ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Павлюк
2015.07.29 11:17
Квітнева рань.
Співають хижі птахи.
Незвані гості сходяться до нас.
У час цвітінь, державну пору краху
Весна – війна.

Свою війну я вже учора виграв
І душеньку забрав у біль і сон,

Світлана Майя Залізняк
2015.07.29 11:10
Вітрів серпневих стежка - навмання,
Циганський піт, копит відбитки срібні...
Крізь пилюгу, що лошачок здійняв,
Тремтить плотва на синій волосіні.

Штурмують ластівки нічий курінь...
Мандрують кавуниці автобанами.
Пора сплітання-відсікань корінь

Ніна Виноградська
2015.07.29 10:46
До голоду – врожай на горобину, -
Колись мені казала це бабуся...
Вродила нині так, що віти гнуться,
А серце мучать думи без упину.

Я розумію – нас попереджають
З небес високих з голоду померлі.
Колись їм Лета вже відкрила жерла,

Михайло Десна
2015.07.29 10:33
На кожнім метрі -
кілометр із міліметром.
У кожнім вірші -
всесвіт
зі своїм наметом.
І я б себе ще не вважав
секундометром...
Але на слові

Уляна Чернієнко
2015.07.29 10:28
Заблукало літо у твоїх долонях,
Залишило солод меду на губах.
З небокраю ясно усміхнеться сонях
І мені покаже до любові шлях.

Приспів:
Впаду до ніг
пелюсткою лілеї

Василь Кузан
2015.07.29 08:42
у передмісті незнаних істин
у топці світу
згорає віра
що шнур бікфордів
прип’яв до літа
у передсердя вливають ріки
бунтарську піну
від бруду душу

Серго Сокольник
2015.07.29 01:05
От не художниця. Аж ні з якОї
(з правої, з лівої- НІ- сторони)
До галереї із передпокою
Водить та й водить потічок рясний...

-Мистецтвознавець. Живопис вивчала.
(а як вивчала, то можу й навчить)
З роду я пензля в руці не тримала,

Володимир Маслов
2015.07.28 20:44
Твоїх очей яскрава мить –
і купідон у ціль влучає,
коли неждано сполучає
дві одинокості як ми.

Немовби всилює у нас
чуття невидиму вервечку,
в розмові все стає доречним

Михайло Десна
2015.07.28 18:51
За місце під сонцем
найвищої проби
касирка з віконця
продала квиток.
Поляку з естонцем -
під знаком особи;
мені ж росіянин -
до скроні пісок.

Іван Потьомкін
2015.07.28 17:47
Чи так завжди було,
Чи це таке поліття,-
Все добивається настійно в пам”ять.
Туман поплив за Десну.
Катер надсадно простогнав.
Врізнобіч розтеклася пара молодят.
Не доказала щось важливе сойка...
А, може, це надходить літність?

Ніна Виноградська
2015.07.28 17:14
Іду по літу,
Потрапляю в липень,
В медовий цвіт,
Де трубадурить джміль.
Де абрикоси
Сонечком зігріті,
З наливом білим
Розливають хміль.

Анонім Я Саландяк
2015.07.28 15:04
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ СПРОМОЖНОСТІ СУДЖЕННЯ (АБО АНАЛІТИКИ ОСНОВ) РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Про схематизм чистих роз

Світлана Майя Залізняк
2015.07.28 12:45
Дощ збиває абрикоси...
Засихає кріп.
Ділять грушу чорні оси.
Ти - за десять кіп.

Зранку дзвониш: "хутко їду...";
"глохне білий джип...".
Рве-шматує "Енеїду"

Уляна Чернієнко
2015.07.28 11:34
Свободу нашу кличеш на дуель
Чи істину зовеш на поєдинок?
Броню звитяги спробуй-но прострель,
Гидка мені навіки нелюдино!
У темряву тебе веде шосе,
Згорить єство твоє у люті чорній...
Ніщо від помсти душу не спасе,
І саваном ганьби життя огорне.

