ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.08.16 13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?

Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з

Борис Костиря
2026.08.16 13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.

Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,

Ірина Вовк
2026.08.16 11:06
ЕПІЛОГ: На хвилях Великої Ріки (Минуло двадцять років.) Рік 30-ий до нашої ери. 12 серпня. На вцілілих білих сходах, що колись вели до величних залів Головної Бібліотеки, сидів старий Філоксен. Його обличчя було помережане зморшками, а слід

Віктор Кучерук
2026.08.16 06:40
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів

Ольга Садкова
2026.08.15 23:28
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.

Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота

Володимир Бойко
2026.08.15 23:15
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.

Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу

Паб Лімерик
2026.08.15 21:58
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.

Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова

С М
2026.08.15 20:29
Зійде ніч, у млі розтане ліс
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари

Тло повсякчас одне

хома дідим
2026.08.15 19:03
у поетичній жилі
осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить

Вячеслав Руденко
2026.08.15 14:46
… жаским улюбленцем Сатурна,
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …

Борис Костиря
2026.08.15 13:20
Так слово розпадається, мов замок.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.

Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.

Ігор Шоха
2026.08.15 13:14
Ніколи не помиряться, їй Богу,
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –

Тетяна Левицька
2026.08.15 12:54
Чарівно бути жінкою твоєю:
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.

Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,

Ірина Вовк
2026.08.15 10:22
Нова зоря над попелищем Наступного ранку після перемоги Цезар і Клеопатра знову стояли на балконі палацу Брухейона. Війна закінчилася. Вона була повноправною царицею Єгипту, а три легіони під керівництвом Руфіо залишалися в місті як гарантія її влади.

Віктор Кучерук
2026.08.15 07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.

Ольга Садкова
2026.08.14 22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.

Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Вірші

 un albo pıccolo

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-11-13 00:36:49
Переглядів сторінки твору 10541
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.683 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.629 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.07.30 07:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-11-14 09:38:43 ]
Така от невеличка книжка.
І великі вони чи ні, ті книжки, чийого вони авторства та літературного напрямку, але всі вони десь відлежуються. Одні набираються пилу на полицях крамниць перш ніж їх письменники заберуть назад як неліквідні, другі - в чернетках або на літературних порталах. Їх, можливо, будуть корегувати, читати, від них утікати та до них повертатися. Вони лежать розкритими на тій чи іншій сторінці або закритими з закладкою чи з загнутим куточком сторінки.
Десь так вийшло з Вашою un albo piccolo. Якщо закривав, то відкриваю, читаю та рухаюся далі.
І ось воно як було.
Читав, забігав уперед, повертався, вивчав і переглядав удруге, а то і втретє.
Знайшов і зустрів те, що не тримає читача у стану байдужості.
І про доломіти, і про клуб, і з іконою, і Джонні…
Оскільки мій перелік мало чого дає, крім мого зізнання, і навряд чи дасть більше автору, який, можна сказати, відбувся у цілому, а для себе як оце зараз, учорашньою piccolo, то я його призупиняю. До всього можна повернутися. Були би при розумі, живими та здоровими.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-11-16 05:05:43 ]
щиро зворушений, Юрію
& подячний авжеж, хоч дяка не те слово, але яке слово - те -
це вже риторичний момент...

мислити трохи широкими форматами непросто
так вже вийшло, небезпідставно, вірте
т.б.м., еволюційно~онтологічно, при настійному пошуку
й допитуванні самого себе, якнайвідповідальнішому ~
основна текстова одиниця, що має сенс у цей час
компресії, мікротехнологій, надшвидкостей
це мініатюра, афоризм, а романтиками розроблений фрагмент
прапрадід цього культурального світо- & словобачення, мабуть
але іронія, в її трохи вищому прочитанні, саме тут є в тім,
що водночас, мислити варто саме ~ книжками
мініатюрними книжками, із яких складаються більші і т.д.
і це знову-таки, геть непросто, але час, витрачений
на вчування в оцей неявний на позір взаємозв’язок, він
недаремно втрачений, бо, звикши мислити відпочатку
саме у цей, щойно викладений спосіб, можна будувати
життєві конструкції будь-якого масштабу....

не завжди вдається впихнути в кінцеву композицію все,
що мало би мати місце, але оскільки Вам припав до
смаку (вочевидь) цей італійський альбомчик ~
можу додати в якості марґналії ще оригінальний перелік
назв кожного із фрагментів, може, це Вас потішить,
і я правдиво був би щасливий з того, без будь-яких інтенцій

ı. black-mamba, ıı. ripresa, ııı. suprematico,
ıv. players, v. andante, vı. s.amnesia

все записано протягом другого тижня червня місяця, літа господнього 2019,
пробігом через північну італію, часу на все було надто мало,
але така ось пам’ять




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Петро Скоропис (Л.П./Л.П.) [ 2019-11-14 12:01:39 ]
Вітаю, Сонце-Місяцю!


Був би фізиком, то може міг би казати що зчитується і форматується інформація з такого собі "Large Hadron Collider"...
Геж, і без того є рівні випромінення, де енергії, що черпаються і зі тих контекстів, котрі "всі як є безперспективні згідно з..." - теж не потребують ще якогось заземлення...

Тож за оті енергії - без-і поза контекстами:

Щиро,
Ваш вдячний читач,

Петро

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-11-16 04:30:30 ]
Петре, щиро радий & вдячний щоразу за емоцію

все так, безперечно
змагання енергії, занадто багато всього поза рамками
часом нема місця практично ані для чого більшого
хоча здавалося би місця є ~ нескінченність

але чи потрібна кому ось та нескінченність, забита вщерть
текстом, хай там який би він не був

читач спроможний всякчас на все вужчу концентрацію
один пустий тон чи несуголосний на долю секунди пульс ~

і нема читача...


це щодо читання й читачів загалом, як таких
але постійні читачі часом ще прискіпливіш, вірите-ні

атож, кожен раз якоїсь енергетичної змоги
це якби навіть шматок життя, не абстрактний ’факт життя’, але
конкретно втрата, без повернень
але навіщо ж про сумне, хоч би навіть по сезону

радіймо, що є і досі приводи стрітися ось так
у невимушений спосіб, і

небезрезультатно, навіть


*

із усіма належностями
вірний Вам
так само, всяк час




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2019-12-07 11:17:51 ]
о лабіринти химерної печери...

дотики готики...

вищири розуму...

і Платон десь тут... і Вітгенштайн...

і мужність бути...

довго тут засидівся...
о СоМі



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-12-13 05:02:05 ]

безперечно, бо все якби на межі
прогулюючись проз безмежності
До...

часто в тих краях нагадували собі Крим ~
доста подібно, хоч Крим мовби дитинніший загалом
десь-дикунськіший, як наче необроблений належно алмаз
бо ґардівська рів’єра така дуже зріла &
перезріла навіть

й зусібіч якби сузір’я арт-об’єктів
в’яззю емоційного~снореального
із належними нотками жамевю

з іншого боку, нема болісно сліпучого
як оце в замках баварських королів

належна така м’яка гармонія, мандельштамівські позолоти
& флер д’аннунціонізму...