ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2015.02.02
00:43
О Нотр Дам собор!.. Ты спишь и видишь сны...
И в витражах отсвет тоскующей луны
Фигуры прошлого творит за тенью тень...
Иди, встречай их, Эсмеральда! Скоро день...
И вновь- Поэт, Монах, Горбун- они твои...
И ты- как смерти зов, как поцелуй зме
И в витражах отсвет тоскующей луны
Фигуры прошлого творит за тенью тень...
Иди, встречай их, Эсмеральда! Скоро день...
И вновь- Поэт, Монах, Горбун- они твои...
И ты- как смерти зов, как поцелуй зме
2015.02.01
23:13
Предисловие. Я верю. И так будет.
Угрюмо глядел Воронцовский дворец,
Как мы целовались с тобою,
Отмерив нам грустный свиданью конец
На башне курантовым боем...
Листвою осеннею парк шелестел
Угрюмо глядел Воронцовский дворец,
Как мы целовались с тобою,
Отмерив нам грустный свиданью конец
На башне курантовым боем...
Листвою осеннею парк шелестел
2015.02.01
19:03
Ще й зими не було - а весна що не день, то чутніша.
Ще й життя не було - а гляди, доростають сини...
І таке на душі - не сказати ні словом, ні віршем,
І таке між людьми - що, здається, не треба й війни.
Та не час нам, не час голосити до хрипу, до скон
Ще й життя не було - а гляди, доростають сини...
І таке на душі - не сказати ні словом, ні віршем,
І таке між людьми - що, здається, не треба й війни.
Та не час нам, не час голосити до хрипу, до скон
2015.02.01
18:29
что в имени чужом тебе отныне -
посеребренный пепел автострад
поедут люди и вослед за ними
с усилием начнется листопад
и выпрыгнуть бы да куда деваться
и твой попутчик как заведено
в пути не станет интересоваться
посеребренный пепел автострад
поедут люди и вослед за ними
с усилием начнется листопад
и выпрыгнуть бы да куда деваться
и твой попутчик как заведено
в пути не станет интересоваться
2015.02.01
18:18
Плачу... Не як поет ридма.
Слізьми сухими плачу
І в мареві немовби бачу
Супутників моїх незмінних на лижні.
Раз-по-раз оглядаються, питають:
«Невже отак ми швидко йшли, що вони відстали?
А, може, заблудилися в завії сніжній?»
Не заблудились ми –
Слізьми сухими плачу
І в мареві немовби бачу
Супутників моїх незмінних на лижні.
Раз-по-раз оглядаються, питають:
«Невже отак ми швидко йшли, що вони відстали?
А, може, заблудилися в завії сніжній?»
Не заблудились ми –
2015.02.01
15:44
Позирати в квадратне віконце і
не побачити диво із див,
щось плести і плести охоронцеві
про ідею, систему й мотив,
а в умі пориватися мічено
(хоч немає тремтіння колін)
за складські та службові приміщення
не побачити диво із див,
щось плести і плести охоронцеві
про ідею, систему й мотив,
а в умі пориватися мічено
(хоч немає тремтіння колін)
за складські та службові приміщення
2015.02.01
15:15
за пустелею знов пустеля…
Бах не чує не бачить Стеллінг
злітна смуга через серця
світ – летовище без кінця
руки вмерзли у турнікети
декларації і анкети
том за томом… за шквалом шквал…
інтерлюдія… інтервал…
Бах не чує не бачить Стеллінг
злітна смуга через серця
світ – летовище без кінця
руки вмерзли у турнікети
декларації і анкети
том за томом… за шквалом шквал…
інтерлюдія… інтервал…
2015.02.01
08:34
Підживлюємо гуртом у теплиці
Коріння орхідей та цибулин
Водою поетичної криниці.
Пливуть й думки, немов утячий клин.
І всі вони лише про орхідеї -
Чи тля не їсть, чи кузька не куса?
Чи вдосталь для питва води тієї?
Коріння орхідей та цибулин
Водою поетичної криниці.
Пливуть й думки, немов утячий клин.
І всі вони лише про орхідеї -
Чи тля не їсть, чи кузька не куса?
Чи вдосталь для питва води тієї?
2015.02.01
08:10
коли закінчуються місця на кладовищах
люди починають втрачати пам'ять
старий ключник хреститься до крайнього склепу
а ворони переносять гнізда до лісу
тому ніхто не пам’ятає достеменно
як вирівнювали могили
хто корчував хрести
люди починають втрачати пам'ять
старий ключник хреститься до крайнього склепу
а ворони переносять гнізда до лісу
тому ніхто не пам’ятає достеменно
як вирівнювали могили
хто корчував хрести
2015.02.01
07:21
Невтомно Вас чекаю. Бог у справі.
