ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
У кожного свій власний шлях
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
* 60 *
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Братська могила
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
Йона
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Вірші-порошки
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Ноктюрн напередодні епохи блюзу
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Самопізнання
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Вкрита золотом зламана вічність
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Його любити я не перестану
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
* * *
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
* 59 *
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Артуру Дмитровичу Курдіновському
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Геліопавза
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образа́х
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
На тлі десяткового дробу
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Поговори...
Поговори зі мною, не мовчи, коханий,
про те, як плачуть верби над рікою.
Як літепло сопілкою сумною
торкається найтонших струн душі і ранить.

Мелодія у серці проростає болем,
і спомини з глибин здіймає світлі.
Таке сполохане, тужливе літо -
черешні вдосталь, тільки спека вуглить поле.

Ти розділи печаль трагедії зі мною.
Лікують біль - любов'ю, а не часом.
Затемнення зникає, доля часто
вкриває світле небо чорною габою.

А нам би кольорової веселки, чом ні?
І милості у кожнім щемнім звуці.
Не сльози на трояндовій  пелюстці,
а крапельки роси, ти спробуй не солоні.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-06-27 20:26:19
Переглядів сторінки твору 2562
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.598 / 6  (5.591 / 6.23)
* Рейтинг "Майстерень" 5.598 / 6  (5.672 / 6.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.04.29 10:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./М.К.) [ 2019-06-28 06:31:24 ]
У кохання таке різнобарв'я і поглядів, і почуттів...
Все збудеться скінчиться лиш ера вітрів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-28 08:21:14 ]
Дякую, Миколо, за чудові слова! Щастя Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терен (Л.П./М.К.) [ 2019-06-28 22:13:34 ]
Літепло - це вода, купіль. І що ж получається?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-28 23:37:21 ]
Літепло це тепло, подивіться, пане Ігорю, у словник!))) Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терен (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 14:27:28 ]
У Вас літепло - іменник, а не прикмектникова форма від цього слова у переносному значенні. Але ж Вам видніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 14:50:19 ]
Поговори зі мною, не мовчи, коханий,
про те, як плачуть верби над рікою...
цитата
здалося, що сучасні кохані про верби над рікою не надто схильні замислюватися, тому ЛГ мусить сама таке споглядати.....
але не іронія це, а роздуми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 16:42:04 ]
Дякую, дорога Майє, інколи не знаєш
куди думка заведе. Для мене поезія, це імпровізація душі, думок, почуттів, настрою.
Від цих факторів залежить те, що ляже на папер.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 14:54:15 ]
на стор фейсбуку саме на таке натрапила...
може, цікаво.........

джерело

https://www.facebook.com/profile.php?id=100008775214061&__tn__=%2CdC-R-R&eid=ARBVi9lRV2BhiD5CjaIgTPnJFGnRzG7zIrX2mdQopZaIIuuEK82b-sTsf7srvsuXVAt4S2IZNW99HarU&hc_ref=ARRdFyUMxBS74dNDEIl21a1e7KS4FQF_-WZNZuBakWC7lzGecjULT-gum617tA5UAHs&fref=nf

Сергій Іванович Запоржанин
1 год ·
БЛИСК І ВБОГІСТЬ ЖІНОЧОЇ ПОЕЗІЇ

Дивні метаморфози кояться в сучасній жіночій поезії. Здається, що жінки заполонили весь поетичний простір і я не бачу в цьому нічого доброго. Тематика їхніх віршів зводиться здебільшого до кавово-ванільних сповідей та еротичних фантазій про настовбичену плоть, шал і жах бажання, ритміку рухів, проникнення і далі за текстом. Жінки довели, що пишуть, а отже, думають виключно про чоловіків. Жінки виявилися слабшими за свої пристрасті. Жінкам можна тільки поспівчувати.
Жінку-поета легко впізнати за розставленими акцентами. У жіночих віршах кохання перетворюється на вічну війну статей з усіма її перемогами, поразками і примиреннями. Жінки-поети ведуть військові дії лише в стінах своїх спалень, ніби бояться вийти за межі власноруч створеного простору. Ніби там, за дверима, зростає небезпека розщеплення жінки-поета окремо на жінку і окремо на поета.
Жінка-поет наголошує на своїй жіночності, жінка-поет погрожує своєю жіночністю. Для жінки-поета жіночність – головний козир і найнебезпечніша зброя.
Жінку-поета видає інтонація: від істеричної до поблажливо материнської. Жінка-поет знає все: за кого виходити заміж, за кого не виходити, коли краще зачинати дитину, як консервувати помідори… Проте найбільша загроза криється в тому, що жінка-поет може перетворити свої знання на вірші.
Жінки-поети обожнюють писати про жінок-легенд. Віршовані варіації на тему загадкової жіночої душі, багаторазово переказані історії про Жанну Д’арк, Есмеральду, Офелію та Попелюшку стали невід’ємними у творчому доробку багатьох. Зрештою, кожна жінка-поет, як і її героїчні героїні, мріє про тріумфальну ходу червоною доріжкою, рясно встеленою трояндами й розбитими серцями.
Жіноча поезія має чималу читацьку аудиторію. Можна тільки здогадуватися, що змушує її прихильників купувати поетичні збірки, відвідувати помпезні театралізовані презентації, просити автографи, дарувати квіти…
Є жінки-поети, а є жінки поетів. Щасливі поєднання цих однаково важливих професій трапляються нечасто. От наприклад, Анна Ахматова, поетична дружина не менш поетичного чоловіка Миколи Гумільова. «Она пишет стихи как бы перед мужчиной, а надо как бы перед Богом», – прокоментував її публікацію Олександр Блок, очевидно, маючи на увазі ранні ахматівські вірші про те, як «муж хлестал меня узорчатым, вдвое сложеным ремнем», «мне с тобою пьяным весело», «я сошла с ума, о мальчик странный» тощо. А й справді - навіщо виносити сміття з хати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 16:50:16 ]
Цікава думка, але погодитися з нею - принизити поетку, бо жіноча поезія, на мій погляд, більш щира і різнобарвніша ніж чоловіча. Є плюси і мінуси в ній, але фальші немає це точно. Все від душі і сльози і страждання. Жіноча поезія подарувала шедевральні перлини поезій, якими захоплюються світ!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 15:29:33 ]
Придурок той Запоржанин та й годі. Дівчата, не зважайте на нього. Він начитався невдалої жіночої поезії. А це - вдала!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 16:52:54 ]
Дякую, Ярославе! Мені здається, що поезія немає пола, без різниці головне сила слова і думки!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 15:47:53 ]
то жінка, подейкували.....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 16:53:31 ]
Тим паче дивно?