим...
      Повір у неї і вона прийде.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ВІЛЬНА
      Любов така близька до божевілля.
      Здається, саме так воно і є...
      Я вільна, Боже!
      Вільна, Боже!
      Вільна
      Коли люблю, - тоді я та, хто є.
      Коли вже не паралізує серця
      прозорий страх уявних перешкод -
      зникає все,
      лишається відвертість
      себе перед собою, -
      ось він - код
      розгадка всіх моїх головоломок,
      що не дають заснути в ніч густу.
      Нема в любові ані вад,
      ні рамок.
      Любов усе пронизує, як струм
      до ниточки
      до кості
      до клітини
      до атома
      без осуду й вагань.
      Любов дає свободу
      вчора
      нині...
      повітрям ставши для моїх легень.
      Я вітром поринаю в небо синє,
      з якого серце
      безконечність п'є.
      Я вільна, Боже!
      Вільна, Боже!
      Сильна
      Коли люблю - я саме та, хто є.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. *****
      Ну, обіцяв прийти.
      Ну, не прийшов.
      Таке в житті буває, кажуть люди.
      Та, тільки, хтось згадає і забуде,
      А в когось вже не розійдеться шов.

      І буде дощ оплакувати мрію,
      Втішати серце, але і тоді -
      Й тоді вода залишиться воді,
      Бо кожен любить саме так, як вміє.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. СУПЕРСОНЯМ
      Викотилось сонце, наче сонях
      у безмежне небо: ген-ген-ген.
      То пора вставати суперсоням.
      То ж, на досипання - п'ять хвилин.
      П'ять хвилин, і ні хвилини більше.
      Вмити личко, зачесати чуб.
      День сьогодні буде зовсім іншим.
      В нього мрій для тебе досхочу.
      В нього казки, радості і сміху
      скільки хочеш - не дістати дна.
      Сотвори цей день собі на втіху,
      усміхнувшись сонечку з вікна.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ЦЕ ЖИТТЯ
      Сніг відбілює чорні плями.
      День хмеліє, як від вина.
      Кожна мить, як новий екзамен,
      що пронизує аж до дна.
      Аж до дна,
      до самого денця
      проникає життя,
      як струм.
      І крізь призму живого серця
      відчуваю життя і гру...
      Що крім мене, ніхто не спинить
      тої музики…
      Білий сніг
      я ловлю, як мала дитина.
      І вальсує життя в мені.
      Ох, які ці хвилини щирі!
      О, який милосердний час!…
      Це життя у своєму вирі,
      що одвічно пульсує в нас.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. СХОДИТЬ СОНЦЕ
      Сходить сонце в моєму світі.
      Вже могутнє його крило
      повертає до мене літо,
      огортає своїм теплом.

      Сходить сонце.
      Минають зими.
      Веселка встає з-за хмар.
      Чи колись ми були чужими?
      Чи це просто уяви гра?

      Сходить сонце в моєму серці.
      Світла радість у дзвони б’є.
      І здається, десь було все це…
      Споконвіку було і є.

      Сходить сонце –
      Любов Всевишня.
      Ця свобода усіх свобод
      розквітає в мені так пишно,
      щоб багатшав плодами сад.

      Сходить сонце.
      Міліють води.
      Пульсує по венах сміх.
      Правди правд з джерела свободи
      cходять зерна в мені.
      Амінь.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. В ЛАБІРИНТАХ ВЕЧОРА
      Підкрадається тихо вечір –
      вибудовує лабіринти.

      Опускається шаль на плечі
      із роси і чекання зшита.

      Засріблилася в ніч стежина
      від твого до мого порогу.

      Глянь, вже котиться, як ожина
      нічка темна через дорогу.

      В небо зірка пірнає глибше,
      де любов береже всі тайни…

      Вітерець щось шепоче тихше,
      мов освідчується... і тане…

      Позіхає в долоні вечір,
      сріблом місяця оповитий.

      Я чекала тебе, до речі…
      Хіба можна це повторити?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    26. ОСІННІЙ ВЕЧІР
      Осінній вечір, що пропах
      димами сірими,
      гойдає на своїх руках
      листочки зірвані.
      Воркочуть білі голуби
      не колискової:
      любов мою не розгуби
      в листку кленовому…
      Де саме зупинився час –
      немає значення.
      Важливо, що життя у нас.
      Ніщо не втрачено,
      бо час спливе, перемине,
      а ми зостанемось.
      В повітрі квітами війне,
      водою талою…
      І знов відродиться життя
      в новій історії…
      А, може, просто ти і я
      удвох повторимось.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.33

    27. ЯК ДОБРЕ, КОЛИ ВСЕ ДОБРЕ
      Як добре, коли все добре:
      у серці цвіте весна
      і Бог у людській подобі
      самого себе впізнав;
      в краплині дощу і сонця
      на скрипці вітрів заграв,
      березу скупав у соці,
      сховався джмелем між трав,
      пірнув безтурботно в небо,
      пройшовся дощем в лісах,
      розтікся в краплині меду
      і переріс у сад…
      І, ставши усім на світі,
      прийнявши на себе плоть –
      Любов’ю у кожнім світить
      і радується Господь.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    28. ТИ СКАЗАВ, ЩО Я ТОБІ НАСНИЛАСЬ...
      Ти сказав, що я тобі наснилась…
      Просто так: наснилася і все?
      Ну скажи, що в миті зупинилась
      ціла вічність, віднайшовши сенс…
      Ну скажи, що плакала не осінь,
      а дзвеніла вранішня роса,
      що той дзвін весняний чуєш досі,
      як пророцтва віршів і Писань.
      Розкажи, як в промені ранковім
      рятував ти сон цей від пожеж…
      Як вдихнув мене ти і ніколи
      не захочеш видихнути вже…

