ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Не клич біду




Найвища оцінка Володимир Бойко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Чорногуз 4.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-04-20 06:40:02
Переглядів сторінки твору 3833
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.608 / 5  (4.907 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 4.127 / 4.5  (5.194 / 5.73)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.04.23 09:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-20 08:34:07 ]
Сильно. Пройняло.
Подобаэться, що у Вас такi рiзнi речi.
Саш, до пари "гаснеш, гасне" можливо "корчиться"? Щоб час продовжити однаковим?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 09:56:52 ]
Цей вірш замість підіймати народ з колін, примушує їх опускати і сіє зневіру в душах. Не це потрібно зараз нашому народові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 09:58:15 ]
Я над цим думав. Вирішив залишити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-20 22:23:54 ]
Тепер і я побачила, що Ви праві відносно цього слова.
А світ дійсно гасне. Надовго.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2017-04-20 10:15:06 ]
Сприймаю як вірш-роздум про вибір шляху, заклик бути завжди наготові. Хоя печально, зате актуально. Адже біда чигає довкола.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 13:20:04 ]
Я не пишу вірші за принципом "Чого зволите?". Це не ресторан, де подають блюда на замовлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 16:32:56 ]
Так, ти пишеш за принципом: раз мені погано, то хай так буде усим навколо - така наша ментальність на відміну від єврейської, наприклад.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-20 17:25:08 ]
Ох, з тою бідою...
Кликати її точно не варто!.. Але й уникати -- згубно...
Десь є щастя, а десь біда -- й всі наші, нами ж заслужені!..
Угу, є щось вище за наше розуміння -- і це вартує поважати... Ми, звичайно ж, "царі"... природи, але ще поганенькі достоту... ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 23:07:39 ]
Куди нам до Вас, Юро, нікчемним поганеньким "царям" Природи, ще й плюгавеньким поетам порівняно з Вашим досконалим письмом і глибиною розміння. Дякую, що поставили на місце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-20 23:10:41 ]
Ярославе, Ви просто на очах зростаєте!.. Така самокритичність)
До речі, а кого я поставив?.. Може не туди?.. )

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 23:18:30 ]
Зростаю чи росту, Юро? Майстер слова повинен відчувати різницю цих слів... А щодо того, кого поставили - Ви делікатний чоловік - нікого. Це я - сам себе поставив з Вашого дозволу!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-20 23:37:29 ]
Якби Ви були рослиною, то може б і росли... А зростати можна лиш докладаючи до цього власні зусилля та розум... І лише пост-фактум, можливо, хтсоь засвідчить, що Ви виросли, нарешті...
Відчуття -- це саме те... Відчуття вище й глибше за уніфіковані та стандартизовані правила й означення... "Не скасувати Він прийшов закон, а... вдосконалити!.."

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-21 00:18:21 ]
А як же усталений вислів: ростеш над собою? Мається на увазі духовне зростання! Сини зростають, а такі підстаркуваті дядьки, як я, уже вниз... зростають чи усихають?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-21 00:32:16 ]
Можна і вирости, а хтось і пригає...
Колись я так і описав свій життєвий етап -- як стрибок... до себе іншого або справжнього... Згадувати моторошно!.. )
Ну, як Ви про духовне зростання -- то, вочевидь, не про всихання!.. А тіло?.. Що ж, тіло - та і я вже не хлопчик!..
Ми вище за тіло - повинні бути, щонайменш!.. Хіба ж ми не поети?.. Ну, Ярославе, хіба ж ні?.. )

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-21 08:20:35 ]
Дякую, радий, що дійшли спільної думки. Сподіваюсь, що так...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 19:28:20 ]
Хто хоч раз у житті пережив фатальну втрату, той розуміє про що цей вірш. Він про невідворотнє, про біль людини, яка безсила втрутитися у промисел божий. Цей вірш закликає до співпереживання, до милосердя урешті решт. І якшо бути повністю одкровенним - цей вірш про матір, яка вмирала на моїх руках. Не думав, що хтось буде сприймати мої поезії як особисті образи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 23:12:28 ]
У тебе не графоманський рівень письма, Сашо, щоб ти пояснював, про що ти пишеш! Все зрозуміло з тексту. Є Образ біди, є навіть образ наближення смерті ЛГ, але матері там, вибач, немає. Усі поети великі, пишучи про матір, вживали це слово "мамо" чи "матір" у тексті. А раз його нема - цього слова, то коментар сприймається, даруй, як уміння викрутитися зі складної ситуації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2017-04-21 02:30:30 ]
Написано з болю... І щодо попередніх коментарів, - не згодн що поет повинен вказувать про кого чи про що він пише... То діло особисте.