ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Шоха (1947) / Вірші / БЛИЗЬКЕ НА ЗНАЙОМИЙ МОТИВ

 В’язень

Політв’язням совісті на околицях Русі.

О.Пушкін

Сиджу у темниці тісній і сирій.
За ґратами – воля. Орел молодий –
Мій вірний товариш махає крилом
І їжу криваву клює під вікном.

Клює тай киває мені у вікно,
Неначе зі мною задумав одно.
І зве мене поглядом, криком своїм,
І мовити хоче:« Летімо, летім…

Ми вільні, мій брате, пора вже, пора.
Он глянь, за горою біліє гора,
А ген, у імлі за морями - моря,
Де вільно гуляють лиш вітер та я.


            І сучасною мовою
Конаю в Сибірі за правду і гріх
заручником віри – один за усіх.
За волю у світі, за плем’я моє
орел двоголовий у тім’я клює.

Клює тай спочине – мурує вікно
і наче пакує мене заодно
з моєю країною у каземат
великий сусіда по імені - кат.

Одумайся, кате, пора вже, пора.
Нас вдома чекають і гори, й моря,
де воля гартує поета перо,
де сивіє нині мій синій Дніпро.

      05.2018

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-05-24 07:25:54
Переглядів сторінки твору 7137
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.302 / 5.56)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.648 / 5.91)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.898
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2024.04.24 05:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-24 08:11:05 ]
Оригінально і актуально. Товариша по духу важко не помітити. Маються на увазі не тільки Олександр Сергійович. Але мабуть, що й Пушкін не допоможе визволити таких як Сеньцов, чи Кольченко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-05-24 08:21:46 ]
Еге ж. Якийсь Пушкін комусь на часі. А Ви спробуйте підключити Лермонтового Байрона:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-05-24 08:27:45 ]
Можна включати в шкільну програму...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-05-24 21:36:35 ]
Вам видніше... Після реформи буде довга черга)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-24 16:06:18 ]
якщо абстрагуватися від контекстів
які накидуються просто звідусіль й зусібіч
або - не подумайте, що я щось там-раптом-якось

мене по життю цікавить романтизм, направді
і оцей образ орла, якого вигодували в неволі
все ж вартувало донести якомога ретельніш
нмсд

звісно, всі мабуть знають той оригінал
і перекладач якби трохи спекулює на цім
але це не зовсім добре так

із усіма належностями, Ігорю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-05-24 21:51:01 ]
У Пушкіна орел вигодуваний на волі. Куди вже ретельніше і романтичніше? А от двоголовий, як антитеза, зміщує акценти і вони очевидні без оригіналу.
Дякую, що не «заходите»)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-25 07:28:26 ]
якщо рядок оригінального вірша
’Вскормленный в неволе орел молодой’
Ви розумієте саме як характеристику орла, який вигодуваний на волі
то мабуть Ви просто не розумієте російської, Ігорю

хоч я так собі міркую, що Ви типу глумитеся, чи там, тролите
невідомо кого

а щодо заходжень чи не заходжень - тут все просто
є можливість зайти, то можна і зайти
при нагоді



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 16:16:19 ]
... а таки кажіть! - пане Ігор!.. і СонцеМісяцю... я би казав - недобираючи слів...
мені то-що... вже інколи (все частіше і частіше)... "з голою ду... коли штанів таки ненадіваю" то кажу... зараз - прямо: всрався я на пушкіна!.. а особливо - на російського інтелігента... що в нього:"орел молодой"...

вибачайте-невибачайте... мене не буде - Україна залишиться!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-26 18:54:45 ]
чесно кажучи, не збагнув, якого милого Ви мене тут замісили у свої сральні контексти


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 19:51:45 ]
... у СонцеМісяця... російсько-інтелігенська?.. тоді її...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-26 19:58:37 ]
і де ж у Сонця Місяця ’російська’, цікаво?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-26 19:59:47 ]
і з яких пір, цікаво, на сайті переслідують ’російську’? що це за новини такі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-26 20:01:50 ]
хотілося б почути якусь реакцію Адміністрації Майстерень, мабуть


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 20:05:22 ]
... зрештою - простіше буде вибачитись : СонцеМісяцю - ВИБАЧАЮСЬ!!! рахуйте ці мої претензії анульованими...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-26 20:08:46 ]
та бо це дуже дивні якісь направду претензії,