      Ти сказав, що я тобі наснилась…




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    29. НІ ТО ВОГОНЬ, НІ ОСІНЬ
      Палахкотить,
      ні то вогонь, ні осінь
      в моєму серці.
      Так палахкотить…
      А ніч стоїть,
      така простоволоса,
      і просто в небо дивиться.
      Мовчить.
      І я мовчу.
      І сни не знають стежки,
      щоб приступити
      до моїх повік.
      А знаєш, що? –
      Мені насправді легко,
      бо я тобою вимріяла світ.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    30. ПЕРШИЙ СНІГ
      Дивись – це сніг!
      Тоненьке жовте листя,
      здригається від подиху мого,
      бо, лиш тебе згадаю -
      як навмисно,
      під снігом
      знов спалахує вогонь…
      Десь там, пройде
      звичайний перехожий
      і не помітить,
      і не підійде,
      а я опам’ятатися не можу,
      вертаючись із казки
      до людей…
      Стою і придивляюся –
      незвично,
      мов б’ється серце осені в мені
      так нескінченно,
      райдужно,
      велично
      і так минуче,
      наче перший сніг.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    31. ПРИДУМАЙТЕ ЩОСЬ...
      Мій пане, надворі злива.
      Придумайте щось, мій пане.
      Сумує душа вразлива –
      вразлива душа тюльпана.
      Ну, вигаданий! Що з того?
      На дворі ж холодна осінь,
      а хочеться, щоб невтомно
      дзвеніли в тюльпанах роси…
      А хочеться ще не снігу –
      щоб поле цвіло, щоб квіти.
      І серцю подітись ніде -
      … бракує, бракує світла.
      І тануть сніжинки білі,
      в долонях гарячих тануть.
      Зима? А я так не хотіла...
      Придумайте щось, мій пане.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. І навіть дощ ходу призупинив...
      І навіть дощ ходу призупинив.
      Він у траві стоїть ногами босими.
      Твої долоні – вісники весни,
      дарують світлу казку диво-осені.
      І у листочках, що летять до ніг,
      чиєсь чекання пахне так нестримано.
      І десь у серці, на самому дні,
      ще досі я молюся твоїм іменем…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    33. МОЄ НАЙДИВНІШЕ ДИВО
      Це вже, як погана звичка,
      якої не мала зроду –
      дивитись тобі у вічі,
      чекати твого приходу,
      зривати зірки у жмені…
      А знаєш, усе так просто,
      коли ти єси у мене
      хоч другом,
      чи просто - гостем…
      І навіть, літати легко
      в холодну осінню зливу.
      Так близько і так далеко
      моє найдивніше диво...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    34. ЛИШ БИ ТИ БІЛЯ МЕНЕ…
      Ходить по місту осінь –
      жовтий листочок в жмені,
      вплетений дим у косу.
      Ходить навколо мене.
      Хилиться небо низько –
      падає вниз зірками.
      Знаєш, я дуже близько,
      ніч розвела руками…
      Скільки вже мрій збулося
      і розтеклось по венах…
      Хай, собі поруч – осінь,
      лиш би ти - біля мене.







      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ПАННО МОЯ ДАЛЕКА...
      Ви плачете, моя панно...
      Чи якось я Вас образив?
      Печаль на устах духм'яних
      помітна мені одразу.
      Ви дивитесь мені в очі -
      насправді, уже крізь мене...
      Ваш голос звучить пророчо,
      пульсує у моїх венах...
      О, радосте, моя світла!
      Печале, моя шалена!
      У Ваших долонях - літо
      квітне, та не для мене...
      Всміхніться мені так легко.
      Привітно махніть рукою.
      О, панно моя далека...
      Чи Вас розлюблю?
      ... Ніколи.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    36. LOVE STORIE…
      Господи, який солодкий вечір
      поруч присідає на траву.
      Огортає серце безкінечність
      у якій я мрію і живу.
      І зірок у небі – не злічити.
      Сповнюється спокоєм земля.
      Так приємно жити і любити.
      Я питаю в неба: де ти? Я…
      Я собі придумаю love storie,
      поки вечір ще не догорів...
      …Як мені тебе бракує поруч
      в присмерку вечірньої зорі…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ЛЮБЛЮ ЦЮ ОСІНЬ
      Люблю цю осінь – і вона для мене.
      Навіки невід’ємна у мені…
      Я листячко цілую ще зелене
      і те, що в кольоровому вогні.
      Я обіймаю висушені трави.
      І ріки огортаю, і поля...
      О, скільки митей в осені яскравих!
      І хтось сумує в ній, але не я.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ОСЕНІ СТРУНА
      Мила панно, музико моя!
      Чом сльоза засяла на обличчі?
      Погляд Ваш, то мій земний маяк –
      веде мене додому, ніжно кличе.
      Не сумуйте. Осені струна
      зазвучить печально і розтане…
      Ви плачете… у чім моя вина?
      Чим я Ваше юне серце ранив?
      Мовчите… ні подиху із вуст.
      О, як же Ви на мене, панно, схожа….
      Спадає з неба зірка у траву
      згораючи так швидко, Боже…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ПРИРУЧИТИ ПРОСТО...
      А знаєте, мила панно,
      приручити –
      це ж зовсім просто.
      Кохання, воно –
      без граней,
      без віку,
      статусу,
      зросту…
      Іноді, тільки погляд
      закрадеться у серце стиха
      і найменший, найлегший спогад
      тисне в грудях, що хоч не дихай.
      І ноти такі тривожні –
      у серці то сміх, то рана.
      Божевілля?
      Не знаю, може…
      Закохаєшся, а кохання –
      то мелодія дуже дивна,
      (не земна, а якась космічна)
      огортає єство людини…
      Та музика, панно, -
      вічна.






      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ВСМІХНІТЬСЯ ПАННО
      О, мила панно!
      Казко днів моїх!
      Журитись Вам осінньо ще зарано.
      Лиш Ваших вуст торкнеться легко сміх
      і серце Ваше квітне так тюльпанно.
      А людям що?
      Вони завжди такі, -
      заковані у рамки власних правил.
      Вони чужі, закони їх крихкі,
      тому не розівчилися лукавить.
      Ви не зважайте –
      мрійте і любіть!
      Любіть такими, інших бо не буде.
      Всміхніться, панно – принесіть у світ
      краплину світла,
      так потрібну людям.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.39 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    41. МАЙЖЕ ВІТЕР
      Майже вітер…
      …Майже…
      …Майже я…
      …над землею білокрилим птахом
      вигукну услід твоє ім’я –
      здоганяй мене!
      Так небо пахне.
      Пахне сонцем, пахне чебрецем
      і дощем (так осінь захотіла).
      Я простим малюю олівцем,
      лиш би не сполохать птаху білу…
      Майже вітер…
      Бачиш – я лечу!?
      Дихаю в деревах.
      Мрію в квітах.
      Моє серце вільне досхочу,
      навіть, більше – я вже майже вітер…
      Майже вітер…
      Ангели мої
      дивляться здивовано у вічі
      (я колись сказала їм – ти мій,
      що моїм ти був і будеш вічно!)
      …А давай, побавимось з дощем,
      потім намалюємо веселку…
      Ну, лети ж до мене –
      пробуй ще!
      Ти ж як я –
      дивлюсь як у люстерко…
      Летимо, крізь вечір і крізь ніч,
      щоб разом зустріти цей світанок!
      Ти таки сподобався мені.
      В усмішці твоїй
      я вітром тану…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    42. ВИТИНАНКА
      Думки мої, наче леза,
      ріжуть тонку уяву.
      Скажеш, я не твереза?...
      Вибач, я маю право!
      Я так тобою впилась –
      досі не тверезію…
      Ножиці, серце, крила –
      я вирізаю мрію…
      Сни розлетілись роєм –
      тамують світанком спрагу.
      Будеш моїм героєм!?
      … тепер додамо уваги,
      невдачі усі - в минуле,
      усмішки – у майбутнє –
      це те, що я осягнула,
      інакше не може бути.
      Трішечки оптимізму,
      пелюстка надії, казки,
      через любові призму
      я витинаю щастя.
      Я зупиняю подих,
      серце моє гаряче –
      чекаю твоєї згоди…
      Не потерплю невдачі!
      …музика, зірка, небо –
      майже усе готово.
      Скільки для щастя треба,
      іноді лиш півслова…
      Ріжу свою уяву –
      змінюю все на світі .
      Воля моя і право –
      хай буде всюди світло!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ВІТЕР
      Як воно –
      бути вітром?
      Ширяти над цілим світом,
      не знати ніколи втоми,
      всюди бути як вдома?
      Як воно –
      без кордонів:
      сідати на підвіконні
      і зазирати в очі
      птахам,
      дихать пророчо
      над лісом,
      над полем доти,
      поки солодкий дотик
      сонечка
      на світанні
      усміхнеться в тобі й розтане…
      Як воно –
      бути вітром?
      Голубити трави й квіти,
      здіймати високі хвилі
      і мчати кудись щосили,
      спіткатись
      об білі хмари
      і не чекати кари,
      танцювати з дощем
      незвично,
      не мати поганих звичок…
      Як воно –
      бути вітром?
      розчиняючись в цьому світі,
      на вершинах дерев
      гойдатись
      і не плакати,
      не встидатись,
      підкрадаючись обіймати,
      шепотіти про щось,
      кричати,
      повертатись коли завгодно,
      не зважати
      на вік і моду,
      рвати листя,
      садити квіти,
      не давати нікому звіту,
      заплітати дими у коси,
      цілувати чиєсь волосся...
      Як воно –
      бути вітром?
      В БОЗІ від БОГА
      вільним
      жити, як серцю вгодно,
      он де моя СВОБОДА.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    44. ВСІ ДОРОГИ ВЕДУТЬ ДО ТЕБЕ
      Я шукаю тебе – чи варто?
      У батьківських долонях неба,
      ген – від фінішу і до старту,
      всі дороги ведуть до тебе.

