Панове! Тут така проблема: мені сказали, що незрозуміло про що тут йдеться. Я так не чиню ніколи, але сьогодні зроблю виключення, оскільки проблема вийшла далеко за межі написання цього твору.
Але спрочатку коротенькі пояснення: тут ідеться про київського слона, який здох улітку в зоопарку. Публіці сказали, що від старості. Насправді - від голоду.
По друге: хто такий лабух? Теж поясню: це музикант, який підхалтурює на весіллях, похоронах тощо. В даному випадку - та публіка, яка грає на цвинтарях.

Проблема в іншому: мені закинули, що я не орієнтуюся на читача і на те, чи зрозуміє він написане мною. Але тут така дилема: я перестав зважати на те, чи зрозуміє мене читач, чи ні. Я коли пишу - думаю виключно про полотно картини та про її деталі. Але точно не про читача. Просто така постановка питання мене не цікавить. А пояснювати усім речі, які для мене є очевидними - ніякого часу не вистачить.
І провини, що мене не зрозумів читач - точно ніякої не відчуваю. Не зрозумів? Ну й Бог з ним. Не моя проблема.
Вдумайтеся: якщо художник буде бігати до кожного відвідувача і перепитувати: "Ви зрозуміли, що я тут намалював?" - як це буде виглядати?
Хай читач сам дотумкає що до чого, або спитає у когось. Наприклад, хтось грає у шахи. Але не бачить кожної пастки, яку готує супротивник. А він її готує. І майстерно. А з Майстром однозначно шансів виграти немає. Бо людина НЕ БАЧИТЬ глибини задуму апріорі.. І не вина гросмейстера в тому, що опонент не зрозумів комбінації. Це - його проблеми.
А Ви як гадаєте?

Це вам Лесь Українець закиди робив, я читала.
Вірша цього і я не вельми зрозуміла, каюся.....
треба знати історію про столичного слона.


Перестати зважати можна лише тоді, коли внутрішній цензор безпомильний.
Якщо ви впевнені, що "гросмейстер". На мою думку, ще рости потрібно......

Архітектоніка має бути прозорішою.

Хропе муха...

Звомплені щури ----- це образ із мого вірша......не посперечаєтеся?
перетягнений.
Мудруваті зморшки на задку...це таки щось...
Мудруватий - важкий, складний для розуміння.
Тлумачний словник
Отже, не те слово.
хрон - хрін
надібно не знаю слова
надобно.... калька з російської, певно.


Вступ до поетичної майстерності

В будь-якому випадку, авторові-початківцю варто завжди пам’ятати дві тези:

1) кожне сприйняття тексту – суб’єктивне апріорі; 2) суб’єктивне – не означає «неправильне». Прогрес, рух уперед, або навпаки регрес, деградація залежать від дуже багатьох чинників – виховання, досвід, поріг чутливості, самокритика, самоіронія, здатність до навчання тощо. Однак ми схильні вважати найголовнішим чинником уміння почути думку, відмінну від власної. На цьому, певно, й базується робота усіх на світі літературних майстерень, семінарів та практикумів з поезії – дізнатися, що про тебе думають інші з метою самовдосконалення, вибору шляхів і орієнтирів тощо.

С. Осока

Стосовно хрону - мав розмову з С.К. Сказала - хай буде хрон, так цікавіше, соковитіше. "Звомплені щури" - це вже усталений вираз, зажив своїм життям, незалежно від волі автора. У В.Стуса було "звомплене небо", у Вас - "звомплені щури". "Надібний" слово є, означає корисний, потрібний тощо. "Надібно" - похідне - корисно, потрібно. З мудруватими зморшками - подумаю. Це ж сатира. Хоча й опоетизована.

Як це зажив... Та ви смикаєте мої маловживані слова..... ...тепер вже образ... саме я написала "звомплені щури"...а далі що?
Ваші вірші (після прочитання моєї книги) пістрявіють маловживаними словами.
Може, це цікаво. Та що мені думати?
я звомплена)))))))))))
Але образи перетягувати, це ж не маслину із салату в інший...
Хоч би не з таким апетитом)

Чудово. Миші це вже не мої звомплені гризуни....