ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марта Январская
2015.04.01 18:24
Пора апреля. Прелая земля
теплом полусогрета ненадежным.
Смолистость почек топят тополя
и почерк выправляют безодежный,
расписываясь тонкой зеленцой
за всё, что испытать случилось в зиму.

И радуга смыкается в кольцо

Світлана Майя Залізняк
2015.04.01 17:44
ПОЕЗІЯ ЗАГИНЕ РАЗОМ З ЛЮДСТВОМ Тисячі років люди складають вірші, тисячі років поезія невіддільна від існування цивілізації. Здається, що закони еволюції стосовно поезії не працюють, бо якщо наукова еволюція послідовна і помітна, то поетичної еволюці

Іван Потьомкін
2015.04.01 17:04
Даруйте піхоті, що так нерозумна буває вона.
Відходимо завше, коли над Землею нуртує весна.
І кроком непевним по сходах хистких, порятунку не жди.
Лиш білії верби, як білії сестри, проводжають завжди.
Лиш білії верби, як білії сестри, проводжають зав

Ігор Шоха
2015.04.01 13:10
Ой, леле! Не узрів події.
Алє! Алло! Хе*ло?
Пропала Рашії надія.
Украло еНеЛО.

Немає день. Минає п’ятий.
Аж тіпає страну.
Але нарешті на десятий

Юрій Строкань
2015.04.01 12:54
Облудень-місяць виринув з пітьми,
Стрибає зайцем поміж світлофорів.
З дахів стікають сніжності зими
І линуть снами у Калюжне море.

Бісквітним богом пахне від вікна,
Дитина тягне руки із коляски,
Ковтає запахи і знову засина

Петро Скоропис
2015.04.01 11:40
Не легковаж кімнатою, не перегни ковіньку.
Куди тобі сонце, щойно паливши Шипку?
Усі сенси – сей бік дверей, осібно – голоси щастя.
Одвідай вбиральню – і нумо опам’ятайся.

О, сиди собі у кімнаті, не викликай мотора,
бо ирії-просторіні зіткані з кор

Любов Бенедишин
2015.04.01 09:20
Впустіть! - оббивали пороги. -
Прийміть! Ми - Європа теж.
Діждались: узріли строгий
поблажливо-зверхній жест...

...Змахну надокучливу думку,
як муху кусючу з чола:
це дружня рука порятунку

Галантний Маньєрист
2015.04.01 00:51
Історія І Переклади російською з української . Просто цікаво почути коментарі, усе ж таки шановна авторка Світлана-Майя Залізняк хоча і відключила опцію коментування, але надіслала свій вільний переклад на головні сторінки ПМ, тому, є надія, хоч та

Світлана Майя Залізняк
2015.03.31 22:59
стопка писем банальных развеявших сплин
лабиринтами комнат плутаешь один
словно с перечня бед согрешений причин
имена испарились лишив отголосья

я не рядом но сладостно тянется мрак
и часы подпевают негромко " тик... так"
и меняется минус на пл

Микола Бояров
2015.03.31 22:49
Змерзли у теплих обіймах зими
Діти весни, міжсезоння сини,
Літні дядьки та діди сивовусі,
Зимні тітки та фригідні бабусі.

Холодно-голодно вже багатьом,
Стрімко спадає ліричний підйом.
Сумом охоплені села й райцентри,

Ярослав Чорногуз
2015.03.31 22:35
Сліди боїв у чистім полі.
Сніги розтанули від гільз.
Там знавіснілий од сваволі,
Москаль на Україну ліз.

Рядами пальта і шинелі
На полі бою біля Крут.
У рай для душ відкриті двері,

Ольга Бражник
2015.03.31 21:57
Ти такий же, як я, тому сльози нічого не змінять,
Важливіший за принципи всепоглинаючий зиск.
Так, керманичі - сила, та що в порівняні із ними
Переляканий світ, що завмер у чеканні грози?

Ти так само зіщулено видихнеш у атмосферу
Кілька слів про лю

Ольга Бражник
2015.03.31 21:45
Чорні яблуньки дикі розбіглись по снулому садові.
Сонце сходить і сходить, та щось не заходить давно
просто так, без запрошення. Хто тебе нині порадує,
коли коле, коли калатає у цинкове дно?
Хто збира для сестер ції музи сестерції трепетно,
напуває п

Ігор Шоха
2015.03.31 20:47
Сьогодні день, коли емоцій море
гаптує душу вузликами мрій.
Яке весняне небо неозоре!
І відступає несусвітнє горе
десь за арену світових подій.

