ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2021.04.10 10:39
Чи замку старовинного уламок?
Чи арфи чарівливий силует?
Безверхе диво стало перед нами -
Тополі білої сяйний квартет

Із стовбурів, що їх зростив Пашкевич -
Талановитий, мудрий садівник.
Потоцького родини світле древо

Ігор Шоха
2021.04.10 08:53
                І
Неологізми – це, таки, обнова...
Що тільки не видумує поет,
аби розбагатіла наша мова
на чим попало латаний сюжет.
Усе це файно: словеса наяди,
омоніми – і танки, і танки...
але хоча би наголосу ради,

Сергій Губерначук
2021.04.10 07:24
Я все скажу, бо не скажу нічого.
Моя любов маленькою була.
Вона мене зайняла на недовго…
і загула.

Найперше почуття несупокою
між нами, між нерівними двома,
я перевірю вогкою рукою –

Микола Соболь
2021.04.10 04:30
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
де перших квітів суголосся
леліє на зорі земля…

Пішла душа у шлях небесний,
осиротивши рідний дім.
Хай світлі спогади не скреснуть

Микола Дудар
2021.04.09 20:09
У подумках своїх про вишкіл і повагу
Де кожен з нас підскарбій і рушій
Спочатку я заколотив би брагу
І кілька діб посидів би у ній…

У подумках своїх про смертне і безсмертне
Де кожен з нас державець і ключар…
Зізнався б я вам, людоньки, відверто

Сергій Губерначук
2021.04.09 16:29
Ай, риба..,
ніби вдих у воді…
потрапив до сита вихор,
вітре мій ти…
Розтинала ти тіло таємне
і зябра знайшла,
на тарелі тонка тарантела
перестала звучать…

Микола Соболь
2021.04.09 12:57
Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
то тікають небажання й втома
і не знаю: вмер, чи ще живу.

Так зростали і сусідські діти
(кропиви хватало геть на всіх)
молоді цього не зрозуміти,

Ігор Шоха
2021.04.09 11:14
Коли надій на мир уже немає
і москалю Європа – не указ,
вона усе ще думає-гадає, –
як помирити Київ і Донбас?
Куди подіти з мапи Україну?
Як поділити націю її,
а заодно і землю... і руїну,
аби понаїдались буржуї?

Володимир Бойко
2021.04.09 09:33
Хтось сильний правдою, а хтось – побрехеньками. Хто дивиться на світ поганим оком, погане й бачить. Влада без корупції, як холодець без хрону. Не важливо, якої породи пташка. Головне, аби її яйця приносили прибуток. Любов за гроші – продажніст

Тетяна Левицька
2021.04.09 08:36
На Покрову, я поспішала в Романів до мами на її День народження. На трасі, біля метро Житомирська, стояла вервечка маршруток. Я заглянула в салон, потрібної мені, і побачила єдине порожнє місце, біля водія. - Це сидіння вільне? Чи можна тут присісти?, -

Микола Соболь
2021.04.09 06:06
«Спасителі» крокують по землі
у колір крові їх криваві стяги.
Де підлість править не чекай відваги.
Убивці смерть смакують у кремлі.

Вони ідуть на захід і на схід…
Вбивають просто так, заради втіхи.
З убитих тіл течуть криваві ріки,

Юлія Івченко
2021.04.08 23:18
врешті яка різниця коли вона голосна
стає принишклою і мовчки іде додому
коли слово чує різке то планета їй затісна
а може у неї сьогодні нестримно боліли скроні

а може не треба під ребра пускати дим
бо не палить і сумніви часу у торбу збирає

Євген Федчук
2021.04.08 21:22
Чутки, одна другої тривожніш, долітали
Із волості до Січі. Робилось щось сумне.
З повсталих, хто потрапив до рук катів, скарали.
Як зловлять, то їх також покара не мине.
Отож брати сиділи на Січі, дослухались,
Чекали, може якось на краще все піде.
Н

Олена Музичук
2021.04.08 12:51
Перецвітають проліски у лісі.
Ще й не було, а вже нема весни.
Сіяє сонце у блакитній висі,
а білий світ усе-таки сумний.

