Автори /
Ірина Білінська (1984)
|
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Жодних ані випадків, ні збігів
•
Прикинутись мертвим...
•
*****
•
Нарікаються ночі безсонними...
•
Планета імені Тебе
•
ОБІЙМИ
•
Січневе
•
МАРШРУТ
•
Вітрила
•
На лінії зіткнення...
•
Вчора відлітали журавлі...
•
Душе моя, гармоніє...
•
Гра
•
Без присвят
•
***
•
ЗЛИВА
•
Про людей…
•
ВОНА
•
***
•
Іноді...
•
Чи знаєш...
•
Чи потрібні Богові раби...
•
Сон
•
Двоє заховались під дощем...
•
Заплітала вітер у волосся...
•
Нехай проститься кожному і все...
•
Вибрані
•
Осінній експромт
•
У цьому місті...
•
Ох вже ця осінь!
•
Життя не відкладається на потім...
•
Безповоротно
•
О панно, життя минає!
•
ПЕРЕВЕРТНІ
•
ОСІННЄ
•
БІЛИЙ ВАЛЬС
•
НОСТАЛЬГІЯ
•
ЛЮДИ ДИВУЮТЬ...
•
"Ти сковзаєш моїми гранями..."
•
Хоч би як не хотілось вірити...
•
ОСІННЯ СПОВІДЬ
•
НА ПЕРЕХРЕСТЯХ
•
БУДЯК
•
КОЛИСЬ...
•
Хай буде світло
•
***
•
ДВОЄ ПІД ДОЩЕМ
•
ЗИМА ПІДЕ...
•
***
•
НЕ ОЗИРАЮЧИСЬ
•
*******
•
КОЛИ ПОРУЧ ТЕБЕ НЕМА...
•
У ЧАШІ ТРАВНЯ
•
В наступному житті
•
Крузо
•
ХТО ТИ?
•
ОСІННІ ІЛЮЗІЇ
•
До рум’яного світанку
•
ДУША БУНТУЄ
•
РОЗЧЕШИ МЕНІ КОСИ, ВІТРЕ
•
ТУМАН СІДАЄ ТИХО...
•
ПОБОРЮЙТЕ В СОБІ СВОЇ СТРАХИ
•
МУДРІСТЬ ПРИХОДИТЬ З ЧАСОМ
•
САМОТНІСТЬ ЖИВЕ У НАТОВПІ...
•
СЬОГОДНІ ЗАЙВІ ВСІ СЛОВА...
•
***
•
МИ ЗРОБИЛИ ЖИТТЯ МОНОТОННИМ
•
БЕЗМОВНОСТІ МОЇХ ОСІННІХ ДНІВ...
•
ВИГНАНЦІ
•
ДУША ДОСТИГАЄ МРІЯМИ...
•
ВИ НЕ ЗНАЛИ МЕНЕ...
•
ВЕРБОВІ КОТИКИ
•
ЯБЛУКА НА ПЕРШОМУ СНІГУ
•
***
•
*****
•
ОДА ЖІНЦІ
•
МОЛИТВА
•
НЕ ДОСИТЬ СОНЦЯ
•
СОЛОДКА ЗМОВА
•
НА ХВИЛЯХ ЧАСУ
•
ТАК БЛИЗЬКО ДО СНІГУ
•
ЩЕ ТРІШЕЧКИ І НЕБО УПАДЕ...
•
НЕ ВИПРАВДОВУЙ ОСЕНІ
•
В НЕБІ ЗІР СОКОВИТІ ГРОНА...
