ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Хмаринка

Не мріять вже про ніжність і про славу,
Минуло все і молодість моя.
Твоє лице в його простій оправі
Уласноруч прибрав зі столу я.

Олександр Блок (переклад власний)

Образ твору А ти не хочеш мого смутку.
Знов обрій десь тебе хова.
Моя веселко-незабудко,
Найкращих мрій моїх дива.

Цвітеш тепер лише в уяві
І на світлинах ще твоїх
Застиглі миті – рухи жваві,
Обличчя сонячне і сміх.

Оце й усе. Усе, що маю.
Ще золото чарівних снів.
З життя минулого розмаю,
Де щастям кожен день яснів.

І де відлунювали лунко,
Немовби «цьохи» солов`я,
Жагучі пристрасні цілунки,
Де вічна молодість буя.

О де барвисті всі відтінки,
Веселки ніжної вогні?!
…Висить над обрієм хмаринка,
Що смуток навіва мені.

19.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-08-27 13:39:58
Переглядів сторінки твору 3476
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 00:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2016-08-27 14:53:50 ]
На згадку стільки юність нам лиша, що не затьмянить навіть зрілість...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-27 23:28:29 ]
Так, багато справді спогадів є в молодості і в зрілості теж трапляється. Дякую, дорогй пане Іване!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-08-27 21:41:49 ]
Зворушливий вірш. Так воно й буває.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-27 23:28:56 ]
Дякую, радий, Вікторіє!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 11:55:38 ]
Чудовий поетичний спогад про юність! Це прекрасно, коли є що згадати, навіть якщо й зі світло-щемливим смутком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 21:21:24 ]
Щиро дякую Вам, Олено. Радий, що відгукнулися, давно не бачив Вас на "ПМ". Чекаю Ваших нових перекладів з англійської!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 18:56:46 ]
Беззаперечно – це поезія, безумовно - я погоджуюсь із коментарями наших, Ярославе, друзів. І я майже готовий погодитись, що це моя вада – нерозуміння, чому навіть відомі майстри слова так полюбляють укорочену на російський манер форму дієслова: хова, буя, навіва, або з того ж ряду: будем, ідем замість будемо, ідемо тощо…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 22:04:20 ]
Дуже дякую, шановний Ігорю, за відгук. А щодо вади Вашої - то вже самі робіть висновки. Я тільки скажу, що наша мова древніша за санскрит, а російська сформувалася значно пізніше, а основоположником української літературної мови є Тарас Шевченко, який дуже часто використовував скорочену форму дієслова, певно теж потурав москалям, яких дуже "любив" і писав на їх тільки не "манер", а манір (Ви й коментаря не можете без русизму написати, а що вже казати про вірші, як по них пройтися, ой скільки набереться! І не тільки русизмів!). То ось невеличка цитата з поеми "Титарівна" першу-ліпшу, яку відкрив у "Кобзарі":
...Втоптала стежку на могилу,
Все виглядать його ходила.
І стежка стала заростать,
Бо вже не здужає і встать".

Я вже не кажу за більш сучасних поетів. А укорочену форму дієслова в наших селах вживають і дуже широко на східній Україні. І споконвіку вживали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-26 00:25:44 ]
Тоді виходить, що не Шеченко, не Котляревський і не тисячі письменників після цих основоположників творили і творять українське слово, а доісторичні автори і сільські аматори діалектизмів. Але мені цікаво, Ярославе, що Ви подумаєте, коли введете в режимі автоматичного редагування програми Word-7 ось такий набір слів:
Манер, манір, манера, взять, взяти, навіва, навіває.
А потім перевірте, будь-ласка, "правою мишкою" підкреслені слова, які варіанти Вам запропонує цей сучасний словник.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-09-26 13:02:50 ]
Шановний Ігоре! Це так виходить за Вашою логікою, вона у Вас особлива... Я її не збираюсь коментувати. Усі ми - з пунктиками і я не виняток. Оскільки і досі крутиться і в інеті і в обігу велика кількість російсько-російських словників, то я не завжди ними послуговуюсь і не завжди їх беру за взірець письма, особливо ті - тлумачні, де йдуть цитати всуціль із прози, а поезія - це дещо інша сфера зі своїми законами і навіть наголосами. В таких випадках послуговуюсь власним відчуттям мови і слово "манер" для мене - неприйнятне - це на рівні напівсуржика. Дякую за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-08-29 21:10:57 ]
Здається, часом, Ярославе, що якщо відібрати у тебе повів кохання, повний солов'їних "цьохів" і пристрасних поцілунків, то відразу зникне з твоєї душі повів поезії та її чарівна краса.
Ігоре, я також намагаюся уникати подібного, але зрідка, коли вже діватися нікуди, використовую заради точності рими, - отож, вважаю, що це особиста справа автора...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-29 22:17:04 ]
В десятку, Вікторе! Якщо додати сюди ще тему природи - до теми кохання, то ти будеш правий, більш ніж на 90 відсотків! А так десь на 65%, але й це немало. Колись у мене було в одному сонеті: "Співець кохання - в цьому я увесь!" Ще й з Петраркою в один день народився. Певно, передалося.
Якось я утримувався був від скорочоеної форми дієслова, хтось був покритикував тут на "ПМ". Але потім мені здалося, що я обкрадаю самого себе. І для нас, представників особливо східних областей, це органічно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-08-30 05:39:18 ]
таке спогадувальне, щире віршотворіння - дуже віриться. ( фотки) - воно мені тут грубувати зазвучало - саме в контексті цього вірша. Якби "світлини" - на Ваш розсуд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-08-30 19:48:57 ]
Дякую щиро, Роксолано. Можна і на світлинах. Гарне слово. Зробив - мені це легко.