ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілля Радуський
2014.10.22 22:35
В шаленстві дикому стрічаючи провал
Несамовитих задумів і планів,
Посівши чільне місце між тиранів
Безумець вдався до прямих навал.
Злочинну суть свою явивши світу,
Замішану на крові і брехні,
Він власне серце, тесане з граніту,
Приніс як дар жерто

Володимир Сірий
2014.10.22 21:10
Перейшли літа неначе сон,
Як розмова тиха задушевна,
Заніміли серцю в унісон
У дощі освячені дерева,
Стало небо глибше й вище хмар,
Поріднило душу із собою…
Золота журба - останній дар
Радості поквапної земної…

Ілля Радуський
2014.10.22 20:13
Осіння цяпота, в’язкі тумани,
Щемка печаль затоплює сади.
Імлистих ранків змочені жупани
Висять над плесом сивої води.

Зникає час у плавах монотоння,
Роняючи миттєвості життя,
Мов чашу кришталеву з підвіконня,

Галина Михайлик
2014.10.22 18:18
Замислено бреду крізь поріділий парк,
знайома білочка запитує про Тебе…
Хмарками затягло враз посіріле небо,
бо Ти не тут, і все тепер не так…

Звірятко миле, дякую тобі,
що так довірливо береш оті горішки!..
Промінчик сонця натяком усмішки -

Любов Долик
2014.10.22 15:05
Ця осінь – як любов,
печальна і прекрасна,
як час для молитов,
як незбагненність щастя.

Молитви золоті
шурхочуть під ногами,
як тисячі життів

Любов Бенедишин
2014.10.22 11:59
На мене, Голіафа – з патерицею!?
Якесь безвусе набожне хлоп’я!?
Я – велетень. Стою горою-крицею.
В нутрі моєму лють і кров – киплять!
Жахайтеся, тремтіть, раби Саулові.
Важкий мій меч, міцна моя рука.
Мені немає рівних. Чи забули ви?
Оце дитя – суп

Віктор Кучерук
2014.10.22 11:12
Сивіють, напоєні мжичкою, трави
І димом пропахли вологі вітри,
І плинуть думками в осяяний травень,
Лисіючи швидко, стрункі явори.
Не радує погляд ні далеч імлиста,
Ні тиша глибока пустельних полів,
Ні ключ журавлів, що, як нитку намиста,
Зібра

Олександр Олехо
2014.10.22 10:13
Евріка! – закричав Архімед, сідаючи у ванну, до вінців наповнену водою. - Віддай, це моє, це я загубила – тут же у дверях з’явилася Архімедиха зі скалкою у руках. - Пироги робить – подумав Архімед. - Краще не сперечатися. - Та на вже, на – тицьнув друж

Мирон Шагало
2014.10.22 08:50
Майже аж на той край міста,
де вже губляться слова,
осінь їхала барвиста
у трамваї номер два.

Цілий день вона гуляла
по стежках, що між озер.
Там недавно засмагало

Маріанна Челецька
2014.10.21 23:45
шістнадцятитижневому)

намалюй веселку
у золотому обручі снів,
так щоб її кінці
доторкалися країв землі
мій сину, намалюй веселку,
свою першу,

Любов Долик
2014.10.21 22:44
Баба Яна теж прокинулася. Сонце стрибнуло на старий гуцульський килим у неї над головою, стрімкі, як смереки, взори затріпотіли в теплих променях, і бабі Яні так само лагідно затріпотіло серце. Останнім часом вона стала сердитися на своє серце. І на рук

Наталя Мазур
2014.10.21 22:09
Ця війна змінила багатьох,
Ця війна змінила Україну.
Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
Що перетворився на руїну.

Трупний запах, порох і вогонь,
Смерть приносять гради, міни, танки.
Піт із чорних, випалених скронь…

Любов Долик
2014.10.21 20:20
Я розкажу про Україну в мені. Як вона там народилася. Як я стала українкою. Моє покоління родом із Радянського Союзу. Пам’ятаєте? «Спасіба, родіна, за наше счастлівоє дєтства!» Нас учили: ще тими, зрадянщеними поняттями забивали голову, напихали у неї і

Олександр Букатюк
2014.10.21 20:18
Щось мені важко, пташко,
в світі земнім без крил,
але не кану в пляшку,
хто б що не говорив.

