ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Козак Дума (1958) / Вірші / Дорога у вічність

 Згусток сонця
Яким він буде, твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Одне мені відомо вже зарання –
про Неньку нашу, стародавню Русь.

Про ту Вітчизну, що тверда мов камінь,
що у борні за волю до кінця.
Такий, що в душах житиме віками,
єднатиме нескорені серця!

Що навіть через сотні тисяч років,
палатиме і зватиме у бій,
будитиме невизнаних пророків…
Як згусток сонця твір я бачу свій!

14.07.2019


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-01-23 13:30:35
Переглядів сторінки твору 3360
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.728 / 5.15)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.538 / 4.97)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.17 07:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2020-01-25 07:48:03 ]
Щодо технічної сторони -- ніяких зауважень. Щодо ідейної...Мабуть, не усі поділяють ваш безоглядний оптимізм.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Козак Дума (Л.П./Л.П.) [ 2020-01-25 11:24:56 ]
Спасибі за технічну оцінку, а також за "оптимізм" (зазвичай в житті, щоб хоч якось знівелювати свій образ критика, я називаю себе "невиправним реалістом"). Загальне ж формулювання щодо "безоглядного оптимізму" позбавляє мене можливості конкретно з чимось погодитись чи щось спростувати. Хоча я і не переймаюся тією обставиною, що його поділяють не усі, але усе ж вдячний за надію у вигляді Вашого "мабуть". Наостанок, щоб взаємопорозуміння і замирення стало остаточним та безповоротним, озвучу пропозицію наступного змісту - вважайте мій оптимізм рожевою мрією) Але тільки в даному творі)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2020-01-25 12:27:00 ]
Коли я писала про безоглядний оптимізм, я мала на увазі складну обстановку щодо «Вітчизни, що тверда мов камінь, що у борні за волю до кінця». У даному випадку Вітчизна – це люди, які її населяють. Чи можливо після останніх політичних подій стверджувати, що вони – «тверді, як камінь» і боротимуться «за волю до кінця»? Думаю, тут ваш «невиправний реалізм» вас підводить.
Щодо самого вірша, то треба поставити кому у першому рядку: «Яким він буде, твір мій? Той, останній…». Крім того, закінчення «...ая-ую» зараз не дуже схвалюється («Київськую Русь»). Тут ви його вжили всього один раз, що, мабуть, допустиме, але надалі варто уникати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Козак Дума (Л.П./Л.П.) [ 2020-02-08 22:29:43 ]
На всіх не вгодиш... Одні говорять - не потрібно копирсатися в недоліках, не лізьте в суспільні процеси, оспівуйте вічне і прекрасне, бо тільки то і є поезія. Інші, як і Ви в даному випадку, навпаки - все пропало, все погано, катастрофа, немає підстав для оптимізму (навіть для реалізму)... Що тут сказати? Кожен в певній мірі правий. Однак у вірші об'ємом у 12-ть рядків практично неможливо задовольнити всіх (та й теоретично мабуть теж). Тому повторюсь - вважайте це рожевою мрією, хоча серед загальної маси досить часто зустрічаються люди з тверезими поглядами, патріотично налаштовані, з бажанням працювати не тільки за гроші... От їх, в першу чергу, я і мав на увазі (і в другу, і в третю...) Стосовно архаїчних (застарілих) закінчень - я не переймаюсь чиїмись схваленнями (я це вже пройшов). Дякую за кому в першому реченні і за Ваші роздуми на загал)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Козак Дума (Л.П./Л.П.) [ 2020-02-08 22:44:02 ]
До речі, в контексті останнього виступу Віталія Гайдукевча з цього питання Київську Русь цілком підставно буде замінити стародавньою. Як говориться, одним ударом - двох зайців (я ще і про схвалення)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 01:13:28 ]
Дуже вдало вийшло із заміною! Можна і треба відгукуватись на суспільні поцеси (художньо їх переосмисливши), тому що в них також – частина вічності.