ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.31
18:40
Зажурилась Україна, не зна, як тут діять:
Розвелися, немов миші, невтомні злодії.
Хтось воює, захищає здобуту свободу,
А злодії-казнокради крадуть де завгодно.
Хтось у шанцях потерпає і хука на руки,
А злодії в кабінетах бізнес хвацько луплять…
Зажу
Розвелися, немов миші, невтомні злодії.
Хтось воює, захищає здобуту свободу,
А злодії-казнокради крадуть де завгодно.
Хтось у шанцях потерпає і хука на руки,
А злодії в кабінетах бізнес хвацько луплять…
Зажу
2025.12.31
18:35
Зажурилась Україна, не зна, як тут діять:
Розвелися, немов миші, невтомні злодії.
Хтось воює, захищає здобуту свободу,
А злодії-казнокради крадуть де завгодно.
Хтось у шанцях потерпає і хука на руки,
А злодії в кабінетах бізнес хвацько луплять…
За
Розвелися, немов миші, невтомні злодії.
Хтось воює, захищає здобуту свободу,
А злодії-казнокради крадуть де завгодно.
Хтось у шанцях потерпає і хука на руки,
А злодії в кабінетах бізнес хвацько луплять…
За
2025.12.31
18:05
роздум)
Демократія вмирає в темряві,
коли людство живе в брехні,
коли істини втрачені терміни
коли слабне народу гнів.
Ось наразі, як приклад, зі Штатами:
проковтнув той народ брехню,
Демократія вмирає в темряві,
коли людство живе в брехні,
коли істини втрачені терміни
коли слабне народу гнів.
Ось наразі, як приклад, зі Штатами:
проковтнув той народ брехню,
2025.12.31
16:42
Ми таки дочекалися –
Сама Вічність прийшла до нас
Прийшла старою жебрачкою
У лахмітті дірявому
(Колись оздобленому)
З ясеневою патерицею.
А ми все виглядаємо
Цього дня похмурого,
Сама Вічність прийшла до нас
Прийшла старою жебрачкою
У лахмітті дірявому
(Колись оздобленому)
З ясеневою патерицею.
А ми все виглядаємо
Цього дня похмурого,
2025.12.31
14:31
Хоч Вчора давно проминуло
хоч Завтра в мріях як дитина спить
сьогодні спершись на дитини кулак
читаю все те що мене болить
А має що боліти мене Нині
віра надія і всесильна любов
в старому році пишуть Україні
хоч Завтра в мріях як дитина спить
сьогодні спершись на дитини кулак
читаю все те що мене болить
А має що боліти мене Нині
віра надія і всесильна любов
в старому році пишуть Україні
2025.12.31
14:08
Тут короткий вступ в теорію із зазначенням структур основних частин, відтак ряд початкових пояснень з посиланням на вже опубліковані на наукових сайтах і просто в інтернеті більш докладні документи.
Частина І Монографії
_______________________________
2025.12.31
11:55
Для грішників - пошана й привілеї,
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?
Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?
Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?
2025.12.31
11:48
Безконечно гудуть ваговози
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.
Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.
Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную
2025.12.31
10:51
Що мене тримає на цім світі?
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.
Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.
Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю
2025.12.31
05:51
Не всі поети
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.
Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.
Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,
2025.12.30
22:09
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...
2025.12.30
21:55
Зима притихла, у якійсь мовчанці.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?
Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?
Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.
