ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Чорногуз Ярослав

 Від Вашингтона до Огайо (поетична пародія)

Хтось мріє ще про штат Огайо,
Я ж мов навіки прикипів
До цього затишного гаю –
...
Рятуй – сказати не боюсь –
Од ницих покидьків байдужих
...
І од колег, що тільки б`ються
За премії і ордени.
...
Користолюбства борони.

Ярослав Чорногуз «Слово до гаю»


А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби,
…
Коли
Ми діждемося Вашінгтона
З новим і праведним законом?

Тарас Шевченко «Юродививй»

Хтось мріє ще про штат Огайо,
Про Вашингтона і закон –
Я ж лину думкою до гаю,
Як до Огайо - літаком.

І, доки покидьки байдужі,
Німії, подлії раби,
В користолюбія калюжі -
Я притулюся до верби

І обійму – та не берізку,
Не клена, навіть не сосну, -
А дуб високий… Звідти - пішки
У степ широкий – там зі сну

Забуду геть про свинопасів
(Яким лиш премії давай)
До орденів і грошей ласих -
Перенесусь у тихий гай,

Де просторінь, пташки співають,
Хрущі над вишнями гудуть...
Раюю так я у Огайо,
Що й оселюсь навіки тут!..


31.10.2016

* Натхнення:

Ярослав Чорногуз "Слово до гаю" (http://maysterni.com/publication.php?id=120884)

Тарас Шевченко "Юродививй" (http://poetyka.uazone.net/kobzar/jurodyvyj.html)


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Ярослав Чорногуз Слово до гаю


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-31 10:44:55
Переглядів сторінки твору 4222
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.817
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-10-31 11:53:18 ]
:)Масштабно, але - в молоко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-10-31 13:09:53 ]
:) чому в молоко?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-10-31 19:19:04 ]
Тому що нас не зрозуміють.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-01 08:13:56 ]
хто?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-10-31 21:58:06 ]
Дякую, шановний Кристіане, за пародію! Цікаво - дуб для Вас -символ духовного здоров"я чи тупості? Чи те і те разом?
Мені приємно, що Ви поєднали мою скромну творчість із твором великого нашого пророка, найшли суголосся в них, не знаю, чи достойні мої скромні вірші і стояти поруч з Шевченковими? (чи, може це пародійний натяк - куди ти пнешся, пігмею Чорногузе?!)
Але пародія певною мірою виявилась пророчою. Мої батьки переїхали жити в село на Вінниччину, а я - з київської квартири на дачу, де і є оці мої улюблені гаї. Так що вже поселився. У спілкуванні з природою, я зрозумів, що це - один із шляхів очищення суспільства від духовного бруду, в чому і намагаюся переконати своїм віршем і багатьма попередніми, де ми з Вами схрещували пародійні шаблі в минулому. За цим минулим, я бачу, у Вас ностальгія. Хочеться сколихнути сонне царство поезії...
Хтось вважає, що усамітнення на природі - це шлях назад чи в нікуди, треба писати про війну, декомунізацію, декорупцизацію і т.д., але спілкування з природою - це шлях до високої духовності і справедливості, бо у дикій природі їх значно більше, незмірно більше, ніж у людському суспільстві і мине час і найзарозуміліші збагнуть, що це - шлях до порятунку, принаймні - один із шляхів.
Можливо, Ви своєю пародією хотіли висміяти прив"язаність мого ЛГ до природи і навернути до міста, де є свої принади - безумовно є і без них, особливо без швидкісного інтернету, на природі відчуваєш дефіцит цього комфорту.
Ви підсвідомо намацали вірний шлях, пародія з легкою іронією, пародія мовби роздум, зроблена незлобиво, а з повагою до пародійованих авторів, особливо до великого Шевченка (якщо його твір не служить тут контрастом для вияскравлення і підкреслення певного пародійного явища в моїх віршах - скажімо надмірним захопленням чи ідеалізацією природи), то це і шлях удосконалення і розвитку. Коли ти ненав`язливо подаєш свої думки, а не стаєш у позу пророка і прямо повчаєш читачів, скочуючись у багнюку лжепророцтва.
Ще раз дякую!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-01 08:56:52 ]
Дуб, верба, калина - це символи України, недарма ж ліричний герой пародії іде саме до них, а не до берізки, клена чи сосни (напевно, всі вгадують, що я маю на увазі).
Звісно, прочитавши про штат Огайо та Вашу гнівну філіппіку на адресу користолюбних колег, одразу ж згадав Шевченкові слова про Вашингтона (а в США, окрім столиці, є ж і штат Вашингтон) та рабів - і як було стриматися? І кому, як не Вам, мене зрозуміти? ) І що описи природи перекликаються - не бачу в цьому нічого поганого, навпаки, тішить, що й досі та природа українська збереглась і вживу, і в душах українців.
А сколихнути сонне царство, гадаю, вже не вдасться - тут так потужно боролись із пародистами, що, здається, таки доборолись - то ж нехай тепер пожинають плоди своєї діяльності...
Дякую за розлогий відгук, Ярославе, і за натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-11-02 02:48:13 ]
Пародистів треба шанувати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-02 13:22:43 ]
О, Вікторіє, шанувати чи не шанувати - це справа смаку і рівня автора чи читача (це ж тільки вуйко Пушкіна змусив себе шанувати - і краще вигадати не зміг :)) ), але хоча б не знищувати як клас, як це відбувалось впродовж багатьох років (?) на цьому сайті (була навіть дуже промовиста конкурсна тема: "По падолисту смерть і пародисту"). А який гвалт підіймали деякі "ображені пародистами" автори, які вважали, що їхні шедевральні нетлінки ніхто не має права ставити під сумнів якимись недолугими пародіями на них - о, то це ні в казці сказати, ні пером описати! )) Зрештою, відголоски тих літературних битв "майстрів слова" можна знайти і на моїй сторінці, і на сторінках інших пародистів, і навіть на сторінці Адміністрації чи Редакції Майстерень, якщо не помиляюсь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-11-02 13:42:39 ]
от насправді сміявся, чесно. тут мусів після гнівної філіпіки Ч. його стіхо прочитати - бля, ну направду, тільки з третього разу зрозумів, що той його гай - не в Огайо, а в яких инших єбенях, але - ну, друже - хтось мріє ще про штат Огайо - так ясно, що ти, шановний ліричний герою, вже не мрієш ібо ти вже на батьківщині Томаса Едісона, в місті Квівленд українську громаду посилюєш, а воно ніфіга, тут швидше настрій "Тілько ві Львові" - але фіг вловиш настрій той, хіба в тексті копатись, як шахтареві на шахті імені Засядька.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-03 11:40:16 ]
і справді, можна прочитати і так - хтось ще тільки мріє, а я вже там! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-11-07 08:07:27 ]
Відповідно переробив і пародію.)