ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2014.08.02
08:10
Ніколи не думав (не намагався:
знайомі були - я за руку вітався),
що візьмусь за слово на честь ВДВ.
Ну, нижня білизна, смугаста на погляд,
замок парашута і небо, що поряд, -
усе це, звичайно, так є не хоч-де.
Прості імена, невицвіле сонце,
знайомі були - я за руку вітався),
що візьмусь за слово на честь ВДВ.
Ну, нижня білизна, смугаста на погляд,
замок парашута і небо, що поряд, -
усе це, звичайно, так є не хоч-де.
Прості імена, невицвіле сонце,
2014.08.02
08:02
С. К...
Все минеться неодмінно
І забудеться помалу,
Мов солодке сновидіння,
Що наснаги додавало.
Час загоїть біль утрати
І розвіє згодом смуток,
Тільки треба почекати
Все минеться неодмінно
І забудеться помалу,
Мов солодке сновидіння,
Що наснаги додавало.
Час загоїть біль утрати
І розвіє згодом смуток,
Тільки треба почекати
2014.08.01
20:24
Ти - хижак по природі од роду
Я - мотив нескічености лову
Ми - під сонцем спиваємо воду
в одне одного цілимось словом…
нам начхати на Небо і Зорі
Ми - гармонія тайного змісту
одинички без нулика хворі…
це як посмішки жодної в місті...
Я - мотив нескічености лову
Ми - під сонцем спиваємо воду
в одне одного цілимось словом…
нам начхати на Небо і Зорі
Ми - гармонія тайного змісту
одинички без нулика хворі…
це як посмішки жодної в місті...
2014.08.01
19:07
У павутинні доріг
цілодобово для них
працюють оптові ціни...
Немилосердний пробіг:
ціна питання таких -
їх внесок для України.
Вважай, на власнім плечі
бронежилети, харчі
цілодобово для них
працюють оптові ціни...
Немилосердний пробіг:
ціна питання таких -
їх внесок для України.
Вважай, на власнім плечі
бронежилети, харчі
2014.08.01
12:35
Не хочуть у землю старі та слабі,
Противляться йти молоді й нежонаті:
Отак і триває життя в боротьбі,
А потім надходить пора благодаті.
Про неї міркую тихенько собі,
Фантазії світлі й на диво багаті.
Вони барикадою стали журбі:
Противляться йти молоді й нежонаті:
Отак і триває життя в боротьбі,
А потім надходить пора благодаті.
Про неї міркую тихенько собі,
Фантазії світлі й на диво багаті.
Вони барикадою стали журбі:
2014.08.01
09:58
Тут зараз промчить авто
Перепечене східним літом
Її голос впаде на дно
І шию стисне Кусто
І риби станцюють з тілом
Мій Київ спиняє час
Ніби лікар, що каже: «Не боляче»
Перепечене східним літом
Її голос впаде на дно
І шию стисне Кусто
І риби станцюють з тілом
Мій Київ спиняє час
Ніби лікар, що каже: «Не боляче»
2014.08.01
08:24
Повільно тече вода…
А знаєш, то не біда,
Що день загубився наш…
Бо вище є вічність – час
Прозоро-насущних днів,
Де першим – сердечний спів
І світлість в душі одна…
Де знову життя – весна,
А знаєш, то не біда,
Що день загубився наш…
Бо вище є вічність – час
Прозоро-насущних днів,
Де першим – сердечний спів
І світлість в душі одна…
Де знову життя – весна,
2014.08.01
03:00
Не торкайтеся танцю вустами, руками, очима!
Не сполохайте руху легкого вогненних вітрил.
Я на струнці ножa повнолуння відьомське нестиму -
неприручена, дика і вільна - у гамір довкіль.
Розтанцюю на площі гучній обезумлений натовп,
у б
Не сполохайте руху легкого вогненних вітрил.
Я на струнці ножa повнолуння відьомське нестиму -
неприручена, дика і вільна - у гамір довкіль.
Розтанцюю на площі гучній обезумлений натовп,
у б
2014.07.31
22:28
У старій бабусиній коморі
Кожна річ свою легенду має.
Піснею далекою з-за моря,
Досить доторкнутися – лунає.