Він мріє нами і возводить нас,
не виставляючи роботу напоказ,
хоч ми й поводимось, як динозаври.
Немудро навзаєм.
Я знаю Вас. По-своєму. По суті.
Не по очах, не по словеснім крамі
Він мріє нами і возводить нас,
не виставляючи роботу напоказ,
хоч ми й поводимось, як динозаври.
Немудро навзаєм.
Я знаю Вас. По-своєму. По суті.
Не по очах, не по словеснім крамі
2015.01.31
22:58
Обстрел... У блокпоста легли снаряды,
огнём и дымом белый свет затмив.
Насквозь изрешечён стоящий рядом
автобус, переполненный людьми.
Кто чудом выжил – выбивали окна,
шофёр ломал заклинившую дверь,
дрожали окровавленные стёкла,
огнём и дымом белый свет затмив.
Насквозь изрешечён стоящий рядом
автобус, переполненный людьми.
Кто чудом выжил – выбивали окна,
шофёр ломал заклинившую дверь,
дрожали окровавленные стёкла,
2015.01.31
22:39
Темним лісом, сумними ярами,
Від Волхвів перенесена в Храми,
Посивіла від смутку і болю,
Заблукала укрАїнська доля...
У віках одкровення шукала...
Від нещастя ти щастя чекала...
Вся заспівана до безголосся...
Від Волхвів перенесена в Храми,
Посивіла від смутку і болю,
Заблукала укрАїнська доля...
У віках одкровення шукала...
Від нещастя ти щастя чекала...
Вся заспівана до безголосся...
2015.01.31
22:21
Біси завжди пасують перед людськими химерами
всі любі привиди мусять ділитися диханням
Мистецтву життя ми навчаємось, ставши померлими
(легше почути істини, ставши тихими)
Складатись із зайвих або запасних частин
Пам"ятати усіх і тримати у шкірі о
всі любі привиди мусять ділитися диханням
Мистецтву життя ми навчаємось, ставши померлими
(легше почути істини, ставши тихими)
Складатись із зайвих або запасних частин
Пам"ятати усіх і тримати у шкірі о
2015.01.31
20:16
В багряний вересень дорогами війни
до наших хат, що згарищами тліли,
на танках, на гарбах, на скакунах зіпрілих,
з пустинь, степів, з-над Волги і Чуни -
нечувано, негадано з'явилися вони
і ми їх, як гостей, по звичаю зустріли.
І мітинги були, і ф
до наших хат, що згарищами тліли,
на танках, на гарбах, на скакунах зіпрілих,
з пустинь, степів, з-над Волги і Чуни -
нечувано, негадано з'явилися вони
і ми їх, як гостей, по звичаю зустріли.
І мітинги були, і ф
2015.01.31
19:46
Про зозулю, ластівок, отару,
солов’я за гаєм і кошару,
осокори, гори і калину
ми співаєм пісню "Черемшина".
Приспів:
В колориті тому потопаєм.
В буднях ми романтику шукаєм.
Наш народ співає –
солов’я за гаєм і кошару,
осокори, гори і калину
ми співаєм пісню "Черемшина".
Приспів:
В колориті тому потопаєм.
В буднях ми романтику шукаєм.
Наш народ співає –
2015.01.31
19:23
Земля забандажована снігами.
Плюється арта дробом канонад.
Як дівка - туга - руки вгору ламе,
сльозою б"є у місяця дукат.
І гне у три погибелі гілляки
ударна хвиля чорних заметіль.
і спогадаєш дім - не скипле заки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Плюється арта дробом канонад.
Як дівка - туга - руки вгору ламе,
сльозою б"є у місяця дукат.
І гне у три погибелі гілляки
ударна хвиля чорних заметіль.
і спогадаєш дім - не скипле заки
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2015.02.01
2015.01.31
2015.01.29
2015.01.28
2015.01.27
2015.01.25
2015.01.23
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники
Автори /
Борис Олійник (1937) /
Вірші
ПІСНЯ ПРО МАТІР
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям
літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
і стала замисленим полем,
На цілу планету,
на всі покоління й віки.
літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
і стала замисленим полем,
На цілу планету,
на всі покоління й віки.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Любов Бенедишин | 7 | Майстер-клас / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Редакція Майстерень | 6.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1301 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1301 seconds