ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лесь Українець
2019.03.26 10:30
Ой не в грошах щастя,
Та тяжко без них.
Не лягає карта,
Ні в будень, ні на вихідних.

"Оце так ледащо!" -
Не похвалять люди.
"Руки тобі нащо?

Лесь Українець
2019.03.26 10:28
Доле бурлацька,
Талане худий,
Не коси зненацька
Явір* молодий.

Не рубай, сокиро,
Дерево живе,
Хай воно розкине

Світлана Майя Залізняк
2019.03.26 10:16
Розлад особистості: полум'я і лід.
Наближайся, грійся... таці - на шматочки.
Хочеш бути вище, а не зроду під...
По-англійськи втеча, у стосунках - точка.

"...я тебе зондую... найсильніша ти!
Де таку наснагу віднайду, о Майє?..".

Іван Потьомкін
2019.03.26 09:57
Таану хітін вегода бісеорін Хто про Хому, а він про Ярему. Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи. Таану - ми твердимо Хітін - пшениця Вегода - а він доводить Сеорін - ячмінь

Любов Бенедишин
2019.03.26 09:11
Листівки, пазлики, картинки,
спогАдки, домисли, слова…
З надії здмухую пилинки
і прислухАюся: жива?...

03.2019

Олександр Сушко
2019.03.26 06:11
Сизифові гора упала з пліч,
Вилазять з нір зацьковані таланти.
Почвара почалапала у ніч,
Не будемо за нею жалкувати.

Тепер варю з бельмесами віршець,
Несуть колеги похвалу-приправу.
А критика нехай ухопить грець

Ярослав Чорногуз
2019.03.25 23:20
Не сумуй, моя кохана,
Днів печальних не лічи.
Ще твоя сердечна рана
Тихо заживе вночі.

Йде по струнах душ гліссандо,
Знову разом квіти ці –
Оксамитова троянда

Юрій Сидорів
2019.03.25 21:06
Голубить повітряна свита,
Чарує місцеве тепло,
І зелень росте соковита.
Нехай би так само й було:

Не тільки сьогодні чи завтра,
А вічно - без шоків і змін.
Горіла би сонячна ватра

Світлана Майя Залізняк
2019.03.25 10:38
Гадання на кавовій гущі
осилила - знаю, що нині.
Пручається-коле минуще.
У кошику зайчики, свині,

виблискує мідь... порцеляна...
Так затишно мило і любо!
Цілують іуди... уляни...

Галина Михайлик
2019.03.25 10:19
У час весняних рівнодень
Лунає світом «Дзень-дзелень!» -
Поезії всесвітній день
І уродини у Поета!

- Між днями бузьків і Галин
Він серед нас такий один! -
у сяйві сонячних краплин

Олександр Сушко
2019.03.25 09:29
Час іти, відкрилася тюрма,
Змив з душі брудні шматочки піни.
Тут мого нічого вже нема,
Все віддав, що мав, нарешті вільний.

Діти - врозтіч, внуки - хто куди,
Висипав дружини прах у море.
Власний гроб пропив, вінки, сатин,

Ольга Паучек
2019.03.25 08:45
Дощ розписав на срібні смужки світ,
Упало небо в хмари... соковиті...
Забувши свій міжзоряний політ,
Душа блукає, смутком оповита.

Вона шукає: світла і тепла,
Яскавих вражень, щастя і... любові,
Правдивості, натхненного добра

Світлана Майя Залізняк
2019.03.25 02:06
Я не вельми жалкую, що залишаю сайт. У моєму віці і статусі перебувати тут можна лише за умови підтримки адміністрації.

Коли я у 2009 році прийшла на майстерні, мені зауважували, я дослухалася, зростав коефіцієнт прозорості.
Мені дали статус майстра

Ярослав Чорногуз
2019.03.25 01:03
Ми ледь зустрілися, і ти пішла –
Хворіють рідні – біль сіпнув за очі.
Боги дозовано дали тепла,
Чи наших зустрічей вони не хочуть?

Чи хочуть, щоб ми друзями були?
Ми ними й так уже віддавна стали.
Та більше не ходжу, на долю злий,

Віктор Кучерук
2019.03.25 00:17
Тремтять зіщулені дерева
Іще в притишених садах,
А вже кохання березневе
Проторувало в душу шлях.
І так уміло розбудило
Поснулі міцно почуття,
Що побіліли почорнілі
Убогі залишки життя.

