Хто там підсів до вікна на зеленім стулі?
В одіжі неохайний, у голові – сажа.
Вічі цвіту навиліт кулі
готові до вражінь і змін у самім пейзажі.

Всюди – жертви барометра. І ніякого залпу,
царства самі розпались, вилиняло червоне.
Ми всі тепер за кордоном, і якщо завтра
війна, я куплю безкозирку, бо пілотка утоне.

Ми певні, що ми на півночі. Китиці горобини
опромінять наличник осиротілій дачі.
І най ви – тричі Гирей, а лице рабині,
крити їх беручись, иншим чином не вбачиш.

І заходилось накрапувати, буцім природа мозок
хоче остерігти в чімсь; але, щоб не дати маху,
шепче місцевим наріччям. А як перейде на Морзе,
хто оте розшифрує, крім шиферини даху?




------------------------------

И. Бродский

В разгар холодной войны

Кто там сидит у окна на зеленом стуле?
Платье его в беспорядке, и в мыслях - сажа.
В глазах цвета бесцельной пули -
готовность к любой перемене в судьбе пейзажа.

Всюду - жертвы барометра. Не дожидаясь залпа,
царства рушатся сами, красное на исходе.
Мы все теперь за границей, и если завтра
война, я куплю бескозырку, чтоб не служить в пехоте.

Мы знаем, что мы на севере. За полночь гроздь рябины
озаряет наличник осиротевшей дачи.
И пусть вы - трижды Гирей, но лицо рабыни,
взявшись ее покрыть, не разглядеть иначе.

И постоянно накрапывает, точно природа мозгу
хочет что-то сообщить; но, чтоб не портить крови,
шепчет на местном наречьи. А ежели это - Морзе,
кто его расшифрует, если не шифер кровли?

(1994)