Неймовірної ліричної (та частково інтимної) висоти лірика.
Цікаві, навіть унікальні образи у своїх поєднаннях (не в назвах) і порівняннях.

Дякую,
Ю. С.

Жаль, у мене немає шести балів.

Особливо серце, що хвилею б'ється, мене збентежило.

Таню,браво! Ти всіх зачарувала багатющими розсипами оригінальних образних перлин, жагою і пристрастю почуттів, сакральністю любові. Мені теж шкода, рейтингування не діє для вірша. Тут дві шістки - поза сумнівом! Вітаю з творчою удачею!)))))

Пісенно!
(тільки наголос правильний на друге "і" - "поліфонІя" мав би бути).

Шановна Галино! Тетяна Левицька звернулась до мене, як до профі- музиканта з вищою музичною освітою і музичного журналіста з багаторічним стажем за роз"ясненням стосовно правильності наголосу у слові поліфонія. Я прослухав курс поліфонії у покійного композитора Михайла Шуха, він завжди вживав наголос поліфОнія, ніколи не чув ні від кого з десятків музикознавців, як то Тамара Гнатів, Лю Пархоменко, Богдана Сюти, докторів і професорів музичних фахів, моїх колег по щоденній праці, диригентів, виконавців, які блискуче знають гармонію і поліфонію композиторів таких як Леся Дичко, народна артистка України, мій керівник Ваш земляк із Львівщини н.а. України Юрій Курач і його брат-близнюк Володимир з.д.України - всі до одного вживають наголос ВИКЛЮЧНО поліфОнія. Зрештою мене і це не задовольнило, я порився у своїй домашній бібліотеці і знайшов короткий словник-довідник "Музиканту-любителю", укладений С.Павлюченком, автором підручника з гармонії, одним з найбільших авторитетів у цій галузі. Читаємо:
ПоліфОнія - (гр), (polyphonia) - багатоголосся; у музиці вид багатоголосся, в якому окремі мелодії або
групи мелодій мають самостійне значення і самостійний (індивідуалізований) інтонаційно-ритмічний розвиток. І т.д. Наголос - ОДНОЗНАЧНО - поліфОнія.
Лише російських джерелах, зокрема у Вікіпедії, я знайшов визначення поліфонії з двома наголосами поліфОнія, і поліфонІя з зазначенням:
"Ударение в русском слове «полифония» испытывает колебания. В Словаре церковнославянского и русского языка, изданном Императорской Академией Наук в 1847 году, дано единственное ударение на второе «о»[6]. Российские общелексические словари 2-й половины XX века и начала XXI века, как правило, выставляют единственное ударение на втором от конца слоге[7][8][9]. Музыканты (композиторы, исполнители, педагоги и музыковеды) обычно ставят ударение на «о»; такой же орфоэпической нормы придерживаются Большая российская энциклопедия (2014)[10] и «Музыкальный орфографический словарь» (2007)[11]. Некоторые профильные словари и энциклопедии допускают орфоэпические варианты[12][13]."
Як бачимо, в українській мові, музиці, однозначно вживається наголос поліфОнія, в російській - так і так. ТО з якого це часу львів"янки-бандерівки почали підігравати москалям?

Так, справді, подивився. І тлумачний словник за 2009 рік дає поліфонІя. Щойно розмовляв на цю тему ще з молодою диригенткою в чаті, закінчила по диригуванню київску консу, то вона каже, у словнику - поліфонІя, але в розмовній мові поліфОнія. Каже, що вірно і так і так. Оце, я думаю, найвініша відповідь. І укладачам майбутніх словників треба звернути на це увагу. Не можна бути відірваним від реалій, бо всі кажуть професіонали сучасні - "поліфОнія".
Ви спробуйте переробити танин рядок на "поліфонІю".
В поліфонії любові -
вмиротворення стихії.
Та Ви замордуєтеся його пееробляти, плюнете і будете шукати, як по-іншому висловити думку. Радити легко. А самому показати клас? Кусається. А так - усе на місці, більше того, один з найвдаліших її віршів, центральний Образ якого відобажає всю багатогранність любові - поліфонію, багатоголосся!

найвірніша

Не варто переробляти, Таню, бо спотвориться головний Образ вірша, а він прекрасний. Думай про високу літературу, а не про клізматичний наголос, яким майже ніхто не послуговується, і який тобі усе зруйнує у чудовому вірші. Або знижить його цінність.