Олександр Сушко
2019.03.24 22:04
Собачий хвіст заважав зосередитися. Веселий песик Шобтиздох віддано дивився мені у вічі, очікуючи аби я його погладив, і вихляв обреп’яченим вертуном як пропелером. На носі сидів кліщ завбільшки з ніготь і безплатно ссав кров з мого гавкуна. Як тут мож
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17

Ірина Мучичка
2019.03.15

П'єро Місячний
2019.03.10

Єлена Дорофієвська
2019.03.10

Сергій Єрьоменко
2019.03.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Пробач
Пробач, йому, Господи! Сили нема
дивитись, як ірод боїться
потрапити в пекло вогню, не дарма
вночі бачить очі провидця.
Ти вибач за мене, на жаль, не така
свята, милосердна, безгрішна.
Ще й досі пече печія та гірка
у горлі моїм і зловтішно
на серці порою. Розплата гряде
за відчай. Про що я, Всевишній?
Розтерзану душу? Вже листя руде
зітліло, а спогад колишній
сполоханим птахом у сивій журбі,
що втратив і небо, і крила.
Якби ж я пробачила, Боже, собі,
можливо, його теж простила.
Даруй йому, Отче, за ті помилки,
що кров’ю, сльозами не змити!
Я вибачила б, заржавіли голки -
якби ж то змогла із цим жити.
2019р





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-03-13 10:14:51
Переглядів сторінки твору 142
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.993 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.053 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.25 12:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-03-13 13:06:55 ]
Дуже особистий вірш, написаний із великим почуттям. Якщо у когось немає справжнього каяття, а тільки-- страх покарання, то він, мабуть, і до прощенння не готовий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-13 19:39:16 ]
Дякую, Вікторіє! Так, правда треба прощати, але інколи це не можливо доти, доки сама себе не пробачиш. Мені важко пояснити. Щастя Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-13 13:59:56 ]
Вірш настільки приголомшливий, пронизливий, що складно навіть коментувати, тим паче пхатись із порадами чи заувагами.

Та все ж, наважусь. Бо знаю, що сприймеш як належить, Тетяно.

Отже, отут замислилась:

Ти вибач за мене, на жаль, не така -
свята, милосердна, безгрішна.

Оскільки перед цими рядками про ірода,
то виникає запитання логічне - не така як ірод?
тоді чому "Ти вибач"? Тим паче оскільки після не "така" тире - це сприймається як пояснення яка насправді - свята, милосердна, безгрішна.

Словом, незрозуміло.

А от вкінці після "голки" проситься тире.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-13 19:49:53 ]
Так, Любове, я тебе зрозуміла. Коли пишеш то все здається зрозуміло, а зараз дійсно виходить, що я - свята, хоча я мала на увазі протилежне! Дякую, дорога, за допомогу, уважність. Буду думати, як виправити. На все добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-13 20:01:28 ]
Чи достатньо, Любове, прибрати тире, чи змінити на,
"Ти вибач за мене, бо я не така
Свята, милосердна, безгрішна."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-03-13 16:42:09 ]
А чому Ірод з маленької букви? Якщо з маленької, то це вже не біблійний Ірод, а просто якийсь капосний грішник. Образливо якось звучить, як лайка. Пишіть з великої аби не було різночитань.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-13 19:53:06 ]
Олександре, ірод з маленької букви тому, що це не біблійний персонаж. Чому я так назвала, це вже особисте. Дякую, за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-03-15 03:24:23 ]
загалом слова ’Бог простить’ можна по-різному споглядати чи інтерпретувати
тут можна залізти в теологічний диспут
чи ’по вірі’, чи ’по ділах’ тощо
але, ймовірно, поки без потреби в це все наразі - лізти...

нмд, зміст міг бути в тім,
що трапляються речі, котрі з погляду людини якби
виходять за її, людини, граничні можливості

над чимсь ми владні, над чимсь - ні
і часом зостається уповати лише на Бога, як на останню інстанцію

що в радості безконечній, чи безконечній журбі пребуває

понад усе