ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Олещенко (2012) / Вірші

 Трансформуючи ненависть




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-10-08 16:33:00
Переглядів сторінки твору 5632
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.849 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.312 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.07.06 17:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 11:21:44 ]
Ого, народ проклинає!Хоча всі знають, що не "у тім’я вдарений від роду" той, хто зазіхає на територію України.
П.С. Колись молитви ставали поезіею, тепер прокльони. Деградуємо?????????


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-09 13:50:05 ]
Усі ми, старіючи, потроху деградуємо:хтось повільніше, хтось інтенсивніше. Не знаю, кого Ви маєте на увазі, кажучи "всі знають". Що знають? Що згадана істота мізковита, кебетна, премудра? Я так не вважаю. Тому в 2-й част. твору і стверджую, що він проклятий "від роду" і таким залишиться.
Дякую, що читаєте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 12:47:27 ]
Про поезію і прокльони: фрагмент з "Зачарованої Десни" О.Довженка: "...Отaк, як дiд любив сонце, тaк його мaти, що її, як я теж aж потiм довiдaвся, звaли Мaрусиною, любилa прокльони. Вонa проклинaлa все, що попaдaлось їй нa очi,- свиней, курей, поросят, щоб не скугикaли, Пiрaтa, щоб не гaвкaв i не гидив, дiтей, сусiдiв. Котa вонa проклинaлa щодня по двa-три рaзи тaк, що вiн трохи згодом був якось зaхворiв i здох дес у тютюнi.

Вонa булa мaлесенькa й тaкa прудкa, i очi мaлa тaкi видющi й гострi, що сховaтись од неї не могло нiщо свiтi. Їй можнa було по три днi не дaвaти їсти. Але без прокльонiв вонa не моглa прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вiршi з нaтхненного поетa, з нaйменшого приводу. У неї тодi блищaли очi й червонiли щоки. Це булa творчiсть її пaлкої, темної, престaрiлої душi.

- Мaти божa, цaрице небеснa,- гукaлa бaбa в сaме небо,- голубонько моя, святaя великомученице, побий його, невiглaсa, святим твоїм омофором! Як повисмикувaв вiн з сирої землi оту морковочку, повисмикуй йому, цaрице милосерднa, i повикручуй йому ручечки й нiжечки, полaмaй йому, святa влaдичице, пaльчики й сустaвчики. Цaрице небеснa, зaступнице моя милостивa, зaступись зa мене, зa мої молитви, щоб рiс вiн не вгору, a вниз, i щоб не почув вiн нi зозулi святої, нi божого грому. Миколaю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрiю, святий Григорiю нa бiлому конi, нa бiлому сiдлi, покaрaйте його своєю десницею, щоб не їв вiн тiєї морковочки, тa бодaй його прaнцi тa болячки з'їли, тa бодaй його шaшiль поточилa...

Бaбa хрестилaся в небо з тaкою пристрaстю, aж торохтiлa вся од хрестiв.

А в мaлинi лежaв повержений з небес мaленький aнгел i плaкaв без слiз. З безхмaрного блaкитного небa якось несподiвaно упaв вiн нa землю i полaмaв свої тоненькi крилa коло моркви. Це був я. Причaївшись у мaлинi зa смородиною, я слухaв бaбиних молитов, як зaворожений. Я боявсь поворухнути пaльцем, щоб чaсом мaти божa не побaчилa з небa, що я тут у мaлинi. Нaвiть Пiрaт i той дивився з-пiд смородини нa бaбу з переляком.

Не знaю, чим би зaкiнчились бaбинi молитви. Може, менi тут би й повикручувaло руки й ноги, коли б рaптом не почувсь з погребнi лaгiдний голос дiдa, що прокинувся од бaбиних молитов.

- Мaмо, a чи не принесли б ви менi мисочку узвaру? - звернувся вiн до своєї мaтерi.- Тaк чогось у животi пече!

- Гa? Це ти тут лежиш, бодaй ти не встaв!

