ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Бобошко Заколотний
2022.08.15 13:19
Невдовзі Маковій,
а вишні ще висять,
вчепившись у життя
з останніх сил і соків…
Дивуюсь. І тягнусь
до ягід цих високих:
най будуть на вино

Юрко Бужанин
2022.08.15 12:43
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минул

Козак Дума
2022.08.15 09:32
Мишки жили посеред поля,
колонія у сотню нір,
і їжі в них було доволі,
але змінився командир.
Миша обрали молодого,
що складно говорити вмів,
бо халамидника старого
із сірих мало хто терпів.

Віктор Кучерук
2022.08.15 06:29
В долині за городами
Вода б’є з-під горба, –
Щоранку тими водами
Вмивається верба.
Згинається, розхристана,
Так низько до води,
Що аж пташки висвистують,
Лякаючись біди.

Микола Соболь
2022.08.15 04:46
Мовчи, козаче, тут слова безсилі,
тут навіть вітер множиться на нуль.
Стоїш у побратима на могилі,
це він тебе прикрив од вражих куль.
Його чекала донечка удома,
він мав і бізнес, і круте авто…
Але, як нині кажуть: був «свідомим»
і пам’ятав: якщо н

Володимир Бойко
2022.08.14 22:23
В росії армади ракет
Позначені буквою Z.

У них чи не кожен клозет
Позначений буквою Z.

В клозетах уривки газет,
Позначених буквою Z.

Віктор Михайлович Насипаний
2022.08.14 19:59
В зелених водах кленів – човен дня ,
І світлих душ скликають дзвони в храм.
Думки плетуть у осінь навмання,
А серце то жене , то завмира.

На гріш міняєм час і друзів ми,
Комусь відкреслить долю в небі крук,
А хтось втече, як тіні хитра миш,

Євген Федчук
2022.08.14 19:37
Іще зовсім маленьким був Данило,
Як батька Олександра отруїли –
Було йому тоді лиш двоє літ.
Хоч тільки-но від цицьки відірвався
Та вже московським князем величався,
Так батько записав у заповіт.
Оскільки князь іще «ляльками» грався,
Його князівств

Іван Потьомкін
2022.08.14 17:50
В Израиле многое связывается с чудом. Вот так и я, без году неделя израильтянин, совершенно непонятным образом будто бы заглянул в саму историю Государства Израиль. Как живые, выходили ко мне Хаим Вейцман, Бен-Гурион, Голда Меир, Моше Даян, Ицхак Рабин...

Наталія Кравченко
2022.08.14 15:02
Нічне небо зірок оздобленням Розкрило безодню. І в зеніт Спрямований погляд. Не винищить Незримих зв’язків сон упертістю. Ми, розділені простором, Так близькі духом. Нас ріднить Єдність думок. И томить Цинічність світу із сталістю. Нас єднає м

Василь Дениско
2022.08.14 13:53
Напевно є загроза вторгнення з півночі… Бо вже місяць, як у нашому селі розташувався військовий підрозділ. За цей час воїни побудували (на стратегічних напрямках) фортифікаційні споруди та загородження. Але я не про це. Повіз, у черговий раз, проду

Юрко Бужанин
2022.08.14 12:55
Ти надзвичайно красива...
І не зовнішністю лише.
Флюїдів душевних злива
Вітрило надме до Сейшел.

Найчарівніший куточок,
Ця філія Раю земна,
Лиш гляну у твої очі,

Козак Дума
2022.08.14 10:57
Війна ця – партія у шахи,
такий собі стрімкий гамбіт,
де захотів шкільний невдаха,
покласти на лопатки світ.
«Адін нарот» ялозив перло,
а планував дитячий мат.*
Я покажу їм «Ще не вмерла»,
сконає! – хитро думав кат.

Віктор Кучерук
2022.08.14 05:36
Радісним дзвоном наповнив
Душу мою літній день, –
Жайвір вгорі невгамовно
Зроджує звуки пісень.
Небо, прозоре й глибоке,
Переповняє блакить, –
Хмарка легка ненароком
Сонце сховала на мить.

Ніна Виноградська
2022.08.14 00:01
Схід сонця у пустелі без яси
Заглянув за високі піраміди.
Вітри об сфінкси витерли носи
І полетіли у сади Колхіди.

І Грузію обнявши, обійшли
Її красу, що вписана у гори.
Де чути спів щасливої бджоли

Ярослав Чорногуз
2022.08.13 15:20
Не сумуй, кохана, дні осінні
Ще далеко хмарами повзуть...
Я життя віддав би по краплині
За кожнісіньку твою сльозу.

Скільки ще, скажи, за небокраєм
Накує зозуля щастя літ?
Хай же серденько твоє не крають
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Надія Кравченко
2022.08.03

Панасюк Ірина Осінній_місяць
2022.07.10

Галина Тименюк
2022.06.28

Хелен Норвуд
2022.06.17

Філософ Олександрович Хмара
2022.06.16

Олександра Самойленко
2022.05.24

Іронія Я
2022.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Невідворотність випробування

«Обожаю тебя, обожаю,
Даже если тебя обижаю!..»