2
Не угасає миролюбний вогник.

Тетяна Добко
2015.03.31 16:36
Цей дивний ритм – надія і дощі…
Так безнадійно стукає у душу,
Мелодію загублених віршів
Забуть чи зрозуміти мушу.

Пройти над прірвою щасливих сподівань
І подивитись на далекі зорі.
Дощі ідуть… І місце є для ран,

Петро Скоропис
2015.03.31 15:49
Потяг із пункту А, витікши зі труби
тунелю, впадає у розпоясане иріями широко,
узяте біглими зморшками, чиї лоби,
буцім купчасті юрми, збились в чалму пророка.
Ти стрінеш мене на станції, розштовхуючи тіла,
і каре в кашкеті заочі прийме мене за
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Гладиш
2015.03.30

Квітка Папороті
2015.03.30

Талліана Флоурайт
2015.03.29

Василь Надвірнянський
2015.03.28

Мері Беновські
2015.03.27

Ігор Роїк
2015.03.25

Таміла Леськів
2015.03.22






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Олійник (1937) / Вірші

 ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям
        літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
        послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
        як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
        і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
        сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
        онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
        де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
        А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
        Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
        у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
        всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
        і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
        не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
        нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
        усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
        Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
        красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
        і стала замисленим полем,
На цілу планету,
        на всі покоління й віки.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Любов Бенедишин 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-07-08 11:16:37
Переглядів сторінки твору 62206
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.073 / 6.75  (5.061 / 5.78)
* Рейтинг "Майстерень" 5.848 / 6.5  (5.036 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:29:12 ]
Кожного разу, коли чую цю пісню у виконанні Таїсії Повалій (акапельно), по моєму обличчю течуть сльози. А коли почула її вперше, не знала хто автор. Але дуже-дуже захотілось дізнатися. Так я знайшла стежину в творчий світ (радше - Всесвіт) Бориса Олійника. Як на мене "Пісня про матір" - твір геніальний "на цілу планету, на всі покоління й віки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:38:32 ]
Так, це геніальний вірш і геніальна пісня. А я цей вірш розказувала на вибір на екзамені по укр.літ-рі в 11му класі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:58:48 ]
Тепер ти мої думки читаєш!:) Учиться напам"ять аж бігом кожним учнем! А як емоційно написаний! Я його читала на шкільному вечері. Ось.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:00:09 ]
Учеться.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:03:44 ]
учЕться? та нє... учиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:11:00 ]
Обережно , то міна.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-09-08 16:48:22 ]
ой, не я буду, якщо не похвалюся, що дуже люблю творчість Бориса Олійника і що ми з ним земляки)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-12-15 13:46:03 ]
Оце тут добре слухати цю Пісню:
http://www.youtube.com/watch?v=HyglVUGhNQo


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2012-11-01 11:17:41 ]
А я все чекаю, коли Борис Ілліч
виправить "Вона посміхнулась" на "Вона усміхнулась".
"посміхнулась/усміхнулась" - пароніми!
А може, допоможуть редактори?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Январская (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 12:58:07 ]
Посеяла людям годочки
-года свои житом,
Убрала планету,
укрыла тропинки травой,
Детей научила,
на свете как с правдою жить им,
Вздохнула легонько –
и в небо пошла на покой.

- Куда же вы, мама?! –
взволновано кинулись дети.
- Куда вы, бабуля? –
внучата бегут до ворот.
- Да я недалёко…
где солнышко в дрёме не светит.
Мне время в дорогу…
а вам – подрастать без забот.

- Да как же без вас мы?..
да что вы надумали, мама?
- А кто же, бабуля,
нам будет помощницей в снах?
- А я оставляю
вам радуги все с журавлями,
И росы на травах,
и золото на колосках.

- Не надо нам радуг,
не надо богатства и злата,
Лишь только бы ждали
всегда вы нас возле ворот.
Мы справимся сами
со всей вашей вечной работой, -
Останьтесь же, мама,
останьтесь на век! - ни на год.

Она улыбнулась,
седою красавицей-долей,
Взмахнула рукою –
взлетели края рушника.
«Счастливыми будьте!» -
и стала задумчивым полем
Размером с планету,
и памятью нам на века.


23.02.2012