ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.05.29 18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем

Юрко Бужанин
2026.05.29 17:48
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.

Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.

Юрій Лазірко
2026.05.29 16:51
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці

ділена на пайки

Борис Костиря
2026.05.29 11:45
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.

Ти кричиш відчайдушно, безмовно

Світлана Пирогова
2026.05.29 11:41
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...

Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного

Вячеслав Руденко
2026.05.29 11:26
…чим скарб ховати до засік
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,

за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих

Віктор Кучерук
2026.05.29 06:25
Дощик рясно кропить
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.

хома дідим
2026.05.29 06:25
адже травень наймагічніша пора року · вона каже пішли в парк полупаємо на людей · ще ми винаймаємо хату в старому районі на одному з верхніх поверхів а вікна як раз у бік парку й на ближньому обрії чортове колесо на неботлі · при вхідній брамі парковій ст

Володимир Бойко
2026.05.29 00:24
Не кричи ура, поки з бункера не виліз. Є чимало людей злопам'ятних, та не чути щось про добропам'ятних. У бункері путіну добре, та в землі було б краще. Погано, коли мізки запливають жиром, але значно гірше, коли мізки запливають ненавистю.

Ірина Вовк
2026.05.28 23:42
І. ВЕСНА У ГАРДАРИЦІ Коли на подвір’я великого князя вперше ступив цей чужинець, Київ потопав у білому цвіті садів. Юний норвезький принц Гаральд, який щойно втік від смерті та поразки на батьківщині, мав у кишенях лише вітер, а в руках

Юхим Семеняко
2026.05.28 22:31
Не смішно

Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада – за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними

Євген Федчук
2026.05.28 17:32
Як цар отой дурнуватий, що Грозним прозвали,
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«

Володимир Ляшкевич
2026.05.28 16:30
Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист

С М
2026.05.28 16:25
Інтро *

(Сем Катлер):

“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне у

Ірина Вовк
2026.05.28 16:05
У СВІТІ ІЗ КРИГИ І КРИЦІ... У літописах суворої Півночі та на пергаментах золотоверхого Києва залишилися слова, які досі пахнуть морською сіллю, річковою прохолодою та гарячою кров’ю. Це історія про Єлизавету, старшу доньку Ярослава Мудрого, яку сканд

Володимир Невесенко
2026.05.28 15:05
На морі, де тяжіють схили,
де ні примовок, ні пісень,
де вічні брили, як могили,
на хвильку ліг спочити день.

Поблякли барви полудневі,
зчорніли скелі кам’яні.
Лиш тьмяним видивом – у мреві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Чорногуз Ярослав

 Від Вашингтона до Огайо (поетична пародія)

Хтось мріє ще про штат Огайо,
Я ж мов навіки прикипів
До цього затишного гаю –
...
Рятуй – сказати не боюсь –
Од ницих покидьків байдужих
...
І од колег, що тільки б`ються
За премії і ордени.
...
Користолюбства борони.

Ярослав Чорногуз «Слово до гаю»


А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби,

Коли
Ми діждемося Вашінгтона
З новим і праведним законом?

Тарас Шевченко «Юродививй»

Хтось мріє ще про штат Огайо,
Про Вашингтона і закон –
Я ж лину думкою до гаю,
Як до Огайо - літаком.

І, доки покидьки байдужі,
Німії, подлії раби,
В користолюбія калюжі -
Я притулюся до верби

І обійму – та не берізку,
Не клена, навіть не сосну, -
А дуб високий… Звідти - пішки
У степ широкий – там зі сну

Забуду геть про свинопасів
(Яким лиш премії давай)
До орденів і грошей ласих -
Перенесусь у тихий гай,

Де просторінь, пташки співають,
Хрущі над вишнями гудуть...
Раюю так я у Огайо,
Що й оселюсь навіки тут!..


31.10.2016

* Натхнення:

Ярослав Чорногуз "Слово до гаю" (http://maysterni.com/publication.php?id=120884)

Тарас Шевченко "Юродививй" (http://poetyka.uazone.net/kobzar/jurodyvyj.html)


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Ярослав Чорногуз Слово до гаю


