ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2025.12.31 05:51
Просонети
Не всі поети
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.

Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,

Іван Потьомкін
2025.12.30 22:09
***
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...

Світлана Пирогова
2025.12.30 21:55
Міркуємо
Зима притихла, у якійсь мовчанці.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?

Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.

С М
2025.12.30 21:21
Балада про Тебе & Мене & Нійла-Пуха (Jefferson Airplane)
Якби ти був птахом жив у висоті
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час

О гірська весна кохання

Тетяна Левицька
2025.12.30 15:56
Крайнощі
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.

Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля

Борис Костиря
2025.12.30 13:45
Травма весни
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.

Олександр Сушко
2025.12.30 07:48
Антитеза
Антитеза

Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.

А каміння ще доста.

Володимир Бойко
2025.12.29 23:44
Контроверсійне - 5
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало. Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі. Путіфренія – тупикове відгалужен

Олександр Буй
2025.12.29 22:11
Рубікон
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.

Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
***
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Ґротеск
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Природа мудра
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Чуйний
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
ВІдповідь модУрністу авангаду
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Чорнильна ручка
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Глина та вітер
Поки, вітре мій сивий, ти пишеш листи
гострим склом по пергаменту серця живому,
намагаючись шкіру товсту прошкрести
у мовчання моє, у байдужість і втому —
я до тебе крізь товщу земну й крижану,
крізь бетонний непотріб усіх нагромаджень —
всім єством здичавіло і спрагло тягнусь,
всім пластом, всім корінням, засушеним майже.

Я — податлива глина з прадавніх глибин,
шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна.
Розімни мене в пальцях. Що хочеш, роби —
лиш зніми, наче гріх, каламутну оману,
віднайди в її надрах фігурку мою,
не згаси цей промінчик, цю іскорку Божу...
Задихнутись тобою я знову боюсь —
і надихатись вдосталь тобою не можу.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-08-14 17:16:01
Переглядів сторінки твору 5673
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.531 / 5.5  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.515 / 5.5  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.680
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 17:45:24 ]
Залишу похвали іншим.
Глянув на вірш очима фізичного процесу.
Я знаю зараз мені почнуть говорити, що це поезія і т.д.
Все ж я думаю авторка не буде мати нічого проти "зайвого ока":
***
"шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна." - коли глина вже "затверділа",
вона аж ніяк не "гнучка"... Мо` я би замінив "-" на "," - тоді це вже перерахунок якостей глини.
***
"Розігрій мене в пальцях. Що хочеш, роби —" - глину не гріють, а замочують - вона не від тепла, а від води стає "гнучкою".
***
"Захлинутись тобою я знову боюсь" - "захлискуються" здебільшого рідиною - вода була би ідеальним кандидатом для глини.
***
"і надихатись вдосталь тобою не можу," - там хіба не "." портібна наприкінці?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-14 17:53:43 ]
Дякую, Юрасю. Ваш коментар перший. Тільки написалося, тому не все бачу зразу. Вже дещо змінила після Вашого зауваження.
Але в рядку "шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна" тире замінює слово АЛЕ, тобто додає рядку протиставлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-14 18:08:11 ]
Вірніше — не АЛЕ, а АБО. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 20:45:14 ]
А я от, Юрчик, похвалю (чесно якось не дуже часто за останній час виникає таке бажання :( ). Відверто, я вже почав тут трохи сумувати за гарними образами і головне, за правильною ритмікою. Лариса просто підтвердила свій високий рівень (за що і подяка). Можливо лише "віднайди в її недрах фігурку мою" - опечатка у слові нАдра. З повагою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 21:35:16 ]
"гострим лезом по аркушу серця живому" (кому?), може в такому разі Живому?
Твір справлі насичений образами тактильними на смак. Приєднуюся до СержКо :х)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 09:00:29 ]
Дякую, Серже.
Вже змінила "помилку друку" :) — так у словнику перекладається російська "опечатка". Звичайно ж, це моя помилка. Вдячна за похвалу.

Дякую, Святославе.
Не дуже зрозуміла, чому живому має бути з великої літери. Вітер шкребе гострим лезом по живому аркушу серця (так треба розуміти мою інверсію). Єдине, що може аркуш тут не дуже доречний, але ж — листи...
Вірш взагалі — про взаємодію повітря з грунтовим прошарком :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-15 12:17:18 ]
даруйте, але в мене виникло інше сприйняття цього рядка, а саме:
"гострим лезом по аркушу серця живого"

тому і виникло таке собі питання...
:х)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 12:39:05 ]
Просто серце — і так зрозуміло, що живе. Та й рима була б тоді не точна... А от аркуш живий — це вже образ. Хоча й краще було б щось замість аркуша: ну там, якісь манускрипти, чи глиняні таблички, чи що. Поки що якось не зв’язалось — може, згодом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 17:23:20 ]
Моє шанування, Ларисо! Пречудовий вірш. Лише перечепилася за останній рядок першої строфи. Там, де "запікшимся майже". Як на мене, то русизм. Краще вживати "припеченим" - це до ритму, а взагалі "запекшийся" перекладається як - той що запікся, запечений, спечений, закипілий, спалений, попалений, обпалений.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 17:37:00 ]
Дякую, Ганно. Я в такому розумінні і вжила слово запікшийся, наче мова йде про кераміку — тобто глину, що її вже запечено у пічі. Але напевно, Ви маєте рацію щодо русизму. Змінила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-08-16 23:09:10 ]
Привіт, Ларисочко! Так часто я виконую роль сивого вітру, творячи з глини НОВЕ... Кожен раз берусь за ту справу і вливаю туди душу. Туму не бійтесь задихнутись - там немає мороку - повітря чисте і свіже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-20 11:07:11 ]
Дякую, Ярославе.
Щойно приїхала з фестивалю. Для мене придумали номінацію "Вітер зі сходу" :)) Привезла підкову на щастя.
Я як глина знаю, що повітря чисте. Тому ж і надихатись не можу, на жаль. :) Це острах перед всепоглинаючим почуттям. Погодьтесь, що кожен хотів би його, але кожен трішки боїться цієї повної залежності.