•
ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ
•
ЗЕМЛЯ
•
ТИ - ЛЮБОВ
•
ПОШЕПКИ
•
ПРИМАРА КАЗКИ
•
*****
•
НЕВИДИМА
•
МІЖ НАМИ
•
НА ШИРОКИХ ДОРОГАХ ВСЕСВІТУ
•
СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ
•
ОДНО - НАВІКИ
•
***
•
ВІДОБРАЖЕННЯ
•
ЗАГОВОРИ МЕНЕ
•
Я СТВОРИЛА ТЕБЕ В УЯВІ
•
НАШ СВІТЛИЙ ОСТРІВ
•
НЕ ПРИРУЧАЙ
•
СЕРЕД СВОЇХ
•
СНІГОВА КОРОЛЕВА
•
КУМЕДНИЙ КІТ
•
ГОРОБЦІ І КОТЕНЯТА
•
КОТЯЧЕ СВЯТО
•
ХОЧЕ КИЦЯ ЧЕРЕВИЧКИ
•
НЕСЛУХНЯНА КИЦЯ
•
ВЕСЕЛКА
•
МАРЕННЯ
•
НА ПРОТЯЗІ ГАЛАКТИК І СТОЛІТЬ
•
Що тобі до мого волосся?
•
НАЙБІЛЬША ПЕРЕМОГА
•
НАШ СВІТ
•
ОБЕРЕЖНО
•
ПРИВОРОЖИЛА
•
*****
•
ТОБІ
•
КРІЗЬ ВСЕСВІТ
•
МАЙЖЕ МОЛИТВА
•
Я З КРИГИ ТРІШКИ…
•
ДАЙ РУКУ МЕНІ
•
ПРОСТИ МЕНІ ЦЕЙ ДОЩ
•
ДВОЄ
•
НА ДОБРАНІЧ!
•
ТИША
•
ВЕСНЯНО-СВІТАНКОВО
•
РОМАШКОЮ
•
БЕЗ ТЕБЕ...
•
ЧЕРВОНІ МАКИ
•
ОДНА НА ДВОХ...
•
НАПІВПРИТОМНІ
•
*****
•
*****
•
ПЕРШОСНІЖНО
•
ВІЛЬНА
•
*****
•
СУПЕРСОНЯМ
•
ЦЕ ЖИТТЯ
•
СХОДИТЬ СОНЦЕ
•
В ЛАБІРИНТАХ ВЕЧОРА
•
ОСІННІЙ ВЕЧІР
•
ЯК ДОБРЕ, КОЛИ ВСЕ ДОБРЕ
•
ТИ СКАЗАВ, ЩО Я ТОБІ НАСНИЛАСЬ...
•
НІ ТО ВОГОНЬ, НІ ОСІНЬ
•
ПЕРШИЙ СНІГ
•
ПРИДУМАЙТЕ ЩОСЬ...
•
І навіть дощ ходу призупинив...
•
МОЄ НАЙДИВНІШЕ ДИВО
•
ЛИШ БИ ТИ БІЛЯ МЕНЕ…
•
ПАННО МОЯ ДАЛЕКА...
•
LOVE STORIE…
•
ЛЮБЛЮ ЦЮ ОСІНЬ
•
ОСЕНІ СТРУНА
•
ПРИРУЧИТИ ПРОСТО...
•
ВСМІХНІТЬСЯ ПАННО
•
МАЙЖЕ ВІТЕР
•
ВИТИНАНКА
•
ВІТЕР
•
ВСІ ДОРОГИ ВЕДУТЬ ДО ТЕБЕ
•
ЛЕТИ ДО МЕНЕ...
•
ПРО ТЕБЕ
•
ВИСОКО НАД ЗЕМЛЕЮ
•
МОЄМУ МУЗУ
•
ВОЗВЕДУ КОРОЛІВСТВО
•
КОЛИСКОВА ДЛЯ МИЛОГО
•
НАЙБІЛЬША СЛАБКІСТЬ...
•
НЕ ОСІННІЙ
•
Я нічого більше не скажу...
•
Серце не примусиш...
•
І зустріч ця була не випадковою...
•
Заплітають вітри у коси...
•
Не попелюшка
•
Весь світ – в тобі
•
Розкажи мені мовчки про зорі...
•
Коли єдина мрія догора...
•
За руку з вітром...
•
БЛАГОСЛОВЛЯЮ...
•
ДО ТЕБЕ
•
ВІДЛУННЯ
•
Поговори зі мною...
