Автори /
Самослав Желіба (2000)
![]() |
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
2
•
1
•
Дівчина зі шрамом
•
Очікування світанку
•
Армагеддон
•
До мавки
•
Секвенція святині
•
Сонет
•
З давньої легенди
•
Сон про ключ
•
Пілігрим
•
На несподівану зустріч із панною Б.
•
До Краси
•
До N
•
Лист до панни N
•
Пісня шторму
•
Обговір із Тінню однієї події
•
Плач над безоднею
•
Епіграма
•
З «Александрійських квітів»
•
Канцона до самого себе
•
Ідилія
•
Елегія
•
Елегія
•
La kanto de reven'
•
Флеґетон
•
У ніч кривавого Місяця на розставання із панною N
•
Із «Сонетів Слави»
•
Із «Сонетів Слави»
•
Із гекзаметричної «Русиніяди»
•
До мудрости
•
Їй
•
Вигаданій музі
•
Із «Сонетів Слави»
•
Студентський спогад
•
Із «Александрійських квітів»
•
Александрійський сонет
•
Осіннім вечором
•
Повертаючись додому
•
До моєї музи
•
Очікування
•
Із «Александрійських квітів»
•
Із «Александрійських квітів»
•
Заключна молитва
•
Панна Замотевська (уривок зі сну)
•
Із «Русиніяди»
•
Елегія
•
Роздум березневої ночи
•
Перша цьогорічна мандрівка
•
Діви
•
Птиця
•
Польський александрин
•
Елегія
•
Давній сон
•
Елегія
•
Елегія
•
Думка
•
Элегия жизненного пути
•
Одружений поет
•
Час дощів
•
Квітка дурману
•
Із «Александрійських квітів»
•
Елегія останніх холодів
•
To one in Paradise
•
Панні
•
Елегія
•
Лист до друга
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Агов, повернися до зір,
І знайди у них сонце своє;
І знайди у них сонце своє;
…А як пройдеш ти повз,
То стану я щасливий,
То стану я щасливий,
Ідеш і бачиш сон ліричний,
Ідеш ти вільно, феєрично,
Ідеш ти вільно, феєрично,
Поспи у спокої, моя тендітна мріє:
Іще на дворі ніч і півень не співа,
Іще на дворі ніч і півень не співа,
Диявол мовив: «Де є той, що стане
Супроти мене на останній бій?»
Супроти мене на останній бій?»
А пам’ятаєш ти, як я ходив слідами,
Завжди шукав тебе і просто дратував?
Завжди шукав тебе і просто дратував?
Ти співала для народу,
Дарувала пісні вроду
Дарувала пісні вроду
Мов сон і щастя тихої дитини,
Ти постаєш переді мною тут,
Ти постаєш переді мною тут,
Юнак і моря шир, сухий безликий берег,
І кришталеву гладь спокійний сон повив,
І кришталеву гладь спокійний сон повив,
Тримав я у руці ключа від щастя
І голос громовий з небес мені:
І голос громовий з небес мені:
Схопився за меча і вигукнув: «Смієшся?»,
Та усміх на лиці, у відповідь смішки,
Та усміх на лиці, у відповідь смішки,
Співала ти тоді зі сцени для народу,
Що на святки прийшов послухати той спів,
Що на святки прийшов послухати той спів,
І я щасливий так, як іудей найперший,
Що землю ту святу Обітовану взрів
Що землю ту святу Обітовану взрів
Коли прийшла війна на землі наші,
Згадав про тебе спершу та зомлів,
Згадав про тебе спершу та зомлів,
Ти спиш, спокійна та тендітна, нині,
Далека мріє, мила панно N-ор –
Далека мріє, мила панно N-ор –
Я – новий Прометей, і нові пута торгну,
«Давай! Тягни! Рубай! Здирайся на Олімп!» –
«Давай! Тягни! Рубай! Здирайся на Олімп!» –
– Яка примхлива лань! посміла відмовляти!
Чим явна вартість менш – тим горісніш провал.
Чим явна вартість менш – тим горісніш провал.
Богів, життя всього, німий першопочатку,
Могутній океан, могутня Тіамат,
Могутній океан, могутня Тіамат,
Бачу, Настюню, моїм величавим цікавишся хроном –
Це не дарма почалось, певною будь, Сапрофаг!
Це не дарма почалось, певною будь, Сапрофаг!
В оточенні дзеркал – так легко закохатись!