З пісні М.Шуфутинського

Образ твору Схили мені голівку на плече,
Відчути дай свою жіночу слабкість,
Розчулення у серце потече,
Але мої обійми не ослабнуть.

Ні, я не з тих, повір, не із нечем –
Від сили почуття стаю незграбний.
Знесу за тебе голови з плечей,
Загину – лиш за погляд твій привабний.

А що образив… Справді, це було
Од вищих сил тяжке випробування,
Помилка, на яку штовхає зло…

Над урвищем ловлю цей шанс останній!
О як же ти зміцніло і зросло
І всесвіт обняло – моє кохання!!!

17.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-17 17:48:01
Переглядів сторінки твору 6835
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.098 / 7  (6.325 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.098 / 7  (6.336 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.722
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2022.08.14 23:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-08-19 16:40:23 ]
Все так, як сказано у безлічі позитивних коментарів, навіть якщо не поміняти місцями мені і свою у першій строфі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-08-19 17:02:13 ]
Дуже дякую, Ігорю! Радий Вашим відвідинам!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-08-19 18:04:17 ]
"Голівоньку схили-но на плече,
Відчути дай мені жіночу слабість"
Мені читається так, і я, з Вашого дозволу так собі й занотую. Якщо звернутись до тлумачних словників, то можна не знайти якусь значну відмінність. Але "слабість" - інтернаціональний іменник, навіть якщо цих мов три (і польська не проти - słabostka).
Щодо теми - жодних коментарів. Чуже діло - сторона.
Доречний епіграф. Я сказав би, життєвий.
Не можна нікого ображати, бо потім доводиться довго просити вибачень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-08-19 22:48:21 ]
Дякую, Опанасе, за відгук! Але Ваше народне і симпатичне "схили-но" дещо не вписується у класично строгий мовний контекст вірша. А від "слабості" мені чомусь дуже відгонить русизмом. Розумію ваші повчання, але їх легко давати, та не завжди легко виконати. Тому і взято такий, як Ви вірно зауважили, життєвий епіграф. Бо коли вселяється "злий дух" в людину, вона перестає бути собою. Якщо розумна і не зла ЛГ, то є надія на порозуміння. Дякую за розмову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Баба Нібаба (Л.П./Л.П.) [ 2014-08-19 23:51:04 ]
А от від епіграфа русизмом не відгонить, і він, на Вашу думку, ідеально вписується у контекст... сонета? Друге "собізаперечення": "не із нечем", але ж образив :) Ну, і особливого шарму додає рима "слабкість-ослабнуть", хороша така, однокоренева.. Ви не ображайтеся лише і півметрових опусів на своє виправдання не пишіть, - коментар легко видаляється, помилки легко виправляються. А ще ліпше, коли так само легко робляться правильні висновки. Бо сонет гарний. І саме у цьому жанрі, як на мене, розкриваються Ваші кращі авторські риси. Тільки не треба, так би мовити, псувати чистокровної породи сонета ніякими сумнівними схрещуваннями :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-08-20 02:38:35 ]
Шановна бабуню! Воно з боку, справді, ніби видніше, особливо Вам! Страшенно вдячний за критику. (Я вже зіщулився, як те ягня перед вовком у Вашому вірші...) Від епіграфа не лише відгонить, від нього просто тхне москалізмом, Ви цілковито маєте рацію, бо ж він москальський, але без українізмів! Тільки ж... якщо замислитись над сказаним в епіграфі, то він дуже пасує до ідеї вірша - життєвий - як мудро зауважив наш друг Опанас.
А щодо рим... Дозволю собі зацитувати Ліну Костенко:
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю,
Але про це не треба говорити.
Давайте-но відлупцюємо Ліну Василівну за дієслівні рими "велю-люблю" і творити-говорити".
У мене хоч однокореневі рими, зате з різних частин мови - іменник-дієслово. Я постійно тут тверджу на "Майстернях" - головне - зміст, щО хотів сказати автор. І через це ІНОДІ великі майстри слова нехтують правилами римування, бо головне - суть сказаного.
Без неї рими точні й милозвучні
Не варті навіть драного гроша,
Слова звучать примусить сильно й гучно
Лише одна поетова душа.
Це - слова іншого класика - Василя Симоненка.
Тому всіляко битий Вами і Опанасом і гнаний, перетворений на ягня, яке гризуть вовк і вовчиця, "караюсь, мучуся, але не каюсь" як сказав найбільший класик наш батько Тарас, який мав чи не найбільше дієслівних рим, але й найбільше - геніальних думок.
Пробачте мене, нахабу, що не виконав Вашого розпорядження і не виправив помилок, залишив сумнівні схрещування і не зумів написати коментар коротко.
Спасибі величезне за гарні слова про мене, як сонетяра. Я їх берегтиму, як коштовності, в моїй духовній скарбниці.)))))))