•
Зціли моє серце любов’ю
•
У тремкому безмежжі небес
•
Не чекайте на завтрашній день
•
ЗАКОХАНИМ
•
А по любові, ніби по дощах...
•
Під небом сірим ще оркестр вітру...
•
***
•
Неможливе можливо
•
Яка різниця...
•
Якби ти знав
•
Я така
•
Бути поруч
•
Я вимрію тебе
•
Крила
•
Політ назустріч
•
Зірки згасають, але ти світи
•
***
•
***
•
Як хоче твоє серце
•
***
•
***
•
ЛЮБОВ
•
Над містом дощ
•
Знов полюбити світ
•
Летимо ми - допоки любимо
•
***
•
Просто, я закохана у світло
•
***
•
Від дощу
•
Знаю я, що знайдеш
•
ПІДСНІЖНИКОМ...
•
***
•
Всього в міру
•
ПРОСТО ТАК
•
Лети, як хочеш...
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Будь лицарем!
•
Прийди, кохана...
•
Ластівочки
•
***
•
***
•
Ця осінь...
•
Маленьке щастя...
•
ЗНАЙДИ МЕНЕ
•
Ранок на селі
Жодних ані випадків, ні збігів,
неумисне перехресних доль.
неумисне перехресних доль.
Прикинутись мертвим
уже не пройде –
уже не пройде –
Оце воно - очищення Землі.
Вогнем, водою, вірусами врешті…
Вогнем, водою, вірусами врешті…
Нарікаються ночі безсонними...
Котяться небом дні...
Котяться небом дні...
Я на планеті імені Тебе.
Вона - жива.
Вона - жива.
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
загорнулася міцно-міцно,
Дощі у січні - вже не дивина.
А мариться хмільною хуртовиною!
А мариться хмільною хуртовиною!
Наш маршрут
лежить в одну сторону -
лежить в одну сторону -
Завмирає втомлена Земля,
нами розтривожена до краю…
нами розтривожена до краю…
На лінії зіткнення наших світів -
електромагнітні бурі.
електромагнітні бурі.
Вчора відлітали журавлі,
а сьогодні ми -
а сьогодні ми -
Душе моя,
гармоніє - привіт!
гармоніє - привіт!
Хтось грається словами.
Хтось - людьми.
Хтось - людьми.
Обійдемося нині без присвят.
Слова знайдуть жаданих адресатів.
Слова знайдуть жаданих адресатів.
Бачиш, з мене не добрий бог –
Я не вмію тебе любити.
Я не вмію тебе любити.
Мій друже, сьогодні - злива.
Вона, як і я - холодна.
Вона, як і я - холодна.
Є люди,
які ніколи не будуть зайвими.
які ніколи не будуть зайвими.
Вона прийшла у понеділок.
О, як же я її чекав!
О, як же я її чекав!
Ох, нелегка свобода –
Бути самим собою!
Бути самим собою!
Іноді, я думаю про тебе...
І тобою дихаю,
І тобою дихаю,
Чи знаєш, що ми не окремо з тобою?!
Ніколи не були окремо…
Ніколи не були окремо…
А чи потрібні Богові раби?!
Раби рабів беруть собі у рабство,
Раби рабів беруть собі у рабство,
Давно відомо –
цей світ несправжній!
цей світ несправжній!
Двоє заховались під дощем.
Десь отут, між небом і землею,
Десь отут, між небом і землею,
Заплітала вітер у волосся.
Приміряла небо до душі,
Приміряла небо до душі,
Нехай проститься кожному усе.
І гнів, і гордість нас нехай не душать.
І гнів, і гордість нас нехай не душать.
Усі один одному – вибрані.
Хтось більше комусь, чи менше.
Хтось більше комусь, чи менше.
В терпких обіймах бабиного літа,
Коли лягає між дерев печаль,
Коли лягає між дерев печаль,
У цьому місті безпритульних снів,
якому сняться квіти і каштани,
якому сняться квіти і каштани,
Ох вже ця осінь!
Це наша осінь.
Це наша осінь.