      Я вслухаюся в тишу ночі –
      з уст ні подиху, ані слова.
      Ти зі мною, бо я так хочу.
      Я без тебе – не випадково.

      Сповідаюсь про тебе зливам.
      Усміхаюсь про тебе сонцю…
      Я світанком уже щаслива –
      сонцем виткане моє серце.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    45. ЛЕТИ ДО МЕНЕ...
      Бери собі це небо.
      На – тримай!
      Все віддаю і не чекаю решти.
      Такий туман...
      Такий густий туман.
      І знову я сама себе питаю:
      Де ж ти?
      Я віддаю тобі ці зорі.
      На – лови!
      Лови – нехай
      збуваються бажання.
      Я так до тебе звикла,
      може - звих?
      То обпікає холодом,
      то - жаром…
      Я віддаю тобі цей вітер.
      На – лети!
      Лети від мене…
      Ні! Лети до мене.
      Я вільна інші
      запалить світи,
      але зірки спадають
      просто в жмені…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ПРО ТЕБЕ
      Вчора
      сьогодні
      завтра
      жити
      любити
      варто
      треба
      ловити
      щастя
      кожен
      по суті
      майстер
      доля
      примхлива
      пані
      мріє
      сміється
      знає
      щастя
      в тобі
      лунає
      пісня
      тонка
      солодка
      казка
      у серці
      нотка
      вічна в тобі
      як небо
      все у тобі
      у тебе




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ВИСОКО НАД ЗЕМЛЕЮ

      Ти ще не спиш, я знаю.
      Ще зазираєш в небо.
      Небо, що не минає.
      Небо, на всі потреби.
      Я у його долоні
      падаю без вагання.
      Скільки у нім мелодій!
      Скільки у нім кохання!
      Високо над землею
      слід мій поволі тане…
      Зорі, немов лілеї,
      перецвітуть в світанок…
      Дихає ніч димами,
      що уп’ялися в осінь.
      Тільки, зоря та сама
      падає стрімко в роси…
      Високо над землею
      мрії усіх єднають.
      Зорі, немов лілеї,
      перецвітають… Знаю…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    48. МОЄМУ МУЗУ
      Знаєш,
      ти найкращий з моїх Музів,
      найсвітліший,
      най-най-най-най-най…
      Ми, немов би
      зв’язані у вузлик
      почуття, що не перемина.
      Ми занадто різні,
      надто схожі,
      щоби розгубитись між людей.
      Хто ж мені
      так серце потривожить,
      як не ти?
      Хто так засвітить день?
      І коли спускається завіса
      вечора
      на втомлене чоло –
      ти ідеш до мене тихо
      піснею.
      Я іду до тебе – в твій полон.
      Погляд.
      Дотик.
      Усмішка… І музика
      сходить, як зернятко навесні….
      Дякую, Господь,
      що поміж друзями,
      Ти такого МУЗА дав мені.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    49. ВОЗВЕДУ КОРОЛІВСТВО

      Ти озвався – моя королево,
      але лід вже розтанув давно.
      Моє серце квітує травнево
      і не б’ється снігами в вікно.
      Я до тебе вертаюсь із казки,
      з королівства холодних думок,
      бо стають недоречними маски,
      коли серце пришвидшує крок…
      Я до тебе приходжу із мрії,
      щоби збутися кожному з нас
      в цьому світі, де сонечко гріє,
      де висока манить далина…
      Королівство величне з любові
      возведемо з тобою, але
      коронований світлом, не болем,
      будеш в ньому моїм королем.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. КОЛИСКОВА ДЛЯ МИЛОГО
      Вечір першу зірку приголубив
      і за обрій сонце відпустив.
      Ще про щось шепочуть твої губи
      і так легко серцю розцвісти…

      Спи, коханий. Ніченька спокійна.
      Ніч, як мрія, сповнена казок.
      Бачиш небо, небо темно-синє
      у політ нас кличе до зірок…

      «Я тебе люблю» - легким відлунням
      відпускаю крізь усі світи.
      Я тобою трішки помилуюсь,
      бо вже скоро час мені іти.

      Ніч висока, повна мрій і тиші.
      Нічка світла од сердешних нот.
      Хмарка в небі місяць заколише.
      Вже й туман всідається на дно.

      Спи, коханий. У долонях неба
      б’ється серце пісні, як пташа.
      Я цей світ намріяла й для тебе,
      щоб раділа в нім твоя душа.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. НАЙБІЛЬША СЛАБКІСТЬ...