2025.12.30
21:21
Якби ти був птахом жив у висоті
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час
О гірська весна кохання
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час
О гірська весна кохання
2025.12.30
15:56
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
2025.12.30
13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
2025.12.30
07:48
Антитеза
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Вірші
вapiації, с-moll
небес відбиток надтонкий
сміттєві шелесткі кульки
лиш інде зеленіють в урнах
чуттів дурня літературна
& безпонтові цигарки
роки сумлінь дають себе взнаки
катма чекань. стемніли струни
знекровлений такий ноктюрн
крізь порох електрично золотий
гортаючи ламкі листки
очам незримих партитур
(andante)
де марноти фанфари & вінки
у маскарадній веремії
де кожен інший радо мліє
снують слова, розлогі & цупкі
із точністю до навпаки
захоплення & занеміння
що їх вчорашній день спожив
най сміх росте в долині снів
як переплутано часи
та невідома жодна дія
щось мабуть знав, когось любив я
чи забував, чи там просив
безплідна кволість над усім
із нахилом до божевілля
коли холодні хмари тліють
у плині грізнім & пустім
страхи являються з-за стін
о пілігриме, йми терпіння
у храмі хламу & каміння
шукаючи оте, що мав знайти
відлуння від луни & тінь від тіні
(alegretto)
мрій поетична привсякденність
буденно тиснучи на жалість
у заповітнім серіалі
сенсацій жодних апріорі
вигадувач фантасмагорій
кляни метафізичне щастя
із примхами сполук таємних
всенедовершені завчасно
обертони́ & рудименти
гармоній у коштовнім леті
валькірії & оберони
кульмінаційно безсоромні
в пазлованій & фрагментарній
всеневимовності прекрасній
мигти собі магічна марність
у мареві інтоксикацій
принцеси капосні коханці
у декадансі милосердя
на крилах пафосних істерик
твій світ над ними теж простертий
для них він теж до біса гарний
(adagio)
салютуючи самоті
на планеті, де різні предмети
оминають речі прості
звично мовлять давайте дві
обираючи кожну мить
все на користь життя проти смерті
без вагомого змісту змін
гіркуваті есенції мли
апатично лоскочуть нерви
розчиняють світлини лиць
& спотворений спогад про них
піромани в тісному підвалі
вимагають масної пожертви
від журних емпіричних реалій
зачорніння несхибно триває
вимикаючи прохідні
на все добре, віднайдений раю
на дворі зачарована ніч
мовчазні тротуари просторі
& засунуто штори
ТВОЇ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
вapiації, с-moll
небес відбиток надтонкий
сміттєві шелесткі кульки
лиш інде зеленіють в урнах
чуттів дурня літературна
& безпонтові цигарки
роки сумлінь дають себе взнаки
катма чекань. стемніли струни
знекровлений такий ноктюрн
крізь порох електрично золотий
гортаючи ламкі листки
очам незримих партитур
(andante)
де марноти фанфари & вінки
у маскарадній веремії
де кожен інший радо мліє
снують слова, розлогі & цупкі
із точністю до навпаки
захоплення & занеміння
що їх вчорашній день спожив
най сміх росте в долині снів
як переплутано часи
та невідома жодна дія
щось мабуть знав, когось любив я
чи забував, чи там просив
безплідна кволість над усім
із нахилом до божевілля
коли холодні хмари тліють
у плині грізнім & пустім
страхи являються з-за стін
о пілігриме, йми терпіння
у храмі хламу & каміння
шукаючи оте, що мав знайти
відлуння від луни & тінь від тіні
(alegretto)
мрій поетична привсякденність
буденно тиснучи на жалість
у заповітнім серіалі
сенсацій жодних апріорі
вигадувач фантасмагорій
кляни метафізичне щастя
із примхами сполук таємних
всенедовершені завчасно
обертони́ & рудименти
гармоній у коштовнім леті
валькірії & оберони
кульмінаційно безсоромні
в пазлованій & фрагментарній
всеневимовності прекрасній
мигти собі магічна марність
у мареві інтоксикацій
принцеси капосні коханці
у декадансі милосердя
на крилах пафосних істерик
твій світ над ними теж простертий
для них він теж до біса гарний
(adagio)
салютуючи самоті
на планеті, де різні предмети
оминають речі прості
звично мовлять давайте дві
обираючи кожну мить
все на користь життя проти смерті
без вагомого змісту змін
гіркуваті есенції мли
апатично лоскочуть нерви
розчиняють світлини лиць
& спотворений спогад про них
піромани в тісному підвалі
вимагають масної пожертви
від журних емпіричних реалій
зачорніння несхибно триває
вимикаючи прохідні
на все добре, віднайдений раю
на дворі зачарована ніч
мовчазні тротуари просторі
& засунуто штори
ТВОЇ
2013
_________________________________________________
Art : Caspar David Friedrich : 1810
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1056 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1056 seconds