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Баба Нібаба (Л.П./Л.П.) [ 2014-08-20 21:10:14 ]
Ярославе, ви хотіли спілкування, - я спробувала. Як бачимо обоє, спроба невдала. Інакше не може бути, бо ви спілкуєтеся зі своїм читачем не сходячи із п"єдесталу. Я - ваш читач ( принаймні, була ним). Не лжепобратим, який ляпає долонями щоразу, тільки ви відкриваєте рота ( а чи ж слухає насправді?), бо завтра ви разом будете чаркуватися. А саме читач - стороння незацікавлена людина, яка не лише намагається сказати вдаваному монументові, що поблизу пролетіла ворона, але й ліквідувати наслідки цього польоту :)). Невдячна роль і непотрібна, - воістину сізіфова праця. Для чого зазначати, що потребуєте конструктивної критики, якщо ви потребуєте зовсім іншого? До речі, ніхто вам ніяких розпоряджень не давав, не наказував, не вимагав. Не велося мови і про дієслівні рими, а про граматичну помилку: вживання поряд або близько однокореневих слів ( "в оповіданні розповідається", а у вас - " слабкість" і "обійми не ослабнуть" в одній строфі).
Творчість Ліни Василівни я також люблю. Та наразі пригадалися інші її рядки:
... цього й не треба знати,
як десь ламає пальці віртуоз.
Щасливий той, хто ще не вміє грати.
Він сам собі Шопен і Берліоз.

Не про вас?
Не смію більше тривожити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2014-08-20 06:34:36 ]
з глибин душі - сонет оцей! КОХАННЯ, що обійняло Всесвіт - ммм - це дужеські почуття і вірш лягає на мелодію! Чуттєво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-08-20 14:50:29 ]
Роксолано, дуже-дуже Вам дякую за розуміння мого ЛГ і підтримку!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-08-20 22:39:48 ]
Ви знаєте, бабуню, все більше переконуюся в тому, що Ви маєте рацію - в розумінні того, що спілкування у нас не виходить. Ми дещо різні. Я не стріляю у Ваші вірші критичними стрілами із-за рогу, ховаючись під ніком, а відверто висловлюю свої думки під своїм справжнім образом. А коли отак під ніком ведуть суперечки, навіть не вдумуючись в аргументи протилежної сторони, то тут уже не може йти мова про конструктивну критику...
До речі, коли я зробив Вам заувагу на Вашій сторінці про невірний наголос і помилився, то тут же визнав свою помилку, не думаючи про те, що в мене якась корона на голові.
Тут уже мова не про конструктивну критику, тут ідеться вже, певно, про те, щоб підірвати авторитет чийсь, втоптати ворога в багнюку, розтерти його по асфальту і натомість поставити свій п"єдестал. І там бронзовіти і давати іншим керівні вказівки.
Моя любове, я перед тобою,
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою
Не ошукай і крил не обітни...
Ще така цитата є в Ліни Костенко. Я завжди радий визнати справедливу критику і виправити помилку, але при цьому не хочу, щоб за всяку ціну намагалися принизити мою гідність...
Я вже говорив Вам, що справа у смисловому навантаженні слів: "слабкість" і "не ослабнуть" - Мій ЛГ відчує її жіночу слабкість, у його серце потече розчулення, але обійми не ослабнуть - він залишиться сильним. Заради точності цієї думки я і не змінюю нічого. У мене ця строфа була написана двадцять років тому і лишалася без продовження, тому я мав досить часу, щоб усе обміркувати. Більше того, скажу, що це - свідома тавтологія, для підсилення думки. Невже така розумна і талановита жінка як Ви, цього не розуміє? Невже Ви "блондинка" за інтелектом"?! Я завжди переконаний, що Ви - білявка і розумниця. Так будьте нею, хороша моя! І я з задоволенням буду з Вами спілкуватися і виправляти помилки після слушних зауважень. Але за умови, якщо не відчуватиму упередженості у Вашому тоні, відчуватиму істинне прагнення допомогти, а не втоптати в грязюку за будь-яку ціну.
А Ви хочете тут громадянську війну влаштувати в той час, коли треба українцям об"єднуватися в боротьбі проти спільного ворога? Гаразд, я здаюся. Бо не хочу війни між громадянами однієї держави. Уявіть, що я вже килимок із якої там - "вовчої шкури", наприклад, під Вашими ніжками, Ви витираєте їх об мене. Ви задоволені, Ви щасливі? Я радий.
Може, мені піти з "ПМ"? Ви тільки скажіть, і я не забарюсь. Хай Вас проголосять тут королевою поезії. Я буду щасливий і радий за Вас

З маньєристичним поклоном, повагою і з хоч розтоптаною, але гідністю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-07-06 19:00:29 ]
Зворушливий сонет! Дуже торкає щирісттю!