І
Великий Гектор смерти не уник.
Його душа пливе у темних водах,
тьмяніють хмари, шамотять кущі,
оподаль тихо плаче Андромаха.

Тепер у смутку вечора Аякс
бреде струмком прозорим по коліно,
й життя тече із віч його відкритих
за Гектором, і теплої води
по груди вже, а мла переповняє
бездонний зір крізь чагарі і хвилі,
і знов у ручаї води по пояс,
і меч важкий, підхоплений потоком,
пливе вперед
і слідувати змушує Аякса.

ІІ
Г. П.
Ми знову живемо біля затоки,
і паполома хмариста над нами,
і пихкає теперішній Везувій,
і осипає курява провулки,
і шиби у провулках деренчать.
Коли-небудь і нас засипле попіл.

Волів би я у цей порожній час
дістатися околиці трамваєм,
ввійти в твій дім,
і щойно з пелени століть
прийде загін розкопувати місто,
волів би я, аби мене знайшли
навіки лишеним в твоїх обіймах,
засипаного попелом новим.

----------------------

И. Бродский

Два сонетии
І
Великий Гектор стрелами убит.
Его душа плывет по темным водам,
шуршат кусты и гаснут облака,
вдали невнятно плачет Андромаха.

Теперь печальным вечером Аякс
бредет в ручье прозрачном по колено,
а жизнь бежит из глаз его раскрытых
за Гектором, а теплая вода
уже по грудь, но мрак переполняет
бездонный взгляд сквозь волны и кустарник,
потом вода опять ему по пояс,
тяжелый меч, подхваченный потоком,
плывет вперед
и увлекает за собой Аякса.

ІІ
Г. П.
Мы снова проживаем у залива,
и проплывают облака над нами,
и современный тарахтит Везувий,
и оседает пыль по переулкам,
и стекла переулков дребезжат.
Когда-нибудь и нас засыпет пепел.

Так я хотел бы в этот бедный час
приехать на окраину в трамвае,
войти в твой дом,
и если через сотни лет
придет отряд раскапывать наш город,
то я хотел бы, чтоб меня нашли
оставшимся навек в твоих объятьях,
засыпанного новою золой.

ноябрь 1962