Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Івченко (1978) /
Вірші
Ніч перед...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ніч перед...
ну добре, хочеш бути свідком високого злету, то будь,
аби не прийшлося падати звідти, де тонко і зразу рветься,
аби не схотілось високим зіркам переплавитися на лють…
повіки закрий і слухай, як кожна клітина тіла моя озоветься…
лежи горілиць, допоки зозулі дикі нам смарагдовий час відкують,
допоки у коридорі брудні від шляху спочинуть побиті берці.
десь майстер чекає на Маргариту, а десь Бернард пише Єстер…
відрізки свободи, відмінки совісті—все це далеко відносне…
це синя пташечка щастя накидає на нас прозорий серпанок-флер
і там, де вокзали гуркочуть не хочу міняти відстані на відносини…
ти краще згадуй, як у дитинстві замурзанім ділили один еклерт,
чи мовчки рахуй хвилини , що ведуть невпинно до жовтої осені.
хай сьогодні ще буде вогко вустам і без шкідливої метушні
поділимо навпіл мудрі книжки, морозиво і перестиглий гранат.
чуєш, як соки гонить зелений горіх, як у вишнях ворожать хрущі,
як пахне кава з корицею, як за вікном прислухається мудрий сад?
—Не сумуй…— скажеш наранок, коли на щоці сльоза заблищить…
—Я тобі напишу а може скину улюблені гладіолуси у приват…
міцно тримай за руку смагляву, де шрами на струнах вен,
мені для тебе ніколи не стане шкода й останньої краплі крові…
спека царює у заримованім місті, як в мові царюють сполуки фонем,
і шалик у блакитний горошок ще довго триматиме запах твій полиновий…
візьми шматочок повітря, бритву і хустку, де батьковий чорнозем,
мій світ загущений, як мед у щільниках і дотики тіл калинові…
бо ми із тобою не Майстер і Маргарита і, навіть, не Бернард і Єстер.
у нас є ніч, щоб у синьої птахи зловити кілька сріблястих пір'їнок і відтепер
у серці одному на двох на удачу повісить щасливу підкову.
аби не прийшлося падати звідти, де тонко і зразу рветься,
аби не схотілось високим зіркам переплавитися на лють…
повіки закрий і слухай, як кожна клітина тіла моя озоветься…
лежи горілиць, допоки зозулі дикі нам смарагдовий час відкують,
допоки у коридорі брудні від шляху спочинуть побиті берці.
десь майстер чекає на Маргариту, а десь Бернард пише Єстер…
відрізки свободи, відмінки совісті—все це далеко відносне…
це синя пташечка щастя накидає на нас прозорий серпанок-флер
і там, де вокзали гуркочуть не хочу міняти відстані на відносини…
ти краще згадуй, як у дитинстві замурзанім ділили один еклерт,
чи мовчки рахуй хвилини , що ведуть невпинно до жовтої осені.
хай сьогодні ще буде вогко вустам і без шкідливої метушні
поділимо навпіл мудрі книжки, морозиво і перестиглий гранат.
чуєш, як соки гонить зелений горіх, як у вишнях ворожать хрущі,
як пахне кава з корицею, як за вікном прислухається мудрий сад?
—Не сумуй…— скажеш наранок, коли на щоці сльоза заблищить…
—Я тобі напишу а може скину улюблені гладіолуси у приват…
міцно тримай за руку смагляву, де шрами на струнах вен,
мені для тебе ніколи не стане шкода й останньої краплі крові…
спека царює у заримованім місті, як в мові царюють сполуки фонем,
і шалик у блакитний горошок ще довго триматиме запах твій полиновий…
візьми шматочок повітря, бритву і хустку, де батьковий чорнозем,
мій світ загущений, як мед у щільниках і дотики тіл калинові…
бо ми із тобою не Майстер і Маргарита і, навіть, не Бернард і Єстер.
у нас є ніч, щоб у синьої птахи зловити кілька сріблястих пір'їнок і відтепер
у серці одному на двох на удачу повісить щасливу підкову.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
