ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тимофій Західняк
2014.07.24 18:29
Ми тут щодня під «Градом» і вогнем,
Ангелик біля серця – від дітей,
Він вже два тижні береже мене,
І берегтиме, сподіваюсь ще…
Ти не хвилюйся, мамо, – ми живі,
Ми ще з тобою довго проживем,
У нас ще справ багато на землі
І купа нерозв’язаних пробле

Тетяна Хіль
2014.07.24 10:24
Чому примарна наша воля?
До світла крок - і прірва днів.
Змагатись випала нам доля.
А виклик кинуть хто посмів?

Віддати скільки за свободу?
Наснаги, сил, часу, життів...
Вертає хрест з роду до роду.

Тимофій Західняк
2014.07.24 08:57
таке недовголітнє, –
лише встигає
прорости…
У цій
самотності всесвітній
мені потрібна
тільки ти…

Тимофій Західняк
2014.07.24 08:57
Кохана,
я благаю знову:
не поспішай
сказати «ні», –
поети гинуть
без любові
немов солдати
на війні…

Анна Віталія Палій
2014.07.23 19:58
Закосичене літо коралями дзвонить в кориті,
І коридою кров проливається кроками крокв.
Чорним морем віків пролітають вітри неумиті,
Білим шляхом надій молитовно прямує народ.

Болем здиблений, тягне свій плуг по землиці.
Родить пам’ять століть. Віл

Тимофій Західняк
2014.07.23 18:50
Посидь зі мною поруч поки дощ,
Поки не всі ще сказані слова,
Поки ще руки не торкнулись рук
І я твої вуста не цілував.
Побудь бодай ще трохи і не йди,
Бо завтра вирушаємо на Схід, –
Я мушу боронити від біди
Тебе і Україну, й цілий світ.

Домінік Луцюк
2014.07.23 18:42
Вій… навіювання… війна…
помолодшала сивина…
постаріли пісні і діти…
ненависництва неофіти
віють виють з усіх віків…
млисте місиво лайдаків
зачудоване тангом смерті…
розпростерті роздерті стерті

Тимофій Західняк
2014.07.23 18:08
Світе, ти оглух чи з глузду з’їхав,
Хочеш пересидіти війну?
Буде і для тебе на горіхи
І гіркого келих полину!
І щоночі хлопці вбиті наші
Будуть снитись ситому тобі,
І картати, що боявся Раші…
Ти ж таки боявся, далебі?

Любов Долик
2014.07.23 16:09
дощі такі
що врешті чую тишу
яка мені нашіптує про смуток
яка невпинно пише сиві вірші
що проминальне все
і не забуте
що все тече
міняється

Дмитро Куренівець
2014.07.23 15:39
Він лежить, і над ним не безхмарна синь –
душна темінь поверх повік.
Він лежить – від коріння відтятий син,
чийсь батько і чийсь чоловік.

Своїй Україні віддав він уклін,
здав справи, сплатив борги…
А десь довкола його святинь

Варвара Черезова
2014.07.23 11:05
Не болей и не жди. Не встречай затонувшие корабли.
Убаюкивай стыд. Пальцы не скрещивай на беду.
Ведь гудки в телефонных сплетеньях созвучны с "Внимание... Пли!"
Говори, моя детка. Платье в горошек. Пятое место в седьмом ряду.

Мы с тобою настолько

Тетяна Левицька
2014.07.23 11:01
Грузло сонце у болоті хмар,
Клен шугав сухі гелікоптери.
Гайворонів невгамовне «кар»
Дратівливо діяло на нерви.

Прасувала спека-духота
Залізниці довжелезні вуса,
Місто мліло в неба на руках,

Віктор Кучерук
2014.07.23 10:46
В зеленому вихорі літа,
Не сниться й не спиться мені, –
Неначе у вікна розкриті,
Вдивляюся в ночі та дні.
Вслухаюся в гомони світу,
В мовчазній задумі щомить
І чую, як хмарами вкрита,
Примовкнула сумно блакить.

Ірина Саковець
2014.07.23 10:41
Ніхто й не говорив, що буде легко,
ніхто не завіряв, не обіцяв,
а я в обіймах нищівної спеки
шукаю риси рідного лиця.
Ім’я твоє шепоче небо стигле.
Прошу, блакитне, лиш не забирай!..
Війна копає все нові могили,
зросивши горем ідилічний край.

