Старий Єлєць у день осінній
Убрався в молоді сніги.
І я чекаю на спасіння –
Дитяти крику. О, Боги!

У снах моїх, у породіллі,
Чия свідомість гнана в біль,
Де я неначе у похміллі
Дитя чекаю – вищу ціль.

На цілий світ порвало тишу
Моє народжене маля!
І підсвідомість чітко пише,
Що стала іншою земля.

З’явилася оця дитина –
Моє продовження в світах.
Маленька доня, половина,
Моя і тата. Ніби птах

Злетить колись у синє небо,
Зів’є уже своє гніздо.
У цьому є завжди потреба…
Ти оминай її, бідо!

А нині виросла онука,
Мені вже намело років.
Життя котилось без принуки-
Робота, доня і батьки.

Земля біліє світло, радо,
Роки за веснами спішать.
Моє дитя зі снігопаду,
Тобі вже нині сорок п’ять.

Про тебе думи у матусі,
Які з любові і тепла.
За тебе я завжди молюся,
Щоб ти щасливою була!