      О, скільки снів моїх збулося
      в тобі однім.
      О, скільки снів!
      В календарі три дні вже осінь,
      а ти - весною у мені.
      Зриває вітер жовте листя,
      туманом стелить до землі,
      а ти в мені –
      зірок намистом,
      мій найвесняніший політ.
      В свої обійми осінь вабить,
      а я малюю сонцем дні,
      бо ти –
      моя найбільша слабкість,
      що сили додає мені.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. НЕ ОСІННІЙ
      Так вереснево пахнуть квіти.
      Так мелодійно..
      Так по суті.
      Мені так легко світ творити –
      спасибі
      за твою присутність
      в моїм житті,
      в моєму серці,
      в моїх думках,
      в моїх акордах…
      Так не осінньо сходить сонце –
      в мені
      так не осінньо сходить.
      Я думкою торкаюсь світу –
      хай буде тепло,
      буде ясно!
      Я дякую тобі за світло,
      за музику,
      за своєчасність…
      Життя прекрасно-загадкове –
      малюю сміх,
      малюю мрію…
      Я дякую тобі за слово,
      що серце тішить,
      серце гріє…
      Так вереснево пахнуть квіти
      у небо чисте,
      небо синє.
      Я дякую тобі, що світиш
      в моєму серці не осінньо.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Я нічого більше не скажу...

      Я нічого більше не скажу.
      Всі слова я видихнула вчора,
      коли ти стояв так близько поруч,
      назавжди стираючи межу…

      Я нікому більше не віддам
      сяєво очей твоїх навпроти,
      твій, від Бога животворний, дотик,
      якщо ти захочеш цього сам…

      Більше я тебе не відпущу
      у холодні дні, самотні ночі,
      а якщо ти сам піти захочеш –
      я прийму твій вибір і прощу...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Серце не примусиш...

      Я не розпорошуюсь на пил.
      Я не розбавляюся на сльози.
      Тільки, з кожним дотиком сліпим,
      ти мене розмінюєш на осінь.
      Я не розбігаюсь по кутах.
      Не ховаюсь за високі стіни…
      Ні, ти не вгадав – я не свята.
      Я така, як всі – з крилом і тінню…
      Так як всі – я плачу і сміюсь.
      Так як всі – закохуюсь, чекаю…
      Лиш, сама з собою не борюсь –
      чого серце хоче точно знаю.
      І не треба дотиків, ні слів,
      що серця подрібнюють до крихти…
      Та, невже, ти ще не зрозумів –
      серце не примусиш полюбити.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. І зустріч ця була не випадковою...

      І зустріч ця була не випадковою.
      Напевно, хтось просив, а хтось – чекав.
      Напевно, ми давно про все домовились…
      Та в котрий раз тремтить моя рука,
      коли очей твоїх солодка музика
      мені дихнуть повітря не дає…
      Таких як ти, ще називають музами.
      Таких як ти… чи десь такі ще є?...
      Таким як ти, що у подобі янгола,
      непрошено приходиш і ідеш,
      щораз в своїй душі тамую спрагу я,
      бо тільки світло ти несеш в мій день.

      Так. Зустріч ця була не випадковою.
      Напевно, хтось чекав, а хтось – просив…
      Напевно, ми давно про все домовились
      іще до нас… і Бог благословив.
      І стали наші долі перехресними
      на цій планеті, поміж цих зірок.
      І на долонях наших рук накреслено
      цю зустріч, як наступний наш урок…
      І так медово в серці, що ледь віриться,
      що ми зустрілись – зустріч відбулась.
      І хтось мені услід гукне: - От, мрійниця!...
      Але тепер залежить все від нас.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    56. Заплітають вітри у коси...
      Заплітають вітри у коси
      літо бабине,
      наче стрічку.
      Я не плачу –
      це Вам здалося,
      у душі в мене – мир,
      не відчай.
      Я не плачу.
      Вас мучить сумнів?
      Що бентежить Вам, пане, душу?
      Кров у венах моїх пульсує,
      але серце –
      мовчання сушить…
      Ми пройдемось безлюдним містом,
      поведемо легку розмову,
      але стерти холодну відстань
      до останку
      чи зможе слово?
      Що ж бентежить Вам душу, пане,
      в день, коли догорає літо?
      Ці хвилини, що швидко тануть?
      Неймовірно пахучі квіти?
      Крок за кроком ідемо в завтра.
      А сьогодні…
      А що сьогодні?
      Певно, більше образ -
      не варто.
      Надто,
      надто вони холодні…





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Не попелюшка

      Задивлена у небо,
      ніби в люстро,
      в уяві твій малюю силует.
      Хоч ти не принц.
      І я не попелюшка.
      Але звучить у серці той сонет…
      І серце –
      повне музики і казки,
      і віри в чудо,
      бо любов моя горить так ясно,
      спалюючи маски.
      Хоч ти не принц,
      не попелюшка я…
      Я не боюся,
      що проб’є дванадцять
      і все мине,
      розтане, як туман –
      я творю казку у своєму серці.
      Я кожен крок
      змальовую сама.
      Опівночі шепну тобі на вушко:
      шукай мене,
      якщо любов жива!...
      Хоч ти не принц,
      а я не попелюшка –
      ми від природи здатні на дива…





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Весь світ – в тобі

      Весь світ – в тобі, не ти у світі…
      І, навіть сни... Ти тут і там.
      Твоя душа, що повна світла
      святкує на землі життя.
      Коли смієшся ти, чи плачеш,
      Коли співаєш, чи мовчиш –
      Усе міняється, а значить,
      Міняєшся спочатку ти.
      І ти коваль своєї долі,
      одвіку здатен на дива,
      даруєш світу подих волі
      і світ, як квітка, ожива.
      Даруєш світу струмінь світла,
      Що з Джерела Любові б’є.
      І в танці почуттів розквітлих
      Себе нового пізнаєш.
      Ти пізнаєш себе нового,
      щоб впевнено йти до мети.
      І пізнаєш самого Бога,
      Якого часткою є ти.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Розкажи мені мовчки про зорі...

      Розкажи мені мовчки про зорі.
      Говорити так просто без слів.
      Ніч безмежна і майже прозора,
      Нас запрошує щедро в політ.

      Розкажи мені мовчки про вітер,
      Що у полі торкається трав.
      Погляд твій у моєму розквітне
      І відкриє заквітчаний рай.

      Поговоримо мовчки з тобою,
      Як туман пеленає село…
      Ми народжені в світі любов’ю,
      Щоб нести йому світло й тепло.

