Ну от, адміністрація рішуче видалила коментування цього твору в частині особливо експресивних відгуків. Чому? Бо це таки сторінка твору, опублікованого, не в останню чергу, з покладанням на вроджений чи набутий аристократизм читачів. У цьому важливий ключик до розуміння моментів, котрі деякими коментаторами були перенесені в іншу сферу буття.
Ще раз хочу нагадати, що мова просто народу - це одне, а мова , наприклад, представників Ордену маньєристів - це дещо інше, як у специфіці потрактування, так і в розширенні образів суто в напрямку аристократизму.

Взагалі, постає проблема після всього, що раптово отримала на свої плечі авторка і що так хижо повидаляла адміністрація, - проблема виникнення надто вже простої мови критики на рівні зовсім іншому, аніж рівень і стилістика твору. Звичайно, в кожному нашому творі є недоліки, ми їх бачимо чи не бачимо, але вони є. Як у тому анекдоті про жителів степів (і читачах української поезії, напевно).
Отже, у творі є суто своя проблематика, і на цю проблематику потрібно дивитися не очима читача, а саме очима героїні - вона так це бачить, так відчуває. Це перевтілення в героїню, нмсд, - найперша потреба для критика. Тільки так, думаю, можемо бути корисними авторові, та й собі. Бо коментувати в інших цілях, навіщо? Коментар обов`язково, як на мою скромну думку, повинен бути у співтворчості, принаймні в колі таких ж бо авторів. Начебто DIXI?

дякую Редакції Майстерень за втручання в ситуацію

О, Дорога Схимнице, я оспівала тему аромату, який Ви мали на увазі. І Вашу героїню теж.