Скільки днів він бився з цим хлопчиськом,
Мордував його і ніч, і день,
Не давав ні їсти, а ні пити.
Бив, топтав. А він – анітелень.
Ні слівця, ні стогону, ні крику.
Як німий. Лиш жар в сумних очах.
Скільки днів пройшло уже без ліку?
Вже б давно скорився. Але страх
Не знайомий впертюху оцьому.
Що ж, поглянем, що він заспіва,
Як під кулі стане біля рову?
Привели, поставили. Овва!
Ледь стоїть. Скалічений, побитий…
«Приготуйся! Цілься!» Ну ж бо, ну!
Не мовчи…Плазуй і будеш жити…
Глянув хлопець на стволів стіну,
Подививсь на небо і на луки,
Посміхнувся і промовив: «Плі!»
Не скорився. Впав, розкинув руки
На грудях у матінки-землі.
Обірвалось щось в грудях у ката,
Сміх отой його зовсім добив.
Сумно «переможець» з місця страти
Хлопцем переможений побрів.