      Розкажи мені мовчки про зорі…




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Коли єдина мрія догора...
      Земля цвіте людьми і пахне сонцем.
      Під небом сяє, наче діамант,
      і зігріває ВСЕСВІТ твоє серце.
      І хто сказав, що десь була зима…
      І хто сказав, що замело снігами
      такий квітучий і родючий сад,
      де мрії виливаються у гами,
      де в небі не згасає зорепад.
      І хто сказав, що одцвітає літо,
      коли єдина мрія догора…
      Ти просто не дозволь їй догоріти
      і згаснути поміж осінніх трав.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. За руку з вітром...
      За руку з вітром… Стежка як ріка –
      побігла і сховалася у трави.
      А ніч над нами вже така крихка –
      не розрізнити лівий берег, правий…
      І розлилося, ніби молоко,
      безмежне небо кольору чорниці…
      Біля моїх заплаканих вікон
      схилився місяць, що на сонці вицвів.
      Я слухаю тебе – ще помовчи...
      Я дихаю тобою за півкроку...
      Оркестр вітру у росі звучить,
      а наші мрії світять так високо.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. БЛАГОСЛОВЛЯЮ...
      В твоєму світі – всесвіті моєму
      безкрайність неба дивна і проста.
      А на столі свіча з Єрусалиму,
      молитви слово тихе на вустах.
      Я не прошу, не плачу, не благаю,
      не нарікаю, а благословлю…
      Ти чуєш, Боже, я благословляю
      тих, що не знаю і кого люблю.
      Благословляю той єдиний вечір,
      де ти мені уперше усміхнувсь,
      де вперше зазирнув мені у вічі.
      Благословляю, радуюсь, молюсь…
      Благословляю день і мить невпинну,
      коли переступаєш мій поріг.
      Благословляю у тобі дитину,
      яка іще не відає про гріх…
      Благословляю ніч, росою вмиту,
      в яку ти зазираєш крізь вікно.
      Благословляю світ, в якому жити
      з тобою на одній землі дано.
      Нехай тобі побачиться незриме.
      У відповідь тобі я усміхнусь.
      Горить свіча - свіча з Єрусалиму.
      Благословляю, радуюсь, молюсь…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. ДО ТЕБЕ
      Ти змерзла. На - накинь на себе светр.
      Вклади свої долоні у мої.
      І хвилею – тепло по всій планеті
      покотиться до неба берегів.
      Спаде росою нам на вії вечір.
      Торкнеться струн душі свободи дух.
      І щастя наше не зазнає втечі,
      коли до тебе назавжди прийду.
      І сну твого ніхто не потривожить,
      коли заснеш в обіймах ти моїх.
      Бо я любов поставлю на сторожі,
      щоб не стихав в твоєму серці сміх.
      І якщо треба – розгорну руками
      навислі хмари над твоїм чолом.
      Ти прошепочеш тихо: « ти той самий,
      яких до тебе в світі не було.»
      І блискавкою вдарить щастя в груди.
      І затріпоче серце ще сильніш.
      І байдуже, що скажуть завтра люди,
      коли од сонця світишся ясніш.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    64. ВІДЛУННЯ
      Передзвін карпатських водоспадів
      відкриває таємниці гір.
      Легко так, що хоч у небо падай.
      Ти, хоч раз попробуй і повір!
      Дарма сонце в золотій оправі
      вчитується у твоє ім’я –
      тільки річка, вплетена у трави,
      знає те, що знаю лише я.
      Падаю у небо – в небі м’яко.
      В небі хмар настелено – ого!
      Лиш в дощі, що піснею відплакав
      ще відлуння голосу твого.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    65. Поговори зі мною...
      Мені самотньо без твоїх очей.
      Мені так сумно – крик німий у небо,
      коли торкає вітер за плече,
      коли дощі нашіптують про тебе.

      Поговори зі мною. Не зникай
      за стінами дощу – я заклинаю!
      В моєму серці музика дзвінка
      звучить як свято, коли ти зі мною.

      Без тебе сумно між високих гір,
      що уп’ялися в кучеряві хмари,
      коли голубить вранці сонце зір,
      коли у небі птах летить без пари.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Зціли моє серце любов’ю
      Візьми моє серце з собою,
      туди, де нікого – лиш ми.
      Зціли моє серце любов’ю.
      Врятуй від обману й зими.
      Рятуй моє серце, бо плаче
      Воно від розлуки у снах.
      Тобі віддаю його – бачиш,
      розквітла веселка для нас!
      Зціли моє серце від болю,
      крилом хоч на мить пригорни.
      Візьми моє серце з собою –
      в нетління твоєї весни.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. У тремкому безмежжі небес

      Я лечу, а ти кажеш – «здалося»!
      У тремкому безмежжі небес
      вітер бавиться моїм волоссям,
      із-за хмар виглядає тебе.
      Я високо над лісом і полем.
      Ці простори п’янкі як вино.
      Отакою є сила і воля –
      коли ти і природа – одно.
      І несуть мене радісні крила
      над землею, що квітне людьми…
      Отакою є воля і сила –
      коли в часі спиняється мить.
      Я лечу (а ти знову смієшся)
      ген - у просторі неба яснім.
      Усміхаються в відповідь вишні.
      А ти просто не віриш мені…




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    68. Не чекайте на завтрашній день

      Не чекайте на завтрашній день,
      а живіть і радійте сьогодні!
      Бо любов нам назустріч іде.
      Бо любов нам дарує свободу.
      Все, чого потребуємо ми –
      це любити! Любити! Любити!
      Це воістину бути людьми.
      Це творити життя - просто жити!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    69. ЗАКОХАНИМ
      Це літо з нами бавиться у жмурки.
      Ховається за стінами дощу.
      Ти притулись до мене і помуркай
      мені на вушко…
      Слухаю.
      Мовчу.
      Ми мовчимо.
      Нам добре вдвох мовчати.
      І двох сердець в один зіллється звук
      мелодія любові в ніч кирпату,
      де музикою – кожен дотик рук.
      Ти притулись до мене ще міцніше.
      Я притулюсь до тебе.
      Обійму.
      І будуть зорі сяяти ясніше
      у ніч, від щастя нашого німу…
      Хай бавиться у жмурки з нами літо
      і котиться дощами у траву…
      Ми будемо світити цьому світу
      допоки ти живеш і я живу.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    70. А по любові, ніби по дощах...
      А по любові, ніби по дощах –
      уривками, судомами, мовчанням…
      Відстукується серце від прощань
      і гріється душа солодким чаєм.
      Ми мовчимо у виплаканий день -
      іще не раз прийде гірчичний спогад.
      Та знову зірка мрією зійде
      і подарує усмішку для когось...
      А по любові, ніби по терні
      на босу ногу в будень чи у свято.
      Комусь судити, тільки не мені.
      А може не судити, а втішати...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    71. Під небом сірим ще оркестр вітру...
      Під небом сірим
      ще оркестр вітру
      мелодію вечірню дограє.
      А біла квітка
      тягнеться до світла,
      що джерелом безсмертним
      в серці б’є.
      І п’ють дощі
      її солодку вроду
      не день, не два,
      а тижні, місяці…
      А квітка в небо дивиться,
      як в воду
      і музика у неї на лиці.
      А біла квітка
      вірить в день погожий,
      у дотик сонця,
      в усмішку його,
      і зустрічає радо перехожих,
      і мріє,
      і надіється свого
      під небом вічним
      поки стане сили.
      Любов - то
      невичерпне джерело.
      Вона дарує серцю вічні крила,
      щоб те, що ти задумаєш –
      збулось!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    72. ***

