ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.27 12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.

Микола Дудар
2025.11.27 09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…

Тетяна Левицька
2025.11.27 09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!

Віктор Кучерук
2025.11.27 07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.

Артур Курдіновський
2025.11.27 06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.

Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,

В Горова Леся
2025.11.26 16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.

І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів

Микола Дудар
2025.11.26 15:35
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…

В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель

Світлана Пирогова
2025.11.26 13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.

Тетяна Левицька
2025.11.26 12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!

Іван Потьомкін
2025.11.26 11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

С М
2025.11.26 09:40
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би

ще дурня
збочена дурня
ще дурня

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Ми сідаємо в човен
Ми сідаємо в човен, і я не боюсь
грізних вод, що бентежать, лякають.
У руках дужих - весла, та Бога молю,
щоб дістатися берега. Знаю,
течія понесе на каміння, а там -
водоспаду бурхливі потоки,
та окрилено вірю, що запросто нам
прихилити і небо широке!
Заплисти у затоку зелених дібров,
наша пристань чекає на щастя!
Світ врятує любов, нас тримає любов!
Коли віриш у себе - все вдасться!
2019р




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-04-24 18:46:59
Переглядів сторінки твору 4122
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.724 / 6  (5.538 / 6.17)
* Рейтинг "Майстерень" 5.723 / 6  (5.619 / 6.26)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.11.27 12:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-04-24 22:27:54 ]
Закінчення настільки оптимістичне (і все попереду - теж), а свято духовного значення настільки близьке, що хочеться додати "Воздасться".

Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-25 08:34:44 ]
Дякую, Юрію! Хотілось всім довести, що я можу писати оптимістичні вірші, але той перший вірш, "Я сідаю у човен" на мій погляд - сильніший.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2019-04-25 00:02:20 ]
Світ врятує любов. Дуже оптимістичний вірш. І якось від таких слів, Тетяно, стає легко на душі. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-25 08:36:20 ]
Дякую, Світлано! Рада, що на серці потеплішало!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-25 09:31:04 ]
Оце - інша справа, Таню! Як мовиться, світ крутять оптимісти. І твоя впевненість передається читачу. І гарний настрІй ЛГ, і образність і майстерність на місці. І можна й відповідно оцінити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-25 11:18:32 ]
Дякую, дорогий Ярославе, за оптимістичний коментар та високу оцінку, на який цей вірш не заслуговує, це авансом, як то кажуть.
Ти звик до краси і свої вірші наповнюєш райдужними фарбами, але ж у природі і так само, як у житті є багато темних кольорів, які я використовую, щоб передати стан душі, смуток, біль, який інколи буває і від якого не втечеш. Намагатимусь надалі, хоч межувати радість і печаль, бо дійсно так можна втопити у сльозах серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-04-25 10:16:01 ]
Справді гарний вірш.
Як на мене, зайве "впевнено" у поєднані з "вірю". Якось не на місці "подолати і небо широке", бо ж йдеться про ріку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-25 11:22:05 ]
Дякую, дорогий пане Іване! Отож я хотіла підкреслити те вірю, запевнити, та мабуть, переборщила, ще буду думати, чим замінити на коаще!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-25 12:47:35 ]
Пане Іване, Ваші зауваги виправила, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-25 10:29:15 ]
Гарно.
Пригадала свого давнього човника) Наївний такий віршик початківця, але знаковий у певному сенсі

ЧОВЕН

Душа розпачливо шука
Розради в боротьбі з собою.
Безвільно падає рука -
Пливе мій човен за водою.

Здається, все в житті не так.
Позаду - тінь. СперЕду - темінь.
Даремно пишуться літа,
Мов твір школярки не по темі...

Та чорній хвилі гіркоти,
Що десь на дні душі нуртує,
Не досягнути висоти,
Де мрія райдугу віщує.

Не оглядатимусь назад!
Майбутнє хмарою нависло,
А там за нею - зорепад
І семибарвне коромИсло.

Ще мить - і у руці весло
Затріпотіло легкокрило
Холодній течії на зло,
Що довго човен мій носила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-25 11:24:50 ]
Любове, чому наївний, дуже гарний глибокий вірш! Дякую!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-25 10:38:49 ]
https://www.facebook.com/bohdan.zavidnyak/posts/2190603171053357

допис

Завідняк Богдан


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-25 11:27:11 ]
Майє, дякую дорога, обов'язково почитаю, зараз не біля комп'ютера!