та гаразд, проїхали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-05-25 21:57:36 ]
Ви сьогодні «зійшли» не в тому гуморі, що завжди, а псевдонім зобов’язує.)))
Я не погоджуюсь з Пушкіним, що вигодуваний а неволі, буде кликати на волю, тому й не публікую оригінал. Крім того - задум зовсім інший і боюсь, що Ви теж дечого не розумієте сучасною українською мовою.
Вдячний Вам за небайдужість. Прошу пробачити, якщо мій жарт виявився невдалим. Я нікого не тролю. Заходьте спокійно:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-24 22:59:30 ]
Пане Ігорю, я знаю, що маю мало досвіду, щоб давати вам поради, чи хоч би висловлювати побажання. Але такий потужний твір, мені здається, треба підсилити в останній строфі – Я ж вирвусь додому або Я лину додому, чи щось таке. Та то може тільки мені так. Та й взагалі, задум автора завжди священний.
Твір приєднує до себе


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-05-25 22:00:59 ]
Я подумаю над Вашою пропозицією. Справді, потрібно акцентуватти не на одному ув’язненому журналістові, а говорити про всіх полонених самодержавної Росії.
Дякую, що прийняли близько до серця.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 15:10:42 ]
... перший москаль - довбе печінку... останній москаль - довбе печінку... печінки завжди знайдуться для московського здохляка... сам пушкін стоїть - досі - перед тою дилемою... летіти-б уже... жаль печіночку покинути - бо тож така велич...
дивлюсь як - інколи - справді поважні "москалі"... наче... "Сахаро..."м посипані... вже й розуміють - але ж то великий пу... шкін! сказав... от і закінчується на пу... шкіні всякий російський інтелігент ... пушкін не полетів - куди вже їм? та з пу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 05:58:39 ]
... термін неволя в понятті аналогії... свідомість невільник аналогії.. гублячи всяку заперечність чомусь переходить у реальність... наче... вязневі сибіру... зрештою: щось таке - як-то натягати батькові штани лежачи на спині-на перині... з хворобою паркінсона надодачу: мозок-душу-совість непускає... добре ж знає - що краще пристрелили б...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-05-26 07:05:12 ]
Не зрозумів про батькові штани, а з хворобою Паркінсона сьогодні сидять у кремлі.
Аналогія - в абсурдності дійсного.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 10:18:44 ]
...є такий ефект при паркінснона... як спиш на спині - годі повернутись -тому мені сняться ті штани... а далі пішло мені на тотожність - ідентичність...як виявляється аналоговість ... а світовий процес - по першому колу - має ж бути нетотожним-неідентичним-безаналоговим... а як сказати ствердно - без беза... без не... не-не - по колу - ...
вибачте - будь-ласка...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 12:12:53 ]
... взявся перечитати ту мить Пушкіна... Варто росіянам перечитати... актуальний... вже давно актуальний текст... аж вже загубився первинний зміст:
"Как будто со мною задумал одно;
Зовет меня взглядом и криком своим
И вымолвить хочет: «Давай улетим!

Мы вольные птицы; пора, брат, пора!"
...бо ніяк не вп'ється кров'ю той "Мой грустный товарищ, махая крылом,
Кровавую пищу клюет под окном"... кагебіст-комуніст... а - я казав: шовініст... таки Пушкін...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 12:24:36 ]
... москаль з москалем від москаля - ля! ля!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 15:20:58 ]
... українцеві треба відступитись... кров'ю-печінками-грошима-продажними-душами... МОСКАЛЯ НЕ ЗНАЮ - ХАЙ ТОЙ МОСКАЛЬ І НАЙБІЛЬШИЙ В СВІТІ ПУШКІН... всрався на нього! ДБАЮ ПРО РАКЕТИ-БОМБИ... та за ВПЕРТИХ УКРАЇНСЬКИХ ВОЇНІВ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-26 21:49:05 ]
Вибачте, але Ваш твір не відпускає і змаушує думати і не стояти осторонь:
…Де сили дає вічно сивий Дніпро
І воля гартує поета перо,
Там гори волають і просять моря:
- Ти нас не віддай на поталу царям!….