
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
2025.09.17
02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
2025.09.17
00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
2025.09.16
23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
2025.09.16
22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
2025.09.16
21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других.
Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род
2025.09.16
16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
2025.09.16
14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
2025.09.16
07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
2025.09.15
22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
2025.09.15
11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Нас звинувачують, що ми антисеміти
І то чи не найбільші на землі.
Так, бу́ло-бу́ло, ніде правди діти,
Були у нас такі часи сумні.
Хмельниччина, а далі гайдамаки,
Жорстокість громадянської війни.
Вбивали за одну лише ознаку,
Що вказувала – це якраз вони.
Десятки тисяч гинули невинно
За те лиш, що євреями були.
Десятки тисяч у лиху годину
Від предків наших дійсно полягли.
Та, чомусь забуваються при цьому
Історії трагічні сторінки:
Страшні єврейські гетто і погроми,
Що тягнуться уже віки й віки.
Хіба ж не ті французи чи англійці,
Іспанці, німці, хто там є іще
В часи хрестові затупляли крицю,
Звіряючись, яка в вас кров тече?
Чи не вони палили синагоги
І змушували віри відректись?
Чи не вони, неначебто за Бога
На всіх євреях мститися взялись?
Чи не від них втікаючи, євреї
Прийшли у наш благословенний край
І оселились, визнали своєю
Мою Украйну. Тож і не питай,
Чому французи менш антисеміти.
Вони євреїв вигнали давно.
Із чого б їм євреїв не любити,
Якщо жили віддавна порізно.
А ми жили з євреями бік о бік
І, як сусіди, бачились щодня.
І ладили не завжди, але пробі,
Хто ж більш не ладить, коли не рідня?
Під одним дахом і одні проблеми.
І різні люди різно їх рішать:
Одні з ножем настоять на своєму,
А інші будуть мовчки рятувать.
Чомусь говорять: ми - антисеміти,
Бо у роки великих наших смут
Десятки тисяч іудеїв вбито,
Над скількома творивсь неправий суд.
А хто згадав, як ті ж бо українці,
Ціною, навіть, власного життя
Євреїв рятували. Подивіться.
Вкажіть ім’я. Верніть із забуття.
Я вже мовчу про ті часи прадавні:
Хмельницький, гайдамаки – то було.
І не згадати вчинки більше славні,
А вже таке й полином поросло.
А в цю війну – чи всіх ви пригадали
З краю антисемітського мого
Із тих, що, може, і життя віддали,
Рятуючи євреїв. Для чого́?
Мабуть, що ні. Що ж – легше обзивати
І кидати у світ гірких заяв,
Ніж добрим словом кожного згадати,
Хто ваш народ від смерті рятував.
І то чи не найбільші на землі.
Так, бу́ло-бу́ло, ніде правди діти,
Були у нас такі часи сумні.
Хмельниччина, а далі гайдамаки,
Жорстокість громадянської війни.
Вбивали за одну лише ознаку,
Що вказувала – це якраз вони.
Десятки тисяч гинули невинно
За те лиш, що євреями були.
Десятки тисяч у лиху годину
Від предків наших дійсно полягли.
Та, чомусь забуваються при цьому
Історії трагічні сторінки:
Страшні єврейські гетто і погроми,
Що тягнуться уже віки й віки.
Хіба ж не ті французи чи англійці,
Іспанці, німці, хто там є іще
В часи хрестові затупляли крицю,
Звіряючись, яка в вас кров тече?
Чи не вони палили синагоги
І змушували віри відректись?
Чи не вони, неначебто за Бога
На всіх євреях мститися взялись?
Чи не від них втікаючи, євреї
Прийшли у наш благословенний край
І оселились, визнали своєю
Мою Украйну. Тож і не питай,
Чому французи менш антисеміти.
Вони євреїв вигнали давно.
Із чого б їм євреїв не любити,
Якщо жили віддавна порізно.
А ми жили з євреями бік о бік
І, як сусіди, бачились щодня.
І ладили не завжди, але пробі,
Хто ж більш не ладить, коли не рідня?
Під одним дахом і одні проблеми.
І різні люди різно їх рішать:
Одні з ножем настоять на своєму,
А інші будуть мовчки рятувать.
Чомусь говорять: ми - антисеміти,
Бо у роки великих наших смут
Десятки тисяч іудеїв вбито,
Над скількома творивсь неправий суд.
А хто згадав, як ті ж бо українці,
Ціною, навіть, власного життя
Євреїв рятували. Подивіться.
Вкажіть ім’я. Верніть із забуття.
Я вже мовчу про ті часи прадавні:
Хмельницький, гайдамаки – то було.
І не згадати вчинки більше славні,
А вже таке й полином поросло.
А в цю війну – чи всіх ви пригадали
З краю антисемітського мого
Із тих, що, може, і життя віддали,
Рятуючи євреїв. Для чого́?
Мабуть, що ні. Що ж – легше обзивати
І кидати у світ гірких заяв,
Ніж добрим словом кожного згадати,
Хто ваш народ від смерті рятував.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію