ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2014.12.21 22:24
Мої сини і діти України,
обороняйте наші рубежі.
За цю біду, за ту тяжку руїну,
за убієнну душу безневинну
нехай ізгинуть найманці чужі.

Такий наказ Вітчизни і родини
від імені дружин і матерів.

Герман Мо'ріа
2014.12.21 22:09
Почему горизонт стал казаться
мне краем обрыва,
Но не местом откуда
желаю взлететь к небесам?
Почему Восходящее Солнце
не вливает мне новые силы,
А мир вижу лишь в точке,
что выдумал сам?

Герман Мо'ріа
2014.12.21 21:58
Бежим, торопимся куда-то день за днём,
То ли по делу, то ли по привычке.
О смерти друга часто узнаём
В закрепленной к надгробию табличке.

Меняются прописка и родство
(Он где-то бродит в запредельной дали),
Но что-то ведь осталось всё равно,-

Саша Камінчанська
2014.12.21 21:51
Коли нема нікого на межі,
Лиш я і час, і томне бездоріжжя.
Коли цей світ учора збайдужів
До суєти, до мене і до інших.
Коли життя – пітьма і віражі.
Отак, як є: не менше і не більше.

Коли нема… Молю за те, що є.

Анна Куртєва
2014.12.21 21:48
Шантажист мирового масштаба
направляет историю вспять -
тот гибрид идиота и Штази
человечеству нужно унять.

Разлетался вокруг континентов
обнаглевший двуглавый орел
и в Австралию шлет контингенты:

Мирон Шагало
2014.12.21 20:03
Вежа пихато освітлює вечори, мовляв: «Не забувайте 1950-х!» Ратуша — туристично-попсова квадратність. А далі — бамкають зеленошпилі, золотобанні грошопомпи. А далі — оперний, цирк, вокзал. Оперний починався цирком, вокзалом став. Вокзал починався оперним,

Олена Балера
2014.12.21 18:47
Безтурботний дух у рань
Серце римою повнить,
Ніби в піжмурки пограв
З часовим судом на мить.

Йду я, феє, по траві
Через непролазний ліс.
Сонцесяйний дотик твій

Роксолана Вірлан
2014.12.21 18:01
Ламаючи замки нічної скрині,
Ти кречетом упився волі гострої.
Шаманило та хмарилося помстою
напругле небо - наче вена синя

і місячне летіло покотьоло-
як черокійське, яре око баффало
i землі згорбатілі сяйвом лапало

Домінік Арфіст
2014.12.21 17:25
лице обпалене посмішками
оплавлене поглядами-пострілами
латане-перелатане
перешите-перелицьоване
окільцьоване
з вирізами на вилицях
ніч у нього і та не дивиться
світ навколо – сферичне дзеркало

Тетяна Іванчук
2014.12.21 12:46
Жовтогарячі очі ліхтарів
Звисають над алеями намистом.
ЗимовиЙ дощ удосвіта забрів
Тихенько, мовби знехотя, до міста.

Блищить дорога, скраплена дощем ,
Вона така казкова і врочиста!
А ще ж недавно, позавчора ще

Богдан Манюк
2014.12.21 10:58
Божевільному грудневі груди здіймаються гАряче –
на проталини-стріли війна піднебесна лягла.
Так з останнім буває – сліди успадковує заячі,
уподібнену заячій душу розвітрив зі зла.

На останньому їдуть до схилу пророцтва розтринькані,
не боїться ад

Микола Дудар
2014.12.21 10:06
приходиш у третій особі
саме в годину пік
і не дивно - керує гоблін
і високосний рік…
зверху чоса, не німф, петарди
відповідно погоди
фейс…
і напруга така,

Соломія Корн
2014.12.21 05:37
Годі базікати про нездійсненне!
Ваші долоні пахнуть ментолом.
Бруковане місто завія шалена
Взяла в облогу ще позавчора.
А вже сьогодні затИшне смеркання
Кладе на плечі Вам шалик ночі.
Авто.
Автострада.

Серго Сокольник
2014.12.21 05:08
МАНТРЫ ночь погрузилась в холодную тьму.
Все во мне изменилось. Сегодня пойму
Первозданность миров и мистерий.
Неизведанность ТЕМНЫХ МАТЕРИЙ.

Я ведь ЗНАЮ. Я чувствую этот порыв.
В холод ночи-портала ты окна открыв,
ЛИЧНОЙ РУНЫ мне чертишь зн

Герман Мо'ріа
2014.12.21 00:38
Молохом в мире бродил,
Кровью себя напитал,
Ты - невиновных судил,
Ты - в обречённых стрелял!
Ты, ещё жив, ещё тлеешь
В старческой немочи пьяной.
Жертвы костями белеют
Вскрытых могил безымянных,

Саша Камінчанська
2014.12.21 00:10
Уже поза північ. А я чомусь далі не сплю.
Чекаю світання. Нервово покліпує свічка.
Невільно лягає серпанок на сонну ріллю
І чорною кішкою треться о спогади відчай.

Надумані мною, згорають у небі зірки.
Усе, що боліло – бажаю забути поволі.
У сірих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вадим Бойко
2014.12.19

Оля Мальченко
2014.12.16

Дмитро Чорний Чорзор
2014.12.14

Людмила Лєгостаєва
2014.12.13

Чел Львівський
2014.12.13

Герман Мо'ріа
2014.12.13

Ганна Кревська
2014.12.11






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Олійник (1937) / Вірші

 ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям
        літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
        послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
        як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
        і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
        сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
        онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
        де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
        А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
        Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
        у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
        всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
        і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
        не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
        нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
        усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
        Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
        красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
        і стала замисленим полем,
На цілу планету,
        на всі покоління й віки.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Любов Бенедишин 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-07-08 11:16:37
Переглядів сторінки твору 55139
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.073 / 6.75  (5.061 / 5.78)
* Рейтинг "Майстерень" 5.848 / 6.5  (5.036 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:29:12 ]
Кожного разу, коли чую цю пісню у виконанні Таїсії Повалій (акапельно), по моєму обличчю течуть сльози. А коли почула її вперше, не знала хто автор. Але дуже-дуже захотілось дізнатися. Так я знайшла стежину в творчий світ (радше - Всесвіт) Бориса Олійника. Як на мене "Пісня про матір" - твір геніальний "на цілу планету, на всі покоління й віки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:38:32 ]
Так, це геніальний вірш і геніальна пісня. А я цей вірш розказувала на вибір на екзамені по укр.літ-рі в 11му класі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:58:48 ]
Тепер ти мої думки читаєш!:) Учиться напам"ять аж бігом кожним учнем! А як емоційно написаний! Я його читала на шкільному вечері. Ось.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:00:09 ]
Учеться.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:03:44 ]
учЕться? та нє... учиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:11:00 ]
Обережно , то міна.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-09-08 16:48:22 ]
ой, не я буду, якщо не похвалюся, що дуже люблю творчість Бориса Олійника і що ми з ним земляки)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-12-15 13:46:03 ]
Оце тут добре слухати цю Пісню:
http://www.youtube.com/watch?v=HyglVUGhNQo


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 11:17:41 ]
А я все чекаю, коли Борис Ілліч
виправить "Вона посміхнулась" на "Вона усміхнулась".
"посміхнулась/усміхнулась" - пароніми!
А може, допоможуть редактори?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Январская (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 12:58:07 ]
Посеяла людям годочки
-года свои житом,
Убрала планету,
укрыла тропинки травой,
Детей научила,
на свете как с правдою жить им,
Вздохнула легонько –
и в небо пошла на покой.

- Куда же вы, мама?! –
взволновано кинулись дети.
- Куда вы, бабуля? –
внучата бегут до ворот.
- Да я недалёко…
где солнышко в дрёме не светит.
Мне время в дорогу…
а вам – подрастать без забот.

- Да как же без вас мы?..
да что вы надумали, мама?
- А кто же, бабуля,
нам будет помощницей в снах?
- А я оставляю
вам радуги все с журавлями,
И росы на травах,
и золото на колосках.

- Не надо нам радуг,
не надо богатства и злата,
Лишь только бы ждали
всегда вы нас возле ворот.
Мы справимся сами
со всей вашей вечной работой, -
Останьтесь же, мама,
останьтесь на век! - ни на год.

Она улыбнулась,
седою красавицей-долей,
Взмахнула рукою –
взлетели края рушника.
«Счастливыми будьте!» -
и стала задумчивым полем
Размером с планету,
и памятью нам на века.


23.02.2012