В темному куточку на полиці
Рік за роком разом з павуками
Уплітає в сиві небилиці
Кожна річ свою легенду має.
Піснею далекою з-за моря,
Досить доторкнутися – лунає.
В темному куточку на полиці
Рік за роком разом з павуками
Уплітає в сиві небилиці
2014.07.31
20:56
Поки осінь, то уже й – по літу,
хоч далеко ніби до зими.
Чи заснемо? Чи проснемось ми
у ясному азимуті світу?
Станцію із назвою – Весна,
пристані, якої не буває
ночами у мріях і у снах
хоч далеко ніби до зими.
Чи заснемо? Чи проснемось ми
у ясному азимуті світу?
Станцію із назвою – Весна,
пристані, якої не буває
ночами у мріях і у снах
2014.07.31
17:35
Цілком закономірно, що у день весілля щось десь буде не так, або не зовсім так, або, що взагалі цікаво і деколи дуже романтично - - зовсім не так)
Схвильована наречена вбирає сукню. Це супроводжується фотосесією, чужа дівчина у джинсах і зі смішною асиме
2014.07.31
17:31
Мені б тікати з цього міста якнайдалі,
палити спогади, немовби цигарки,
робити кроки, не обмежені слідами,
і все можливе – лиш би утекти.
Мені б сховатися між горами німими
від сотень поглядів і галасливих фраз.
Спинити б час, знайти свій сенс і
палити спогади, немовби цигарки,
робити кроки, не обмежені слідами,
і все можливе – лиш би утекти.
Мені б сховатися між горами німими
від сотень поглядів і галасливих фраз.
Спинити б час, знайти свій сенс і
2014.07.31
17:08
о як болять несказані слова
болять ще більше пущені даремно
які б ти краще глибоко сховав
щоб не звучали так вони нікчемно
о як болять печуть шматують дрібно
поетом недописані катрени
не вкутані у вищу пробу срібла
болять ще більше пущені даремно
які б ти краще глибоко сховав
щоб не звучали так вони нікчемно
о як болять печуть шматують дрібно
поетом недописані катрени
не вкутані у вищу пробу срібла
2014.07.31
17:06
Незалежно від свого призначення, функціонування та ролі, кожен елемент, кожна структура, кожен процес має свої чинники. Наприклад, літературний твір, як система, має такі основні системотвірні чинники: художня ідея, творча мета, художній результат, які ор
2014.07.31
15:07
Інтрига побутує у романі.
І поки дух звитяги не помер,
минуле десь пливе, як у тумані,
обманюючи істину тепер.
А що чекає завтра – ще байдуже.
Усе таки сьогодні живемо
і снами володіємо не дуже.
І поки дух звитяги не помер,
минуле десь пливе, як у тумані,
обманюючи істину тепер.
А що чекає завтра – ще байдуже.
Усе таки сьогодні живемо
і снами володіємо не дуже.
2014.07.31
13:04
У відомство чиєїсь федерації
Дари волхвів* чомусь не занесли.
А засоби чиєїсь інформації
чи зіпсувалися, чи ... мокрі їх "тили".
Не Ленін і не Сталін - комплекс Ірода
у відомстві чиємусь наших днів.
Де АБВГД - то АБи_Ви_Го_Да,
там цар давно лякає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дари волхвів* чомусь не занесли.
А засоби чиєїсь інформації
чи зіпсувалися, чи ... мокрі їх "тили".
Не Ленін і не Сталін - комплекс Ірода
у відомстві чиємусь наших днів.
Де АБВГД - то АБи_Ви_Го_Да,
там цар давно лякає
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2014.08.02
2014.08.01
2014.07.21
2014.07.18
2014.07.11
2014.07.11
2014.07.11
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники
Автори /
Борис Олійник (1937) /
Вірші
ПІСНЯ ПРО МАТІР
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям
літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
і стала замисленим полем,
На цілу планету,
на всі покоління й віки.
літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
і стала замисленим полем,
На цілу планету,
на всі покоління й віки.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Любов Бенедишин | 7 | Майстер-клас / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Редакція Майстерень | 6.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1078 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1078 seconds