Життя не відкладається на потім,
Бо час не повертається назад.
Бо час не повертається назад.
А іноді, здається - помираю.
Все тане навкруги,
Все тане навкруги,
О панно, життя минає,
а час не стоїть на місці.
а час не стоїть на місці.
Як не крути - перевертні, все ж, існують.
Вони рвуться до влади і б’ються за теплі крісла.
Вони рвуться до влади і б’ються за теплі крісла.
А знаєте,
Я думала про Вас,
Я думала про Вас,
Потанцюйте зі мною, пане.
Я запрошую Вас до танцю!
Я запрошую Вас до танцю!
Ностальгія приходить першою,
А за нею он - осінь йде.
А за нею он - осінь йде.
Люди дивують.
А іноді зводять з розуму.
А іноді зводять з розуму.
Ти сковзаєш моїми гранями
В серце що нареклося келихом
В серце що нареклося келихом
Хоч би як не хотілось вірити
Ми життя звикли грішми міряти
Ми життя звикли грішми міряти
Я грішна перед Вами,
пане мій,
пане мій,
Скажіть мені,
куди летять птахи?
куди летять птахи?
Не дивися на мене так,
Ніби винна тобі півсвіту!
Ніби винна тобі півсвіту!
Колись я перестану вам брехати.
І, що у серці – буде у словах,
І, що у серці – буде у словах,
Хай буде світло, друже мій!
Хай буде Світло!
Хай буде Світло!
Я зрадила Тобі уже не раз,
як і собі -
як і собі -
Ідемо двоє.
Двоє під дощем.
Двоє під дощем.
О, пане мій, не бійтеся зими!
Зима снігами серця не остудить.
Зима снігами серця не остудить.
Хіба Любов
буває нелюбов’ю?
буває нелюбов’ю?
Напевно, - Ви не Той,
а я – не Та,
а я – не Та,
Усе минає: і печаль і біль.
Дощі змивають невагомі кроки.
Дощі змивають невагомі кроки.
Кожен день як маленька вічність,
коли поруч нема тебе.
коли поруч нема тебе.
Спадає вечір, мов зоря
У чашу травня.
У чашу травня.
В наступному житті, немов додому
Прийду до Вас із веснами. Прийду
Прийду до Вас із веснами. Прийду
Під стінами твого серця
Падаю і вмираю…
Падаю і вмираю…
Душа не звір і з нею так не можна:
полохано, відчужено, ніяк…
полохано, відчужено, ніяк…
А що, коли завтра — зима
постукає в наші вікна,
постукає в наші вікна,
А туман із гір високих
котиться додолу,
котиться додолу,
А я не хочу жити забобонами!
І тим, чого насправді не існує.
І тим, чого насправді не існує.
Розчеши мої коси, вітре!
Заплети у них квіти й небо -
Заплети у них квіти й небо -
Туман сідає тихо і велично,
і котиться,
і котиться,
Поборюйте в собі свої страхи.
Не відкладайте радощів на потім.
Не відкладайте радощів на потім.
Мудрість приходить з часом,
але не з віком, ні.
але не з віком, ні.
Самотність живе у натовпі.
А іноді – в нас самих.
А іноді – в нас самих.
Сьогодні зайві всі слова,
і промовляти їх не треба.
і промовляти їх не треба.
Ми давно не бачились з тобою.
Скільки зим між нами пролягло…
Скільки зим між нами пролягло…
Ми зробили життя монотонним,
чорно-білим, буденним, гірким…
чорно-білим, буденним, гірким…
Безмовності моїх осінніх днів
нема рятунку - гра була не чесна.
нема рятунку - гра була не чесна.
Тепер ми уже вигнанці,
якщо не такі як всі.
якщо не такі як всі.
Душа достигає мріями,
пірнає в небесну синь.
пірнає в небесну синь.
Ви не знали мене, мій пане.
Певно думали, я така
Певно думали, я така
Всесвіт повен світла та екзотики.
Тут усе - незвичне і чудне.
Тут усе - незвичне і чудне.