Ніна Виноградська
2015.07.28 11:28
Не покарай нас, Господи, війною!-
Просили всі прапращури мої.
На жаль, всі покоління наді мною
Відчули на собі тягар її.

Якщо караєш – не карай війною,
Смертями рідних, Боже, не карай!
Хай половіє жито і весною

Ніна Виноградська
2015.07.28 10:59
Ніякий чоловік ніяким буде
Усе життя, із юні до сивин.
Хоч надуває він і щоки й груди,
Мілким він є і не шукай глибин.

Не порятує, не подасть вам руку,
Ніякий – він однаковий до всіх.
Хоч гірко плачте, хоч гризіть науку,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Наталя Шаповалова
2015.07.23

Костинський Борис Костинський Борис
2015.07.22

Оксана Шеренгова
2015.07.20

Оксана Горюк
2015.07.20

Галина Бордуляк
2015.07.17

Будь Крепким
2015.07.16

Коледжіо ГтРсТ
2015.07.16






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Олійник (1937) / Вірші

 ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям
        літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
        послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
        як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
        і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
        сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
        онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
        де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
        А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
        Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
        у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
        всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
        і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
        не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
        нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
        усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
        Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
        красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
        і стала замисленим полем,
На цілу планету,
        на всі покоління й віки.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Любов Бенедишин 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-07-08 11:16:37
Переглядів сторінки твору 66880
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.073 / 6.75  (5.061 / 5.78)
* Рейтинг "Майстерень" 5.848 / 6.5  (5.036 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:29:12 ]
Кожного разу, коли чую цю пісню у виконанні Таїсії Повалій (акапельно), по моєму обличчю течуть сльози. А коли почула її вперше, не знала хто автор. Але дуже-дуже захотілось дізнатися. Так я знайшла стежину в творчий світ (радше - Всесвіт) Бориса Олійника. Як на мене "Пісня про матір" - твір геніальний "на цілу планету, на всі покоління й віки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:38:32 ]
Так, це геніальний вірш і геніальна пісня. А я цей вірш розказувала на вибір на екзамені по укр.літ-рі в 11му класі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:58:48 ]
Тепер ти мої думки читаєш!:) Учиться напам"ять аж бігом кожним учнем! А як емоційно написаний! Я його читала на шкільному вечері. Ось.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:00:09 ]
Учеться.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:03:44 ]
учЕться? та нє... учиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:11:00 ]
Обережно , то міна.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-09-08 16:48:22 ]
ой, не я буду, якщо не похвалюся, що дуже люблю творчість Бориса Олійника і що ми з ним земляки)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-12-15 13:46:03 ]
Оце тут добре слухати цю Пісню:
http://www.youtube.com/watch?v=HyglVUGhNQo


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2012-11-01 11:17:41 ]
А я все чекаю, коли Борис Ілліч
виправить "Вона посміхнулась" на "Вона усміхнулась".
"посміхнулась/усміхнулась" - пароніми!
А може, допоможуть редактори?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Январская (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 12:58:07 ]
Посеяла людям годочки
-года свои житом,
Убрала планету,
укрыла тропинки травой,
Детей научила,
на свете как с правдою жить им,
Вздохнула легонько –
и в небо пошла на покой.

- Куда же вы, мама?! –
взволновано кинулись дети.
- Куда вы, бабуля? –
внучата бегут до ворот.
- Да я недалёко…
где солнышко в дрёме не светит.
Мне время в дорогу…
а вам – подрастать без забот.

- Да как же без вас мы?..
да что вы надумали, мама?
- А кто же, бабуля,
нам будет помощницей в снах?
- А я оставляю
вам радуги все с журавлями,
И росы на травах,
и золото на колосках.

- Не надо нам радуг,
не надо богатства и злата,
Лишь только бы ждали
всегда вы нас возле ворот.
Мы справимся сами
со всей вашей вечной работой, -
Останьтесь же, мама,
останьтесь на век! - ни на год.

Она улыбнулась,
седою красавицей-долей,
Взмахнула рукою –
взлетели края рушника.
«Счастливыми будьте!» -
и стала задумчивым полем
Размером с планету,
и памятью нам на века.


23.02.2012