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-31 10:44:55
Переглядів сторінки твору 3839
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.817
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-10-31 11:53:18 ]
:)Масштабно, але - в молоко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-10-31 13:09:53 ]
:) чому в молоко?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-10-31 19:19:04 ]
Тому що нас не зрозуміють.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-01 08:13:56 ]
хто?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-10-31 21:58:06 ]
Дякую, шановний Кристіане, за пародію! Цікаво - дуб для Вас -символ духовного здоров"я чи тупості? Чи те і те разом?
Мені приємно, що Ви поєднали мою скромну творчість із твором великого нашого пророка, найшли суголосся в них, не знаю, чи достойні мої скромні вірші і стояти поруч з Шевченковими? (чи, може це пародійний натяк - куди ти пнешся, пігмею Чорногузе?!)
Але пародія певною мірою виявилась пророчою. Мої батьки переїхали жити в село на Вінниччину, а я - з київської квартири на дачу, де і є оці мої улюблені гаї. Так що вже поселився. У спілкуванні з природою, я зрозумів, що це - один із шляхів очищення суспільства від духовного бруду, в чому і намагаюся переконати своїм віршем і багатьма попередніми, де ми з Вами схрещували пародійні шаблі в минулому. За цим минулим, я бачу, у Вас ностальгія. Хочеться сколихнути сонне царство поезії...
Хтось вважає, що усамітнення на природі - це шлях назад чи в нікуди, треба писати про війну, декомунізацію, декорупцизацію і т.д., але спілкування з природою - це шлях до високої духовності і справедливості, бо у дикій природі їх значно більше, незмірно більше, ніж у людському суспільстві і мине час і найзарозуміліші збагнуть, що це - шлях до порятунку, принаймні - один із шляхів.
Можливо, Ви своєю пародією хотіли висміяти прив"язаність мого ЛГ до природи і навернути до міста, де є свої принади - безумовно є і без них, особливо без швидкісного інтернету, на природі відчуваєш дефіцит цього комфорту.
Ви підсвідомо намацали вірний шлях, пародія з легкою іронією, пародія мовби роздум, зроблена незлобиво, а з повагою до пародійованих авторів, особливо до великого Шевченка (якщо його твір не служить тут контрастом для вияскравлення і підкреслення певного пародійного явища в моїх віршах - скажімо надмірним захопленням чи ідеалізацією природи), то це і шлях удосконалення і розвитку. Коли ти ненав`язливо подаєш свої думки, а не стаєш у позу пророка і прямо повчаєш читачів, скочуючись у багнюку лжепророцтва.
Ще раз дякую!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-01 08:56:52 ]
Дуб, верба, калина - це символи України, недарма ж ліричний герой пародії іде саме до них, а не до берізки, клена чи сосни (напевно, всі вгадують, що я маю на увазі).
Звісно, прочитавши про штат Огайо та Вашу гнівну філіппіку на адресу користолюбних колег, одразу ж згадав Шевченкові слова про Вашингтона (а в США, окрім столиці, є ж і штат Вашингтон) та рабів - і як було стриматися? І кому, як не Вам, мене зрозуміти? ) І що описи природи перекликаються - не бачу в цьому нічого поганого, навпаки, тішить, що й досі та природа українська збереглась і вживу, і в душах українців.
А сколихнути сонне царство, гадаю, вже не вдасться - тут так потужно боролись із пародистами, що, здається, таки доборолись - то ж нехай тепер пожинають плоди своєї діяльності...
Дякую за розлогий відгук, Ярославе, і за натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-11-02 02:48:13 ]
Пародистів треба шанувати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-02 13:22:43 ]
О, Вікторіє, шанувати чи не шанувати - це справа смаку і рівня автора чи читача (це ж тільки вуйко Пушкіна змусив себе шанувати - і краще вигадати не зміг :)) ), але хоча б не знищувати як клас, як це відбувалось впродовж багатьох років (?) на цьому сайті (була навіть дуже промовиста конкурсна тема: "По падолисту смерть і пародисту"). А який гвалт підіймали деякі "ображені пародистами" автори, які вважали, що їхні шедевральні нетлінки ніхто не має права ставити під сумнів якимись недолугими пародіями на них - о, то це ні в казці сказати, ні пером описати! )) Зрештою, відголоски тих літературних битв "майстрів слова" можна знайти і на моїй сторінці, і на сторінках інших пародистів, і навіть на сторінці Адміністрації чи Редакції Майстерень, якщо не помиляюсь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-11-02 13:42:39 ]
от насправді сміявся, чесно. тут мусів після гнівної філіпіки Ч. його стіхо прочитати - бля, ну направду, тільки з третього разу зрозумів, що той його гай - не в Огайо, а в яких инших єбенях, але - ну, друже - хтось мріє ще про штат Огайо - так ясно, що ти, шановний ліричний герою, вже не мрієш ібо ти вже на батьківщині Томаса Едісона, в місті Квівленд українську громаду посилюєш, а воно ніфіга, тут швидше настрій "Тілько ві Львові" - але фіг вловиш настрій той, хіба в тексті копатись, як шахтареві на шахті імені Засядька.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-03 11:40:16 ]
і справді, можна прочитати і так - хтось ще тільки мріє, а я вже там! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-07 08:07:27 ]
Відповідно переробив і пародію.)