Яблука на першому снігу
радо зустрічають перехожих.
радо зустрічають перехожих.
Чи хворіють ангели?
Напевно…
Напевно…
Заплаче день вчорашній, а не ти,
ховаючи під светром білі крила.
ховаючи під светром білі крила.
Ти та, якій судилось попри все
іти вперед, ламати біль і стіни.
іти вперед, ламати біль і стіни.
Постань же, Боже, з музики й руїн.
З висот найвищих,
З висот найвищих,
Не досить сонця, як у серці тьма
усе закрила: небо і дорогу.
усе закрила: небо і дорогу.
Мені тобою пахне кожен день.
Мені тобою – мріями й казками.
Мені тобою – мріями й казками.
Час такий невблаганний, допоки його не підкориш.
І любов невідома, допоки її не приймеш.
І любов невідома, допоки її не приймеш.
Так близько до снігу, наче
народяться зими білі
народяться зими білі
Ще трішечки і небо упаде,
розсипавшись зірками між листочками.
розсипавшись зірками між листочками.
Не виправдовуй осені. Вона
саму себе ще здатна оправдати.
саму себе ще здатна оправдати.
В небі зір соковиті грона
достигають у чорну ніч.
достигають у чорну ніч.
А що таке старість? – Ілюзія,
сотворена нами віками?
сотворена нами віками?
Ніч, а вона заходиться дощами,
щоб сонце сльози-роси стерло рано.
щоб сонце сльози-роси стерло рано.
Не обіцяй нічого, просто будь.
Будь радістю.
Будь радістю.
День погас у згасанні літа.
Сонце спати пішло додому.
Сонце спати пішло додому.
Моя солодка панно, Ви і я
у цьому світі, наче крихта казки.
у цьому світі, наче крихта казки.
Чи я колись тебе збагну, -
тебе, людино, з крові й плоті?
тебе, людино, з крові й плоті?
Крізь впертий дощисько до тебе невтомно спішу я.
Здається, я – нота блаженної пісні землі.
Здається, я – нота блаженної пісні землі.
Наш всесвіт маленький, як киця муркоче в долонях.
Сміється-віддзвонює в тихих дзеркалах води.
Сміється-віддзвонює в тихих дзеркалах води.
На широких дорогах Всесвіту,
де серце все поза часом бачить,
де серце все поза часом бачить,
Я здатна усе пробачити,
бо серце моє - гаряче.
бо серце моє - гаряче.
Світанок дуже тихо підійшов
під наші вікна, втрутившись в розмову.
під наші вікна, втрутившись в розмову.
Я молилась на тебе тихо
В потаємних душі глибинах.
В потаємних душі глибинах.
Не запитуй, чому я ображена –
погляд мій – лиш твоє відображення.
погляд мій – лиш твоє відображення.
Заговори мене дзвінким світанком,
допоки сонце в небі не зійшло.
допоки сонце в небі не зійшло.
Я створила тебе в своїй уяві
Із мільйонних мрій і дивних снів,
Із мільйонних мрій і дивних снів,
Вітрам не вкрасти почуттів прибій.
Не стерти ночі теплий захід сонця.
Не стерти ночі теплий захід сонця.
Мені наснився дивний сон:
цвіли сади життя одвічні...
цвіли сади життя одвічні...
Ані тепла нема, ні прохолоди
у дикої безодні самоти.
у дикої безодні самоти.
А серце з льоду…
Строга королева
Строга королева
- Ну й кумедний кіт у нас, -
каже Галя Каті, -
каже Галя Каті, -
Киця Мая й киця Рая
горобців ганяють зграї.
горобців ганяють зграї.
У котячої родини
величезне свято нині,
величезне свято нині,
Хоче киця черевички,
як у нашої сестрички:
як у нашої сестрички:
Наша киця неслухняна,
не дає нам спати рано.
не дає нам спати рано.
Малює сонце жовті кола
в маленькій річці, у ставку.
в маленькій річці, у ставку.
А я тобою марила сто літ.