І є чого. У ньому стільки візій
од пандемії, голоду, війни
і до найголовнішої із місій...

Ігор Деркач
2021.04.08 12:45
Наче вирушаємо в дорогу
як у перший і останній раз
вимолити прощення у Бога,
що напевне пожаліє нас.

А якщо ніде нема нікого
і не чути піднебесний глас,
то іду я сам до гаю того,

Іван Потьомкін
2021.04.08 08:49
«Якби можна було зупинить сонце,
то це треба було б зробить зараз»
Януш Корчак
(напередодні відправлення в концтабір Треблінка
разом з 200 єврейських сиріт)

Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анна Марічка
2021.03.24

Віктор Михайлович Насипаний
2021.03.06

Пан Сам
2021.03.01

Оля Мовшук
2021.02.22

Неоніла КОВАЛЬСЬКА
2021.02.22

Вікторія Павлишин
2021.02.03

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентин Ліпчинський / Вірші / Чорногуз Ярослав

 Від Вашингтона до Огайо (поетична пародія)

Хтось мріє ще про штат Огайо,
Я ж мов навіки прикипів
До цього затишного гаю –
...
Рятуй – сказати не боюсь –
Од ницих покидьків байдужих
...
І од колег, що тільки б`ються
За премії і ордени.
...
Користолюбства борони.

Ярослав Чорногуз «Слово до гаю»


А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби,

Коли
Ми діждемося Вашінгтона
З новим і праведним законом?

Тарас Шевченко «Юродививй»

Хтось мріє ще про штат Огайо,
Про Вашингтона і закон –
Я ж лину думкою до гаю,
Як до Огайо - літаком.

І, доки покидьки байдужі,
Німії, подлії раби,
В користолюбія калюжі -
Я притулюся до верби

І обійму – та не берізку,
Не клена, навіть не сосну, -
А дуб високий… Звідти - пішки
У степ широкий – там зі сну

Забуду геть про свинопасів
(Яким лиш премії давай)
До орденів і грошей ласих -
Перенесусь у тихий гай,

Де просторінь, пташки співають,
Хрущі над вишнями гудуть...
Раюю так я у Огайо,
Що й оселюсь навіки тут!..


31.10.2016

* Натхнення:

Ярослав Чорногуз "Слово до гаю" (http://maysterni.com/publication.php?id=120884)

Тарас Шевченко "Юродививй" (http://poetyka.uazone.net/kobzar/jurodyvyj.html)


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Ярослав Чорногуз Слово до гаю