I понеслaся бaбинa грозa нa погребню.
- Зaрaз принесу, бодaй тебе прaнцi з'їли, щоб ти їв i не нaїдaвся, щоб тебе розiрвaло, щоб ти луснув був мaленьким!.." :))))
Фольклорна традиція )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-09 13:59:28 ]
Саме так: фольклорна традиція. Вельми вдячна Вам, п. Галю, за розуміння і підтримку. Мені дивно, чому вже двоє читачів сприйняли ці рядки буквально. Запереживали, що слово стане матеріальним і зашкодить "гераклові"? Хіба він не існує у антисвіті, де "правда" означає "брехня", дружба - зрада, мир - війна і т.п. Зичу натхнення творчого! З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 14:28:02 ]
23 лютого 1945 року полковник Ісаєв вдягнув усі свої радянські ордени та медалі і урочистим пройшов по головній вулиці Берліну. В той день штурмбанфюрер Штірліц як ніколи був близький до провалу. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 14:24:01 ]
Оце цитата! Посміявся від душі з бабиних прокльонів! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-09 15:11:06 ]
Дяка за увагу! Мені до бабиних прокльонів далеко. Але ще один знаю: Щоб його до вечора на лавку положили! Як і Ви, дуже сподіваюся, що той, хто із хворобливою наполегливістю втілює проєкт земного пекла, невдовзі зазнає провалу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 13:12:37 ]
Підтримую коментар С.Гупала).
А ще віруючі радять не проклинати, щоб довго жити і легко вмерти))).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 16:32:06 ]
А де таке написано? Пам'ятаю, є заповідь про батьків, результатом чого має бути довге життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 15:21:59 ]
Ну, коли вже мова зайшла про дива та буквальність, то я, шановна авторко, напишу таке: це - поетичні майстерні. Де у тексті поезія? Букви-літери.
Можна не відповідати. Гарного настрою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 15:46:04 ]
А яскравий зразок поезії - це коли автор римує хоче-шепоче, лисиці-рукавиці, грибочки-пелюсточки. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 15:26:05 ]
Поезія — це мистецтво, за допомогою якого поет розкладає збуджені уявлення і поєднує дієві міркування таким чином, що мале перетворює в велике, а велике в мале, і красиве огортає в потворний одяг, а потворне заставляє сяяти в прекрасній подобі. І навіюванням сили гніву та чуттєвості так підбурює, що завдяки цьому навіюванню темпераменти людей ввергаються то в екстаз, то в депресію, і це стає причиною важливих справ в устрої світу.
Нізамі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 16:27:35 ]
Ну, якщо вже ми з Вами, Світлано Майє, заговорили про поезії одне одного тут, то мені раптом чомусь здалося, що це визначення чудово підходить і до моєї вчорашньої поезії. А Ви як гадаєте, Світлано Майє? )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 16:07:13 ]
Валерію, або коли мрієте - про сороміцьке)))) "м'яке кучеряве дівоче волоссячко").
Хочеться-шепочеться Вам...про таке в час АТО чи то перемир"я.
Якось некошерно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 16:23:45 ]
Про що б не писав автор - він пише про себе? ) Мадам Боварі - це я? )
Не знаю, що таке некошерно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-10-09 17:06:51 ]
Цікаво, але мені Ваш вірш нагадав мій переклад з Пола Брайта:
http://maysterni.com/publication.php?id=78517
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-10-09 20:58:56 ]
Роздуми і побажання, які зараз в тій чи іншій формі на вустах у багатьох, ось що я тут прочитала. А хоч би збулося, а хай би трансформувалося у реальність, а нехай би він вдарився головою об стіл, а щоб та голова йому з плеч злетіла, а шоб її пси з'їли...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-09 21:21:22 ]
Рада однодумцям! Вітаю! Такими побажаннями зустрічає і проводжає кожен день одна моя сусідка і однокласниця (наполовину росіянка, до речі). Я їх значно пом'якшила. А їй радила: може, ліпше казати: "Боже, врозуми цю безжальну істоту!" Та вона нізащо не погоджується. Пофарбувала ворота в кольори національного прапора і навіки розсварилася з рідною сестрою-януковичісткою. Колективна травма спонукає до карнавалізації, змушує обертати трагічне на смішне, бо інакше просто не вижити...