Щось мені сіро, ліро,
і не до снів мені,
хочеться вити звіром,

Іван Потьомкін
2014.10.21 17:35
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої

Любов Долик
2014.10.21 16:20
Сяють галактики яблунь
у космосі
осені.
Листя пливе ...кометами
золотохвостими.
Срібні ракети-авта
креслять
орбіти.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лєрауваренко Роксана Лєрауваренко Роксана
2014.10.20

Ігор Старенький
2014.10.20

Віктор Остапчук
2014.10.20

Сергій Малишев
2014.10.18

Анжела Левченко
2014.10.07

Уляна Демченко
2014.10.04

Испанець Гордий Испанець Гордий
2014.09.27






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Олійник (1937) / Вірші

 ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям
        літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
        послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
        як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
        і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
        сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
        онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
        де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
        А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
        Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
        у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
        всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
        і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
        не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
        нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
        усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
        Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
        красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
        і стала замисленим полем,
На цілу планету,
        на всі покоління й віки.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Любов Бенедишин 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-07-08 11:16:37
Переглядів сторінки твору 54148
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.073 / 6.75  (5.061 / 5.78)
* Рейтинг "Майстерень" 5.848 / 6.5  (5.036 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:29:12 ]
Кожного разу, коли чую цю пісню у виконанні Таїсії Повалій (акапельно), по моєму обличчю течуть сльози. А коли почула її вперше, не знала хто автор. Але дуже-дуже захотілось дізнатися. Так я знайшла стежину в творчий світ (радше - Всесвіт) Бориса Олійника. Як на мене "Пісня про матір" - твір геніальний "на цілу планету, на всі покоління й віки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:38:32 ]
Так, це геніальний вірш і геніальна пісня. А я цей вірш розказувала на вибір на екзамені по укр.літ-рі в 11му класі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:58:48 ]
Тепер ти мої думки читаєш!:) Учиться напам"ять аж бігом кожним учнем! А як емоційно написаний! Я його читала на шкільному вечері. Ось.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:00:09 ]
Учеться.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:03:44 ]
учЕться? та нє... учиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:11:00 ]
Обережно , то міна.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-09-08 16:48:22 ]
ой, не я буду, якщо не похвалюся, що дуже люблю творчість Бориса Олійника і що ми з ним земляки)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-12-15 13:46:03 ]
Оце тут добре слухати цю Пісню:
http://www.youtube.com/watch?v=HyglVUGhNQo


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 11:17:41 ]
А я все чекаю, коли Борис Ілліч
виправить "Вона посміхнулась" на "Вона усміхнулась".
"посміхнулась/усміхнулась" - пароніми!
А може, допоможуть редактори?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Январская (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 12:58:07 ]
Посеяла людям годочки
-года свои житом,
Убрала планету,
укрыла тропинки травой,
Детей научила,
на свете как с правдою жить им,
Вздохнула легонько –
и в небо пошла на покой.

- Куда же вы, мама?! –
взволновано кинулись дети.
- Куда вы, бабуля? –
внучата бегут до ворот.
- Да я недалёко…
где солнышко в дрёме не светит.
Мне время в дорогу…
а вам – подрастать без забот.

- Да как же без вас мы?..
да что вы надумали, мама?
- А кто же, бабуля,
нам будет помощницей в снах?
- А я оставляю
вам радуги все с журавлями,
И росы на травах,
и золото на колосках.

- Не надо нам радуг,
не надо богатства и злата,
Лишь только бы ждали
всегда вы нас возле ворот.
Мы справимся сами
со всей вашей вечной работой, -
Останьтесь же, мама,
останьтесь на век! - ни на год.

Она улыбнулась,
седою красавицей-долей,
Взмахнула рукою –
взлетели края рушника.
«Счастливыми будьте!» -
и стала задумчивым полем
Размером с планету,
и памятью нам на века.


23.02.2012