Сто довгих літ до нашої епохи.
Сто довгих літ до нашої епохи.
Пішли усі.
Зостались я і вітер
Зостались я і вітер
Що тобі до мого́ волосся?
Що тобі – чи я сніг, чи камінь,
Що тобі – чи я сніг, чи камінь,
Мені не імпонує роль раба
і як воїн, я не досить строга...
і як воїн, я не досить строга...
Від берега до берега наосліп,
ми бавимося з вітром і дощем.
ми бавимося з вітром і дощем.
Містечко наше надто монотонне.
Ще так багато поглядів бетонних…
Ще так багато поглядів бетонних…
Я йшов тобі назустріч та не знав,
що надіп’ю кохання, мов отрути…
що надіп’ю кохання, мов отрути…
А ніч така в зірках, неначе в перлах.
А ти шукаєш щастя в міражах
А ти шукаєш щастя в міражах
І небо, що не має берегів.
І сонце, що весь день не знає втоми.
І сонце, що весь день не знає втоми.
Мені крізь трави і міста
так хочеться тебе почути.
так хочеться тебе почути.
Душа мов книжка – Господи, пиши.
Не дозволяй мене писати людям,
Не дозволяй мене писати людям,
А знаєш, я з криги трішки,
напевно… і я також…
напевно… і я також…
Дай руку мені – ідемо
до мрії, повір, це просто.
до мрії, повір, це просто.
Пробач мені цей дощ, що за вікном
шепоче нерозбірливо і тихо.
шепоче нерозбірливо і тихо.
Двоє в усьому Всесвіті.
Двоє - нікого більше.
Двоє - нікого більше.
На добраніч тобі, мій хлопчику!
День розтанув в обіймах ночі.
День розтанув в обіймах ночі.
А тиша - наша.
Не буди її
Не буди її
Весняно сходить сонце у садах.
Весняно.
Весняно.
Ромашкою у небо - не втомилась
моя душа за руку із твоєю.
моя душа за руку із твоєю.
Лише два дні минуло, а мені
здається, що не бачилися вічність.
здається, що не бачилися вічність.
А що сніги? –
Ще трішечки і літо
Ще трішечки і літо
У казки очі радісно-привітні.
У казки серце – подив і краса.
У казки серце – подив і краса.
І навіть в цьому місті напівсніжному,
де кожен крок такий не передбачений,
де кожен крок такий не передбачений,
А ти прийди й нічого не питай.
А ти прийди, як і колись приходив.
А ти прийди, як і колись приходив.
Дикий кінь сполохав наш світанок,
що присів метеликом у ніч.
що присів метеликом у ніч.
Це ж треба так -
кохання першосніжно
кохання першосніжно
Любов така близька до божевілля.
Здається, саме так воно і є...
Здається, саме так воно і є...
Ну, обіцяв прийти.
Ну, не прийшов.
Ну, не прийшов.
Викотилось сонце, наче сонях
у безмежне небо: ген-ген-ген.
у безмежне небо: ген-ген-ген.
Сніг відбілює чорні плями.
День хмеліє, як від вина.
День хмеліє, як від вина.
Сходить сонце в моєму світі.
Вже могутнє його крило
Вже могутнє його крило
Підкрадається тихо вечір –
вибудовує лабіринти.
вибудовує лабіринти.
Осінній вечір, що пропах
димами сірими,
димами сірими,
Як добре, коли все добре:
у серці цвіте весна
у серці цвіте весна
Ти сказав, що я тобі наснилась…
Просто так: наснилася і все?
Просто так: наснилася і все?
Палахкотить,
ні то вогонь, ні осінь
ні то вогонь, ні осінь
Дивись – це сніг!
Тоненьке жовте листя,
Тоненьке жовте листя,
Мій пане, надворі злива.
Придумайте щось, мій пане.
Придумайте щось, мій пане.
І навіть дощ ходу призупинив.
Він у траві стоїть ногами босими.
Він у траві стоїть ногами босими.