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-31 10:44:55
Переглядів сторінки твору 2134
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.068 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.000 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.817
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2021.03.31 18:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-10-31 11:53:18 ]
:)Масштабно, але - в молоко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-10-31 13:09:53 ]
:) чому в молоко?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-10-31 19:19:04 ]
Тому що нас не зрозуміють.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-11-01 08:13:56 ]
хто?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-10-31 21:58:06 ]
Дякую, шановний Кристіане, за пародію! Цікаво - дуб для Вас -символ духовного здоров"я чи тупості? Чи те і те разом?
Мені приємно, що Ви поєднали мою скромну творчість із твором великого нашого пророка, найшли суголосся в них, не знаю, чи достойні мої скромні вірші і стояти поруч з Шевченковими? (чи, може це пародійний натяк - куди ти пнешся, пігмею Чорногузе?!)
Але пародія певною мірою виявилась пророчою. Мої батьки переїхали жити в село на Вінниччину, а я - з київської квартири на дачу, де і є оці мої улюблені гаї. Так що вже поселився. У спілкуванні з природою, я зрозумів, що це - один із шляхів очищення суспільства від духовного бруду, в чому і намагаюся переконати своїм віршем і багатьма попередніми, де ми з Вами схрещували пародійні шаблі в минулому. За цим минулим, я бачу, у Вас ностальгія. Хочеться сколихнути сонне царство поезії...
Хтось вважає, що усамітнення на природі - це шлях назад чи в нікуди, треба писати про війну, декомунізацію, декорупцизацію і т.д., але спілкування з природою - це шлях до високої духовності і справедливості, бо у дикій природі їх значно більше, незмірно більше, ніж у людському суспільстві і мине час і найзарозуміліші збагнуть, що це - шлях до порятунку, принаймні - один із шляхів.
Можливо, Ви своєю пародією хотіли висміяти прив"язаність мого ЛГ до природи і навернути до міста, де є свої принади - безумовно є і без них, особливо без швидкісного інтернету, на природі відчуваєш дефіцит цього комфорту.
Ви підсвідомо намацали вірний шлях, пародія з легкою іронією, пародія мовби роздум, зроблена незлобиво, а з повагою до пародійованих авторів, особливо до великого Шевченка (якщо його твір не служить тут контрастом для вияскравлення і підкреслення певного пародійного явища в моїх віршах - скажімо надмірним захопленням чи ідеалізацією природи), то це і шлях удосконалення і розвитку. Коли ти ненав`язливо подаєш свої думки, а не стаєш у позу пророка і прямо повчаєш читачів, скочуючись у багнюку лжепророцтва.
Ще раз дякую!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-11-01 08:56:52 ]
Дуб, верба, калина - це символи України, недарма ж ліричний герой пародії іде саме до них, а не до берізки, клена чи сосни (напевно, всі вгадують, що я маю на увазі).
Звісно, прочитавши про штат Огайо та Вашу гнівну філіппіку на адресу користолюбних колег, одразу ж згадав Шевченкові слова про Вашингтона (а в США, окрім столиці, є ж і штат Вашингтон) та рабів - і як було стриматися? І кому, як не Вам, мене зрозуміти? ) І що описи природи перекликаються - не бачу в цьому нічого поганого, навпаки, тішить, що й досі та природа українська збереглась і вживу, і в душах українців.
А сколихнути сонне царство, гадаю, вже не вдасться - тут так потужно боролись із пародистами, що, здається, таки доборолись - то ж нехай тепер пожинають плоди своєї діяльності...
Дякую за розлогий відгук, Ярославе, і за натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-11-02 02:48:13 ]
Пародистів треба шанувати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-11-02 13:22:43 ]
О, Вікторіє, шанувати чи не шанувати - це справа смаку і рівня автора чи читача (це ж тільки вуйко Пушкіна змусив себе шанувати - і краще вигадати не зміг :)) ), але хоча б не знищувати як клас, як це відбувалось впродовж багатьох років (?) на цьому сайті (була навіть дуже промовиста конкурсна тема: "По падолисту смерть і пародисту"). А який гвалт підіймали деякі "ображені пародистами" автори, які вважали, що їхні шедевральні нетлінки ніхто не має права ставити під сумнів якимись недолугими пародіями на них - о, то це ні в казці сказати, ні пером описати! )) Зрештою, відголоски тих літературних битв "майстрів слова" можна знайти і на моїй сторінці, і на сторінках інших пародистів, і навіть на сторінці Адміністрації чи Редакції Майстерень, якщо не помиляюсь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-11-02 13:42:39 ]
от насправді сміявся, чесно. тут мусів після гнівної філіпіки Ч. його стіхо прочитати - бля, ну направду, тільки з третього разу зрозумів, що той його гай - не в Огайо, а в яких инших єбенях, але - ну, друже - хтось мріє ще про штат Огайо - так ясно, що ти, шановний ліричний герою, вже не мрієш ібо ти вже на батьківщині Томаса Едісона, в місті Квівленд українську громаду посилюєш, а воно ніфіга, тут швидше настрій "Тілько ві Львові" - але фіг вловиш настрій той, хіба в тексті копатись, як шахтареві на шахті імені Засядька.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-11-03 11:40:16 ]
і справді, можна прочитати і так - хтось ще тільки мріє, а я вже там! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-11-07 08:07:27 ]
Відповідно переробив і пародію.)