Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.24
20:26
Як палає в небесних коморах
І освітлює звідти пітьму
Піроманом підпалений порох,
Я не знаю навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
І освітлює звідти пітьму
Піроманом підпалений порох,
Я не знаю навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
2026.03.24
18:05
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл
2026.03.24
15:07
о шторм іде убити
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
2026.03.24
14:43
І
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
2026.03.24
11:59
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
2026.03.24
06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Нас звинувачують, що ми антисеміти
І то чи не найбільші на землі.
Так, бу́ло-бу́ло, ніде правди діти,
Були у нас такі часи сумні.
Хмельниччина, а далі гайдамаки,
Жорстокість громадянської війни.
Вбивали за одну лише ознаку,
Що вказувала – це якраз вони.
Десятки тисяч гинули невинно
За те лиш, що євреями були.
Десятки тисяч у лиху годину
Від предків наших дійсно полягли.
Та, чомусь забуваються при цьому
Історії трагічні сторінки:
Страшні єврейські гетто і погроми,
Що тягнуться уже віки й віки.
Хіба ж не ті французи чи англійці,
Іспанці, німці, хто там є іще
В часи хрестові затупляли крицю,
Звіряючись, яка в вас кров тече?
Чи не вони палили синагоги
І змушували віри відректись?
Чи не вони, неначебто за Бога
На всіх євреях мститися взялись?
Чи не від них втікаючи, євреї
Прийшли у наш благословенний край
І оселились, визнали своєю
Мою Украйну. Тож і не питай,
Чому французи менш антисеміти.
Вони євреїв вигнали давно.
Із чого б їм євреїв не любити,
Якщо жили віддавна порізно.
А ми жили з євреями бік о бік
І, як сусіди, бачились щодня.
І ладили не завжди, але пробі,
Хто ж більш не ладить, коли не рідня?
Під одним дахом і одні проблеми.
І різні люди різно їх рішать:
Одні з ножем настоять на своєму,
А інші будуть мовчки рятувать.
Чомусь говорять: ми - антисеміти,
Бо у роки великих наших смут
Десятки тисяч іудеїв вбито,
Над скількома творивсь неправий суд.
А хто згадав, як ті ж бо українці,
Ціною, навіть, власного життя
Євреїв рятували. Подивіться.
Вкажіть ім’я. Верніть із забуття.
Я вже мовчу про ті часи прадавні:
Хмельницький, гайдамаки – то було.
І не згадати вчинки більше славні,
А вже таке й полином поросло.
А в цю війну – чи всіх ви пригадали
З краю антисемітського мого
Із тих, що, може, і життя віддали,
Рятуючи євреїв. Для чого́?
Мабуть, що ні. Що ж – легше обзивати
І кидати у світ гірких заяв,
Ніж добрим словом кожного згадати,
Хто ваш народ від смерті рятував.
І то чи не найбільші на землі.
Так, бу́ло-бу́ло, ніде правди діти,
Були у нас такі часи сумні.
Хмельниччина, а далі гайдамаки,
Жорстокість громадянської війни.
Вбивали за одну лише ознаку,
Що вказувала – це якраз вони.
Десятки тисяч гинули невинно
За те лиш, що євреями були.
Десятки тисяч у лиху годину
Від предків наших дійсно полягли.
Та, чомусь забуваються при цьому
Історії трагічні сторінки:
Страшні єврейські гетто і погроми,
Що тягнуться уже віки й віки.
Хіба ж не ті французи чи англійці,
Іспанці, німці, хто там є іще
В часи хрестові затупляли крицю,
Звіряючись, яка в вас кров тече?
Чи не вони палили синагоги
І змушували віри відректись?
Чи не вони, неначебто за Бога
На всіх євреях мститися взялись?
Чи не від них втікаючи, євреї
Прийшли у наш благословенний край
І оселились, визнали своєю
Мою Украйну. Тож і не питай,
Чому французи менш антисеміти.
Вони євреїв вигнали давно.
Із чого б їм євреїв не любити,
Якщо жили віддавна порізно.
А ми жили з євреями бік о бік
І, як сусіди, бачились щодня.
І ладили не завжди, але пробі,
Хто ж більш не ладить, коли не рідня?
Під одним дахом і одні проблеми.
І різні люди різно їх рішать:
Одні з ножем настоять на своєму,
А інші будуть мовчки рятувать.
Чомусь говорять: ми - антисеміти,
Бо у роки великих наших смут
Десятки тисяч іудеїв вбито,
Над скількома творивсь неправий суд.
А хто згадав, як ті ж бо українці,
Ціною, навіть, власного життя
Євреїв рятували. Подивіться.
Вкажіть ім’я. Верніть із забуття.
Я вже мовчу про ті часи прадавні:
Хмельницький, гайдамаки – то було.
І не згадати вчинки більше славні,
А вже таке й полином поросло.
А в цю війну – чи всіх ви пригадали
З краю антисемітського мого
Із тих, що, може, і життя віддали,
Рятуючи євреїв. Для чого́?
Мабуть, що ні. Що ж – легше обзивати
І кидати у світ гірких заяв,
Ніж добрим словом кожного згадати,
Хто ваш народ від смерті рятував.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