      Дощем вчорашнім - прісно-мовчазним….
      Дощем цілющим - радісно-пестливим…
      Ти можеш бути рідним чи чужим…
      Ти можеш бути вірним чи зрадливим…
      Ти можеш бути світло і пітьма...
      Упевнено іти чи сумніватись…
      Ти можеш куштувати все на смак,
      але і можеш сильно обпікатись…
      Ти можеш погасити почуття,
      а можеш, просто дати серцю волю.
      Ти можеш смакувати це життя,
      якщо захочеш – вибір за тобою.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    73. Неможливе можливо
      Подаруй мені усмішку, друже.
      Яскраву, як сонце.
      Солодку, як мед.
      Пригости мене поглядом мужнім.
      Повним світла і віри,
      де вітер не дме.
      Де ні сумнів крихкий, ні тривога
      твого серця
      не зранить у мить самоти.
      Неможливе - можливе у Бога,
      якщо хочеш так ти,
      лиш повір у це ти.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    74. Яка різниця...
      Ти слухав моє серце.
      Я – твоє.
      Затамувала подих поруч тиша.
      І мокрий дощ просився у фойє
      душі моєї,
      але я не вийшла…
      І стукав дощ у вікна, попри все,
      і губ торкавсь
      солодкий присмак вишень.
      Напевно,
      ти читав мене про все…
      А дощ у двері стукав –
      я не вийшла.
      І вилітала усмішка, як птах
      із уст твоїх,
      освячуючи тишу.
      Писав по вікнах дощ мені листа,
      щось белькотів,
      все тихше, тихше, тихше…
      Ти слухав моє серце,
      а мені –
      було так тремко твого дослухатись.
      Яка різниця, що там –
      дощ чи сніг,
      коли отак хтось вміє усміхатись.







      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": 5.42

    75. Якби ти знав
      Якби ти знав, яке велике щастя
      з тобою жити на одній землі.
      Дивитись в одне небо одночасно
      плисти по ньому, ніби кораблі,
      шукати між зірок яскраві мрії
      і танцювати з вітром під дощем…
      З тобою бути іншою не вмію,
      лиш хочу бути поруч ще і ще….
      З тобою бути іншою не можу…
      Як можу бути іншою? Ну як?
      Коли в мені – уже в клітинці кожній
      Життям пульсує усмішка твоя.




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    76. Я така

      Дощем в обличчя
      напівсонний день.
      Рахує власні кроки моє серце.
      Ти ніби всюди!
      І тебе – ніде…
      І видивляю очі у люстерце.
      Чи вже отак
      мені не пособі,
      що у мені самій –
      моя відсутність…
      Я там, де ти. А ти?
      А що тобі –
      тобі, в моєму серці
      всюдисущім…
      Не дуже смійся –
      не на ту попав,
      бо я свого умію добиватись.
      Сьогодні дощ
      мені в обличчя впав,
      бо завтра
      моя черга посміятись.
      І буде перемога у руках,
      але й тобі,
      не бійся,,
      пощастило,
      що я не звідси,
      знаєш - я така,
      якщо з усіх
      тебе я полюбила.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Бути поруч
      Бути поруч можна і на відстані.
      У любові відстаней нема.
      Є прості і вигадані істини.
      Є любов і вишуканий смак.
      Бути поруч усмішкою, думкою…
      Бути поруч сонцем чи дощем…
      Бути поруч, слухати як стукає
      серце, відзиваючись на щем…
      Бути поруч спогадом і мрією…
      Бути поруч тишею зірок…
      Бути поруч – неодмінно вірити
      в нову зустріч, зближуючи крок…
      Бути поруч – впізнавати, бачити
      не очима – серцем з-поміж всіх…
      Бути поруч – без вагань пробачити,
      розділити радощі і сміх…
      Ти зумієш розпізнати істину,
      як любов у серці бережеш.
      Бути поруч можна і на відстані
      без обману, ревнощів і жертв.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Я вимрію тебе

      А я собі придумаю тебе.
      Я вимрію тебе.
      У Бога вимрію.
      І все, що досі було шкереберть
      до нас уже не вернеться із вирію.
      Я знаю,
      ти відчуєш і прийдеш
      магнітним шляхом,
      ангелом спроваджений.
      Прийдеш до мене.
      Вірю так буде.
      Я вірю в це.
      А мріям я не зраджую!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Крила

      Давно людина мріяла про крила.
      Та, може і не знала ще сама,
      що у людському серці дивна сила
      давно її над світом підійма…
      Дивилась в небо – заздрила пташині.
      Дерев торкалась – заздрила вітрам.
      Шукала непідкорені вершини.
      Ішла у свята, так - по звичці, в храм…
      Давно людина мріяла про крила,
      але чомусь злетіти не могла…

      Тим часом, в серце стукає, безсиле
      любов й несе в дарунок два крила.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Політ назустріч

      А ти прийдеш.
      Прийдеш, я знаю точно,
      Бо серце прагне зустрічі давно.
      Вже впізнаю твої ласкаві очі
      у власних мріях, ніби у кіно.
      Я впізнаю цю посмішку іскристу,
      що прагне обігріти цілий світ.
      І те, що є між нами –
      вже не відстань,
      але назустріч впевнений політ.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    81. Зірки згасають, але ти світи

      Зірки згасають. Дивишся у вись.
      І пошепки загадуєш бажання,
      Які в твоєму серці вже збулись.
      В твоєму серці сила несказанна.

      Зірки згасають, але ти світи.
      Світи любов’ю - щиро, не фальшиво.
      І усмішкою землю освяти
      І станеться обов’язково диво.

      Зірки згасають. Опадає цвіт.
      А ти світи, теплом хай серце сяє.
      А ти світи і змінюй цілий світ.
      Хтось усмішки твоєї так чекає…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ***

      І посмішка буває небезпечною –
      здивує, обеззброїть, підійде…
      Отак, любов завжди була доречною!
      Любов завжди доречною буде!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. ***
      Милуємось зірками – я і кіт.
      Так дивно, легко, неповторно, просто…
      А поруч квітне вишня. Білий цвіт
      здіймає руки у небесний простір.

      Милуємось зірками – кіт і я.
      Так гріє серце сяєво нетлінне.
      Усе моє – і небо, і земля.
      О, Господи, ти все віддав людині!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Як хоче твоє серце

      Хай буде так, як хоче твоє серце.
      Хай буде так – нічого не кажи.
      Читатимуть тобі мільйони лекцій,
      як треба жити – вчителі, мужі…
      І не один покаже скалку в оці,
      колоди не помітивши в своїх…
      І литимуть тобі на рану оцет,
      плюватимуть… а ти не слухай їх.
      І серце шматуватимуть до крові
      оті словесно-праведно-святі…
      А ти живи за голосом любові
      і буде так, як хочеш того ти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ***

      Зігріти руки до горнятка з кавою –
      це краще, ніж гіркий самообман.
      Я усміхнусь, навіщо бо, лукавити,
      щоб грітися теплом чужих долонь…

      Я усміхнусь в обличчя цьому вечору.
      Я спогадом зігріюсь. Обійме
      мене моя любов - любов приречена,
      на світло, на життя та - не на смерть.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ***

      Час дні снує тоненьким павутинням.
      Хтось грає в щастя, просто - на очки.
      А він з наївним поглядом дитини
      вчить мене любити павучків.