Петро Скоропис
2014.07.23 10:24
Цілком типовий пейзаж, поліпшений плином повені.
Видніють шпилі та бані, у кронах вся оболонь.
Буцім і мав, що казать, зголошувався, схвильований,
та зі многая слів уціліло одне «було».

Так одіб’ється дзеркалом cтареча брова і лисина,
ба, ні подоб

Михайло Карасьов
2014.07.23 10:03
Чи може кілька абзаців тексту стати високохудожнім твором і предметом для зацікавленої розмови? Ось приклад такого твору. Наведу його повністю. Микола Славинський. Троє. (сільський образок). Баба пережовує щойно куплений свіженький хліб, кладе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вікторія Бобик
2014.07.21

Андрій Дужак
2014.07.18

Михайло Шабас
2014.07.11

Марко Винник
2014.07.11

Вікторія Марія ЛІ
2014.07.11

Міла Гайдаш
2014.07.11

Микола Довбня
2014.07.08






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Олійник (1937) / Вірші

 ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям
        літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
        послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
        як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
        і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
        сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
        онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
        де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
        А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
        Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
        у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
        всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
        і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
        не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
        нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
        усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
        Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
        красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
        і стала замисленим полем,
На цілу планету,
        на всі покоління й віки.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Любов Бенедишин 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-07-08 11:16:37
Переглядів сторінки твору 52939
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.073 / 6.75  (5.061 / 5.78)
* Рейтинг "Майстерень" 5.848 / 6.5  (5.036 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:29:12 ]
Кожного разу, коли чую цю пісню у виконанні Таїсії Повалій (акапельно), по моєму обличчю течуть сльози. А коли почула її вперше, не знала хто автор. Але дуже-дуже захотілось дізнатися. Так я знайшла стежину в творчий світ (радше - Всесвіт) Бориса Олійника. Як на мене "Пісня про матір" - твір геніальний "на цілу планету, на всі покоління й віки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:38:32 ]
Так, це геніальний вірш і геніальна пісня. А я цей вірш розказувала на вибір на екзамені по укр.літ-рі в 11му класі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:58:48 ]
Тепер ти мої думки читаєш!:) Учиться напам"ять аж бігом кожним учнем! А як емоційно написаний! Я його читала на шкільному вечері. Ось.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:00:09 ]
Учеться.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:03:44 ]
учЕться? та нє... учиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:11:00 ]
Обережно , то міна.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-09-08 16:48:22 ]
ой, не я буду, якщо не похвалюся, що дуже люблю творчість Бориса Олійника і що ми з ним земляки)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-12-15 13:46:03 ]
Оце тут добре слухати цю Пісню:
http://www.youtube.com/watch?v=HyglVUGhNQo


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 11:17:41 ]
А я все чекаю, коли Борис Ілліч
виправить "Вона посміхнулась" на "Вона усміхнулась".
"посміхнулась/усміхнулась" - пароніми!
А може, допоможуть редактори?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Январская (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 12:58:07 ]
Посеяла людям годочки
-года свои житом,
Убрала планету,
укрыла тропинки травой,
Детей научила,
на свете как с правдою жить им,
Вздохнула легонько –
и в небо пошла на покой.

- Куда же вы, мама?! –
взволновано кинулись дети.
- Куда вы, бабуля? –
внучата бегут до ворот.
- Да я недалёко…
где солнышко в дрёме не светит.
Мне время в дорогу…
а вам – подрастать без забот.

- Да как же без вас мы?..
да что вы надумали, мама?
- А кто же, бабуля,
нам будет помощницей в снах?
- А я оставляю
вам радуги все с журавлями,
И росы на травах,
и золото на колосках.

- Не надо нам радуг,
не надо богатства и злата,
Лишь только бы ждали
всегда вы нас возле ворот.
Мы справимся сами
со всей вашей вечной работой, -
Останьтесь же, мама,
останьтесь на век! - ни на год.

Она улыбнулась,
седою красавицей-долей,
Взмахнула рукою –
взлетели края рушника.
«Счастливыми будьте!» -
и стала задумчивым полем
Размером с планету,
и памятью нам на века.


23.02.2012