Із серцем я борюсь, але така краса,
Із серцем я борюсь, але така краса,
Ти знову віддаєш якійсь шалаві серце,
Поете берегів безмежного Дніпра,
Поете берегів безмежного Дніпра,
Я
Діво, спинися! поглянь-но хутчіше на стан мій потужний,
Діво, спинися! поглянь-но хутчіше на стан мій потужний,
Як Гільгамеш собі шукав у квітці
Років незлічних – то ніхто тепер
Років незлічних – то ніхто тепер
Чи тільки вітер по мені заплаче,
Чи горем вкриє ввесь народ землі,
Чи горем вкриє ввесь народ землі,
Mi estis kiel ston’, ĵetita en mallumo
De mano de Sizif’, vivanta sur monteg’,
De mano de Sizif’, vivanta sur monteg’,
Сонце сховане за хмари,
Ллються сльози з хмар кілками
Ллються сльози з хмар кілками
Бувайте… слів легких сказати я не зможу,
Коли прощатись час – мені забракне сил;
Коли прощатись час – мені забракне сил;
Квітко! Квітко! Милая дівчино славна,
Бачу я тебе в хмариночках туману,
Бачу я тебе в хмариночках туману,
Квітко! Ти – юнацьких літ оздоба
Для поета, що дорослим стать не зможе,
Для поета, що дорослим стать не зможе,
Милая німфо статечная, милая квітко дніпровська,
Я захотів несподівано пісню найкращую скласти
Я захотів несподівано пісню найкращую скласти
Даністю сильно засмучений, я починаю молитву
До златовласої дівчини про заспокоєння серця
До златовласої дівчини про заспокоєння серця
День закінчився омріяний, я вирушаю додому,
Тільки лишається в пам’яті добрая думка смілива:
Тільки лишається в пам’яті добрая думка смілива:
Новая муза статечная, що породили простори
Біля вкраїнського темного і величезного моря,
Біля вкраїнського темного і величезного моря,
Хвилі Бористена чари сіють давні
Під мостом Новим незмінно роки довгі
Під мостом Новим незмінно роки довгі
Очей твоїх блакить мені не усміхнеться,
Бо в них тепер лише жахливий темний сум,
Бо в них тепер лише жахливий темний сум,
Тепера я один... Кохана залишила,
Немає друзів більш, а родичі втекли;
Немає друзів більш, а родичі втекли;
Текла невинна кров з ручиці краснодіви ,
Вона собі сама зробила рани ці,
Вона собі сама зробила рани ці,
Холод собачий пройняв тіло з душею чомусь
І розриває мене дума скорботна ізнов,
І розриває мене дума скорботна ізнов,
Дніпра побачивши здалеку смужицю мутно-блакитну,
Я несподівано радістю тихою сповнився зразу,
Я несподівано радістю тихою сповнився зразу,
Раннього туману ти дитя тендітне,
Що не знає вітру та снігів зимових,
Що не знає вітру та снігів зимових,
Чекаю долю знов – страшне важке чекання –
Хоча вже звик давно, здавалося мені,
Хоча вже звик давно, здавалося мені,
У світі марів я знайшов свою країну
І завжди поруч ти, куди би я не йшов,
І завжди поруч ти, куди би я не йшов,
Чудовий день прийшов: сіяє сонце в небі,
А небо голубе, немає зовсім хмар,
А небо голубе, немає зовсім хмар,
Неба переливи надто недосяжні,
Що Атлант тримає на кремезних плечах,
Що Атлант тримає на кремезних плечах,
Крики поусюдні та волосся рветься,
Панна Замотевська скуштувала болю,
Панна Замотевська скуштувала болю,
Я оспіваю час буремного життя,
Коли русинський край до крові пролиття
Коли русинський край до крові пролиття
Вже поспіль рік який я згадую щоденно
Яскравий липня день, коли з тобою ми
Яскравий липня день, коли з тобою ми
Поезії берег далекий ,
що ближчим ніколи не стане,
що ближчим ніколи не стане,
Крізь поле прямує таємна
до річки хвиляста дорога,
до річки хвиляста дорога,
Ночі неспокійні
котяться чарівні,
котяться чарівні,
Ти летіла пташиною там ,
За морями надій золотих;
За морями надій золотих;
Гнию живцем я нині ,
квіткою ти стала,
квіткою ти стала,
Посіяне насіння смерти людом ,
Вже сходить, вже зростає тьма німа,
Вже сходить, вже зростає тьма німа,
Я уві сні небувалому бачив наступнії речі.
Небо червоними пломнями раптом усе загорілось,
Небо червоними пломнями раптом усе загорілось,
Небо осіннєє добрістю мирною сяяло днини ,
Що обережно тебе, подружко ніжна зірок,
Що обережно тебе, подружко ніжна зірок,
Почуй ти голос мій, затьмарена дівице,
Чимдужче я кричу у твій незнаний світ,
Чимдужче я кричу у твій незнаний світ,
Блищить нічна зоря над містом побліднілим
У пошуках очей, чутливих до краси;
У пошуках очей, чутливих до краси;
Дорога всё идет, и нет конца скитаньям,
Уже который год терзаюсь ожиданьем
Уже который год терзаюсь ожиданьем
Поетова рука тепера значно важча,
Адже блищить на ній обручка золота,
Адже блищить на ній обручка золота,
Темні хмарища,
Тануть обличчя
Тануть обличчя
Знайшов я дурманову квітку,
вона вже посохла від часу,
вона вже посохла від часу,
Мене зломити всі так щиро намагались
Що заздрити лише отим зусиллям міг
Що заздрити лише отим зусиллям міг
Горісно стало мені,
бо відійшли холоди,
бо відійшли холоди,
І знову зустрів я видіння,
що так турбувало іздавна,
що так турбувало іздавна,
Війни та сльозинки колися зникнуть –
Вірте, панно, завжди у щастя ревно.
Вірте, панно, завжди у щастя ревно.
Між серцем і умом сама лиш прірва дика,
Одне розпече люд, а інший холодить,
Одне розпече люд, а інший холодить,
Ось зеленіють уже за вікном густовіті дерева,
Танець весни гомонить,
Танець весни гомонить,