ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2015.02.02 00:43
О Нотр Дам собор!.. Ты спишь и видишь сны...
И в витражах отсвет тоскующей луны
Фигуры прошлого творит за тенью тень...
Иди, встречай их, Эсмеральда! Скоро день...

И вновь- Поэт, Монах, Горбун- они твои...
И ты- как смерти зов, как поцелуй зме

Серго Сокольник
2015.02.01 23:13
Предисловие. Я верю. И так будет.

Угрюмо глядел Воронцовский дворец,
Как мы целовались с тобою,
Отмерив нам грустный свиданью конец
На башне курантовым боем...

Листвою осеннею парк шелестел

Галина Гнатюк
2015.02.01 19:03
Ще й зими не було - а весна що не день, то чутніша.
Ще й життя не було - а гляди, доростають сини...
І таке на душі - не сказати ні словом, ні віршем,
І таке між людьми - що, здається, не треба й війни.
Та не час нам, не час голосити до хрипу, до скон

Марта Январская
2015.02.01 18:29
что в имени чужом тебе отныне -
посеребренный пепел автострад
поедут люди и вослед за ними
с усилием начнется листопад

и выпрыгнуть бы да куда деваться
и твой попутчик как заведено
в пути не станет интересоваться

Іван Потьомкін
2015.02.01 18:18
Плачу... Не як поет ридма.
Слізьми сухими плачу
І в мареві немовби бачу
Супутників моїх незмінних на лижні.
Раз-по-раз оглядаються, питають:
«Невже отак ми швидко йшли, що вони відстали?
А, може, заблудилися в завії сніжній?»
Не заблудились ми –

Владислав Лоза
2015.02.01 15:44
Позирати в квадратне віконце і
не побачити диво із див,
щось плести і плести охоронцеві
про ідею, систему й мотив,

а в умі пориватися мічено
(хоч немає тремтіння колін)
за складські та службові приміщення

Домінік Арфіст
2015.02.01 15:15
за пустелею знов пустеля…
Бах не чує не бачить Стеллінг
злітна смуга через серця
світ – летовище без кінця
руки вмерзли у турнікети
декларації і анкети
том за томом… за шквалом шквал…
інтерлюдія… інтервал…

Микола Бояров
2015.02.01 08:34
Підживлюємо гуртом у теплиці
Коріння орхідей та цибулин
Водою поетичної криниці.
Пливуть й думки, немов утячий клин.

І всі вони лише про орхідеї -
Чи тля не їсть, чи кузька не куса?
Чи вдосталь для питва води тієї?

Віталій Ткачук
2015.02.01 08:10
коли закінчуються місця на кладовищах
люди починають втрачати пам'ять
старий ключник хреститься до крайнього склепу
а ворони переносять гнізда до лісу

тому ніхто не пам’ятає достеменно
як вирівнювали могили
хто корчував хрести

Маріанна Бек
2015.02.01 07:21
Невтомно Вас чекаю. Бог у справі.
Він мріє нами і возводить нас,
не виставляючи роботу напоказ,
хоч ми й поводимось, як динозаври.
Немудро навзаєм.

Я знаю Вас. По-своєму. По суті.
Не по очах, не по словеснім крамі

Володимир Маслов
2015.01.31 22:58
Обстрел... У блокпоста легли снаряды,
огнём и дымом белый свет затмив.
Насквозь изрешечён стоящий рядом
автобус, переполненный людьми.

Кто чудом выжил – выбивали окна,
шофёр ломал заклинившую дверь,
дрожали окровавленные стёкла,

Серго Сокольник
2015.01.31 22:39
Темним лісом, сумними ярами,
Від Волхвів перенесена в Храми,
Посивіла від смутку і болю,
Заблукала укрАїнська доля...

У віках одкровення шукала...
Від нещастя ти щастя чекала...
Вся заспівана до безголосся...

Ядвіга Верес
2015.01.31 22:21
Біси завжди пасують перед людськими химерами
всі любі привиди мусять ділитися диханням
Мистецтву життя ми навчаємось, ставши померлими
(легше почути істини, ставши тихими)

Складатись із зайвих або запасних частин
Пам"ятати усіх і тримати у шкірі о

Іван Потьомкін
2015.01.31 20:16
В багряний вересень дорогами війни
до наших хат, що згарищами тліли,
на танках, на гарбах, на скакунах зіпрілих,
з пустинь, степів, з-над Волги і Чуни -
нечувано, негадано з'явилися вони
і ми їх, як гостей, по звичаю зустріли.

І мітинги були, і ф

Віктор Ох
2015.01.31 19:46
Про зозулю, ластівок, отару,
солов’я за гаєм і кошару,
осокори, гори і калину
ми співаєм пісню "Черемшина".
Приспів:
В колориті тому потопаєм.
В буднях ми романтику шукаєм.
Наш народ співає –

Роксолана Вірлан
2015.01.31 19:23
Земля забандажована снігами.
Плюється арта дробом канонад.
Як дівка - туга - руки вгору ламе,
сльозою б"є у місяця дукат.

І гне у три погибелі гілляки
ударна хвиля чорних заметіль.
і спогадаєш дім - не скипле заки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

пан володимир пан
2015.02.01

Нємцев Ростислав Нємцев Ростислав
2015.01.31

Наташа Радей
2015.01.29

Омелян Курта
2015.01.28

Николай Мурашов док
2015.01.27

Соломія Полонська
2015.01.25

Мерида Охара
2015.01.23






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Олійник (1937) / Вірші

 ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям
        літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
        послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
        як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
        і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
        сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
        онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
        де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
        А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
        Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
        у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
        всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
        і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
        не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
        нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
        усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
        Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
        красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
        і стала замисленим полем,
На цілу планету,
        на всі покоління й віки.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Любов Бенедишин 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-07-08 11:16:37
Переглядів сторінки твору 56240
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.073 / 6.75  (5.061 / 5.78)
* Рейтинг "Майстерень" 5.848 / 6.5  (5.036 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:29:12 ]
Кожного разу, коли чую цю пісню у виконанні Таїсії Повалій (акапельно), по моєму обличчю течуть сльози. А коли почула її вперше, не знала хто автор. Але дуже-дуже захотілось дізнатися. Так я знайшла стежину в творчий світ (радше - Всесвіт) Бориса Олійника. Як на мене "Пісня про матір" - твір геніальний "на цілу планету, на всі покоління й віки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:38:32 ]
Так, це геніальний вірш і геніальна пісня. А я цей вірш розказувала на вибір на екзамені по укр.літ-рі в 11му класі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 16:58:48 ]
Тепер ти мої думки читаєш!:) Учиться напам"ять аж бігом кожним учнем! А як емоційно написаний! Я його читала на шкільному вечері. Ось.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:00:09 ]
Учеться.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:03:44 ]
учЕться? та нє... учиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-08 17:11:00 ]
Обережно , то міна.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-09-08 16:48:22 ]
ой, не я буду, якщо не похвалюся, що дуже люблю творчість Бориса Олійника і що ми з ним земляки)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-12-15 13:46:03 ]
Оце тут добре слухати цю Пісню:
http://www.youtube.com/watch?v=HyglVUGhNQo


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2012-11-01 11:17:41 ]
А я все чекаю, коли Борис Ілліч
виправить "Вона посміхнулась" на "Вона усміхнулась".
"посміхнулась/усміхнулась" - пароніми!
А може, допоможуть редактори?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Январская (Л.П./М.К.) [ 2012-11-01 12:58:07 ]
Посеяла людям годочки
-года свои житом,
Убрала планету,
укрыла тропинки травой,
Детей научила,
на свете как с правдою жить им,
Вздохнула легонько –
и в небо пошла на покой.

- Куда же вы, мама?! –
взволновано кинулись дети.
- Куда вы, бабуля? –
внучата бегут до ворот.
- Да я недалёко…
где солнышко в дрёме не светит.
Мне время в дорогу…
а вам – подрастать без забот.

- Да как же без вас мы?..
да что вы надумали, мама?
- А кто же, бабуля,
нам будет помощницей в снах?
- А я оставляю
вам радуги все с журавлями,
И росы на травах,
и золото на колосках.

- Не надо нам радуг,
не надо богатства и злата,
Лишь только бы ждали
всегда вы нас возле ворот.
Мы справимся сами
со всей вашей вечной работой, -
Останьтесь же, мама,
останьтесь на век! - ни на год.

Она улыбнулась,
седою красавицей-долей,
Взмахнула рукою –
взлетели края рушника.
«Счастливыми будьте!» -
и стала задумчивым полем
Размером с планету,
и памятью нам на века.


23.02.2012