Це вже, як погана звичка,
якої не мала зроду –
якої не мала зроду –
Ходить по місту осінь –
жовтий листочок в жмені,
жовтий листочок в жмені,
Ви плачете, моя панно...
Чи якось я Вас образив?
Чи якось я Вас образив?
Господи, який солодкий вечір
поруч присідає на траву.
поруч присідає на траву.
Люблю цю осінь – і вона для мене.
Навіки невід’ємна у мені…
Навіки невід’ємна у мені…
Мила панно, музико моя!
Чом сльоза засяла на обличчі?
Чом сльоза засяла на обличчі?
А знаєте, мила панно,
приручити –
приручити –
О, мила панно!
Казко днів моїх!
Казко днів моїх!
Майже вітер…
…Майже…
…Майже…
Думки мої, наче леза,
ріжуть тонку уяву.
ріжуть тонку уяву.
Як воно –
бути вітром?
бути вітром?
Я шукаю тебе – чи варто?
У батьківських долонях неба,
У батьківських долонях неба,
Бери собі це небо.
На – тримай!
На – тримай!
сьогодні
завтра
завтра
Ти ще не спиш, я знаю.
Ще зазираєш в небо.
Ще зазираєш в небо.
Знаєш,
ти найкращий з моїх Музів,
ти найкращий з моїх Музів,
Ти озвався – моя королево,
але лід вже розтанув давно.
але лід вже розтанув давно.
Вечір першу зірку приголубив
і за обрій сонце відпустив.
і за обрій сонце відпустив.
О, скільки снів моїх збулося
в тобі однім.
в тобі однім.
Так вереснево пахнуть квіти.
Так мелодійно..
Так мелодійно..
Я нічого більше не скажу.
Всі слова я видихнула вчора,
Всі слова я видихнула вчора,
Я не розпорошуюсь на пил.
Я не розбавляюся на сльози.
Я не розбавляюся на сльози.
І зустріч ця була не випадковою.
Напевно, хтось просив, а хтось – чекав.
Напевно, хтось просив, а хтось – чекав.
Заплітають вітри у коси
літо бабине,
літо бабине,
Задивлена у небо,
ніби в люстро,
ніби в люстро,
Весь світ – в тобі, не ти у світі…
І, навіть сни... Ти тут і там.
І, навіть сни... Ти тут і там.
Розкажи мені мовчки про зорі.
Говорити так просто без слів.
Говорити так просто без слів.
Земля цвіте людьми і пахне сонцем.
Під небом сяє, наче діамант,
Під небом сяє, наче діамант,
За руку з вітром… Стежка як ріка –
побігла і сховалася у трави.
побігла і сховалася у трави.
В твоєму світі – всесвіті моєму
безкрайність неба дивна і проста.
безкрайність неба дивна і проста.
Ти змерзла. На - накинь на себе светр.
Вклади свої долоні у мої.
Вклади свої долоні у мої.
Передзвін карпатських водоспадів
відкриває таємниці гір.
відкриває таємниці гір.
Мені самотньо без твоїх очей.
Мені так сумно – крик німий у небо,
Мені так сумно – крик німий у небо,
Візьми моє серце з собою,
туди, де нікого – лиш ми.
туди, де нікого – лиш ми.
Я лечу, а ти кажеш – «здалося»!
У тремкому безмежжі небес
У тремкому безмежжі небес
Не чекайте на завтрашній день,
а живіть і радійте сьогодні!
а живіть і радійте сьогодні!
Це літо з нами бавиться у жмурки.
Ховається за стінами дощу.
Ховається за стінами дощу.
А по любові, ніби по дощах –
уривками, судомами, мовчанням…
уривками, судомами, мовчанням…
Під небом сірим
ще оркестр вітру
ще оркестр вітру
Дощем вчорашнім - прісно-мовчазним….
Дощем цілющим - радісно-пестливим…
Дощем цілющим - радісно-пестливим…
Подаруй мені усмішку, друже.
Яскраву, як сонце.
Яскраву, як сонце.
Ти слухав моє серце.
Я – твоє.