      А хтось хотів би жити й не вмирати
      і ставить перед образом свічки…
      А він невинним голосом дитяти
      вчить мене любити павучків.

      Час летить, прохлопаний в долоні, -
      серед нас багато диваків...
      А він, просто хлопець - суперсоня
      вчить мене любити павучків.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ЛЮБОВ
      Любов говорить пошепки, а ти
      боїшся тиші глянути в обличчя.
      У гаморі людської суєти
      нема рятунку, тільки сірий відчай.

      Любов приходить спокоєм думок
      і заплітає в серці дивну казку.
      Вона – найвищий у житті урок
      і розумом збагнути її важко.

      Любов говорить ніжністю руки,
      теплом очей і дотиком мовчання,
      і сяєвом окрилює думки,
      І відкриває всі сердечні тайни.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Над містом дощ

      Над містом дощ.
      Ні краю, ні кінця.
      У шибку з сумом виглядають квіти.
      До них ще вчора вітер залицявсь,
      а вже сьогодні –
      десь кружля над світом.
      Танцює дощ.
      А що йому робить?
      У нього теж є місія і мрія –
      послухай, тільки,
      зупинись на мить…
      і, може, вперше
      ти дощу зрадієш.
      Він ходить містом,
      як поважний гість.
      Він до дерев торкається руками.
      І під вікном стає на повний зріст,
      цілує шибки вогкими губами.
      Звичайний дощ.
      Ні краю, ні кінця.
      Але у ньому є чогось такого…
      А те, що місту він не до лиця –
      то вигадка все
      розуму людського.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. Знов полюбити світ

      Втекти б кудись в печери і нехай –
      лікують душу відстань і мовчання.
      Там, небу сповідатися про рай,
      дивитися як сходить зірка рання,
      зривати днів пелюстки-сторінки,
      за горизонт відпроводжати сонце,
      летіти крізь туманності й роки,
      і просто прислухатися до серця…
      І там, в печерах, в горах чи в лісах,
      віддихатись розкутими вітрами,
      омитись животворними дощами,
      і виплакатись громом в небеса.
      Так, щоб ніхто не бачив і не чув,
      як б’ється серце у легкій мелодії,
      запалюючи мрію як свічу,
      як гріється до неї вечір злодієм.
      Так, відмолитись тишею думок
      в жаданому мовчанні серця мовою.
      Без зайвих слів, не ставлячи умов –
      знов полюбити світ любов’ю новою.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Летимо ми - допоки любимо
      Пахнуть дні вже не манго – мангами.
      Споглядають сніги зі скель.
      Виглядаю тебе, як ангела.
      Не по волі тремтить рука.
      Я чекаю тебе, єдиного,
      Але десь забарився ти…
      Поодинці ми просто гинемо
      Від пекучої самоти.
      Поодинці ми просто губимось
      В наших мріях, в чужих світах…
      Летимо ми - допоки ми любимо.
      Бо любов - наш фініш, наш старт.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. ***
      Сльоза – лише метелик на щоці,
      що випурхнув з очей твоїх на волю.
      Проста і благородна в нього ціль –
      виносити із серця крихти болю.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Просто, я закохана у світло
      Не шукай мене в шаленстві світу.
      Не гукай у мороці думок –
      Просто, я закохана у світло,
      Що мене підносить до зірок.
      Просто, я закохана у небо,
      Де веселки щедрі кольори
      Знов і знов ведуть мене до тебе,
      Я мов птах спускаюсь із гори,
      Щоб зустріти знову твої очі –
      Щоб у них втонути назавжди.
      І, нехай це мій найтяжчий злочин,
      Але ти діждись мене, діждись!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. ***
      Лиш на дрібниці не розмінюй серця -
      Дивися вище, хай не стигне кров.
      У небі сонце мило усміхнеться:
      Розтане все – залишиться ЛЮБОВ.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Від дощу
      від дощу
      твоя душа
      така прозора
      кришталево-чиста
      осяйна
      в ній небо
      сонце
      мерехтливі зорі
      в ній казка-правда
      світу таїна
      мрій буйноквіття
      мовчазне чекання
      любов
      надія
      музика
      життя
      весна і літо
      і тремке вагання
      дзвінкий світанок
      снів серцебиття
      п’янка безмежність
      спокій
      легкість
      пісня
      могутність крил
      і неповторність злив
      гра кольорів
      наївність
      необмеженість
      і безтурботний дощ
      що все відкрив
      від дощу
      твоя душа прозора
      ти ідеш
      дорога як ріка
      і злітає усмішка
      впокорено
      і хапає вітер за рукав
      розумієш
      щастя ходить поблизу
      лиш прийняти
      вибрати його
      вибір за тобою
      сотні образів
      теплий дощ
      торкається долонь



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Знаю я, що знайдеш
      Знаю я, що знайдеш ти мене все одно.
      Що знайдеш ти мене і уже не загубиш.
      І огорне нас щастя, хмільне як вино –
      як полюбиш.

      Я вітрам легкокрилим лишаю свій страх
      бо я вірю, що мрії діждуться воплочень,
      де нестиме любов нас обох на руках –
      як захочеш.

      Де зустрінемось ми, там розквітнуть сади.
      Там, де серце і розум не знають двобою.
      Знай, коли засрібляться кохання сліди –
      Я з тобою.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ПІДСНІЖНИКОМ...
      Підсніжником з-під снігу проросту.
      Переболію холод, і негоду.
      Напевно, саме зараз, саме тут
      Я вчусь перемагати власну гордість…
      Спасибі Сонцю в усмішці твоїй
      За те, що ти зі мною в цім столітті
      Простягуєш ці промені ясні.
      Я проросту з-під снігу і розквітну!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    97. ***
      Покинь журитись – все колись мине.
      Хай усмішка засяє на обличчі
      І знов зігріє не одну мене.
      Сліз забагато в нашому сторіччі.
      Забудь образу, що тобі болить
      І просто слухай, як співає вітер.
      Які б сніги навколо не мели,
      Та він прийде – твій довгожданий квітень.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Всього в міру
      Дихаю.
      А часом - задихаюсь…
      Падають.
      А чи то пропадають
      посмішки,
      мов яблука із саду –
      несмачною теж буває
      правда.
      Чи гірка,
      чи кисла,
      чи цукрована –
      може ще і
      не запатентована,
      але б’є
      і якось не промазує...
      Б’є у серце…
      Іноді лиш фразою,
      іноді
      (це як кому захочеться)
      промовчить,
      а часом зарегочеться
      так, що в’януть вуха,
      чи душа - до п’ят.
      Так живемо:
      хто – кого
      і як…
      А в житті
      бувають різні випадки,
      що і правді
      вже немає виправдань.
      Хоч би що було
      поза ефіром,
      але й правда має мати міру!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. ПРОСТО ТАК
      Просто так дарую тобі пісню.
      Просто так телефоную знов.
      Просто, хочу знов з тобою стрітись –
      Не шукай симптомів чи ознак.

