ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже борги йому вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Поговори...
Поговори зі мною, не мовчи, коханий,
про те, як плачуть верби над рікою.
Як літепло сопілкою сумною
торкається найтонших струн душі і ранить.

Мелодія у серці проростає болем,
і спомини з глибин здіймає світлі.
Таке сполохане, тужливе літо -
черешні вдосталь, тільки спека вуглить поле.

Ти розділи печаль трагедії зі мною.
Лікують біль - любов'ю, а не часом.
Затемнення зникає, доля часто
вкриває світле небо чорною габою.

А нам би кольорової веселки, чом ні?
І милості у кожнім щемнім звуці.
Не сльози на трояндовій  пелюстці,
а крапельки роси, ти спробуй не солоні.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-06-27 20:26:19
Переглядів сторінки твору 2976
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.599 / 6  (5.635 / 6.27)
* Рейтинг "Майстерень" 5.598 / 6  (5.715 / 6.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.19 13:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./М.К.) [ 2019-06-28 06:31:24 ]
У кохання таке різнобарв'я і поглядів, і почуттів...
Все збудеться скінчиться лиш ера вітрів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-28 08:21:14 ]
Дякую, Миколо, за чудові слова! Щастя Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терен (Л.П./М.К.) [ 2019-06-28 22:13:34 ]
Літепло - це вода, купіль. І що ж получається?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-28 23:37:21 ]
Літепло це тепло, подивіться, пане Ігорю, у словник!))) Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терен (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 14:27:28 ]
У Вас літепло - іменник, а не прикмектникова форма від цього слова у переносному значенні. Але ж Вам видніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 14:50:19 ]
Поговори зі мною, не мовчи, коханий,
про те, як плачуть верби над рікою...
цитата
здалося, що сучасні кохані про верби над рікою не надто схильні замислюватися, тому ЛГ мусить сама таке споглядати.....
але не іронія це, а роздуми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 16:42:04 ]
Дякую, дорога Майє, інколи не знаєш
куди думка заведе. Для мене поезія, це імпровізація душі, думок, почуттів, настрою.
Від цих факторів залежить те, що ляже на папер.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 14:54:15 ]
на стор фейсбуку саме на таке натрапила...
може, цікаво.........

джерело

https://www.facebook.com/profile.php?id=100008775214061&__tn__=%2CdC-R-R&eid=ARBVi9lRV2BhiD5CjaIgTPnJFGnRzG7zIrX2mdQopZaIIuuEK82b-sTsf7srvsuXVAt4S2IZNW99HarU&hc_ref=ARRdFyUMxBS74dNDEIl21a1e7KS4FQF_-WZNZuBakWC7lzGecjULT-gum617tA5UAHs&fref=nf

Сергій Іванович Запоржанин
1 год ·
БЛИСК І ВБОГІСТЬ ЖІНОЧОЇ ПОЕЗІЇ

Дивні метаморфози кояться в сучасній жіночій поезії. Здається, що жінки заполонили весь поетичний простір і я не бачу в цьому нічого доброго. Тематика їхніх віршів зводиться здебільшого до кавово-ванільних сповідей та еротичних фантазій про настовбичену плоть, шал і жах бажання, ритміку рухів, проникнення і далі за текстом. Жінки довели, що пишуть, а отже, думають виключно про чоловіків. Жінки виявилися слабшими за свої пристрасті. Жінкам можна тільки поспівчувати.
Жінку-поета легко впізнати за розставленими акцентами. У жіночих віршах кохання перетворюється на вічну війну статей з усіма її перемогами, поразками і примиреннями. Жінки-поети ведуть військові дії лише в стінах своїх спалень, ніби бояться вийти за межі власноруч створеного простору. Ніби там, за дверима, зростає небезпека розщеплення жінки-поета окремо на жінку і окремо на поета.
Жінка-поет наголошує на своїй жіночності, жінка-поет погрожує своєю жіночністю. Для жінки-поета жіночність – головний козир і найнебезпечніша зброя.
Жінку-поета видає інтонація: від істеричної до поблажливо материнської. Жінка-поет знає все: за кого виходити заміж, за кого не виходити, коли краще зачинати дитину, як консервувати помідори… Проте найбільша загроза криється в тому, що жінка-поет може перетворити свої знання на вірші.
Жінки-поети обожнюють писати про жінок-легенд. Віршовані варіації на тему загадкової жіночої душі, багаторазово переказані історії про Жанну Д’арк, Есмеральду, Офелію та Попелюшку стали невід’ємними у творчому доробку багатьох. Зрештою, кожна жінка-поет, як і її героїчні героїні, мріє про тріумфальну ходу червоною доріжкою, рясно встеленою трояндами й розбитими серцями.
Жіноча поезія має чималу читацьку аудиторію. Можна тільки здогадуватися, що змушує її прихильників купувати поетичні збірки, відвідувати помпезні театралізовані презентації, просити автографи, дарувати квіти…
Є жінки-поети, а є жінки поетів. Щасливі поєднання цих однаково важливих професій трапляються нечасто. От наприклад, Анна Ахматова, поетична дружина не менш поетичного чоловіка Миколи Гумільова. «Она пишет стихи как бы перед мужчиной, а надо как бы перед Богом», – прокоментував її публікацію Олександр Блок, очевидно, маючи на увазі ранні ахматівські вірші про те, як «муж хлестал меня узорчатым, вдвое сложеным ремнем», «мне с тобою пьяным весело», «я сошла с ума, о мальчик странный» тощо. А й справді - навіщо виносити сміття з хати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 16:50:16 ]
Цікава думка, але погодитися з нею - принизити поетку, бо жіноча поезія, на мій погляд, більш щира і різнобарвніша ніж чоловіча. Є плюси і мінуси в ній, але фальші немає це точно. Все від душі і сльози і страждання. Жіноча поезія подарувала шедевральні перлини поезій, якими захоплюються світ!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 15:29:33 ]
Придурок той Запоржанин та й годі. Дівчата, не зважайте на нього. Він начитався невдалої жіночої поезії. А це - вдала!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 16:52:54 ]
Дякую, Ярославе! Мені здається, що поезія немає пола, без різниці головне сила слова і думки!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 15:47:53 ]
то жінка, подейкували.....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 16:53:31 ]
Тим паче дивно?