Я – твоє.
Якби ти знав, яке велике щастя
з тобою жити на одній землі.
з тобою жити на одній землі.
Дощем в обличчя
напівсонний день.
напівсонний день.
Бути поруч можна і на відстані.
У любові відстаней нема.
У любові відстаней нема.
А я собі придумаю тебе.
Я вимрію тебе.
Я вимрію тебе.
Давно людина мріяла про крила.
Та, може і не знала ще сама,
Та, може і не знала ще сама,
А ти прийдеш.
Прийдеш, я знаю точно,
Прийдеш, я знаю точно,
Зірки згасають. Дивишся у вись.
І пошепки загадуєш бажання,
І пошепки загадуєш бажання,
І посмішка буває небезпечною –
здивує, обеззброїть, підійде…
здивує, обеззброїть, підійде…
Милуємось зірками – я і кіт.
Так дивно, легко, неповторно, просто…
Так дивно, легко, неповторно, просто…
Хай буде так, як хоче твоє серце.
Хай буде так – нічого не кажи.
Хай буде так – нічого не кажи.
Зігріти руки до горнятка з кавою –
це краще, ніж гіркий самообман.
це краще, ніж гіркий самообман.
Час дні снує тоненьким павутинням.
Хтось грає в щастя, просто - на очки.
Хтось грає в щастя, просто - на очки.
Любов говорить пошепки, а ти
боїшся тиші глянути в обличчя.
боїшся тиші глянути в обличчя.
Над містом дощ.
Ні краю, ні кінця.
Ні краю, ні кінця.
Втекти б кудись в печери і нехай –
лікують душу відстань і мовчання.
лікують душу відстань і мовчання.
Пахнуть дні вже не манго – мангами.
Споглядають сніги зі скель.
Споглядають сніги зі скель.
Сльоза – лише метелик на щоці,
що випурхнув з очей твоїх на волю.
що випурхнув з очей твоїх на волю.
Не шукай мене в шаленстві світу.
Не гукай у мороці думок –
Не гукай у мороці думок –
Лиш на дрібниці не розмінюй серця -
Дивися вище, хай не стигне кров.
Дивися вище, хай не стигне кров.
від дощу
твоя душа
твоя душа
Знаю я, що знайдеш ти мене все одно.
Що знайдеш ти мене і уже не загубиш.
Що знайдеш ти мене і уже не загубиш.
Підсніжником з-під снігу проросту.
Переболію холод, і негоду.
Переболію холод, і негоду.
Покинь журитись – все колись мине.
Хай усмішка засяє на обличчі
Хай усмішка засяє на обличчі
Дихаю.
А часом - задихаюсь…
А часом - задихаюсь…
Просто так дарую тобі пісню.
Просто так телефоную знов.
Просто так телефоную знов.
Лети, як хочеш!
Йди!
Йди!
Шукати сумнів ув очах
немає сенсу,
немає сенсу,
Ти мариш, людино!
Чекаєш чудес,
Чекаєш чудес,
На всі питання відповідь проста –
поки живеш, у тебе право вибору:
поки живеш, у тебе право вибору:
Поле змокло.
Дощ танцює тихше.
Дощ танцює тихше.
Як жаль,
що ти не лицар.
що ти не лицар.
Ще рано зустрічати осінь –
Вже пізно кликати весну,
Вже пізно кликати весну,
Рано, рано-ранесенько –
Та ще досвіт сонця
Та ще досвіт сонця
Час адаптації.
А я, ніяк не звикну,
А я, ніяк не звикну,
Холодна ніч збира з роси коралі.
Хто їх згубив у музиці дощу?
Хто їх згубив у музиці дощу?
Така чужа,
тобою не приручена
тобою не приручена
Маленьке щастя,
дякую Тобі
дякую Тобі
Відкрий долоні і впіймай мене,
коли злітаю зіркою до тебе.
коли злітаю зіркою до тебе.
Понад обрій із-за хмари,
Наче стиглий апельсин
Наче стиглий апельсин
Огляди