      Просто так іду, щоб усміхнутись.
      Розділити серця дивний щем.
      Поруч лиш дозволь мені побути
      І пройтись з тобою під дощем.

      Просто так дарую тобі небо
      І пишу безглуздого листа…
      Можна, я побуду біля тебе,
      помовчу з тобою ПРОСТО ТАК?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Лети, як хочеш...
      Лети, як хочеш!
      Йди!
      Втікай!
      Біжи
      і розчиняйся в натовпі!
      В реальний світ,
      чи в міражі –
      тобі ж однаково?!
      Губися
      в рамках
      тих,що сам
      для себе витесав…
      Ховайся…
      Чи ж від себе заховатися?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. ***
      Шукати сумнів ув очах
      немає сенсу,
      бо прагне висоти мов птах,
      гаряче серце.
      Якщо спрямуєш свій політ
      любові ради -
      розтане лід, минеться світ,
      а ти - не впадеш.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. ***
      Ти мариш, людино!
      Чекаєш чудес,
      панічно вхопившись за скроні?!
      Той зірку щасливу впіймає з небес,
      хто має відкриті долоні.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    103. ***
      На всі питання відповідь проста –
      поки живеш, у тебе право вибору:
      Наслідувати Юду чи Христа?
      Світити сонцем чи летіти вихорем?



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. ***
      Поле змокло.
      Дощ танцює тихше.
      Засинає ліс, немов дитя.
      Попроси мене
      І я залишусь
      Поруч …
      на хвилину…
      На життя



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    105. Будь лицарем!
      Як жаль,
      що ти не лицар.
      Дуже жаль…
      Земля кишить брехнею,
      спрагла правди.
      Тобі ж не личить
      з сумнівом в очах
      іти туди,
      куди прямує стадо!
      Кому завгодно –
      тільки не тобі
      в своєму егоїзмі
      попеліти.
      І почуття,
      як білих голубів
      боятись відпускати
      проти вітру…
      Чи не відвага –
      твій всесильний меч?
      Чи не любов –
      твій оберіг і сила?
      Будь лицарем до смерті,
      щоби смерть
      духовна
      твою душу не скосила!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    106. Прийди, кохана...
      Ще рано зустрічати осінь –
      Вже пізно кликати весну,
      А серце, як спасіння, просить
      У тебе усмішку ясну.

      А ти прийди хоч в мої сни,
      Хоч поглядом торкнись до серця,
      Коли на березі весни
      Для мене місця не знайдеться.

      Льодяну гіркоту розлуки
      Я, мов отруту, п’ю до дна.
      Весна твої цілує руки –
      Та ти лишаєшся одна.

      Лягають на стежині роси,
      Та все одно тебе зову,
      Хоч рано зустрічати осінь,
      І пізно кликати весну.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    107. Ластівочки
      Рано, рано-ранесенько –
      Та ще досвіт сонця
      Прилетіли ластівочки
      До мого віконця.

      Ой, летіть же ластів’ята,
      Вилітайте зрання.
      Передайте на крилятах
      Милому вітання.

      Прилетіли ластівочки
      Та й принесли вістку,
      Що вони знайшли
      Кохання чародійну квітку.

      Рано, рано-ранесенько –
      Вийду я із хати,
      Щоби ту чарівну квітку
      Швидше відшукати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    108. ***
      Час адаптації.
      А я, ніяк не звикну,
      що сум обмацує
      мої думки,
      як нитку
      худими пальцями…
      …мої бажання
      проходять в серці
      перереєстрацію,
      а пам'ять,
      мов офіціантка
      з тацею
      знов пригощає
      спогадом про тебе.
      І дивиться на все це
      зверху небо
      і мовчить.
      І дощ немов здурів –
      щодня овації,
      а я так хочу сонечка,
      а то - сльота
      в моєму серці
      від твоїх слідів…




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    109. ***
      Холодна ніч збира з роси коралі.
      Хто їх згубив у музиці дощу?
      А осінь - далі,
      осінь далі й далі...
      Усе мовчить, і я також мовчу.

      Похмурий день із запахом мигдалю
      збирає снів уламки - шле листи...
      А осінь - далі,
      осінь далі й далі...
      А разом з нею далі й далі ти.

      Загубить день колись свої печалі
      десь у садах, неначе в міражах.
      Лиш осінь - далі,
      осінь далі й далі...
      І я у ній тепер така... чужа...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    110. Ця осінь...
      Така чужа,
      тобою не приручена
      ця осінь,
      ця зима,
      ця заметіль.
      Ішла до тебе,
      піснею озвучена
      ота весна,
      що міниться у біль.
      Ти не питай,
      чому зірок кораблики
      по морі неба
      більше не пливуть.
      Ця осінь...,
      що була
      тобою зваблена,
      уже пішла -
      її не повернуть.
      Так в просторі
      тебе знайшла і втратила.
      Й ніхто не скаже,
      бо не зна звідкіль
      прийшла,зірками
      і дощем полатана,
      ця осінь,
      ця зима,
      ця заметіль.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    111. Маленьке щастя...
      Маленьке щастя,
      дякую Тобі
      за дотик Сонця,
      промені присутності.
      Коли торкався світ
      твоєї сутності -
      не загубився
      у гулкій юрбі.
      За те, що крок -
      упевненістю кований,
      за те, що слово -
      зважене, мов сталь.
      За те, що ти -
      не сніг,
      і не печаль,
      а теплий усміх
      променя ранкового.
      О, дивна пісне,
      що тамує біль!
      Щоразу я
      у найріднішім погляді
      гублю душі
      нестримно-зимні повені...
      Маленьке щастя,
      дякую Тобі!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. ЗНАЙДИ МЕНЕ
      Відкрий долоні і впіймай мене,
      коли злітаю зіркою до тебе.

      Дай волю крилам – здожени мене!
      Лови! Я – вітром під блакитним небом!

      Прокинься вранці, усміхнись мені.
      Я – сонцем поруч . Ну, бери за руку!

      Я – квіти. Я – весна. А в цій весні
      уже немає місця для розлуки!

      Знайди мене і забери собі.
      І не віддай, і не позич нікому!

      І буду я світити лиш тобі.
      І крила дарувать тобі одному!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Ранок на селі
      Понад обрій із-за хмари,
      Наче стиглий апельсин
      Розсипає свої чари
      Сонечко з усіх сторін.
      Усміхаються ялини,
      Прокидаються сади.
      Пісня жайворонка лине
      Понад плюскотом води.
      То несеться, а то скаче
      Непосида каченя.
      Мов пухнастий білий м’ячик
      Бешкетує кошеня.
      Дружним військом на поляну
      Вийшли гуси: ги– ги –ги!
      Виринають з-за туману
      Річки тихі береги.
      Відчиняються ворота,
      Десь заплакало дитя…
      Загула в селі робота,
      Як одвічний знак життя.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --