ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.13
13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
2025.11.13
08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
2025.11.12
21:52
Перший сніг
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
2025.11.12
20:09
Ти без довгих прощань застрибнула в останній вагон,
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
2025.11.12
18:20
Все карр та карр - пісні старої тітоньки.
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?
І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?
І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,
2025.11.12
10:31
Підійди сюди тихенько
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
2025.11.12
08:53
Пам'яті сестри
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
2025.11.11
23:09
Накуй зозуленько роки ті
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
2025.11.11
22:06
Осінь - час збирати каміння,
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
2025.11.11
19:39
Цей нестямний час
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час 4x
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час 4x
2025.11.11
19:33
Бабине літо пішло по-англійськи —
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
2025.11.11
18:09
Знов клята меланхолія крадеться,
Мене всього зміїно обпліта --
Немов на мури власної фортеці
Повзе гидка безбожна чорнота.
І без драбин залазить у шпарини,
Просочується в пори тіла скрізь.
Здається, що душа ось-ось порине
Мене всього зміїно обпліта --
Немов на мури власної фортеці
Повзе гидка безбожна чорнота.
І без драбин залазить у шпарини,
Просочується в пори тіла скрізь.
Здається, що душа ось-ось порине
2025.11.11
18:05
До вчительки питання має Таня:
- Скажіть, для чого в кенгуру кишеня?
Хитрує вчителька, їй трохи дивно:
- А врешті ти як думаєш, дитино?
Не знає, що сказати їй маленька:
- Якщо, напевно, буде небезпека,
Коли страшне щось може часом статись,-
В кише
- Скажіть, для чого в кенгуру кишеня?
Хитрує вчителька, їй трохи дивно:
- А врешті ти як думаєш, дитино?
Не знає, що сказати їй маленька:
- Якщо, напевно, буде небезпека,
Коли страшне щось може часом статись,-
В кише
2025.11.11
16:24
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді хтось прошептав парадоксальне:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді хтось прошептав парадоксальне:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
2025.11.11
10:20
Сколобочився під ранок
Обстріл знову… страхи… жуть
По-звірячому, неждано
Хто б мичав, сучари суть…
То про братство, то про дружбу
То про вічную любов
Схаменися, сучо… нужбо
Без ніяких там умов…
Обстріл знову… страхи… жуть
По-звірячому, неждано
Хто б мичав, сучари суть…
То про братство, то про дружбу
То про вічную любов
Схаменися, сучо… нужбо
Без ніяких там умов…
2025.11.11
10:11
Жовтневі сонячні ванни
приймає, радіючи, листя.
Це осені притаманно,
якщо подивитись зблизька
в її золотаві очі,
у їх глибину бурштинну,
там скрите тепло пророчить
природньо назрілі зміни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...приймає, радіючи, листя.
Це осені притаманно,
якщо подивитись зблизька
в її золотаві очі,
у їх глибину бурштинну,
там скрите тепло пророчить
природньо назрілі зміни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Вірші
вapiації, с-moll
небес відбиток надтонкий
сміттєві шелесткі кульки
лиш інде зеленіють в урнах
чуттів дурня літературна
& безпонтові цигарки
роки сумлінь дають себе взнаки
катма чекань. стемніли струни
знекровлений такий ноктюрн
крізь порох електрично золотий
гортаючи ламкі листки
очам незримих партитур
(andante)
де марноти фанфари & вінки
у маскарадній веремії
де кожен інший радо мліє
снують слова, розлогі & цупкі
із точністю до навпаки
захоплення & занеміння
що їх вчорашній день спожив
най сміх росте в долині снів
як переплутано часи
та невідома жодна дія
щось мабуть знав, когось любив я
чи забував, чи там просив
безплідна кволість над усім
із нахилом до божевілля
коли холодні хмари тліють
у плині грізнім & пустім
страхи являються з-за стін
о пілігриме, йми терпіння
у храмі хламу & каміння
шукаючи оте, що мав знайти
відлуння від луни & тінь від тіні
(alegretto)
мрій поетична привсякденність
буденно тиснучи на жалість
у заповітнім серіалі
сенсацій жодних апріорі
вигадувач фантасмагорій
кляни метафізичне щастя
із примхами сполук таємних
всенедовершені завчасно
обертони́ & рудименти
гармоній у коштовнім леті
валькірії & оберони
кульмінаційно безсоромні
в пазлованій & фрагментарній
всеневимовності прекрасній
мигти собі магічна марність
у мареві інтоксикацій
принцеси капосні коханці
у декадансі милосердя
на крилах пафосних істерик
твій світ над ними теж простертий
для них він теж до біса гарний
(adagio)
салютуючи самоті
на планеті, де різні предмети
оминають речі прості
звично мовлять давайте дві
обираючи кожну мить
все на користь життя проти смерті
без вагомого змісту змін
гіркуваті есенції мли
апатично лоскочуть нерви
розчиняють світлини лиць
& спотворений спогад про них
піромани в тісному підвалі
вимагають масної пожертви
від журних емпіричних реалій
зачорніння несхибно триває
вимикаючи прохідні
на все добре, віднайдений раю
на дворі зачарована ніч
мовчазні тротуари просторі
& засунуто штори
ТВОЇ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
вapiації, с-moll
небес відбиток надтонкий
сміттєві шелесткі кульки
лиш інде зеленіють в урнах
чуттів дурня літературна
& безпонтові цигарки
роки сумлінь дають себе взнаки
катма чекань. стемніли струни
знекровлений такий ноктюрн
крізь порох електрично золотий
гортаючи ламкі листки
очам незримих партитур
(andante)
де марноти фанфари & вінки
у маскарадній веремії
де кожен інший радо мліє
снують слова, розлогі & цупкі
із точністю до навпаки
захоплення & занеміння
що їх вчорашній день спожив
най сміх росте в долині снів
як переплутано часи
та невідома жодна дія
щось мабуть знав, когось любив я
чи забував, чи там просив
безплідна кволість над усім
із нахилом до божевілля
коли холодні хмари тліють
у плині грізнім & пустім
страхи являються з-за стін
о пілігриме, йми терпіння
у храмі хламу & каміння
шукаючи оте, що мав знайти
відлуння від луни & тінь від тіні
(alegretto)
мрій поетична привсякденність
буденно тиснучи на жалість
у заповітнім серіалі
сенсацій жодних апріорі
вигадувач фантасмагорій
кляни метафізичне щастя
із примхами сполук таємних
всенедовершені завчасно
обертони́ & рудименти
гармоній у коштовнім леті
валькірії & оберони
кульмінаційно безсоромні
в пазлованій & фрагментарній
всеневимовності прекрасній
мигти собі магічна марність
у мареві інтоксикацій
принцеси капосні коханці
у декадансі милосердя
на крилах пафосних істерик
твій світ над ними теж простертий
для них він теж до біса гарний
(adagio)
салютуючи самоті
на планеті, де різні предмети
оминають речі прості
звично мовлять давайте дві
обираючи кожну мить
все на користь життя проти смерті
без вагомого змісту змін
гіркуваті есенції мли
апатично лоскочуть нерви
розчиняють світлини лиць
& спотворений спогад про них
піромани в тісному підвалі
вимагають масної пожертви
від журних емпіричних реалій
зачорніння несхибно триває
вимикаючи прохідні
на все добре, віднайдений раю
на дворі зачарована ніч
мовчазні тротуари просторі
& засунуто штори
ТВОЇ
2013
_________________________________________________
Art : Caspar David Friedrich : 1810
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1214 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1214 seconds